Актуальність теми:

Активним засобом у формуванні особистості дитини дошкільного віку, особливості процесу пізнавального розвитку є пошуково-дослідницька діяльність дітей, бо вони – діти - є природженими дослідниками, які активно шукають інформацію про довкілля.

      Для сучасного етапу розвитку суспільства визначено необхідність досягнення нового рівня у якісному формуванню у дошкільників  дослідницько-пошукової компетентності. Вміння активно пізнавати  світ стає не просто важливим фактором, а навіть життєвою необхідністю. У зв’язку з цим, проблема пошуку шляхів активного пізнання світу дошкільниками  стає  особливо актуальною.

                                           Майстер-клас для педагогів:

«Елементи методики  Сандри Кейплан  в пошуково-дослідницькій діяльності  з дітьми дошкільного віку»

Мета: розширення професійних знань і практичних умінь педагогів під час впровадження в роботу з дошкільниками методики проведення дитячих досліджень, запропонованої   Сандрою Кейплан.

Завдання:

Познайомити педагогів з елементами інноваційної технології методики Сандри Кейплан («дослідницький фартух» + карточки).

Розширити теоретичні знання та практичні навички роботи за даною технологією. Вправлятись в умінні ставити запитання, висувати гіпотези та давати визначення поняттям. Активізувати творчий потенціал педагогів через взаємообмін і взаємозбагачення досвідом.

Обладнання: проектор, екран, комп’ютер, конспект майстер-класу, презентація, картки з питальними словами, клубочок.

Хід майстер-класу:

І. Підготовчо-організаційна частина

1.                  Привітання

Доброго дня, шановні колеги! Я сподіваюсь, сьогодні тут зібралися люди, які хочуть не просто вчити дітей, а прагнуть навчити їх вчитися.

2. Повідомлення теми, мети та завдань майстер-класу

Тема: «Елементи методики  Сандри Кейплан  в пошуково-дослідницькій діяльності  з дітьми дошкільного віку»

Мета: розширення професійних знань і практичних умінь педагогів під час впровадження в роботу елементів методики Сандри Кейплан («дослідницький фартух» + карточки);

Завдання:

1. Поширити педагогічний досвід впровадження інноваційної технології: елементи методики Сандри Кейплан («дослідницький фартух» + карточки);

2. Розширити теоретичні знання та практичні навички роботи за даною технологією.

 3. Вправлятись в умінні ставити запитання, висувати гіпотези та давати визначення поняттям.

4. Активізувати творчий потенціал педагогів через взаємообмін і взаємозбагачення досвідом.

Хід:

Міні-лекція

Мета: актуалізувати проблему та розширити теоретичні знання педагогів за даною технологією.

      Не важко помітити, що в наш час творчий пошук стає важливою частиною будь-якої професії, а дослідницька поведінка розглядається як стиль життя сучасної людини. Формувати таку поведінку треба з дитинства. Як же навчити дитину знаходити нові знання? Як зробити процес навчання цікавим і радісним?Відповіді на ці запитання давно знайдені дитячою психологією і педагогікою - навчання має бути «проблемним», тобто має містити елементи дослідницького пошуку. Організовувати його треба за законами проведення наукових досліджень, будуватися воно повинне як самостійний творчий пошук. Тоді навчання вже не репродуктивна, а творча діяльність, тоді в ньому є все, що здатне захопити, зацікавити, пробудити спрагу пізнання.

Сучасні дослідники (Савенков А.І., Іванова А.І., Куликівська І.Е.,   Дибіна О.В. та ін.) рекомендують використовувати дослідницький метод навчання в роботі з дітьми, починаючи вже з дошкільного віку. Головна перевага цього методу полягає в тому, що він дає дітям реальні уявлення про різні сторони досліджуваного об'єкта, про його взаємини з іншими об'єктами і з середовищем існування.

       Дитяча потреба в дослідницькому пошуці обумовлена біологічно. Дитина вже народжується дослідником, вона залучена до  дослідницького пошуку практично постійно. Це її нормальний, природний стан: рвати папір і дивитися, що вийшло, спостерігати за рибками в акваріумі, вивчати поведінку синиці за вікном, проводити досліди з різними предметами, розбирати іграшки, вивчаючи їх будову. Жага нових вражень, допитливість, прагнення спостерігати та експериментувати, самостійно шукати нові відомості про світ традиційно розглядаються як найважливіші риси дитячої поведінки. Але ці позитивні якості постійно входять у суперечність з відсутністю у малюка умінь і навичок у пізнавальній діяльності. Дитина прагне вирішити ці протиріччя шляхом нескінченних запитань до дорослого і маленьких самостійних пошуків. Малюк налаштований на пізнання світу і хоче його пізнавати. Саме це внутрішнє прагнення до пізнання через дослідження породжує дослідницьку поведінку і створює умови для дослідницького навчання. На мою думку одним з ефективних способів розвитку такої поведінки у дітей є методика Сандри Кейплан («дослідницький фартух» + карточки)..Методика, запропонована американським педагогом Сандрою Кейплан, розрахована на значний віковий діапазон - п'ять-дев'ять років. Вона побудована на ігровій основі і передбачає використання нескладного спеціального обладнання: «дослідницького фартуха» і карток. ) 

 В групі для розвитку дослідницьких умінь був створений центр експериментування: Посібник «Будинок  таємниць», міні-лабораторія, в якій зібрані матеріали. В процесі роботи використовувалися елементи методики. Дослідницький фартух Сандри Кейплан був замінений «Будинком  таємниць», де кожне вікно відкривається і відкриває таємниці довкілля.

 Всього С. Кейплан виділяє чотири етапи дослідження.

    Перший - «вибір теми»

  Другий - «постановка питань»

  Третій - «проведення дослідження»

  Четвертий - «підбиття підсумків».

Починаючи з дверей будинка – діти визначають тему тижня, у відчиненому віконцю діти знаходять запрошення до відкриття нового, а картки - символи допомагають спроектувати маршрут, по якому діти рухаються до нового, незвичайного, таємничого. І поступово, за допомогою карток,  діти збирають інформацію, висувають гіпотези, проводять досліди, роблять висновки.

Способи збору інформації зашифровані на листочках «дерева знань». Діти знімають листочки з дерева, розшифровують метод дослідження, вибудовують лінію діяльності. Починається збір інформації.   

Протягом тижня діти знайомляться з явищами природи: вулканом, туманом, цунамі, грозою, проводять досліди.

     В п’ятницю відбувається узагальнення зібраного матеріалу під час засідання Маленьких дослідників. Як тільки інформація узагальнена, гру продовжується: діти - дослідники надягають академічні головні убори. Дослідники роблять повідомлення - «доповідь».

 Перша доповідь тривала недовго, але з набуттям досвіду, доповіді ставали більш глибокими, цікавими, підтверджувалися власними малюнками. Ця методика цікава і дає хороші результати.

Перший крок у цій справі, як і в багатьох інших, часто є важким. Тому у педагогів часто виникають запитання, з чого і як почати роботу з дітьми в напрямку дослідницького навчання. Більшість педагогів при цьому просто підбирають цікаву і корисну тему дослідження і пропонують її дітям. Однак треба зазначити, що навіть старші дошкільники здатні працювати на будь-якому з цих рівнів. Великі можливості в цьому плані мають практично всі види діяльності та традиційних навчальних занять. Слід пам'ятати тільки, що на повну самостійність дошкільника при проведенні навчальних досліджень розраховувати не варто. Адже навчальне дослідження відрізняється від пошукової активності дитини, яка виникає спонтанно.

1.                  Практична частина

Які ж етапи має включати структура дитячого дослідження?

Я пропоную дати відповідь на це запитання за допомогою вправи «Методичний конструктор».

Мета: визначення послідовності етапів дитячого дослідження.

Матеріал: смужки паперу з етапами дитячого дослідження.

Хід:

Вам необхідно визначити структуру дитячого дослідження, розмістивши основні його етапи в правильній послідовності.

1)     виділення і постановка проблеми (вибір теми дослідження);

2)     висунення гіпотез;

3)     пошук і пропозиція можливих варіантів рішення;

4)     збір матеріалу;

5)     узагальнення отриманих даних;

6)     підготовка проекту (повідомлення, доповідь, макет і ін.);

7)     захист проекту.                                           

Думка про те, що дитина здатна пройти через всі ці етапи, на перший погляд, здається сумнівною і навіть лякає. Але, повірте, ці страхи і сумніви розсіюються відразу, як тільки починається реальна дослідницька робота.

Маленькому досліднику для вирішення дослідницьких завдань та  розвитку дослідницьких здібностей необхідні спеціальні знання, уміння і навички дослідницького пошуку, а саме:

• бачити проблеми;

• ставити питання;

• висувати гіпотези;

• давати визначення поняттям;

• класифікувати;

• спостерігати;

• проводити експерименти;

• робити висновки;

• структурувати матеріал;

• готувати власні міні-доповіді;

• пояснювати, доводити і захищати свої ідеї.

Завдання це важкі, але, будучи адаптовані до віку, вони на практиці вирішуються успішно. Діти працюють з інтересом і задоволенням.

Ефективним у плані розвитку дослідницьких здібностей є спеціальний тренінг.

Зараз я пропоную розглянути та апробувати на практиці деякі з них.

1)                 Розвиток уміння бачити проблеми

Вправа «Подивись на світ чужими очима»

Мета: розвивати уміння змінювати свою точку зору, дивитися на об’єкт дослідження з різних сторін.

Хід:

-             Пропоную Вам послухати початок розповіді: «Настала зима. З перших днів випало багато снігу. Він вкрив пухнастою білою ковдрою усе навкруги: газони, дерева, будинки, тротуари, дороги…»

-             Завдання: придумати продовження розповіді, уявляючи, що Ви - діти на прогулянці, вихователь, завідуюча, двірник, водій…

2)                 Розвиток уміння висувати гіпотези

Гіпотеза - це припущення. Вона завжди вимагає перевірки і в ході перевірки може підтверджуватися або спростовуватися. Але, перш ніж доводити або спростовувати гіпотези, їх потрібно навчитися висувати. Найлегше дитина вчиться висувати гіпотези, якщо спочатку запропонувати її пояснювати явища не тільки реальними, але й фантастичними причинами.

Вправа «Чому так буває?»

Мета: розвивати уміння висувати гіпотези та робити припущення, пояснюючи причини запропонованих явищ та подій. Спонукати користуватись словами: припустимо можливо; що, якщо; може бути.

Завдання: Тане сніг - знайти 4 казкових і 4 правдивих пояснень явища.

Умова: висловлювання починати словами: припустимо можливо; що, якщо; може бути.

3)                 Вчимося задавати запитання

Для того, щоб виробляти гіпотези, слід вчитися задавати запитання. Це важливе уміння для будь-якого дослідника.

Ця робота має декілька етапів.

І. Знайомство з питанням як формою отримання інформації.

На даному етапі дітям пропонують задавати запитання в довільній формі.

Завдання 1. В групу прийшла незнайома людина. Які запитання ви їй можете задати, що вона може запитати у вас?

Завдання 2. Педагог демонструє знайомий предмет, потрібно задати 3 запитання, щоб дізнатись про нього щось нове.

ІІ. Засвоєння вміння формулювати запитання у різній формі, використовуючи питальні слова.

Вправа «Допитливий папуга»

Мета: розвивати вміння формулювати запитання у різній формі, використовуючи питальні слова: Що? Як? Де? Коли? Навіщо?

Матеріал: сюжетна картинка, іграшка папуга, картки з питальними словами.

Завдання: Папузі Кеші нудно сидіти в клітці і він вирішив задати декілька запитань своєму господарю. Але говорив він погано і міг промовити тільки перші слова: Що…? Де…? Коли…? Як…? Навіщо…?

Допоможіть папузі задати запитання господарю.

На цьому етапі використовуються і вправи по навчанню дітей опису предметів, тому що описати предмет означає відповісти на запитання – Що  це? Який предмет? Чим схожий і чим відрізняється від інших?

ІІІ. Формування уміння здійснювати цілеспрямований пошук за допомогою запитань.

Зміст даного етапу передбачає проведення ігор, в яких за допомогою запитань, але без опори на наочні символи, необхідно з’ясувати, що за предмет заховано.

Завдання: запропонувати самим навести приклади ігор.

Цікавою для дошкільників буде вправа «Відгадай про що запитали». Одному учаснику пошепки задається запитання. Він голосно відповідає на нього. Всі інші діти повинні здогадатися, яким було питання.

4)             Вчимося давати визначення поняттям.

Поняття - одна з форм логічного мислення. Поняттям називають форму думки, що відображає предмети в їх суттєвих і загальних ознаках. Визначити поняття - вказати, що воно означає, виявити ознаки, що входять в його зміст. З точки зору дослідницької діяльності важливо, щоб діти оволоділи такими поняттями, як: явище, причина, наслідок, подія, зумовленість, залежність, відмінність, подібність, спільність, сумісність, несумісність, можливість, неможливість та ін. Без оволодіння цими поняттями немає і не може бути абстрактного мислення. Слід вчити дитину переходити від конкретного предмета і окремого факту до абстрактного узагальнення. Рекомендуються наступні вправи: Вправа «Відгадай»

Педагог загадує і дає словесний опис предмета, діти намагаються відгадати його. Потім роль ведучого передається дітям.

Вправа «Важкі слова», яку я пропоную вам виконати.

Мета: вправляти в умінні давати визначення поняттям.

Завдання: кожна група має придумати «важке» слово і запропонувати його для пояснення іншій групі.

Поняття в мисленні не виступають розрізнено, вони зв'язуються між собою. Формою зв'язку понять один з одним є судження. Судженням називають висловлювання про предмети або явища, що складається з твердження або заперечення чого-небудь. Мислити - значить висловлювати судження. За допомогою суджень думка отримує свій розвиток.

Одним із засобів розвитку здатності до суджень може бути вправа, яку я вам запропоную виконати зараз. Вправа «Так – ні» 

Мета: розвивати мислення під час підтвердження або заперечення запропонованого твердження.

Завдання: підтвердіть або спростуйте твердження.

Всі діти моєї групи люблять морозиво.

Саша – з моєї групи.

Значить Саша любить морозиво.

Всі тигри смугасті.

Мурчик – смугастий. 

Отже, Мурчик – тигр.

Для встановлення продуктивної взаємодії  проведено анкетування батьків з метою виявлення їх ставлення до експериментів, які проводяться із дітьми у закладі, та чи продовжується експериментальна робота дітей удома. В результаті анкетування   зроблені висновки:

– значна частина батьків усвідомлює значення процесу дослідження  для розвитку дітей, але не сприяє  цьому;

– більша частина батьків відмічають у своїх дітей наявність дослідницької активності, але батьки дуже мало часу приділяють спільним дослідам вдома; Таким чином необхідна тісна співпраця з батьками вихованців, нестардартні, інтерактивні форми взаємодії.

Для якісного формування у дітей дослідницької активності  в систему була включена робота з педагогами закладу.

ІІІ. Заключна частина

Закінчити я пропоную вправою, яка називається «Клубочок»

Кожному учаснику пропоную взяти клубочок, висловити своє враження від майстер-класу,  чи дізналися щось нове, чи з’явилось бажання впровадити у практику роботи з дітьми елементи запропонованої технології і передати клубочок далі.

