ДНЗ "Дзвіночок"

Як допомогти дитині адаптуватись до дитячого садочку

Що таке адаптація? У психології під терміном «адаптація» розуміється здатність людини пристосовуватися до різних вимог середовища без відчуття внутрішнього дискомфорту і без конфлікту з середовищем. Враховуючи те, що нервова система дитини ще не сформована достатньо, адаптація виникає при будь яких суттєвих змінах в житті дитини. Треба розуміти, що проявом адаптації є емоційний супротив дитини, але саме цей супротив свідчить про те, що дитина здорова і в неї формується характер.

Як стверджують психологи, адаптація дитини до дитячого садочку може тривати до 8 тижнів у нормі, втім через індивідуальні особливості окремої дитини цей процес може проходити довше.

Складністю адаптації можна назвати внутрішнє налаштування дитини до нового режиму та нових умов: нова обстановка, нові люди навкруги, відсутність «свого» дорослого поруч, який виконує функцію захисника і т.д.

Стикаючись з емоційним опором дитини, батьки повинні мати навички справлятися зі складним емоціям дітей, стримувати їх у здоровий спосіб. Це є вкрай важливим моментом коли малюк тільки починає ходити до садочку, адже якщо батьки не можуть дати раду складним емоційним станам дитини, то існує висока ймовірність того, що вони закріплюють «неуспішність» дитини в такій ситуації. Тобто, надалі дитина знатиме, що сильний прояв її негативних емоцій допоможе їй уникнути небажаної ситуації – йти в садочок.

Як можна допомогти дитині адаптуватися до садочку:

1. Готуйте дитину до цього нового періоду заздалегідь не лише розповідями що таке дитячий садок, чому туди ходять діти, а і прогулянкою до самої будівлі, огляду території. Згодом познайомтесь з вихователем, пограйте на дитячому майданчику, створіть у малюка настрій радісного очікування.

2. Починайте практикувати короткі розлуки з дитиною за кілька місяців до початку відвідування садочку (в магазин, на роботу).

3. Віддаючи дитину в садок, ви повинні знати індивідуальні особливості вашої дитини: її психотип, стан здоров’я, певні особливості нервової системи. Ці знання допоможуть налагодити взаємний контакт з вихователями та педагогами освітнього закладу, попередити небажану поведінку.

4. Підтримуйте спокійний безконфліктний клімат у родині.

5. Читайте дитині казки. Доречними будуть казки чи історії про дітлахів, які почали ходити до садочку, які труднощі вони долають, які переживання їх спіткають. Такі казки та історії мають для дошкільників терапевтичний ефект.

6. Відмічайте успіхи вашого малюка. Створіть альбом і збирайте там фотосвідчення його успіхів, навіть найменших. Переглядайте альбом разом, це надасть дитині впевненості в собі.

7. Діліться досягненнями малечі з родичами та близькими: це додаватиме дитині розуміння свого дорослішання, зміни соціального статусу.

8. Не карайте дитину за капризи. Капризи – це єдиний можливий спосіб прояву адаптивних процесів, яких зазнає іще слабка нервова система дитини.

9. Початок відвідин садочку не повинен збігатися з іншими суттєвими змінами в житті родини: переїзд, розлучення, народження брата/сестри тощо. Це створює додаткове навантаження на нервову систему малюка і може значно подовжити або ускладнити процес адаптації.

10. Дати дитині час. Адаптація це тривалий процес звикання, який потребує часу. Тож, просто дайте цьому процесу «бути», підтримуючи дитину поруч.

11. Про те чи успішно проходить адаптація дитини чи ні, слід розуміти з настрою та поведінки малюка, але не ДО садочку, а саме ПІСЛЯ. Зважайте на те які емоції у дитини ввечері, чи з’явився інтерес до подій у садочку і т.д.

Важливо пам’ятати, що мати повинна бути психологічно готова розлучитися з дитиною, коли настав час для дитячого садочка. Дитина чує не наші слова, а зчитує психоемоційний фон дорослого, тому тривога або почуття провини матері значно ускладнять адаптацію малечі.

Тривожними сигналами, що говорять про емоційне неблагополуччя дитини, про те, що він сильно страждає в умовах дитячого садка, важко переносить розставання з матір’ю, служать стійке небажання відвідувати дитячий садок, плач, капризи вранці, часті хвороби, поганий апетит, неспокійний сон.

Правила перебування дитини в дошкільному навчальному закладі

​

Дошкільний навчальний заклад забезпечує дошкільну освіту дітей від 2 до 6(7) років відповідно до чинного законодавства. ДНЗ працює з 7.30 до 18.00 щоденно, крім суботи, неділі та святкових днів. Ранковий прийом дітей у ДНЗ здійснюється з 7.30 до 9.00

До дитячого садка батьки мають привести дитину здорову, охайно одягнену відповідно погодним умовам та у зручному взутті.

Поважними причинами невідвідування дитиною ДНЗ є випадки, підкріплені відповідними документами:

- хвороба дитини (медична довідка про стан здоров’я дитини перед поверненням у ДНЗ);

- літнє оздоровлення: 1 червня – 31 серпня (медична довідка про стан здоров’я дитини перед поверненням у ДНЗ).

