До нового навчального року залишається два тижні. Після літніх канікул і раніше важко було повертатися до шкільного режиму, а наразі все ще більше ускладнюється. Пропонуємо до вашої уваги декілька порад які допоможуть як дітям, так і батькам максимально ефективно розпочати новий шкільний рік.

1. Режим. Щонайменше за 1,5-2 тижні потрібно поступово повертатися до необхідного режиму. Нехай дитина щодня вкладається в ліжко на 10-15 хвилин раніше. Важливо пам’ятати, що учням молодших класів на сон потрібно 10-11 годин, учням старших – не менше 8-9.

2. Шопінг. Разом з дитиною складіть перелік усього необхідного та вирушайте до магазинів завчасно. Так ви зможете придбати усе необхідне без поспіху і не з залишків, а з можливістю вибору. До того ж спільне планування допоможе дитині відчути себе доросліше, укріпить відчуття довіри. І навіть якщо ви б особисто придбали зошит із зображенням песика, а не автівки, але дитина хоче саме такий, то пам’ятайте: щоразу відкриваючи омріяний зошит, дитина відчуватиме задоволення. Цей зошит може стати символом спокою іродинного захисту в теперішній непростий час.

3. Технічне забезпечення. Вже котрий рік поспіль гаджети не просто полегшують життя школяреві, а виявилися вкрай необхідними (якщо не єдино можливими) для отримання знать. Тож було б дуже доречно завчасно розглянути усі можливі види навчання (очне, змішане, дистанційне) та заздалегідь продумати різні варіанти. Це може бути як ремонт старої техніки, так і придбання нової. Або, можливо, ви взагалі складете покроковий план дій у різних ситуаціях. Це допоможе і дитині, і батькам звести рівень стресу до мінімуму.

4. Обмеження і компроміс. У кожної сім’ї є свої правила. Обговоріть з дитиною те, скільки у неї буде часу на комп’ютерні ігри, інтернет, перегляд ТБ, прогулянки з друзями. Спробуйте домовитися таким чином, щоб було комфортно всім членам родини.

5. Ритуали. Подумайте про ритуали які допоможуть легше адаптуватись у навчальному році. Позитивні емоції «перейдуть» у новий навчальний рік і таким чином школа буде асоціюватися з чимось дуже приємним.

6. «Меню» для батьків. Не тільки дітям, а і батькам буває важко ввійти у навчальний графік дитини. Особливо складно батькам учнів молодших класів. Адже їх чекають не тільки складні підйоми, дрімота за сніданком, капризи і небажання рано виходити з дому або підключатись до онлайн-уроку, а і необхідність відводити/забирати дитину зі школи, робити разом уроки та готуватися до творчих конкурсів. Тож було б чудово потурбуватися про себе заздалегідь: продумати щоденне меню на два тижні; скласти перелік осіб які в разі необхідності можуть допомогти дитині дістатися школи (чи забрати її); за необхідності відкласти або перенести гостини чи великі свята до яких потрібно готуватися.

7. «Шлях до школи». Якщо дитина вперше йтиме до нової школи, то пройдіть цей шлях завчасно разом. З’ясуйте всі можливі варіанти, засікайте час, оберіть найбезпечніші маршрути.

 Пам’ятайте, що головне у стосунках – спілкування. Розмовляйте з дітьми / дружиною / чоловіком, радьтеся щодо різних питань, просіть допомоги, делегуйте завдання. Так усі будуть відчувати свою причетність до «великої справи», зменшиться ризик перенавантаження. Також від оточуючих часом можна почути дуже незвичні ідеї щодо реалізації буденних справ.

Джерело: https://www.facebook.com/groups/FlorenceCentre/

#ЦентрФлоренс #Здорове_покоління #школа #ПіклуємосьПросебе #Психічне_здоров‘я

1. Дбайте про себе, про свій власний ресурс. Втомлені батьки пропускають дитячі сигнали. Нереалізовані – часто намагаються реалізуватися за рахунок дитини. Будьте впевненими та реалізованими. У будь-якій ситуації повторюйте собі: «Я найкращий батько чи мама для своєї дитини! Я можу припуститися помилки у вихованні, але вона стане директивою тільки у разі постійного повторення. Та навіть тоді все можна зцілити любов’ю».

2. Не кидайтеся на барикаду виховання одразу. Часто буває, що, повертаючись додому, батьки тут-таки беруться дитину виховувати. Важливо розуміти, що діти спершу сприймають емоції, а саму інформацію із затримкою на 7-10 секунд. Тож намагайтеся говорити повільніше. Дитина – це не ви! Не переносьте на неї свої емоцій, думки і життєвий досвід. Не треба покладати на дитину весь тягар дорослого розуміння, співвідносьте його дозу з віком. Пам’ятайте, що перед вами дитина – говоріть повільно й робіть паузи замість того, щоб повторювати одне й те саме, не отримуючи очікуваного відгуку. Якщо вас переповнюють емоції, зробіть кілька глибоких і повільних вдихів-видихів. Це дозволить пригадати наступні поради і втілити їх.

3. Проявляйте свою любов, робіть це щиро. Батькам здається, що дитина від початку впевнена у батьківській любові. Це не так. Погана поведінка – це сигнал про те, що дитина втратила душевну рівновагу, їй чогось бракує. Так діти, яким не вистачає тілесних проявів любові, обіймів, поцілунків, можуть битися або, навпаки, виснути у вас на шиї. Тому показуйте свою любов! Увага потрібна і успіху, і невдачі. Відзначайте кожен найменший дитячий успіх і радійте йому, а не тільки критикуйте за невдачі. Дитина потребує вашої уваги навіть, якщо вона виражається в осуді та повчаннях. Навіть якщо ви не можете негайно висловити своє ставлення до якогось вчинку, дайте дитині зрозуміти, що ви це побачили. Так само помічайте й хороше, даруйте своє схвалення також. Акцентуйте увагу на тому, що вийшло цього разу і на тому, до чого ще треба докласти зусиль.

4. Уникайте порівнянь із собою на кшталт «Ет, я у твої роки…». До певного віку ви – недосяжний ідеал для своєї дитини. Їй до вас нізащо не дотягнутися. Порівнюючи дитину з собою, ви штовхаєте її або до перфекціонізму, або у безвихідь. Хіба ви цього прагнете? Мабуть, просто бажаєте своїй дитині щастя. А для цього їй треба бачити щасливих батьків. Дитина несвідомо тягне на себе всі проблеми родини, відтворює всі невиявлені емоції. Важливо розібратися у собі, знати напевно, що ви сердитеся саме на дитину, а не на свого партнера, співробітника чи шефа. Якщо так сталося, визнайте це, скажіть: «Пробач. Я роздратований, але це не через тебе».

5. Завжди пам’ятайте: ви передаєте дитині те, що маєте самі на цей момент. Свій досвід, стереотипи, те, що передали вам батьки, дідусі, бабусі та ще більш далекі пращури. Ймовірно, це можуть бути й помилкові судження, але кожне – безцінний досвід. Розповідайте дитині про свої помилки і про те, чого вони вас навчили. Помилки – це розвиток, а бездоганність статична і нежива.

6. У вільну хвилинку складіть список рис, які ви бажаєте бачити у своїй дитині, а потім чесно поставте позначки поряд із тими, в яких ви можете бути для неї взірцем. Ви здивуєтесь, дізнавшись, що найбільше вимагаєте від дитини того, чого не маєте самі. Дозвольте собі бути звичайною неідеальною людиною, і вам буде значно легше дозволити цю неідеальність дитині. Ще Лев Толстой казав: «Припиніть виховувати когось і займіться вихованням самого себе». Ніколи не пізно почати зцілювати себе. Що більш вільними та щасливими ви будете, то менше директив захочете давати своїй дитині.

7. Сваріть дитину тільки за порушення тих вимог, які колись були чітко сформульовані. У переважній більшості випадків дитина не капостить, а просто намагається розсунути кордони. Вона росте, і це для неї так само природно, як дихати. Дозвольте їй! Ваше завдання – встановити чіткі і тверді межі. Вони мають бути послідовними і гнучко змінюватися з віком дитини та масштабними трансформаціями в суспільстві. Якщо ви хочете, аби дитина перепрошувала за свої помилки, дайте їй приклад для наслідування і завжди просіть пробачення за свої. Сміливо зізнавайтеся, що чогось не знаєте, і пропонуйте шукати відповіді разом.

8. Дитині дуже важливо належати. Робіть те, що можете на цей момент, тільки не ігноруйте, не женіть геть. Дитина сприймає це як маленьку смерть. Навіть якщо вас обох захопили емоції і ви почули від своєї дитини «Я тебе ненавиджу!» або «Краще б я взагалі не народжувався!», будьте дорослим. Скажіть: «Навіть якщо я зараз здаюся тобі чудовиськом, знай, що я люблю тебе, нікуди тебе не відпущу і нікому не віддам».

9. Пам’ятайте, що в більшості дітей домінує права півкуля мозку. Це означає, що діти передусім сприймають емоції, інтонації, почуття, з якими ви говорите, а ви, навпаки, сконцентровані на змісті. Вам, як більш досвідченому перемовнику, треба вийти зі своєї половини, пройти на половину дитини, відчути її емоції, заспокоїти, і лише потім намагатися щось пояснити. Головне правило тут – що більше збуджується одна сторона перемовин, то більш розслабленою і спокійною має стати інша. Під час конфлікту це непросто, тому не перекладайте це завдання на дитину.

10. Краще підтримайте, ніж оцініть. Наші оцінки та оцінювання взагалі впливає на емоційний стан і подальший розвиток дитини. Уникайте оцінок, щоб дитина спиралася на свої внутрішні відчуття, а не на схвалення оточуючих. Кажіть дитині не те, за що ви її любите, а те, що ви любите в ній.

11. Підтримуйте самостійність. Коли дитина намагається робити щось нове, заохочуйте, будьте поруч, але не робіть це за неї. Ваше головне батьківське завдання – відкрити перед дитиною двері, допомогти розкрити свій потенціал, а не прожити життя за неї.

12. Не приносьте себе в жертву інтересам дитини. Вона це відчуває і носить у собі відчуття провини. Стежте за своїм рівнем щастя, щоб потім у сварці не випалити ненароком: «Я заради тебе, а ти…!». Будьте щасливі! Це найкраще, що ви можете зробити для своєї дитини.

Як у період тривог заспокоїти своїх дітей, а також зробити так, щоб удома вони не закинули навчання і водночас не відчували себе напружено? Про це розповіла сімейна і дитяча психологиня Світлана Ройз.

