Відео
17 лютого День спонтанного прояву доброти .
Життя дано на добрі справи – говорить народна мудрість.
Що є доброта? Чи можемо ми сказати, що ми по-справжньому добрі? Як часто ми повинні робити добрі вчинки, щоб вважатися добрими? Раз на тиждень або щодня? Добрі ми, якщо ми годуємо птахів взимку тільки тоді, коли про це нам нагадують в газетах, і збираємо книги в дитячий будинок, коли на стіні висить оголошення? Думаю, нам варто частіше замислюватися і піклуватися про інших. Так, несучи їм добро, мисамі стаємо щасливішими.
Добрі справи людей високо оцінювалися в усі часи. Коли ми говоримо про добрі справи, згадується діяльність тих безсрібників, які їхали за тридев’ять земель рятувати людей від хвороб, вчити дітей, допомагати жертвам катастроф. Добрі справи – це і благодійність багатих людей, які на свої гроші будували гімназії та школи, відкривали і містили безкоштовні лікарні та будинки для старих, матеріально підтримували таланти і допомагали отримати освіту бідним молодим людям. Але якщо кожен з нас буде відкладати добрі справи до виникнення критичних життєвих ситуацій або до моменту, коли він нагромадив великий капітал, то можна й спізнитися. Не варто очікувати від інших людей першого кроку. Завжди на початку свого шляху по зміні особистості або навколишнього світу, розраховувати можна тільки на себе. Чим частіше робити добро іншим, тим швидше воно повернеться з подвійною силою.
. Палити населення земної кулі навчили індіанці. Моряки з експедиції Христофора Колумба вперше привезли в Європу листя тютюну, подароване індіанським вождем. Але тютюн навряд чи завоював би таку популярність, якби не легенда про його лікувальні властивості. Легковірні європейці почали приймати тютюн від головного болю, втоми, роздратування. Його не тільки курили, але і жували і просто нюхали. Перший науковий опис цілющих властивостей тютюну вийшов з-під пера французького посла Жана Ніко в середині XIV століття (його ім`ям згодом було названо головний компонент цієї рослини – нікотин). На сьогоднішній день на нашій планеті курять приблизно 1,3 мільярди людей. З 1950 року від тютюнопаління померло 62 мільйони чоловік. А це більше, ніж загинуло у Другій світовій війні. Цигарки один з найбільш реалізованих товарів на планеті. За рік їх продаж сягає майже трильйона, в грошовому еквіваленті це близько 400 мільярдів доларів. Виробництво цигарок – це одна з найбільших галузей у світі. Тютюновий дим – це вид забруднення повітря, що в сотні тисяч разів перевищує забруднення будь-якого металургійного чи хімічного комбінату, проте люди свідомо вдихають таке повітря. Підраховано, що людина, яка палить цигарку, вдихає повітря, забруднення якого в 384 000 разів перевищує ГДК (градієнт допустимої концентрації). Тютюновий дим у чотири рази шкідливіший, ніж вихлопні гази автомобіля безпосередньо з вихлопної труби. У тютюновому димові крім легкого наркотика – нікотину, міститься близько 200 особливо отруйних речовин – чадний газ, бензпірен (сильний канцероген, тобто речовина, що спричиняє рак) і багато інших. Протягом останніх десятиліть тютюн став більш отруйним, ніж скажімо в ХІХ ст., через те, що тютюнові листки характеризуються надзвичайною гігроскопічністю й активно поглинають з повітря шкідливі домішки, аерозолі, кількість яких дедалі збільшується. Алкалоїд нікотин, що міститься в тютюні, володіє двофазною дією на нервову систему, викликаючи нетривале її збудження, яке швидко змінюється фазою гальмування, пригнічення. Через активну антитютюнову кампанію, яка проводиться в Україні, останнім часом все частіше набуває поширення паління кальяну. Курці себе заспокоюють, мовляв це не так шкідливо для організму, як паління цигарок та не викликає звикання. Слід відмітити, що таку інформацію поширюють серед населення комерційні підприємства, які зацікавлені у продажі сумішей для кальяну заради здобуття прибутків. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) у 2005 році попередила, що дим кальяну, подібно до диму інших тютюнових виробів, містить токсини, які викликають онкологічні, серцево-судинні, респіраторні та інші захворювання. При цьому кальян через свої особливості може становити значно більшу небезпеку для здоров’я, ніж тютюн. Під час куріння кальяну тютюнова суміш нагрівається за допомогою горіння вугілля, яке кладеться згори суміші. Тому курці кальяну (і оточуючі їх люди) змушені вдихати не лише продукти згорання тютюнової суміші і вугілля, але й чадний газ. Чадний газ (монооксид вуглецю – СО) є токсичною речовиною, яка в малих дозах викликає головний біль, запаморочення, а в великих дозах може призвести до смерті. Дослідження показали, що у видиху курців сигарет вміст СО в середньому в 10 разів вище, ніж у видиху некурців, а у видиху курців кальяну він у кілька разів вищий, ніж у видиху курців сигарет. Люди, які курять кальян у публічних місцях, наражаються на ризик інфекційних захворювань, оскільки прилади не проходять повної стерилізації після використання іншою особою. Частки слини інших споживачів неодмінно потрапляють у воду, через яку проходить дим, тому при палінні кальяну може передаватися туберкульоз, грип, герпес, гепатит та інші інфекційні захворювання. Змінні мундштуки здатні лише частково зменшити цей ризик. За даними ВООЗ, до 17% нових випадків туберкульозу в країнах Близького Сходу викликано сумісним курінням кальяну. Як допомогти людині кинути курити?
