o

12.01.2022р.

Тема. Тканина для вишивання(бавовняна,лляна). Поняття про ткацьке переплетення. Полотняне переплетення. Інструменти. Матеріали та пристосування для вишивання- п᾽яльца,наперсток,голка,ножиці,тканини,нитки для вишивання.

Тканина. Народні майстри вишивають на натуральних тканинах - полотні (часто домашнього виготовлення), маркізеті, крепдешині, батисті та ін. Вибір тканини залежить від виду виробу та техніки вишивання. Для скатертин підійде щільна, але тонка лляна тканина - вибілена або сіра, для серветок - бавовняна, лляна, шовкова, вовняна. Жіночі вишиванки краще виготовляти з тонких тканин: батисту, маркізету, крепдешину. Для чоловічих і дитячих сорочок можна взяти біле чи сіре лляне полотно; для панно, килимків, диванних подушок - льон з лавсаном, рогожку, мішковину, вовну, шовк, сукно.

Полотно з рівномірним переплетенням ниток

Тканини з полотняним переплетенням використовують для лічильної вишивки. До них належить полотно, рогожка, канва. Лляне (або бавовняне) полотно з рівномірним переплетенням ниток також використовують для вишивання хрестом, якщо розріджена структура тканини дає змогу лічити нитки. Існують спеціальні тканини для вишивання хрестом.

Канва. У такій тканині переплетення складається з однакової кількості ниток по вертикалі й горизонталі, що дозволяє отримати квадратний хрестик. Існує кілька видів канви: накладна, водорозчинна, пластикова, канва з малюнком, страмін, Aida тощо.

Накладна канва - таку канву нашивають на тканину, на якій хочуть зробити вишивку, а після закінчення роботи нитки канви видаляють.

Пластикова канва виконана з вінілу. Вона досить жорстка, тому не обсипається і не рветься.

Страмін - щільна жорстка канва (схожа на сітку) для вишивання гобеленів вовняними нитками та килимової техніки. Тканина має велику сітку і застосовується для вишивання доріжок, подушок, сумок.

Види канви: а - накладна; б - пластикова; в - страмін

Нитки для вишивання добирають за кольором, якістю та товщиною. Для вишивання найчастіше використовують муліне. Виробники пропонують велике розмаїття кольорів і відтінків. Найвідоміші світові марки: DMC, Anchor, Madeira, May Flouwer, Ariadna. Вони гарантують якість товару (кажуть, що нитки марки DMC можна навіть кип'ятити). Також часто застосовують лляні, шовкові, вовняні та синтетичні нитки. Іноді вишивають нитками, витягнутими з тканини або кольорової тасьми, люрексом, а в накладному шитті застосовують вузеньку шовкову тасьму, шнур, сутаж, шовкові стрічки тощо.

Голки для вишивання добирають різної товщини і довжини (бажано мати 6-7 шт.) відповідно до щільності та товщини тканини. Залежно від товщини випускають голки 12 номерів. Найтонша голка - № 1, найтовща - № 12. Тонкими голками вишивають на маркізеті, батисті й тонкому полотні; голками середньої товщини і довжини - на лляних та бавовняних тканинах; товстими - на грубій тканині.

• Голки надзвичайно цінували та зберігали, вважали недобрим знаком, коли вони губилися. Голки купували в понеділок, щоб вони допомагали вишиванню. Якщо вишивали кількома голками, то закінчували тією, якою починали.

Ножиці - бажано мати три види: великі - для розкроювання тканини; середніх розмірів - для обрізування кінців ниток; маленькі із загнутими кінцями - для підрізування ниток та вирізування тканини.

Наперсток - одне з важливих пристосувань для захисту пальців від уколів голкою. Наперсток добирають відповідно до розміру середнього пальця правої або лівої руки так, щоб він і не був великим, і не стискував палець.

П'яльця використовують для натягування тканини. Виготовляють їх з деревини або пластмаси круглої, овальної та квадратної форм. П'яльця бувають настільними та підлоговими, що дає змогу звільнити одну руку під час вишивання. Прямокутні п'яльця із затискачами для фіксації тканини дозволяють не м'яти і не деформувати тканину. Для вишивання великих робіт краще використовувати прямокутну раму або верстат.

Круглі п'яльця

Маркерами позначають місце на вишивці. Вони або зникають за деякий час, або змиваються. Змивним маркером для темної або світлої канви креслять клітинки, щоб зручніше було порівнювати вишивку зі схемою. Сліди від маркера для світлої канви необхідно змивати тільки холодною водою. Сліди від маркера для темної канви можна обробляти гарячою праскою.

Магнітні та збільшувальні дошки. Магнітна дошка фіксує фрагмент схеми, а за допомогою вбудованої лупи можна збільшити його розмір.

Магнітна дошка

Лупи і лампи. Для гарного освітлення робочого місця вишивальниці можна також придбати підлогову або настільну лампу. Існують лампи з лупою, а лупи також продаються окремо і можуть кріпитися затиском на п'яльця.

Запитання та завдання для повторення

• 1. Які вироби можна оздобити вишивкою?

• 2. Які є техніки вишивання?

• 3. Які матеріали та інструменти використовують для вишивання?

• 4. Які основні правила вишивки?

Творче завдання на вибір

1. Створіть свою вишиванку.

• Крок 1. Доберіть крій сорочки чи сукні. Виготовте викрійку, скориставшись матеріалами з Інтернету.

