Поговоримо про булінг

Поговоримо про булінг

Практично в кожному класі є учні, які стають об’єктами глузувань та знущань. Булінг – достатньо нове поняття в нашому житті, але явище, яке воно визначає, на жаль, нам добре і давно відоме.

Важливими завданнями сучасної загальноосвітньої школи є визнання існування проблеми булінгу, оскільки вона призводить до низки педагогічних (шкільна дезадаптація, академічна неуспішність), психологічних (психологічні розлади, закріплення в свідомості негативних уявлень про себе, зниження самооцінки, порушення соціалізації, соціальна дезадаптація), медичних (травматизація) наслідків та створення відповідного середовища в школі для профілактики та боротьби з негативними соціально-педагогічними наслідками цього явища.

«Психологічна характеристика причин поведінки учасників насилля у шкільному середовищі».

У процесі булінгу традиційно виділяють: кривдника, жертву, спостерігача.

Жертвою шкільного життя може стати кожна дитина, але зазвичай для цього обирають слабшого або того, хто якось відрізняється від інших.

Основні характеристики ЖЕРТВ шкільного насилля:

1. Наявність фізичних недоліків ( зір, слух, інші хвороби). Такі діти не можуть захиститися і адекватно відповісти.

2. Особливості поведінки. Мішенню для агресії й глузування стають замкнуті діти ( інтроверти, флегматики) або діти з імпульсивною поведінкою ( гіперактивні), хоча такі можуть бути також агресорами або і тими і іншими.

3. Особливості зовнішності. Все, що виділяє дитину із загальної маси.

4. Погані соціальні навички. Діти, в яких не вироблено психологічний захист від вербального і фізичного насилля у зв'язку з недостатнім досвідом спілкування і самовиявлення. Вони самі приймають роль жертви.

5.Страх перед школою. Діти, які йдуть до школи з негативними соціальними очікуваннями щодо неї. Зазвичай страх індукують їхні батьки, в яких були проблеми в шкільному віці.

6.Відсутність досвіду життя в колективі (домашні діти). У таких дітей відсутні навички спілкування і міжособистісної взаємодії.

7. Хвороби ( епілепсія, заїкання, енурез дислексія та ін.)

8. Низький інтелект і труднощі у навчанні. Низькі здібності детермінують низьку успішність у навчанні, а це спричиняє низьку самооцінку, що сприяє формуванню ролі жертви, або в окремих випадках і насильницькій поведінці як варіанту компенсації.

Сімейні фактори формування агресивно-асоціальної поведінки:

1. Неповні сім`ї. Діти, які виховуються у неповних сім`ях, більше схильні до застосування емоційного насилля щодо інших дітей, особливо дівчатка.

2. Сім`ї у яких у мами спостерігається негативне ставлення до життя. У такому разі у мами негативне налаштування на школу, відсутнє бажання співпрацювати, а насильницькі дії дитини не засуджують – пояснюються як природна реакція на спілкування з “ворогами”.

3. Владні та авторитарні сім`ї. Безумовне підпорядкування волі батьків формують потребу вивільнити внутрішньо стримувані гнів і страх у шкільному просторі.

4. Сім`ї з конфліктними сімейними стосунками. Діти застосовують модель поведінки батьків, які агресивно самостверджуються в присутності дитини, як спосіб подолання життєвих ситуацій. Фруструюча і тривожна атмосфера сім`ї примушує дитину захищатися, поводитися агресивно, сприймаючи це як норму.

5. Сім`ї з генетичною схильністю до насилля. У дітей із низькою опірністю до стресу спостерігається схильність до насильницьких дій.

Крім сімейних факторів формування агресивної поведінки слід відзначити ще ряд причин. Це особистісні причини, медіа-причини, причини, вкорінені у шкільному середовищі та педагогічні причини. До особистісних відносять: нестійкість емоційного стану, фрустрації (часті невдоволення), низька самооцінка, фізіологічні особливості організму у підлітковому віці; категоричність суджень і юнацький максималізм та інші. Медіа-причини: популяризація моди на силу, жорстокі комп'ютерні ігри, систематичний показ брутальних і жорстоких сцен на екрані. Причини, вкорінені у шкільному середовищі: забагато учнів у класі, великі навчальні навантаження, що провокують втому і роздратування, негативний вплив референтних груп і неформальних лідерів, рівень шуму, декор приміщень, надмір подразників, які сприяють агресії. До педагогічних причин відносять, неконструктивне розв'язання ситуації педагогом, приниження учнів, постійна критика, недооцінка досягнень учня, необ'єктивне оцінювання, невміння вчителя контролювати сильні почуття та емоції.

«Як допомогти дитині в ситуації насилля?»

1. Припиніть знущання, тільки-но ви його виявили, чи вас про це повідомили.

2. Поговоріть окремо з жертвою і кривдником.

3. Проконсультуйтеся з адміністрацією, іншими вчителями, практичним психологом та соціальним педагогом.

4. Повідомте батьків жертви і кривдника.

5. Переконайте жертву, що будуть вжиті всі можливі заходи.

6. Проінформуйте кривдника про заходи, які будуть вжиті, і про те, що до справи будуть залучені батьки.

7. Залучайте жертв до роботи у групах та ситуаціях, де вони можуть знайти друзів, розвинути свої соціальні навички і підвищити самооцінку.

8. Стежте за поведінкою того, хто знущався та за безпекою жертви на території школи.