Моя хата – з краю, нічого не знаю»; «Хоч трава не рости»; «Своя сорочка ближче до тіла»… Такі приказки збереглися з часів Київської Русі, показуючи, що байдужість – дуже древня хвороба.
Письменник і драматург А. П. Чехов якось сказав, що байдужість – це параліч душі і передчасна смерть. Дійсно, по світу ходять мільйони людей, які, здавалося б, живі, але в той же час – мертві. Мертві по відношенню до інших.
Унаслідок байдужості гинуть люди на вулицях, залишаючись цілодобово лежати на узбіччях доріг і на тротуарах. Ці люди можуть бути не алкоголіками, не наркоманами, а просто тими, кому стало зле. Стає страшно через те, що всім усе байдуже. Молодим байдуже, бо їх так виховали, дорослим – бо пізнали горя і сталі апатичними. Багато кому – байдуже.
В основі байдужості лежить, передусім, егоїзм. Але причиною байдужості може стати також сріблолюбство, гордість, кар’єризм, надмірна любов до насолод, користь, відсутність любові.
Дружба — це одне із найпрекрасніших почуттів, дарованих людині. Дружба — це вияв людського життя. Лише людина вміє товаришувати, співчувати та розраджувати. Питання полягає тільки в тому, чи вдається їй це робити по-справжньому, щиро, від усієї душі. Якщо так, то цю людину можна назвати справді щасливою. Кажуть, справжня дружба не знає кордонів, обмежень у відстані, у віці. Уміння радіти з успіху інших, підтримувати, розраджувати, допомагати, розуміти — ось що таке дружба по-справжньому.
Кохання… Воно для кожного своє, воно настільки різне й щоразу неповторне, що йому не можна дати чіткого визначення… Кохання – це те, що допомагає; це те, що змушує страждати; це те, що дарує неповторне й ні з чим непорівнянне щастя… І часто не можна сказати що це за щастя, від чого, чому й звідки воно узялося… Просто добре, тепло й радісно на душі й тобі більше нічого не треба й ти абсолютно щаслива… Просто щаслива… Часом без нього не можна й воно потрібно тобі як повітря, а іноді ти хочеш, щоб воно пішло й ніколи більше не поверталось, тому що той біль, який кохання може заподіяти нестерпний, але ти нічого не можеш із собою зробити й готова страждати заради тих нехай навіть і не хвилин, а секунд блаженства й щастя, що зазнаєш побачивши або згадавши образ коханої людини…
Більшість людей слабкі, недостатньо наполегливі, часто пасують перед труднощами і позбавляють себе можливості домогтися більшого у своєму житті. Наполегливість і завзятість у досягненні мети.
Формування наполегливості в досягненні мети
1. Наполегливість завжди йде рука об руку з цілеспрямованістю
Тому вчіться ставити перед собою правильні цілі. Багато людей роблять велику помилку, ставлячи перед собою занадто багато цілей або занадто нереальні цілі. Якщо ми поставимо перед собою занадто багато цілей, то це знижує ймовірність того, що ми досягнемо кожної з них окремо. Адже наші сили, наш час і взагалі наші ресурси не безмежні. Згодом кожна така невдача в досягненні тієї чи іншої мети буде боляче бити по самолюбству, по вольовим якостям, і по прояву наполегливості в здійсненні подальших цілей.
