Рекомендації класним керівникам

Рекомендації класним керівникам

Одне з важливих завдань, які доводиться вирішувати класним керівникам на початку навчального року і не тільки, - це розміщення дітей за партами. Якщо не приділити цьому питанню належної уваги і поставитися до цього формально, можуть виникнути неабиякі проблеми у навчальному процесі, зокрема, постраждає поведінка учнів та відбудеться зниження рівня їх успішності. Крім того своє незадоволення рішенням педагога можуть висловити батьки.

Вчителям, які зіткнулися з необхідністю розсадити дітей, можна, перш за все, порадити діяти максимально об’єктивно, у відповідності до встановлених правил, та ігнорувати прохання батьків окремих учнів. Тільки таким чином можна уникнути обґрунтованих скарг та організувати оптимальне розміщення школярів.

Визначальним при виборі місць для дітей повинні бути такі фактори:

· Медичні показання, обумовлені станом здоров’я учня.

· Фізичні властивості, зокрема, зріст.

· Психологічні особливості, характер та темперамент.

· Стосунки між учнями.

З врахуванням перелічених обставин можна сформулювати такі основні поради з розміщення школярів за партами в класі.

Перша порада.

Вивчіть медичні показання.

Друга порада.

Не садіть всіх високих дітей за останніми партами.

Побутує думка, що учнів з великим зростом необхідно розміщувати виключно на задніх рядах. Однак така практика є помилковою. В жодному разі не можна керуватись тільки цією ознакою при визначенні для дитини місця в класі. Високий учень не створить незручностей іншим, якщо буде сидіти у бічному ряді подалі від центрального проходу, навіть за першою партою.

Третя порада.

Врахуйте характер та темперамент кожної дитини.

Один з обов’язків педагога – вивчати та враховувати у роботі особливості характеру та темпераменту кожного учня. Отриманні знання варто використовувати і для розміщення дітей за партами. Наприклад, ініціативного та активного школяра можна впевнено саджати за останню парту. Спокійній ж дитині, яка соромиться брати участь у навчанні, краще знай ти місце у бічному ряді, але тільки не на задній парті. Не завадить і поексперементувати, розмістивши за однією партою енергійного учня зі спокійним. За умови врахування темпераменту кожного учня при виборі для нього місця у класі можна досягнути спокійної атмосфери впродовж занять. Натомість. Ігнорування цього фактору призведе до серйозних ускладнень навчального процесу. Наприклад, розмістивши надто активну дитину на передній парті, можна створити ситуацію, коли, постійно відволікаючись на неї, решта учнів не зможуть зосередитись на сприйнятті та вивченні матеріалу. Спокійна ж дитина, сидячи на задній парті, ризикує випасти з навчального процесу.

Четверта порада.

Не саджайте разом тих, хто конфліктує.

Варто проаналізувати, між ким з дітей виникають конфлікти, і не розміщувати їх поруч.

П’ята порада.

Періодично змінюйте схему розміщення.

Впродовж навчального року слід декілька разів міняти дітей місцями, в тому числі, створювати інші пари. Поступово спостерігаючи за результатами таких змін, можна створити оптимальну схему розміщення, при якій кожен учень буде ефективно працювати.

Шоста порада.

Правильно використовуйте допомогу батьків.

Слід пояснити дорослим, якими принципами керується педагог при розміщенні їхніх дітей у класі, розповісти, що сучасний навчальний процес не передбачає вчителя та дошку в якості основних джерел інформації. Тому дитина із задньої парти не менш залучена до навчання, ніж учень, що сидить безпосередньо перед вчителем. Варто також ознайомити батьків з результатами проведених досліджень, згідно з якими вчитель приділяє більше уваги в процесі уроку не тим дітям, що сидять на перших партах, а учням з задніх парт і центру класу. Можна запропонувати батькам самостійно визначити місця для учнів, розподіливши їх по групах, кожній з яких надати анонімну інформацію про дітей, щоб виключити суб’єктивний чинник. Після проведення розподілу варто обговорити його, прийти до єдиної думки і тільки після цього повідомити імена учнів. такий підхід дозволить уникнути нарікань з боку батьків. діти переважно не зважають на те, яку парту для них обрано,першу чи останню. Для них набагато важливіше, хто буде сусідом. Однак батьки нерідко виявляють бажання бачити свого сина чи доньку саме на першій парті, безпідставно вважаючи, що таким чином можна підвищити успішність.

Очевидно, що задовільнити бажання всіх не вдасться. Однак можна вийти з ситуації, періодично змінюючи схему розміщення дітей. Це можна робити на початку навчального процесу, а також в процесі виконання певних завдань, наприклад, при роботі в групах. Таким чином кожен з учнів зможе посидіти безпосередньо перед вчителем. Крім того, це своєрідний профілактичний засіб у боротьбі з порушенням постави та зору.

Як учителю навчитися «володіти аудиторією», втримувати увагу класу та «правильно» робити зауваження? Як поводитися, щоб учні не боялися, а саме поважали? Та як не дозволити «сісти собі на голову»?