Для батьків

БАТЬКІВСКИЙ КЛУБ В ДИТЯЧОМУ САДКУ, ЯК ЕФЕКТИВНА ФОРМА ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПРОСВІТИ

Одним із найголовніших та стратегічних напрямів діяльності дошкільного навчального закладу є напрям психологічної просвіти батьків. Взаємодіяти з батьками як з однодумцями у справі виховання, розвитку й навчання дітей означає повноцінно забезпечувати освітній процес. Як цього досягти, щоб було пізнавально та цікаво для сучасних батьків?

Батьківський клуб в ЗДО – найкраща форма взаємодії, за якої відбувається взаємний обмін досвідом і знаннями про проблеми розвитку й виховання дошкільнят. У роботі батьківського клубу беруть участь: завідувач, вихователь-методист, практичний психолог, вихователі, батьки вихованців.

Для гармонійного розвитку особистості дошкільнят, батьки й педагоги, мають побачити одне в одному союзників, партнерів, однодумців. Необхідно, щоб мами й тата усвідомили важливість своєї ролі в освітньому процесі, не уникали відповідальності, не залишалися осторонь життя сина чи доньки.

 Саме з метою формування педагогічної культури батьків, підвищення рівня їх поінформованості щодо новітніх підходів до розвитку та виховання дітей спрямована робота батьківського клубу «Сімейна скарбниця» в Балаклійському ДНЗ (ясла – садок)  №10. Тематика роботи батьківського клубу в ДНЗ планується на навчальний рік, при цьому запити батьків також беруться до уваги. Теми зустрічей із сім’ями вихованців формуються залежно від завдань, які стоять перед дітьми конкретної вікової групи, і на підставі побажань батьків.

Перелік тем батьківського клубу: «Очікування батьків та вподобання дітей», «Розвиток дитини раннього віку», «Вплив батьків на поведінку дитини», «Організація партнерської взаємодії з дітьми», «Які ми батьки»,  «Розвиток дрібної моторик рук у дитини дошкільного віку»,  «Мистецтво бути родиною». Теми на перший погляд прості, але в процесі зустрічей батьки вихованців отримують безліч корисної інформації.

Робота батьківського клубу корисна не лише для родин вихованців, а й для педагогів освітнього закладу, адже допомагає їм краще зрозуміти кожну дитину та її родину, налагодити по-справжньому партнерські стосунки між батьками вихованців та дитячим садком.

Пропоную вашій увазі конспект заходу батьківського клубу.

Засідання батьківського клуба

Тема: «Очікування батьків та вподобання дітей»

Круглий стіл «Що я знаю про свою дитину?»

Мета: отримати відомості про відносини між дітьми і батьками; формувати комунікативну компетентність в процесі спільної творчої діяльності; встановлення системи взаємодії «вихователь – батьки – дитина – співпраця».

Завдання:

- допомогти батькам зрозуміти своїх дітей; узагальнити уявлення батьків про індивідуальні особливості своїх дітей, використовувати їх в процесі сімейного виховання;

- сприяти формуванню правильного ставлення батьків до індивідуальних особливостей дитини.

Практичний психолог. Доброго дня, шановні батьки, гості! Я рада, що ви знайшли час, відклали свої справи і завітали на засідання нашого батьківського клубу, тема якого «Очікування батьків та вподобання дітей». Вітаю вас на  круглому столі «Що я знаю про свою дитину?»

Я хочу розпочати нашу зустріч словами відомого письменника Віктора Гюго: «Як селянин розуміє землю, як доктор знається на хворобах, як скульптор знає особливості мармуру, - так і батьки повинні розуміти своїх дітей.»

 Сім'я займає особливе місце в житті кожної людини. Тато й мама дають дитині життя, виховують, навчають, привчають до праці. Вони хвилюються за її невдачі та радіють успіхам.

Для дитини сім'я – це цілий світ, в якому вона живе, робить відкриття, вчиться любити, радіти, співчувати. Більшість дорослих людей – батьки. Ну, звичайно, хтось лікар, хтось інженер, будівельник, вчитель, письменник, але все рівно, людині завжди важливо відбутися в ролі батьків. Що таке батьківство? Професія, покликання, борг, удача, особисто справа кожної людини?

