Національна Дитяча «гаряча лінія» - для дітей та про дітей.

Це означає, що «гаряча лінія» приймає дзвінки від дітей та від дорослих, чиї запити стосуються дітей. Дитяча «гаряча лінія» функціонує за безкоштовним номером 0-800-500-225 (безкоштовний з мобільних та стаціонарних номерів телефонів по всій території України). А з 1 червня 2017 року Національна дитяча «гаряча лінія» відкрила короткий номер 116 111 (безкоштовний для абонентів КиївСтар та Лайфселл), що покращило доступ дітей до отримання консультацій. Даний номер телефону запроваджений у 26 європейських країнах як узгоджений номер допомоги дітям по телефону.

                        Лінія є абсолютно безкоштовною, анонімною та конфіденційною.

                        На Національній дитячій "гарячій лінії консультують компетентні у дитячих питаннях психологи, юристи соціальні працівники та соціальні педагоги. Коло питань, з яких надаються консультації, досить широке і було сформовано на основі отримуваних запитів від абонентів. Основні теми, з яких консультують на Національній дитячій «гарячій лінії», - насильство над дітьми та жорстоке поводження з ними у сім’ї та з боку оточення, психологічні проблеми, негаразди у стосунках з дорослими та однолітками, майнові права дітей, питання встановлення опіки, а також булінг і безпека в Інтернеті.

                        Дитяча «гаряча лінія» працює по будням з 12 до 20 години та в суботу з 12 до 16 години.

Електронні банери Національної дитячої «гарячої» лінії: Посилання для розміщення банеру: http://la-strada.org.ua/, http://la-strada.org.ua/ndgl_116111.gif.

Про запобігання та протидію домашньому насильству 

в умовах воєнного стану в Україні

РЕкомендації щодо виявлення та реагування на випадки жорстокого поводження з дітьми в умовах воєнного стану.

Поради психолога

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

1. Ніколи не займайтеся «виховною роботою» в поганому настрої.

2 . Чітко визначайте, що ви хочете від дитини ( і поясніть її це ), а також дізнайтеся, що вона думає з цього приводу.

3. Надайте дитині самостійність, не контролюйте кожен її крок.

4 . Не підказуйте готового рішення, а показуйте можливі шляхи і розглядайте з дитиною її правильні і неправильні, доцільні та недоцільні кроки до мети.

5. Не пропустіть моменту, коли досягнуто перші успіхи. Відмітьте їх.

6. Вкажіть дитині на допущені помилку, щоб вона осмислила її.

7. Оцінюйте вчинок, а не особистість. Пам’ятайте: сутність людини і її окремі вчинки не одне і те саме.

8. Дайте дитині відчути ( посміхніться, доторкніться), що співчуваєте їй, вірити в неї, не зважаючи на її помилку.

9. Виховання – це наступність дій.

10. Вихователь повинен бути твердим, але добрим. 

Як найлегше запам’ятовувати

Пам’ятка для учнів

1.     Запам’ятати найлегше те, що розумієш. Розподілене заучування краще від концентрованого. Учіть не все підряд і не відразу. Більше часу витрачайте на повторення по пам’яті. Якщо працюєте із двома матеріалами – великим і малим – розумно починати з більшого.

2. Щоб уникнути хвилювань, запитайте себе: «Чи допомагає хвилювання в цій ситуації?». Коли ви зрозумієте, що ні, придумайте щось, що дійсно могло б зарадити.

3.     Якщо ви можете порадитися з батьками, зробіть це. Попросіть їх підтримати вас. Якщо не можете поговорити з батьками, знайдіть іншого дорослого, якому ви довіряєте, і поговоріть з ним.

4.     Пам’ятайте: занепокоєння – це емоція, а не метод розв’язування проблем. Якщо ваші переживання нав’язливі, зверніться до шкільного психолога.

5.     Найкраще запам’ятовується інформація, викладена на початку і в кінці тексту. Тому під час запам’ятовування чи повторення приділіть особливу увагу середині.

6.     Після «завантаження» в мозок інформації, якщо її не повторити, втрачається 20-30%  у перші 10 годин. Щоб цього не трапилося, варто прочитати текст, повторити його двічі, за 20 хвилин – тричі, за 8-10 годин – чотири рази, а за добу – 1 раз. Тільки після цього можна бути впевненим у тому, що інформація міцно «оселилася» в голові.