 Ігротека Миколи Шутя

 «Ігри радості та щастя»

Методичні рекомендації

 Серія 1. П'ять предметів

   Покажи по одному п'ять пальців правої/лівої руки.

   Покажи п'ять м'яких місць на твоєму тілі.

   Знайди п'ять суглобів на своєму тілі, де тіло гнеться.

   Побач п'ять предметів, які їстівні.

   Видай п'ять різних звуків різними способами — губами, лік­тем, стільцем, кріслом тощо.

   Зроби п'ять кроків на місці — скоків, присідань, махів ногами або руками тощо.

  Знайди п'ять предметів:

   розміром, як твоя долоня;

   які більші за тебе;

   які нижче твоїх колін;

   які вище тебе або інших обраних величин;

   які не можна зрушити з місця;

   які можна зрушити з місця;

   елементи яких можна відкрутити.

   які мають червоний або інший колір.

   квадратної, круглої, трикутної, прямокутної, овальної форми.

    які можна подарувати іншому.

Серія 2. Чарівні Поцілунки/Дотики

Тактильні контакти та ніжності вкрай важливі для того, щоб переключити увагу на себе, на свої внутрішні процеси, на усвідомлення себе. Тому ця серія ігор для зняття тривоги та відновлення енергетичного захисту. Ці ігри акцентують батьківську любов.

Батьки/дорослі  можуть торкатися обличчя — щоки, лоба, носика, підборіддя, пальчика/пальчиків, розкритої долоньки, тильного боку долоньки, плеча, спини, жи­вота дитини. Можна грати навпаки: дитина буде ведучою, а батьки/дорослі — гравцями.

    Кожному, хто прокинувся, прилетів Чарівний Поцілунок — один і куди хочеш. Тому, хто доторкнеться до моєї долоньки (згадає моє ім'я; назве колір моїх очей; назве кількість пальців на руці, яку я показую тощо) летить Чарівний Поцілунок.

   Прийшов час Повітряних чарівних поцілунків! Завдання: послати три, потім п'ять, сім, дев'ять Чарівних Поцілунків! А хто більше пошле Пові­тряних Чарівних поцілунків за 10 секунд!? А за п'ять секунд? А за три? А за одну?

   Чарівним Поцілунок зветься тому, що він незвичайний. Наприклад,    буває як:

трикутник — щока ліва, лоб, щока права;

квадрат — щока ліва, лоб зліва, лоб справа, щока права;

ромб — лоб, щока права, підборіддя, щока ліва;

п'ятикутник — щока ліва, лоб зліва, лоб справа, щока права, під­боріддя тощо.

  Чарівний Поцілунок може бути очікуваним: «Де ти чекаєш Чарівний Поцілунок?».

  Ловля. Один із батьків/дорослих посилає в будь-який бік повітряний поцілунок, а дитина намагається його «перехопити» й «приклеїти» до своєї щоки.

Серія 3. Я + Ти

Ігри на «заземлення» та зняття тілесного напруження

   Захист. «Я тебе завжди вкрию та захищу. Знаєш як? А ось так!» Далі розпрямлюйте долоньку, притисніть до долоні великий палець (це ти!). А рештою пальців по черзі накривайте великий. При цьому називаючи чотири причини, чому ви зможете захистити дитину: «Тому що я тебе люблю»; «Ти — наше щастя» тощо.

   Кошеня. «Коли людині сумно, вона бере на руки кошеня, гладить його, розмовляє з ним, а кошеня у відповідь мурчить від задоволення. Зараз ми по черзі будемо кошенятами». Хтось перетворюється на кошеня, вкладається (всідається) іншому на коліна. А інший — ніжно його по­гладжує. І кошеня мурчить!

   Божа корівка. Гра з ліхтариком — скажімо, з уявним предметом або вказівним пальцем. «Це — ласкаве сонечко. А ти — Божа Корівка. Вона гріється на сонечку. І підставляє променю (далі називайте мож­ливі частини тіла) — лівий бік, праву ніжку, ліве вушко тощо. А тепер можна ловити сонячний промінчик на собі!»

   Косичка. Косички для доньки або сестрички можна плести з чого завгодно — шнурок, шарф, пояс, нитки. «Заплітайся, косичко, будь   гарною, сестричко».

   Малювання. «Малювати» можна на тілі — спині, долоні, руці.

   Маятник. Посадіть дитину на коліна спиною до себе. Робіть маятникові рухи — розкачуйте її тихо вліво-вправо до бажаної амплітуди. Можна грати стоячи: припідняти дитину за лікті зігнутих і притиснених до тіла рук і розкачувати її в різні боки, як маятник.

  Серія 4. Я + світ

  Добридень! Прокинувшись, радій новому дню, вбери його як подарунок. Говори «добридень!» кожному предмету та істоті, які впали в око: «Добридень, носику (і торкнися його). Добридень, вікно! Добридень, дім, кімната, стіл, іграшка, стіна тощо».

  Ти — Сонечко. Гра на створення свого позитивного образу. Вкажіть на дитину й скажіть: «Ти — сонечко». Дитина піднімає долоні вгору й робить «ліхтарики»! Далі по одному називайте «сонечком» усіх присутніх (або по два гравці одночасно). «Ліхтарики» можна замінити погладжуванням, обніман­ням, поцілунком, потиранням лобами тощо.

  Краса. Діти отримують звичайні білі серветки, потім отримують фломасте­ри, маркери, олівці й розмальовують серветки за бажанням. А далі прикра­шають ними стіл, кімнату, будинок.

  Зернятка. Візьміть книгу або журнал. Покладіть на стіл. Приготуйте трохи крупи: рис, горох, гречка, пшоно. А тепер обережно викладайте зернятка­ми узори, картини, цифри, віньєтки літер — першої літери свого імені, літер різних мов світу.

  Поробки. «У тебе з'явилося багато часу. Займи себе. Зроби дещо своїми руками: фігуру орігамі, поробку з паперу, дроту, картону, горіхів тощо. І обов'язково сфотографуй свій результат». Так робіть із кожним витвором своїх розуму та рук. Потім, після війни, обов'язково влаштуйте справжній вернісаж із презентацією, аплодисментами, нагородами, продажем лотів тощо.

  Обереги. Вибери для себе, що ти вважатимеш оберегом: маленьку ікону свого святого, певний предмет, іграшку, деталь лего чи невеличкий реквізит інший гри. Вигадай свої слова-заклинання для нього. Приклей, прикріпи до нього своїми руками чарівну ниточку, зернятко, кісточку мандаринки або яблука. Тепер вищі сили возз'єднані з твоєю енергією. Тож завжди май цей оберіг із собою в кишені! Маленьке!.. Зручне!.. Приємне!.. І щоразу торкайся до нього, коли тобі тривожно або неприємно.

  Екскурсія. Екскурсію можна провести навіть квартирою. «Я — гід, зараз проведу вам екскурсію цією чудовою кімнатою (поличкою з книгами, тумбочкою, стіною кімнати, письмовим столом, ігровим куточком, шафою), повною таємниць і секретиків.

  Актівіті. Фізичне навантаження допоможе вироблятися гормонам щастя, які потрібні для боротьби зі стресами та перевантаженням. Бігай, стрибай, присідай. Віджимайся — від стіни, від тата, від ліжка; ставай у планку — почи­най із 15 секунд, додавай щоденно по 5 секунд. Грай в армреслінг руками, пальцями, «з носами» — з'єднай великий палець правої руки зі своїм носом, а мізинцями схопися із суперником. Тепер — хто кого перетягне, тобто ві­дірве його палець від носа, залишить супротивника «з носом». Активності у вигляді прогулянок також корисні: навіть круг столу, ліжка, предмета.

  Перетворення. Ведучий показує, говорить, малює на долоньці або тілі букву. Треба знайти слово з відповідним звуком на початку, а потім із цим словом створити речення. Гра чудово розвиває когнітивний потенціал дитини — мовлення, мислення.

Серія 5. Дихання чемпіона

Ці ігрові техніки керованого дихання сприяють зниженню тривоги, страху, стурбованості, знімають або локалізують напруження. Запропонованими іграми можна починати будь-яку програму. Але обов'язково їх потрібно практикувати під час посилення тривоги і страху.

   Солодке позіхання. Беззвучно скажи «и» біля коренів верхніх зубів — як під час позіхання. Вдихни не глибоко. Позіхнув? Молодчинка! А навчи так само позіхати інших! Повтори 5—8 разів.

   Вдихни аромат. Розшир ніздрі, припідніми голову, тривало вдихай уявний аромат. Завчасно задай собі бажаний: лимон, кавун, шоколад. Тепер можна «поділитися» ароматами.

   Проколотий м'ячик. Візьми в руки уявний м'ячик, постав руки перед собою. Спокійно набери повітря. Усміхнись. Ой! М'ячик проколовся! Руками показуй м'яч, що здувається, повітря видувай тоненькою струйкою. У кого м'ячик здувається найдовше?

   Ниточка. Візьми ниточку пальцями або рубець куртки вгорі. Тепер довгий видих рухом пальців по ниточці або рубцю. Можна грати на куртці іншого.

   Нахили вогонь свічки. Вдихни глибше, постав перед собою вогонь свічки або уяви його перед собою. Тепер тонко спрямовуй повітря вперед, вкладаючи вогонь горизонтально. Хто найтонша людина? Хто головний повелитель вогню під час гри з ниточкою або рубцем куртки.

   Бульби. Набери повітря якомога глибше, роздуй щоки. А тепер постукуй пальцями по щоках і здувайся! Хто довше це зможе робити?

   Вітер. Набери повітря якомога більше. І, видуваючи його, придумуй звуки завивання вітру. У вас буде свій кімнатний вітер

Семінар-практикум з елементами тренінгу.

Освіта для сталого розвитку: переходимо на навий рівень

«НАШ КУРС НА СТАЛИЙ РОЗВИТОК».

Мета:

• вироблення власного ставлення до екологічної ситуації і вміння приймати   рішення на основі розуміння інформації, бажання своїми

справами допомогти суспільству в цілому;

• підвищення рівня освіченості серед педагогічних працівників дошкільної освіти  з питань сталого розвитку

• сприяти досягненню гармонії між людьми, з одного боку, і суспільством та природою – з другого.

• сформувати соціоприродну систему, здатну розв’язувати сукупність протиріч, що виникають нині, а саме: природою і суспільством, екологією і економікою, всередині суспільства між окремими групами населення, сучасними та майбутніми поколіннями, уже сформованими потребами людей і розумними потребами тощо.

Завдання:

• забезпечення потреб суспільства у висококваліфікованих  і духовно багатих педагогів  сталого розвитку;

• підвищення професійного, загальноосвітнього та загальнокультурного рівня педагогів щодо сталого розвитку;

• стимулювання наукового пошуку та впровадження  моделей поведінки, звичок, стилю  життя, що відповідають  потребам сталого розвитку дошкільників.

Обладнання:

 Торбинка з листочками паперу із написами різноманітних ресурсів; листи А3, олівці, фарби, пензлики, стаканчики з водою, «ромашка – правила роботи групи), плакат « Освіта сталого розвитку», піраміда « Глобальні цілі сталого розвитку» , стікери, маркери, листи « Ліцензія на щастя», музичний супровід.

https://youtu.be/0QKSNTb7gv4https://youtu.be/0QKSNTb7gv4

Відеоролик

План

Вступ.

1.Мета та завдання.

2. Ознайомлення з планом.

3.Прийняття правил роботи в групі.

4.Вступний аудит.

   II.          Основна частина.

1.Вступ - презентація “Сталий розвиток модний тренд чи необхідність”

2.Вправа – вітання «Каруселі».

3.Вправа – знайомство « Історія з торбинки».

4.Робота в групах «Планета моєї мрії»

5.Массаж «Зебра».

III.          Заключна частина.

1.Підбиття підсумків, рефлексія « Ліцензія на щастя».

2. Притча « Все в твоїх руках»

Хід семінару

А зараз, шановні мої коліжаночки, пропоную вам зануритись в атмосферу освітнього процесу за сталим розвитком. За рекомендаціями цієї програми для початку ми повинні встановити правила сьогоднішньої співпраці.

Вправа «Правила»

Мета: чітко організувати роботу без зайвих витрат часу, досягти атмосфери довіри і співробітництва, створити ситуації спільних зусиль, а не нав'язаних установок.

Пропонує прийняти правила за якими буде зручно працювати:

-цінувати час;

-говорити по черзі, коротко, по темі;

-бути толерантним;

-бути позитивним;

-бути активним.

Для визначення вашої власної побутової поведінки пропоную провести вступний аудит.(Опитувальник)

 Отже, що таке ОСВІТА СТАЛОГО РОЗВИТКУ (плакат)

Сталий розвиток передбачає розв’язання економічних, соціальних й екологічних проблем. Адже сучасне покоління має залишити достатні запаси соціальних, природних та економічних ресурсів для майбутніх поколінь, аби вони мали змогу забезпечити для себе рівень добробуту, не нижчий за нинішній. Щоб людство успішно стало на шлях сталого розвитку, більшість людей має ощадливо використовувати не лише платні, а й безплатні природні ресурси, дбати про своє здоров’я постійно, а не тоді, коли виникає те чи те захворювання.

Сталий розвиток дає змогу задовольнити потреби нинішнього покоління без шкоди для можливості інших поколінь задовольняти свої потреби. Ідеться передусім про потреби людей у їжі, питній воді, чистому повітрі, комфортних житлових умовах, забезпеченні прав і свобод, мирному співіснуванні, доступі до культурних цінностей і традицій тощо.

СТАЛИЙ РОЗВИТОК має свої глобальні цілі (піраміда)

Сформувати в дітей нові моделі поведінки, звички, стиль життя дасть змогу парціальна програма «Дошкільнятам — освіту для сталого розвитку» Її можна легко інтегрувати з іншими комплексними освітніми програмами, за якими працюють педагоги. Для того, щоб детальніше познайомитись з особливостями приграми «Дошкільнятам — освіту для сталого розвитку» пропоную переглянути презентацію.

Презентація “Сталий розвиток модний тренд чи необхідність”

пропоную налаштуватись на дружню робочу атмосферу за допомогою вправи вітання- побажання «Каруселі».

Для цього, пропоную утворити 2 кола (зовнішнє та внутрішнє). Стоячи один навпроти одного. Кожен з учасників вимовляє слова – вітання і побажання на день, і вислуховує відповідь. Рухається лише зовнішнє коло, за сигналом ведучого.

Вправа – вітання «Каруселі».

Мета: сприяння покращенню комунікації учасників тренінгу та їх стосунків між людьми, а отже, орієнтація на сталий розвиток у сфері міжособистісних відносин.

Хід:

Дорослі, стоячи один навпроти одного (формують два кола – зовнішнє та внутрішнє), вправляються у вмінні застосовувати якомога більше формул – вітання, не повторюючись.

Кожен з учасників вимовляє якесь слово – вітання і вислуховує відповідь. Потім переходить за сигналом ведучого (певний звук) до іншого партнера. Єдина умова – рухається лише зовнішнє коло, вітання не повторюються.

Обмінявшись люб’язностями давайте познайомимось, але уявимо себе певним ресурсом, необхідними для людини.