Необхідно визначитися з дійсно бажаною метою, щоб рух вперед не зупинявся і нічого не заважало проявити наполегливість. Мета необхідно максимально чітко собі уявити. Ваша мета повинна бути конкретною і реальною. Не плануйте зрушити Місяць з її орбіти. Все що необхідно, щоб проявити наполегливість - це скласти план дій так, щоб використовувати різноманітні способи в досягненні мети.
2. Не поспішайте в постановці цілей
Поставте для початку маленьку мету і досягнете її. Наступного разу поставте мета побільше і знову досягнете її. І таким чином, можна розвинути наполегливість до неймовірних висот. Наприклад, ви постійно спізнюєтеся на роботу - поставте мету приходити вчасно 5 днів поспіль. Потім коли досягнете цієї мети, поставте перед собою більш складну мету - бути пунктуальним місяць. І так далі. Цей же прийом можна застосувати для досягнення будь-якої мети.
Основна причина, через яку більшість не може розвинути в собі наполегливість, полягає в тому, що багато людей тікають від своїх проблем або відкладають їх на потім, не вирішуючи, а просто обговорюючи саму проблему. Почніть діяти, а не розмірковувати про проблему і труднощі.
Кращий метод формування наполегливості - це навчитися приймати рішення, не відкладаючи їх у довгу шухляду. Приймайте рішення швидко, але поспішайте їх міняти, так як той, хто часто передумує або сумнівається, просто не впевнений в собі. Якщо ви прийняли рішення і знаєте, що вам це потрібно, дайте собі слово, що не зміните свого рішення найближчим часом.
3. Прощайте собі хвилинні слабкості, але робіть з цього висновки
Звичайно, буває так, що настають періоди слабкості, поганого настрою, апатії або навіть малодушності, коли нічого не хочеться робити, а робота стає просто мукою. Якщо ви зламалися, то це не означає, що потім ви не зможете знову зібратися і налаштуватися на досягнення мети. Займіться поки чимось іншим, відверніться, наберіться сил для подальшої наполегливості в досягненні мети.
4. Обов'язково вірте в себе
Авторите́т (нім. Autorität, від лат. auctoritas — «влада», «вплив») — загальновизнана довіра, пошана, а також особа, яка користується такою пошаною, є впливовою та заслуговує повної довіри.
Авторитет є характеристикою особи, організації, теорії, джерела інформації тощо. Поняття авторитету пов'язане з поняттям віри. Думки, оцінки, рішення авторитетного суб'єкта не викликають заперечень і сприймаються як істина. В цьому сенсі авторитет є найважливішим джерелом знань для будь-якої людини. Людина впродовж свого життя не має можливості перевірити на власному досвіді всі твердження, які вона отримує з книг та інших джерел інформації. Тому більшість її знань обґрунтовані посиланнями на авторитет. Таким чином, авторитет виступає практичним критерієм істини.
Люди за характером, за темпераментом і багатьом іншим критеріям неоднакові, тому вони по-різному сприймають ситуацію, в якій опиняються. Людина, наскільки б безконфліктною вона не була, не в змозі уникнути розбіжностей з оточуючими. Скільки людей - стільки думок, і інтереси різних людей вступають в протиріччя один з одним. Різниця в сприйнятті часто призводить до того, що люди не погоджуються один з одним з певного приводу. Ця незгода виникає, коли ситуація дійсно носить конфліктний характер.
Конфлікт (від лат. Conflictus - зіткнення) - це відсутність згоди між двома або більше сторонами, які можуть бути конкретними особами або групами. Кожна сторона робить все, щоб прийнята була її точка зору і мета, і заважає іншій стороні робити те ж саме.
80% конфліктів виникає крім бажання їх учасників. Відбувається це через особливості нашої психіки і того, що більшість людей або не знає про них, або не надає їм значення.
Головну роль у виникненні конфліктів відіграють так звані конфліктогени.
Конфліктогени - це слова, дії (або бездіяльності), що можуть призвести до конфлікту.
Головну роль у виникненні конфліктів відіграють так звані конфліктогени: слова, дії, що сприяють конфлікту – хвастощі, грубість, порушення правил етики, нещирість, нечесність, негативне або поблажливе ставлення.
А як люди реагують на різкі образливі слова і висловлювання на їхню адресу?
Більшість "відповідають взаємністю", деякі промовчать і лише одиниці не звернуть жодної уваги.
Цікаво,що ми не хочемо конфліктувати, але через особливості нашої психіки, яка реагує на конфліктогени, ми починаємо сваритися. Як вирішити конфліктну ситуацію? У цьому мультфільмі ви побачити, що можна навчитися жити без кофліктів!