Для вчителів

Наш ліцей зареєстрований у проєкті “SELFIE”

Вчителі, які навчають у 10-11 класах мають пройти опитування від програми. Доступ є з 23 березня до 01 квітня. Просимо пройти!

https://schools-go-digital.jrc.ec.europa.eu/self-assessment?s=8SKbpfN&lang=uk-UA 

Способи комунікації. Комунікація педагога з учнями

Успіх педагога зумовлений не лише власними професійними здобутками, але й здатністю налагодити сталі комунікаційні стосунки як з учнем,  своїми колегами, так і з батьками. У цьому сенсі особливого значення набувають пізнавальні можливості комунікативного підходу, який забезпечує методологічне підґрунтя для ефективної співпраці в комунікаційному циклі «вчитель – здобувач освіти», «вчитель – вчитель», «вчитель –  батьки».

      Відомо, що джерелом повідомлення є розум комунікатора. Головний мозок формує та кодує повідомлення для передачі його одержувачу. Відповідно, кінцевим пунктом є розум одержувача. Існують різні способи комунікації (тобто передачі повідомлень): усна мова, жести, письмо. Комунікація необхідна для координації поведінки людей у групі. Міжособистісна комунікація використовується для навчання, у ході якого один допомагає іншому опанувати навички й уміння. У процесі саме спільної справи, у спільній діяльності виникає спілкування людей.  

      Однак спілкування - більш широке поняття. Тому кожному вчителю важливо налагодити комунікацію з учнями максимально ефективно. Діти довірятимуть учителю за умови, якщо він буде з ними щирий і відкритий. Для цього, за порадою психологів,  потрібно дотримуватися правил гармонійного спілкування і не тільки вчителю, а й  батькам:

• починайте ефективно спілкуватися з дітьми, коли вони ще маленькі; 

• спілкуйтесь на рівні вашої дитини;

•  навчіться слухати по-справжньому;

•  нехай ваші розмови будуть короткими;

•  формулюйте правильні запитання; 

• при спілкуванні з дітьми висловлюйте власні почуття та ідеї;

•  плануйте та систематично проводьте сімейні зустрічі або виділяйте час для спілкування;

•  зізнайтесь, якщо ви чогось не знаєте;

• постарайтеся, щоб ваші пояснення були повноцінними. 

     Для кращого розуміння дитини, наведення з нею більш тісного контакту практичний  психолог Артимович О.Б. спільно із соціальним педагогом проводять ряд вправ: 

    - «Мій характер».

     Роздають дітям картинки тваринок: жабеня, лебеді, мавпеня, лев тощо. Дитина має обрати одну з них і порівняти себе з твариною.

Запитання до учнів для уточнення:

1. Чому ти обрав цю картинку?

2. Знайди паралель між собою і твариною.

3. Що тебе пов’язує з цією тваринкою?

Така вправа допоможе вчителю подивитись на учнів під іншим кутом, а учні, своєю чергою, більше розкриються.  

• Вправа «Раз, два, три, чотири, п’ять».

Учням необхідно написати речі, які вони бачать і чують довкола. Наприклад:

1. Напишіть 5 речей, які ви бачите поруч з собою: кубик, зошит, книжка і т.д.

2. Напишіть те, що ви зараз чуєте: шум комп’ютера, спів пташок, робота вентилятора і т.д. (потрібно написати 4 пункти).

3. Напишіть 3 аромати, які ви відчуваєте: аромат булки, чаю, котлет і т.д.

4. Напишіть 2 речі, до яких можете доторкнутися: до ручки, до стола і т.д.

5. Напишіть 1 річ, яку ви можете скуштувати.

    - Вправа «Моя сила в руках»

Дитина має обвести долоню ручкою на папері. На долоні необхідно намалювати все, що вона любить, відчуває, від чого отримує радість тощо. 

• Вправа «Метафоричні картки» 

Метафоричні картки – це набір зображень завбільшки з гральну карту або листівку, що зображають людей, їх взаємодії, життєві ситуації, пейзажі, тварин, предмети побуту, абстрактні зображення.