Мета нашої сьогоднішньої зустрічі полягає в перевірці батьків на предмет розуміння власних дітей. Всі  батьки думають, що достатньо знають свою дитину, а наша зустріч – гра можливо знайде прогалини в цих знаннях і ближче познайомить батьків з власною дитиною.

Педагогічний всеобуч.

- Як ви думаєте, яка діяльність є головною в цьому віці? (Відповіді батьків.)

Гра для дитини - це природний стан, іграми він задовольняє непереборну потребу в русі, виявляє творчі сили, розвиває свої здібності, виховує з морального боку і, нарешті, набуває масу всіляких знань.

Ми звертаємося до вас з величезним проханням: грайте разом з дітьми!

Тест-завдання «Гра в нашій родині».

Згадайте ваші сімейні вечори і дайте їм самооцінку. Якщо ви робите так, як сказано, то виставляєте фішку червоного кольору, не завжди - жовтого, ніколи - синього.

- кожен вечір приділяю час на ігри з дітьми;

- розповідаю про своїх іграх в дитинстві;

- якщо іграшка зламалася, ремонтую разом з дитиною;

- купивши дитині іграшку, пояснюю як з нею грати, показую різні варіанти гри;

- слухаю розповіді дитини про ігри та іграшки у дитячому садку;

- не караю дитину грою, іграшкою, тобто не позбавляю його на час гри або іграшки;

- часто дарую дитині іграшку, гру.

Коментар психолога: Якщо на вашому столі більше червоних фішок, значить гра у вашому будинку присутня завжди. Грайте з дитиною на рівних, ваш малюк любить грати з вами, адже гра найцікавіше в житті дитини. Ми побачили, що в більшості на столах червоні фішки. Тож, тоді швиденько хтось з вас розповість, в які ігри ви граєте з вашими дітьми кожного вечора? Яка улюблена гра була у вашому дитинстві? Яку іграшку ви нещодавно купували вашій дитині і як з нею грати? В які ігри грає ваш малюк в дитячому садку?

Педагогічний практикум.

Чи знаєте ви свою дитину? «Звичайно!» - дадуть відповідь майже всі батьки. Ось як сказала польський педагог Галина Філіпчук: «Ми займаємося своїми дітьми з перших днів життя. Це ми, батьки, годуємо їх, одягаємо, купаємо і вкладаємо спати, вчимо їх робити перші кроки і вимовляти перші слова. Це ми знайомимо дітей з навколишнім світом, втішаємо, коли вони плачуть, чергуємо біля їх ліжка під час хвороби. Чи може хто-небудь знати дитину краще його матері і батька – найбільш близьких йому людей, люблячих і самовідданих?»

Лекція «Якості ідеальних батьків»

        Всім нам хочеться бути хорошими батьками, а іноді навіть ідеальними. Що ви вкладаєте в поняття «ідеальний батько»?

Давайте зараз спробуємо відповісти на дуже непросте питання : «Які ж вони, ідеальні батьки?»

Любов і прийняття дитини такою, якою вона є, незалежно від її успішності, особливостей, відповідності нашим очікуванням і уявленням про те, «яким я хочу бачити свого сина чи дочку». Прийняття - це основа конструктивних відносин з дитиною. Важливо, щоб ці відносини були справжніми, так як дитина відчуває будь-яку фальш. Тільки батьки здатні любити дитину незалежно від того, худий він або товстий, розумний чи тугодум, активний чи неквапливий.

Вмінню чути і розуміти дитину, будувати з ним конструктивні відносини можна вчитися. Людина не народжується на світ професіоналом ні в одній області, в тому числі і в професії батька. Пам'ятайте, що дитина зовсім не зобов'язана бути такою, якою ви її хочете бачити. Вона повинна вирости сама собою. Врівноваженість прийде з роками, пам'ять і увагу можна розвинути, соціальним навичкам навчитися, але збої в емоційній сфері, основою яких часто є неприйняття батьків тих чи інших рис сина чи дочки, неадекватні реакції на поведінку дитини корегуються дуже складно, роблячи вплив на життя дитини в самих різних сферах.

Тут важливо відзначати будь-які успіхи дитини, нехай навіть мінімальні. Важливо пам'ятати і про виховання власним прикладом. Слід навчитися не просто слухати, а чути свою дитину, проникаючи в його почуття і переживання.

