25 листопада — Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок. Його оголосила Генеральна Асамблея ООН ще 1999 року. Відтоді уряди багатьох країн світу та різноманітні організації привертають увагу до цієї проблеми з метою боротьби проти такого явища як насильство.

Проблема насильства щодо жінок досі залишається викликом для сучасного світу. За оцінками, опублікованими ВООЗ, приблизно кожна третя (30%) жінка в усьому світі протягом свого життя зазнавала фізичного та/або сексуального насильства.

67% жінок в Україні зазнавали психологічного, фізичного чи сексуального насильства з боку партнера чи іншої особи, починаючи з 15-річного віку. Насильство немає кордонів, воно трапляється в кожній країні, у кожному суспільстві: у школі, на роботі, на вулиці, вдома, у соціальних мережах. Жінка може стати жертвою як в умовах збройного конфлікту, так і в мирний час.

Безумовно, насильство щодо жінок становить кричуще порушення прав людини та загрожує благополуччю і здоров’ю жінки, а тому має бути викорінене як явище в короткостроковій перспективі.

З 24 лютого 2022 року, коли російська федерація розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, контекст, у якому ведеться боротьба з гендерно зумовленим насильством, різко змінився. Зросла кількість жертв насильства: від нього потерпають жінки й чоловіки, хлопчики й дівчатка.

Та навіть в умовах війни Україна продемонструвала своє прагнення покласти край насильству щодо жінок і домашньому насильству, ратифікувавши Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами, більш відому як Стамбульська конвенція.

Конвенція спрямована на те, щоб вплинути на світогляд окремих людей, закликаючи всіх членів суспільства, особливо чоловіків та хлопчиків, змінити свою модель поведінки. По суті, Конвенція знову закликає до забезпечення більшої рівності між жінками та чоловіками, оскільки насильство щодо жінок випливає з відносин нерівності між жінками та чоловіками у суспільстві та закріплюється в ньому через культуру терпимості до насильства та його ігнорування.

Джерело: https://dn.gov.ua/news/25-listopada-mizhnarodnij-den-borotbi-za-likvidaciyu-nasilstva-shchodo-zhinok

Центр інформації про права людини на основі матеріалів ЮНІСЕФ підготував інструкцію для дітей та дорослих, аби правильно та своєчасно реагувати на прояви цькування.

ЩО ТАКЕ БУЛІНГ ТА ЯКІ ЙОГО ПРИЧИНИ

Булінг – це агресивна і вкрай неприємна поведінка однієї дитини або групи дітей по відношенню до іншої дитини, що супроводжується постійним фізичним і психологічним впливом.

Кривдники можуть знайти безліч причин щоб цькувати дитину: зовнішність, що не вписується у загальноприйняті рамки, поведінка, думки, які не збігаються з думкою більшості, тощо.

Яскравими прикладами булінгу є словесні образи, навмисне неприйняття дитини до колективу, шантаж та навіть побиття.

«Успіхи у навчанні, матеріальні можливості та навіть особливості характеру можуть стати основою для булінгу. Крім того, жертвою булінгу може стати також той, кому складно спілкуватися з однолітками, хто поводиться відлюдкувато чи, навпаки, провокативно», – зауважують психологи.

Частіше за все люди, що цькують, вважають, що це смішно і в цьому немає великої проблеми чи трагедії, а також, що дорослі не будуть звертати на це увагу.

ЯК ВІДРІЗНИТИ БУЛІНГ ТА СВАРКУ МІЖ ДІТЬМИ

Булінг супроводжується реальним фізичним чи психологічним насиллям: жертву висміюють, залякують, дражнять, шантажують, б’ють, псують речі, розповсюджують плітки, бойкотують, оприлюднюють особисту інформацію та фото в соціальних мережах.

У ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони: той, хто переслідує, той, кого переслідують та ті, хто спостерігають.

Якщо булінг відбувся, він може повторюватися багато разів.

ЯК ЗРОЗУМІТИ, ЩО ВАШУ ДИТИНУ ПІДДАЮТЬ ЦЬКУВАННЮ

Перше, що треба зрозуміти – діти неохоче розповідають про цькування у школі, а тому не слід думати, що у перший же раз, коли ви спитаєте її про це, вона відповість вам чесно. Тому головна порада для батьків – бути більш уважними до проявів булінгу.

