Учителю, як нікому, треба берегти та зміцнювати нервову систему. Постійні стресові ситуації на роботі, пошук порозуміння з учнями, а після роботи ще й треба знайти фізичні та моральні сили на домашнє господарство та спілкування з родиною… Як за таких умов зберегти ясність думки, гарний настрій і бажання посміятись?

Американець доктор Брегг протягом усього свого життя доводив, що людина може прожити довго і при цьому залишатись молодою. Завдяки своїй системі очищення організму він прожив до 94-х років, а помер унаслідок нещасного випадку. Брегг, окрім голодування й особливої системи харчування, також досліджував уплив емоційного стану на здоров’я людини. Зокрема він звернув увагу на зв’язок між емоціями людини та зміцненням і захистом її нервової системи. Ось деякі з його порад для зміцнення нервової системи:

1. Перестаньте контролювати власний настрій. Гарний настрій – річ занадто крихка, і вберегти його неможливо. А ось неконтрольований настрій допоможе додати неприємності й вам, і оточуючим.

2. Частіше сваріться. Після активних суперечок, які, як правило, починаються під час дружньої бесіди, досить часто з’являються безмежна ненависть і гіркота. Рідко хто вміє сперечатись по-дружньому, без збудження, тому намагайтесь дискутувати якнайчастіше.

3. Замикайтесь у собі. Ніколи не кажіть іншим про свої хвилювання. Якщо виникло якесь непорозуміння з оточуючими, не намагайтеся знайти спільну мову, пояснити що-небудь. Ображайтесь доти, доки супротивник не зрозуміє свою помилку й не приповзе до вас на колінах.

4. Намагайтесь узятися за якнайбільшу кількість справ і виконати їх бездоганно. Нервове напруження в таких ситуаціях зростає, особливо коли ви прагнете робити все самостійно.

5. Рідше посміхайтесь. Учені довели, що сміх – це важка й непотрібна вправа, яка утворює поліпшену циркуляцію крові в районі черевної порожнини. Він покращує здоров’я завдяки щасливому стану того, хто сміється. Тому намагайтесь вибирати ті книги, фільми, телевізійні та радіопередачі, які спонукатимуть вас замислитися, зрозуміти, як усе погано в житті, та просто підтримають поганій настрій. До того ж віддавайте перевагу спілкуванню з тими, хто вже в повній мірі відчув свою дорослість і не має почуття гумору, не розуміє всілякі там «дитячі жарти».

6. Серйозно ставтесь до будь-яких висловлювань у ваш бік. Особливо, якщо це щось неприємне. Кожна доросла людина має добре подумати, перш ніж казати, тому одразу дайте зрозуміти, що з вами такі коники недоречні. Суворо й жорстко поставте нахабу на місце.

7. Зробіть ваше життя й настрій особливо залежними від оточуючих. Навіщо копирсатись у власному світі? Якщо це ваші друзі – вони мають бути в курсі всіх ваших справ, проблем, почуттів, стану здоров’я тощо. Не залишайтесь наодинці із собою, частіше нав’язуйте іншим свою компанію.

8. Намагайтеся звільнити для себе якнайбільше вільного часу. Таким чином ви отримаєте можливість витратити його на корисні та цікаві телесеріали, безкінечні розмови з подругами чи друзями, суперечки та плітки. Проживайте кожний день так, ніби життя триватиме вічно, і ви все встигнете. Цінувати час – це проблема затятих працелюбів, а вам треба себе берегти.

9. Частіше замислюйтесь над тим поганим, нещасливим, що з вами коли-небудь траплялось чи відбувається зараз. Спробуйте відчути задоволення від пригадування нещастя та горя, яке було у вашому житті. Зрозумійте самі й дайте зрозуміти оточуючим, що ви – найнещасніша людина у світі, і цьому нічим не можна зарадити. Не контролюйте емоції, коли вам погано.Якщо людині, яка вам небайдужа, важко, підтримайте її в думці, що краще вже ніколи не буде, що все може бути ще гірше. Прислухайтесь до тих, хто вам співчуває, – самостійно ви свої проблеми не розв’яжете.