Рости разом з дитиною, надаючи йому стільки свободи і турботи, скільки необхідно в той чи інший період розвитку. Завдання дорослих - «супроводжувати», бути поруч спочатку фізично, а потім раціонально і емоційно, підтверджуючи свою готовність до діалогу та підтримки, але, не проживаючи життя дитини замість неї і не  втручатися в її життєвий простір, на якому вона повинна навчитися сама вирішувати завдання і задовольняти свої потреби .

Прийняти той факт, що дитина не частина нас, а самостійна істота, що має право, можливості та здатності приймати рішення і здійснювати вибір, можуть лише ті батьки, які цінують свою свободу, дорожать своєю самостійністю.

Сьогодні, шановні батьки, ми з вами говорили, здавалося б, про прості істини. Однак як важко в нашому повсякденному житті дотримуватися цих нехитрих заповідей, як важко відповідати гучному еталону - «ідеальний батько». І все ж це необхідно, адже на карту поставлені долі не абстрактних, а реальних, наших єдиних і неповторних дітей. Нехай наші відносини з ними будуть гармонійними і діти з гордістю говорять оточуючим: «Мої батьки - ідеальні»!

Велику роль в емоційно-особистісному розвитку дитини відіграють батьківські установки. Що означають батьківські установки? Це ті словесні звертання, висловлювання до дитини, оцінка вчинків дитини. Відповідно ці звернення, ця оцінка може носити як негативний, так і позитивний характер.

Тому наше завдання уникати установок, які згодом можуть негативно проявитися у поведінці дитини.

Вправа «Скажи замість»

НЕГАТИВНІ УСТАНОВКИ

ПОЗИТИВНІ УСТАНОВКИ

Горе ти моє!

Щастя ти моє, радість ти моя!

Плакса – вакса!

Поплач, буде легше…

Ну, все готовий роздати…

Молодець, що ділишся з друзями!

Ти зовсім, як твій тато/мама…

Тато у нас чудовий! Мама у нас розумниця!

Нічого не вмієш робити!

Спробуй ще, у тебе обов’язково вийде!

Нечупара, грязнуля!

Як приємно на тебе дивитися, коли ти чистий!

Ти ображаєш маму, я піду від тебе до іншої дитини!

Я ніколи тебе не залишу!

Іди з очей моїх, встань в кут!

Іди до мене, давай у всьому розберемося разом!

Коментар психолога: Шановні батьки! Будь ласка, стежте за своєю мовою і не давайте дітям негативні установки. Якщо ж ви все-таки обмовилися, то поспішіть виправити ситуацію, замінивши негативну установку на позитивну.

Пізнавальна бесіда.

Дитина – дзеркало морального життя батьків. Найцінніша моральна риса хороших батьків, що передається дітям без особливих зусиль – душевна доброта матері і батька, вміння робити людям добро. В сім'ї, де батько і мати віддають частку своєї душі іншим, беруть близько до серця радощі і прикрощі дітей, діти виростають добрими, чуйними, щиросердними.

Намагайтеся розмовляти з дитиною тихим, спокійним, лагідним голосом. Навіть малесеньке, здавалося би нічого не розуміюче немовля, вже реагує на інтонаційні відтінки вашого голосу. Навіть якщо ви у збудженому стані, не дозволяйте собі підвищувати тон. Нехай для вас основним правилом буде, так звана «позиція десяти кроків»: перед тим, як виплюнути на дитину своє невдоволення чи поганий настрій, подумки полічіть десять кроків. Це дасть змогу вам трішки заспокоїтись і вибрати правильний тон для спілкування з дитиною. Навчайте її «солодким», ласкавим словам змалечку. Виховуючись в такій атмосфері, дитина буде доброю, лагідною, ніжною.

А тепер я хочу запропонувати вам трішки відпочити. Згадайте себе, коли ви маленькими дітьми і напишіть, будь ласка, хто здійснив на вас найбільший вплив? Кому ви найбільше вдячні?

Результати показали, що найбільший вплив на дітей дошкільного віку мають, все таки, батьки. А як ви допомагаєте своїй дитині?

Коментар психолога. Шановні батьки, ви всі колись були маленькими і жили в чудовій країні дитинства. А зараз у ній живуть ваші малюки. Чи ви все знаєте про їхнє життя? Чи добре розумієте їх? Пропоную вам розв'язати наступні педагогічні ситуації. А як учинили б ви?