7.     Яким чином можна найкраще все запам’ятати? Що для вас найближче: текст, малюнок, логічна схема, звукове відтворення? Вирішуйте самі, у якій системі вам легше працювати.

8.     Спробуйте знайти щось цікаве у найнуднішому матеріалі. Адже цікаве запам’ятовується набагато легше.

Рекомендації вчителям, щодо підтримки дисципліни в класі

        Дисципліна – це умова, засоби й результат виховання, вона потребує зустрічних зусиль. Головною умовою дисциплінованої поведінки учнів є доброзичливі відносини між учителями і дітьми. 

    Необхідно враховувати що дисципліну в класі обумовлюють раніше нагромаджений досвід поведінки учнів, організованість класу, ставлення до навчання, предмета, вчителя, дотримання єдиних вимог до учня всіма вчителями, які працюють у класі, загального порядку умов і традицій даної школи.

      При роботі в класі і для підтримання дисципліни необхідно враховувати наступні правила:

1. Поводьтеся так, щоб учні відчували, що ви керуєте навчальним процесом, при цьому стимулюйте їхню активність.

2. Не відволікайтеся на незначні порушення, моралізування.

3. Дотримуйтеся доброзичливого, мажорного тону, будьте уважні до кожного учня. Надавайте необхідну підтримку, відзначайте успіхи, створюйте життєрадісний оптимістичний настрій у класі.

4. Стежте за правильністю постави, проводьте фізкультхвилинки; не допускайте перевтоми учнів.

5. Надавайте учням можливість частіше працювати у групах – це може бути стимулом до зайнятості кожного, хорошого настрою і поведінки.

6. Створюйте умови, щоб важкі, слабкі діти мали можливість відчути себе лідерами.

7. Не принижуйте учнів, не припускайте образ, сарказму. Гнів, дратівливість, імпульсивність не сприяють зміцненню дисципліни й авторитету вчителя.

8. Будьте привітними.

9. Не виявляйте антипатій до важких учнів, сподіваючись від них поганої поведінки. Діти відчувають скептичне ставлення до них і часто поводяться згідно з вашими очікуваннями.

10. Не припускайте появи „любимчиків”, це створює зайві проблеми, ускладнює стосунки в колективі.

11. Умійте керувати емоціями, знайте ціну кожному слову, тонові. Не можна вимагати від дитини те, що під силу дорослому, будьте терплячими.

12. Не соромтеся виявляти почуття гумору. Можна посміятися і над собою, не вважайте себе досконалістю. Але не можна висміювати учнів. Дітям імпонує веселий, спритний, оптимістичний учитель.

13. Підтримуйте контакт з учнями поза уроками, на заняттях  гуртка, позакласних заходах, спільних походах.

        Зміцнюйте зв’язки з батьками, намагайтеся отримати від них підтримку, але не сподівайтеся, що вони вирішать проблему з дисципліною в класі. Виявляйте коректність у взаєминах з батьками. Постійна негативна інформація, скарги псують відносини, викликають недовіру до вчителя, його можливостей, здібностей навчати й виховувати дітей.

Вправи на подолання тривожності!!!

Любий друже!

Дай, будь-ласка, відповіді на питання, по можливості чесно та відверто. Опитування анонімне, за свою відвертість ти ні в якому разі не постраждаєш.

Запитання

Так

Ні

Не знаю

1. Як ти вважаєш,чи потрібно реагувати на насильство (якщо воно скоєне на твою адресу)?

2. Чи є насилля з боку школярів у твоєму класі?

3. Учні, схильні до різноманітних проявів агресивної поведінки, та булінгу є у твоєму класі?

4. На вашу думку, психологічне насильство при третируванні переважає над фізичним?

5. Чи завжди суб’єкти, що скоюють насильство є покараними?

6. Особисто ти ставишся до проявів агресії негативно?

7.Таке негативне явище, як булінг, можна проігнорувати?

8. Булінг, на твою думку, один із найбільш негативних проявів не схвалюваної з боку суспільства поведінки.

9. Негативні звички (куріння,алкоголь,наркотики) – є основним джерелом виникнення булінгу?

10. Як ви думаєте,чи можна уникнути насильства у школі?

11. Ти можеш протистояти тиску з боку булерів?

12. Ти знаєш, до кого звернутись по допомогу у випадку булінгу?

13. Ти зможеш підтримати жертву третирувань та цькувань?