ЗАГАЛЬНІ ТЕЗИ

1. Зараз діти, так само як і ми, перебувають у напрузі. Вони відчувають загальну тривогу від невизначеності, від напруги батьків, від зміни звичного режиму та обмежень. До цього додаються хвилювання про ДПА/ЗНО – поки немає розуміння щодо цього питання, від цього напруга посилюється. Тобто, зараз діти, особливо старші, потребують батьківської підтримки, вони очікують від батьків психологічної допомоги.

2. Ідеально, якщо батьки намагаються бути в контакті зі станом дитини і її почуттями, чесно говорять про те, що з нами відбувається. Треба просто сказати: “Якби мені зараз було потрібно вчитися вдома, я би, мабуть, на все забив. Мені самому складно зараз зібрати себе в купу. Давай допоможемо одне одному – наприклад, разом складемо розклад на день. Я потребую твоєї допомоги”.

3. Ми маємо розуміти, що перші два тижні – це період адаптації, коли ми тільки напрацьовуємо новий життєвий досвід. У когось – два, у когось – два з половиною. Це індивідуально. Взагалі, “по-хорошому”, на адаптацію дається до двох місяців, тобто два тижні – це фантастично швидко. Тому зараз ми маємо бути дуже терплячими і обережними до себе і своїх дітей.

4. Треба просто робити вдих та видих і нагадувати собі: “Я не вчитель”.

Основа техніки безпеки для батьків: нам потрібно пам’ятати, що ми НЕ вчителі для наших дітей, у нас немає потрібних професійних навичок, ми не вміємо пояснювати предмети і, найголовніше (власне, чому батькам не можна навчати своїх дітей) – ми дуже емоційно залучаємось. Якщо дитина щось не розуміє, ми не можемо впоратись зі своїми емоціями: нам здається, що ми дурні, наша дитина дурна і таке інше. А дитина може просто не сприймати нас у ролі вчителя – і це нормально.

ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ

1. День не має перетворюватись на суцільне виконання домашніх завдань. Школа – це не все життя дитини, особливо зараз. Діти і без того відчувають себе незрозуміло за що покараними, і нам важливо, аби школа не асоціювалась із додатковим покаранням.

2. У дитини, яка вчиться вдома, має бути окрема територія. Навіть якщо в неї немає своєї кімнати, можна символічно позначити невелику частину мотузкою на підлозі, зробити парканчик з іграшок або коробок – що завгодно.

Ми всі зараз змушені жити і працювати разом на невеличкій території, і це час перегляду кордонів кожної людини – неважливо, великої чи маленької – і поваги до цих кордонів. Це час, коли батьки вчаться стукати, перш ніж увійти в кімнату підлітка, якщо вони не робили цього раніше. Час, коли дитина вчиться не підходити без нагальної потреби до мами, яка працює з дому.

3. Треба слідкувати, щоб дитина будь-якого віку робила перерви – і краще, якщо ми зупинимо її трохи раніше, ніж вона втомиться. Маленькі втомлюються за 10-15 хвилин, підлітки – десь за півгодини.

4. Відчиняйте вікна, провітрюйте, дбайте про свіже повітря під час навчання дитини. У мозку є структури, що відповідають за відчуття безпеки – у разі нестачі свіжого повітря ці показники зменшуються. Якщо дитина перебуває в задусі, у неї знижується активність, вона втомлюється, закатує істерики. Чим менше повітря, тим гірші результати навчання.

5. Часто, коли дитина бачить велику кількість завдань (більше , у неї природно починається паніка і їй легше взагалі закрити щоденник або месенджер. Наше завдання – допомогти структурувати підхід до навчання. Буквально скласти з дитиною план: ти починаєш робити оце, потім – це.

Також – розбивати велике завдання на маленькі частини. Це стосується всіх дітей. Загалом старші школярі вже вміють це робити самостійно, але якщо дитина у стані тривоги – розфокусована, погляд відсторонений, відсутній, або дитина хапається то за одне, то за інше – їй треба допомогти.

6. Часто дитина перед вибором: з якого завдання почати – з простого чи складного? Це залежить від того, як ваша дитина “вступає в діяльність”. Щоб це зрозуміти, треба поспостерігати: як дитина прокидається?

Є діти, які швидко встають, умиваються і починають усе робити. Коли така дитина їсть, вона спочатку з’їдає всі найсмачніші шматки і залишає несмачні наостанок. У такому ж режимі вона “вмикається” в усе нове. Тобто дуже швидко “входить” в урок – але й швидко втомлюється. Вона швидко здає контрольну роботу – але не факт, що там не буде помилок. Про таких дітей кажуть, що вони все схоплюють миттєво, але не зрозуміло, наскільки довго будуть це пам’ятати. Таким дітям треба складне давати на початку. І робити зарядку після уроку.

Натомість, є діти іншого типу – які довше розганяються. Вони “вмикаються” не так швидко – але довше йдуть. Ці діти переважно встають поволі, не з першого разу, зазвичай спочатку з’їдають несмачне, а смачні шматочки залишають наостанок. Таким дітям треба на розгін давати легкші завдання, а складні – потім. Їм навіть можна ставити під час навчання енергійну музику – якщо музика їх не відволікає. Або робити перед уроком зарядку.

7. Коли ми хочемо дитину в щось швидко залучити – наприклад, у навчання – ми маємо пам’ятати, що в неї, як у кожної людини, є інерція. Коли маленька дитина грається, а їй треба сідати за уроки – тут допоможе обумовлений час або дзвоник будильника, який кличе до навчання. Або ми говоримо: “За 10 хвилин сідаємо за уроки”. Так ми виявляємо повагу до своєї дитини як до людини. Зрозуміло, що це складно, адже багато батьків сьогодні також живуть у режимі дефіциту сил. Найлегший спосіб зекономити сили – примус. Але це програшний спосіб.

ПОЧАТКОВА ШКОЛА

У початковій школі мотивація до навчання – виключно зовнішня. Малюк вчиться заради задоволення, фану, заохочення. Треба також розуміти, що в дитини вже є невеликий, але досвід навчання. У першокласників його ще нема, але в 2-3 класах він уже напрацьовується.

Практичні поради для батьків про навчання вдома від дитячої та сімейної психологині Світлани Ройз

Фото: автор – IgorVetushko, Depositphotos

1. Нам важливо, щоб, за можливості, не збивався звичний режим. Це неможливо в повній мірі, він однаково вже збився, але треба створити новий і намагатись його дотримуватись.

2. Треба, щоб для навчання було окреме місце. Ідеально, щоб був окремий простір, “кокон”, щоб дитина розуміла: вона туди заходить – і все, вона вже налаштована на навчання.

3. Важливо, щоб до навчання кликав якийсь сигнал, як дзвоник – наприклад, будильник телефона. Це має бути приємний звук, якась улюблена музика – але краще, аби це не був мамин голос. По відношенню до мами і тата й так буде вдосталь напруги: зараз батьки живуть у змішаних ролях, а скрізь, де є змішані ролі, – є конфлікти.

4. Оптимально, коли дитина займається 10, максимум 15 хвилин. Потім дзвенить дзвоник, дитина може випити води, порухатись. Ми ж пам’ятаємо, що живемо в умовах, коли в дитини знижена рухливість і нестача повітря.

5. Пам’ятаймо, що ми – не няньки і за дитину завдання не робимо. Але деяким дітям важливо, аби ми були в кімнаті, коли вони вчаться. Можна займатися своїми справами, але потрібна присутність батьків. Час від часу можна підходити до дитини, питати, як справи, підтримувати її, прикладаючи руку до місця підтримки – між лопатками на спині. Це таємне місце підвищення самооцінки, додавання сил.

6. Прекрасно, якщо батькам стане сил зробити з малюками “Гоґвортс” – тобто створити ігрове середовище. Якщо ми зможемо озброїтись чарівною паличкою, якою б торкалися лоба дитини і казали: “Ти з усім впораєшся”. Чарівний будильник у нас уже є, і не завадить знайти для дитини чарівний камінець мудрості – ну, і для себе принагідно.

7. Ми пам’ятаємо, що дитина перебуває в напрузі – отже, ми маємо більше, ніж зазвичай, звертати увагу на те, що їй вдається добре. Так званий метод “зеленої ручки” – підкреслювати не недоліки, а успіхи – особливо потрібний у режимі підвищеної напруги, коли дитина не дуже впевнена в собі.

СЕРЕДНЯ ШКОЛА

У школярів середньої школи під час підліткової кризи зазвичай страждає навчальна мотивація, тому що в мозку в цей час інші завдання. Підлітковий вік – це час, коли мозок складно сприймає нову інформацію. Тоді відбувається так званий синаптичний прунінг – відкидання невикористаних нейронних зв’язків. Щоб це відбулося, треба обмежити приймання нової інформації.

Дитина в цей момент стає дуже сонливою і починає трохи “гальмувати”. У неї потерпає довгострокова пам’ять. Вона, не те що б не хоче – а фізично не може запам’ятовувати обсяги інформації, які їй пропонують. Її мозок має інші завдання. Можна сказати, як не шкода це визнавати, що в середній школі мотивації до навчання практично немає, або вона зароджується.

Практичні поради для батьків про навчання вдома від дитячої та сімейної психологині Світлани Ройз

Фото: автор – petrograd99, Depositphotos

Ще Лєв Толстой казав, що існує “пустеля отроцтва”. Це саме про те, що переживають підлітки. Мало того, що це криза самотності, криза особистості – зараз вони взагалі обмежені у спілкуванні. Добре, якщо в них є вдома інтернет, щоб вони могли спілкуватись хоч у соцмережах.

1. Для підлітків добре, якщо їхній робочий день і день взагалі починається не о 8:30, а хоча б на годину пізніше. Це був би величезний внесок у їхнє здоров’я. Адже їхні потреби у сні більші, ніж зазвичай.

2. Підлітки чинять опір материнській фігурі, вчителькам дуже складно працювати з підлітками. Якщо мама ще й починає керувати його навчанням – це вдвічі гірше. Тому було б чудово разом із підлітком обрати та встановити певний звуковий сигнал, який кличе його робити уроки. Так можна організувати весь денний розклад. Чим менше материнського голосу, який наказує, що робити, – тим краще. Усе, що стосується наказів, краще перенести в повідомлення у месенджер чи якісь звукові сигнали.

3. Підлітку важливо, аби ми бачили в ньому авторитетну фігуру. Тож якщо ми зараз перекладемо частину родинної відповідальності на нього, якщо він готовий її взяти, – це буде внесок і в наші стосунки, і у відчуття сили самим підлітком.