Ситуація 1.

Мама прибирає в кімнаті. З двору вбігає Оленка.

·        Мамо! Я виліпила найкращого сніговика!

Мама невдоволено вичитує доньці:

·        Краще б ти гарно поводилася вчора в дитсадку, а то мені було за тебе соромно!

Ваше рішення?

Ситуація 2

Уявіть собі ситуацію: батько кричить на сина.

·        Куди прешся весь у снігу, бовдуре? Мати щойно помила підлогу... Повернися, кажу тобі!

Син образився.  Він і сам вже побачив бруд на чистій підлозі, але він так поспішав до батьків, хотів розповісти, яку сніжну гірку збудували діти у дворі.

Чи варто було так грубо кричати на дитину?

Ситуація 3

Миколка приніс до дитячого садка нову машинку, яку йому подарував тато. Але він так хотів похвастатися перед Андрійком, що виміняв машинку на цукерку. Андрійко зрадів, бо в нього таких іграшок не було і з необережності відламав колесо. Прийшла Миколчина мама забирати сина з дитсадка. Побачила зламану машину і накинулася на хлопчика.

·        Якщо не вмієш гратися, більше не отримаєш нічого.

Хлопчик розплакався і розповів, що це не він, а Андрійко.

Що робити?

Ситуація 4

Ванюша (3 роки) з ретельністю натягує колготки. Важке заняття. Нарешті, після довгих зусиль, колготки майже надіті, але ... навиворіт. Малюк, звичайно, цього не помічає і продовжує їх натягувати. Мати припиняє, як вона каже, цю «безцільну метушню», швидким рухом, не приховуючи роздратування, намагається натягнути дитині колготки. Малюк піднімає крик: «Сам, сам, сам!». Мати: «Сиди спокійно і не капризуй! Не вмієш, а кричиш «сам».

Ваші дії?

Ситуація 5

Чотирирічна Маша на прогулянці заповнила кишені дрібними камінчиками, вирішивши, що вдома буде грати з ними. Мама помітила відстовбурчені кишені пальто: «Що це? Навіщо в будинок несеш всяке сміття, тільки прибирай за тобою!». Маша: «Це камінчики... красиві... я ними грати буду». Мама: «Викидай зараз же!» наполягає мама, і камінчики летять в різні сторони. Дівчинка плаче.

Чи траплялася така ситуація з вами?

Коментар психолога. Отже, шановні батьки! Життя складне і не завжди трапляється так, як нам хочеться. І щоб з нами, нашими дітьми не сталося ніяких проблем, щоб діти не замикалися в собі, аби ділилися своїми проблемами, тільки з вами, батьками, пропоную вам навчитися гідно виходити із ситуацій, які трапляються щодня, і на які ми, навіть, не звертаємо уваги.

Часто під час спілкування з дитиною ми вживаємо такі вислови: «Відчепись», «Не заважай», «Пограйся сам». Ми це говоримо настільки автоматично, що навіть перестаємо помічати, а тим часом відштовхуємо від себе дитину. Тому зараз кожен з вас візьме аркуш паперу на якому напише фрази, які ви часто використовуєте у спілкуванні з дітьми.

Вправа на релаксацію «Чашка доброти»

Шановні батьки! Влаштовуйтесь зручно, заплющте очі, дихайте спокійно, глибоко. Розслабтеся. Уявіть перед собою аркуш білого паперу, а на ньому свою улюблену чашку. Розмалюйте її уявно так, як вам хочеться. А тепер ще раз розгляньте чашку. Наповніть її по вінця улюбленим напоєм. А тепер уявіть іще одну чашку, порожню, і відлийте в неї. А поряд іще порожня... і ще... Відлийте в усі чашки свого улюбленого напою. А тепер зазирніть в свою чашку. Вона знову повна! Що з нею трапилося? Ця чашка стала особливою – чарівною. Адже вона наповнилася вашою добротою. Розплющить очі. Спокійно і впевнено скажемо: «Це я! В мене є така чашка!»

Мудрі люди кажуть: спочатку батьківські очі дивляться на нас з любов'ю, потім – з гордістю, далі – з надією. Сподіваюся ви матиме достатньо причин любити своїх дітей, пишатися ними. Нехай у ваших родинах панують злагода, мир і любов.

