Походження українських народних інструментів

Сопілка стала широко розповсюдженою серед українців ще в часи Київської Русі. Взагалі вона є одним з найдавніших духових інструментів. За деякими припущеннями, на території сучасної України вона вперше з’явилась ще 20 тисяч років тому. Також згадки про неї зустрічаються у літописах ХІ століття, українських народних піснях, казках, легендах та думах. 

Учені заявляють, що цьому інструменту вже понад три тисячі років. До України він потрапив у середні віки. Досі тривають суперечки щодо того, як цимбали потрапили в Україну. За однією версією, цимбали увійшли на Закарпаття з території Угорщини, а вже потім поширились на Гуцульщину та Галичину. Інша гіпотеза наполягає, що цей струнний інструмент потрапив в Україну з Білорусі, куди ще в ХІІІ столітті їх могли привезти музиканти хрестоносців.

Цимбали являють собою струнний музичний інструмент, який складається з дерев’яного корпусу та натягнутих над ним струн. Зазвичай, верхня частина виготовляється з ялини або смереки, а нижня — із явору.

Достеменно невідомо, коли з’явився бугай. Він використовувався в побуті й у чехів, і в поляків, і в румунів. Але в нас він зберігся переважно в Західній Україні.

Інструмент мають робити самі виконавці. Для цього необхідне дерев’яне барильце, яке з двох боків треба обтягнути шкірою. Потім до одного з боків по центру додають пучок конячого волосся. Після цього один музикант бере інструмент під руку, а інший смикає руками за волосся. Так виходить звук, який нагадує ревіння бугая. Але, щоб звук був більш повним, перед початком гри виконавець має намочити руки.

Бандура – це оригінальний український інструмент, який набрав популярності ще в XVI сторіччі. Він виглядає, як овальний корпус з грифом, на якому розташовані кілки для басових струн та приструнків зі стабільною висотою звуку. Бандура – це як струнне фортепіано, на ній також можна брати акорди та грати всіма пальцями одразу. Є декілька варіантів гри на бандурі. Зокрема, харківський та чернігівський.

У першому випадку інструмент тримають вертикально, притискають до грудей та грають по всіх струнах обома руками. А другому – бандуру розгортають ліворуч, і таким чином лівою рукою грають на басах, а правою – лише на приструнках.

Ми звикли, що зозулька є здебільшого дитячою іграшкою. Але така “забавка” має велику історію. Зозульки виробляють із глини та надають їм форму різних тваринок, пташок та хатинок. У них є спеціальні отвори. В основний вдувають повітря, а з маленьких, які розташовані по боках інструменту, вилучають звуки різної висоти. Висота звуку залежить від того, який з отворів у момент гри закритий чи відкритий. 

Гудок є прообразом скрипки та одним з найдавніших струнних смичкових інструментів. Усі звуки на ньому видобуваються за допомогою лукоподібного смичка. Цей дивовижний інструмент зображений на фресках ХІ століття в Софійському соборі. А це свідчить про те, що з’явився він на території сучасної України ще задовго до цього.

На гудках грали переважно веселу танцювальну музику.

Трембіта є гуцульським духовим музичним інструментом. Досі лишається поширеним інструментом на сході українських Карпат. У середньому довжина трембіти складає три метри, але вона може сягнути й восьми. До речі, від довжини інструменту залежить і висота звуку. На вузький кінець трембіти встановлюють дерев’яний або металевий мундштук. Виготовляють її зі смереки та обгортають березовою корою. Але вважається магічною та трембіта, яка виготовлена з “громовиці” – дерева, у яке потрапила блискавка.

Раніше трембіта була єдиним засобом зв’язку між вівчарями. За допомогою інструменту вони могли оповіщати про своє місцеперебування, а також попереджати про небезпеку. Звук трембіти може лунати на 50 кілометрів.

Цікавою є історія виникнення трембіти.