Короткі відомості

·   Дата народження:30.07.1986р.

·   Освіта: вища

·   Закінчив у 2014 році СНУ імені Лесі Українки факультет «Фізичне виховання»   спеціальність: викладач фізичного виховання, фахівець з спортивно-масової та туристичної роботи

·   Місце роботи: Піски-Річицька гімназія

·   Стаж роботи: 10 років

·   Категорія: спеціаліст

Про себе

     Я, Костючик АндрІй Степанович, вчитель фізичної культури. На педагогічній ниві працюю 10 років. Ще змалку батько  прищеплював любов до спорту: заохочував до різних видів спорту. Завдяки батьковій наполегливості загорівся бажанням впродовж життя займатися спортом. З дитинства я обожнював футбол, тому коли підріс став грати за команду свого села.

    Саме через любов до футболу і вирішив стати вчителем фізкультури і вже 10 років навчаю дітей фізичній культурі. Ні разу не пожалкував про свій життєвий вибір.  Якби повернути час назад, то обов’язково пішов би тією самою дорогою…

   Моя мета –  підтримати в учнів жагу до спорту, розвинути і зберегти, вселити віру в себе, в свої сили. На фізкультурі не повинно бути нещасних дітей — дітей, душу яких пригнічує думка, що вони ні на що не здатні. Найбільшою нагородою для мене є досягнення вихованців.

    Намагаюся знаходити у кожному учні, щось хороше. Вірю дітям, а вони вірять мені.

    У роботі вчителя фізкультури мені найбільше подобається передавати свої вміння молодому поколінню, прищеплювати любов до спорту. Фізкультурники відіграють важливу роль у становленні та розвитку дітей. Вони з самого дитинства прищеплюють учням любов до спорту. Адже спорт – це сила, краса та здоров’я.

    Хочу сказати, що в своїй роботі вчителя фізвиховання, я намагаюся бути схожим на свого наставника. Намагаюся товаришувати зі своїми учнями. Потрібно десь і пожартувати, а десь і суворішим побути, тоді й поважатимуть.

   Завжди ставлю перед собою цілі, аби досягнути їх з дітьми. Ми з учнями брали участь в Спартакіаді серед шкіл району, і завжди показуємо там гарні результати. Найголовніше не зійти з обраної дороги, якою пробираєшся зі своїми учнями до перемог. І він обов’язково настане – сонячний, радісний, яскравий Світанок.

   Я хочу, щоб діти з дитинства любили спорт: в середньому віці здобували навички, а згодом показували хороші результати, адже недаремно кажуть, що в здоровому тілі – здоровий дух. Тому займатися спортом сьогодні не просто потрібно, а й модно.

Проблема над якою працюю

«Збереження здоров’я учнівської молоді та формування мотивації до здорового способу життя»

«Щоб  зробити  дитину  розумною   і     розсудливою,  зробіть її міцною і здоровою.  Хай  вона  бігає,  стрибає, пустує, хай грає і діє, перебуває у безперервному русі».

                                                                                                    Ж.-Ж. Руссо

Здоров’я дітей – одне з основних джерел щастя, радості і повноцінного життя. Для України головною проблемою, яка пов’язана з майбутнім держави, є збереження і зміцнення здоров’я дітей.

З кожним роком по всій Україні спостерігається погіршення стану здоров'я дітей, хворобливість, відхилення в роботі внутрішніх органів, зниження рухової активності, 90% випускників - нездорові, мають ті чи інші відхилення в стані здоров'я , 51,8% першокласників мають хронічну патологію, 70% 6- річних дітей мають порушення у дозріванні та функціонуванні вищої нервової діяльності. Не секрет, що у прагненні досягнути вершини науково - технічного прогресу і благ цивілізації людина забуває про найголовніше: можливість жити і бути щасливим перш за все дає здоров'я. Сьогодні ми змогли звільнитися від багатьох інфекційних хвороб, які раніше забирали життя сотень тисяч людей. Проте останні статистичні дані свідчать: захворюваність дітей 7 -14 років збільшилась на 35%; зріс кількісний показник дитячої інвалідності, кожний шостий з випускників закінчує школу нездоровим. Тому досить гостро постає необхідність прийняття конкретних практичних дій і рішень, що змінили б ситуацію на краще і дали б можливість управляти здоров'ям дітей.