Шановні батьки! Виховуймо наших дітей не стільки словами і подарунками, скільки прикладом, гідним будь-якого наслідування. Знайте, гордість за своїх батьків – це моральний фундамент для злету особистості дитини.

Вправа «Рецепт щастя»

На заключення нашої зустрічі пропоную вам «Рецепт щастя».

Візьміть чашу терпіння,

Влийте туди повне серце любов,

Киньте дві пригорщі щедрості,

Хлюпніть гумору, посипте добротою,

Додайте якнайбільше віри,

Усе це добре перемішайте,

З'єднавши з усім вашим життям і

БУДЬТЕ ЩАСЛИВІ!

Пропонуйте цей рецепт усім, кого зустрінете на своєму шляху!

Рефлексія. Вправа «Корисне»

Мета: з'ясувати враження учасників від роботи на зустрічі.

Матеріали: таблиця з двох колонок: «Було корисно...» та «Ще хочу дізнатися та навчитися...»

Психолог пропонує учасникам пригадати все, що відбулося протягом зустрічі, надавши відповіді на запитання: Що було корисно? Що хочу дізнатися та навчитися?

Обговорення:

- Що корисного Ви здобули на нашій зустрічі?

-Яку ще інформацію Ви хотіли б отримати, чого навчитися?

Вправа «Валіза»

Мета: підсумувати результати власної роботи; закріпити емоційне піднесення.

Матеріали: аркуш паперу з малюнком валізи, маркери, стікери.

Попросити учасників на стікерах написати, щоб вони хотіли взяти з собою в дорогу з тих знань і навичок, які вони отримали на тренінгу. Стікери наклеїти на малюнок валізи, коментуючи написане.

На цьому наша зустріч добігає кінця. Дякую Вам за активну участь і сподіваюсь, що ви не лише приємно, а й корисно провели час. Пригадали якими були в дитинстві і тепер можете краще розуміти своїх дітей, знаходити з ними спільну мову. Бажаю злагоди, тепла, взаєморозуміння у ваших родинах.

До побачення! До нових зустрічей!

«Валіза безпеки» – узагальнена назва набору речей, які можуть вам знадобитися у будь-якій екстреній ситуації. Як правило, це – рюкзак, в якому є мінімальний набір одягу, предмети гігієни, медикаменти, інструменти, предмети самооборони і продукти харчування.

Чому саме рюкзак? З ним зручно пересуватися пішки, він не обмежує рухи. Укладаючи речі, потрібно розподіляти вагу рівномірно. Добре, якщо у вашому рюкзаку буде нижній відділ – «підвал» або клапан.

Пакуйте речі так, щоб можна було легко знайти те, що вам необхідно.

(Тривожна валіза - обов'язкова річ у будь-якій сім'ї та у будь-який час. Він стане у пригоді всім українцям, навіть тим, хто перебуває за кордоном. У ньому містяться найважливіші речі у разі надзвичайної  ситуації, пожежі, природного лиха чи військової небезпеки. Збирати тривожну валізу потрібно з розумом, щоб не переповнити її непотрібними предметами.

 Тривожна валіза - що це таке та з чого почати

 Тривожна валіза: що покласти

 Що покласти в аптечку

 Запас їжі для тривожної валізи)

Що має бути у «валізі безпеки»

 Документи: 

український та закордонний паспорти,

ідентифікаційний код, свідоцтво про шлюб, трудова книжка або

пенсійне посвідчення, військовий квиток, водійські права,

посвідка на проживання, право власності на майно тощо. 

Для дітей: свідоцтво про народження, закордонний паспорт, прописка, медична картка.

 Спеціалісти радять документи тримати при собі, а заздалегідьвідскановані копії усіх документів – у рюкзаку. Документи й

папери треба покласти у водонепроникний пакет чи у файл, скріплений степлером.

Гроші: обов’язково візьміть картки і готівку. Готівку треба розділити на дві чи навіть три частини.

Одну частину, яку вам доведеться використовувати найближчим часом, покладіть ближче до тіла. Другу частину можна покластиглибше в сумку, про запас. Ці гроші також необхідно захистити водонепроникним пакетом. Ще одну частину можна покласти в гаманець у верхню частину сумки.

Ключі: зробіть дублікати ключів від будинку, квартири та машини і тримайте їх ближче до тіла.