Якщо ваша дитина стала замкнутою, вигадує приводи, щоб не йти до школи, перестала вчитись, то поговоріть з нею. Причина такої поведінки може бути не у банальних лінощах. Також до видимих наслідків булінгу відносять розлади сну, втрату апетиту, тривожність, низьку самооцінку. Якщо дитину шантажують у школі, вона може почати просити додаткові гроші на кишенькові витрати, щоб відкупитись від агресора.

Якщо цькуванню піддають вашу дитину, то обережно почніть з нею розмову. Дайте зрозуміти, що вам можна довіряти, що ви не будете звинувачувати її у тому, що вона стала жертвою булінгу.

Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/подруги.

Також не слід у розмові з дитиною використовувати такі сексистські кліше, як «хлопчик має бути сильним та вміти постояти за себе», «дівчинка не повинна сама захищатись» та інші. Це тільки погіршить ситуацію.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ТИ СТАВ ЖЕРТВОЮ БУЛІНГУ

Перше і найголовніше правило – не тримати це у секреті. Розкажи друзям, знайомим чи рідним про те, що тебе ображають у школі, цього не слід соромитись.

Інколи допомогти з вирішенням складної ситуації у школі може абсолютно не пов’язана з цим людина: тренер у секції, куди ти ходиш після школи, або вчитель, до якого ти ходиш на додаткові заняття.

Також не слід звинувачувати себе у тому, що тебе цькують. Ми говорили раніше, що кривдникам легко знайти жертву булінгу, адже для цього слід просто якось відрізнятись від оточуючих.

Якщо цькування у школі перетворились зі словесних на фізичні – йди до директора школи або завуча та докладно розкажи їм про це. Також повідом про ситуацію батьків.

Якщо у школі є психолог, то можна сміливо звернутись до нього, щоб відновити відчуття впевненості у своїх силах та зрозуміти, як діяти далі.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ВИ СТАЛИ СВІДКОМ ЦЬКУВАННЯ

Якщо цькують твого друга чи подругу, то одразу звернись до дорослих: вчителя, старших товаришів, родичів, батьків тощо.

Якщо твій друг чи подруга поділилися з тобою, що вони потрапили у ситуацію булінгу, обов’язково говори з ними про це — вони потребують твоєї підтримки.

У жодному разі не слід приєднуватись до групи, що цькує, та висміювати проблеми свого друга чи подруги.

Якщо ви дорослий, який потерпав від булінгу колись, то не проходьте повз. Спробуйте захистити дитину, яку ображають. При цьому не слід ображати дітей, які цькують, адже деякі роблять це, тому що самі постраждали від насильства (вдома, у спортивній секції, в іншій школі тощо). У таких випадках вони можуть виміщати свій біль через знущання і приниження слабших за себе.

Деякі діти булять, щоб ловити на собі захоплені погляди оточуючих, а відчуття переваги над іншими приносить їм задоволення. До того ж, нападаючи на когось вони захищаються від цькування. Іноді такі діти дуже імпульсивні і не можуть контролювати свій гнів. У таких випадках справа нерідко доходить і до фізичного насильства.

Спробуйте повідомити про булінг людей зі школи, де це відбувається, або батьків дитини.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ІНШИХ ЦЬКУЄШ ТИ

Зрозумій, булінг – це твої дії, а не твоя особистість. Ти можеш ними керувати та змінювати на краще. Пам’ятай, що булінг завдає фізичного та емоційного болю іншому, а тому подумай, чи дійсно ти цього прагнеш? Деякі речі можуть здаватися смішними та невинними, проте вони можуть завдати шкоди іншій людині.

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ, ЯКА ЦЬКУЄ ІНШИХ

Ми вже казали, що в ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони, а тому, коли ви дізнались про цькування у школі, не слід забувати про тих, хто ображає. Психологи зауважують, що дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу.

Відверто поговоріть з нею про те, що відбувається, з’ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що «всі так роблять», або «він заслуговує на це». Уважно вислухайте і зосередтеся на пошуці фактів, а не на своїх припущеннях.

Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як «хлопчики завжди будуть хлопчиками» або «глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства».

Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.

Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.

Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство. Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв’язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.

Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення. Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.

Пам’ятайте, що агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки.

ТЕЛЕФОНИ ДОВІРИ

— Дитяча лінія 116 111 або 0 800 500 225 (з 12.00 до 16.00);

— Гаряча телефонна лінія щодо булінгу 116 000;

— Гаряча лінія з питань запобігання насильству 116 123 або

 0 800 500 335;

— Уповноважений Верховної Ради з прав людини 

0 800 50 17 20;

— Уповноважений Президента України з прав дитини 

044 255 76 76;

— Центр надання безоплатної правової допомоги 

0 800 213 103;

— Національна поліція України 102.

Посилання на джерела:  https://pntl.edu.vn.ua/index.php/osvitnii-protses/tips-for-parents/109-bulinh-porady-batkam-uchyteliam-ta-ditiam

https://tetiiv.osv.org.ua/news/09-43-40-30-04-2020/

Кібербулінг або інтернет-мобінг – це відносно нова форма агресії, що трапляється в інтернеті. Нападник використовує соціальні мережі, електронну пошту, месенджери та інші засоби спілкування, щоб дошкулити, нашкодити та принизити людину.

Першою жертвою кібербулінгу став американський підліток на ім’я Гіслан Раза. У 2002 році хлопець зняв відео за власної участі: відтворив сцену фільму «Зоряні війни», де замінив відомий меч бейсбольною битою. Ролик потрапив до рук однокласників Гіслана, які без його відома виклали відео в інтернет. Творіння підлітка переглянули мільйони користувачів. Тоді хлопця почали дражнити та називати «дитиною зоряних війн». Це вплинуло на його стосунки з однолітками та нашкодило психіці.

У цьому й полягає небезпека інтернет-мобінгу: те, що відбувається у віртуальному світі, може «переростати» у реальні фізичні знущання. В інших випадках можливості інтернету дозволяють агресору весь час діяти анонімно.

Види кібербулінгу

Науковці  кажуть про різноманітність форм кібербулінгу.

Ось 8 типів кібербулінгу:

1. Флеймінг – невеликі емоційні та жорстокі репліки, які агресор надсилає жертві переважно на «публіці»: на форумах або у чатах. Улюблений інструмент знущання так званих «тролів».

2. Нападки – це регулярні образливі висловлювання провокатора, які виснажують жертву. Найчастіше можна спостерігати в ігровому товаристві – у чатах онлайн ігор.

3. Наклеп – провокатор поширює неправдиву та принизливу інформацію про свою жертву.

4. Самозванство – агресор використовує особисту інформацію іншої людини (паролі до облікових записів у соціальних мережах та блогах), щоб від її імені дошкуляти іншим користувачам.

5. Ошуканство – крадіжка конфіденційних даних задля власних цілей або на замовлення третіх осіб.

6. Відчуження – демонстративне ігнорування людини: видалення з чатів, груп, додавання до чорного списку друзів тощо.

7. Кіберпереслідування – найнебезпечніший різновид інтернет-мобінгу. За допомогою інформації, яку жертва викладає у мережу, злодій переслідує її, щоб скоїти напад, побити або зґвалтувати.

8. Хепіслепінг – фільмування реальних нападів або знущань для публікації в інтернеті. Внаслідок появи хепіслепінгу з’явилося інше поняття – буліцид, що означає загибель жертви внаслідок булінгу.

Як кібербулінг впливає на підлітків?

Інтернет-мобінг – підступніший за «традиційний» булінг, бо може ховати справжнє лице нападника. Через анонімність агресора жертві важко дізнатися, переслідує її одна особа або група людей, хлопець або дівчина, старша або молодша за неї людина, знайомі вони чи ні.

Невизначеність може посилювати тривогу, змушує фантазувати про могутність нападника, та, відповідно, про власну беззахисність. Особливо вразливі ті, хто вже має негативний досвід жертви, і ті, хто переживає ізоляцію або непорозуміння серед однолітків або в сім’ї.