10. Переймайтесь кожною вартою уваги дрібницею. Якщо для інших це не має значення – це їхня справа. Тривале хвилювання чудово забирає нервові сили, тому опиратись труднощам буде складно. Але ж це нам і не потрібне! Хвилюйтесь, аби задовольнити гордість, марнославство, зарозумілість. Переймайтесь поганою й неприпустимою поведінкою дітей – своїх і чужих, неприємну погодою, запізненням на автобус…

11. Нехай ваш настрій залежить від того, що відбувається навкруги. Завжди можна пожалітись на незручну подушку, неповагу дітей, невдячність рідних, нерозуміння з боку колег. Звичайно ж, розуміти всі ці поради треба з точністю до навпаки. Намагайтесь працювати над собою, своїм ставленням до життя. Тоді ви не тільки захистите свою нервову систему, а і зміните власне життя на краще. Посміхайтесь частіше й будьте здорові!

Імідж учителя, або психологія одягу

«Небезпечний» для кар’єри одяг

«На замітку працюючим жінкам. Будь ласка, уникайте вдягати на роботу такі речі: занадто відверті й занадто звабливі сукні та спідниці, міні, топи з відкритим животом, брюки з низькою посадкою, спідниці, блузки та брюки, що обтягують фігуру, одяг, що занадто високо піднімається (опускається), коли ви сидите, усе прозоре». Таку інструкцію отримала 36-річна адвокат М. Келлі на своїй новій роботі. Розцінивши ці вимоги до свого гардероба як дискримінацію, вона спробувала заперечувати і… її звільнили! І це відбулось у демократичній Америці! Відповідність корпоративному дрес-коду виявилась для компанії настільки важливою, що вона без коливань розсталася зі співробітницею, не готовою прийняти встановлені правила.

Слід визнати, що всі вищезазначені «претензії» до жіночого одягу є досить розповсюдженим явищем як в офісах, так і в державних установах. Але повернемось до школи. Хоча офіційного дрес-коду в загальноосвітніх навчальних закладах не встановлено, існують певні правила, що «можна», а що не «можна» вдягати. А ось чи дотримуватись цих правил, вирішувати вам. Авжеж, активно протестувати проти подібного втручання в особисте життя треба. Однак чи впевнені ви, що ваш протест не закінчиться фіаско?

Зовнішність як «візитна картка» вчителя

Питання зовнішнього вигляду вчителя не нове, проте його актуальність з роками не зникає. Щороку до школи приходить працювати молодь, яка щойно закінчила педагогічні ВНЗ та коледжі. Там їх учили, що «…зовнішність учителя – складовий елемент педагогічної техніки, яка у свою чергу є структурним компонентом педагогічної майстерності. З огляду на це, очевидна пряма залежність між цими поняттями». Усе це добре відомо і зрозуміло, але сьогоднішнє покоління не хоче бути «як усі», прагнучи демонструвати свою індивідуальність.

Вірите ви чи ні, проте перше враження завжди існує. Дослідження підтверджують, що в 75 % випадків перше враження є вірним. Загальновідоме прислів’я стверджує: «Зустрічають по одягу, а проводжають по розуму». Що запам’ятовується при першій зустрічі з незнайомими? Так, зовнішній вигляд. Безперечно, набагато важливішим уважається розум, але все ж одяг визначає те, що про вас подумають інші люди та яке враження ви на них справите.

Зовнішній вигляд учителя запам’ятовується учням відразу, як вони побачили його вперше, і це враження з часом дуже важко змінити. Не секрет, що діти хочуть мати вчителя із приємною зовнішністю, елегантно одягненого, охайного, з привабливим макіяжем, модною зачіскою та хорошими манерами. Від учнів початкових класів нерідко можна почути, що в них «найкрасивіша» або «найкраща» вчителька. У підлітковому віці учні звертають не менше уваги на це питання. Але якщо в початковій школі все це сприймається простіше, то у старшій школі вчитель, одягнений за модою 80-х років, може викликати до себе зневагу з боку своїх учнів. Тому, постаючи перед класом, учитель має бути впевнений, що він має гідний вигляд.

Зовнішній вигляд передбачає бездоганність у кожній деталі: акуратна зачіска, незухвалий одяг, начищене взуття, неяскравий макіяж, елегантність тощо. У зовнішньому вигляді також важлива міра, нічого не повинно бути «занадто», якщо лише відсутність міри не є способом привернути до себе зайву увагу та «запам’ятатись». Зовнішній вигляд залежить від кожної окремої особистості, саме тому вчительський імідж може бути як позитивним, так і негативним.