Засоби зв’язку: телефони, потужні павербанки, зарядки, радіоприймач із можливістю прийому УКВ/FM діапазону, рація,

батарейки.

Ліки: все, що ви кладете до своєї аптечки, можна умовно розділити на дві категорії:

 медикаменти і препарати, які ви вживаєте на постійній основі, а також ті, що можуть знадобитися, якщо ви захворіли;

 рятувальний набір на випадок поранень.

Крім «рятувального набору» експерти радять взяти:

жарознижувальні, антигістамінні (протиалергічні), кровоспинні,антидіарейні препарати, пластирі, стерильні серветки, антисептики, знеболювальні, ліки від кишкових інфекцій, спреї для горла, краплідля носа, протизапальні краплі для очей, медичні маски, ліки, які ви приймаєте на постійній основі.

Засоби гігієни: прокладки і тампони, сухі та вологі серветки, зубнащітка і паста, сухі шампуні та/або гель для душу, мило, туалетнийпапір.

Засоби для обігріву: запальнички, сірники, баночка керосину, сухийспирт, термоковдра.

Їжа на кілька діб: консерви, армійські чи туристичні сухпайки, чорний шоколад, батончики, галети, печиво, горіхи, сухофрукти, з розчинною кавою та/або чайні пакетики.

Однак якщо у вас обмежене місце, ви пересуваєтеся пішки та/або не маєте можливості зварити таку їжу, варто брати продукти, які не потрібно обробляти перед вживанням.

Вода: бажано брати воду на 1-2 дні у пляшці чи у спеціальних пакетах для рідини.

Одяг: спеціалісти рекомендують вдягати кілька шарів одягу на себе, щоб не перевантажувати сумку. З собою варто взяти: теплі шкарпетки 2+ пари на людину), спідню білизну (2+ пари), змінну футболку чи флісову кофту.

Інші важливі речі: похідний ніж, батарейки, ліхтарики, свисток чи інші сигнальні пристрої, механічний годинник, компас, пігулки для очищення води або портативний фільтр, презервативи без змазки йароматизаторів (вони можуть знадобитися для перенесення питної води, захисту важливих предметів від комах, піску, води, накладанняь джгута тощо), компактний набір інструментів (мультитул), блокнот і олівець, нитки, голки, мотузки, великі сміттєві

Чому важлива військова гігієна

Гігієна під час війни – важливий етап, яким не варто нехтувати. Вона допомагає зберегти здоров'я та підтримувати бойовий потенціал військових. Важливо дотримуватися правил особистої гігієни,регулярно протирати руки антисептиком, використовувати відповідний одяг та засоби для очищення.

Найважливішим є забезпечення чистої води для пиття, оскільки воназапобігає захворюванням, які можуть виникнути через некоректне використання питної рідини. Також важливо регулярно прийматидуш або ванну, але якщо це неможливо – особиста гігієна військовослужбовців має проводитися за допомогою одноразовихнаборів для душу. Вони не використовуються повторно, є індивідуальним засобом для чистоти.

У складних умовах – відсутність зручних умов для гігієни, відсутність води, електрики, вільного часу, дуже важливо

дотримуватися базових правил чистоти та особистої гігієни,використовувати антисептики та дезінфікуючі засоби, а також

слідкувати за станом свого здоров'я та здоров'я оточуючих.

Важливість гігієни у польових умовах важко переоцінити, оскільки недбальство про своє здоров'я може призвести до серйозних проблем.

У польових умовах, де доступ до засобів гігієни може бути обмеженим, дотримання базових правил гігієни стає ще важливішим.

Наприклад, відсутність засобів для миття рук може призвести до інфекційних захворювань серед групи людей. Також,

нездатність до здійснення туалетних потреб у відповідних умовах може спричинити інші проблеми зі здоров'ям.

У польових умовах важливо дотримуватися гігієнічних правил, таких як регулярне миття рук, збереження чистоти води та їжі, а також забезпечення належних санітарних умов. Це може допомогти уникнути багатьох захворювань та забезпечити загальний стан здоров'я.  Сухий душ – знахідка для військових. Це простий та ефективний засіб для підтримання здоров’я службовців. Війна зменшує можливості доступу до базових потреб, таких як вода,тепло, їжа, засоби гігієни. Але дотримуватися правил гігієни –важливо. Поради щодо миття рук, запасів води та самостійного виготовлення антисептичних засобів, що ми зібрали, допоможутьзахистити ваше здоров’я та здоров’я вашої дитини.