У будь – якому випадку невідвідування ДНЗ у перший день до 8.15 батькам необхідно повідомити вихователів про причину відсутності дитини та у подальшому періодично інформувати педагогів про стан здоров’я дитини. До 10 числа поточного місяця батьки сплачують за харчування дитини у ДНЗ.

У ДНЗ забезпечується триразове харчування дітей. Щоденно з меню можна ознайомитися на інформаційному стенді кожної групи.

Батьки вихованців, або особи, які їх замінюють, мають забезпечити дитину:

- змінним взуттям (капці, черевики тощо) повинно щільно фіксуватися на нозі дитини та мати каблук заввишки 1 см з метою профілактики плоскостопості

- піжамою;

- запасним чистим одягом за необхідністю;

- предметами особистої гігієни (носовичок, гребінець тощо);

- для занять фізкультурою необхідна спортивна форма (шорти та футболка).

Відрахування дитини з дошкільного навчального закладу може здійснюватись:

- за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють;

- на підставі медичного висновку про стан здоров'я дитини, що виключає можливість її подальшого перебування у дошкільному навчальному закладі даного типу;

- у разі несплати без поважних причин батьками або особами, які їх замінюють, плати за харчування дитини, дитина не приймається до тих пір поки не буде сплати.

Батьки мають бути активними учасниками освітнього процесу, а саме:

- сприяти створенню оптимальних умов дома та у ДНЗ для з дошкільної освіти дитини;

- відвідувати батьківські збори, консультації, конференцій, відкриті заходи;

- брати участь в свята, розвагах, змаганнях та конкурсах.

Доречно попросити у вихователів номер мобільного телефону для спілкування та вирішення питань щодо здоров'я та розвитку дитини. Дзвонити бажано у години, погоджені з вихователем. Якщо вам телефонує вихователь, обов'язково зв'яжіться з ним, оскільки інформація може бути дуже важливою.

Лише тісна співпраця педагогів та батьків - запорука комфорту дитини в дошкільному закладі та отримання нею якісної дошкільної освіти.

20 порад батькам від вихователів дитсадків

Ви коли-небудь замислювалися над тим, чи немає у вашої дитини роздвоєння особистості? У дитячому садку дитина може прибирати за собою іграшки, самостійно взуватися і сідати на горщик. Разом з тим вдома вона завжди починає хникати, коли ви просите її прибрати речі, вимагає, щоб ви йшли з нею в туалет і годували з ложечки.

Причина такої поведінки проста: дитина перевіряє ваші кордони. Вона вірить, що ви будете любити її, незважаючи ні на що. І це правда. Однак це не означає, що ви не можете використовувати стратегії вихователів від childdevelop, щоб дитина вела себе добре і вдома також.

Розвиток самостійності

Незважаючи на те, що три- і чотирирічні діти все ще потребують батьківської допомоги у багатьох справах, вихователі стверджують, що в цьому віці діти здатні на більше, ніж думають багато батьків. І ви можете розвивати самостійність своєї дитини.

Очікуйте від дитини більшого. Всі люди виправдовують (або не виправдовують) чиїсь очікування – у тому числі й діти дошкільного віку. Коли діти йдуть до дитячого садка, вихователі очікують, що вони зможуть самі наливати собі воду в стакан, прибирати зі столу тарілку після їжі і самостійно вішати куртку на вішалку. І вони це роблять. Багато з цих дітей відмовляються робити це вдома, тому що батьки не очікують від них такої самостійності. Підніміть планку – і, швидше за все, дитина захоче відповідати вашим очікуванням.

Не робіть за дитину те, що вона може робити самостійно. Хоча вам іноді буває простіше і швидше зробити щось за дитину, але це не допоможе їй стати більш самостійною. Ви можете зіграти на почутті гордості дитини. Наприклад, коли ви намагаєтеся привчити дитину самостійно одягатися чи їсти, ви можете запитати її: «Ти хочеш зробити це самостійно чи тобі допомогти?». Ці слова мають магічний вплив – діти завжди хочуть робити все самі.

Не переробляйте те, що зробила дитина. Якщо дитина сама заправляє постіль, не піддавайтеся спокусі розгладити за нею ковдру. Якщо дитина сама одягається і при цьому одягає речі, які не поєднуються між собою – похваліть її за оригінальний стиль. Не виправляйте те, що зробила дитина, якщо в цьому немає крайньої необхідності. Інакше дитина помітить, що ви переробляєте її роботу, і це її відлякуватиме.

Дозвольте дитині вирішувати прості завдання. Якщо ви бачите, що дитина намагається зібрати конструктор або дістати книгу з високої полиці, не поспішайте їй на допомогу. Дозвольте дитині самій знайти потрібні деталі конструктора або посунути табурет, щоб дотягнутися до полиці. Якщо дитина знаходиться в безпеці, не втручайтеся і дайте можливість дитині вирішити завдання самостійно. Це формує її характер. Батьки хочуть зробити все ідеально, але тим самим вони позбавляють дитину шансу на успіх.