Дякуємо за співпрацю, шкільний практичний психолог, педагог-організатор

Анкета для батьків

«Булінг та його прояви в дитячому середовищі»

1.Чи знаєте, Ви, що таке булінг?

а) так;

б) ні;

в) важко відповісти.

2. Чи вважаєте, Ви актуальною проблему булінгу серед дітей?

а) так;

б) ні;

в) важко відповісти.

3. Що з перерахованого Ви можете віднести до булінгу?

а) побиття іншої людини; 

б) моральне приниження іншої людини;

в) залякування іншої людини;

г) обмеження свободи  вибору іншої людини;

д) вимагання грошей від іншої людини.

е) інше

4. Хто на Вашу думку  найчастіше може бути буллером (ініціатор булінгу) у школі?

а) ровесник Вашої дитини;

б) ровесники (кілька дітей разом);

в) старші учні;

г) старші учні (кілька дітей разом);

д) члени родини;

ж) вчитель школи;

з) інше (хто саме).

5. Чи була Ваша дитина в ролі жертви, коли інші знущалися над нею?

а) так інколи;

б) так, декілька разів на місяць;

в) так, декілька разів на тиждень;

г) майже щодня;

ж) ні.

6. До кого, на Вашу думку, Ваша дитина може  звернутися по допомогу, щоб захиститися від булінгу?

а) до друзів;

б) до батьків або інших родичів;

в) до вчителів;

г) до директора школи;

д) до шкільної медсестри;

е) до шкільного психолога або соціального педагога;

з) інше (до кого саме).

7. Що Ви можете зробити, щоб покращити стосунки  між учнями у класі та школі? __________________________________________________________________________________________________________________________________

Анкета для вчителів

                            «Булінг у учнівському середовищі» 

Пропонуємо Вам взяти участь у проведенні дослідження стосовно проблеми булінгу. Просимо Вас відповісти на запитання анкети

1.  Чи знаєте Ви, що таке булінг?

-       Так

-       Ні

2.  Чи був Ваш учень свідком булінгу, коли інші школярі знущалися над однокласниками?

-       Так

-       Ні

3.  Чи був Ваш учень жертвою булінгу, коли інші школярі знущалися над ним?

-       Так

-       Ні

4.  Чи був Вашучень  буллером (агресором), коли він(вона)  знущалися над однокласниками?

-       Так

-       Ні

5.  Чи знаєте Ви до кого звернутися у разі допомоги?

-       Так

-       Ні

  6. Хто, на ваш погляд, частіше піддається цькуванню (булінгу)?

          - а) той, хто слабший і не може дати здачі;

          - б) той, хто відрізняється від інших (зовні, фізично);

          - в) той, хто має свою думку

          - г) інше______________________________

   7. Як ви вважаєте, чи можна уникнути цькування в школі?

          - а) так, якщо вчасно помітять дорослі;

          - б) так, якщо жертва змінить свою поведінку;

          - в) так, якщо покарати агресора;

          - г) ні, це неминуче;

         - д) інше_____________________________.

   8.   Хто, на вашу думку, здатний припинити булінг в освітньому закладі?

        - а) адміністрація

          - б) педагогічний колектив

       - в) батьки

       - г) учні

       - д) інше ____________________________________.

Пам'ятка для батьків

Як припинити третирування дитини у школі та допомогти їй?

1. Перш за все необхідно вдома ліквідувати атмосферу, що сприяє перетворенню дитини на «жертву». Ніякої надмірної опіки чи, навпаки деспотизму, покарань та побиття за провину.

2. Окрім того необхідно обов'язково питати дитину, як справи у неї у школі, маючи на увазі не тільки оцінки, а й відносини з однокласниками. Обережно задавайте питання, оскільки цькування може бути не тільки відкритим, а й прихованим, пасивним, наприклад: небажання сидіти за однією партою, грати в одній команді, ігнорування тощо. Якщо ви відчули певні негаразди, поговоріть з дитиною та її класним керівником.

3. Якщо булінг уже відбувся, зважте його масштаби. Якщо це проблема між двома дітьми, яка може бути залагоджена власними силами, краще надати дитині можливість самостійно розібратись та навчитись відстоювати власні інтереси.

4. Якщо ж третирування набуло вже великих розмірів, проаналізуйте разом з дитиною, чи зможе вона сама захистити себе та відновити свій авторитет у класі. Наприклад, якщо дитину дражнять з-за надмірної ваги варто записати її у спортивну секцію.