Пропоную вправу– знайомство «Історія з торбинки».

По черзі дістаньте будь-ласка з торбинки папірець із написом ресурса, і презентуйте себе за допомогою навідних питань:

• Розкажіть, що ви за ресурс?

• В чому ваша користь та необхіджність?

• Що вам загрожує?

• Які якості людини ви визначаєте для себе як ресурс?

• Що би ви хотіли залишити для майбутніх поколінь

• Щоб ви побажали  людям?

Наприклад: « Я –– вода, для всього живого я джерело життя . Мені загрожує глобальне забреднення. Ресурсом для мене є відповідальне ставлення людей, моє вчасне очищення, переробка, не забруднення оточуючого середовища. Я бажаю  людям вчасно схаменутись».

Виходячи з почутого, можимо дійти висновку, що природні ресурсу небезмежні. А сучасне покоління має залишити достатні запаси, природних та економічних ресурсів для майбутніх поколінь, аби вони мали змогу забезпечити для себе рівень добробуту, не нижчий за нинішній. Щоб людство успішно стало на шлях сталого розвитку, більшість людей має ощадливо використовувати не лише платні, а й безплатні природні ресурси. Пропоную розділитись на три групи, і намалювати «Планету вашої мрії», яку б ви хотіли залишити своїм нащадкам.

В.О. Сухомлинський про екологічне виховання .

Переконані, що все це має забезпечити успішність роботи. Адже самостійно росте лише бур’ян, а сучасне екологічне мислення треба вирощувати, як вирощують культурні злакові. Вирощувати, беручи все найкраще від екологічного сприймання наших предків та інших народів.

Робота в групах «Планета моєї мрії»

Ви любите приємності так , як люблю їх я?

- Дозвольте запропонувати масаж «Зебра».

(Масаж проводиться у колі, учасники семінару повторюють рухи за тренером).

Від хвостика до вушка,

В зебри смужка, смужка, смужка

Не горохи

Не клітинки

Не малюнок на всю спинку

Від хвостика аж по вушка

В зебри смужка, смужка, смужка… (прямі рухи долоньками згори донизу)

«Соціально-економічне виховання дошкільників»

Сьогодні ми обговорюємо актуальність соціально-економічного виховання на сучасному етапі розвитку дошкільної освіти. Сьогодні кожен з нас розуміє, що доля держави залежить від економічної, правової, політичної і моральної освіченості молодого покоління. Тому соціально-економічне виховання - порівняно новий напрям в дошкільній педагогіці. На початку століття була хвиля упровадження економічної освіти у освітній процес дошкілля, нині знов це питання стає актуальним і затребуваним. Виникають питання: чи можна говорити про економічне виховання з найменшими дітьми? Коли слід почати знайомство з економікою, як? Яка ваша думка?

Я вам пропоную відповісти всього на одне питання: - Як ви вважаєте, чи потрібна економіка малюкам?

Постараємося розібратися в цьому. Ми вважаємо, що економіка потрібна дітям, і чим раніше, тим більше ми зможемо надати знань та виховати «майбутніх господарів», «господарів у своїх сім’ях», «господарів своєї держави.

Давайте зараз з вами спробуємо відповісти на питання, а що ж таке «економіка», що і хто є її компонентами?

Економіка - це наука, яка вивчає господарство і способи його ведення.

Економіка - діяльність людей, пов'язана з виробництвом життєвих благ, господарська діяльність;

Економіка - наука, що вивчає закони розвитку господарської діяльності.

Економіка - стосунки між людьми в процесі виробництва товарів і послуг.

Економіка - закономірності протікання господарських процесів.

Економіка - господарство, сукупність усіх процесів, які використовує людина для забезпечення життя і задоволення своїх потреб.

Економіка - це особлива сфера громадського життя. Вона функціонує і розвивається за власними законами.

Яким чином можна навчити наших малюків таким складним поняттям?

Але, виявляється, можна і нескладно навчити дітей дбайливому ставленню до природи, до природних ресурсів, виготовленню простих, але потрібних речей, як раціонально використовувати і витрачати кошти. За даними науковців для сучасних дітей це актуально, затребуване й цікаво.

Малюк дуже рано включається в економічне життя сім'ї, стикається з грошима, рекламою, ходить з батьками до магазину, бере участь у процесах купівлі-продажу, оволодіваючи таким чином, економічною інформацією на життєвому рівні. Адже це не просто інформація, а «контур того, що умовно може бути назване світоглядом - світоглядом в тому сенсі, що в цих загальних уявленнях починають складатися тенденції не просто до знань про поодинокі факти, а до знань про їх зв'язок» (Д.Б.Ельконін).

Обговорюючи проблему економічного виховання дітей, ми говоримо лише про початки економічного виховання, що включають доступні дітям знання і деякі економічно значущі якості особистості, що беруть свій початок ще у дитинстві: ощадливість, працьовитість, економність тощо.

На жаль, ці базові економічні якості, властиві людині-господарю, з кожним роком втрачали свій авторитет.

Багаторічний досвід роботи з дітьми дошкільного віку показує, що виховувати ощадливість, дбайливість легше на прикладі особистого "надбання". "Моє" і "наше" - різні поняття не лише за змістом, але і по внутрішньому їх сприйняттю. Можна привести багато прикладів різного ставлення до "свого" і до "загального". Прийшовши в дитячий садок зі своєю іграшкою ( важливою для неї річчю), дитина протягом дня заклопотана тим, щоб не втратити її, щоб ніхто не зламав та не зіпсував.

Малюк не жадібний і дає іграшку пограти іншим дітям (адже йому теж дають!), але при цьому він ретельно стежитиме за її збереженням. Проте, по відношенню до іграшок та інших речей дитячого садочку (тобто тому, що належить усім і особисто йому у тому числі) подібної заклопотаності немає і в спомині! Правда, якщо вихователь строгий, діти бояться покарання за зламану іграшку. І іноді це призводить до того, що дитина починає звалювати свою провину на інших, брехати тощо. Але це вже моральний аспект провини, що вимагає спеціального обговорення. Ми хочемо підкреслити, що діти по-різному відносяться до особистої і суспільної власності: особисті втрати більш болісні. Чи не тому повсякденне життя дитячого садочку дає багато прикладів того, як діти безжально псують, ламають, викидають іграшки і предмети для праці, абсолютно не переживаючи при цьому почуття провини або занепокоєння?

Нерідко доводиться чути від дорослих: навіщо дитині берегти і економити, не такі вже великі втрати від того що він щось ламає, псує папір, фарби, фломастери. Мовляв, виросте, зіткнеться з грошовими витратами, ось тоді і перестане псувати речі. Це глибока помилка. Справа не в зламаній іграшці - з цих вчинків поступово складаються звичні форми поведінки, виробляється певний стиль життя, змінити який буде не просто. Сім'я - це реальне економічне середовище, в якому живе дитина: повсякденна праця дорослих, турботи "про хліб насущний", достаток або, навпаки, бідність (нестача грошей, прибутки і витрати). Діти включені в ці реальні життєві ситуації постійно.

Дитячий садок не дає повноцінного досвіду і практичної "економічної поведінки". Діти "купують", "продають", "міняються", "працюють", але це лише гра, яка закріплює досвід, отриманий в сім'ї. Зрозуміло, що тільки об'єднання двох аспектів поведінки дітей - умовного та реального може дати добрі результати у сфері економічного виховання і розвитку.

Звернемося до досвіду зарубіжних країн. У США, Німеччині, Японії, Англії економічному вихованню дітей приділяється велика увага. У цих країнах розроблені спеціальні економічні програми, які знайомлять дітей з основами домашнього господарства і елементарними навичками орієнтації в економічному житті суспільства.

Багато уваги економічному вихованню дітей приділяється і в сім'ї. Наприклад, в Німеччині дітей вже з чотирирічного віку цілеспрямовано знайомлять з призначенням грошей та їх розумною витратою. Батьки дають дітям (залежно від віку і можливостей сім'ї) певну суму - кишенькові гроші на визначений період часу, таким чином привчають використовувати гроші розумно, не витрачати даремно, пояснюють, що треба обережно ставитися до реклами, не довіряти їй необачливо. Витоки дитячої ощадливості й обачності виникають в німецькій сім'ї не самі по собі. Німці генетично знають, що здатність розпоряджатися грошима - необхідна життєва навичка, така ж, як уміння переходити вулицю, і її потрібно сформувати до вступу дитини до школи.

У Японії та США батьки прагнуть залучити дітей до роботи на власних підприємствах. Наукова і популярна література заповнена матеріалами типу: "Якщо ви хочете мати свою справу", "Як робити гроші", "Як стати багатим". На наш погляд, у таких публікаціях не завжди дотримується почуття міри, насторожує той факт, що в них міститься надмірно наполегливий заклик "робити гроші". Моральна сторона проблеми при цьому майже не зачіпається: як заробляти, чому слід чесно "робити бізнес" тощо. У цьому плані великий інтерес представляє досвід виховання дітей в Англії. З дитячих років у культ зводиться така якість, як працьовитість, дитині вселяють важливість придбання хорошої професії, яка дозволить в майбутньому створити сім'ю та забезпечити її достаток.

Економічні знання потрібні усім, і діти дошкільного віку не виключення. З проблемами економіки їх зіштовхує сучасне життя. Вже в дошкільному дитинстві із звичної ролі безтурботного споживача дитина спочатку стає свідомим споживачем, а пізніше - творцем предметів споживання. Але як познайомити малюка з основами такої складної науки на доступному для нього рівні?

У дошкільному віці можна дати елементарні відомості з області економіки: навчити дітей правильному ставленню до грошей, способів їх заробляння і розумного використання; за допомогою ігор, економічних завдань, кросвордів - ввести дошкільників у складний світ речей, предметів, людських взаємин.

Необхідно дати знання про взаємозв'язок між економічними і етичними категоріями: ощадливість, чесність, економність, щедрість, гідність. Розумно витрачати гроші, не купувати непотрібних речей, не заздрити придбанням однолітків.

Формування економічної свідомості - дає знання про нові сучасні професії (менеджер, бізнесмен, фермер, рекламодавець, банкір, рекламний агент, торговельний представник і так далі) і уміння розповісти про них.

Збагачується дитячий словниковий запас, формуються такі якості, як почуття власної гідності, уміння чесно змагатися і не бояться програшу, прагнення доводити почату справу до кінця, виникає здоровий інтерес до грошей, усвідомлюються правила їх чесного заробляння. Нині у зв'язку з існуванням ринку значно підвищуються вимоги до рівня економічної освіченості як дорослих, так і дітей.

З 1993 року стали робитися перші кроки у викладанні дітям основ економічних знань. Але тільки школярам. Про дитячі садки мова не йшла. Для того, щоб дитина в школі добре розбиралася в складних економічних поняттях, починати працювати в цьому напрямку треба з 5-6-7-річного віку в тісній співпраці з батьками. І в цьому нам допоможуть програми для дошкільників з економічного виховання, зокрема, програма «Афлатот» для дітей 3-6 років.

Теоретичні основи економічного виховання.

Нині постало питання про те, що сучасна людина має бути усебічно розвиненою. Тому проблема економічного виховання актуальна вже в дошкільному віці, оскільки дитина з малих років стикається з такими економічними категоріями, як гроші, речі, праця, вартість. Слово "економіка" походить від двох грецьких слів "экос" і "номос".

"Экос" означає "будинок".

"Номос" означає "правило", "закон"

Економіка - правила, закони ведення домашнього господарства. Очевидно, що "мистецтво ведення домашнього господарства" передбачає і турботу про це "господарство", його охорону і захист. Отже, вже починаючи з дошкільного віку, дітям необхідно давати знання про те, що є запорукою правильного "господарювання", а не тільки формувати уявлення про економічні категорії. Тобто необхідно познайомити дітей з взаєминами економічних і етичних категорій : "праця", "гроші", "вартість", "ціна", з одного боку, і моральними - "ощадливість", "чесність", "економічність", "гідність", "щедрість" - з іншою. Найбільш ранню згадку про економічну освіту дітей дошкільного віку можна прослідкувати в роботах таких педагогів, як Я.А. Коменський. У своїй книзі "Материнська школа" відзначає зв'язок економічного і морального виховання та рекомендує виховувати з дитинства мудрість, працьовитість, мужність, справедливість, людяність, щедрість. Питання економічного виховання А.С.Макаренко описав у своїй роботі "Сімейне господарство". "З кожної дитини повинна вирости не лише хороша, чесна людина, але і хороший, чесний хазяїн".

Умови економічного виховання :

• взаємозв'язок економічного виховання з іншими сторонами виховання (розумовим, трудовим, моральним і так далі);

• використання різних видів діяльності;

• чітке визначення змісту економічного виховання;.

• взаємозв'язок сім'ї і дошкільної установи;

• створення розвиваючого середовища (книги, програми, дидактичні ігри, наочні посібники тощо) ;

• економічна грамотність самих дорослих.

Основними формами організації діяльності дітей з економічного виховання є:

• спільні з дітьми роздуми на теми: "Що таке економіка"?, "Що ми знаємо про економіку"?, "Що хочемо дізнатися"?, "Як ми це дізнаватимемося"?;

• проведення бесід, створення проблемно-ігрових, проблемно-практичних, проблемно-пізнавальних ситуацій, що дозволяють вирішувати економічні завдання;

• створення збагаченого розвиваючого середовища в групах;

• інформування батьків про завдання і зміст економічного виховання дітей в дитячому саду і сім'ї;

• включення дітей в ігрові ситуації соціального змісту;

• залучення батьків до роботи з економічного виховання дітей в дошкільній установі (економічні ярмарки, свята, конкурси, виставки);

• дидактичні ігри: "Веселі кухарі", "Придумай рекламу", "У сім’ї зарплата","Бережи усе, що нас оточує", "Нагодуй тварин", "Що з чого виготовлене", "Підбери вітрини магазинів", "На незаселеному острові";

• організація і проведення сюжетно-ролевих ігор "Магазин", "Банк", "Кафе", "Супермаркет" тощо;

• сюжетно-дидактичні ігри, що моделюють життєві ситуації: операції купівлі-продажу, виробництва і збуту готової продукції "Обмін", "Маленькі купівлі","Маршрути товарів", "Що швидше куплять"? тощо;

• збірка прислів'їв і приказок.

Форми і методи економічного виховання.

Процес  економічного виховання реалізується через різні форми і методи його організації. Методи, які використовуються  при навчанні дітей економіці, це - словесні,практичні і наочні методи. Це найпростіша і доступніша класифікація,широко вживана на практиці.

Використання різноманітних форм дає вихователеві можливість виявити творчість, індивідуальність і в той же час, що особливо важливо, зробити процес пізнання економіки цікавим, доступним. Головне - говорити дитині про складний світ економіки на мові, йому зрозумілій. Тому пріоритет закріплюється за такими формами, які є цікавими, ефективними в плані пізнавального і особистісного розвитку, дієві і значущі для дитини, які сприяють саморозвитку особи, прояву його "Я".

1. Основна форма навчання - гра. Саме через гру дитина освоює і пізнає світ. Навчання, здійснюване за допомогою гри, природно для дошкільника.

