Насильство в закладі освіти це сплановані або спонтанні агресивні дії, що відбуваються на його території або в приміщеннях під час занять, перерв, на шляху до чи з нього, а також у ході заходів, які проводить заклад освіти в іншому місці. Суб'єктами та об'єктами насильства в закладі освіти можуть бути педагоги, інші працівники, здобувачі освіти та їхні батьки. Представник будь-якої з названих груп може бути ініціатором насильницьких дій постраждалою стороною або свідком.

Існують різні критерії для визначення форм насильства, яке відбувається в закладі освіти. Як правило, у міжнародних дослідженнях застосовують класифікацію насильства, засновану на видах агресивних дій щодо потерпілої особи: фізичне, психологічне, сексуальне та економічне насильство. Насильством також є дискримінація за будь-якою ознакою, яка полягає в упередженому ставленні до особи та відповідних діях. За проявом виокремлюють одноразові насильницькі дії і систематичне, регулярно повторюване насильство булінг.

Види сексуального насильства, з якими діти можуть стикатися у мережі Інтернет:

·       секстинг - це надсилання інтимних фото чи відео з використанням сучасних засобів зв'язку. Діти можуть надсилати такі матеріали як знайомим, так і незнайомим людям. Ці особисті фото та відеоматеріали можуть бути оприлюднені, що часто призводить до кібербулінгу та цькування дитини у школі;

·       кібергрумінг - це процес комунікації з дитиною в Інтернеті, під час якого злочинці налагоджують довірливі стосунки з нею задля сексуального насильства у реальному житті чи онлайн. Часом вони можуть змушувати дітей виконувати певні сексуальні дії перед камерою;

·       секстормен - налагодження довірливих стосунків із дитиною в інтернеті для отримання приватних матеріалів, шантажування та вимагання додаткових матеріалів або грошей.

З розвитком сучасних інформаційних технологій набув поширення ще один вид булінгу - кібербулінг використання мобільних телефонів, електронної пошти, Інтернету, соціальних мереж, блогів, чатів для переслідування людини, поширення її конфіденційної інформації, пліток, ганебних і образливих повідомлень.

Кібербулінг можуть чинити через показ і відправлення різких, грубих або жорстоких текстових повідомлень, передражнювання жертви в режимі онлайн, розміщення у відкритому доступі особистої інформації, фото або відео, щоб заподіяти шкоди жертв або збентежити її; створення фальшивої електронної пошти, веб-сторінки, облікового запису в соціальних мережах для переслідування і знущань над іншими від імені жертви.

Кібербулінг відрізняється від інших видів насильства тим, що дозволяє кривдникові зберігати анонімність і, таким чином, уникати відповідальності за свої дії. До того, як стати системним і довготривалим знущанням, яке зазвичай коїть група осіб, булінг проходить кілька стадій.

Перша стадія - утворення булінг-угруповання. У дитячо-підлітковому колективі навколо лідера, що прагне самоствердження через демонстрацію фізичної сили або інших форм насильницьких дій, може утворитися група «прихильників», які також прагнуть домінувати або шукають захисту і заступництва «лідера». Якщо першим проявам насильства не дають рішучої відсічі, їхній головний ініціатор «лідер» переконується у своїй безкарності. Це підвищує його авторитет серед прихильників і зміцнює угруповання.

На другій стадії конфлікт посилюється. Невтручання вчителів, байдужість однокласників дозволяють повторюватися насильницьким діям, а учень, який їх зазнає, поступово втрачає здатність і волю до опору. Стаючи більш вразливим, дає привід для подальших нападів.

Третя стадія деструктивна поведінка. За учнем, який регулярно піддається нападкам. остаточно закріплюється статус жертви. Інші діти (а інколи й дорослі), звикнувши до постійних знущань над цією людиною. Її ж і звинувачують у ситуації, що склалася. Жертва сама починає вірити в те, що винна у знущаннях над собою. Своїми силами вона вже не може впоратися з ситуацією, стає пригніченою, заляканою і деморалізованою.

Четверта стадія вигнання. Потерпілий учень, доведений до крайнього ступеня розпачу й відчуття самотності, прагнучи уникнути зустрічей з кривдником і додаткової травматизації, починає епізодично пропускати навчальні заняття або зовсім припиня відвідувати заклад освіти. Це явище отримало назву «академічної шкоди булінгу». Коли в булінгову ситуацію втручаються дорослі (батьки, учителі, адміністрація закладу освіти). Потерпілу дитину можуть перевести в інший клас або школу, проте часто не надаючи при цьому необхідної соціально-психологічної допомоги. Отримана в результаті тривалого насильства глибока психологічна травма може завадити успішній інтеграції потерпілої дитини у новий навчальний колектив і бути однією з причин повторення булінгу вже на новому місці. Не отримуючи підтримки і не знаходячи виходу із ситуації насильства, потерпілий може заподіяти шкоду собі, задуматися про суїцид і здійснити його.