Багатьма українськими та світовими вченими, педагогами, фізіологами, медиками ( М. Амосовим, Г. Апанасенком, І. Варшавським, Е. Булич, Н. Денисенко, А. Маркоросян, І. Муравовим та іншими) було визначено унікальний вплив фізичної культури на здоров’я дитини. Однак, очевидним є те, що більшість учнів не вірять у значущість засобів фізичного виховання. Фізкультурна активність не є для них основним компонентом життя.

Саме тому, регулярні заняття фізичними вправами – це широкий спектр форм та методів, здатних впливати на індивідуальний стан особистості. Можна стверджувати, що за силою потенціалу та здатності впливати на збереження та зміцнення здоров’я, фізичні навантаження, різноманітні форми адаптації та оздоровлення – значущі та ефективні, тому що будь - яка із цінностей фізичної культури в тому чи іншому ступені «працює» на здоров’я.

Фізична культура – одна з важливих складових частин загальної культури суспільства, що спрямована на зміцнення здоров’я, розвиток фізичних, морально-вольових  та інтелектуальних здібностей із метою гармонійного формування особистості та розвитку активної життєдіяльності.

Брак рухів у житті дітей, недостатній розвиток рухових функцій негативно позначаються на фізичному стані. Низька рухова активність погіршує функціональні можливості систем організму дитини, внаслідок чого виникає неадекватна реакція на навантаження, сповільнюється фізичний розвиток загалом.

Багато лікарів вважають фізичні вправи найкращим природним засобом боротьби з депресією, зняття збудження та пом’якшення м’язів. Вони допомагають зміцнювати здоров’я, продовжувати життя.

Наукові дослідження показали, що під впливом фізичних вправ і ігор діти швидше і краще ростуть. Завдяки посиленню обміну речовин, кров'ю доставляється більше «будівельного матеріалу» і кістки швидше збільшуються як в довжину, так і завширшки. Ще помітніше збільшується об'єм м'язів. Пропорційно збільшуються і розвиваються в результаті занять фізичними вправами і іграми також усі внутрішні органи.

Серце дитини потребує постійного навантаження, інакше його м'язова система проростає жиром, стає в'ялою, рихлою, нездібною до сильних скорочень, погано забезпечує тканини, особливо периферичних органів, киснем. Регулярні заняття фізичними вправами і іграми зміцнюють м'язи людини, у тому числі і сердечний м'яз. Сердечний м'яз тренованої людини з кожним ударом посилає в кровоносні судини значно більше крові, чим у осіб, що не займаються фізичними вправами і іграми.

Кров омиває тканини усього тіла і добре забезпечує їх киснем. У проміжку між двома сильними скороченнями треноване серце довше відпочиває. Таким чином, воно працює економніше, менше втомлюється, стає витривалим. Чим краще треновано серце, тим відносно рідше пульс. Треноване серце добре справляється з тривалою важкою роботою, і, навпаки, серце людини, що веде малорухомий спосіб життя, погано забезпечує периферичні органи, особливо тканини кінцівок, кров'ю. М'язи не отримують необхідної кількості кисню і швидко стомлюються. Людина, яка з дитячих років, веде малорухомий спосіб життя, послабляє свою серцево-судинну систему, тому він важко переносить фізичні навантаження. Вплив фізичних вправ і ігор на легені також надзвичайно корисно, особливо якщо заняття проводяться на свіжому повітрі. Організм при цьому вимагає підвищеної кількості кисню, дитина повними грудьми вдихає повітря і так само глибоко видихає, відчуваючи потребу звільниться від вуглекислоти, що рясно виробляється клітинами, і поповнити легені свіжим повітрям.

Це особливо важливо. Коли людина знаходиться без руху, він не дихає повними грудьми, повітря устигає наповнити тільки середню частину легенів і відразу ж видихається. Верхівки легенів працює недостатньо. Ось чому корисні фізичні вправи і ігри. Посилюючи дихання, вони добре вентилюють легені і оберігають дитину від легеневих хвороб, зокрема від туберкульозу.

Крім того, у дитини під впливом фізичних вправ і ігор змінюється об'єм грудної клітки. Груди стають ширше, ребра придбавають велику рухливість, зміцнюються дихальні м'язи. Це веде до збільшення життєвої місткості легенів. Покращується також склад крові. Завдяки щедрому припливу живильного кисню і поживних речовин збільшується кількість червоних кров'яних тілець, що попереджає розвиток недокрів'я.