Психолог Крістіна Мжельська зазначає, що кібербулінг змінює поведінковий та емоційний стан жертви – може спричиняти агресію та замкнутість, а окрім цього впливає на:

• погіршення стосунків з батьками;

• безпричинні сльози та крики – тобто істеричні прояви характеру;

• погіршення здоров’я – безсоння та постійне занепокоєння як наслідок;

• спроби суїциду;

• погіршення навчального процесу: небажання вчитися, суперечки з вчителями тощо.

Наслідки інтернет-мобінгу та сам факт знущання в мережі не можна ігнорувати. Насамперед – задля власного здоров’я і життя. А також, щоб унеможливити агресію нападника в майбутньому. Психічне, фізичне, економічне та сексуальне насильство, зокрема в мережі, карається законодавством України. 

    Що робити, якщо ви стали жертвою кібербулінгу?

Більшість української молоді (а саме – 53%)  вважає, що розв’язати проблему інтернет-мобінгу може сама молодь; 14 % – що для цього необхідне втручання школи; ще 12 % – що допоможе залучення інтернет-провайдерів.

Важливо:

1. Зберегти свідчення факту кібербулінгу.

2. Видалити сторінку із соціальних мереж.

3. Звернутися до правоохоронних органів!

4. Якщо є зміни поведінкового та емоційного стану – звернутися також до психолога.

Збережені свідчення – листування, коментарі, відеоматеріали – стануть вашими доказами у справі, яку відкриють правоохоронні органи. І тоді агресора покарають: відповідно до зазначеного закону, накладуть штраф або призначать громадські роботи.

Якщо злочин здійснила неповнолітня особа від 14 до 16 років, тоді відповідатимуть її батьки.

І хоча психолог допоможе впоратися зі стресом, який став наслідком цькування в мережі, а закон покарає вашого кривдника, краще заздалегідь подбати про свою безпеку.

Як не стати жертвою кібербулінгу?

Якщо агресор вже «на хвості» – припиніть вестися на провокації. Як саме – радить психолог Крістіна Мжельська:

• ігноруйте кривдника;

• намагайтесь уникнути спілкування, удайте, що вам байдуже та вийдіть з акаунта: така поведінка не свідчить про боягузтво –  адже іноді зробити це набагато складніше, ніж дати волю емоціям;

• якщо ситуація не дозволяє вийти із соціальної мережі, зберігаючи самовладання, використайте гумор – цим ви можете спантеличити кривдника, відволікти його від наміру дошкулити вам;

• стримуйте гнів і злість, адже це саме те, чого домагається кривдник, будьте спокійні та впевнені;

• обговорюйте такі загрозливі ситуації з людьми, яким ви довіряєте – це допоможе вибудувати правильну лінію поведінки та припинити насилля.

Надалі, коли ви позбулися кривдника, дотримуйтеся простих правил. Наприклад, коли реєструєтеся на сайтах, не вказуйте особисту інформацію – номер телефону, домашню адресу – та не залишайте власних фотографій. Використовуйте надійні складні паролі, а веб-камеру – лише коли спілкуєтеся з друзями або родичами. Агресора ігноруйте або навіть блокуйте – більшість інтернет-ресурсів пропонує таку функцію своїм користувачам.

Бережіть себе в інтернеті та поза ним! 

ТЕЛЕФОНИ ДОВІРИ

Телефонуйте на Національну гарячу лінію з питань протидії булінгу: 0 800 500 225 (зі стаціонарних телефонів) або 1116 111 (з мобільних). Дзвінки безкоштовні та конфіденційні.

На «гарячій» лінії консультують соціальні працівники, педагоги, психологи та юристи.
Вам обов’язково нададуть кваліфіковану допомогу!

Посилання на джерело: http://supportme.org.ua/needle-and-bullying/cyberbullying

 Насильство — це вторгнення до особистого простору людини, використання емоційної критики, маніпуляцій, фізичної сили, обмеження доступу іншої людини до будь-чого без її згоди.

Домашнє насильство — протиправні дія або бездіяльність (а також погрози їх вчинення) у формі фізичного, сексуального, психологічного, економічного насильства, що вчиняються у визначеному колі осіб, незалежно від місця їх проживання.

Основна ознака насильства, яка відрізняє його від конфлікту чи суперечок, — свідоме бажання кривдника завдати шкоди.