• Крок 2. Визначте вишивальні шви, якими ви хочете оздобити виріб (хрестик, двостороння гладь, рушникові заповнення, мережки тощо).

• Крок 3. Розробіть ескіз чи схему орнаменту відповідно до викрійки.

• Крок 4. Розкрійте виріб та вишийте окремі його частини.

• Крок 5. Зшийте виріб та оздобте китицями.

• 13.01.2022р.

• Тема. Види художніх швів. Традиційні художні образи місцевих вишивок. Графічне зображення швів.

• Напрямок стібків на вишивці хрестиком

• Вироби, оздоблені вишивкою

• За допомогою вишивки можна створити незвичайні красиві речі: від серветок до одягу й аксесуарів. Різноманітні скатерки, штори, диванні подушки та інші предмети побуту, вишиті народними орнаментами, доповнюють і прикрашають інтер'єр сучасної оселі.

• Особливо популярний одяг, прикрашений вишивкою. Розмаїття моделей, кольорів та оздоблення задовольнить найвибагливіших модниць.

• Вишиті сорочки чудово пасують і до брюк, і до спідниць та створюють святковий, урочистий настрій. Сарафани і сукні, оздоблені різнокольоровою вишивкою по рукавах, коміру, низу, вражають розмаїттям та жіночністю. Поєднання різних видів мережок і білої вишивки надає фактурності та легкості, які особливо доречні на випускних і весільних сукнях. Використання народних мотивів у літніх сарафанах створює ніжний і тендітний образ. Виконані зі шкіри або тканини пояси з густою вишивкою пасують до сорочок та суконь. Дуже модним є прикрашання вишивками джинсового одягу. Поєднання різних технік вишивання та вирізування, створення цілих сюжетів (найчастіше на задній частині курток) роблять звичайний верхній одяг неповторним.

• Сучасний одяг, оздоблений вишивкою

• Трендом останніх років стала українська вишиванка. Багато орнаментів, що прикрашають вишиванки, сягають своїм корінням язичницьких часів. Автентична українська сорочка - пишна, рясна, об'ємна, що спадає від горловини до низу, підкреслюючи щедре багатопроменеве коло - символ Сонця.

• Сорочка завжди була одним із основних елементів як чоловічого, так і жіночого українського народного костюма. Ще за часів Київської Русі вона слугувала як натільним, так і верхнім одягом. Її шили з полотна чи сукна. Характерною рисою сорочки була вишивка, яка, власне, і стала безпосереднім символом та візитівкою українського одягу.

• Автентична українська сорочка. Кіровоградська область

• Кожен із регіонів України відрізнявся автентичною методикою та технікою вишивання різноманітних візерунків. Спостерігалися відмінності не лише в переважанні певних орнаментів, як, наприклад, геометричних, рослинних або тваринних, а і в палітрі кольорів, притаманних регіону.

• Таким чином, можна розрізняти вишиванки не лише за технікою їх виготовлення, а й за кольоровими поєднаннями та смисловими навантаженнями.

• • Всесвітній день вишиванки - міжнародне свято, покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння вишитого українського одягу. Його святкують щороку у третій четвер травня. Цього дня кожен, хто бажає долучитись до свята, одягає вишиванку і йде у ній на роботу, в університет, школу чи дитсадок.

• Орнаменти вишиванок з Волинської, Полтавської та Львівської областей

• Орнаменти і візерунки не лише відтворювали багатий світ природи та природних явищ. Усі вони слугували оберегом для людини. Вишивали сорочку люблячі жінки своїм чоловікам, коли ті від'їжджали в далекі краї, або ж наречена готувала весільну вишиванку своєму нареченому тощо. Особлива роль належала вишиванці, яку вдягали хворій людині. Така сорочка вирізнялася певними особливостями і згідно з віруваннями наших пращурів мала цілющі властивості.

• • Найважливішим явищем сучасного вишивального мистецтва є безперервний процес появи нових талановитих майстрів з яскравою манерою та індивідуальністю.

• Найчастіше сучасні жінки носять вишиванки зі спідницями різного фасону. Строгий офісний образ із вишиванкою можна доповнити діловою спідницею- «олівцем» із завищеною талією чи стандартного крою. Урізноманітнити такий повсякденний вигляд можна стильним кулончиком, сережками, перснем чи браслетом. Доволі неординарно виглядає подовжена вишита сорочка з поясом у комплекті з джинсами. Так, на перший погляд, несумісні речі створюють дуже гармонійний ансамбль, який за бажання можна зробити як діловим, так і святковим. Похід у театр або на концерт, прогулянка містом чи взагалі будь-який захід - вишиванка завжди буде сприйматися витончено й дуже яскраво. Довершити образ допоможе стилізований вінок зі штучних квітів або невелика вишивана сумка (клатч).

• Ексклюзивна вишиванка Оксани Полонець

• Український стиль складно уявити без традиційних аксесуарів. Створити в квартирі домашній затишок допоможуть яскраві текстильні вироби, на яких вишиті етнічні візерунки. Це можуть бути скатертини, фіранки, серветки, подушки, прихватки або рушники.

• • Модельєр Оксана Караванська пропонує носити вишиванку з джинсами.

• Запропонуйте свої варіанти поєднання вишиванки з іншим одягом.