Ми можемо поставити пряме запитання: “Чим я можу бути для тебе корисним, що я можу зробити для тебе зараз?”. Наступний крок: “Я не хочу, аби твій день перетворювався на суцільне навчання, давай подумаємо, що там буде ще”. Щодо навчання можна сказати: “Давай сплануємо, скільки часу потрібно на кожен предмет, і скажи мені сам – тебе контролювати чи не треба?”.

4. Треба запитати підлітка, як краще облаштувати його місце. І тут, оскільки ми маємо справу зі спротивом, можливо, підліток вирішить робити уроки на підлозі, лежачи. Треба поставитись до цього з розумінням – це також буде внесок у стосунки і в повагу до особистого простору підлітка.

5. Якщо підліток відчуває, що його контролюють – він буде бунтувати. Але йому також важливо бачити, що якщо він щось зробив – це він, умовно кажучи, зробив не даремно. Треба говорити, як ви цінуєте те, що він робить.

6. Підліток може спитати: “Чому я маю це все робити, якщо ти взагалі нічого не робиш?”. Ми можемо вимагати чогось від дитини тільки тоді, коли їй є, що від нас дзеркалити. Я можу очікувати, що мої діти займаються зарядкою, якщо я сама займаюсь. Вони мають бачити, що ми вчимось або працюємо з дому. І це буде геніально – якщо ми всідаємось або разом, або кожен у своїй кімнаті, і до нього долітає, як ви слухаєте лекцію або працюєте.

СТАРША ШКОЛА

Учні старшої школи вже націлені на результат. Якщо дитина нормально розвивається і дорослішає, у неї вже формується внутрішня мотивація до навчання. Така дитина буде сама шукати, де ще знайти інформацію, що їй потрібна. Тут ми можемо допомогти, розповідаючи їй про онлайн-курси, які ми самі бачили, різні джерела інформації з питань, що цікавлять дитину.

Практичні поради для батьків про навчання вдома від дитячої та сімейної психологині Світлани Ройз

Фото: автор – vadimphoto1@gmail.com, Depositphotos

1. Дитина старшої школи вже може бачити власну користь. У нормі, до 14-15 років уже має визріти власна мотивація до навчання. Отже, цей вік має бути часом, коли ми вже не дуже контролюємо процес, дитина “вчиться сама”.

Якщо ми її усе ще контролюємо, – можливо, коли ми вийдемо з карантину, буде потрібна допомога тьютора, психолога, нейропсихолога, щоб подивитись, яка зі структур психіки дитини потребує корекції. Тому що у старшого школяра – дитини 16-17 років – уже має сформуватися внутрішній контроль і є безпосередня навчальна мотивація. Він сам розуміє, заради чого все це робить.

2. Якщо ми бачимо, що наша дитина – вмотивована і відповідальна, нам треба слідкувати, щоб вона відпочивала і перемикалась на різні види діяльності. У таких дітей може бути більша, ніж зазвичай, потреба в комп’ютерних іграх, де скидається напруга. Ідеально, якщо є правило: наприклад, дитина 40 хвилин грає на комп’ютері, а потім робить 20 присідань або іншу фізичну вправу. Треба, щоб ми вмикали тіло, тому що йому зараз не вистачає уваги.

Зараз непростий час і випробування для всіх – тож зичу сил батькам, дітям і вчителям.

Зоя Звиняцьківська, “Нова українська школа”

Коли дитина вступає в підлітковий вік, батькам властиво турбуватися про те, як задовольнити її потреби в самостійності та водночас забезпечити їй всебічну безпеку. У цьому питанні важко знайти золоту середину, і тривога про благополуччя підлітка часто бере верх. З іншого боку, всі батьки хочуть, щоб їхня дитина в майбутньому стала незалежною дорослою людиною.

Підліток і самостійність

Підлітку потрібно більше самостійності, ніж раніше. Ви побачите цю потребу навіть в його простих повсякденних справах. У цьому непростому віці дитина більше дізнається про доросле життя та про те, що таке відповідальність. Також у цей період вона найбільш схильна до невиправданого ризику. Зберегти баланс між самостійністю й безпекою - складне завдання, адже підлітки акцентують свою увагу тільки на самостійності.

Любіть і підтримуйте підлітка

Це найважливіше, що ви можете для нього зробити. У цьому віці діти часто соромляться фізичних проявів батьківської любові, особливо в присутності інших людей. Але є багато інших способів проявити любов і турботу:

Цікавтеся заняттями та друзями дитини.

Проявляйте інтерес до її хобі й захоплень.

Будьте уважним слухачем.

Частіше говоріть дитині, що ви любите її.

Завжди зважайте на думку підлітка.

Не засуджуйте й не оцінюйте.

Не глузуйте з нього в присутності інших людей.

Дотримуючись даних порад, ви зробите дитину більш упевненою в собі та щасливою. У свою чергу, вона стане набагато відповідальнішою.

Поважайте емоції й потреби підлітка

Підліток – поки ще не дорослий, але це не означає, що з його думкою не потрібно рахуватися. Важливо розуміти, що в підлітковому віці емоції та психіка ще не сформовані й досить хаотичні. Підліток часто ніяковіє, гнівається та хвилюється. Це цілком нормально, це природна частина дорослішання. Ваше завдання – показати дитині свою повагу й повну підтримку:

Завжди проявляйте повагу до дитини, слухаючи, що вона хоче вам сказати.

Якомога частіше давайте дитині можливість відчути свою значимість, прислухайтеся до її думки.

Це чудовий спосіб налагодити спілкування з дитиною. Вона буде відчувати, що її люблять і поважають. А ваше спілкування буде більш довірливим.

Довірливо розмовляйте з підлітком на особисті теми

Підліток потребує особистого простору. Будь-яка дрібниця може здатися йому порушенням його особистих кордонів. У підлітковому віці батькам важливо встановити підлітку рамки дозволеного:

Чудовою нагодою показати дитині, чого від неї чекають у родині, вважається встановлення сімейних правил. Важливо, щоб ви при цьому були чесними та встановлювали правила розумно. Наприклад, нормально вимагати від підлітка, щоб він повертався додому о 21-22 годині, але вимагати бути вдома до 19 години – надто суворо.

Від друзів, однолітків та з Інтернету підліток багато дізнається про секс. Ця інформація не завжди правильна, тому варто відверто поговорити на цю тему з підлітком. Говоріть упевнено, не соромлячись. Зрозумійте, що ви є для нього головним джерелом правильної, перевіреної інформації, тому будьте відкриті для спілкування. Якщо вам некомфортно говорити на дану тему – попросіть про це чоловіка.

Поговоріть з дитиною про секс, але акцентуйте її увагу на тому, що ви не схвалюєте статевий зв'язок у ранньому віці. Розкажіть підлітку про методи контрацепції, про негативні наслідки ранньої вагітності та про те, як убезпечити себе від сексуального насильства.

Обов'язково розкажіть підлітку про шкоду наркотиків. Якщо дитина рішуче хоче спробувати алкоголь – запропонуйте їй влаштувати вдома вечірку з друзями й дозвольте вжити алкоголь у невеликій кількості. Переконайтеся, що всі присутні на вечірці прийшли до вас із дозволу їх батьків.

Зрозумійте, що підліток – уже не дитина

Багато батьків вважають, що підліток – усе ще дитина, але не всі навколишні згодні з даною думкою. Розкажіть підлітку, що першим кроком на шляху до самостійності є розуміння того, що він уже не дитина. І не варто очікувати, що люди будуть поблажливі до нього так само, як до маленької дитини.

Скажіть підлітку, що він повинен поводитися як дорослий, якщо хоче, щоб люди ставилися до нього серйозно. Розкажіть, як діють дорослі в тій чи іншій ситуації.

Підліток і відповідальність за вчинки

Коли підліток бере на себе відповідальність за свої дії та слова, він стає більш самостійним. Поясніть йому, що завжди необхідно відповідати за вчинки. Люди охоче взаємодіють з відповідальними людьми, здатними відстоювати точку зору.

Розкажіть підлітку, що допускати помилки в процесі дорослішання й навчання – нормально. Навчіть його визнавати свої помилки й радіти правильним рішенням. Також навчіть бути максимально чесним і визнавати помилкові рішення.

Покажіть підлітку, як заслужити довіру тих, хто його оточує

Якщо ви хочете, щоб ваш підліток став самостійним – допоможіть йому заслужити довіру людей. Як тільки навколишні побачать, що підлітку можна довіряти – вони дадуть йому можливість самостійно приймати рішення.

Привчіть дитину до того, щоб вона дотримувалася встановлених правил, завжди повідомляла батькам, де вона знаходиться, слухала старших.

Домашні обов'язки – невід'ємна частина самостійності

Самостійність означає не тільки свободу, а й такі речі, як обов'язки та відповідальність. Скажіть підлітку, що він уже достатньо дорослий, і йому потрібно виконувати хоча б найпростіші домашні обов'язки. Дозвольте йому допомагати вам у міру можливостей і виконувати деякі справи.

У виконанні домашніх обов'язків підліток може звертатися до вас по допомогу, але при цьому він повинен проявити ініціативу. Він уже досить дорослий для того, щоб готувати вечерю для всієї родини, доглядати за рослинами, купувати продукти.

Навчіть підлітка готувати

Навичка приготування різних страв стане в пригоді не тільки дівчаткам. Якщо підліток навчиться готувати, він стане більш самостійним і буде менше залежати від інших.

Разом з дитиною знаходьте цікаві рецепти в Інтернеті й готуйте їх удома. Можна влаштовувати дні іноземної кухні та спробувати оригінальні страви, а заодно більше дізнатися про культуру та звичаї інших країн.

Навчіть дитину правильно розставляти життєві пріоритети

Набуваючи самостійності, дитина повинна навчитися відрізняти головне від другорядного, а також правильно розставляти пріоритети. Поясніть дитині, що є справи, яким варто приділити головну увагу, і є ті, які можна виконувати у вільний час.

Підліток повинен розуміти, що деякі справи можуть здаватися терміновими, проте їх можна відкласти. І навпаки: він може відкладати важливі справи через те, що вони здаються занадто складними.

Допоможіть підлітку скласти список справ на день. Запропонуйте йому розставити справи в порядку їх важливості, починаючи з найбільш термінових. Підкажіть, де він неправильно розставляє пріоритети.

Навчіть дитину піклуватися про власну безпеку

Коли підліток стає більш незалежним, батьки часто побоюються за його безпеку. Віддайте підлітка в секцію самооборони. Коли він буде знати, як захистити себе в небезпечних ситуаціях, йому буде не так страшно проявляти самостійність.