2. Зробити економіку зрозумілою допомагають сюжетно-ролеві ігри. Так, граючи в сюжетно-ролеву гру "Професії", діти вчаться розуміти  сенс праці, відтворюють трудові процеси дорослих і одночасно "навчаються" економіці. У сюжетно-дидактичних іграх моделюються реальні життєві ситуації: операції  купівлі-продажу, виробництва і збуту готової продукції тощо. Поєднання учбово-ігрової і реальної діяльності найефективніше для засвоєння дошкільниками складних економічних знань. У іграх "Кондитерська фабрика", "Ательє для маленьких красунь","Рекламне агентство", "Пункт обміну валюти", "Будівництво будинку", "Кімната переговорів", "Супермаркет"  тощо створюються найбільш сприятливі умови для розвитку у дітей інтересу до економічних знань, природна, наближена до реальності обстановка, встановлюється психологічно адекватна  віку  ситуація спілкування.

3. У дидактичних іграх "Ким бути"?, "Обмін", "Сімейний бюджет", "Маленькі купівлі" уточнюються і закріплюються уявлення дітей про світ економічних явищ, терміни, отримуються нові  економічні знання, уміння і навички. Дошкільники, здійснюючи велику кількість ігрових дій, вчаться реалізовувати їх в різних умовах, з різноманітними об'єктами, що підвищує міцність і усвідомленість засвоєння знань.

4. Особливе місце займають інтелектуальні ігри-розваги "Що? Де? За скільки"?, "Хто у світі всіх розумніше - в економіці сильніше"?, "Бізнес- клуб", "Аукціон", ігри - вікторини, конкурси, олімпіад,  які добре використовувати як підсумкові заходи  до декількох тем. Інтелектуальна гра дозволяє в ігровій   формі підвести підсумок вивченого матеріалу, узагальнити і систематизувати знання, провести аналіз наскільки добре діти засвоїли матеріал.

5. Знайомство з новим матеріалом дуже цікаве і захоплююче проводиться в ході ігор-подорожей "Музей грошей", "Подорож по території дитячого садку" (з метою познайомитися з професіями співробітників), "Подорож в минуле предметів" тощо. Завжди дають позитивний результат і зацікавлюють дітей різні екскурсії, наприклад, у банк, до місць торгівлі, з метою розглянути зовнішню рекламу найближчих вулиць, що дозволяє познайомитися з реальними об'єктами.

6. Особливий інтерес викликають розваги, конкурси, свята ("Ярмарок минулого, сьогодення і майбутнього"), що включають економічні, екологічні, математичні завдання. Позитивний емоційний фон, що створюється в процесі розваг, забезпечує особливу дієвість, активізує розумову діяльність, розвиває кмітливість, творчі здібності. Будь-яка розвага дуже пожвавлює розігрування "економічних" ситуацій з казок, які дозволяють по-новому поглянути на відомі сюжети

7. Однією з форм пізнавально-ігрової діяльності є комплексно-тематичне заняття.  При ознайомленні з соціальною дійсністю діти старшої групи добре орієнтуються в таких поняттях, як рідне місто, країна, чим вони відомі, якими народними промислами, відомими людьми гордиться місто, селище і так далі. Завдяки засвоєнню програми ознайомлення дітей з явищами соціальної дійсності формується база соціального розвитку дитини, почуттів причетності до усього, що відбувається в країні, а загалом соціальної активності, не байдужості до того, що відбувається. Ознайомлення дітей з явищами соціального життя, предметним світом - невичерпне джерело соціалізації дитини.

8. Вирішення проблемної ситуації. Вирішуючи проблемну ситуацію (економічного, математичного, екологічного змісту),  дитина залучається до економічної дійсності, вчиться думати, орієнтуватися в оточенні, проявляти ініціативу, висловлювати власну і приймати чужу позицію, росте і реалізується її творчий потенціал.

9. Читання художньої літератури.  Казка - літературний жанр з величезними дидактичними можливостями. Цікаві і вдалі авторські казки, кожна з яких представляє як би міні-програму ознайомлення дітей з економічними поняттями. Одним з прикладів може бути книга Книшової Л.В., Меньшикової О. И., Попової Т. Л. "Економіка для малюків, або «Як Мишко став бізнесменом". Дошкільники з цікавістю слухають історії про Мишка-бізнесмена,спостерігаючи за долями героїв, співпереживаючи їм.   Читання художньої літератури сприяє виділенню мотивації і вчинків героїв і характеристиці їх дій, формує словник дітей, а головне -дасть пояснення багатьом незрозумілим економічним явищам.

IІІ. Практичний блок: завдання, ігри з педагогами для розвитку соціальної та фінансово-економічної освіти дошкільників:

«Світ грошей»

Мета: знайомство з грошовими знаками,встановлення залежності між якістю товару і прибутком при його продажі

"Банк", "Банкомат", "Монетний двір", "Універсам", "Пункт обміну валюти"

«Моє місто»

Мета: Дати відомості про виробництво корисних товарів, професії людей "Кондитерська фабрика", "Ательє", "Фермер", "Завод.

«Світ товарів»

Мета: знайомство з різними формами збуту продукції "Ринок", "Аукціон", "Рекламне агентство", "Будинок книги", "Дитяча лотерея"

«Моя країна»

Мета: знайомство з ресурсами свого краю, регіону, країни "Подорож товарів", "Геологи", "Нафтовики", "Газівники", "Пошта".

·        Групова робота «Презентація казки»

Завдання: намалювати фрагмент вимисленної казки з економічного виховання та презентувати її.

Підбиття підсумків «Ліцензія на щастя».

Мета:  - розвиток свідомого ставлення до екологічних проблем суспільства в руслі « Якщо не Я, то хто? Якщо  Я так буду робити, то й інші теж спробують!».

Розповідаю притчу «Усе в твоїх руках»:

Колись давно жив дуже розумний, але й дуже пихатий вельможа. Аж ось пройшов по всій країні поголос, що неподалік їх кордону з’явився  мудрець, розумніший за всіх на світі. Дуже розлютував він, але вид не подавав, а запросив мудреця до себе в палац. Сам же задумав обдурити ченця:» Я візьму в руки метелика, сховаю його за спиною і запитаю, що в мене в руках – живе чи мертве. І якщо чернець скаже, що живе – я роздушу метелика, а якщо мертве – випущу його…» і ось настав день зустрічі. У пишній залі зібралося багато людей, всім хотілося послухати словесний поєдинок двох найрозумніших людей у світі.. вельможа сидів на великому троні, тримав за спиною метелика і з нетерпінням чекав на прихід ченця. Аж ось двері відчинилися і до зали зайшов невеличкий худорлявий чоловік. Він підійшов до вельможі, привітався і сказав, що готовий відповісти  на будь – яке його запитання. І тоді, зло всміхнувшись, вельможа сказав:» Скажи – но мені, що я тримаю в руках – живе чи мертве?». Мудрець трохи подумав, усміхнувся і відповів: «Усе в твоїх руках!». Збентежений вельможа випустив метелика з рук, і той полетів на волю, радісно тріпочучи своїми яскравими  крильцями.

Отже лише від нас залежить, чи буде наша взаємодія з природою живою, яскравою, плідною чи навпаки.

На аркушах паперу, що лежать перед вами напишіть будь ласка:

- що ви маєте право робити,ищоб почувати себе щасливими.

Після завершення роботи просить учасників перевернути аркуші, на яких вони писали. Там  уже був зроблений напис: «Ліцензія на щастя».

Я Вас вітаю сьогодні ви отримали свою ліцензію на щастя, а щаслива людина це здорова людина, це людина сповнена сил творити добро. 

Додаток

 ІГРИ ТА ВПРАВИ ДЛЯ РОЗВИТКУ ДОТИКУ (ТАКТИЛЬНОГО СПРИЙНЯТТЯ)

        До дотику відносять тактильну (поверхневу) чутливість (відчуття дотику, тиску, болю, тепла, холоду та ін).

       Для розвитку тактильного сприйняття дитини грайте з різноманітними природними матеріалами і предметами, несхожими структурою поверхні. Давайте дитині різні іграшки: пластмасові, гумові, дерев'яні, м'які, пухнасті. Під час купання можна використовувати мочалки і губки різної жорсткості. Змащуйте тіло дитини кремом, робіть різні види масажу.

        Дайте пограти зі щіткою, помпоном від в'язаної шапки, ребристим м'ячиком із зоомагазину. Великий інтерес також викликають кольорові мочалки для посуду! Ви можете самі зробити цікавий тактильний альбом з клаптів тканини різної текстури: мішковини, вовни, шовку, хутра. Туди ж можна додати аркуш поліетилену, обгортковий папір від квітів, сітки від комарів, оксамитову, гофровану та наждачний папір і багато іншого.

       Цікаві дитині гри з фальгой. Її можна спочатку зім'яти, зробивши з неї кульку, потім знову разгладіть.

Грайте з шишками, колючими каштанами, ребристими волоськими горіхами і гладкими жолудями. Корисно також грати з різними крупами: опускати ручки в коробку і шукати заховану маленьку іграшку. Можна порадити грати з камінчиками, сухим і мокрим піском, з глиною,  пластиліном, тестом з муки і солі.

"Хусточка для ляльки"                  

 Дітям пропонують трьох ляльок в різних хусточках (шовкові, вовняні, вязані). Діти по черзі розглядають і обмацують всі хусточки. Потім хусточки знімають і складають у мішечок. Діти на дотик відшукують в мішечку потрібну хусточку для кожної ляльки.

 "Чудовий мішечок"

  У непрозорий мішечок кладуть предмети різної форми, величини, фактури (іграшки, геометричні фігури і тіла, пластмасові букви і цифри і ін). Дитині пропонують на дотик, не заглядаючи в мішечок, знайти потрібний предмет.

"Вгадай на дотик, з чого зроблений цей предмет"

  Дитині пропонують на дотик визначити, з чого виготовлені різні предмети: скляний стакан, дерев'яний брусок, залізна лопатка, пластмасова пляшка, пухнаста іграшка, шкіряні рукавички, гумовий м'яч, глиняна ваза та ін.

  За аналогією можна використовувати предмети і матеріали різної текстури і визначити, які вони: в'язкі, липкі, шорсткі, бархатисті, гладкі, пухнасті і т. д.

" Дізнайся фігуру "

         На столі розкладають геометричні фігури, однакові з тими, які лежать в мішечку. Педагог показує якусь  фігуру і просить дитину дістати з мішечка таку ж.

" Дізнайся предмет по контуру"

  Дитині зав'язують очі і дають в руки вирізану з картону фігуру (це може бути зайчик, ялинка, пірамідка, будиночок, рибка, пташка).     

         Питають, що це за предмет. Прибирають фігуру, розв'язують очі і просять по пам'яті намалювати її, порівняти малюнок з контуром, обвести фігуру.

" Знайди пару "

Матеріал: платівки, обклеєні оксамитом, наждачним папером, фольгою, вельветом, фланеллю. Дитині пропонують із зав'язаними очима на дотик знайти пари однакових платівок.

 " Вгадай ,що всередині "

 Грають двоє. У кожного граючого  в руках непрозорий мішечок, наповнений дрібними предметами: шашками, ковпачками ручок, гудзиками, ластик, монетами, горіхами та ін Педагог називає предмет, гравці повинні швидко на дотик знайти його і дістати однією рукою, а іншою тримати мішечок. Хто швидше це зробить?

" Відгадай цифру  (літеру)"

На спині дитини зворотною стороною олівця (або пальцем) пишуть цифру (букву). Дитинаповинна визначити, що це за символ.

  Дуже корисні також для дошкільнят та учнів початкової школи (особливо першого класу) ігри з літерами з  паперу: "Визнач на дотик", "Знайди потрібну букву", "Покажи букву".

Дитина багаторазово проводить рукою по букві, обмацує її і називає. Одночасно запам'ятовується не тільки форма, але і спосіб написання цієї літери, які зв'язуються з її назвою. Дітям, які схочуть тут же написати дану букву, потрібно надати таку можливість.

 Сенсорні коробки  

 Сенсорна коробка – це ємність з будь-яким наповнювачем (який тільки дозволить ваша фантазія), призначена для гри та розвитку дрібної моторики. Вона дасть можливість дитині розширити свій тактильний досвід – вона зможе чіпати, пересипати, переливати, досліджувати, закопувати, відкопувати і просто грати не вимагає великих матеріальних витрат.           Сенсорні коробки можна робити на різний вік: для малюків підійдуть великі безпечні предмети, для дітей старшого віку можна влаштовувати тематичні ігри.               Предмети в кожну коробочку можна зібрати за будь-яким принципом: кольором, фактурою (наприклад, всі з тканини або з дерева) або формі (коробочку з м’ячиками).

Чим наповнити коробку:

·  різні крупи: рис (білий і пофарбований харчовими барвниками, манка, вівсянка;

·  борошно, какао, мелена кава, крохмаль;

·  велика сіль, всілякі макарони (особливо фігурні);

·  квасоля, горох, сочевиця, нут;

·  кінетичний пісок, морський пісок,  галька,
морські камінці або камінчики для акваріуму;

·  природні матеріали: жолуді, каштани, шишки, трава, листя, шипшина, земля, камені, черепашки, мох;

·  нарізаний папір, ватяні кульки, паперові кульки, паперові серветки;

·  вода,  кольорове і не солодке желе

Які інструменти можна використовувати в сенсорних  коробках:

·  лопатки, ложки, совки, ополоник, шумівка;

·  пластикові стаканчики, відерця, упаковки від яєць, кришечки;

·  • форми для кексів, ложка для морозива, ложка для салату, воронка, сито, маленькі силіконові форми, форми для льоду, формочки для печива;

·  щипці, пінцет,  іграшкові граблі, лійка, відеречка, дитячі садові рукавички;

·  іграшки: маленькі фігурки, тварини, машинки, іграшкова їжа, посуд;

·  ґудзики, намистини, дерев’яні прикраси.

 КОРЕКЦІЙНІ  ВПРАВИ ДЛЯ РОЗВИТКУ  ПРОСТОРОВОГО СПРИЙНЯТТЯ

 «Весела зарядка»

 Намалюйте на листочках чоловічків в різних позах. Завдання дитини — максимально швидко повторити позу, що зображена на картці, яку вона взяла. У цю гру можна грати кільком людям і змагатися, хто швидше стане так, як намальовано на картинці.

Найшвидшому (і найправильнішому) можна давати фішку. Виграє той, хто збере найбільше фішок.

«Розклади предмети в магазині »

 Для цього потрібно кілька предметів (наприклад, зошит, олівець, ложка і т.д.). Продавцю (вчителю) необхідно красиво розкласти предмети на прилавку. Учень — помічник продавця, який виконує інструкції. Приклад інструкцій: поклади олівець на зошит; поклади зошит на олівець; поклади олівець між зошитом і ложкою; поклади олівець так, щоб він одночасно виявився під зошитом і ложкою; поклади олівець праворуч від зошита й ложки; поклади олівець праворуч від зошита але зліва від ложки і т.д.

«Лабіринт»

Потрібен будь-який намальований лабіринт — ведемо по ньому героя, але тільки візуально (не малюємо ручкою).

«Я загадав»

          Ведучий загадуєте якийсь предмет у кімнаті/класі:

«Я загадав те, що стоїть праворуч від тебе, під, між, за...» «Я загадав те, що найближче до тебе справа, те що знаходиться між....»