Наприклад: подумайте про проблему, яка вас наразі турбує. Перемішайте картки і витягніть дві: перша – це ваша проблема, друга – її вирішення. 

Що ви бачите на першій і другій картці? Що ви відчуваєте, чи зрозуміли ви спосіб вирішення своєї проблеми?  

     Аналіз самооцінки здобувачів освіти

          Самооцінка – ставлення людини до себе, оцінка своїх особистих якостей, можливостей. Самооцінка має два компоненти – когнітивний та емоційний. Когнітивний відображає знання людини про себе, а емоційний – її ставлення до себе. Знання про себе набуваються через спілкування з іншими людьми. Ці знання неминуче збагачуються емоціями, сила і напруженість яких залежить від того, наскільки значуща отримана інформація для особистості.

Самооцінка формується у процесі діяльності і міжособистісної взаємодії: через спостереження за собою, своїми вчинками, ставленням до себе з боку навколишніх, аналіз своїх почуттів і переживань, мотивів і вчинків, досягнень і невдач, а також через порівняння себе з іншими людьми.

Самооцінка визначає самосвідомість людини і змінюється впродовж життя. Соціальне оточення значною мірою впливає на формування самооцінки особистості.

Види самооцінки.

      Самооцінка може бути адекватною і неадекватною. Адекватна – це реалістична, самокритична оцінка себе, своїх здібностей, моральних якостей і вчинків.

Здорова (адекватна) самооцінка – життєво важливий чинник у розбудові та підтримці добрих стосунків і досягненні успіху. Люди з адекватною самооцінкою і позитивними очікуваннями результатів загалом вчаться і виконують роботу краще, ніж люди із заниженою або завищеною самооцінкою. Кожен успіх підтримує і навіть підвищує їхню самооцінку. Людина з позитивною самооцінкою добре почувається, вона впевнена у собі, гідно поводиться і вільно спілкується з навколишніми людьми.

Неадекватна самооцінка може бути завищеною або заниженою.

Людина із дуже завищеною самооцінкою:

• має ідеалізоване уявлення про себе, свою значущість, здібності й можливості;

• має занадто високий рівень потреб, часто ставить перед собою нездійсненні цілі;

• стає «емоційно глухою», не прислухається до чужої думки;

• невдачі пов'язує лише із зовнішніми чинниками і не визнає своїх помилок;

часто поводиться зарозуміло, хвастливо, зверхньо, демонструє грубість, агресивність і жорстокість.

 Людина із дуже заниженою самооцінкою:

• невпевнена у собі, сором'язлива, нерішуча, надміру обережна;

• гостро потребує підтримки і схвалення довколишніх, залежна від них;

• конформна, легко піддається впливові інших людей;

• страждаючи комплексом неповноцінності, прагне самоствердитися, довести всім і, передусім самій собі, свою значущість;

• ставить перед собою простіші цілі, ніж може досягти;

• нерідко «заглиблюється» у свої неприємності і невдачі, перебільшуючи їх роль у своєму житті.

        Психологічна служба Рясне-Руського ліцею проводить постійний аналіз

самооцінки дітей. Ця робота проводиться спільно із класними керівниками. Так у 5-х класах у листопаді 2021 року проведено психодіагностику щодо визначення самооцінки учнів:

Самооцінка:   адекватна самооцінка:  29 уч.

                        завишена самооцінка:     7 уч.

                        занижена самооцінка:     5 уч.

  Як бачимо, маємо ще багато праці!!!!

 Що може зробити вчитель, щоб поліпшити самооцінку учнів:

• називати учнів на ім’я, виявляти шанобливе ставлення до кожного;

• не критикувати зовнішність учня, соціальне становище сім'ї, не принижувати гідність;

• роблячи зауваження, не зачіпати особистість учня, а висловлюватися тільки з приводу його поведінки або вчинків;

• демонструвати однакові вимоги й однакове ставлення до всіх;

• відзначати позитивні досягнення, результати роботи кожного учня і звертати на це увагу всього класу;

• уникати порівнянь успіхів одного учня з успіхами інших;

• доручати кожному виконання визначеного обов'язку в класі;

• перетворювати невдачі учнів у позитивний навчальний і життєвий досвід.