Який запас води потрібен на одну людину?

На одну людину в кризові часи потрібно близько 7,5 літрів води на добу, за умови, що людина здебільшого перебуває не в укритті, а уквартирі/будинку: для умивання та миття, приготування їжі, пиття та миття посуду. 

За умов перебування в укритті, літраж зменшується залежно відможливостей сховища, наявності вже готової їжі для споживання: 1,5  л води для пиття та 0,5-1 л технічної води для гігієни на одну людину.

Миття рук 

Перше, що необхідно пам’ятати та чому слід навчити вашу дитину, –це часто мити руки з милом. 

Робити це треба після відвідин вбиральні, після перебування вгромадському транспорті, дотику до поверхонь за межами дому, у тому числі до грошей, перед приготуванням та вживанням їжі, післяконтакту з домашньою твариною, перед тим, як здійснювати будь-якіпроцедури з догляду за собою або дитиною. 

Як правильно мити руки? 

Відкрити кран, намилити долоні, ретельно потерти внутрішню і тильну сторони, змити мило і закрити кран. У громадському місці краще відкривати та закривати кран за допомогою паперового рушника. 

Якщо у вас немає доступу до води та мила, скористайтесядезінфекційним засобом для рук, що містить принаймні 60% спирту.

Втирайте його в руки не менше 20-30 секунд, доки руки невисохнуть. 

Також для очищення рук можна використовувати спиртові абоантибактеріальні вологі серветки.

Що робити, якщо немає чи обмежений доступ до мила та води? 

Антисептик можна зробити власноруч зі складових, що є в аптеці.

Візьміть 4 склянки етилового спирту (800 мл), неповну чаркуперекису водню (40 мл), столову ложку гліцерину (15 мл) та пів склянки води (120 мл). Кількість можна пропорційно змінювати,відповідно до наявності у вас необхідних складників, контейнерів тапотреб. 

Можна обійтися без перекису та гліцерину, вони покращують діюантисептика, але й без них він буде дієвим гігієнічним засобом. 

Усі елементи змішайте бажано в скляному посуді та перелийте вчисту просушену посудину із дозатором/пульверизатором/оприскувачем чи просто із вузьким горлом. Антисептик готовий. Пам’ятайте, його постійне

використання мінімізує ризики інфекційних захворювань, що можутьпередаватись через руки.

Використання посуду 

Стежте за тим, щоб діти не пили зі склянок або кухлів, якими користувалися інші, а користувалися своїм індивідуальним посудом, крайньому разі — одноразовим. Якщо ж такої можливості немає, спільну склянку або кухоль потрібно

ретельно вимити, перш ніж пити з нього. Особливо добре треба мити мийними засобами краї: їх торкаються губами, а разом зі слиною збудники хвороб можуть перейти від людини до людини. 

Неприпустимо пити воду з крана, торкаючись його губами!

Ці просто рекомендації допоможуть зберегти ваше здоров’я і життя.

Як підготувати дитину до дитячого садочка

Перш за все самі батьки повинні сприймати відвідування дитячого садка не як неминуче зло й привід для тривоги, а як наступний етап розвитку малюка. Якщо є можливість вибору дошкільного закладу, скористайтеся нею, відвідавши кілька садочків і прочитавши відгуки батьків.

Це допоможе вам позбутися від неминучих страхів, знизити почуття тривоги, дасть впевненість, що ви вибрали для малюка найкращий варіант. Тому, коли ви почнете розповідати дитині про те, що настане день, і вона буде ходити в дитячий сад, ваші слова будуть щирими і переконливими. І навіть якщо якісь сумніви і тривоги у вас залишилися, ділитися ними в присутності дитини не слід.

До того моменту, коли малюк почне ходити в дитячий садочок, він повинен мати уявлення про дисципліну, знати і реагувати на слова «можна», «не можна», «треба». Не зайвим буде навчити його і словами «дякую», «будь ласка» — це полегшить йому взаємодію з іншими дітьми і вихователями.

Навчіть малюка акуратно користуватися ложкою і виделкою, пити з чашок. Він повинен вміти користуватися паперовими серветками і носовою хусткою, витирати руки і обличчя, забруднені під час їжі.