«Копіювання»

 Для виконання цієї вправи можна взяти готові малюнки (наприклад, фігуру Тейлора, або Рея-Остеррица). Почати виконання цієї вправи можна з простіших фігур, які ви можете намалювати на прикладі вищезгаданих.

«Літак або робот»

Ведучий — диспетчер, який має провести по маршруту літак або робота. Ви можете придумати певну легенду, щоб дитині було цікавіше виконувати завдання: літак може доставляти вантажі або людей за маршрутом, який ви диктуєте. Робот може виконувати місію на далекій планеті, у важкодоступній печері і т.д. Дитина — пілот літака або власне робот. Диспетчер диктує маршрут, використовуючи максимальну кількість слів, що вказують напрямок.

 «Карти місцевості»

 Малювати карти (кімнати, будинку, певної території), шукати скарби по карті.

«Фотографія»

Дорослий — фотограф, дитина його помічник. Ви разом створюєте експозицію для фото. Дорослий дає інструкції, а дитина має розташувати предмети відповідно до них.

ВИХОВАННЯ ПАТРІОТИЗМУ

Одним із найсуттєвіших показників моральності людини є патріотизм.

Патріотизм(грец. paths — батьківщина) — любов до Батьківщини, відданість їй і своєму народу.

Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності — віддати життя за її свободу і незалежність, людина не може бути громадянином. Як синтетична якість, патріотизм охоплює емоційно-моральне, дієве ставлення до себе та інших людей, до рідної землі, своєї нації, матеріальних і духовних надбань суспільства.

Патріотичні почуття дітей дошкільного віку засновуються на їх інтересі до найближчого оточення (сім'ї, батьківського дому, рідного міста, села), яке вони бачать щодня, вважають своїм, рідним, нерозривно пов'язаним з ними. Важливе значення для виховання патріотичних почуттів у дошкільників має приклад дорослих, оскільки вони значно раніше переймають певне емоційно-позитивне ставлення, ніж починають засвоювати знання.

Патріотизм як моральна якість має інтегральний зміст. З огляду на це в педагогічній роботі поєднано ознайомлення дітей з явищами суспільного життя, народознавство, засоби мистецтва, практична діяльність дітей (праця, спостереження, ігри, творча діяльність та ін.), національні, державні свята.

Основними напрямами патріотичного виховання є:

— формування уявлень про сім'ю, родину, рід і родовід;

— краєзнавство;

— ознайомлення з явищами суспільного життя;

— формування знань про історію держави, державні символи;

— ознайомлення з традиціями і культурою свого народу;

— формування знань про людство.

Для патріотичного виховання важливо правильно визначити віковий етап, на якому стає можливим активне формування у дітей патріотичних почуттів. Найсприятливішим для початку систематичного патріотичного виховання є середній дошкільний вік, коли особливо активізується інтерес дитини до соціального світу, суспільних явищ.

Цілеспрямоване патріотичне виховання повинно поєднувати любов до найближчих людей з формуванням такого ж ставлення і до певних феноменів суспільного буття. З цією метою факти життя країни, з якими ознайомлюють дошкільнят, ілюструють прикладами з діяльності близьких їм дорослих, батьків залучають до оцінки суспільних явищ, спільної участі з дітьми у громадських справах.

Однак лише ознайомлення із суспільним життям не вирішує завдань патріотичного виховання. Це засвідчив досвід роботи дошкільних закладів у 20—30-ті роки XX ст. Водночас не можна ігнорувати значущості ознайомлення дітей з історією і сучасністю рідної країни, іншими суспільними явищами.

Концепція дошкільного виховання в Україні (1993), сповідуючи історичний підхід до патріотичного виховання дітей дошкільного віку, актуалізує його народознавчі, українознавчі та краєзнавчі напрями. На це орієнтують і різноманітні програми дошкільного виховання.

У розділі “Дитина і навколишній світ” окреслено завдання ознайомлення дітей з явищами суспільного життя за напрямами, зміст яких поглиблюється у кожній наступній віковій групі.

Вже у молодшій групі діти мають знати назву рідного міста (села), а в середній повинні мати певні уявлення про Батьківщину (“Батьківщина — це місце, де людина народилась і живе, де народились і живуть її батьки. Вона така ж рідна для людини, як її батьки, тому й називається Батьківщиною. Наша Батьківщина — Україна”). Діти повинні знати, що люди, які мають спільну батьківщину, — це народ, а ті, що народилися і живуть в Україні — український народ. У народі з роду в рід передаються мова, пісні, повага до старших, любов до дітей і рідного дому. Програма передбачає формування у дітей уявлень про історію рідного міста (села), походження його назви і назв вулиць, географічні та історичні пам'ятки рідного краю.

Базовий компонент дошкільної освіти в Україні орієнтує на опанування знань про нашу державу, виховання поваги до державних символів. Старші дошкільники мають знати прапор, гімн, герб України, назву її столиці, інших великих міст, значущі географічні назви (Крим, Карпатські гори, Дніпро), пам'ятні місця (Тарасова гора у Каневі, Хортиця, заповідник Асканія-Нова тощо). Цій меті підпорядковані заняття “Ми живемо в Україні, ми дуже любимо її”, “Пам'ятні місця України”, “Рідне місто (село)”, “Вулиці нашого міста (села)”, “Наш герб” та ін.

Діти мають поступово усвідомлювати, що моральний аспект патріотизму полягає і в розвитку національної економіки (це нові робочі місця, заробітна плата працівникам, доходи бюджету, раціональне використання яких робить життя у рідній країні достойним), і в підтримці національного виробника, і в економічній, господарській порядності власників підприємств, і в розвитку меценатства тощо. Щодо цього педагог може використати приклади з історії і з сучасного життя країни. Доцільним у патріотичному вихованні дітей дошкільного віку є використання творів художньої літератури, в яких ідеться про історію і сьогодення України, життя дітей і дорослих.

До ефективних методів і форм організації патріотичного виховання належать: екскурсії вулицями рідного міста, до історичних пам'яток, визначних місць; розповіді вихователя; бесіди з цікавими людьми; узагальнюючі бесіди; розгляд ілюстративних матеріалів; читання та інсценування творів художньої літератури; запрошення членів родин у дитячий садок; спільні з родинами виховні заходи (День сім'ї, свято бабусь тощо); зустрічі з батьками за межами дошкільного закладу, за місцем роботи та ін.

Важливим напрямом патріотичного виховання є прилучення до народознавства — вивчення культури, побуту, звичаїв рідного народу. Дошкільників ознайомлюють з культурними і матеріальними цінностями родини і народу, пояснюють зв'язок людини з минулими і майбутніми поколіннями, виховують розуміння смислу життя, інтерес до родинних і народних традицій.

Значну роль у вихованні дітей відіграють народні традиції — досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично і передаються з покоління в покоління (шанувати старших, піклуватися про дітей, відзначати пам'ятні дати тощо). З традиціями тісно пов'язані народні звичаї — усталені правила поведінки; те, що стало звичним, визнаним, необхідним; форма виявлення народної традиції (як вітатися, як ходити в гості та ін.).

Прилучаючись до народознавства, діти поступово утверджуватимуться у думці, що кожен народ, у тому числі й український, має звичаї, які є спільними для всіх людей. Пізнаючи традиції, народну мудрість, народну творчість (пісні, казки, прислів'я, приказки, ігри, загадки тощо), розширюючи уявлення про народні промисли (вишивка, петриківський розпис, яворівська іграшка), вони поступово отримують більш-менш цілісне уявлення про втілену в художній і предметній творчості своєрідність українського народу. Водночас у дітей розширюються знання про характерні для рідного краю професії людей, про конкретних їх представників. При цьому вихователь повинен не стільки піклуватися про збагачення знань, скільки про їх творче засвоєння, розвиток почуттів дітей. У дошкільному віці вони залюбки беруть участь у народних святах і обрядах, пізнаючи їх зміст, розвиваючи художні здібності, навички колективної взаємодії.

Сучасні концепції національного виховання наголошують на важливості національної спрямованості освіти, її органічної єдності з національною історією і традиціями, на збереженні і збагаченні культури українського народу.

У Концепції дошкільного виховання в Україні (1993) зазначено, що провідними засадами діяльності сучасного національного дошкільного закладу мають бути національна психологія, культура та історія, а також загальнолюдські духовні надбання.

Важливим завданням педагогічної науки і практики є забезпечення етнізації — природного входження дітей у духовний світ свого народу, нації як елементу загальнолюдської культури, позбавленого національної обмеженості та егоїзму. Моральна спрямованість цієї роботи вимагає єдності національного і загальнолюдського у формуванні національної самосвідомості, інтернаціональних почуттів дошкільників. Національне самовизначення особистості (віднесення себе до певної нації, відданість їй, любов та інтерес до всього національного) за такої умови не перероджується в національний егоїзм і негативне ставлення до інших націй, адже людина, яка має високу національну свідомість, поважатиме й інший народ.

Головним завданням національного виховання дітей дошкільного віку є формування основ національної самосвідомості — відчуття належності до певної нації, яка виявляється в етнічному самовизначенні (віднесенні себе до певної етнічної групи). Основою національної самосвідомості є національні почуття — комплекс емоцій, які фіксують суб'єктивне ставлення людей до своєї нації, її потреб і норм життя, а також до інших народів. Важливо, щоб сформовані у ранньому дитинстві національні почуття, елементи національної свідомості мали моральну спрямованість.

Справжні патріотичні почуття здатний виховувати високоосвічений, інтелігентний педагог-патріот, який разом з дітьми щиро радітиме успіхам вітчизняних спортсменів, артистів, учених, переживатиме їх невдачі. Такий педагог зуміє допомогти дітям усвідомити, що патріотизм є благородною пристрастю людини, він не має нічого спільного з національним егоїзмом.

Усе це активно сприятиме формуванню у дітей етики міжнаціонального спілкування, яка стосовно дитини-дошкільника передбачає симпатію, доброзичливість, повагу до однолітків і дорослих різних національностей, їхніх національних традицій і звичаїв, інтерес до їхнього життя, культури.

Безперечно, малюк не відразу починає зауважувати ознаки національної належності людей, особливо коли йдеться про нації, які не мають помітних відмінностей у зовнішності, одязі, побутовій культурі. У середньому дошкільному віці інтерес дитини до явищ суспільного життя підводить її до усвідомлення певних виявів міжнаціональних стосунків. У цьому сенсі батьки і вихователі мають дбати, щоб дитина засвоювала норми міжнаціонального спілкування (співжиття) не стихійно, а цілеспрямовано, орієнтуючись на загальнолюдські моральні цінності. Формуванню доброзичливих міжнаціональних стосунків у дошкільному закладі сприяє доброзичливе, дружелюбне співжиття у групі, в якій є діти різних національностей.

Формування патріотичних почуттів дітей дошкільного віку має поєднуватися з вихованням їх у дусі миру. Адже глобалізація, зростання відкритості суспільств актуалізує ідею планетарності, вселяє багатьом людям відчуття того, що вони є жителями Землі. За даними Всесвітньої організації з дошкільного виховання (ОМЕР), представники різних країн змістом мирних відносин між людьми вважають:

а) любов і повагу до ближнього, щирість, співпереживання, привітність, розуміння, вміння допомагати тим, хто потребує допомоги;

б) дотримання прийнятих у суспільстві моральних норм, протидію злу без виявлення агресивності;

в) почуття солідарності та відповідальності стосовно інших.

Базовий компонент дошкільної освіти в Україні тлумачить поняття “людство” як сукупність усіх людей, які населяють планету, як усвідомлення того, що народи світу прагнуть миру і щастя, процвітання рідної країни і всієї планети, турбуються про майбутнє дітей.

У дошкільному закладі розкриття етнічної багатоманітності світу доцільно починати з ознайомлення безпосередніми методами. Передусім слід ознайомити дітей з народами, які населяють країну та сусідні держави, а також із народами, що є носіями іноземної мови, яку діти вивчають у дошкільному закладі. Дошкільників, як правило, цікавлять казки, ігри, побут інших народів; залюбки вони спілкуються з представниками різних національностей.

Засоби і методи цієї роботи традиційні: розповіді вихователя; використання творів художньої літератури; показ народних іграшок, виробів народних майстрів, предметів побуту тощо; розглядання ілюстративного матеріалу (картин природи, історичних пам'яток тощо); ігрові заочні екскурсії-подорожі; узагальнюючі заняття, що підсумовують знання дітей про певну країну; листування з дошкільними закладами, зустрічі з представниками інших країн.

Успіх національного виховання значною мірою залежить від національної та міжнаціональної культури батьків і педагогів.

Спрямованість морального виховання на загальний особистісний розвиток дитини, його неперервність у педагогічному процесі, багатоманітність напрямів і методів вимагає високої професійної та моральної культури вихователя, гуманістичної спрямованості його педагогічної діяльності, вміння розуміти дитину і діяти спільно з нею. Результатом такої роботи може стати вищий рівень моральної вихованості дітей — здатність до морального самовдосконалення, усвідомлена потреба в ньому.

· Патріотизм- одне з найбільш глибоких людських почуттів. Як правило, це поняття розуміють як відданість і любов до Батьківщини, до свого народу, гордість за їхнє минуле й сьогодення, готовність до її захисту.

Це почуття є одним із найважливіших духовних надбань особистості. Воно характеризує вищий рівень розвитку особистості й проявляється в її активно-діяльнісній самореалізації на благо Батьківщини. Саме тому формування патріотизму на сучасному етапі є фундаментом і опорою суспільного й державного устрою та запорукою ефективності функціонування всієї системи соціальних і державних інститутів.
Засвоєння патріотичних цінностей і норм є тривалимпроцесом. Вони не закладені у генах, це не природна якість, а соціальна, і тому не успадковується, а формується цілеспрямовано, системно, із використанням певних принципів та методів діяльності з підростаючим поколінням.
Національне виховання має здійснюватися на всіх етапах навчання дітей та молоді, забезпечувати всебічний розвиток, гармонійність та цілісність особистості, розвиток її здібностей та обдаровань, збагачення на цій основі інтелектуального потенціалу народу, його духовності й культури.
Така постановка питання націлює на розуміння тієї істини, що патріотами не стають у зрілому віці. Почуття любові до батьківщини, поваги до свого народу, його історії, усвідомлення себе часткою великої і давньої нації мають формуватися з самого раннього дитинства, „вбиратися з молоком матері”.
Сьогодні існує розуміння того, що виховати свідомого громадянина й патріота означає сформувати в дитини комплекс певних знань і умінь, особистісних якостей і рис характеру. Зокрема, йдеться про: повагу до батьків, свого родоводу, традицій та історії рідного народу, усвідомлення своєї належності до нього як його представника, спадкоємця і наступника; працьовитість; високу художньо-естетичну культуру тощо; патріотичну самосвідомість та громадянську відповідальність, готовність працювати для розквіту Батьківщини, захищати її; повагу до Конституції, законів Української держави; досконале знання державної мови.