Поясніть дитині, що завжди необхідно піклуватися про власну безпеку, незалежно від того, наскільки він упевнений у своїх силах. Не варто гуляти в небезпечних місцях або йти гуляти з людьми, з якими він не відчуває себе в безпеці.

Навчіть підлітка не заходити в ліфт з незнайомцями й не ходити на вечірки до незнайомих людей.

Підліток повинен знати, до кого звертатися в ситуації небезпеки

Дитина повинна напам'ять вивчити номери телефонів, за якими вона може зателефонувати в небезпечних ситуаціях або тоді, коли їй знадобиться допомога.

Підліток повинен знати адресу найближчого відділення поліції й лікарні й те, як туди можна швидко дістатися в разі потреби.

Коли ваша дитина переживає труднощі підліткового віку, вам теж доводиться непросто. Але підлітковий вік – сприятливий час для того, щоб поділитися з нею своїми тривогами. Це дасть їй зрозуміти, як сильно ви її любите і як сильно про неї піклуєтеся. Так вона стане більш відповідальною й почне піклуватися про власну безпеку.

посилання: https://www.facebook.com/dytyachyjpsyholog 

Як навчити дитину правильно ставитися до грошей, багато батьків замислюються лише, тоді коли їх дитина закінчує школу.

Але відносини дитини з грошима починають будуватися значно раніше.

Як же навчити дитину цінувати гроші?

Три важливих постулати з даного питання:

дитину слід навчати користуватися грошима;

з дитиною треба співпрацювати;

з дитиною завжди слід бути чесним.

Інформація для батьків, які прагнуть навчити дітей розумно користуватися грошима.

Діти - дошкільнята

Батьки повинні надати можливість дитині вибрати між двома-трьома предметами. Дитина повинна зрозуміти обмеженість вибору.

Беріть дитину з собою в магазини. Вона може самостійно платити за свої покупки.

Дитина має зрозуміти, що члени сім'ї повинні витрачати гроші не тільки на іграшки та розваги, а й на оплату житла, придбання продуктів, одягу і т. Д.

Дитина має зрозуміти, як важливо економити гроші.

Дитині важливо зрозуміти різницю між поняттями «хочу» і «можу».

Хвалити частіше, ніж лаяти. Помилки дитини - частина її навчання.

Діти у віці від 6 до 8 років

Розподіліть обов'язки в сім'ї. Навіть чотирирічна дитина здатна прибрати свої іграшки. Створіть перелік особливих обов'язків, які можуть виконувати діти, щоб отримати в нагороду трохи грошей. Заведіть скарбничку, куди дитина буде складати зароблені кошти.

Не купуйте іграшки на вимогу дитини. Навчіть її думати про майбутні свята і дні народження, на які вона обов'язково отримає подарунок.

Навчіть дитину розуміти взаємопов'язаність дій і наслідків. Щоб отримати щось, треба нести відповідальність за щось.

Дитина має зрозуміти, що будь-які ресурси, в тому числі і гроші, обмежені

Діти у віці від 8 до 12 років

Дозволяйте дитині допомагати вам в прийнятті рішень. Наприклад, беріть її з собою в продовольчий магазин і радьтеся з нею, що купити до обіду.

Кращий шлях навчити дитину берегти гроші - показати, що гроші необхідно заробляти. Подарунки не повинні робитися постійно.

Ніколи не платити гроші і не «штрафувати» за такі речі, як хороша або погана поведінка або звичайні сімейні обов'язки. Рутинна робота з прибирання, наведення порядку та ін. Є обов'язком всіх членів сім'ї.

Батьки повинні регулярно видавати дитині невеликі суми грошей. Діти і батьки повинні спільно вирішувати, яким чином і коли їх витратити. Радити і допомагати, а не командувати і диктувати

Батьки повинні надати дитині можливість заробити додаткові гроші. Для цього необхідно давати їй особливі конкретні і ясні завдання

Дитина повинна зрозуміти, що планування дозволяє зберегти гроші.

Організовувати постійні сімейні наради за участю дітей, на яких обговорювати і грошові питання, наприклад, планувати великі покупки.

Демонструвати дітям, як дорослі вибудовують сімейний бюджет.

Діти 13-ти років і старше

1. Будьте тривалі в своїх вимогах до дитини. Вимог не повинно бути багато .. Будьте послідовними і, що найбільш важливо, чесними.

2. Дайте дитині зрозуміти, що найбільш важливі інтереси всієї родини, а не її особисті пристрасті.

3. Вітаючи дитину з днем ​​народження або іншим святом ніколи не замінюйте подарунок грошима.

4. Батьки повинні допомагати підліткам збирати гроші для досягнення довгострокових цілей.

5. Підлітки повинні зрозуміти, яким чином поповнюється і на що витрачається сімейний бюджет.

6. Підлітки повинні бути залучені в процес підрахунку доходів і витрат сім'ї.

7. Підліткам слід розповідати про те, як функціонує система фінансів - банки, страхові компанії та ін.

8. Дитина повинна зрозуміти, що вона є важливою частиною сім'ї та інші члени сім'ї розраховують на неї.

Більшу частину знань в сфері грошей дитина отримує, спостерігаючи за щоденною діяльністю своїх батьків та інших дорослих.

Овсяник Людмила

Асертивність – мистецтво озвучувати свої потреби й бажання іншим людям без агресії й неповаги

У наші дні багато батьків борються із проявами як агресивної, так і пасивної поведінки своєї дитини. Агресивна дитина буде штовхати, бити, кричати й ображати інших дітей, щоб досягти бажаного, у той час як пасивна дитина буде дозволяти іншим робити з нею так, як їм хочеться, при цьому не заперечуючи. Жодна із цих моделей поведінки не є сприятливою в довгостроковій перспективі на відміну від асертивності*, яка є мистецтвом озвучувати свої потреби й бажання іншим людям без агресії й неповаги.

Пропонуємо одинадцять способів того, як можна допомогти дитині набути асертивності.

1. Самооцінка. Діти з високою самооцінкою знають, як відстоювати свої права. Вони рідко бувають задираками та вміло справляються з хуліганськими витівками. Якщо ми як батьки зможемо сформувати в наших дітей здорову самооцінку та впевненість у собі, вони стануть проявляти асертивність природним чином.

2. «Ні» догоджанню одноліткам. Іноді діти намагаються наслідувати своїх друзів і догоджати їм. Це природно, але ви повинні заохочувати дитину казати й робити те, що вона вважає за потрібне. Поясніть дитині, що навіть якщо вона не згодна зі своїми друзями, то все одно, як і раніше, їм цікава. Якщо ні, тоді вони не є її друзями.

3. Заохочуйте сором'язливу дитину висловлюватись. Коли діти соромляться, вони ухиляються від заперечень, особливо, коли хтось поводиться з ними некоректно. Їм зовсім не треба ставати екстравертами, але вони повинні вміти постояти за себе. Скажіть дітям, щоб вони впевнено та спокійно розповідали про те, чого вони не люблять і не приймають.

4. Нехай вирішує дитина. Часто ми вважаємо більш ефективним прийняття рішень за наших дітей, але іноді нам треба не тільки дозволяти їм висловлювати свою думку, а і спонукати їх до цього. Ставте дітям відкриті запитання, щоби стимулювати їхнє незалежне мислення. Нехай діти знають, що не буває тільки однієї правильної відповіді. Це допоможе їм поважати свою власну думку.

5. Навчіть дитину шанобливо висловлювати свою думку. Часто ми висловлюємо свою думку таким завзятим і ворожим чином, що це завдає болю або ображає почуття інших людей. Асертивна людина розуміє, що її думку можуть почути та зрозуміти тільки тоді, коли вона висловлена тактовно, з повагою. Агресія провокує агресію. Асертивність передбачає озвучування вашої точки зору без обмеження почуттів іншої людини. Це те, що ми, батьки, повинні повторювати дітям знову і знову.

6. Будьте прикладом для наслідування. Якщо ви ставитесь до людей і ситуацій агресивно або пасивно, ваші діти будуть наслідувати ваш приклад і не зможуть набути навички асертивності. Якщо ви при дитині скаржитесь на погане обслуговування, постарайтесь бути позитивним прикладом, розмовляйте ввічливо й шанобливо. Поясніть дитині, що в житті дуже важливо відстоювати свої інтереси, але при цьому агресія не є доречним засобом для досягнення цієї мети.

7. Поважайте розбіжності. Усі ми часто змінюємо свою думку або утримуємось від заперечення для досягнення миру. Навчіть дитину, що це нормально, якщо кохана або інша людина буде не згодна з нею. Поясніть, що кожний думає й відчуває по-своєму, і неможливо дійти згоди з усіма. З іншого боку, треба навчити дитину казати «Ні». Вона повинна знати, що шанобливо та впевнено казати «Ні» будь-кому – це абсолютно нормально. Це допоможе дитині набути навички ефективного спілкування в особистих і професійних ситуаціях та уникнути м'якотілості, яка дозволяє іншим робити з людиною те, що вони хочуть.

8. Послідовність. Коли ми кажемо нашим дітям не робити що-небудь, то вчимо їх, що є фізичні й емоційні кордони, які треба підтримувати для їхньої власної користі та користі інших людей. Коли ви кажете дитині, що вона може подивитися телевізор тільки півгодини, дотримуйтесь ваших слів. Це навчить її робити те ж саме. Послідовність у дотриманні кордонів навчить дитину не дозволяти іншим робити з нею все, що їм хочеться.

9. Поважайте непокору. Послідовність у підтримці дисципліни має вирішальне значення для виховання. Однак у міру дорослішання діти часто борються за деякі права, що дозволяють їм відчувати свою автономію. Вони чинять опір вашим правилам і сердяться, коли ви тиснете на них. Не гнівайтесь. Настає час, коли батьки повинні бути проникливими та дипломатичними. Наприклад, ви можете обговорити, чому дитина не хоче вимкнути телевізор відповідно до правил. Після довгих переговорів, якщо вона буде як і раніше непохитна, скажіть їй, що вона повинна вимкнути його через півгодини. Дуже важливо іноді дозволяти дітям проявляти незалежність, коли вони відстоюють свою автономію, інакше вони будуть утримуватись від висловлювання своєї думки чи бажання, тому що боятимуться вашого несхвалення або відчуватимуть себе безсилими, що може мати негативний вплив на їх поведінку в інших ситуаціях, коли треба проявити асертивність.

10. Конструктивна критика. Дітям іноді властиво не погоджуватися зі своїми батьками або робити те, що батькам не подобається. Якщо ваша дитина ниє, коли ви просите її виконати певні домашні обов'язки, не кажіть їй, що вона погана. Це не має сенсу й засмутить її. Замість цього, коли вона буде нити, скажіть їй, що ви не можете зрозуміти, що вона каже, що є кращий спосіб спілкування, що даний спосіб неприйнятний. Це буде стимулювати дитину висловити свою попередню думку, але конструктивним і поважних чином.