Потихеньку вчіть малюка одягатися самому. Не змушуйте, щоб не викликати протест, а радійте кожному застебнутому самостійно ґудзику і кожній вдалій спробі самостійно взутися. Позитивне підкріплення — найефективніший метод. Важливе вміння — користуватися горщиком. Цьому малюка потрібно починати вчити вже після того, як йому виповниться 1 рік. Засипати малюк теж повинен сам, не потрібно його присипляти й заколисувати — в дитячому садку вихователі цим займатися не будуть.

Купуючи одяг, вибирайте той, який дитина може одягнути самостійно. Спортивні штани підійдуть краще, ніж джинси. Футболки краще, ніж сорочки з дрібними ґудзиками. Ґудзики застібати корисно, звичайно, але ніхто в саду не буде чекати, поки малюк впорається з ними, його почнуть квапити, а він буде нервувати. Плаття для дівчаток беріть без ґудзиків і застібок на спині. Взуття краще на липучках, зимове — без шнурків. Приміряючи взуття в магазині, дайте малюкові взутися і роззутися самостійно. Виходить? Тоді сміливо купуйте.

Якщо дитину з перших років життя батьки привчають до самостійності і якщо для неї в сім’ї встановлений розпорядок дня, підготовка до дитячого саду не викликає ніяких особливих труднощів, та й адаптація малюка до нових умов пройде швидше.

Психологічна підготовка

Розповідайте маляті про те нове й цікаве, що чекає на нього. Розповідайте про те, як разом з іншими дітками вони будуть гуляти, їсти, спати, займатися з вихователем, як це буде весело й цікаво.

Підкреслюйте, що ходити в дитячий садочок малюк буде тільки вдень, а ввечері його забиратимуть мама або тато. Говоріть з ним про те, що він росте і поступово дорослішає. Що у дорослих є обов’язок ходити на роботу, а у дітей — ходити в садочок, щоб не залишатися вдома наодинці.

У бесідах з іншими дорослими в присутності дитини згадуйте про те, що скоро йому вже належить піти в дитячий садочок. Нехай він сприймає це як привід для гордості і похвалу. Підкреслюйте, що ви разом з малюком готуєтеся до цієї події: вчитеся самостійності, підтримуєте режим дня.

Привчайте дитину до того, що мама не завжди повинна бути поруч. Поступово збільшуйте час, що виділяється для самостійних ігор. До трьох років малюк повинен вміти залишатися, хоч і під наглядом, але на самоті. Виділіть йому спеціальний столик, за яким він буде малювати, ліпити, розфарбовувати картинки.

Підготовка мами й тата до садочка

Можливо вас здивує ця частина нашої статті, але готувати до садочка потрібно не лише малюка, а й маму з татом.

Насамперед потрібно організувати для малюка тренування перед садочком, про які ми писали вище. Деяким батькам важко вчити дитину самостійності, адже їм набагато простіше самотужки одягнути, вмити та нагодувати малюка, аніж навчити його робити це самостійно. Але докладені зусилля того варті.

Не менш важлива й морально готовність до сепарації з дитиною. Якщо ви будете спокійно відпускати дитину в садочок, то і їй буде простіше туди піти. Не потрібно підглядати у вікна садочку, дзвонити вихователю та запитувати як же там ваша кровиночка.

Якщо дитина плаче, коли ви підходите до дитячого садка, то нехай відводить тато / старший брат / дідусь. Потрібна людина, якій малюк довіряє, але з якою він не звик плачем домагатися свого. Мами, як правило, дуже часто реагують на плач та готові піти на поводу у маленького маніпулятора.

Важливо, щоб всі члени сім’ї підтримували дитину та одне одного. Найчастіше в період адаптації до садочка батьки стикаються зі складними переживаннями — тривогою, почуттям провини, занепокоєнням. На цьому етапі важливо отримувати допомогу.

Головне для мами — заздалегідь знайти того, з ким ви можете ділитися своїми переживаннями від того, як дитина не буде вас відпускати вранці, після жорсткої розмови з вихователькою, після дитячих плачів й образ.

Головне для тата — пам’ятати, що дитині потрібна не тільки мамина любов, але і ваша. І що всі поради, які даються в статтях з адаптації до садочка мамам, стосуються і вас.