• Вишитий рушник в Україні посідає особливе місце. Рушники є неодмінними атрибутами народного побуту, весільної обрядовості, вони застосовуються як традиційна окраса житла. Важливі події в житті народу ніколи не обходилися без рушників. Вишитий рушник вважали старовинним оберегом для родини та дому. Мабуть, у всьому декоративному мистецтві немає іншої такої речі, яка концентрувала б у собі стільки різноманітних символічних значень. У вишивці рушників знайшли відображення орнаменти, пов'язані з образами добра, краси, захисту від усього злого на землі. Орнаменти вишивки рушників - це народна віра у життєдайні сили Землі та Сонця.

• Орнамент скатертини. Черкаська область

• Скатертини споконвіку були характерною рисою українського побуту. Наявність скатертини на обідньому столі - ознака хорошого тону, вияв поваги до гостей. Часом скатертини йменують обрусом - це вишукана та сильно, аж до хрускоту, накрохмалена скатертина. Її використовували лише для святкових сервірувань. Вона була дуже дорогою та могла передаватися від покоління до покоління. Зроблені в колоритному українському стилі скатертини неодмінно стануть символом добробуту і хазяйновитості у вашій оселі. Використання традиційних технік вишивання - хрестиком та гладдю, їхнє поєднання з мереживом, різноманітність кольорів і розмірів вражають уяву та породжують бажання виготовити скатертину або ж комплект зі скатерки та серветок.

• Рушник з традиційним рослинним візерунком

• Вишиті аксесуари ручної роботи нададуть вашому образу неповторності.

• Невеличкі сумки, розшиті візерунками, додають національного колориту в одязі.

• • Пригадайте правила розробки композиції вишивки. Розгляньте варіанти застосування одного візерунка на різних видах одягу. Створіть ескіз моделі сучасного одягу та застосуйте подану схему вишивки для оздоблення різних його частин.

• Оригінальними є жіночі аксесуари, декоровані вишивкою. Легкі у виконанні кулони, брошки та сережки, які можна вишити й оформити в оправу, куплену в магазині або виготовлену власноруч.

• Перш ніж розпочинати роботу, пригадайте основні правила вишивання.

• 3. Доберіть інструменти та матеріали.

• 4. Виготовте виріб.

• 5. Оцініть власну роботу.

• 6. Роботу виконуйте, дотримуючись правил безпечної праці.

• 
  

6А клас

14.02.2022р.

Тема. Види конструкційних матеріалів для виготовлення аплікації.

1. Матеріали та інструменти, необхідні для роботи.

Для виконання аплікації потрібен узор, малюнок, гармонійне поєднання кольорів. Вишивка самостійного значення не має. Основну роль виконує виріб, який завдяки вишивці набуває художньої цінності, а його зовнішній вигляд залежить від матеріалів, з яких він виготовлений, та інструментів, що викорис­товувались при роботі.

Тканину добирають залежно від призначення виробу, який треба ви­шити.

Для скатертини використовують лляне полотно, для серветок — бавовня­не, лляне, шовкове, штапельне; для диванних подушок, килимків, панно — льон з лавсаном, рогожку, мішковину, шерсть, сукно, драп, неткані матеріали.

Одяг, який будуть оформляти аплікацією, шиють з тонких тканин: батисту, маркізету, марльовки, шовку.

Для виготовлення виробів з аплікацією можна застосовувати ще й такі матері­али: стрічки із штучного і синтетичного шовку, тасьму, шнури, трикотаж; нитки швейні й вишивальні; бісер, стрази.

Як основну тканину (фон) можна використати полотно, бархат, сукно, твид. Основна тканина (фон) — це тканина, на яку накладають аплікацію. Фон має бути більш щільним за фактурою, ніж матеріал самої аплікації. Для аплікації краще застосувати щільні несипучі тканини.

Інструментами для виготовлення аплікації служать ножиці, голки, п'яльці, лінійка, наперсток, шпильки, олівці, сантиметрова стрічка, копіювальний папір, калька, міліметрівка.

Фантазійні орнаменти.

Аплікація належить до декоративно-ужиткового мистецтва. Слово «апліка­ція» в перекладі з латинської мови означає «накладання». Отже, це — накладання форм різних матеріалів на інший матеріал — основу (фон). За своїм походженням декоративно-ужиткове мистецтво — одне з найдавніших видів мистецтва. Виник­нення аплікації пов'язане з давньою культурою народів-кочівників. Яскравими узорами здавна оздоблювалося багато предметів побуту і господарства: шатра, господарський інвентар, одяг, взуття і предмети домашнього вжитку. Апліка­ціями з оксамиту, сукна й шкіри оздоблювали корсети, фартухи, юпки, светри, кожухи й кожушинки, бекеші, рушники. Людина старалася зробити своє житло, одяг, предмети побуту не тільки зручними, міцними, але й красивими. Основним джерелом натхнення для людей був навколишній дивовижний світ природи. Аплікація з тканини і волокнистих матеріалів дає необмежений простір фантазії. Надзвичайно красиві оформлені аплікацією в сучасному світі предмети домаш­нього вжитку: панно, портьєри, скатертини, доріжки, серветки, дитячі килимки, поддушки, фартухи, грілки на чайник, кухонні рукавички, прихватки, одяг, аксесуари. Неповторна аплікація з тканини в дитячому одязі! Адже народне вишивання — живе мистецтво, яке постійно розвивається. Наше завдання — не розгубити його, передати це живе іскристе диво наступним поколінням.