11. Закликайте логіку. Діти набагато розумніше, ніж ми думаємо. Якщо ви аргументуєте їм причини, за якими вони повинні дотримуватись певних правил, вони з готовністю будуть дотримуватись їх. Пояснюючи вашій дитині правила, ви даєте їй зрозуміти, що ці правила не є вашою забаганкою.

Ефективне управління своїми емоціями є природним наслідком асертивності. Допомагаючи дітям набути цієї якості, ми не тільки допоможемо їм уникнути знущання та глузування однолітків, а й ролі задирак і розбишак, а також допоможемо знизити прояви непотрібної агресії у світі та зміцнимо культуру поваги й толерантного ставлення до чужої думки.

*Асертивність – поведінка, що поєднує внутрішню силу та ввічливість у стосунку до оточуючих. Це здатність у ситуації зовнішнього тиску коректно відстоювати свої інтереси та свою лінію поведінки, спокійно казати «ні» тому, що вас не влаштовує та продовжувати в соціально прийнятній формі ефективно наполягати на своїх правах.

Джерело: child develop

Підлітковий вік – час змін. Перед його початком дитина проживає різні життєві етапи й емоції. Багато хто з батьків може згадати свої відчуття страху, болю або розчарування, що охоплювали їх під час роздумів про виховання дитини. Але та виросла – і батьки щасливі усвідомлювати, що з нею все гаразд. Усі батьки бажають щастя своїм дітям. Спробуймо з’ясувати, як зробити підлітка щасливим.

Щасливий підліток

     У житті 13–19-річних дітей змінюється досить багато. Вони переживають фізіологічні зміни, намагаються наслідувати людей зі свого оточення або перебувають у пошуку власного стилю.

    Діти раннього віку люблять дивитися мультфільми і грати в комп'ютерні ігри. Підлітки спілкуються з однолітками за допомогою соціальних мереж і ходять із друзями на вечірки. У старших класах діти відчутно змінюють власні уявлення про дружбу. Вони прагнуть глибоких взаємин і потребують більшої свободи. Також старшокласники вирішують, ким стати в майбутньому і вчаться робити самостійний життєвий вибір.

Виховання підлітків

          Виховання маленьких дітей суттєво відрізняється від виховання підлітків. В останніх може виникати багато проблем з успішністю, спілкуванням з однолітками тощо. Діти цього віку стикаються із фізіологічними змінами, нерідко – із глузуванням і знущаннями однолітків.

          Від підлітка ви досить часто можете почути фразу: «Я все з’ясую самостійно, ти нічого не тямиш». Підлітки стають старшими й вимагають більше свободи. Тому вам варто дозволити їм самостійно робити життєвий вибір. Водночас підлітки потребують вашої допомоги, аби навчитися приймати правильні рішення.

Щастя тут і тепер

Батьки постійно говорили нам, що ми будемо щасливіші згодом, коли вступимо в університет, складемо випускні іспити, влаштуємося на роботу тощо. Якщо ви прагнете, щоб ваш підліток був щасливий, не повторюйте цю помилку.

Не кажіть йому, що для щастя потрібні ті чи інші умови. Він може стати щасливим просто зараз. Але не варто розповідати підліткові, як саме досягти щастя – просто скажіть йому, що для цього він не потребує жодних умов.

Наука щастя

         Щоб стати щасливими, нам слід звертати увагу на те, в чому ми успішні, а не на те, що з нами не так.

Це не означає, що варто ігнорувати недоліки вашого підлітка. Поговоріть із дитиною, запитайте, що робить її щасливою. Намагайтеся, щоб у підлітка цього було вдосталь. Якщо дитина каже, що просто хоче полежати на дивані або погуляти з друзями, дозвольте їй це. Такі дії допоможуть дитині втримати життєвий баланс.

         Якщо підліток добре грає у футбол, переконайтеся, що в нього є на це заняття достатньо часу. Зосередившись на тому, що в нього добре виходить, він досягатиме ще більшого. Коли підліток щасливий, то намагатиметься стати кращим і в тих заняттях, у яких ще не має великої майстерності. Допомагайте йому в цьому.

          Підліток повинен розуміти, що завжди бути щасливим неможливо. Усі емоції гідні, а іноді для людини нормально відчувати злість або засмучуватися. Іноді, за певних обставин, злість навіть може бути конструктивною. Поясніть дитині, що її щастя не повинно залежати від емоцій, які вона переживає.

Формула щастя Мартіна Селігмана

Відомий американський психолог Мартін Селігман визначив 5 елементів щастя і психічного благополуччя.

1. Позитивні емоції

Зосередьтеся на позитивних моментах вашого життя. Намагайтеся зрозуміти, що сповнює вас оптимізмом і робить щасливішим. Погляньте на власне минуле, сьогодення й майбутнє оптимістично.

Водночас потрібно розрізняти задоволеність (результат задоволення базових потреб людини у їжі, сні тощо) і задоволення (задоволення розуму, наприклад, радість від досягнень, задоволення від праці тощо). Навчіть підлітка зосереджуватися на позитивних емоціях і задовольняти фізичні й інтелектуальні потреби, щоб стати щасливим.

2. Залучення

Для відчуття щастя людині потрібно знайти заняття, у які вона буде цілковито залучена. Людина відчуває блаженство, коли настільки захоплена чимось, що ніщо інше не має для неї значення.

Перебуваючи в такому стані повного залучення, дитина стає щасливішою. Якщо вона любить той чи інший вид спорту, то займатиметься ним багато годин на день. Якщо їй подобається малювати або читати, вона приділятиме весь свій вільний час цим заняттям, і ніщо інше в ці моменти не буде для неї вагомим. Переконайтеся, що ви заохочуєте свого підлітка займатися тим, що його захоплює.

3. Взаємини або соціальні зв'язки

Усі люди – соціальні істоти, і розбудова взаємин з іншими людьми допомагає нам у щасливі та складні часи. Ідеться не тільки про взаємини із сім'єю та друзями, а й з рештою людей.

Навчіть свого підлітка встановлювати доброзичливі й безпечні стосунки з людьми. Життя – це не просто досягнення цілей. Останнє не повинно шкодити взаєминам і соціальним зв'язкам.

4. Сенс

Осмислене життя і наявність мети дає почуття задоволення та щастя. Навчіть підлітка знаходити сенс життя, ставити цілі, щоб отримувати задоволення і ставати щасливішим.

5. Досягнення

   Життєві цілі допомагають нам досягати більшого й відчувати внаслідок цього позитивні емоції. Навчіть підлітка ставити перед собою реалістичні цілі й шукати шляхи їх досягнення. Дитину зробить щасливішою не тільки досягнення життєвих цілей, а й власне сам цей процес.

Від чого залежить щастя

         Психологи стверджують, що щастя людини залежить від низки чинників. Тому його формулу можна подати в такому співвідношенні. 50 % щастя залежить від генетики: якщо немає схильності, людина навряд чи може розвинути в собі здатність відчувати щастя. 10 % щастя залежить від оточення й обставин. Таким чином, 60 % щастя залежить від обставин, які ми не можемо змінити.

          Решта 40 % щастя залежить від наших повсякденних занять. Ми у змозі впливати на них і змінювати їх залежно від нашого розвитку й дорослішання.

       Поясніть підлітку, що йому до снаги змінювати своє ставлення до життя впродовж усієї його тривалості. Для цього потрібно щодня робити правильні дії. Це допоможе підлітку залишатися оптимістом і ставати щасливішим.

Розвиток дитини

Підлітковий вік – це час, коли дитина переживає значні зміни. Вона вже не маленька, але ще й не доросла. Виховуючи підлітка, батьки мають відкоригувати свої навички, зробити їх більш ефективними.

Розвиток підлітків

Розгляньмо сфери, у яких у підлітків стаються зміни:

моральний розвиток. Підлітки прагнуть справедливості, вони орієнтовані на переконання своїх батьків, переймають їхні цінності;

емоційний розвиток. У підлітків починається статевий розвиток, тому вони легко збуджуються під дією зовнішніх стимулів;

соціальний розвиток. Більшу частину вільного часу підлітки проводять не в родині, а з друзями, однолітками або в школі. Це зовсім інший світ, де підлітки виявляють надзвичайну чутливість до того, що говорять або роблять інші люди, особливо представники протилежної статі;

розумовий розвиток. Підлітки постійно сперечаються, на все щемливо реагують. Вони нерідко висловлюють власну думку, кидаючи виклик загальновизнаним авторитетам і думкам;

фізичний розвиток. Підлітки надмірно переймаються змінами, які відбуваються з їхнім тілом. Навіть звичайний прищ може стати для підлітка катастрофою.

Як налагодити зв'язок із підлітком?

дисципліна й обмеження. Важливо обговорити з підлітком, яка його поведінка прийнятна, а яка – ні;

розмови про секс. Поговоріть із підлітком про секс, розкажіть про захворювання, що передаються статевим шляхом. Якщо для вас ця тема є не досить зручною, дайте підлітку почитати відповідні книги;

підтримка й допомога. Допоможіть підлітку при ухваленні життєвих рішень. Поговоріть із ним про вибір кар'єри, гроші, школу, друзів і взаємини з протилежною статтю;

спілкування. Якщо ви замало спілкуєтеся з підлітком, це може спричинити проблеми. Підлітки потребують особистого простору, тому вам потрібно поважати цю потребу, але завжди бути на зв'язку з ними;

приймайте поведінку дитини. Ваші взаємини з підлітком можуть бути не надто ідеальні. Не варто очікувати, що він завжди дослухатиметься всіх ваших вказівок. Прийміть недосконалу поведінку дитини й усі її витівки. Це допоможе вам зберегти з нею зв'язок;

виявляйте повагу. Дуже важливо поважати підлітка й бути готовими до того, що він змінюватиметься. Кожен підліток унікальний, і вам варто прийняти всі його риси.

Ефективні навички для виховання підлітка

1. Магічна фраза «поки що»

Багато людей вірить, що вимовлені слова впливають на реальність. Часто дитина вимовляє фрази на кшталт: «Я геть не розуміюся на математиці», «Я не вмію плавати» тощо. Вам варто дещо доповнити такі фрази.

Коли ви говорите, що не вмієте чогось, то маєте на увазі, що змирилися з цим фактом і не ладні його міняти. Якщо наприкінці фрази ви скажете: «Поки що», це змінить її зміст.