Що сьогодні вдягти на роботу?

Це далеко не просте запитання постає перед нами щоранку, а відповідь на нього залежить як від матеріальних можливостей, так і від смаку, стилю, погодних умов і звичок окремої людини.

Ідеальною формою одягу для вчителя є така, що сприяє зосередженню уваги учнів не на вивченні деталей одягу, а саме на засвоєнні матеріалу. Таким одягом може бути діловий костюм (з латинської «костюм» означає «спосіб життя»), що підкреслює професійні, особисті якості й офіційність стосунків з учнями. До ділового костюма відносять піджак зі спідницею або брюками та блузку.

На жаль, не завжди заробітна платня вчителя дозволяє йому пристойно вдягатись і купувати дорогий діловий одяг, адже витрачати значні суми на постійне оновлення гардеробу готовий далеко не кожний, так само як і носити протягом цілого року один і той самий костюм. Ось і виходить, що більшість жінок давно перестали приділяти увагу офіційності та стильності власного вбрання, вибираючи в одязі перш за все зручність, доступність і практичність.

Культура одягу має не менше значення, аніж культура поведінки. В одязі завжди мають бути присутні чистота й охайність. «Я не допускав у клас учителя, якщо він був неохайно вдягнений. Тому в нас стало звичкою ходити на роботу у кращому костюмі. І я сам виходив на роботу в найкращому своєму костюмі, який тільки в мене був», – писав А. Макаренко. Звісно, охайність у житті ще нікому не завадила.

Іншими словами, одяг є певною візитною карткою вчителя. «Одяг і одягає, й відкриває людину», стверджує відомий афоризм. Він повинен бути зручним і в той же час не суперечити загальноприйнятим вимогам пристойності. Психологія одягу розглядає оформлення зовнішності як багатовимірну інформацію про особу. При формуванні першого враження про особу одяг є найважливішою складовою, оскільки, як правило, він сприймається оточуючими як знак привабливості або непривабливості.

В одязі найбільш інформативними є три речі: ціна, стиль і колір. «Упізнати» якісний та модний одяг може кожний, навіть якщо він і не розбирається в останніх модних тенденціях. У російській традиції ахроматичні кольори, такі як чорний, білий та сірий, піднімають статус особи в очах оточуючих, а яскрава кольорова гама, навпаки, може впливати на якість засвоєння матеріалу класом, привертаючи увагу виключно до зовнішнього вигляду вчителя. Вибираючи пастельні, спокійні кольори, ви можете бути впевнені, що увага буде сконцентрована саме на викладенні вашого матеріалу.

Отже, удало підібраний гардероб допоможе своєму власнику не тільки справити сприятливе враження на оточуючих, а й підкреслить його професійні та особисті якості.

Кілька порад, яких варто дотримуватись учителю

Безперечно, зовнішній вигляд залежить від окремо взятої особистості. Але не слід забувати, що вчителі – це зразок для наслідування, тому їх зовнішній вигляд має бути бездоганним у всіх відношеннях. Адже вчителю, а особливо молодому, учні надто важко вибачають будь-які недоліки. Запропоновані рекомендації, знайдені на одному із сайтів, допоможуть вам запобігти помилкам, які нерідко зустрічаються в реальному житті.

У гардеробі вчителя не має бути ультрамодного одягу, незвичайний фасон якого відволікає увагу учнів, а також убрання занадто яскравих тонів, що стомлює та дратує дітей.

Не варто навіть молодому вчителю з’являтись у школі в шортах.

Не втрачайте почуття міри: навчіться чітко визначати, коли необхідно вдягати класичний костюм, коли робочий халат, святкову сукню, а коли – светр і джинси.

Не перетворюйтесь на «синю панчоху», тобто носіть той одяг, що вам до вподоби й до лиця: естетично витриманий, модний, елегантний.

Не захоплюйтеся сіробуденним одягом.

Не забувайте, що одяг завжди має бути охайним, чистим, відпрасованим, зручним і не заважати працювати з класом.

Не носіть тривалий час один і той же одяг. Варто якнайчастіше «оживляти» його, комбінувати, прикрашати.