5. Правила безпечної праці під час вишивання.

o Перед початком роботи обладнати своє робоче місце потрібними інструментами та матеріалами.

o Надягти робочий одяг.

o При необхідності працювати з наперстком.

o Забороняється підносити голку та ножиці до очей.

o Ножиці слід класти зімкнутими лезами, направленими від себе. + Голки і шпильки зберігати в спеціальній коробці або в подушечці. 4- Забороняється залишати голку без нитки.

o Забороняється вколювати голку в робочий одяг.

o Не можна під час вишивання використовувати тупі, іржаві голки.

o Після закінчення роботи прибрати своє робоче місце, інструменти покласти в спеціальну коробку.

o Дотримуватися цих правил під час виконання практичних робіт.

6. Санітарно-гігієнічні вимоги при вишиванні.

o Вишивати треба чистими руками, у добре провітреному приміщенні, при до­статньому денному чи електричному світлі.

o При довготривалому вишиванні вишивку необхідно зберігати в шматку білої тканини або в білому полотняному мішечку.

o Під час вишивання сидіти прямо, притулившись до спинки крісла, не нахиля­ти низько голову.

o Працюючи, роботу слід тримати на відстані 25-30 см від очей. Через кожні 40-50 хвилин вишивання необхідно робити перерву на 10-15 хвилин, щоб не втомлювались очі.

6А клас

28.03.22р.

Тема. Способи механічного з᾽єднання деталей в аплікації (зв᾽язування).

Перед складанням деталей необхідно виконати їхню обробку, інакше навіть гарно вив'язаний виріб матиме неохайний вигляд. Вив'язані деталі слід припасувати за розміром до викрійки в такій послідовності:

Крок 1. Переведіть контури викрійки на клапоть тканини, позначте середину деталі, а в приталених виробах - лінію талії.

Крок 2. Пришпиліть вив'язану деталь, спочатку фіксуючи середину та лінію талії. За допомогою сантиметрової стрічки перевірте розміри деталей. Деталь розташовуйте лицьовим боком униз. Шпильки встромлюйте в пружкові петлі на невеликій відстані одна від одної. Під них бажано покласти шматочки вати, щоб не залишилося іржавих плям, особливо якщо пряжа світла.

Крок 3. Під час пришпилювання виправляйте невеликі огріхи в'язання: десь злегка натягніть деталь, десь трохи припосадіть. Однак зважайте на те, що загалом деталь має розташовуватися вільно, без великого натягу і зайвої слабини. Якщо ви бачите, що деталь значно відрізняється за розміром від викрійки - не полінуйтеся перев'язати невдалу ділянку або всю деталь - великі помилки волого-теплова обробка не виправить.

Крок 4. Виконайте волого-теплову обробку. Побризкайте деталь водою, накрийте вологою бавовняною тканиною і добре висушіть. Деталі з чистої вовни чи бавовни, вив'язані лицьовою гладдю або жакардом, можна злегка пропарити праскою в режимі відпарювання або через вологу тканину. Ніколи не пропарюйте еластичні візерунки (можуть дуже розтягтися) і резинки, а також рельєфні візерунки, які можуть втратити форму. Замість цього покропіть їх водою з пульверизатора і дайте висохнути природним чином. Погано реагують на обробку парою вироби з віскозної пряжі, шовку, мохеру, синтетичних волокон. На відміну від волого-теплової обробки тканин, в'язані деталі в жодному разі не можна притискати праскою, інакше в'язане полотно втратить свою еластичність. Тримайте праску над виробом.

Пришпилювання деталі до викрійки

Правила з'єднання деталей

Щоб готовий виріб мав гарний вигляд і добре сидів на фігурі, зшивати в'язані деталі потрібно тільки в правильній послідовності й відповідним трикотажним швом. Для цього дотримуйтеся таких правил:

1. Для з'єднання деталей використовуйте нитки, з яких вив'язане трикотажне полотно. Виняток становлять нитки непрядені, декоровані, у вигляді шнура. У цьому випадку деталі треба зшивати плоскою міцною ниткою схожого кольору. Переконайтеся в тому, що ця нитка не линяє під час прання.

2. Після проведення волого-теплової обробки деталей виробу зметайте їх і приміряйте виріб.

3. Виконуйте шви в такій послідовності: плечові, бічні, шви на рукавах. Останніми вшивайте рукави в пройми.

4. Не використовуйте занадто довгу нитку для шиття. Вона не має бути довшою за 45 см. Постійне тертя об полотно може спричинити обрив нитки.

5. Намагайтеся рівномірно натягувати нитку під час шиття. Стежте за тим, щоб шов утворював охайну пряму лінію. Якщо шов горизонтальний, орієнтуйтеся на петлі одного ряду, якщо вертикальний - на вертикальний ряд однієї петлі. Щоб бачити лінію шва чіткіше, прокладіть контрастну наметувальну нитку в потрібні петлі або ряд.

6. Якщо дві деталі, які ви зшиваєте, дещо різняться за довжиною, цей дефект можна усунути легкою припосадкою у шов. Ця різниця не має перевищувати 1,5 см. Інакше одну з деталей доведеться вив'язати наново.

7. Такі деталі виробу, як комір-гольф або манжети із закотом, зшиваються особливим способом. Частину шва (до згину деталі) виконують по лицьовому боку, решту - по виворітному. У результаті шва не буде видно, тому що він опиниться всередині виробу.