Існує 4 види домашнього насильства: Фізичне, Сексуальне, Психологічне та Економічне.

      Фізичне насильство — навмисне завдання фізичної шкоди іншій людині. До ознак фізичного насильства належать:

— Стусани, побої, удушення.

— Обмеження пересування (коли людину зачиняють у квартирі, забороняють користуватися засобами зв’язку).

— Навмисне позбавлення медичної допомоги. Коли людині відмовляють у допомозі лікаря.

 — Фізичне насильство як покарання, коли дитину лупцюють ременем або ляскають по сідницях. Це не способи виховання, а насильство. І їх не можна виправдати.

Сексуальне насильство — це будь-які дії сексуального характеру без добровільної згоди.

    Психологічне (або емоційне) насильство — це використання переваги з метою принизити та знецінити іншу людину. Насильством також є свідоме ігнорування потреб і почуттів тих членів сім’ї, які залежать від людини й потребують її догляду. Тобто дітей або людей старшого віку.

Ознаки психологічного насильства:

— Постійна образлива критика, маніпулювання, контроль над життям жертви.

— Звинувачення, засудження, словесні образи.

— Обзивання нецензурними словами, приниження.

— Ігнорування як спосіб «покарання» (як серед дорослих, так і щодо дітей).

— Покарання та погрози покарання, погрози життю та здоров’ю, заборона висловлювати власну думку, вільно пересуватися поза домом і спілкуватися з близькими.

— Зняття з себе відповідальності за негативний вплив на психологічний стан жертви.

— Відмова спілкуватися, аби змусити жертву почуватися винною, принизити її.

— Ізолювання члена сім’ї від спілкування з друзями чи родиною, контроль над його спілкуванням через прочитання особистої пошти й повідомлень у соціальних мережах.

— Знецінення людини, цілковитий контроль над усіма сферами її життя.

Психологічне насильство на відміну від фізичного люди помічають значно пізніше, коли вже бачать його наслідки: пригнічення, емоційне вигорання, відсутність стресостійкості, замкнутість у собі, наявність страху чи уникнення контакту з якоюсь людиною. Іноді ми надто пізно помічаємо, що з людиною щось не так. Наслідками психологічного насильства може бути депресія чи навіть самогубство.

     Економічне насильство — це позбавлення людини житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів, заборона працювати або навпаки примус працювати, нав’язування місця роботи або навчання, використання фінансової переваги.

     Економічне насильство — це й обмеження права людини працювати чи здобувати освіту. Або коли маніпуляціями, погрозами чи шантажем змушують зробити певний вибір щодо місця роботи або навчання. Наприклад, жінка змушує чоловіка працювати на трьох роботах попри його виснаженість і погрожує, що покине його та забере дитину, бо він не здатний забезпечувати родину.

Куди потрібно звертатись в разі вчинення домашнього насильства?

Найперше, куди потрібно звернутися за допомогою – це поліція. Ви можете викликати поліцію за телефоном 102 або звернутися особисто до райвідділу та написати заяву. Пам’ятайте, що поліцейські можуть проникати до житла особи без рішення суду в невідкладних випадках, пов’язаних із припиненням акту домашнього насильства, у разі небезпеки для життя чи здоров’я постраждалої особи.

Якщо ви потребуєте консультації, боїтесь звертатись до поліції з даного питання чи з інших причин, то можете зателефонувати на номери гарячих ліній, де вам нададуть роз’яснення та консультування:

Національна «гаряча лінія» з питань протидії насильству та захисту прав дитини 0 800 500 335 або 116 123 (з мобільного) – безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів будь-яких операторів по всій території України;

Національна гаряча лінія для дітей та молоді за номером 0 800 500 225 або 116 111 (з мобільного).

Національна гаряча лінія з питань запобігання домашнього насильства, торгівлею людьми та гендерної дискримінації 0-800-500-005, або з мобільного 116-123 вона працює цілодобово;

«гаряча лінія» з питань протидії насильству та захисту прав дитини 1547;

Урядовий кол-центр 1545;

У разі необхідності також надається правова допомога, звертатись на гарячу лінію Координаційного центру з питань безкоштовної правової допомоги – 0-800 213-103.