Торгівля людьми є одним з видів насильства щодо населення. Цей злочин має довге історичне коріння, але наприкінці XX століття він набув форми сучасного рабства.

Офіційні дані різних відомств також не відбивають масштабів розповсюдження в Україні явища торгівлі людьми. Використовуючи складну економічну ситуацію (в країні високий рівень безробіття) та правову (недосконалість захисту громадян) нечисті на руку ділки організували кримінальний бізнес – запрошення українських громадян працювати за кордон, де вони зазнають жорстокої експлуатації, заробляючи мізерні гроші собі та тисячі для організаторів цього бізнесу. Чоловіків експлуатують, як будівельників, шахтарів, на сільськогосподарських роботах; жінок – як домогосподарок, швачок, мийниць посуду. Але, крім трудової експлуатації, жертви стикаються ще з іншими її формами – сексуальною експлуатацією та примусовим донорством. В багатьох країнах світу дані форми експлуатації є популярним бізнесом як легально так і нелегально. До нього залучають не тільки жінок, а і дітей та чоловіків. Він приносить величезні надприбутки порівняно з іншими сферами.

Серед причин поширення торгівлі людьми в Україні є як внутрішні, так і зовнішні чинники.

На першому місці серед чинників стоїть скрутне економічне становище -практична неможливість отримати гідну роботу в Україні. Ситуація ускладнюється не тільки кризовим станом української економіки, але й тим, що процес міграції криміналізується, оскільки дешева робоча сила українських громадян складає основи надприбутків, як в Україні так і за її межами.

Другу групу чинників можна назвати інформаційними. Негативну роль у поширенні в Україні злочину «торгівля людьми» відіграє погана обізнаність українських громадян щодо можливостей нелегального працевлаштування. Низький рівень життя та високий рівень безробіття серед населення штовхає їх на пошук роботи далеко від дому. Очевидно, бажання населення формуються не на основі реальних знань про можливості та умови праці, а більше під впливом сторонніх знань та бажань покращити рівень свого життя.

До правових чинників можна віднести відсутність працюючої системи з одного боку, захисту потерпілих, недостатню захищеність українських громадян від рук торговців живим товаром як в Україні, так і за її межами, а з другого – покарання злочинців. Хоча українське законодавство передбачає досить суворе покарання за торгівлю людьми, однак, зважаючи на те, що залишається мотивація у людей для виїзду за кордон і високі прибутки, у тих хто вивозить, найблищим часом змін не буде.

Важливими, але мало дослідженими є психологічні чинники: кризовий етап, в якому знаходяться наші громадяни, призвів і до зменшення самозахисту, погіршення психологічного стану. За принципом «вже гірше не буде» , «мене це не торкнеться» люди погоджуються на різні авантюрні пропозиції, навіть не думаючи про наслідки.

Ще одним фактором, що сприяє розвитку торгівлі людьми є насильство, зокрема, домашнє. Насильство нерідко стає передумовою, причиною, несвідомим поштовхом, що спонукає шукати щастя і заробітку якомога далі від дому. Коли людина страждає від психологічного або, навіть, фізичного насильства, вона не буде довго міркувати над пропозиціями посередників. Навпаки, колирідні готові в будь-яку хвилину прийти на допомогу, людям вдавалося звільнитися з рук работоргівців.

Серед зовнішніх чинників слід відмітити як позитивні: вигідне географічне положення України; відкриття кордонів та падіння «залізної завіси»; спрощення можливості для українських громадян подорожувати по світу, як у пошуках розваг, так і праці; 

 негативні: інтернаціоналізація тіньової економіки; зростання різниці між багатими та бідними державами; попит на низькооплачувану та неофіційну працю; брак можливостей легального працевлаштування за кордоном для громадян України; формування міжнародних кримінальних об’єднань; корумпованість працівників державних органів; лояльне законодавство до занять проституцією в багатьох країнах світу.

Нажаль наслідки торгівлі людьми є жахливими. Особи, які потерпіли від торгівлі людьми, платять високу ціну. Фізичні та психологічні травми, у тому числі хвороби та зупинка росту у неповнолітніх, часто мають перманентний ефект та створюють тим, хто постраждав від торгівлі людьми, небезпеку бути відкинутими своїми родинами та оточенням. Жертви торгівлі людьми часто не мають можливостей для соціального, морального, духовного розвитку та адаптації в суспільстві. Людей, яких примусили працювати у рабстві, часто змушують вживати наркотики, а також вони страждають від неймовірного насильства. Жертви сексуальної експлуатації страждають від фізичних та емоційних травм, які спричинені ранньою статевою активністю, примусовим вживанням алкогольних та наркотичних засобів, та зараженням хворобами, у тому числі ВІЛ-інфекціями та СНІД. Особи, які постраждали від примусового донорства мають проблеми зі здоров’ям на все життя, а іноді навіть і летальні наслідки.

Зважаючи на вищезазначене, перед тим, як погоджуватися на сумнівні пропозиції щодо працевлаштування на території України чи за кордоном, або інших привабливих можливостей, в першу чергу слід замислитися чи варто ризикувати своїм життям; чи дійсно запропоноване відповідає реальності, або це тільки добре спланована афера. Не слід дивитися на життя крізь «рожеві окуляри», адже в реальному житті все набагато складніше та жорстокіше! Необхідно бути обережними, адже у кожного з нас одне життя і тільки ми можемо вирішити, як його прожити!