Не носіть взуття босоніж, на високих підборах, бо їх стукіт відволікає увагу учнів і, крім того, швидко стомлюються ноги.

Не знаходьтесь у приміщенні в теплих чобітках.

У жодному разі не перебувайте у приміщенні школи в головному уборі. Це стосується як чоловіків, так і жінок.

Не забувайте, що довге розпущене волосся заважає під час роботи з учнями.

Неприпустимо вчителям-чоловікам приходити до школи неголеними.

Не експериментуйте надмірно зі своїм волоссям, аби химерні зачіски та часті зміни кольору не відволікали уваги учнів.

Не рекомендується прикрашати себе занадто дорогими та яскравими коштовностями чи біжутерією, які, до того ж, заважають працювати та спілкуватися з учнями (довгі сережки чи намисто, каблучки на пальцях, «музичні» прикраси).

Не варто користуватись дезодорантами, туалетною водою чи одеколоном з різким, сильним запахом.

Більшість вітчизняних фільмів закріпили в нашій свідомості образ учителя, який у своїй скромній сукні чи костюмі цілими днями проводив у школі. Сьогодні слово «скромний» не зовсім підійде до того, що носять деякі вчителі, адже більшість із них намагаються «не відставати» від модних тенденцій. А сьогоднішню моду аж ніяк скромною не назвеш. Ось і виходить, що всі начебто розуміють, що існують певні канони, що «варто», а що «не варто» вдягати, ідучи на роботу, але дотримуються їх далеко не всі. Але вчителю, взявши на себе відповідальність вихователя, не слід забувати, що кожної хвилини він є зразком для учнів навіть через свій зовнішній вигляд. А яким буде цей зразок і як вас запам’ятають учні – залежить лише від вас.

Методи врегулювання конфліктів

і запобігання їм

У конфліктній ситуації вчитель може спрямувати свою активність на те, щоб оптимізувати свій психологічний стан, краще зрозуміти співрозмовника, досягти взаєморозуміння з опонентом. У цій непростій справі він може скористатися арсеналом таких методів:

а) метод інтроспекції. Він передбачає уявлення себе на місці опонента, його думок, почуттів і виробленні завдяки цьому обґрунтованих висновків про мотиви і зовнішні спонуки його поведінки. За невмілого використання цього методу можна прийняти власні думки і почуття за думки і почуття іншої людини, неправильно відтворити образ опонента;

б) метод емпатії. Заснований він на техніці проникнення в переживання іншої людини. Цим методом послуговуються емоційні, здатні до інтуїтивного мислення особи, котрі, довіряючи своєму інтуїтивному відчуттю, своєчасно зупиняють інтелектуальні інтерпретації;

в) метод логічного аналізу. Суть методу полягає в тому, що людина з раціональним мисленням, щоб зрозуміти співрозмовника, відтворює інтелектуальні уявлення про нього, моделює ситуацію, в якій він перебуває.

Оптимізація вчителем свого внутрішнього стану дає йому змогу зберігати внутрішній спокій і стабільність і завдяки цьому уникнути конфлікту, бо якщо один із опонентів зберігає стриманість, рівновагу, інший втрачає можливість розпочати конфлікт чи взаємодіяти у “конфліктному режимі”.

Учитель як посередник у конфліктних ситуаціях. Учитель не раз опиняється в ситуації, яка змушує його вирішувати конфлікт між учнями, батьками й учнем, іншим учителем і дирекцією школи. У такому разі він може взяти на себе роль посередника, дбаючи про розвиток конструктивних елементів спілкування та взаємодії, намагаючись в інтересах обох сторін змінити конкурентну орієнтацію “я виграв — ти програв” на установку співпраці: “я виграв — ти виграв”. Посередник не може зайняти місце жодної із сторін конфлікту, сила його позиції — в нейтральності щодо об’єкта конфлікту. Не менш важливо зберегти спокійний, збалансований настрій, уберегти учасників від впливу негативних емоцій.

Посередництво в конфлікті означає вироблення домовленості про час і місце переговорів, планування та організацію їх, інформування щодо проблеми конфлікту, примирення.