8. Якщо у вас залишилася довга нитка після набирання початкового ряду, можете використати її для зшивання деталей.

30.03.22р.

Тема. Способи механічного з᾽єднання деталей в аплікації (зашивання,пришивання).

Мета етапу з’єднування деталей – з’єднати усі деталі в єдину конструкцію. Для виконання аплікації ми будемо використовувати у своїй роботі шов «голку вперед», «за голку», щоб вишиваною ниткою було зручно, практично вишивати, слід правильно вибрати її довжину. Вона має бути вдвічі більшою відстані від пальців до ліктя.

У вишивці і аплікації лицевій і виворітний боки мають бути однакові, без вузликів і кінцівок, тому вузлики ніколи не в’яжуться.

Шов «уперед голкою»

Шов «уперед голкою» (мал.1) використовують для ви­шивання контуру малюнка, для утворення настилу при ви­шиванні гладдю. Цей шов лежить в основі вишивання інших швів української народної вишивки.

Вимоги до виконання шва:

o Усі стібки робити однакової довжини.

o Проміжки між стібками мають бути також однакові.

o Шов не повинен стягувати тканину.

o Довжина стібків і проміжків залежить від призначен­ня шва і товщини тканини.

o Вишивають шов справа наліво.

Закріплення знань.

1. Назвати способи з’єднання деталей?

2. Що являє собою рознімний спосіб?

3. Що являє собою не рознімний спосіб?

4. Назвати привила техніки безпеки і санітарно-гігієнічних вимоги.

31.03.22р.

Тема. Способи механічного з᾽єднання деталей в аплікації (склеювання).

Залежно від матеріалу, з якого виготовлено виріб, конструкції виробу, умов його використання застосовують різні види з'єднань. Найбільш поширеними видами є склеювання, зшивання, зв'язування, з'єднання за допомогою цвяхів, шурупів, заклепок, зварювання та інші (див.). Склеюють деталі із паперу, картону, деревини, шкіри, тканини, гуми за допомогою різних спеціальних клеїв. Цвяхами скріплюють дерев'яні деталі. Для з'єднання тканин та волокнистих матеріалів найчастіше використовують зшивання нитками. Ниткові шви виконують однією або декількома строчками. Строчки складаються із ряду стібків. Ручні стібки виконують за допомогою ручних голок, а машинні - на швейних машинах. Нитковий спосіб з'єднання не перешкоджає виробу згинатися, розтягуватися певною мірою. Стібки ниткових швів можуть мати різну довжину і форму. Найпростішими є прямі строчки такі як «уперед голкою», «за голку», стебловий, ланцюжок, петельний.

Практичне завдання: Закріплення деталей на основі.

Мета: навчитись закріплювати деталі аплікації.

Інструменти та матеріали: нитки, голки, шпильки, ножиці, підготовлені деталі аплікації.

Хід роботи:

1. Розкладіть деталі аплікації згідно з рисунком. Прикріпіть їх шпильками.

2. Приметайте деталі швом, використовуючи нитки контрастного кольору.

3. Виберіть шов для закріплення деталей аплікації на основі.

4. Доберіть нитки для роботи (у тон тканини або контрасні).

5. Закріпіть деталі аплікації обраним способом.

6. Видаліть наметувальні стібки.

7. Пропрасуйте аплікацію.

ТРУД

6 А клас

18.04.22р.

Тема. Пластилін. Його властивості та види. Особливості виготовлення аплікації з пластиліну на прозорій основі.

Практична робота. Вибір малюнка для майбутньої аплікації. Підбір пластиліну необхідних кольорів. Підкладання малюнка під скло. Накладання пластиліну на скло в заданій на малюнку черговості.Мухомор .

Що таке пластилін

Пластилін — матеріал, який складається з порошку глини, а також ряду речовин, що не дають йому висохнути (жири, віск та інше). Ліплення з пластиліну допомагає дитині розвинути в собі посидючість та фантазію. Крім дітей, матеріал використовується скульпторами для створення ескізів, а також аніматорами для створення своїх героїв. Популярні мультики з використанням пластилінових персонажів: «Воллес і Громіт» та «Пластилінова ворона». Також іноді пластилін використовується в комп'ютерних іграх, наприклад, «The Neverhood».

Хто придумав пластилін і навіщо

Пластилін розробив вчитель англійської школи мистецтв Вільям Харбут в 1897 році. Його задумка полягала в створенні матеріалу, що не висихає на повітрі. Склад першого пластиліну запатентований та не розголошується, але з часом стали відомі деякі з інгредієнтів: стеаринова кислота, вазелін і солі кальцію. Матеріал не висихав та дозволяв студентам без проблем створювати та редагувати свої роботи. Ще одна перевага — перший пластилін не лип до рук, що зробило його ще популярнішим.

З самого початку XX століття, пластилін стали виготовляти в промислових масштабах на німецьких заводах. Крім основних інгредієнтів пластиліну, склад поповнили барвники. У той час, матеріал нарізали вручну і, відповідний відділ, назвали «Алея веселки». Творець пластиліну був такий гордий власним винаходом, що написав книгу, де розкрив понад 100 способів використання матеріалу.

Види пластиліну: їх особливості та застосування

Сучасний пластилін має безліч видів, але все ж їх можна розділити на декілька найпопулярніших. У цьому розділі ми розглянемо основні види пластиліну, а також їх особливості та сферу використання.