«Я поки що не досить добре розуміюся на математиці, але зможу її опанувати, якщо щодня займатимуся нею». Фраза «поки що» дає надію на позитивні зміни. Поясніть дитині, що кожна людина в змозі домогтися всього, чого запрагне. Вона здатна зрозуміти все, що захоче, і при бажанні розвинути ті чи інші навички. Привчіть дитину використовувати фразу «поки що» й побачте прийдешні зміни.

2. Навчання чогось нового завжди починається з невдач

Усвідомивши таку закономірність, можливо, ви спочатку будете шоковані. Але дозвольте підлітку помилятися й радіти цим помилкам, хоча такі ситуації не завжди будуть легкими й бажаними для вас. Цю надзвичайно важливу навичку повинні розвинути в собі всі батьки. Зрозуміло, ніхто не бажає своїм дітям невдачі, але в самостійному житті поразки неминучі. Підліток має бути до цього готовий.

Практично всі знамениті й успішні люди хоча б раз у житті зазнавали невдачі. Невдача – це ще не кінець світу. Крім того, невдача – це перший крок до успіху, і головне – не зупинятися на шляху до омріяного.

Поясніть це своїй дитині й таким чином допоможіть їй упоратися зі стресом і занепокоєнням.

3. Мислення, яке веде до розвитку

Згідно з дослідженнями в галузі нейрології, мозок людини розвивається щодня протягом усього її життя. На розвиток мозку впливають наші повсякденні справи. Поясніть дитині, що все, чим вона займається, впливає на її розвиток. Це допоможе вам правильно організувати її дозвілля.

Якщо підліток досяг тих чи інших результатів, не просто похваліть його, а допоможіть йому усвідомити шляхи застосування здобутих навичок і напрям подальшого руху. Наприклад, отримуючи високі оцінки в школі, дитина може радіти тому, що вчиться краще за всіх у класі. І, зрозуміло, це гідне похвали. Але водночас батькам варто мотивувати сина чи доньку до подальшого розвитку й нових досягнень.

Головний принцип розвитку досить простий: не намагайтеся перевершити інших – намагайтеся перевершити самих себе. Докладайте саме до цього дедалі більше зусиль. Використовуйте такий принцип, виховуючи свого підлітка.

4. Наголошуйте на сильних сторонах

Батьки часто зосереджують свою увагу на тому, у чому їхня дитина недостатньо успішна, забуваючи про її переваги. Натомість варто подумати про те, у чому сильна дитина. Усвідомлення своїх сильних рис допоможе їй почуватися щасливою й досягти успіху в житті. Якщо підліток знає свої переваги, він може використовувати їх, щоб виправляти власні недоліки.

5. Конструктивна реакція

Ця навичка знадобиться батькам у різних життєвих ситуаціях, особливо у взаєминах із підлітками. Важливо розуміти, що реакція на погані події не менш важлива, ніж на приємні.

Іноді, коли дитина каже, що отримала гарну оцінку з англійської мови, ми запитуємо: «А що ти отримав (отримала) з математики?». Потрібно виявляти конструктивну реакцію на гарні новини, які нам повідомляє дитина. Похваліть її і попросіть розповісти деталі. Дайте їй зрозуміти, що ви зацікавлені у її розповіді. Це мотивує дитину висловлювати її позитивні емоції. Якщо ви виявите цікавість, наступного разу вона не менш охоче розповідатиме вам радісні новини.

Підтримуйте емоційний зв'язок із дитиною. Радійте разом із нею в щасливі моменти її життя, запитуйте її, як вона почувається і підтримуйте її. Якщо ви не приділяєте підліткові належної уваги, то й він наступного разу не намагатиметься ліпше виконувати ту чи іншу діяльність.

Розвиток дитини

https://www.facebook.com/dytyachyjpsyholog 

1. Не ображайтеся на дитину. Завжди залишайтеся в позиції дорослого і пам'ятайте, хто з вас у відповіді за ваші відносини. Відповідальність за відносини завжди за старшим.

2. Не ігноруйте дитину. Немає страшнішого покарання для неї, ніж ігнорування. Її начебто не існує. Це дуже страшно - не існувати. Так дитина не задумається про те, що вона робить не так. Ні. Вона взагалі в цій ситуації не здатна думати. Їй страшно. Багато дорослих людей, згадуючи ситуації зі свого дитинства, коли мама карала їх ігноруванням, говорять про те, що сприймали це як досить травмуючий досвід і описують свої почуття в той момент приблизно як «світ руйнується». Буває так, що відносини через це руйнуються і довіру повернути складно. Ігнор - це один з видів психологічного насильства.

3. Не знецінюйте почуття дитини. «Ну що ти плачеш через дурниці!». Це не дурниця. Була б дурниця, не плакала б. Допомагайте проживати почуття. Проговорюйте їх. «Ти засмучена, що зламалася іграшка. Тобі сумно і прикро. Давай обійму ».

4. Завжди першим миріться з дитиною. Коли ви гніваєтесь, а вона починає базікати якусь дурницю - це її крок до вас назустріч. Не відштовхуйте свого малюка.

Вибачайтеся, якщо винні. Якщо накричали «за справу» - вибачайтеся. Крик - це не метод виховання. Крик - це слабкість дорослого.

5. Завжди, що б не трапилося, дайте зрозуміти, що ваші стосунки в порядку. Так, вона напустувала, так, ви розсердилися, але ввечері перед сном ви все одно прочитаєте їй казку. Скажіть їй про це.

6. Не соромте дитину. Не дратуйте і не передражнюйте її. Не смійтеся над її страхами. Не обзивайте і не навішуйте ярлики. Не намагайтеся підкупити дитину, не шантажуйте її.

7. Домовляйтеся. Мотивуйте. Пояснюйте знову і знову. Зацікавте її. Захищайте свою дитину - від перехожих на вулиці, від чужих батьків на майданчику. «Спасибі, у нас все в порядку», «Ні, я нікому не дам забрати мого малюка».

8. Задавайте дитині питання. Не тільки тоді, коли вам потрібно видати їй вказівки, а просто так. Вона вже хвилин 20 сидить і захоплено грає? Підсядьте до неї, задайте кілька запитань, вона з радістю розповість, що у неї там відбувається.

9. Посміхайтеся дитині. Дивіться їй в очі і посміхайтеся. Покажіть їй, що ви дуже раді тому, що вона є у вашому житті.

10. Говоріть дитині про свою любов. Часто. Дуже часто. Дитина сама дасть зрозуміти, коли досить. Любіть її. Вона найдорожче, що у вас є.

©Ксенія Васильєва

МЕЛ

Пубертатний період – це час переходу від дитинства до дорослого життя. Упродовж цього періоду дитина переживає емоційні потрясіння та фізичні зміни. Вона ще не доросла, але її вже годі назвати й дитиною. Пубертатний період може бути надзвичайно заплутаним для дитини і, як наслідок, підштовхнути її до ірраціональних дій.

Як батьки ви завжди прагнутимете з’ясувати, що відчуває ваша дитина, й допомогти їй. Вам буде легше цього досягти, знаючи, які саме соціальні зміни з нею відбуваються.

Розгляньмо найбільш важливі соціальні зміни, що їх переживають хлопчики й дівчатка пубертатного віку:

1. Пошук власної ідентичності

• пубертатний період нерідко буває надто заплутаним для дитини: вона не в змозі зрозуміти світ дорослих і застосовувати свій попередній дитячий досвід. Тому їй ще важко зрозуміти, хто ж вона насправді: дорослий чи дитина;

• дитина намагатиметься зрозуміти, як влаштований світ дорослих і як їй слід поводитися в різних ситуаціях;

• якщо ви ставитиметеся до неї як до дитини, вона вважатиме це образливим. Якщо ви будете ставитиметеся до неї як до дорослого й вимагатимете відповідної поведінки, вона може подумати, що ви її обмежуєте, і відмовиться дотримуватися правил;

• намагаючись знайти себе, дитина братиме на себе дедалі більше відповідальності. І вона не завжди зможе впоратися із цим завданням. Це – одна з найпоширеніших соціальних змін у пубертатний період.

Поради батькам

Ставтеся до дитини як до людини, яка поєднує риси дорослого й дитини. Переконайтеся, що ви приділяєте їй любов і увагу, необхідні всім дітям, але й давайте їй більше самостійності та відповідальності.

2. Проблеми із самооцінкою

• у пубертатний період у дитини з'являється багато нових друзів. Вона порівнює себе з новими людьми, яких зустрічає в житті;

• нові обов'язки і зміни, що відбуваються з дитиною, заплутують її. Це спонукає її до думок про те, чи здатна вона приймати зважені рішення й чи достатньо сильний має характер;

• у цей період дитині важливо демонструвати силу свого характеру в присутності друзів і однолітків. Плутанина в думках і тілесні зміни змушують підлітків сумніватися в собі, створюючи негативний образ власного «я».

Поради батькам

Переконайтеся, що ви підтримуєте дитину у всіх її справах, і не тільки словами, а й діями. Покажіть дитині, що вірите у її сили, готові їй допомогти, якщо вона цього потребуватиме. Дайте дитині знати, що ви її любите й довіряєте їй, незалежно від того, що з нею відбувається.

3. Ризик небезпечної поведінки

• дитина переживає багато змін, і це нерідко призводить до конфліктів. Підліток завжди опиратиметься правилам, аби ствердити свою незалежність;

• потреба дитини у свободі і прагнення довести всьому світові свою дорослість може справити на дитину негативний вплив;

• підлітки постійно потребують нових відчуттів і вражень. Ваша дитина може потрапити в погану компанію, а її нові друзі – виявитися не найкращим прикладом для наслідування;

• підлітки в цей період прагнуть отримати новий досвід, пов'язаний із палінням, вживанням алкоголю, а також сексуальний досвід. Навіть якщо ви вже говорили з дитиною на ці теми, не варто виключати ймовірність, що вона потрапить під вплив друзів. Вам необхідно бути вкрай уважними, аби цього не сталося.

Поради батькам

Не читайте дитині нотацій у присутності її друзів, бо це змусить її ще більше порушувати правила. Якщо вам не подобається компанія вашої дитини, поговоріть про це спокійно, не моралізуючи. Маючи підозри, що дитині загрожує небезпека або в неї може з'явитися залежність, проконсультуйтеся із фахівцем.