Така діяльність у педагогічному середовищі потребує особливої психологічної підготовки вчителя. Якщо він не впевнений у собі, то братися за цю справу не варто. Зважившись на посередництво, необхідно передусім стимулювати діалог між сторонами конфлікту, підтримувати позитивні тенденції під час розмови. Посередник не може приймати рішень, його завдання — підтримувати діалог. До примирення учасники конфлікту повинні прийти самостійно.

Позитивні виховні результати від використання методики посередництва в конфлікті виявляються в набутті його учасниками досвіду толерантного подолання його. Згодом вони вже без участі вчителя зможуть розібратися у своїх проблемах.

Конфліктам можна запобігати, розв’язувати їх і прогнозувати. Для цього необхідно вміти аналізувати й осмислювати їх основні компоненти. Завдяки прогнозуванню часто вдається запобігти негативному розвитку конфлікту, надати тривожним процесам позитивного розвитку. Для цього необхідно виявити істинні причини, що породили проблему, накреслити план дій з попередження негативного розвитку ситуації. Внаслідок цього передбачувані опоненти можуть стати союзниками, а вірогідність негативних наслідків конфлікту буде зведена до мінімуму.

Володіння технологіями управління і розв’язання конфліктів дає змогу педагогу створювати спрямований конфлікт. Наприклад, він може спровокувати у класі конфлікт з приводу успішності або дисципліни учнів. Залучаючи їх до розв’язання конфліктної ситуації, учитель активізує їх діяльність і досягає бажаних результатів.

Для зниження напруги, запобігання конфліктам у взаємовідносинах “учитель — учень”, а також для зняття стресових станів та збереження психічного, морального здоров’я учнів (психозбереження) педагоги використовують різноманітні засоби і прийоми:

а) прийоми позитивної взаємодії. Педагог порівнює досягнення дитини тільки з результатами діяльності в минулому, а не із здобутками інших дітей, використовує позитивне підкріплення перед оцінюванням; виявляє і відзначає позитивні мотиви дитячої діяльності. Зауваживши небажану поведінку школяра, він не демонструє подиву, а відверто висловлює своє розуміння його мотивів, почуттів, допомагає зрозуміти наслідки такої поведінки, захищає його від негативного ставлення тих, хто був свідком цього вчинку, а також від негативного самоставлення;

б) використання ігрових методів навчання. Педагогіка справедливо розглядає гру як один із найефективніших методів навчання і виховання дитини. Не менш значущий психорелаксаційний, компенсаторний вплив гри, оскільки вона знімає психологічне напруження, дає дитині змогу побачити себе в бажаній ролі чи на бажаному рівні самореалізації, зрозуміти логіку поведінки інших, свої помилки тощо;

в) проведення бесіди з батьками. У такому спілкуванні вчитель не може дозволяти собі звинувачень, прямих вимог. Раціональна його поведінка полягатиме у встановленні з батьками емоційно доброзичливих стосунків, демонструванні своєї зацікавленості в благополуччі, успіхах їх дитини.

За такої його налаштованості батьки почуватимуться невимушено, охоче ділитимуться своїми думками про дитину, не приховуючи сумнівів, тривог. Від педагога в таких ситуаціях вони чекають порад, підтримки, співучасті, і він не має права розчарувати їх у цьому. Якщо учень переживає певні проблеми або є учасником конфлікту, необхідно виробити спільну стратегію щодо їх подолання, бути зацікавленим і діяльним у досягненні позитивного результату. Головне при цьому — сконцентрувати свою увагу й увагу співрозмовника на майбутньому, чітко сформулювати цілі, переконати в можливості їх досягнення;

г) демонстрація педагогами й учнями позитивного мислення. Це означає пошук в усьому доброго, світлого, веселого, створення доброзичливої атмосфери і гарного настрою іншим, налаштованість на позитивні оцінки і висновки. Це привчатиме дітей бачити краще в інших людях.

Людина з позитивним мисленням не концентруватиме увагу на негараздах, помилках, похмурому настрої, хворобах, а шукатиме світле в житті. Дехто заводить з цією метою нотатник, у якому фіксує найприємніші події свого життя, навіяні ними враження і роздуми тощо.