Фізичні вправи і ігри дуже сильно впливають і на травний апарат. З шлунку і кишковика всмоктується тільки та кількість поживних речовин, яка потрібна організму.

Завдяки фізичним вправам розвиваються м'язи живота. Ці м'язи мають велике значення для здоров'я. Вони беруть участь в диханні, сприяючи глибшому вдиху і видиху. Крім того, напруга м'язів живота сприяє спорожненню кишковика.

Фізичні вправи  добре діють і на нервову систему. Нервові клітини отримують більше поживних речовин, кисню, краще розвиваються і енергійніше працюють.

Придивитеся до рухів дитини, тільки що початкуючої ходити: як вони безпорадні і незграбні, скільки він робить зайвих помахів руками, його кроки не однакові за величиною. Погляньте на підлітка, в перші що встало на лижі: знову та ж незграбність, падіння, судорожні повороти і нахили тулуба в спробах зберегти рівновагу. Нервові рухові центри ще не навчилися справлятися зі своїм завданням і посилають команди не тим м'язам, які доцільно в даний момент включити в роботу, примушують їх скорочуватися з надмірною силою, тоді як потрібні м'язи до роботи не залучаються. В результаті руху виходять неточними і незграбними, усе тіло напружується, дитина марно витрачає багато сил і енергії.

Поступово, шляхом вправи, нервова система придбаває навичку точної вправи рухами. Команди поступають саме тим м'язам, які найвправніше роблять цей рух, а усі інші м'язи залишаються розслабленими. Завдяки цьому рух дитини стають вільними, граціозними і економічними.

Шляхом фізичних вправ розвивається також швидкість реакції. Це здатність нервової системи в найкоротший строк передати імпульси м'язу і тим самим змусити її блискавично скоротитися. Цю якість має в сучасній праці важливе значення. Якщо швидкість реакції достатня, то робота йде без напруги; якщо реакція недостатньо швидка, то нервова система, квапливо посилаючи накази м'язам, перенапружується. В результаті настає нервове стомлення.

Заняття фізичними вправами і іграми виробляють почуття ритму, тобто уміння робити ряд рухів в однакові проміжки часу.

Нарешті, систематичні заняття рухливими іграми, ходьба на лижах, регулярні прогулянки розвивають витривалість, таку необхідну в процесі трудової діяльності.

Підвищення рівня фізичного розвитку, зміцнення здоров'я і ріст фізичної працездатності дітей і підлітків сприяють поліпшенню розумової працездатності.

Великий вплив робить активний руховий режим на стійкість розумової працездатності школярів впродовж навчального року. Об'єм рухової діяльності повинен відповідати потребам дитячого організму; це допомагає зберегти працездатність до кінця уроків в школі, до кінця усього дня, тижня, чверті, навчального року.

Короткочасні фізичні вправи і ігри в процесі уроків і приготування домашнього завдання, а також в процесі праці сприяють підтримці активної уваги і підвищують продуктивність праці. На уроках, які слідують після занять фізичною культурою, успішність вища, ніж на уроках, передуючих заняттям фізичною культурою.

Прогулянки, фізичні вправи і ігри після закінчення уроків є хорошим засобом відновлення розумової працездатності. Правильно поставлене фізичне виховання дітей  - основа здорового життя, успіхів у будь-якій області громадської діяльності.

Заняття фізичною культурою, спортом повинні проходити крізь усе життя як засіб зміцнення здоров'я. Короткострокові тренування мало ефективні.

Для підростаючого покоління посильна робота, заняття фізичними вправами і іграми повинні стати насущною необхідністю. Нині різко зросла громадська цінність фізичної культури і спорту. І по відношенню до них значною мірою визначається загальний рівень культури сучасної людини, що прагне до активного, творчого життя.