Давайте дитині невеликі доручення по дому. Якщо доручати дитині просту роботу, це зміцнить її впевненість у собі і розвине необхідні навички. Якщо ви будете доручати їй поливати квіти або знімати білизну з сушарки, вона повірить, що може сама одягатися, прибирати за собою посуд після їжі тощо. Просто переконайтеся, що завдання, які ви даєте дитині, їй під силу. Це повинна бути справжня робота, а не просто марна справа, щоб зайняти дитину. Навіть дошкільнята можуть відчути різницю. Ваша мета в тому, щоб дитина відчула себе здібним і корисним членом сім'ї.

Розвиток співпраці

Подивіться на дітей у дитячому садку. Ви побачите, як діти граються в групах, шикуються в чергу перед тим, як йти на обід, піднімають руку, щоб говорити по черзі під час занять, накривають на стіл у їдальні тощо. Як вихователям вдається привчити дітей до спільної роботи? Як змусити 10 і більше дітей віком до чотирьох років добровільно і охоче співпрацювати? На це питання немає універсальної відповіді, однак вихователі дають кілька порад з цього приводу.

Похвала – це ключ до успіху. Ця порада найкраще працює у випадках, коли дитина не схильна до співпраці. Звертайте увагу дитини на випадки, коли вона поводиться добре. Подавайте хороший приклад. Діти повторюють поведінку, яка привертає до них увагу.

Створюйте дитині передбачуваний розпорядок дня. Діти схильні співпрацювати в дитячому саду, тому що знають, чого від них очікують вихователі. У дитячому садку вони кожен день проводять по одному і тому ж розпорядку. Тому вони швидко розуміють, що повинні робити, і через певний час вже не потребують нагадування. Не варто встановлювати такий же розклад і вдома, але чим краще ви структуруєте час дитини, тим більше вона буде схильна до співпраці. Почніть з того, що встановіть дитині кілька правил і стежте за тим, щоб вона їх виконувала. Наприклад, перед сніданком потрібно заправити ліжко й одягтися. Після того як дитина прийшла додому з вулиці, вона повинна вимити руки. Перш ніж батьки прочитають дитині казку на ніч, вона повинна скупатися. Згодом дитина звикне до цих правил і буде їх виконувати.

Перетворіть домашні правила й обов'язки на гру. Якщо дитина відмовляється щось робити – перетворіть це на гру. Гра і гумор – чудові способи розвинути в дитині відповідальність, однак батьки часто забувають про це. Наприклад, якщо дитина не хоче самостійно взуватися перед тим, як йти в дитячий садок, грайте з нею в магазин взуття. Говоріть з дитиною, як з покупцем: «Здрастуйте. У нас є чудова пара взуття для вас. Чи не хочете приміряти?» Ймовірно, це сподобається дитині, і вона охоче буде взуватися сама.

Попереджайте дитину, коли щось зміниться в порядку. Якщо дитина впадає в істерику щоразу, коли ви говорите їй, що пора вимикати телевізор або закінчувати гру, щоб повечеряти або йти в дитячий садок – можливо, ви не попередили про це дитину заздалегідь. Вихователі дитячих садків попереджають дітей, коли час на гру або інше заняття закінчується, щоб вони закінчили те, чим вони вже займаються. Робіть так само і вдома. Якщо вам потрібно вийти з дому о 8:30 ранку, попередьте дитину о 8:15, що у неї є ще 5 хвилин на гру. Потім вона повинна прибрати свої іграшки. Встановіть будильник, щоб дитина знала, коли закінчиться її час.

Використовуйте винагороди, але розумно. Якщо дитина за всі свої дії отримує винагороду, вона не дізнається справжніх причин, чому вона їх виконує. Тому варто винагороджувати дитину за нові досягнення (наприклад, за те, що вона привчиться сідати на горщик), але не варто винагороджувати її за повсякденні дії (наприклад, за те, що вона одягнулась або почистила зуби).

Давайте дитині вибір. Наприклад, якщо трирічна дитина відмовляється сідати за обідній стіл, запропонуйте їй вибір: пообідати за столом разом з усіма і отримати десерт або відмовитися і залишитись без десерту. Спочатку дитина може зробити неправильний вибір. Але в результаті вона сяде за стіл, бо побачить, що неправильний вибір не дає їй бажаного результату. Однак, коли ви даєте дитині вибір, переконайтеся, що один з варіантів менш привабливий для дитини.

Не використовуйте слово «якщо». Говоріть з дитиною мовою, яка передбачає співпрацю. Наприклад, коли ви говорите дитині: «Якщо ти зараз складеш іграшки, ми підемо в парк», це передбачає, що, можливо, дитина не стане прибирати іграшки. Замість цього скажіть дитині: «Коли ти складеш іграшки, ми підемо в парк».

Поставте гру на перше місце. Багато вихователів стверджують, що сьогодні діти менш здатні виявляти творчість у грі, ніж кілька років тому. Це відбувається тому, що більшу частину дня діти знаходяться під контролем дорослих.

