Про психоемоційні стани особистості:

Емоції, пережиті людиною, впливають на якість виконуваної нею діяльності – її роботи, навчання. Наприклад, один учень захоплений предметом і сповнений палкого бажання вивчити його досконально, осягнути до тонкощів. Інший – відчуває відразу до досліджуваного предмета і, природно, шукає приводу не займатися ним. Легко уявити, які емоції викликатиме навчальний процес у кожного з цих двох учнів: першому він принесе радість і щастя пізнання, другому – вічний страх перед провалом на іспиті.

При розгляді питання про взаємодію емоцій і розвитку особистості потрібно враховувати два фактори. Перший з них – вплив спадковості на емоційний склад особистості. Складається враження, що генетичні передумови грають важливу роль у формуванні емоційності або, висловлюючись точніше, у встановленні величини порогів переживання тієї чи іншої емоції. Другим фактором взаємодії служить індивідуальний досвід і навчання в тій частині, яка відноситься до емоційної сфери. Тут мається на увазі навички вираження емоцій і пов'язані з емоціями особливості поведінки.

Якщо у людини низький поріг переживання якоїсь емоції, якщо особистість часто відчуває і часто проявляє її, це неминуче викликає особливого роду реакцію і особливого роду ставлення до людини з боку оточуючих. Подібного роду взаємодія генетичного і зовнішнього чинників неминуче призводить до формування чітких особистісних характеристик.

Можна сказати, що емоційні риси індивіда в значній мірі обумовлені особливостями його соціального досвіду, особливо досвіду, набутого в дитинстві і в ранньому дитинстві. Людина, яка схильна до запальності, полохлива або усміхнена – природним чином зустрічають різний прийом в світі оточуючих людей (соціуму). Від емоцій, які найчастіше відчуває і проявляє особистість, залежить успішність взаємодії з оточуючими її людьми, а значить, і успішність соціального розвитку, соціалізації. Емоційність впливає не тільки на формування особистісних рис і соціальний розвиток особистості, вона позначається навіть на її інтелектуальному розвитку. Якщо людина звиклась з станом зневіри, якщо вона постійно засмучена або пригнічена, вона буде не в тій мірі, як її життєрадісний колега (товариш), схильна до активної цікавості, до дослідження навколишнього середовища.

Найбільш загальним і фундаментальним принципом людської поведінки є те, що емоції заряджають енергією і організують мислення й діяльність. Інтенсивна емоція викликає у людини прилив енергії. Але було б глибокою помилкою зупинитися на цьому і вважати, що емоції просто викликають загальне збудження або відчуття припливу енергії. Конкретна емоція спонукає людину до конкретної активності – і в цьому перша ознака того, що емоція організовує мислення і діяльність. Емоції безпосередньо впливають на наше сприйняття, на те, що і як ми бачимо і чуємо. Так, наприклад, переживаючи радість, людина сприймає все в рожевому світлі. Страх звужує наше сприйняття, змушуючи бачити тільки те, що лякає або, можливо, тільки шлях порятунку від страху. Це єдине, що людина може сприймати, єдине, чим зайнятий її розум, коли вона відчуває страх. У гніві людина злиться на весь світ і бачить його в чорних фарбах, а заохочуючись інтересом до об'єкта, явища або людини – бажає досліджувати його та осягнути.

Консультаційна робота психолога з психоемоційними станами клієнта.

Під час роботи з вашими психоемоційними станами застосовується перетворюючий процесінг. «Процесінг» – це діяльність по зміні; робота з чимось та його перетворення.

Перетворюючий процесінг – це діяльність, в ході якої я заохочую людину змінити свої відносини зі світом. Ми виявляємо, як ви уявляєте собі і структуруєте світ, і міняю це уявлення на краще для вас. Мається на увазі, що ми прагнемо тільки до тих змін, які корисні для людини і зберігають її цілісність.

Процесінг використовується як загальний термін, що охоплює ті техніки і практики, які застосовуються для вдосконалення особистості. Він може практикуватися під іншими назвами: «Терапія», «Консультування», «Фасилітація», «Прояснення» або під якимось особливими «фірмовими» назвами, прийнятими різними організаціями. Фасилітаторів можна назвати «Консультантами», «Терапевтами» або як-небудь ще.

Про яку б школу процесінгу не йшла мова, завжди є загальне поняття, яке визначає, що таке процесінг. Воно може бути приблизно таким: «Систематичне застосування технік, які без оцінок направляють особистість до прояснення не найкращих розумових, емоційних або духовних сторін її життя і таким чином до збільшення усвідомлення, здібностей і свободи». Або, таким: «Поступовий процес щодо збільшення усвідомлення і здібностей особистості. Процеси спілкування, які спрямовують увагу особистості на області її обмежень і прояснюють їх».