«Класичний» пластилін

Саме той пластилін, яким успішно користуються в школах вже багато років. Стандартні ребристі бруски пластиліну Гамма або Луч можна легко купити і зараз. Вони не пропонують будь-якої особливо податливої структури або строкатих відтінків, але коштують недорого і складаються з натуральних компонентів. Такий пластилін виробляють на основі порошкової глини. Серед недоліків можна виділити слабку пластичність через що матеріал не підходить дітям до трьох років, яким ще важко розминати тверді бруски.

Восковий пластилін

Такий тип матеріалу підходить для дітей від року, оскільки це пластилін, склад якого включає віск, що значно підвищує пластичність. Навіть в руках малюка, пластилін легко розминається, а окремі шматочки без зусиль зчіплюються між собою. Матеріал абсолютно безпечний, не містить шкідливих домішок і токсичних речовин. В каталозі Час-Пік в асортименті представлений восковий пластилін TRAVEL KIDS, KOH-I-NOOR, Craft & Joy та Western Industrial Group.

Повітряний пластилін

Повітряний пластилін — маса для ліплення, яка за своєю структурою і характеристиками схожа зі звичайним пластиліном. На дотик матеріал більш пухкий та легкий, не потребує нагріванні і має велику палітру яскравих кольорів. У його склад входить вода, полімерні матеріали та харчові барвники. Повітряний пластилін від перевірених виробників має всі необхідні сертифікати якості та безпеки, що робить його придатним для використання дітьми. Крім того, матеріал не липне до рук, приємно пахне, не забруднює поверхні, легко приймає потрібну форму і швидко застигає.

Пластилін на рослинній основі

Пластилін на рослинній основі, в основному, випускають закордонні виробники. Цей матеріал можна віднести до паст для моделювання і ліплення. Серед його переваг виділяються пластичність, м'яка текстура та яскраві тони. Також дітям дуже подобається змішувати між собою різні кольори, отримуючи нові відтінки. Єдиний недолік — перш ніж зліпити між собою шматочки, місця з'єднання необхідно підготувати, використовуючи спеціальний стек.

Кульковий пластилін

Матеріал у вигляді маленьких кульок з пінопласту, які скріплюються між собою гліцериновим клеєм. Головна перевага — простота склеювання шматочків між собою без будь-яких проблем, що робить його придатним для маленьких дітей. Пластилін відноситься до застигаючих видів, і для повного висихання йому потрібна приблизно доба. За цей час виліплені з пластиліну фігурки тверднуть, хоч і залишаються досить тендітними і не підходять для активних ігор.

Мініатюра «Мухомор»

Може використовуватися як подарунок, медаль, емблема, ялинкова іграшка для прикраси дитячої кімнати.

Ціль:навчити виконувати аплікацію із пластиліну на прозорій основі.

Завдання:

1. Викликати інтерес до створення аплікації із пластиліну.

2. Вчити акуратно заповнювати малюнок пластиліном, не виходячи за контур.

3. Закріпити способи змішування кольорів пластиліну.

4. Розвивати почуття форми та композиції.

5. Виховувати естетичний смак.

Хід роботи:

Матеріали та інструменти:

1. Прозора кришка від сметани, йогурту чи майонезу.

2. М'який пластилін, стека.

3. Білий папір у формі кола діаметром 8 див.

4. Простий олівець, гумка.

Візьмемо олівець і намалюємо контур картинки, яку хочемо виконати із пластиліну. Сьогодні у мене це буде чепурний мухомор.

Як гарний гриб!

Мереживо він обвитий.

У капелюшку славного, яскраво-червоного,

У білих цятках атласних.

Кладемо шаблон на лицьову сторону кришки малюнком униз. Закріплюємо шматочками пластиліну або скотчем. Перевертаємо виворітною стороною до себе. Аплікація виконується на виворітному боці кришки.

Першими на нашому мухоморі з'являються білі цятки.

…а може, крихти,

Може, білі горошки –

Як ластовиння на носі.

Малюємо яскраво-червоний капелюх, розмазуючи пластилін тонким шаром у межах контуру. Використовуємо стеку, де це потрібно.

Також малюємо пластиліном траву, потім білу ніжку.

Вибираємо колір мініатюри фону. Заповнюємо вільний простір, розмазуючи тонкі пластини матеріалу.

Тепер можна прибрати шаблон, перевернути роботу лицьовою стороною до себе і перевірити, чи ліг пластилін. Підправити, притиснувши або посунувши пластилін, де це необхідно.

Краї кришки також можна заповнити пластиліном, розкотивши його в тонкий джгут і поклавши у заглиблення по колу.

Закріплюємо вгорі петельку та мініатюру можна вішати на стіну.

Біля лісу на узліссі,

Прикрашаючи темний бір,

Виріс строкатий, як Петрушка,

Отруйний мухомор.

20.04.22р.

Тема. Матеріали, інструменти та приладдя для роботи: пластилін різних кольорів, скло,стеки, кольорова липка стрічка, картон, клей ПВА, ножиці, контурні малюнки з позначками черговості накладання пластиліну.

Практична робота. Вибір малюнка для майбутньої аплікації. Підбір пластиліну необхідних кольорів. Підкладання малюнка під скло. Накладання пластиліну на скло в заданій на малюнку черговості. Практична робота. Півень.

Основними інструментами для роботи з пластиліном, крім рук, є стеки, петлі і ножі.