Дозволяйте дитині гратися самій. Ви не повинні цілодобово її розважати. Дозвольте їй іноді нудьгувати, але так вона сама навчиться розважати себе. Переконайтеся, що у неї під рукою є папір, фломастери, фарби, пластилін та інші речі, необхідні для гри.

Включайте музику, коли дитина виконує завдання. Це підніме дитині настрій і зробить заняття, які можуть здатися дитині нудними, веселішими. Також ви можете використовувати музику для того, щоб мотивувати дитину. Запитайте її: «Чи зможеш ти одягнутися до того, як закінчиться пісня?»

Заохочуйте командну роботу. Якщо у вас двоє дітей і вони б'ються через іграшки, встановіть таймер на п'ять хвилин. Скажіть дітям, що вони можуть гратися іграшкою по черзі. Почувши сигнал таймера, одна дитина повинна передати іграшку іншій.

Дозвольте дитині самій залагоджувати дрібні конфлікти. Якщо ви бачите, як діти на майданчику або в дитячому садку сваряться, дозвольте їм самим залагодити сварку, якщо вона не переростає в бійку. Дитина повинна навчитися сама залагоджувати дрібні конфлікти. Ви не зможете завжди бути поруч, щоб робити це за неї.

Привчання до дисципліни

Напевно, всі батьки хоча б раз у житті ставили дитину в куток. Вихователі в дитячих садах не роблять цього. Як же їм вдається привчати дітей до дисципліни?

Постарайтеся відволікти дитину. Якщо дитина стрибає на дивані або розкидає іграшки по кімнаті, просто відволічіть її. Запропонуйте їй разом помалювати або почитати книжку.

Запобігайте істерикам дитини при розлуці. Якщо дитина впадає в істерику, коли ви залишаєте її в дитячому садку, дайте їй якийсь предмет, який нагадуватиме їй про вас (наприклад, ваша фотографія або сердечко, вирізане з паперу). Дотик до чогось матеріального допоможе дитині впоратися з тривогою й істерикою.

Надайте дитині можливість виправляти свої помилки. Якщо ви бачите, що дитина малює фломастером на стінах, дайте їй ганчірку і миючий засіб і запропонуйте змити намальоване. Якщо вона перекинула вежу з кубиків, яку побудувала інша дитина, запропонуйте їй побудувати її заново.

Не відкладайте покарання. Якщо ви караєте дитину за погану поведінку – робіть це відразу ж, коли вона зробить поганий вчинок. Іноді батьки говорять дитині: «Почекай, ось повернемося додому...». Але до того моменту, коли вони повернуться додому, дитина вже забуде про інцидент. Якщо ви відкладаєте суботній похід в зоопарк через те, що вона погано поводилась у четвер – це не вирішить проблему. Відкладене покарання буде здаватися дитині незаслуженим.

10 тез Любомира Гузара про дітей, батьків і дисципліну

​

1. Батьки мусять ставитися до своєї дитини як до людини, тобто дати їй відчути, що вона людина. Завдання, безумовно, дуже складне, але, знехтувавши ним, можна поставити дитину на фальшивий шлях.

2. Необхідний елемент – це виховувати дитину в атмосфері тепла і мудрої любові. Діти, які цього не одержали, – це ті, що в той чи той спосіб тікають з дому і блукають вулицями наших міст.

3. Нещаслива та дитина, між батьком і матір’ю якої є постійна незгода та непорозуміння, а ще гірше, коли батьки знущаються з дитини – як у фізичному, так і в моральному плані.

4. Батьки, закохані в гроші, можуть навіть свідомо передати дітям свій матеріалістичний світогляд.

5. Передавання позитивних чи негативних вартостей відбувається природним шляхом: що батьки думають, про що говорять, як поводяться – формує їхню дитину.

6. Безумовно, дитина має відчути, що її люблять, але батьківська любов повинна бути, наважуюся сказати, мудрою.

7. Розпещена дитина раніше чи пізніше почуватиметься нещасною, тому що не завжди зможе отримувати все так легко, як їй це вдавалося в дитинстві.

8. Батько й мати, створюючи атмосферу любові, повинні дати відчути дитині її гідність і гідність інших людей – старших і таких самих, як вона, дітей.

9. Дисципліні повинні підпорядковуватися всі члени сім’ї, передусім батьки: на все є свій час і щодо всього певна позиція.

10. Кожну дитину належить виховувати в дусі бажання робити добро іншим, чи батькам, чи товаришам, чи братам і сестрам.

ПОРАДИ БАТЬКАМ

«Подаруйте дитині любов та піклування!»

Будьте завжди послідовним з дитиною, і ви уникнете капризів.

Застосовуйте у вихованні такі засоби, які відповідають віку дитини.

Коли дитина вередує, не намагайтесь в цей час доводити їй будь що – це даремно. Сварка не має сенсу, а ще більше її нервує.

Якщо малюк проявляє нервовість, залишайтеся поруч, дайте йому зрозуміти, що ви його розумієте. Обійміть, запевніть у своїй любові і намагайтесь відволікти дитину від капризу, що її рознервував. Можна попередити розвиток нервовості у дитини, якщо підкреслено спокійно поставитись до подій, які лякають.