Звичайно, у повному обсязі ці якості ще не можуть бути сформованими у дитини дошкільного віку. Проте, створити фундамент, на основі якого можна буде вже зводити „будівлю” майбутнього громадянина-патріота не лише можливо, а й потрібно, особливо якщо врахувати всі переваги, що створює дошкільний вік для результативного виховного процесу.
Патріотичні почуття дітей дошкільного віку засновуються на їх інтересі до найближчого оточення (сім’ї, батьківського дому, рідного міста, села), яке вони бачать щодня, вважають своїм, рідним, нерозривно пов’язаним з ними. Важливе значення для виховання патріотичних почуттів у дошкільників має приклад дорослих, оскільки вони значно раніше переймають певне емоційно-позитивне ставлення, ніж починають засвоювати знання.

Основними напрямами патріотичного виховання є:

- формування уявлень про сім’ю, родину, рід і родовід;

- краєзнавство;

- ознайомлення з явищами суспільного життя;

- формування знань про історію держави, державні символи;

- ознайомлення з традиціями і культурою свого народу; - формування знань про людство.

Концепція дошкільного виховання в Україні, сповідуючи історичний підхід до патріотичного виховання дітей дошкільного віку, актуалізує його народознавчі, українознавчі та краєзнавчі напрями. На це орієнтують і різноманітні програми дошкільного виховання.

Чому мак став символом пам’яті?

В українській міфології мак — це символ сонця, пишної краси, волі, гордості, оберегу, а також крові та смерті. В останніх цих значеннях квітку часто згадують в українських народних піснях та думах, особливо козацької доби — вона нерідко символізує козака, що героїчно загинув, боронячи Україну. З народної творчості мак як символ, пов’язаний із війною та військом, перейшов у художню літературу. В Івана Франка: «Гей, Січ іде, красен мак цвіте! Кому прикре наше діло, Нам воно святе». Одна з героїнь роману Олеся Гончара «Прапороносці» гине в долині червоних маків.

Червоний мак як символ пам’яті жертв війни вперше використано в Україні минулого року на заходах, приурочених до роковин завершення Другої світової війни. Дизайн українського червоного маку розробив харків’янин Сергій Мішакін. Графічне зображення — це своєрідна алюзія: з одного боку, воно уособлює квітку маку, з другого — кривавий слід від кулі.

Ми пам’ятаємо, якою страшною трагедією для українців була Друга світова війна. Ми пам’ятаємо, що агресора зупинили спільними зусиллями об’єднані нації. Ми пам’ятаємо, що той, хто захищає свою землю, завжди перемагає. Ця пам’ять робить нас сильнішими. Вона — запорука неминучості нашої перемоги сьогодні.

Патріотичне виховання дошкільників шляхом ігрової діяльності.

(консультація для  педагогів)

Основи виховання патріотичних почуттів у дітей дошкільного віку в процесі занять фізичною культурою. Організовуючи рухову діяльність дітей, необхідно чітко визначати виховні завдання і вирішувати їх у взаємозв’язку з оздоровленням і фізичною підготовкою дитини. Ефективними засобами виховання моральних якостей (одним із яких є патріотизм) може бути активна рухова діяльність дитини.

Нині перед людством постали дуже складні проблеми, від розв’язання яких залежить наше майбутнє. Суспільству потрібна само виражена здорова особистість. Саме тому значно посилюється роль першої ланки всієї системи освіти – дошкільної. Адже в період від 1-го до 6-ти років, відбувається бурхливий психічний і фізичний розвиток дитини, формуються основи її особистості.

Палкий патріот національного виховання С. Русова була переконана, що виховання справжнього громадянина своєї держави потрібно розпочинати з наймолодшого віку, що духовність, національна самосвідомість закладаються в людині з перших кроків її життя. Невід’ємною складовою цілісної і комплексної системи виховання вона вважала фізичний розвиток дитини.

Великий педагог В. Сухомлинський писав: «Турбота про здоров’я - це найважливіша праця вихователя. Від бадьорості дітей залежить їхнє здорове життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра у свої сили…». Також він стверджував: «Що дитинство це повсякденне відкриття світу, тому необхідно зробити так, щоб воно стало перш за все пізнанням Людини та Батьківщини».

Під час проведення занять з фізичної культури, спортивних свят, розваг, турпоходів шукаючи сучасні засоби оздоровлення дітей, необхідно відродити найліпший досвід народної педагогіки.

Фольклор дозволяє урізноманітнити процес фізичного виховання шляхом знаходження нових форм розвитку рухово-творчої ініціативи дітей. Такі заняття та форми роботи, дозволяють якісніше здійснювати засвоєння знань, вмінь і навичок з фізичної культури. Фізичні вправи у поєднанні з фольклором є яскравими і незабутніми для дітей. Доречним є використання забавлянок, лічилок, для вибору тих, що водять. Досить цікаво буде, якщо добирати такі лічилки, які б відповідали змісту гри. Цікавими є влучні загадки, які можна дібрати до народної гри. Крім загадок, для зацікавлення дітей доцільно використовувати уривки оповідань та народних казок. Для попередження конфліктів, суперечок, що можуть виникнути між дітьми під час гри, доцільно використовувати мирилки. Заклички, забавлянки можуть входити до змісту народних ігор, служити для збору дітей на гру, зговірки для розподілу на команди. Народні прислів’я та приказки можна поєднувати з підбиттям підсумку змагань. Використання народної музики, танців, українських ігор і хороводів з виконанням пісень та народних мелодій, несуть пізнавальний характер та відрізняються високою емоційною насиченістю. В. Сухомлинський писав: «Український фольклор сягає до джерел народної мудрості».

Важливу роль у формуванні інтересу до фізичної культури, відіграє організація рухової діяльності дітей і з використанням нестандартного обладнання. На цьому етапі доречним буде і ознайомлення дітей зі специфічними народними атрибутами, які можна задіяти в грі. Завдяки українським народним іграм, дошкільники дізнаються про те, як грали в ці самі ігри у давнину, які предмети використовували.

Без сумніву, дітям буде цікаво розповісти про те, що м’яч робили з бичачої шерсті, яку скочували між долонями у м’ячик, а для того, щоб він був важким і пружнішим, його змочували водою. Такий м’яч називався «повстяним» і грали ним переважно дорослі діти. А для малят шерсть скочували у кульку і обшивали зверху шкірою. Такий м’яч був м’яким і називався «ремінним». Ці відомості, ми знаходимо у публікаціях А. Цьося, який розглядає питання про використання спеціальних атрибутів для українських народних ігор, і дає рекомендації щодо їх виготовлення. Автор заохочує використовувати в народних іграх це такі атрибути:

- гілку, дерев’яну палицю для відбивання м’яча, а для дошкільників пропонує використовувати невелику дощечку;

- скраклі (круглі дерев’яні зруби завдовжки 4,5 см);

- ходулі;

- цурку (дерев’яну з обох кінців добре загострену паличку, завдовжки 20 см);

- швигалку (гнучку хворостину, близько сантиметра завширшки і метра довжиною).

Важливе значення в руховій діяльності дошкільників має народна гра. Відображаючи соціальне життя кожної епохи, граючись в народні ігри, діти ознайомлюються з традиціями свого народу, звичаями та обрядами віруваннями, культурою і все це служить запорукою виховання національної самосвідомості. Під час вибору народної гри варто зважати на вимоги, що стосуються вибору рухливої гри. Використовуючи народні ігри у різних природних умовах, слід добирати їх до відповідної тематики. Наприклад: на лузі доречно буде пограти з дітьми у такі ігри – «Гуси», «Віночок», «Подоляночка»; біля водойми – «Міст», «Качки і Рибалки», «У річку гоп»; у лісі – « Грибок», «Горішок», тощо.

Сезонно-обрядові ігри добираються відповідно до сезону і календарних свят. Перед святом Івана-Купала доречно розучити народну гру «Горидуб»; перед Благовіщеням – «Перепілочка», «Кривий танець»; на свято Стрітення – «Горобчик», «Ой летіла зозуленька»; на Новий Рік чи Різдво – «Калита», тощо.

Важливе значення під час підготовки дітей до української народної рухливої гри, має набуття знань. Важливо ознайомити дітей з походженням цієї гри, проте, як в неї грали у давнину, з атрибутами гри та її дієвими особами. Наприклад: перед грою «Горюдуб» можна розповісти дітям про давній народний звичай перед святом Івана Купала на передодні свята купальське дерево прикрашали вінками квітами та стрічками. Увечері біля обрядового дерева запалювали вогнище з дубових гілок, хлопці і дівчата перестрибували через нього. Цей обряд очищення вогнем проходили перед жнивами. Здавна люди вірили, що вогонь очищує душу від усього злого і наділяє силою і здоров’ям. Дітям буде цікаво дізнатися про те, що через вогонь стрибала лише доросла молодь, а дітлахи стрибали через кропиву – це більш безпечно, це більш безпечно і навіть корисно. Дітей можна ознайомити з віночком: з яких квітів і трав його плели, що вони символізували, розповісти про значення кольору кожної стрічки у вінку.

Таку інформацію дорослий може дібрати до кожної гри. Розповідаючи дітям цікаві легенди, повір’я, приповідки про історію походження гри та звичаї, розширюючи світогляд дитини, вихователь або інструктор пробуджує у неї ситуативній інтерес до народних ігор .

Педагог у своїй практичній роботі з дошкільниками може творчо використовувати народні ігри, видозмінюючи їх. Майстерність вихователя у доборі народних ігор та розваг, чітка продумана методика проведення забезпечить оздоровчий, виховний ефект та емоційно – образний вплив на дітей дошкільного віку.

Могутній здобуток народу у справі виховання, який століттями збагачувався, необхідно широко використовувати в системі виховання дошкільників, залучаючи їх до витоків національної культури та духовності.

Український народ має багаті традиції виховання дітей і молоді в патріотичному дусі. Так, у народній українській дошкільній етнопедагогіці знаходимо чимало прикладів того, що вже маленьку дитину виховували як вірного сина своєї Батьківщини. Такі мотиви простежуються вже в колискових піснях: «Рости синочку в забаву, козацтву на славу, воріженькам на розправу».

Багатовіковий визвольний козацький рух сприяв зародженню козацької педагогіки, яка загартовувала національний характер, формувала високій лицарські якості, пошану до старших людей, жінок, виховувала фізично та духовно загартованих, з міцним здоров’ям захисників рідного народу.

Уже змалку хлопчиків привчали їздити верхи, стріляти з лука, жити в степу. Старші люди розповідали дітям про рідну Україну, її захисників, пробуджуючи у дитячих душах вдячність, глибоку пошану і прагнення бути такими ж сміливими і мужніми воїнами, як їхні батьки і діди.

«Організація фізкультурної роботи в дитячому садку вимагає особливої уваги. Передусім маємо змінити підхід з традиційного на тотальний ігровий метод» – закликає відомий в Україні педагог-новатор М.М. Єфименко. Автором пропонується унікальна естетико-оздоровча система, одним із головних концептуальних положень, якою являється авторський постулат «Йди за логікою природи», де передбачається еволюційна послідовність виконання рухів: від лежачо - горизонтальних, до вертикальних.

Фізичне виховання дошкільнят буде значно ефективнішим, якщо збагатити його величезним потенціалом музики, образів, грою, патріотичним змістом й театралізованою діяльністю, під керівництвом дорослих.

В театрі Горизонтального пластичного балету М.М. Єфименко, за 23 роки його існування сформовано понад 40-ка перспективних напрямків.

Наприклад такі як:

«Пластик-шоу-класик», «Бєйбі-пластик-шоу», «Родинний-пластик-шоу» - це прекрасний напрямок для оздоровлення всіх членів сім'ї . Хіба є у дитини більш бажане оточення для занять, ніж власна, дружна родина. Тут тато або мама стає «інструктором» і разом з синочком або донькою виконують еволюційні рухи під музику. Одна з найдосконаліших за своїм психофізичним впливом на дітей форма роботи.

«Пластик-шоу-Атлетико» - спеціалізований напрямок для хлопчаків юнаків, чоловіків, в якому переважає мужній стиль рухів: динамічний, силовий, в деякій мірі агресивний. Для цього підбирається відповідна мужня тематика тренувальних програм: «Рятувальники», «Пластуни», «Зелені кашкети», «Екіпаж». Тут хлопчаки повинні цілеспрямовано реалізувати в рухах образи захисників України, воїнів, мисливців.

«Пластик-шоу-Здрава» - пропонує повернутись до природного способу життя наших славянских пращурів, життя в гармонії з собою і природою. Прекрасне поєднання сучасної оздоровчої системи пластик-шоу, заснованої на багатовіковому досвіді народу, забезпечує приголомшливий цілющий ефект.

«Пластик-шоу-Феміні» - призначений для дівчаток і жінок, у ньому переважає елегантний, естетичний стиль рухів, характерний для жіночої пластики.

Патріотичне почуття за своєю природою багатогранне, воно об’єднує всі сторони особистості: моральну, трудову, розумову, естетичну, а також фізичний розвиток і передбачає вплив на кожну із сторін для отримання єдиного результату

Використовуючи фізичну культуру як засіб вирішення завдань морально-патріотичного виховання найбільший виховний ефект педагоги і батьки очікують від проведення рухливих ігор, естафет, спортивних турнірів, змагань. Дана форма роботи дозволяє закріпити й узагальнити знання та вміння дітей в рамках певної теми, об’єднати дітей різного віку спільними почуттями і переживаннями. Проводячи такі заходи як: «Козацькому роду нема переводу» , «Веселі старти», «Солдатська каша», «Малі Олімпійські ігри», «Ати-бати йшли солдати», «Гуцульські ігрища» тощо, формуємо не тільки фізичні якості і рухові навички, а й виховуємо патріотизм, гуманізм і моральні якості. Переконані, що тільки єдність вимог здорового способу життя та морально патріотичних почуттів в дитячому садку, сприятимуть формуванню у дитини свідомого ставлення до свого здоров’я та відданості Батьківщині.

Таким чином, головним завданням патріотичного виховання дітей дошкільного віку є формування основ національної самосвідомості – відчуття належності до певної нації. Ці завдання є актуальними та важливими у сьогоденні. Виховання у дітей патріотичних почуттів досягає бажаних результатів лише тоді, коли воно проводиться в загальному освітньому процесі, підтримується, закріплюється та поглиблюється в різних видах діяльності: зображувальній, ігровій, трудовій, фізичній, пов’язується зі святами, музикою, народним фольклором, з використанням суспільно-корисних справ. Спрямованість морального виховання на загальний особистісний розвиток дитини, його неперервність у педагогічному процесі, багатоманітність напрямів і методів вимагає високої професійної та моральної культури вихователя, гуманістичної спрямованості його педагогічної діяльності, вміння розуміти дитину і діяти спільно з нею.

Результатом такої роботи може стати вищий рівень моральної вихованості дітей – здатність до морального самовдосконалення, усвідомлена потреба в ньому.

Використана література:

1. Борщевський М. Духовні цінності як детермінанта громадянського виховання особистості/// Цінності освіти і виховання особистості: Наук.-метод.зб. – К., 2007. –С. 21-25.

2. Богініч О. Фізичне виховання дошкільників засобами гри: Навч.-метод. Посіб. –К.: Шк. Світ, 2007. – 120 с.

