Домашнє насильство
Діяльність щодо попередження насильства в сім’ї регламентується Конституцією України, Законами України «Про попередження насильства в сім’ї», «Про міліцію», «Про охорону дитинства», «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», «Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю», Сімейним кодексом України, постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 року № 616 «Про затвердження Міністерства праці та соціальної політики, Міністерства транспорту та зв’язку, Міністерства внутрішніх справ та Державного департаменту України з питань виконання покарань щодо порядку взаємодії управлінь (відділів) у справах сім’ї, молоді та спорту, служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та відповідних підрозділів органів внутрішніх справ з питань здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про попередження насильства в сім’ї», попередженням насильства в сім’ї є система соціальних і спеціальних заходів, спрямованих на усунення причин і умов, які сприяють вчиненню насильства в сім’ї, припинення насильства в сім’ї, яке готується або вже почалося, притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні насильства в сім’ї, а також медико-соціальна реабілітація жертв насильства в сім’ї.
Попередження насильства в сім’ї забезпечується цілим комплексом загальносоціальних і спеціальних заходів, метою яких є:
1) усунення причин і умов, які призводять до насильства в сім’ї, обмеження його поширеності;
2) припинення такого насильства, надання соціальної підтримки жертвам насильства в сім’ї і забезпечення їхньої безпеки;
3) зменшення негативного впливу насильства, яке має місце в сім’ї, на нормальний розвиток дітей;
4) притягнення винних у вчиненні насильства в сім’ї до відповідальності, соціально-психологічна і медична корекція і підготовка до повернення в сім’ю;
5) контроль за поведінкою осіб, які реально можуть учинити в сім’ї насильство, і осіб, визнаних винними в сімейному насильстві.
Загально соціальне попередження здійснюється державою у вигляді діяльності її органів з контролю за додержанням прав та свобод особи.
Спеціальне попередження є загальною назвою сукупності різноманітних конкретних заходів одноразового чи тривалого характеру, що мають за мету скоротити кількість проявів насильства в сім’ї; не допустити вчинення фізичного, сексуального, психологічного й економічного насильства або припинити вже почате насильство. Так, спеціальне попередження може виявлятися у винесенні захисного припису, поставленні особи на профілактичний облік, винесенні офіційного попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї, направленні кривдника на проходження корекційної програми.
Крім того, заходи спеціального попередження в залежності від моменту їх здійснення поділяються на заходи профілактики насильства в сім’ї (спрямовані на завчасне виявлення сімей, де існує загроза виникнення насильства, відвернення причин і умов, що призводять до його скоєння, або обмеження їх впливу, а якщо можливо, то й усунення їх та створення достатнього захисту від насильницьких посягань для кожного члена сім’ї) та заходи припинення насильства в сім’ї (оперативні заходи, спрямовані на фактичне переривання початого насильства та застосовуються в критичних ситуаціях, коли життю і здоров’ю жертви насильства в сім’ї загрожує небезпека). Ці заходи передбачені розділом III Закону «Про попередження насильства в сім’ї».
Важливим є те, що заходи попередження насильства в сім’ї мають здійснюватися у всіх випадках, тобто коли діяння кривдника кваліфікується і як адміністративне правопорушення, і як злочин.
Підставами для вжиття заходів попередження насильства в сім’ї є:
- заява про допомогу жертви насильства в сім’ї або члена сім’ї, відносно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї;
- висловлене жертвою насильства в сім’ї або членом сім’ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї, бажання щодо вжиття заходів попередження насильства в сім’ї у разі, якщо повідомлення або заява надійшли не від нього особисто;
- отримання повідомлення про вчинення насильства в сім’ї або реальної загрози його вчинення стосовно неповнолітнього чи недієздатного члена сім’ї;
- отримання інформації про реальну загрозу вчинення насильства в сім’ї за інших обставин (публікації в засобах масової інформації, колективні звернення громадян, керівників організацій, підприємств, судів, навчальних закладів, органів громадського самоврядування та ін.), однак лише за умови наявності згоди жертви насильства в сім’ї або особи, щодо якої існує реальна загроза його вчинення. Проте отримання такої згоди не є обов’язковим, якщо жертвою насильства є неповнолітня або недієздатна особа.
Таким чином, захист людини від насильства в сім’ї державою відбувається винятково з ініціативи або за бажанням особи, яка потребує допомоги та захисту з боку державних органів. І лише в разі отримання повідомлення про вчинення насильства в сім’ї або реальної його загрози стосовно неповнолітнього чи недієздатного члена сім’ї (оскільки рівень психічного чи фізичного розвитку таких осіб не дозволяє в повній мірі усвідомлювати небезпеку, яка їм загрожує, і відповідним чином на неї реагувати), заходи вживаються без їх згоди.
0 (800) 500 335 або 116 123 (з мобільного) – Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації. Дзвінки безкоштовні зі стаціонарних та мобільних телефонів будь-яких операторів по всій території України;
103 – виклик бригади швидкої медичної допомоги.