Однією з необхідних умов покращення фізичного розвитку дітей є раціональне фізичне виховання, що являє собою комплекс умов, в яких живе дитина. Багаточисельні спостереження свідчать, що у дітей, які займаються спортом, розвиток опорно-рухового апарату вищий, ніж у їхніх ровесників, що цураються фізичної культури. У дітей, що відвідують спортивні секції, краще розвинена мускулатура, менше зустрічаються деформації хребта, грудної клітки, тазу, а також кінцівок; вони менше хворіють і мають кращу успішність. Хоча занадто велике фізичне навантаження може також негативно вплинути на розвиток скелета, м’язевої системи: затримати ріст кісток, спричинити їхнє викривлення. Але помірні й доступні вправи стимулюють формування і зміцнення всього організму.

Систематичне, раціональне, цілеспрямоване застосування різноманітних комплексів фізичних вправ позитивно впливає на послаблений організм дитини. Вони спричиняють зміну реактивності у потрібному напрямі, збагачують умовно – рефлекторну діяльність дитини новими властивостями, поліпшують «урівноваження» у навколишньому середовищі, сприяють кращій функціональній адаптації в умовах цього  середовища, яке безперервно змінюється.

Робота з фізичного виховання є багатогранною і потребує вихованню в дитини самостійності, ініціативи, організованості, активності та кмітливості. До кожної дитини у класі потрібно виявляти щирість, чуйність, не виділяти надмірною увагою обдарованих і не принижувати моралізаторством слабших. Тому потрібно намагатися організувати роботу так, щоб допомогти кожному учневі відчути себе здібним, потрібним, цікавим для вчителя і товаришів, адже це - надійний стимул для майбутнього навчання, занять фізкультурою із захопленням, відчуттям власної гідності

Важливим завданням є виховання в учнів стійкого інтересу до занять фізичною культурою, спортом, зміцнення здоровя кожної дитини, формування необхідних рухових якостей, бажання і уміння самостійно займатися фізичними вправами.

Найпоширенішими засобами стимулювання інтересу та активності учнів у процесі фізичного виховання є різні форми заохочень та покарань. Заохочення полягають у позитивній оцінці навчальної діяльності та поведінки учнів і спрямовані на те, щоби викликати в усіх бажання до подальших досягнень, активності та зацікавленості у вивченні предмету. Основними видами заохочення є сприяння, допомога, довіра вчителя, похвала, схвалення, усна подяка, подяка в наказі по школі, похвальна грамота.                                  У формуванні мотивації школярів до фізичного вдосконалення визначальне місце займає ВЧИТЕЛЬ з фізичної культури. Саме тому своїм приклаом  намагась забезпечувати такі прийоми й способи педагогічного впливу, які збагачують емоційний досвід молодої людини, розвивають уяву, інтерес, формують у них ціннісне ставлення до занять фізичними вправами.

Існують різні способи мотивувати молодь до занять фізичними вправами:

§  демонстрація позитивних впливів від фізичних навантажень;

§  інтерес до нової справи;

§  цікаві форми проведення секційних занять;

§  можливість самоствердитись в оточенні та у змаганні з іншими;

§   можливість мати красиве тіло;

§  бути здоровим і зовнішньо привабливим;

§   для розвитку кар'єрних можливостей;

§   наслідування кумира;

§   можливість проведення, спільно з друзями, цікавого і корисного дозвілля тощо.

Позакласна спортивно-масова робота в загальноосвітній школі є одним з головних ланок фізичного виховання. Будують її на широкій основі самодіяльності учнів. Це організація й проведення фізкультурно-оздоровчих заходів, що включаються в режим дня школярів, спортивних змагань, туристичних походів, заняття в спортивних секціях, гуртках, забезпечення активної діяльності колективу фізичної культури школи. Пріоритетною формою набуття позитивної мотивації до занять фізичними вправами, збереження і зміцнення здоровя школярів є система фізкультурно-оздоровчих і спортивно-масових заходів у школі. Фізкультхвилинки і фізкультпаузи, рухливі перерви, спортивні гуртки і секції в позаурочний час, шкільні змагання з видів спорту, спортивні естафети для молодших школярів, спортивні свята.

Урок фізичної культури є головною формою роботи з фізичного виховання, на яких учні оволодівають програмним матеріалом і здобувають мінімум потрібних знань, умінь та навичок, що повинно забезпечувати їм найкращий розвиток, зміцнення здоровя. Головним компонентом у структурі навчальної діяльності з фізичного виховання є мотивація. Її можна визначити як складну багаторівневу систему збудників, що включає потреби, мотиви, інтереси, ідеали, прагнення, установки, емоції, цінності, тощо.