ТИЖДЕНЬ

ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ В ЗДО

Понеділок

1. Бесіда на тему : “Люблю тебе, мої Чернівці

Освітні завдання: розвивати спостережливість, мовленнєву активність, бажання, вміння передавати свої відчуття. Виховувати почуття гордості за своє місто, повагу до батьків, людей, що в ньому мешкають, інтерес до традицій свого народу. Формувати уявлення про історію рідного краю, знайомити з історичними подіями, які відбувалися багато років тому. Розуміти їх важливість. Знати походження, назви свого міста, вулиць. Учити дітей орієнтуватись на території свого мікрорайону. Знайомити дітей з природою рідного краю її особливостями. Закріпити знання дітей про рослинний і тваринний світ свого краю. Ознайомити з парками, архітектурними пам’ятниками міста. Збагачувати активний словник дітей.

2. "Хороводна гра: " Український віночок". Освітні завдання: розширити знання дітей про український куточок, як ігровий предмет; вправити вміння ходити по колу, узгоджувати рухи зі словами хороводної гри .

3. Читання художнього слова. Оповідання "ТРИ КАСКИ " Василь Хомченко Освітні завдання: розвивати цікавість, бажання дізнаватися більше. Виховувати патріотичні почуття до Вітчизни продовжувати розширювати знання дітей про історичне минуле ношого народу, розуміти зміст прочитаного і вміти аналізувати.

Вівторок

1. Спостереження за викладенням іграшок в українському куточку. Освітні завдання: звернути увагу дітей на різновидність народних іграшок. Вчити дітей називати і в пізнавати іграшки: пташка, баранець, ляльки та ін.. Показати, як майстерно чітко вироблення іграшки з глини, дерева, тіста, ниток та інших матеріалів. На столі лежить глина солома, трава (сіно). дерева, нитки, кукурудза, макові голівки, папір, яєчна шкаралуща , лоза.

2. Знайомство дітей з українською народною іграшкою – СВИЩИКОМ Освітні завдання: розвивати цікавість до народних іграшок. Виховувати любов до рідної мови, інтерес до народної іграшки. Познайомити дітей з українською народною іграшкою – свищиком. Дати знання дітям про те, що сопілка вироблена з дерева верби, а свищик буває дерев’яний та глиняний.

3. Дидактична гра " Ремесла України " Освітні завдання: розвивати увагу, пам’ять, спостережливість, логічне мислення, вміння встановлювати причино-наслідкові зв’язки; розширювати знання дітей про ремесла України, їх особливості та різновиди, навчати знаходити та співвідносити результати праці та ремесла;

Середа

1.    Година цікавих повідомлень " Вони прославили наше місто "

( Олег Кошовий, Іван Дубинський, Михайло Петрович Кирпинос ) 

Освітні завдання: збагачувати духовний світ дітей через звернення до героїчного минулого нашої країни. Познайомити з подвигами О. Кошового, І.Дубинського, М.П. Кирпиноса, розповісти про їхню діяльність, цим самим надихаючи дітей бути мужніми, відважними, хоробрими.

2. Краєзнавча панорама " Є в пам'яті миттєвості війни "

( перегляд слайд-шоу ) Освітні завдання: виховувати шанобливе ставлення до захисників Вітчизни, дати зрозуміти дітям, що завдяки їм у нас є сьогоднішній день. Виховувати у дітей почуття свідомого громадянина.

3.    Художня праця. " Оберіг виготовляємо – себе захищаємо " Освітні завдання: розвивати вміння передавати свої відчуття під час роботи, самостійно вибирати необхідний природний матеріал. Виховувати естетичні почуття та почуття краси , виховувати ініціативність та індивідуальність під час виконання роботи. Продовжити знайомити дітей зі звичаями та оберегами нашого народу, дати конкретне визначення поняттю "оберіг ". Познайомити з різними оберегами і розповісти про їх призначення. Через звичаї та традиції донести до дітей відчуття краси, як надзвичайного дива, яке дійсно впливає на душу нашої дитини. Вчити відчувати гармонію природи і настрою.

Четвер

1. Перегляд альбому: «УКРАЇНСЬКЕ РІЗНОБАРВ’Я»

Освітні завдання: продовжувати знайомити дітей з національною українською культурою, традиціями та обрядами українського народу. Розширити знання дітей про символи рідної землі, українські звичаї та традиції. Формувати у дітей уміння спілкуватися літературною мовою. Закріпити знання дітей про атрибутику ношої країни. Виховувати любов до рідної землі, української культури, обрядів, традицій.

2. Година дозвілля «Слово до слова – складається мова» Освітні завдання: дати поняття про те, що мова – це колиска народу, від якої линуть у світ: мамині колисаночки, пісні, бабусині казочки; що мова єднає український рід від покоління до покоління невидимими нитками і тому ми повинні любити і шанувати свою мову.

3. Конкурс віршів про рідний край " Росту я тут і край мені цей дорогий " Освітні завдання: розвивати мовленнєву активність, артистичні здібності. Виховувати любов до художнього слова.продовжувати вчити дітей вміти змагатися, впевнено і виразно декламувати вірші.

П'ятниця

1. Дидактична гра " Чим хата багата? " Освітні завдання: розвивати уважність; виховувати інтерес до національних традицій. Закріпити назви предметів українського національного побуту.

2. Ручна праця "Дружно тісто замісили, вареничків наліпили " Освітні завдання: розвивати наочно-образне мислення, окомір, дрібну моторику рук і координацію рухів. Виховувати інтерес до традицій та звичаїв українського народу.Розширювати уявлення дітей про страви національної кухні. Удосконалювати вміння складати ціле з частин, компонувати візерунки з елементів петриківського розпису. Формувати вміння та закріплювати навички приготування традиційної української страви — вареників.

Методи і прийоми формування соціально-громадянської компетентності дошкільників у контексті сьогодення

«Скринька ідей» для вихователя

Методи виховання дошкільнят забезпечують оволодіння ними знаннями про рідний народ, його Батьківщину і на цій основі - розвиток національних рис і якостей підростаючого покоління.

 Серед актуальних методів і прийомів формування соціально-громадянської компетентності дошкільників є:

 1. Розповіді про природу, рідне місто\селище, столицю України, про Збройні сили України та їхні успіхи, про Батьківщину тощо з максимальним включенням дитини у процес відкриття й засвоєння знань.

2. Вивчення патріотичних гасел, пояснення цих понять та вживання їх у повсякденні. (Наприклад: «Моя Батьківщина - Україна», «Слава Україні! Героям слава!», «Україна понад усе!», «Слава ЗСУ!», «Ми - діти козацького роду», «Ми - діти твої, Україно!», «Діти України - за мир!», «Ми хочемо миру», «Україна - єдина країна» та ін.).

 3. Організоване спостереження за навколишньою дійсністю, вміло поєднане з читанням художніх творів, слуханням музики, малюванням, розгляданням репродукцій картин.

4. Перегляд фото- й відеоряду про нашу Україну, подвиги нашого героїчного народу, якому важливо зберегти ознаки державності; про те, яку мужність проявляють дорослі й діти, захищаючи Прапор і Герб, співаючи Гімн України на головних площах у захоплених ворогом містах і селах, у бомбосховищах.

 5.  Перегляд мультфільмів, відеороликів, мультимедійних презентацій патріотичного спрямування та бесіда за їх змістом.

6. Відтворення переживань і почуттів дітей у власній творчості (малюванні, ліпленні, аплікації, художній праці тощо); створення тематичних виставок.

7. Розповіді про свої враження від екскурсій вулицями рідного міста/селища, до історичних пам'яток, визначних місць;  онлайн-екскурсії місцями країни. 8.  Розгляд експонатів групових та загальносадових міні-музеїв, їх опис;   бесіда за змістом міні-музеїв (хліба; українських вишиванок; українського побуту; народної гри та іграшки; писанки; українського села; корисних копалин; українського національного одягу; українських народних ремесел тощо); віртуальні подорожі у міні-музей.

9. Безпосередня участь дітей у благоустрої довкілля та природоохоронній діяльності; акціях, спрямованих на благоустрій території та збереження довкілля у власній громаді чи місцевості (висаджування дерев та інших рослин; звільнення території від засмічення; підтримання чистоти вулиць, парку майданчика тощо).

10. Посильна трудова діяльність дошкільників в облаштуванні укриття, бомбосховища (створенні осередків активності).

 11. Широке використання фольклору в усіх його жанрах (пісеньки-забавлянки, казки, загадки, прислів'я, приказки, міфи, легенди), народної пісенної творчості (колискові, народні пісні і танці, хороводні ігри, колядки, щедрівки, веснянки, гаївки).

 12. Ознайомлення дітей з розмаїттям народної творчості. (Різьбярство, лозоплетіння, гончарство, музика, література, вишивка, писанкарство, живопис - це далеко не повний перелік ремесл, якими споконвіку славився український народ).

13. Ознайомлення дітей з народним декоративно-ужитковим мистецтвом, побутом, одягом, посудом, народною іграшкою тощо.

14.  Зустрічі та бесіди з цікавими людьми; узагальнювальні бесіди.

15. Пізнавальна розмова з дітьми про внесок видатних українців (воїнів-героїв, волонтерів, спортсменів, спортсменів-паралімпійців, науковців, майстрів, художників, письменників, музикантів) у становлення й розвиток своєї країни, що своєю мужністю стверджують велич України у цілому світі. 16.  Читання та інсценування творів художньої літератури, легенд, вивчення віршів національно-патріотичного змісту.

17.  Ігри-драматизації за змістом художніх творів, українських народних казок.

 18. Розгляд ілюстративних матеріалів, дитячої енциклопедії, фотоальбомів про конкретні факти історії, традиції, культури України та бесіда за їх змістом.

19. Посильна участь дітей у творчих, кулінарних майстер-класах; залучення дітей до рукоділля з різними матеріалами.

20. Експериментування та нескладні досліди з пізнання властивостей об'єктів природи рідного краю; спостереження за тваринним та рослинним світом, явищами природи.

21. Складання родинного дерева та родинних історій разом з батьками.

 22. Вирішення проблемних запитань. (Наприклад: - Що б ви хотіли змінити у житті нашого садочка (нашого селища/міста)? Чому наше селище/місто має таку назву? Чому різні народи світу мають дружити? Що потрібно для того, щоб не стало повітряних тривог? Для чого людям потрібен мир? Як ви можете допомогти нашим ЗСУ наблизити перемогу? Та ін.).

23. Використання інтелектуальних карт (Наприклад: «Найкраща земля», «Моя Батьківщина - Україна», «Народні обереги», «Народна іграшка», «Україна - єдина країна», «Природа рідного краю», «Професії батьків», «Державні і національні символи України», «Українська кухня», «Моя безпека» та ін.).

 24. Аналіз конфліктних ситуацій («Що б сталося, якби...?», «Слід вчинити так..., тому що...»), стилів поведінки дітей та дорослих; залучення дітей до складання «Правил групи», бесід про праві та обов'язки дитини.

25. Використання інтерактивних методів і вправ. (Наприклад: Мікрофон»;  «Коло ідей»; «Якби я був/ла президентом...»; ««Що буде, якщо...?»; «Добре - погано»; «Користь - шкода»; «Навпаки»; «Чим може бути?»; «Моделювання проблемних ситуацій»; «За і проти»; «Реклама»; «Інтелектуальна розминка»; «Вікторина»; «Якби Київ заговорив, то...» тощо).

 26.  Дидактичні, сюжетно-рольові ігри національно-патріотичного змісту.

 27.  Слухання музики, розучування та виконання українських народних пісень, таночків, хороводів, народних ігор.

28. Участь дошкільників у народних та державних святах (Різдво, Великдень, День вишиванки, День Конституції, День Незалежності, День захисника Вітчизни та ін.)

29.  Написання колективних листів з малюнками для захисників у зону бойових дій.

30.  Посильна допомога дітей вихователям групи та батькам у їхній волонтерській діяльності; участь у громадському житті міста; залучення дітей до благодійних акцій та проєктів.

Правове виховання дошкільників: що і як робити?

Консультація для вихователів

З чого розпочати правову освіту дошкільників? 

Дітям доступні лише перші загальні уявлення про свої права і обов'язки. Сформувати у дошкільників основи правосвідомості стихійно неможливо. Це тривалий систематичний процес, який потребує, щоб дитина була су'бєктом виховання. Вихователі мають сформувати у дітей елементарні знання про права і обов'язки й уміння  оцінювати задуми, вчинки, поведінку людей відповідно загальноприйнятих моральних норм. При цьому важливо, щоб діти « прожили» ці знання й набули відповідного досвіду. Оптимальна форма для цього - проєктна діяльність. Якщо організувати протягом навчального року цикл проєктів, діти ознайомляться з власними правами  та  обов'язками і навчаться застосовувати набуті знання  у різних життєвих ситуаціях. Приклади тем з правового виховання  

Тема Орієнтовні завдання Я та моє ім'я - ознайомлювати з правом на ім'я - формувати уявлення про значення імені у житті людини -  розвивати соціальні навички

Ким я хочу бути - ознайомлювати з правом на освіту - розширювати знання дітей про професії - виховувати повагу до праці інших

Я та мої іграшки -  ознайомлювати з правом на гру - формувати уявлення про те, що неможливо мати стільки іграшок, скільки забажаєш -  розвивати вміння вигадувати нові способи гри з наявними іграшками

Мій дім - ознайомлювати з правом на житло -  формувати дбайливе ставлення до свого помешкання, бажання піклуватися про нього, створювати затишок - розвивати вміння дотримуватися порядку Розпочинати ознайомлювати дітей з правами можна з будь-якого права, проте важливо дотримуватися системи і послідовності дій, щоб отримати бажаний результат.

 Аналізуємо літературні тексти

Діти дошкільного віку не мають досвіду правових відносин, тому, щоб вони ліпше зрозуміли, що таке права і обов'язки, потрібно пояснювати їм на основі літературних творів. Майже  у кожній казці є персонажі, чиї права порушуються. І це права дитини або найслабшого персонажа. Наприклад, які права Зайчика порушені в українській народній казці «Зайчикова хатка»? (Це права на житло та захист від насилля).  Пропонуємо дітям пригадати, хто намагався допомогти Зайчику відстояти власні права, кому це вдалося. Наприкінці діти міркують, як Зайчик може уникнути порушення власних прав у майбутньому.  Не потрібно обмежуватися лише аналізом відомих казок, можна складати разом з дітьми власні казки про права на гру та про обов'язок  складати іграшки.

Використовуємо ігри

Закріпити знання дітей про права та обов'язки допоможе дидактична гра. Вона містить дві мети: одна - навчальна,  друга - ігрова, приваблива для дитини. Використовуємо під час роботи традиційні дидактичні ігри, які допомагають систематизувати і узагальнювати знання дітей. Наприклад, «Я почну, а ти продовжуй»,  «Що спочатку, а що потім?», «Знайди пару», «Кому що потрібно?» тощо. Пропонуємо дітям ігри, у яких потрібно поміркувати, проаналізувати ситуацію, обґрунтувати свій вибір.   Для того, щоб сформувати у дитини основи правосвідомості, потрібні не лише знання. Основа правової поведінки полягає в умінні дотримуватися правил, співпрацювати з іншими, домовлятися. Тому під час ознайомлення дітей з правами і обов'язками,  не  оминаємо рухливі ігри.  Вони вимагають від дитини певних вольових зусиль, необхідних для перемоги.