Пам’ятайте, що основною причиною нервового розладу у дитини є не сама подія, що злякала малюка, а та оцінка яку дали цій події дорослі.

Будьте з дитиною наполегливі, Якщо сказали «ні», залишайтесь і далі послідовними у своїх вчинках. Забороняйте дитині лише ті вчинки, які дійсно недопустимі, нетерпимі в суспільстві і викликали б різке осудження, обурення якщо їх здійснила б доросла людина.

Не примушуйте дитину стримуватись і весь час гальмувати свою активність.

Уникайте сварок і конфліктів у родині при вашому малюку.

Коли дитина заспокоїться після капризування поговоріть з нею.

Консультації для батьків.

ПОРАДНИК ДЛЯ БАТЬКІВ ЩОДО ТРУДОВОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ

залучати дитину до трудових справ сім'ї якомога раніше;

за дитиною старшого дошкільного віку закріпити постійні обов'язки, за виконання яких вона має бути відповідальною;

не допускати відхилень від встановлених дорослим вимог, щоб не давати дитині приводу до ухиляння від своїх обов'язків;

не карати дитину працею: праця має приносити радість та задоволення;

учити дитину працювати, прищеплюючи їй елементарні навички культури трудової діяльності — раціональні прийоми праці, правильне використання знарядь праці, планування та завершення трудового процесу;

не давати дитині непосильних доручень, але доручати роботу з достатнім навантаженням;

не підганяти дитину, чекати, поки вона закінчить роботу сама;

завжди дякувати дитині за допомогу чи старанно виконане доручення;

не забувати хвалити дитину за ту роботу, яка вимагала від неї особливих зусиль.

Як організувати дозвілля маленьких дошколяриків

Від двох до шести років – це один з найважливіших періодів формування людської особистості. В цьому віці дитина осягає більшу частину свого розмовного словника, вчиться спілкуванню, елементарній граматиці, кольоровому і звуковому світосприйняттю, дрібній моториці, розвиває грацію та зграбність на все подальше життя.В дошкільному віці закладається любов до праці, до читання, повага до оточуючого світу, основні поведінкові поняття. А, крім цього всього, це найчарівніший час, коли дитина тільки осягає чарівність світу книг, вірить в дива та святого Миколая, вона легко запам’ятовує віршики і з задоволенням їх розповідає. Це як родючий ґрунт, в який можна безмежно засівати зерна, а вони будуть давати паростки, не виснажуючись. В грі, яка одночасно є життям, діти вчаться, а навчаючись – граються. Сучасне життя не дозволяє більшості батьків залишати дітей вдома, виникає необхідність віддавати їх до дитячих садочків. Зрозуміло, що сьогоднішня система освіти є недосконалою, але в садочку діти рано привчаються до співпраці з іншими, до вміння досягати компромісів. Саме в садочку вони вперше добровільно діляться іграшками, увагою дорослих, там же вони готують свята, вчать пісеньки. Є дуже багато різноманітних методик раннього розвитку дітей, їхнього виховання та навчання. Дошкільні заклади беруть на озброєння праці Домана, Зайцева, Монтесорі та дуже багато інших цікавих і адаптованих моделей. Кожна хвилина малюків в садку зайнята: спортивні заняття, музика, мова, правила поведінки, малювання, ліплення, дрібна моторика. На сьогоднішній день і діти, і вихователі зайняті цілий день, проте виникають моменти, коли між заняттями з’являється хвилина, наприклад, їсти ще рано, а малювати вже немає часу. Тоді в пригоді дорослим стають барвисті та цікаві дитячі журнали. Для забезпечення дозвілля під час таких «перерв» сьогодні розповсюджена практика співпраці дитячих садків з редакціями журналів. До речі, не лише вихователям корисно мати журнал в запасі – допоможе він і батькам. До початку занять в садочку, вранці, коли батьки приводять дітей, є півтори години: когось привели о сьомій тридцять, когось о дев’ятій. Звичайно, можна дістати іграшки, а можна відкрити журнал і разом почитати коротеньку казочку, в якій за пів сторінки тексту і багато цікавих ілюстрацій відбуваються різноманітні дива, герої встигають потрапити в пригоду та успішно з неї вибратися. Потім казочку можна й обговорити, адже діти люблять обговорювати малюнки, події. Журнал може пропонувати також невеличкі майстрування, коли за кілька хвилин з допомогою ножиців та клею можна зробити щось надзвичайне. Діти люблять вирізати, майструвати, клеїти, а якщо потім виріб можна використати чи показати батькам, бабусям, дідусям, друзям, то це має свою подвійну користь. В плані вигадок для простих дитячих виробів, дитячий журнал – незамінний помічник будь-кому з дорослих. Пропонують журнали і велику підбірку віршів, з простим чітким мотивом, гарним сюжетом. Їх можна і під час перерви почитати, і в сценарії використати. Ще на сторінках видання є загадки та скоромовки, які є незамінними помічниками для розвитку логіки та зв’язного мовлення. Старші діти можуть їх прочитати самі, а молодшим читають вихователі та батьки. Дитинство кожного дорослого починалося з найпростіших віршиків та цікавих загадок, які з задоволенням згадуються і в дорослому віці, бо ж те, що запам’яталося в дитинстві – це скарб усього життя. Крім вище названого, дитячі журнали пропонують і настільні ігри, і логічні загадки, і анаграми. Цікавим є таке нововведення. Сьогодні, напевно, кожен садочок має дискові програвачі, та й сучасні діти з малечку знаються на електроніці, з раннього дитинства призвичаюючись до електронних носіїв інформації. Вони з задоволенням слухають аудіо казки і з таким же задоволенням граються в прості ігри, запропоновані дисками – додатками до журналу, розвиваючи таким чином і увагу, і всі види пам’яті: і слухову, і асоціативну, і зорову тощо. Барвистий журнал, з усіма своїми вправами, забавами, завданнями, розповідями – це те, що кожна дитина з задоволенням візьме до рук і на якийсь час порине в його чарівний світ. Усе, що вимагають різні методики розвитку, як сучасні, так і класичні, можна знайти на кольорових сторінках. В теперішніх садках, з яких діти ідуть до школи, вміючи читати, писати, та володіючи неабияким словниковим запасом, красивий і корисний посібник стане в пригоді розробникам навчальних планів та занять.