5. Якщо ваша дитина дуже скромна та невпевнена у собі – допоможіть їй стати більш впевненою, адже підвищення самооцінки робить людину більш врівноваженою та терпимою до цькувань оточуючих. З'ясуйте, які гуртки відвідують її однокласники, чим займаються у позаурочний час. Можливо вашій дитині теж захочеться відвідувати якусь із цих секцій, у результаті чого вона зможе встановити контакт з деякими однокласниками. Заохочуйте дитину до активної участі у загальношкільних заходах, які зближують дітей та допомагають їм набути впевненості у собі.

6. У особливо важких випадках, якщо ваша дитина, з певних причин, стала ізгоєм у класі, приверніть увагу класного керівника та шкільного психолога до проблеми. В цьому випадку вам конче необхідною буде допомога фахівців.

7. І пам'ятайте: ваша любов та підтримка допоможуть дитині впоратися зі складною ситуацією.

Як батьки можуть допомогти дітям?

1. Якщо дитина розповідає вам про бешкетника, зосередьте увагу на комфорті та підтримці, не показуючи, наскільки ви засмучені. Діти часто не хочуть розповідати дорослим про залякування, тому що відчувають себе ображеними та приниженими або турбуються про те, що батьки будуть дуже перейматись і хвилюватись.

2. Іноді діти думають, ніби це їх власна провина, що, якби вони виглядали або вели себе по-іншому, то цього б не сталось. Іноді вони бояться, що, якщо розбишака дізнається, що вони комусь усе розповіли, то буде ще гірше. Інші побоюються, що їхні батьки не повірять їм чи не робитимуть жодних дій у цьому напрямі. Або ж діти хвилюються, що батьки змусять їх дати відсіч бешкетнику, якого вони бояться. Хваліть дитину за те, що вона набралася сміливості порозмовляти про це. Переконайте її, що вона не самотня – багато людей отримують свою порцію знущань у певний момент. Підкресліть, що погано робить бешкетник, а не сама дитина. Переконайте сина чи доньку в тому, що ви придумаєте, як правильно вчинити в цій ситуації, разом врахуєте всі тонкощі.

3. Іноді старший брат, сестра або друг можуть допомогти впоратися із ситуацією. Вашій дитині може бути корисно почути, як її старшу сестру, яку вона обожнює, дражнили через її зубні брекети і як вона впоралася з цим. Старший брат або друг може також дати деяке уявлення про те, що відбувається у школі або там, де трапляються знущання, і допоможе придумати краще рішення.

4. Сприймайте серйозно побоювання дитини, що знущання будуть ще гіршими, якщо задирака дізнається, що ваша дитина розповіла про них. В першу чергу варто зв'язатися з класним керівником та шкільним психологом. Іноді корисно звернутися до батьків агресора. В інших випадках Якщо ви вже випробували ці методи і все ще хочете порозмовляти з батьками дитини-булера, краще зробити це в офіційних умовах, наприклад, у присутності адміністрації школи.

5. У нашій країні є закони і правила, що захищають від знущань насильства. Кривдники або їхні батьки несуть відповідальність за скоєні порушення. У деяких випадках, якщо у вас є серйозні побоювання із приводу безпеки вашої дитини, вам буде потрібно звернутись до органів поліції.

6. Удома ви можете знизити негативний вплив знущань. Навчайте дітей спілкуватися з такими друзями, які допомагають розвивати їх упевненість у собі. Допоможіть їм знайомитися з іншими дітьми, відвідуючи різні гуртки чи спортивні секції. І знайдіть такі заняття для дітей, які допоможуть їм почуватись упевненими й сильними. Можливо, це буде секція самооборони, карате або тренажерний зал.

7. Під впливом емоцій у дорослих може виникнути пропозиція дитині дати відсіч агресору. Зрештою, ви гніваєтеся, що ваша дитина страждає, і, можливо, у дитинстві ваші батьки радили вам «постояти за себе», що ви успішно зробили. І ви переймаєтеся, що ваша дитина все ще потерпає від рук розбишаки. Але важливо порадити дітям не відповідати на знущання бійкою або відповідними знущаннями. Це може швидко перерости в насильство, помсту, травмувати когось із них. Замість цього найкраще відсторонитися від ситуації, поспілкуватися з іншими дітьми й розповісти про все дорослим.

І пам'ятайте: якими б прикрими не були знущання для вас і вашої родини, є багато фахівців і способів, які допоможуть вам вирішити цю проблему.