Командні рухливі ігри допомагають формувати у дітей уміння взаємодіяти, допомагати один одному під час спільної діяльності тощо.  Потрібно не лише ознайомлювати дітей з їхніми правами. Важливо формувати у них розуміння, що кожна людина живе поряд з іншими людьми, які мають рівні з нею права. Звертаймо увагу і на обов'язки дитини. Зокрема, діти мають розуміти, що важливо не лише захищати власні права, а й не порушувати права інших. Ігри на закріплення знань старших дошкільників про права та обов'язки Правові терези Підготуйте для гри картки із символічними зображеннями прав і обов'язків дитини. Щоб дітям було простіше орієнтуватися, зробіть їх різного кольору. Наприклад, картки з правами - зелені, з  обов'язками - жовті.  Також підготуйте зображення терезів з двома чашами. Організуйте проблемну бесіду та поміркуйте разом з дітьми, чи добре, коли в людини є лише обов'язки і не має прав. А коли є лише права і немає обов'язків?  Відтак запропонуйте дітям «врівноважити» права та обов'язки за допомогою терезів. На одну чашу кладіть картку із зображенням певного права, а на другу добирають картку із зображенням обов'язку. Наприклад, право на гру - обов'язок складати іграшки. Моральний світлофор Роздайте дітям набори з трьох сигнальних карток відповідно до кольорів світлофора - червона, жовта, зелена. Пригадайте, що означає кожен сигнал світлофора. Відтак запропонуйте дітям оцінити дії персонажів казок, дитячих оповідань чи мультфільмів за допомогою сигнальних карток. Для цього почергово демонструйте дітям ілюстрації, а вони мають визначити, чи не порушує на них певний персонаж права інших, чи дотримує правил поведінки тощо. Відтак підняти відповідну картку: червону - персонаж порушує права інших, жовту - порушує правила поведінки, зелену - все робить правильно. Що буде, якщо... Організуйте гру-роздум, щоб навчити дітей передбачати наслідки власних вчинків. Спочатку запропонуйте дітям обговорити варіанти розвитку подій, якщо певний казковий персонаж не виконуватиме своїх обов'язків. Наприклад, що буде, якщо лікар Айболить відмовиться лікувати тварин. Відтак, запропонуйте дітям ситуації, наближені до життя. Приміром, що буде, якщо не прибирати іграшки, не доглядати за одягом, ображати одне одного тощо.  Для обговорення використовуйте не лише негативні приклади, а й позитивні: що буде, якщо допомагати батькам, ділитися з друзями іграшками тощо. Які права порушено?

 Підготуйте ігрові картки з ілюстрацією до казок і мультфільмів, а також фішки із символічними зображеннями прав дитини.  Викладіть ігрову картку на стіл. Запропонуйте дітям пригадати сюжет казки чи мультфільму та проаналізувати, які права персонажів були порушені. Відтак покласти на ігрову картку з ілюстрацією відповідні фішки. Наприклад, для аналізування можна запропонувати дітям ілюстрації до казок: - «Троє поросят» - право на житло, правоклад, для аналізування можна запропонувати дітям ілюстрації до казок: прав людини на недоторканність особистості; - «Попелюшка» - право на відпочинок; - «Золотий ключик, або Пригоди Буратіно» - право на освіту тощо.

Права та обов'язки членів родини

Підготуйте ігрові поля, в центрі яких зображені члени родини - діти, мама, тато, бабуся, дідусь. Навколо зображення кожного члена родини зробіть клітинки для ігрових карток. Також підготуйте картки із зображенням знарядь праці кожного із дорослих, дитячих іграшок, предметів для навчання тощо. На окремих картках розмістіть схематичні зображення прав людини. Проведіть гру за прикладом лото. Ведучий дістає з мішечка картку із зображенням, а учасники гри з'ясовують, чиї обов'язки зображені на картці, й заповнюють ними відповідні клітинки на ігровому полі. Коли всі клітинки будуть заповнені, ведучий пропонує дітям доповнити ігрове поле картками з правами для кожного члена родини.

Так - ні

Підготуйте для гри сюжетні картинки двох типів: на перших продемонструйте ситуації, у яких дотримано права дитини; на других - ситуації, у яких права дитини порушено. Запропонуйте дітям обговорити кожну ситуацію, висловити власну думку щодо подій. Відтак позначити кожну картинку фішкою «так» або «ні». Також гру можна проводити з м'ячем. Ведучий називає певну ситуацію та кидає м'яч дитині: якщо в ситуації права не порушені, дитина ловить м'яч; якщо порушені - відбиває.

Використана література

1. Журнал «Вихователь-методист дошкільного закладу». № 3-4/2022

Освіта для сталого розвитку: нова освітня технологія, а не модний тренд.

Психолого-педагогічний порадник для педагогічних працівників ЗДО №34 «Суцвіття»

(консультація) 

Хто із нас не бажає жити у чистому світі? Жити довго і щасливо, гармонійно і красиво, ощадливо і раціонально, відчуваючи підтримку і стабільність. Так, бажаємо ми усі.

І сьогодні ми, педагоги, маємо таку можливість навчити своїх вихованців будувати нове життя у здоровому довкіллі, гармонії зі світом, спрямоване на збереження і примноження ресурсів. «Сталий» - тобто постійний, стабільний, такий, який можна підтримувати на певному рівні, він дає змогу поколінням людей, які живуть сьогодні, задовольняти свої потреби, не ставлячи під можливу загрозу майбутні покоління. А це означає, що сучасне покоління має залишити достатні запаси природних, економічних та соціальних ресурсів наступним поколінням. Ідеї сталого розвитку надзвичайно популярні у сучасній освіті й активно упроваджуються у зарубіжній та вітчизняній практиці: у Швеції, США, Польщі, Білорусії, інших країнах. Освіта для сталого розвитку в Україні теж стала надзвичайно популярною. Адже сьогодні виховувати навички сталого стилю життя ми можемо розпочинати у дитячому садку й залучати наймолодших громадян нашої держави до збереження власних ресурсів: здоров'я,  навколишнього середовища, культурних цінностей, власного добробуту, виховання ощадливості, навчання раціональним діям. У напрямку сталого розвитку працює чимало сучасних науковців і педагогів-практиків, але найближчими до нас дошкільників є Н. Гавриш, О. Пометун, О. Саприкіна, які розробили теоретичні і методичні засади курсу «Освіта для сталого розвитку» для дошкільнят, а саме: -  «Дошкільнятам - освіта для сталого розвитку» (для дітей 6-го року життя); -  «Дошкільнятам - освіту для сталого розвитку. Діємо разом» (для дітей 5-го року життя); -  «Дошкільнятам про сталий розвиток: маленькі люди великого світу» (для дітей 4-го року життя) - з дидактичними матеріалами. Зміст програми спрямований на поступове (через багаторазове повторення) формування у дітей звичних моделей поведінки, які вони обиратимуть протягом подальшого життя у подібних ситуаціях. Зміст охоплює найважливіші теми із трьох сфер сталого розвитку: соціальної, економічної та екологічної. Передбачена програмою тематика та дії дітей спрямовані на: -  покращення стосунків між дітьми та іншими людьми; -  підтримку морального і психологічного клімату в групі; -  розумне споживання енергії та води; -  зменшення марних витрат сировини та формування природничо-екологічної поведінки дошкільників; -  зміцнення власного здоров'я тощо. У змісті кожної з тем виокремлено ідеї, які мають бути донесені до дітей, мовні формули, що відбивають їх смисли, та дії, які опановуються дітьми й автоматизуються у вигляді звичних моделей поведінки.  Саме повторення цих дій протягом двох тижнів дозволяє сформувати в дітей сталу звичку - модель поведінки, яка потім стає складовою їх повсякденного сталого способу життя. В межах вивчення кожної теми є вступний і підсумковий аудит - невеличке самостійне дослідження дітьми власної поведінки. Структура кожного тематичного дня передбачає типові організаційні складники, в усіх вікових групах: ранкові заходи; інтегроване заняття; відпрацювання опановуваних дій у другій половині дня. Ранкові заходи тематичного дня будуються за звичною для дітей схемою: коротке спілкування з батьками і представлення теми дня (його гасла); ранкові зустрічі\ритуали; проведення ранкової гімнастики або інших видів дитячої активності, пов'язаних із темою дня. З темою дня може бути пов'язане інтегроване заняття, яке є кульмінацією першої половини дня і поєднує декілька освітніх ліній з пріоритетом однієї з них. Мета заняття (його очікувані результати) полягає в тому, щоб діти навчились: пояснювати значення опрацьовуваних дій; розповідати про порядок (операції) з виконання дії; обґрунтовувати необхідність діяти саме так; виконувати пропоновані дії на основі отримання первинного досвіду їх використання. Заняття орієнтовані на 20-25 хвилин. На допомогу вихователям а втори курсу «Освіта для сталого розвитку» підготували тексти та ілюстрації. Ці матеріали допомагають дітям уявити собі бажані/не бажані моделі поведінки і розвивають критичне мислення та творчість дітей, їх розумову й мовленнєву активність. Робота на заняттях, під час прогулянок у другій половині дня передбачає:  ігрові вправи із заданим сюжетом; рухавки; експерименти, досліди, ігри з лялькою, вправи на ігровому полі; дидактичні ігри з окресленою послідовністю дій, відповідними ритуалами; групову роботу мовленнєвого чи художньо-предметного змісту в командах по 3-6 осіб; «озвучування» мультфільму (для засвоєння доцільних дій і мовленнєвих формул); театралізовані ігри (розігрування сюжетів за допомогою лялькового театру, театру іграшок, настільного театру та ін.).

 Отже, сталий розвиток у змісті дошкільної освіти включає в себе: - тематичне планування на 2 тижні; -  сценарії проживання тематичних днів; -  інтегровані (тематичні) заняття за темою дня; -  навчально-дидактичні матеріали; -  спеціальні методи і форми організації дітей на заняттях (практичні дії, пошуково-дослідницька діяльність, самодослідження, групова та індивідуальна робота); -  активізацію творчого потенціалу вихованців; -  співпрацю з батьками упродовж реалізації тематичного циклу. Основними принципами конструювання освітнього процесу для сталого розвитку є: - інтеграція екологічної, економічної, соціальної сфер суспільного життя; - логічність, послідовність, доступність, системність, тематичність, науковість, цілісність, практичність.

Першою  дією має бути: опитування, анкетування, аудити педагогів. Виявилося, що серед них є чимало однодумців, які прагнуть зробити світ кращим, виховувати дітей у здоровому довкіллі, доброзичливому, толерантному суспільстві.

Другою дією є розроблення творчою групою структури роботи з упровадження сталого розвитку в закладі, яка допоможе скоординувати та систематизувати спільну роботу педагогів, дітей та їх батьків. Сталий розвиток вимагає змін не лише у змісті чи формах роботи, а й у знаннях та поглядах самих педагогів. Тобто, потрібно їх стимулювати  жити і працювати по-новому. Під час навчання педагогів важливими завданнями є: ознайомлення з концепцією сталого розвитку та особливостями курсу, створеного на її засадах; оволодіння новими знаннями та уміннями в декількох галузях, якими вони можуть поділитися з дітьми та їхніми батьками; формування й розвиток навичок, аналіз дій - власних та оточення - у контексті сталого розвитку, навчання цьому дітей та їх батьків; створення сприятливих умов у закладі для сталого розвитку. Для педагогів потрібно організувати та провести: семінари-тренінги, заняття-тренінги, методичні та педагогічні діалоги, й ряд інших інтерактивних форм роботи, які сприяли б розкриттю теоретичних та методичних аспектів з даного питання, налагодженню співпраці з усіма учасниками освітнього процесу, активізації творчого потенціалу кожного.

Нова освітня стратегія сприяє: переосмисленню педагогами власних поглядів, поведінки, стилю життя; переконанню у необхідності такого розвитку суспільства, який є не просто керованим і стабільним, а ще й гармонійним та повністю безпечним для біосфери. На допомогу педагогам є розроблені: -  нові тематичні перспективні планування до навчального курсу, які продовжили запропонований цикл; - структурна модель сценарію проживання тематичного дня; -  структурна модель інтегрованого (тематичного) заняття для сталого розвитку; -  основні принципи проведення   інтегрованих занять для сталого розвитку; -  стартові тексти та запитання до них; -  схема-модель позиції і ролі педагога в освітній діяльності для сталого розвитку. Це дає можливість значно урізноманітнити життєдіяльність дітей упродовж дня, тижня. Результати спостережень, бесід показують, що діти готові до сприймання нової інформації, прийняття рішень, власного нового стилю життя. Цьому сприяють,  насамперед, створені у закладі необхідні умови: - забезпечення психологічного комфорту дітей, формування у них впевненості у власних силах і можливостях; - розвиток ентузіазму, пізнавальної активності, ініціативи дітей; -  вироблення у дітей навичок поведінки, орієнтованої на сталий стиль життя.

Третя  дія, а це безпосередня робота з дітьми, дозволяє творчо оновити предметно-розвивальний простір. Спостереження за довкіллям, дослідження різних явищ та предметів, експерименти, виготовлення творчих доробків та збагачення власного середовища сприяють змінам у повсякденній поведінці дітей, формуванню ціннісного ставлення до оточуючого, збагаченню уявлень про рукотворний світ. Цікавими і результативними є такі  тематичні проєкти: «Ми піклуємося про птахів узимку» «Ми - за чисте довкілля» «Бережемо воду» «Бережемо енергію» «Заміна зеленим красуням» «Листівки зі старих розмальовок» «Макулатуру збираємо - зелений ліс оберігаємо, воїнам допомагаємо» та інші. Четвертою дією є залучення батьків вихованців до усіх заходів, які сприяють формуванню партнерських відносин, налагодженню взаємозв'язку задля обміну інформацією, досвідом, вироблення спільних вимог щодо формування моделі сталої поведінки дошкільнят в умовах сьогодення. Цьому сприяють спільно проведені: -  свята, розваги, заняття, конкурси, виставки; -  благодійні акції; -  тижні ресурсозбереження, енергозбереження; -  слайд-презентації; -  проєктна діяльність; -  творчі домашні завдання, спеціально розроблені до тематичних днів тощо. Так от, спільні акції та соціально-екологічні проєкти, наприклад: «Збережемо Землю», «Виховання культури сортування сміття та поводження з відходами в усіх учасників освітнього процесу» об'єднують інтереси усіх учасників, які вболівають за збереження оточуючого середовища та розроблення спільних дій, зміни поведінки у навколишньому світі. Систематична та системна робота упровадження навчального курсу «Дошкільнятам - освіта для сталого розвитку» дає  позитивні результати: професійне зростання педагогів (удосконалення їх майстерності, прояв творчості, використання найбільш ефективних засобів, методів та прийомів спільної з дітьми діяльності); зростання поваги до вихователя, як галузевого спеціаліста; комплексну реалізацію завдань сучасної дошкільної освіти; сталий (стабільний, стійкий) особистісний розвиток дошкільника; партнерські взаємини з вихованцями (повну рівноправність); налагодження активної співпраці з батьками вихованців; залучення усіх учасників освітнього процесу до спільної проєктної діяльності. Ото ж, «сталий розвиток» стосується кожного!

Освіта для сталого розвитку: не модний тренд, а необхідність сучасного світу!