Стеки можуть мати різну форму. Нерідко проста форма виявляється найефективнішою і коханої. Стеки продаються в салонах для художників, їх так само не складно виготовити своїми руками, виходячи зі своїх власних уявлень про потрібному інструменті.

Їх можна виготовити своїми руками з сухих дерев'яних трісок.

Стек "петля" складається з фігурної металевої петлі, закріпленої на рукоятці. Петля інструменту може бути виготовлена ​​зі сталевого дроту різного перетину або сталевої смуги. Петлі як і стеки добре мати різної величини і застосовувати в залежності від розміру скульптури і стадії роботи.

Ніж дозволяє зрізати пластилін, задаючи основу форми і малювати кінчиком ножа по поверхні, як олівцем по папері, намічаючи осі, кордони планів і так далі.

Широко застосовується і металева лінійка. Їй працюють взявши в обидві руки і "Скобля" пластелін, знімаючи тонку стружку.

Радіуси можна робити монетами.

Цілком можна застосувати і пластикові карти. З них можна зробити стек потрібної форми або радіус.

Продаються набори інструменту, подібні до цього.

Для очищення матриці і інструменту застосовую фен. Їм нагріваю пластелін і легко стираю х / б ганчіркою.

Практична робота.

Для створення аплікації з пластиліну на склі знадобиться:

1. Пластилін різних кольорів.

2. Фоторамка.

3. Чорна туш і перо. Або ж чорний маркер.

4. Аркуш паперу з роздрукованим малюнком.

5. Вата і спирт.

На склі

Аплікації Півень з пластиліну на склі – це простий у виконанні, але небезпечний вид творчості. Потрібно дотримувати правила техніки безпеки, щоб не поранитися. Для створення аплікації знадобляться:

· Кольоровий пластилін.

· Фоторамка.

· Чорна туш або чорний маркер.

· Аркуш паперу з роздрукованим малюнком.

· Вата і спирт.

Оскільки створити на склі картинки для пластилинографии мало у кого виходить з першого разу, краще заздалегідь подивитися в Інтернеті майстер-клас покроково разом з дитиною, а потім слідувати рекомендаціям:

1. Знайти малюнки (краще вибирати прості чорно-білі). Пам'ятайте, що чим молодша дитина, тим крупніше повинні бути деталі.

2. Вийняти скло з фоторамки.

3. Знежирити скло, протерши ватою зі спиртом.

4. Роздрукований ескіз покласти під скло.

5. Обрисувати контур чорним маркером по склу.

6. Дістати малюнок.

7. Визначити, які кольори будете використовувати. Для дітей дошкільного віку завдання можна спростити — залишити під склом кольоровий малюнок. Так дитина буде бачити, якого кольору пластилін слід брати.

8. Відокремлюючи невеликі шматочки пластиліну потрібного кольору, прилеплять їх на скло, розтирати, не заходячи за контур малюнка. Чим сильніше буде розтиратися матеріал (тонкий шар), тим слабкіше вийде пігмент.

Можна вибрати методику роботи: або спочатку заповнити спочатку пластиліном місця одного кольору, а потім перейти до інших, або спершу виконати дрібні елементи (окремо виліпити очі звіра, листочки, маленькі квіточки або божу корівку), потім перейти до основного малюнку з пластиліну.

Коли вся основа буде заповнена пластиліном, знадобиться допомога дорослого. Картину треба перевернути лицьовою стороною до себе, розглянути і виправити вади (пробіли між шматками пластиліну, вихід за контур). Потім ще раз протерти скло спиртом, не зачіпаючи малюнок, і вставити роботу в рамку.

Взагалі користуюся дуже різними предметами при роботі з пластеліном, одного разу навіть лійку від душа застосовував. Але найголовніші інструменти Ваш УМ і РУКИ!

І пам'ятайте, тільки постійна практика, завзятість і терпіння - ваші помічники.

Ось тут можна коечто подивитися

21.04.22р.

Тема. Правила безпечної роботи з інструментами та матеріалами. Санітарно-гігієнічні вимоги та організація робочого місця.

Практична робота. Вибір малюнка для майбутньої аплікації. Підбір пластиліну необхідних кольорів. Підкладання малюнка під скло. Накладання пластиліну на скло в заданій на малюнку черговості. Хмари - білогриве конячки.

Ви прийшли до уроку, ви зустріли нові для вас інструменти, обладнання. Для успішного виконання трудових завдань у майстернях треба додержуватись правил безпечної роботи.

1. Загальні положення

1.1. До занять у шкільній майстерні допускаються особи, що пройшли медичний огляд, спеціальне навчання, інструктажі з охорони праці, про без­печні методи роботи.

1.2. Кожен учень зобов'язаний знати й точно виконувати правила безпечної праці в шкільній майстерні, правила пожежної безпеки, санітарно-гігієнічні норми й правила:

• своєчасно приходити на заняття в спецодязі і з дозволу вчителя або чергового по шкільній майстерні займати своє робоче місце, перехід учня на друге робоче місце без дозволу вчителя забороняється;

• коли входить учитель, встати й привітати його, після чого з дозволу сісти на своє закріплене робоче місце;

• якщо необхідно звернутися до вчителя, підняти руку;

• коли вчитель звертається до всіх учнів, вони мають припинити роботу й уважно вислухати зауваження, інструктаж;

• виходити зі шкільної майстерні можна тільки після дзвінка і з дозволу вчителя;

• бути охайно одягненим, доброзичливим до товаришів і обслуговуючого

персоналу, дисциплінованим, чітко виконувати всі вказівки й завдання вчителя;

• використовувати навчальний час для виконання завдання і не відволікатися розмовами, своєчасно й високоякісно виконувати доручену справу;

• економно використовувати електричну енергію, матеріали;

• учні, що запізнилися без поважних причин, на урок не допускаються;

• під час перерви всі учні, крім чергових, повинні вийти із майстерні.