Дії батьків при вербальному булінгу: перш за все, вчіть своїх дітей поваги. На прикладі власної моделі поведінки зміцнюйте їхню думку про те, що кожний заслуговує доброго ставлення: дякуйте вчителям, хваліть дитину та її друзів, виявляйте добре ставлення до працівників магазинів, бібліотек, транспорту, будь-яких закладів. Розвивайтесамоповагу дітей і вчіть їх цінувати свої сильні сторони. Найкращий захист, який можуть запропонувати батьки, – це зміцнення почуття власної гідності й незалежності своєї дитини та її готовності вжити заходи в разі потреби. Обговорюйте і практикуйте безпечні, конструктивніспособи реагування вашої дитини на слова або дії булера. Разом придумуйте основні фрази, які дитина може сказати своєму кривднику переконливим, але не ворожим тоном, наприклад: «Твої слова неприємні», «Дай мені спокій» або «Відчепись», «Ти робиш мені боляче, я можу зробити тобі так само», «Я не буду терпіти знущання».

Дії батьків при фізичному булінгу: якщо ви підозрюєте, що вашу дитину піддають фізичному насильству, почніть випадкову розмову – спитайте, як справи у школі, що відбувалось під час обіду чи на перерві, по дорозі додому. На основі відповідей з'ясуйте в дитини, чи вів хто-небудь себе образливо у ставленні до неї. Намагайтеся стримувати емоції. Підкресліть важливість відкритого, постійного зв’язку дитини з вами, вчителями або шкільним психологом. Документуйте дати й час інцидентів, пов’язаних зі знущаннями, відповідну реакцію залучених осіб та їх дії. Не звертайтесь до батьків розбишак, щоб розв’язати проблему самостійно. Якщо фізичне насильство над вашою дитиною продовжується й вам потрібна додаткова допомога за межами школи, зверніться до місцевих правоохоронних органів. Існують закони про боротьбу із залякуванням і домаганнями, які передбачають оперативні коригувальні дії.

Дії батьків при примусовій ізоляції дитини: тактика ізоляції припускає, що когось навмисно не допускають до участі в роботі групи або класу, участі у грі, заняттях спортом чи позаурочній діяльності. Використовуйте вечірній час, щоби порозмовляти з дітьми про те, як пройшов їхній день. Допомагайте їм у всьому шукати позитивні моменти, звертайте увагу на позитивні якості дітей і переконайтеся, що вони знають, що є люди, які їх люблять і завжди готові подбати про них. Зосередьтесь на розвитку їхніх талантів та інтересів до музики, мистецтва, спорту, читання й позашкільних заходів, щоб ваші діти могли будувати взаємини поза школою.

Дії батьків при кібербулінгу: повідомлення образливого характеру можуть поширюватись анонімно і швидко, що призводить до цілодобового кіберзалякування, тому спочатку встановіть домашні правила користування Інтернетом. Домовтеся з дитиною про тимчасові обмеження, що відповідають її віку. Будьте обізнаними щодо популярних і потенційно образливих сайтів, додатків і цифрових пристроїв, перш ніж ваша дитина почне використовувати їх. Дайте дитині знати, що ви маєте намір відстежувати її діяльність в Інтернеті. Скажіть їй про те, що коли вона піддається кіберзалякуванню, то не повинна втягуватись, реагувати або провокувати кривдника. Замість цього їй необхідно повідомити про все вам, щоб ви змогли роздрукувати провокаційні повідомлення, включаючи дати та час їх отримання. Повідомте про це у школу та Інтернет-провайдера. Якщо кіберзалякування загострюється й містить погрози та повідомлення явного сексуального характеру, зверніться до правоохоронних органів.

Якщо дитина повідомляє вам, що вона або ще хтось піддається знущанням, булінгу, підтримайте її, похваліть за те, що вона набралася сміливості й розповіла вам про це, зберіть інформацію (при цьому не варто сердитись і звинувачувати саму дитину). Підкресліть різницю між доносом з метою просто завдати комусь неприємностей та відвертою розмовою з дорослою людиною, яка може допомогти. Завжди вживайте заходи проти знущань, булінгу, особливо якщо насильство набуває важкі форми або постійний характер, зв’яжіться з учителем, соціальним педагогом, психологом або директором школи вашої дитини, щоб контролювати ситуацію доти, доки вона не припиниться.

Тренінг на згуртованість!!!

(вик. Іванова С.О.)