Діти і телевізор

ЧАРІВНІСТЬ ЕКРАНУ.

Під час перегляду телевізора діти, залишаючись в звичній для них обстановці (на відміну від перегляду мультфільмів в кінотеатрі), мають можливість спостерігати за вигаданими або реальними подіями чужого життя, розвитком відносин, бійками і гонитвою...Візуальне зображення дозволяє відмовитися від реальності, забути про невиконані уроки або приміряти на себе образ героя. Але, як не дивно, в телевізорі дітей привертає не тільки картинка. На підставі ряду проведених експериментів шотландські учені зробили висновок, що діти молодшого шкільного віку (6-8 років) з великим ентузіазмом готові дивитися на екран без зображення.

ВІДЧУЙТЕ РІЗНИЦЮ.

Граючи і спілкуючись з однолітками, дитина активно пізнає світ: фантазує, вчиться підтримувати бесіду, рухається. «Взаємодія» з телевізором розвиває в малюку пасивність. Швидка зміна кадрів негативно впливає на дитячий мозок, велика кількість інформації стомлює дитину, а живе спілкування замінюється його сурогатом - нескінченною рекламою і вульгарними шоу.Якщо при кожній нагоді батьки залишають дитину «на телевізор», щоб спокійно зайнятися своїми справами, малюк може з часом «підсісти» на цю розвагу і впасти в серйозну залежність від блакитного екрану. Перегляд бойовиків і ужастиків може породжувати в дитині агресію, особливо якщо вона ще не здатна відрізняти вигадку від реальності.

ВІК І ОСОБЛИВОСТІ СПРИЙНЯТТЯ.

До піврічного віку діти звертають на працюючий телевізор не так багато уваги. Монотонні звуки заколисують їх; іноді вони реагують на знайому заставку.

У віці від шести до вісімнадцяти місяців дитячу увагу притягають рухомі різнокольорові картинки, що мелькають на екрані. Більшість лікарів не рекомендують проглядати телевізор дітям до двох або навіть трьох років. Але якщо вже ви вирішили не захищати малюка від телебачення, пропонуйте йому тільки короткі мультики або спеціальні програми, призначені для дітвори цього віку.

Дітям від півтора до трьох років важко висловити емоції, що переповнюють їх при перегляду мультфільмів. Потрібно давати їм необхідні пояснення, наприклад: «Це ведмедик, ми бачили такого в зоопарку, пам`ятаєш? Він любить мед і малину. Ти теж їв малину у бабусі на дачі. А це їжачок, його друг».У віці трьох-чотирьох років малюк починає усвідомлювати різницю між вигаданим і реальним світом. Він приміряє на себе різні ролі - казкового принца, попелюшки, злого вовка або людини-павука. Батькам важливо простежити за тим, щоб дитина не пішла в екранний світ «з головою». Потрібно допомогти малюкові перемкнути його уяву і творчу енергію на реальний світ: грати у футбол, збирати разом конструктор або шити наряди для ляльок.

БАТЬКАМ НА ЗАМІТКУ:

- домовтеся з дитиною про «квоту» на перегляд телевізора. Важливо, щоб він дотримувався затвердженого розкладу;

- якщо ви вважаєте, що вибір дитиною тієї або іншої передачі не зовсім вдалий, поясніть свою позицію;

- дитяча - не місце для телевізора: таке доступне задоволення складе серйозну конкуренцію читанню і розвиваючим іграм;

- не використовуйте телевізор як «фон» - діти швидко переймають у батьків цю шкідливу звичку;

поясніть малюкові, що таке реклама. Навчіть його не приймати на віру все, про що віщають з екрану.

Роль матері та батька у вихованні дитини.