1.3. Можливі небезпечні фактори: рухомі частини обладнання, електричний струм.

1.4. Під час виконання робіт у шкільній майстерні необхідно:

• дотримуватися технологічної дисципліни;

• дбайливо ставитися до устаткування, інструменту, матеріалів;

• утримувати в чистоті робоче місце.

1.5. Щоб запобігти травмуванню, виникненню небезпечних ситуацій, слід дотримуватися таких вимог:

• працювати на справному устаткуванні, справним інструментом;

• виявивши несправність, повідомити вчителя;

• не користуватися відкритим вогнем;

• дотримуватися вимог особистої гігієни.

2. Вимоги безпеки перед початком роботи.

2.1. Перевірити спецодяг, застебнути його на всі ґудзики, сховати волосся під головний убір.

2.2. Ретельно підготувати своє робоче місце до роботи.

2.3. Уважно вислухавши вчителя і одержавши завдання на урок, перевірити ще раз справність інвентарю, інструментів особистого користування, наявність матеріалів.

2.4. Підготувати до роботи свій інструмент і пристрої, впевнившись у їх справності.

2.5. Не приводити в дію токарні верстати без дозволу вчителя.

3. Вимоги безпеки під час роботи

3.1. Під час практичної роботи виконувати тільки ті роботи, які доручив учитель.

3.2. Використовувати робочий час тільки для виконання завдання, не відволікатися розмовами, не ходити без діла майстернею і не заважати іншим.

3.3. Утримувати робоче місце в чистоті.

3.4. Дбайливо ставитися до устаткування, верстаків, інструменту.

3.5. У випадку поранення під час роботи негайно звернутися до вчителя за допомогою.

3.6. Стежити за якісним виконанням роботи.

3.7. Інструменти загального користування брати тільки з дозволу вчителя і одразу після користування повертати їх.

4. Вимоги безпеки після закінчення роботи

4.1. Прибрати робоче місце, розклавши деталі, матеріал, викинувши сміття, відходи.

4.2. Очистити від бруду токарний верстат, промити, змастити і прибрати у відповідне місце інструмент та пристрої.

4.3. Наприкінці заняття за вказівкою вчителя припинити роботу, здати черговому свої вироби, прибрати своє робоче місце і після дзвоника з дозволу вийти з майстерні.

4.4. Після того, як учні вийшли із майстерні, зробити загальне прибирання майстерні (чергові).

4.5. Про всі помічені несправності повідомити учителя (чергові).

4.6. Зняти спецодяг. Вимити руки і вмитися з милом.

5. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях

5.1. Виявивши несправність під час роботи, негайно вимкнути верстат, повідомити вчителя.

5.2. У випадку травмування, виникнення пожежі негайно повідомити вчителя.

5.3. Надати першу допомогу потерпілому.

Практична робота. Пластилинография на склі для дітей молодшого шкільного віку.

Хмари - білогриве конячки.

Опис матеріалу: даний матеріал розрахований на дітей молодшого шкільного віку, педагогів і батьків.

Призначення: прикраса інтер'єру кімнати, виготовлення подарунка, участь у виставках і конкурсах.

Мета: створення аплікації в техніці малювання пластиліном на склі по контуру.

Завдання:

- удосконалювати техніку роботи з пластиліном на склі;

- розвивати фантазію, художній смак, творчі здібності, абстрактне мислення, увагу, дрібну моторику пальців рук, точність рухів;

- виховувати естетичний смак, посидючість, акуратність;

- прищеплювати навички культури праці, бажання доводити розпочату справу до кінця.

- сприяти формуванню всебічно розвиненої особистості.

Необхідні матеріали: набір пластиліну різних кольорів, стеки, фоторамка зі склом, чорний маркер, аркуш паперу з малюнком шаблон, вата, спирт.

Виймаємо скло з рамки.

Протираємо скло ватою, змоченою спиртом (знежирюємо скло)

Підбираємо для роботи малюнок. Можна для цього використовувати дитячі розмальовки або ілюстрації в книжках. Рисунок кладемо під скло.

Змальовуємо контур чорним маркером.

Дістаємо малюнок з-під скла. Контур малюнка є на склі.

Розминаємо в руках пластилін потрібного кольору до м'якості. Відщипуючи невеликі шматочки, ліпимо їх на скло, не заходячи за контур. Важливо почати роботу з самих дрібних деталей.

Спочатку заповнюємо місця одного кольору, потім переходимо до інших. Зворотна сторона роботи виглядає не так акуратно, але головне, не вилазити за контур малюнка.

Складний контур рисунка, обкладаємо джгутиками і розмазуємо від країв до центру. Надлишки пластиліну прибираємо і згладжуємо стеком.

Фон роботи також заповнюємо пластиліном відповідного кольору.

Заклавши скло в рамку, загинаємо затискачі із зворотного боку рами.

Протираємо скло, ватою змоченою спиртом, не зачіпаючи малюнка.

Наша виріб готова!