4. Депресія й думки про суїцид

• у пубертатний період дитина може відчувати цілий спектр різноманітних емоцій, зокрема в неї не виключені депресії різного ступеня тяжкості. Багато дітей у змозі впоратися з депресією самостійно, спираючись на любов та підтримку рідних і друзів. Однак деякі підлітки, стикаючись із важкою депресією, потребують професійної допомоги;

• підлітки почуваються сумними й нещасними з найменшого приводу. Дитина часто не розуміє, що саме робить її нещасною, при цьому не уявляючи, як позбутися цього почуття;

• пубертатний період – це не тільки фізичні і психічні зміни, а й важливий період у навчанні, що є причиною додаткового стресу в дитини. Надалі така ситуація може призвести до депресії;

• підлітки прагнуть у всьому перевершити однолітків, зокрема й у навчанні. Це – крок до стресу і занепокоєння. У цьому віці дитина вперше стикається з багатьма новими явищами у своєму житті: спілкується з великою кількістю нових людей, активно взаємодіє з протилежною статтю, відчуває сексуальний потяг, намагається створити і зберегти позитивний імідж. Усе це й багато іншого здатне викликати в неї стрес;

• батькам важливо звертати увагу на прояви депресії в підлітка. Особливо уважними варто бути до пошкоджень, які дитина завдає сама собі. Найпоширенішими симптомами депресії є безпричинний смуток, почуття непотрібності, низька самооцінка тощо. Також дитина може не виявляти інтересу до занять, які вона любила раніше, уникати спілкування з друзями й сім'єю, пропускати заняття або взагалі не ходити в школу. У неї виникають проблеми з навчанням і труднощі при зосередженні уваги.

Поради батькам

Якщо ви помітите котрісь із перерахованих симптомів у своєї дитини, поговоріть із нею й запитайте, що вона відчуває. Покажіть, що її почуття важливі для вас, і тому ви в жодному разі не будете її засуджувати. Розкажіть дитині про подібні події, які ви переживали у підлітковому віці, а також про те, як ви впоралися зі своїми почуттями. Якщо у вас не виходить допомогти дитині, зверніться до фахівця. Депресія – небезпечне почуття, на прояви якого треба реагувати негайно.

Пубертатний період завжди пов'язаний зі змінами, а тому не хвилюйтеся, побачивши зміни в соціальному житті дитини. Будьте поруч, засвідчуйте дитині свої любов і підтримку і дбайте про її безпеку.

Джерело : https://www.facebook.com/dytyachyjpsyholog

Тайм-менеджмент – це важливий навик, який дає багато переваг у житті і дітям, і дорослим. Чим раніше ви навчите цього дитину, тим краще. Тайм-менеджмент не тільки допомагає завершувати поставлені завдання, але і знижує рівень стресу у ході їх виконання. Як правило, у сучасних дітей багато занять: школа, спортивні секції, позакласні заняття тощо. Кожне з цих занять важливе для розвитку дитини. Дитина повинна знайти баланс між усіма цими справами – так вона навчиться ефективно керувати своїм часом.

Вам може здаватися, що дитина ще занадто маленька, щоб зрозуміти суть тайм-менеджменту. Проте є способи навчити її керувати часом і правильно складати розпорядок дня. У статті ми поговоримо про те, як навчити дитину основ тайм-менеджменту.

Чому тайм-менеджмент важливий?

Тайм-менеджмент – це навичка, яка робить людей більш дисциплінованими і відповідальними. Навик тайм-менеджменту дає дітям і багато інших переваг, наприклад:

• вчить їх розподіляти час на виконання кожного завдання;

• допомагає розставляти пріоритети;

• покращує аналітичні навички;

• дозволяє виконувати кілька завдань за короткий період;

• знижує стрес під час роботи.

25 порад у навчанні дітей тайм-менеджменту

Для того щоб навчитися керувати часом, потрібно навчитися організовувати свій розпорядок і розставляти пріоритети. Дітям складно цього навчитися, але постійна практика допоможе їм у цьому. Розглянемо кілька порад з приводу того, як навчити дітей тайм-менеджменту. Спробуйте всі зазначені поради і виберіть ті, які підходять вам.

1. Поговоріть про те, як змінюються пори року

Перший крок у навчанні дітей тайм-менеджменту – навчити їх розуміти поняття часу. Пояснити, що таке час, на словах може бути важко. Тому найкращий спосіб – наочно показати дитині хід часу.

Поясніть дитині, як змінюються пори року і які зміни у природі відбуваються кожен сезон. Ви можете запропонувати їй спостерігати за тим, як ростуть дерева, і записувати свої спостереження у зошит. Це допоможе дитині зрозуміти, як проходить час, і як змінюються пори року.

2. Навчіть дитину оцінювати час

Щоб правильно планувати розпорядок дня, потрібно навчитися аналізувати, скільки часу займе те чи інше заняття. Навчіть цього дитину. Дозвольте їй скласти розклад занять на день – для цього вона протягом дня повинна звертати увагу, скільки часу займає те чи інше заняття. У кінці кожного дня виділяйте 15 хвилин на те, щоб проаналізувати все, що вона робила протягом дня. Порівнюйте час, кількість занять і результати протягом кожного дня. Вносьте корективи, коли плануєте заняття на наступний день – це допоможе дитині правильно оцінювати час.

3. Допоможіть дитині складати розклад

Поспостерігайте за тим, як дитина проводить більшу частину свого часу. Зверніть увагу, чи ефективно дитина використовує свій час чи витрачає його на комп'ютерні ігри або перегляд телепрограм. Спираючись на побачене, запропонуйте дитині самій скласти розклад, виділяючи час на навчання, ігри, прогулянки та інші заняття. Якщо дитина кілька разів складе для себе розклад, це увійде у неї в щоденну звичку.

4. Привчіть дитину до розпорядку

Встановлений розпорядок учить дитину проявляти терпіння і досягати поставлених цілей. Спочатку ви можете запропонувати дитині виконати прості заняття: виконати будь-яку роботу по дому або просто погратися протягом певного часу. Коли час на ігри добігає кінця, нагадайте про це дитині. Так вона буде більш готовою до того, що далі її чекають заняття, які їй не подобаються. Таким чином, дитина вчиться виявляти терпіння і організовувати свій час.

5. Поясніть дитині, як підготуватися до різних занять

Навички тайм-менеджменту тісно пов'язані з іншими навичками. Дуже важливо підготувати все необхідне для майбутніх занять. Наприклад, якщо дитина вчить уроки, а у неї під рукою немає необхідного навчального приладдя, це заняття забере у неї набагато більше часу. Навчіть дитину заздалегідь організовувати місце для різних занять і давайте винагороду за виконану роботу. Якщо у дитини під рукою буде все необхідне, це допоможе їй уникнути стресу під час виконання роботи.

6. Використовуйте таймер

Щоб допомогти дитині зрозуміти важливість часу, стежте за тим, щоб вона закінчувала свої справи у запланований час. Кращий спосіб зробити це – встановити таймер. Можна також використовувати пісочний годинник або будь-який інший пристрій, який буде показувати дитині, скільки часу залишилося. Якщо вона виконає роботу вчасно, дайте їй час погратися або придумайте інший спосіб заохочення.

7. Поясніть дитині наслідки за порушення графіка

У розвитку навичок тайм-менеджменту важливо, щоб дитина взяла на себе відповідальність за свої дії. В іншому випадку це може привести до зриву завдань або порушень графіка. Щоб навчити дитину відповідальності, поясніть їй, які наслідки її чекають у випадку, якщо вона не зробить роботу вчасно. Разом з тим розкажіть їй, як можна розвинути навички.

8. Встановлюйте довгострокові цілі

Коли у дитини є довгострокове завдання, успіх багато в чому залежить від правильної підготовки. Допоможіть дитині розбити велику задачу на кілька маленьких і визначити терміни їх виконання. Це спрощує досягнення кінцевої мети і знижує у дитини рівень стресу. Крім того, маленькі кроки допомагають більш точно виконати поставлене завдання.

9. Допоможіть дитині розставляти пріоритети

Допоможіть дитині планувати справи і складати їх список. Допомагайте, якщо у неї виникають труднощі у виконанні якогось завдання. Запропонуйте їй проаналізувати шкільний розклад і спланувати свої справи.

Допоможіть дитині розставити пріоритети у навчанні та інших сферах життя. Деякі завдання можна відкладати (наприклад, виконання домашніх завдань або підготовку до іспитів), а деякі можна виконати пізніше.

10. Визначте час для сну

Якщо дитина лягає спати в один і той же час, це вчить її правильно розподіляти час протягом дня на навчання, ігри та інші заняття. Крім того, якщо дитина рано лягає спати і рано встає, вона може краще керувати своїм часом.

11. Приймайте їжу в певний час

Приймати їжу також варто в один і той же час кожен день. Вечеря – це хороший привід зібратися всією сім'єю і поговорити про те, як пройшов день у кожного з вас. Слухаючи дорослих, дитина може дізнатися багато нового. Якщо під час вечері ви будете обговорювати майбутні справи, дитина буде вчитися у вас планування і організації справ.

12. Встановіть правила використання гаджетів

Незважаючи на те, що смартфон або планшет можуть допомогти виконувати роботу, у повсякденному житті вони можуть заважати, якщо використовувати їх занадто часто. Тому вдома потрібно обмежити використання гаджетів. Ви можете визначити, у який час і в яких місцях не можна використовувати мобільні телефони (наприклад, за столом або в спальні дитини). Ви також повинні дотримуватися встановлених правил.

13. Організуйте місце, де дитина зможе вчити уроки

Щоб створити дитині умови для навчання, організуйте місце. Подбайте про те, щоб дитину ніщо не відволікало від навчання: кімната повинна бути тихою і непрохідною. Також у дитини під рукою повинні бути все необхідне навчальне приладдя.

14. Складіть разом з дитиною чек-лист

Запишіть на листку паперу список справ на день. Коли дитина виконає одне завдання, вона повинна поставити навпроти неї галочку. Допоможіть дитині скласти чек-лист на день, тиждень і місяць. Не забувайте заохочувати дитину щоразу, коли вона виконає всі пункти зі списку – це буде мотивувати її підвищувати планку наступного разу.

15. Розумійте тривоги дитини

Якщо у дитини виникнуть проблеми з виконанням будь-якого завдання, скажіть, що ви готові їй допомогти. Вислухайте дитину і дайте їй пораду, як вирішити проблему. Не змушуйте дитину і не будьте з нею надто суворими, щоб вона не відчувала зайвого стресу.

16. Додайте до занять трохи веселощів

Діти люблять веселі заняття. Якщо дитині цікаво, вона докладає більше зусиль. Ви можете використовувати це в плануванні справ разом з дитиною. Наприклад, ви можете барвисто оформити список справ на день або влаштувати змагання: чи зможе дитина виконати більше справ, ніж учора. Так дитина зацікавиться плануванням і дізнається, що це може бути веселим заняттям.