Давайте поміркуємо про те, які ролі грають чоловік і жінка у своєму житті. Чи завжди комфортно ми почуваємо себе в цих ролях? Яким ми виховуємо хлопчика, а якою — дівчинку? Як ми повинні себе поводити, щоб виховати гарну людину?

Ці питання є дуже важливими.Кожна людина в своєму житті грає багато ролей. У різні моменти ми — пасажири в транспорті, учні, студенти, співробітники, керівники чи підлеглі, покупці. Але, крім того, ми завжди залишаємося жінкою чи чоловіком. Чи помічали ви, що ми, як чоловік та як жінка, зовсім по-різному виконуємо свої ролі? Зовсім по-різному сприймаємо світ, звертаємо увагу на різні речі, приймаємо рішення, поводимося в складних ситуаціях.А коли ми стаємо жінкою чи чоловіком? Як ми про це дізнаємося? Як виховується чоловік і жінка? Хто їх виховує? Як формуються жіночі та чоловічі риси та особливості? Чому є жінки, схожі на чоловіків, і чоловіки, які нагадують нам жінок? Чи нормально це?

Чоловіки та жінки, безумовно, різні. Але також вони, безумовно, рівні. Вони рівні в праві бути такими, якими вони є. Вони рівні в праві мати те, що вони хочуть. Вони рівні в праві мріяти і здійснювати СВОЇ мрії. Кого ви чекали, коли мала народитися ваша дитина? Хлопчика чи дівчинку? По даним одного з досліджень, у 80% сімей у всьому світі чекають на хлопчика. Чи запитували ви себе, чому?У одній молодій сім'ї всі 9 місяців чекали на хлопчика. Батько, звертаючись до дитинки, називав її тільки "він". Мріяв, як він буде виховувати сина, але народилася донька. Батько був у розпачі. Він останнім прийшов до пологового будинку. Хоча дружину дуже кохав. Він казав: "Я не знаю, що тепер робити! З сином я знав, що робити, а що робити з донькою, ніяк не зрозумію".

Чоловіки вважають, що їм буде легше виховувати сина. Крім того, існує думка, що чоловікам легше. Тоді чому майже всі чекають хлопчика, радіють, коли він народжується, а потім батько любить більше дівчинку? А з хлопчиком не знає, що робити. Не може знайти спільну мову. Давайте спробуємо в цьому розібратися. Не дивуйтеся, що в нас зараз більше запитань, ніж відповідей. Ми обов'язково знайдемо їх. Чи це буде привід замислитися. Візьмемо ідеальну ситуацію. У сім'ї є і мама, і тато. Вони люблять один одного. Вони чекають на свого первістка. І от дитина народжується. Нехай це буде хлопчик. Які обов'язки бере на себе мати, а які батько? Яку роль вони виконують? Чи є специфічна батьківська роль? Мати доглядає за дитиною, проводить з нею майже весь час, пестить її, цілує. Назвемо цю роль мами - "любляча турботлива мама". Це все може робити і батько. Є чоловіки, яким дуже подобається доглядати за дитиною. І вони це роблять із задоволенням.

Яка ж тоді роль суто чоловіча? Може, це роль "захисника"? У наш час ми розуміємо цю роль дещо інакше. У нас немає війни. Нашим чоловікам не потрібно нас захищати кожного дня. І, здається, що ми, жінки, і самі впораємося. Виявляється, що - ні, не дуже. Коли ми, жінки, беремо на себе не властиву для себе роль, ми не можемо якісно виконати ні ту, ні іншу. В нас немає часу і сил любити, тому що ми ще й захищаємо.Мабуть, захист нам потрібен завжди. Не завжди від ворогів. Але завжди - як впевненість (чоловіча впевненість), як сила (чоловіча захищаюча сила), як опора (опора на сильне впевнене та розуміюче чоловіче плече), як підтримка. Якщо ми віддамо чоловікам чоловіче, тоді нам не треба буде брати на себе непід'ємне. Тоді чоловікам завжди буде місце в нашому домі. Тому, що в них буде діло, яке вони вміють, люблять і будуть робити. Наш дім стане захищеним. Зрозумійте правильно. Ми не проти того, щоб чоловік брав на себе частину домашньої роботи. Більш того, ми вважаємо, що немає жіночої і чоловічої роботи в домі. Є тільки домовленість - хто, що робить. І в кожній сім'ї це по-своєму.

Кожного з нас не так просто переконати зробити щось додатково. Особливо, коли раніше нас переконували в тому, що наша допомога не потрібна.«Ну що ж ти робиш! Ти його пораниш (упустиш, стукнеш і т. п.)!» — слова, які часто можна почути в адресу новоспечених тат. І батько відсторонюється від догляду за малюком. Але це півбіди. Малюк, недоотримуючи грубуватої чоловічої уваги, виявляється нездатен зробити один з перших висновків у своєму житті — що існує дві половини цього світу: жіноча та чоловіча, материнська і батьківська. Якщо тато годує дитину, купає, доглядає за ним, вколисує його, не варто робити це в точності, як мама. Нехай у нього буде свій підхід.