З учнями педагог може провести відповідні розмови про значущість позитивного настрою в житті людини, методи, прийоми, техніки створення його собі й іншим;

ґ) використання релаксаційних вправ у роботі над собою та з дітьми. Повернути стан рівноваги, впевненість у собі можуть зображення свого настрою у формі малюнка; письмовий виклад того, що хвилює, і відкидання від себе аркуша паперу із зафіксованими неприємностями; концентрація уваги на диханні; ототожнення себе за допомогою уяви з улюбленим деревом; самомасаж рук, обличчя; приємні спогади дитинства; творче використання формул впливу на себе (“Я на все здатний, я здатний до величезних вольових зусиль”, “Я — людина смілива і впевнена в собі”, “Мене наповнють спокій, любов, радість”, “Чиста, прозора вода змиває з мене всі турботи і біль, хвилювання. Мене зігріває сонце, наповнює теплом, світлом, радістю і живою енергією” та ін.);

д) самоаналіз. Погляд на себе очима різних людей, з якими доводиться взаємодіяти, дає змогу реально побачити свою соціальну значущість, особистісні недоліки, комунікативні помилки і скоригувати свою поведінку;

е) творче використання відомих засобів психозбереження. Прислужитися в цьому можуть музика (допомагає позбутися напруги, смутку, виплакатися, підбадьоритися), малювання (зображення смутку, жаху, болю допомагає позбутися їх, а радості, натхненню — вселитися в душі), імпровізований танець (допомагає реалізуватися негативним емоціям, зарядитися позитивною енергією), думки (негативні необхідно відштовхнути від себе, щоб поліпшити настрій; віддатися думкам, здатним вселити добре самопочуття, бадьорий настрій), уява (уявлення одних символів допомагає позбутися смутку, наповнити організм, психіку силами, радістю);

є) використання психофізіологічних вправ (творчо дібрані індивідуальні способи самомасажу, розслаблення м’язів, фізична активність), спрямованих на психологічну саморегуляцію, поліпшення настрою і самопочуття.

Учитель, який володіє методами саморегулювання, запобігання, уникнення стресу, виходу із стресової ситуації, є ефективним комунікатором з колегами, керівниками школи, учнями і їх батьками. Його поведінка у непростих ситуаціях є унаочненням раціональної поведінки для учнів. Не менш цінні його рекомендації, поради, оцінки.

Техніки позитивного звертання до учнів, що гармонізують соціокультурний простір

Техніка „Я висловлювання” (до класу і до окремого учня)

• Я хотіла б щоб ви (опанували, навчились, засвоїли) допоможіть мені, будь ласка, (зробіть, прочитайте, напишіть, виконайте) …

Техніка надихання (до класу)

• Я хочу вас навчити … Це не просте завдання, але я вірю, що кожен з вас опанує цей
  (… спосіб) і ви успішно справитесь з цим завданням. (до учня)

• Я ( знаю, відчуваю, бачу, вірю), що ти справишся з цим завданням і в тебе все вийде, зосередься і постарайся..

• Я вірю, що ти знайдеш в собі сили виконати це завдання.

Техніка схвалення (до класу)

• Я така задоволена, що ми всі сьогодні так дружно і злагоджено попрацювали

• Мені приємно про це сказати, що сьогоднішню тему ви так уважно слухали і тому так добре засвоїли. (до учня)

• Як добре, що ти повірив у свої сили і виконав це завдання.

• Як чудово, що ти не зупинився перед труднощами, а подолав їх.

Техніка спонукання (до класу)

• А зараз зосередьтеся, заспокойтеся і постарайтеся вловити основну думку. (до учня)

• Зосередься, подумай і зверни увагу на ось цей пункт.

Комбінація технік надихання-схвалення.

• Надихнути і схвалити як уже успішно зроблену справу. (до класу і до окремого учня)

• Я (вірю, знаю, відчуваю), що ми зробимо цю аплікацію і всі попрацюємо дружно і злагоджено, кожен добре постарається.

Комбінація технік надихання спонукання

• Я( відчуваю, знаю, вірю), що цю задачу зрозуміють всі, тільки зосередьтеся, уважно послухайте і ви всі зрозумієте.

Комбінація технік спонукання-схвалення (до класу і до окремого учня)

• Зосередьтеся, подумайте і ви дасте відповідь на запитання, яке я зараз поставлю.
  Я впевнена, що ви добре попрацюєте, дасте чудові відповіді.