17. Учіть дитину тайм-менеджменту з раннього віку

Учіть дитину керувати часом з раннього віку. На той час, коли вона буде жити окремо від вас, вона повинна вміти планувати свій час. Навчайте її виконувати роботу по дому відповідно до віку. Чим раніше ви почнете вчити цьому дитини, тим краще.

18. Почніть вести сімейний календар

На початку місяця зберіться разом з сім'єю і розподіліть домашні обов'язки. Так кожен член сім'ї буде знати свої обов'язки і зможе скласти розклад так, щоб не заважати іншим членам сім'ї виконувати свої обов'язки. Запропонуйте дитині виписати важливі дати протягом місяця і вже після цього планувати всі інші справи. Ви можете проявити творчий підхід і запланувати якийсь веселий захід для всієї родини.

19. Допомагайте дитині дотримуватися плану

Спочатку дитині буває важко дотримуватися плану. Допоможіть їй. Не страшно, що у неї ще немає достатніх навичок – головне, що вона старається. Рано чи пізно вона навчиться правильно розподіляти свій час і виконувати всі заплановані справи.

20. Використовуйте зручні для дитини інструменти тайм-менеджменту

Для того щоб розвинути навички тайм-менеджменту, дитині потрібні зрозумілі інструменти. Важливо, щоб вони були наочними. Якщо ви не можете знайти їх у продажу або скачати в інтернеті, зробіть їх самі. Проаналізуйте розклад дитини і знайдіть творчі, але наочні способи полегшити процес управління часом.

21. Не перестарайтеся

Не змушуйте дитину планувати кожен свій крок. Надмірне планування може посилити стрес, збити дитину з пантелику і в кінцевому підсумку призвести до невдачі. Давайте дитині вільний час і спостерігайте за нею. Якщо вона не може розслабитися, можливо, варто переглянути її розклад і дати їй більше вільного часу.

22. Заохочуйте дитину

Мотивуйте дитину за допомогою різних заохочень. Коли ви визнаєте її вміння керувати своїм часом, наступного разу вона буде старатися ще більше. Винагородою може стати додатковий час, який дитина проведе з друзями, частування тощо. Заохочуйте дитину кожен раз, коли вона виконає всі пункти зі списку, або раз на тиждень.

23. Включайте у розклад вільний час

Дуже важливо, щоб у розкладі дитини були не тільки справи, які вона повинна виконати протягом дня, але і вільний час. Так вона зрозуміє, що важливо не тільки виконувати всі завдання, але і відпочивати. У вільний час дозвольте їй погратися з друзями, подивитися фільм або зайнятися чимось, що їй цікаво.

24. Радьте, але не контролюйте

Коли ви радите і допомагаєте дитині, ви вчите її самостійно вирішувати проблеми. Коли ви контролюєте, ви наполягаєте на тому, щоб дитина виконала свою роботу. За допомогою порад і підказок ви можете навчити дитину відповідати за свої дії.

25. Додавайте важливу інформацію в розклад

Це можуть бути свята, дні народження членів сім'ї, візити до лікаря тощо. Попросіть дитину подивитися розклад на наступний день, щоб вона розставила пріоритети. Допоможіть розбити важливі справи на більш дрібні завдання, які вона може виконувати протягом декількох днів.

Головне завдання у навчанні дитини тайм-менеджменту – навчити її розуміти важливість часу. Коли дитина навчиться планувати свої справи, ви зрозумієте, що добре зробили свою роботу. Не хвилюйтеся, якщо у дитини виникнуть труднощі в плануванні. Постійна практика допоможе їй впоратися з ними. Все, що вам потрібно – допомагати, спостерігати і проявляти терпіння.

Джерело: https://www.facebook.com/dytyachyjpsyholog 

Із раннього віку дитячий мозок має потребу з’ясувати, як влаштований світ. Це умова виживання. У цьому дітям добре допомагає вроджена цікавість, оскільки саме вона визначає поведінку дитини. Досліджуючи навколишній світ, діти створюють нейронні зв'язки. Накопичуючи новий досвід, вони розширюють ці зв'язки. Картина світу дитини доповнюється новими деталями.

Нейронні зв'язки перебудовуються, коли дитина припускається помилок (наприклад, робить неправильні прогнози, ґрунтуючись на наявній інформації). У результаті цього зв'язок між передбаченням ситуацій і наявним досвідом стає більш точним. Усе це відбувається несвідомо.

Помилки призводять до фрустрації

Коли діти починають розвивати нові навички (наприклад, розгадувати головоломки або малювати геометричні фігури), вони засмучуються, коли роблять це «неправильно». Навіть коли батьки заспокоюють дитину й кажуть їй, що в помилках немає нічого поганого і з часом вона краще виконуватиме ту чи іншу діяльність, дитина все одно відчуває фрустрацію.

Отримання нових знань і життєвого досвіду пов'язане з невизначеністю й помилками. Багато дітей, котрі ходять у школу, найбільше бояться помилитися перед усім класом. Допоможіть дитині зрозуміти, що невдачі дають їй змогу переглянути її неточні уявлення про світ, які, якщо не внести в них корективи, можуть завадити дитині в майбутньому.

Дозволяйте дітям робити помилки, досліджуючи навколишній світ, оскільки це зміцнює їх нейронні зв'язки, необхідні для навчання, а робота в умовах невизначеності допомагає, зрештою, формувати мозок дитини.

Помилки – потужний інструмент навчання й розвитку

Подібно до того, як у дитини не виходить відразу ходити, говорити й читати, помилки, які вона робить, не означають, що вона не в змозі досягти в чомусь успіху.

Коли дитина не боятиметься помилок, вона навчиться мислити нестандартно, формуватиме ширший погляд на світ. Допоможіть дитині усвідомити, що помилки можуть бути стимулом для розвитку її мозку, і завдяки цьому вона ставатиме впевненішою, наполегливішою і більш творчою при вирішенні тих чи інших завдань чи проблем.

Допоможіть дитині долати невизначеність

Не дозволяючи дитині помилятися, батьки піддають її ризику невдач у реальному житті. Заохочуючи дитину мислити не за шаблоном, самостійно приймати рішення, робити вибір і виправляти свої помилки, ви сприяєте розвитку творчості й гнучкості її мислення.

Як позбавити дитину страху помилок

1. Визнайте свої помилки. Коли ви припускаєтеся помилок, визнайте це перед своєю дитиною. Розкажіть їй про випадки зі свого дитинства, коли ви відчували збентеження або злість через власні помилки. Можливо, вам хотілося звинуватити когось іншого або приховати свою помилку. Розкажіть дитині, що вам буває важко визнавати свої помилки або ви потребуєте більше часу, щоб зрозуміти щось складне.

Мотивуйте дитину розповідати про помилки, допущені нею раніше, про свої почуття із цього приводу. Запитайте, що б вона робила по-іншому, якби знову потрапила в таку ж ситуацію.

2. Мотивуйте дитину за допомогою спогадів. Нагадуйте дитині про те, скільки зусиль вона доклала, щоб виправити допущені помилки, особливо коли вона намагалася розвинути нову навичку. Наприклад, скажіть: «Пам'ятаєш, як ти вчився грати у футбол? У тебе іноді не виходило, але ти не здавався» або «Пам'ятаєш, як ти вчився грати на гітарі? Спочатку тобі було важко вивчити навіть декілька акордів, а тепер ти легко граєш складні мелодії». Допоможіть дитині згадати, що докладені зусилля завжди вели до того, що вона розвивала нові навички й здійснювала менше помилок.

3. Наводьте приклади того, як великі люди допускали помилки. Розкажіть дитині про те, що навіть великі люди допускали помилки, перш ніж досягли успіху. Історія знає безліч таких випадків. Наприклад, великий винахідник Томас Едісон говорив: «Я ніколи не помилявся у своєму житті. Я просто придумав 10 000 ідей, які не працювали».

Інший приклад – відомий американський баскетболіст Майкл Джордан, який говорив: «За свою спортивну кар'єру я промахнувся 9 000 разів і програв більше ніж 300 ігор. 26 разів мені довіряли зробити вирішальний кидок, і я не зміг поцілити. Я зазнавав невдачі за невдачею, і саме це привело мене до успіху».

Таких прикладів безліч. Знайдіть в Інтернеті схожі історії, обговорюйте їх з дитиною.

Крок за кроком навчаючись приймати свої помилки й докладати зусиль, щоб їх виправити, дитина поступово бачитиме в огріхах змогу вдосконалити свої навички. Ви побачите, як дитина ефективніше дає раду проблемам, більше прислухається до конструктивної критики. Такі навички надалі допоможуть їй розширити її уявлення про світ.

Джерело: https://www.facebook.com/dytyachyjpsyholog

• • Демонструйте вдома приклади порядності та гідної поведінки. Моральна сила власного прикладу впливає найсильніше й відіграє визначальну роль у житті дитини. Украй важливо, щоб люди, які намагаються позитивним чином впливати на дитячий характер, підтверджували свої слова справами.

• •  Чітко формулюйте власні цінності. Розповідайте своїм дітям про ваші позиції у важливих питаннях. Якщо ми хочемо, щоб діти засвоювали ціновані нами чесноти, то повинні вчити їх того, у що віримо, і розповідати, чому ми в це віримо. У повсякденному житті існують незліченні можливості для залучення дітей до розмови про моральність.

• •  Виховання – це про ціннісні речі. Тому, наприклад, казати дитині: “Читай більше” й не читати самому не вдасться. Так само з доброчесністю. Якщо батьки вважають, що нормально видати чуже за своє, то дитина так і вважатиме.

• •  Якщо для батьків оцінка важливіша, ніж те, що знає дитина, тоді з цим ми нічого не зробити. Поки буде колекціонування високих оцінок, а не знань, із недоброчесністю буде складно боротися.

• •  У сім’ї має бути повага до особистого простору. Треба проговорювати з дитиною, що брати чуже – недобре. Тим, хто до цього звикнуть із дитинства, буде легше дотримуватися доброчесності в будь-яких проявах.

• •  Батьки повинні пояснювати дитині, що вона насамперед навчається для себе. Метою навчання не є отримання балів,  а результат. Особливо підлітків треба вчити вчитися, прикладати зусилля, адже це навички на все подальше життя.

• • Проявляйте повагу до всіх членів родини. Батьки, які шанують один одного, поділяють сімейні обов'язки й вирішують свої суперечки мирним шляхом, дають дитині потужний приклад поваги. Якщо діти відчувають повагу всередині сім'ї, вони, швидше за все, будуть шанобливими у ставленні до інших людей. Простіше кажучи, повага породжує повагу.