Отже, якщо ми, жінки, вирішили переконати свого чоловіка чи сина в тому, що ми потребуємо його захисту та допомоги, потрібно йому про це сказати. При цьому пам'ятайте: важливо, не тільки, що сказати, а ще й, важливо - як сказати. Спробуйте не докоряти свого чоловіка тим, що він чогось не робить, не підтримує вас. Замість цього, хваліть його за те, що він робить. Скажіть йому, наприклад, так: "Я (чи ми) так люблю тебе. Я так рада, що ти в мене є. Я почуваю себе такою захищеною поряд з тобою." Якщо у вас поки немає почуття захищеності, не докоряйте його. Знайдіть те, що дає чи могло б дати вам почуття захищеності у ваших відносинах і скажіть своєму чоловікові про це. Можна сказати так: "Коли ти поряд, я почуваю себе дуже захищеною." Можливо тоді ваш чоловік частіше буде вдома, ніж тоді коли ви кажете йому: "Тебе ніколи немає вдома. Ти нас не любиш." Спробуйте, і ви через деякий час побачите, як зміняться ваші стосунки. Вам не потрібно буде докоряти чоловіка, що він не може заробити гроші, розповідати, як він повинен це робити. Він і сам спроможний зробити це. Скажіть йому: "Я вірю в тебе!" Замість постійного незадоволення поведінкою чоловіка, у вас з'явиться час для створення доброзичливих стосунків у вашій родині. Адже жінки, дуже люблять створювати стосунки. Спрямуйте свою творчу енергію на це. У вас обов'язково вийде.

Зверніть увагу, що для цього знадобляться суто жіночі особливості: любов, турботливість, лагідність, терпіння. Саме - терпіння, а не терплячись. Терпіння не в тому розумінні, щоб терпіти те, що не подобається. А терпіння дочекатися результатів. Почалося щось нове. І для того, щоб щось змінилося, потрібен час. Повернемося до дитини. А як ми поводимо себе, коли справа стосується дитини? Часто буває так, що коли дитина з'являється на світ, мама бере на себе майже всю роботу по догляду за дитиною. Помічниця в неї − бабуся, а ніяк не батько. Та й серед чоловіків поширена думка, що чоловікові не місце біля немовляти. Вони кажуть: "Він ще дуже маленький. Нехай ним мама займається. А от, коли він виросте, тоді я і стану його виховувати."Таким чином, з самого початку, за батьками закріплюються певні ролі: мама - вихователь дитини, а батько - сторонній спостерігач.

Шановні мами! Не відштовхуйте тата зараз, коли ваша дитина тільки народилася. Їй дуже потрібен батько. Це. саме той час, коли він відкритий для того, щоб брати на себе нові обов'язки. Якщо ви будете відштовхувати його, боячись, що він зробить щось не так, ви можете зіткнутися з двома небезпеками. Ви можете відбити в чоловіка бажання бути татом. А крім того, ви ризикуєте втратити зв'язок з чоловіком.

Шановні татусі! Знайте, що ви дуже потрібні зараз своїй дружині та дитині! Вони потребують вашої підтримки і допомоги. У цей час вашій дружині страшно і важко. Зрозумійте, що вона дійсно може зациклитися на дитині. Але це не означає, що ви для неї стали менш потрібним та важливим. Ви також важливі і вона любить вас. Не звинувачуйте її в тому, що вона захоплена дитиною. Можливо буде краще, якщо ви просто об’єднаєтеся і будете доглядати за маленьким разом.

Золоті правила для дбайливих батьків:

Переконайтеся, що всі члени сім'ї харчуються раціонально: дотримуються режиму, не харчуються самими бутербродами. Раціональність повинна полягати і в тому, що подається на стіл. Заповнюйте холодильник свіжими овочами, фруктами, крупами, хлібом з муки грубого помелу. Відправте до відра для сміття чіпси, газовану воду і все, що називається фаст-фудом. Це шкідливо не тільки для фігури, але й для дитячого здоров'я взагалі. Поки апетит дитини не зіпсований, не примушуйте її їсти тільки тому, що треба. Вона краще знає, голодна вона чи ні. Їжа не заохочення і не покарання. Не можна нагороджувати їжею або позбавляти їжі за «подвиги». Зберіть волю в кулак - обмежуйте малюка в перегляді телевізора і захистіть його від реклами солодощів. Рухатися - головне правило струнких. Влаштовуйте сімейні походи і прогулянки пішки. Не жалійте грошей на придбання домашніх «спортивних куточків», велосипеда. Або на абонемент в басейн. Дитина не повинна тинятися без діла: завжди тягне на кухню, щоб зайняти себе хоч би їжею. Запишіть її в спортивну секцію, музичну школу, басейн, танці, боротьбу, художню школу або в який-небудь інший гурток. Затвердить разом з дитиною «Правило три не дуже» - не дуже багато, не дуже шкідливо і не дуже солодко. І звичайно, запам'ятаєте: спосіб життя дитини - це копія вашого способу життя. Якщо ви упевнені, що спорт - це даремне проведення часу, і ніколи не відмовляєтеся від кухля пива перед телевізором з жирною закускою, не дивуйтеся, що ваше чадо має проблеми з вагою.