Як повідомити про булінг?

План заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти 

Наказ про призначення відповідальної особи з питань протидії булінгу (цькування) в закладі освіти  на  2023/2024 навчальний  рік 

Звіт про проведення інформаційної кампанії «СтопБулінг» у КУ Піщанська ЗОШ І-ІІ ступенів

Порядок подання та розгляду (з дотриманням конфіденційності) заяв про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти 

Порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування) в закладі освіти та відповідальність осіб, причетних до булінгу (цькування)

Порядок подання заяви про випадки булінгу (цькування)

Безкоштовні "гарячі" телефонні лінії

Заява про розслідування фактів булінгу

Матеріали управління юстиції у Сумській області до Всеукраїнського тижня у протидії булінгу

Що треба знати батькам про Інтернет,

щоб убезпечити дитину від суїциду

Останнім часом у  соціальних мережах з’явилися віртуальні ігри для дітей та підлітків, де шляхом психологічного тиску неповнолітнім даються завдання, що спричиняють шкоду їх здоров’ю, а кінцевою метою є  доведення до самогубства. Це такі ігри як  «Синий кит»,  "Тихий дом», «Разбуди меня в 4:20», «Беги или умри», «50 дней до моего…» тощо.

За даними Департаменту кіберполіції Національної поліції України, в одній із таких спільнот виявлено понад 200 активних користувачів із України.

Правоохоронні органи б'ють на сполох. Адже блокування цих груп, які мають такі романтичні й загадкові назви, не допомагає.

Як розпізнати, що дитина  вступила в небезпечну спільноту в соціальних мережах: чотири тривожних сигнали

1. Дитина різко стає слухняною, але «відчуженою». Підліток стає відстороненим від реального життя і починає погоджуватися з усім, що йому говорять. Перестає спілкуватися з постійними друзями. Головна мета його життя — у віртуальному співтоваристві, де він нарешті зрозумів сенс життя і знайшов однодумців.

2. У дитини змінюється режим дня. Ще тривожні сигнали, що вказують на те, що ваша дитина могла потрапити під вплив небезпечної групи, — зміна розпорядку дня (став вечеряти в кімнаті, змінює час відвідувань секцій) і неабияка пунктуальність в його дотриманні. Особливо якщо за комп'ютер дитина сідає в один і той же час (незважаючи ні на що). Адміністратори таких груп встановлюють над підлітком контроль, виховуючи в ньому сліпе підпорядкування: вказується час, коли в неї повинні входити учасники-однодумці.

3. Підліток млявий і постійно не висипається. Якщо відбій у дитини в звичайний час, а вранці його не можна добудитися в школу — це ознака фізичної і нервової виснаженості: він не висипається. У завданнях соціально небезпечних груп бувають такі, які потрібно виконувати між 4:00 і 5:00 (це групи «Разбуди меня в 4:20»). У завданнях таких груп дитина повинна зробити фотографію саме в цей час, поставити лайк якомусь посту в групі.

4. Постійно повторювані малюнки. У всіх підлітків                                 поведінка — демонстративна: вони хочуть, щоб їх дії були помічені та оцінені (не завжди позитивно). Тому, захопившись чимось, підлітки починають це демонструвати в малюнках. При цьому в дитини, яка потрапила під вплив небезпечних груп, з'являються невластиві раніше зображення, пов'язані з його новою «ідеологією», які він активно демонструє, не ховаючи. Тривожними сигналами вважаються малюнки метеликів — вони живуть тільки один день, і китів (вони від відчаю викидаються на берег). Це символіка суїцидальних груп. Недобрий знак, якщо в малюнках є цифри — 57, 58, назви груп в «ВК», що підштовхують до суїциду, або 50 — назва книги «50 днів до мого самогубства», яка зараз у вільному доступі в Інтернеті. Також можуть бути і інші цифри. Важливо, що вони повторюються на малюнках дитини (на останніх аркушах зошитів, на руках, на шкільному приладді і ін.). Цифри присвоюються адміністраторами групи новим учасникам,  адже людина, що не має імені і прізвища, — це безлика істота, якою легко управляти.

Ознаки готовності дитини до суїциду

1. Сумні думки на сторінці в соцмережі. Якщо у дитини виникли суїцидальні думки, він їх неодмінно озвучить (пам'ятаємо, підлітки — демонстратори). Спочатку на сторінці в соцмережах — там, як йому здається,  його однодумці, які його розуміють, на відміну від батьків. Побачивши фрази «Мій час скоро прийде», «Я обіцяю, що зроблю Це» і т. п., відразу поговоріть з дитиною. Але не варто прямо говорити, що ви «моніторите» його сторінку. Почніть розмову про те, що є групи, якими керують адміністратори — це спеціально навчені люди, вони маніпулюють слабкими, розгубленими дітьми його віку.

2. З'явилися подряпини, надрізи на тілі. У суїцидальних групах влаштовують так званий квест за зростанням. Спочатку їм дають завдання подряпати, порізати себе і викласти фото каліцтв в Мережу, потім — вбити якусь тварину і знову ж сфотографувати. Підлітки йдуть на це через аутоагресію, яка виникає внаслідок образи на оточуючих, але яку вони не можуть виплеснути в соціум. Таким чином, злість вони зганяють на собі, заглушаючи душевний біль фізичною. А «квест» підводить їх до межі, прибираючи страх смерті.

3. Починає дарувати речі. Задумавши накласти на себе руки, підліток хоче, щоб про нього пам'ятали, говорили, плакали, коли його не стане. У цьому випадку він намагається залишити «слід», даруючи свої речі, причому найулюбленіші. Якщо ви помітили, що в дитини стали зникати речі або він сам приносить вам зібрані пакети з раніше улюбленим одягом, книгами, ігровими приставками з проханням роздати знайомим, — насторожіться.

4. Відкрито заявляє про свою швидку смерть. У розмові підлітка часто проскакують фрази «Що б ви зробили, якби я помер?», «Що б ви сказали на моїх похоронах?», «Цікаво, красивою я була б у весільній сукні в труні?» Такі фрази — явний індикатор суїцидальних думок. Діти хочуть дізнатися, як будуть вести себе оточуючі, якщо їх не стане, щоб потім перевірити, часто до кінця не усвідомлюючи, що «воскресіння» не буде.

 У зв’язку з цим батькам, щоб не допустити потрапляння дітей у такі групи, рекомендується:

– приділяти більшу увагу психологічному стану дитини

Замість чергового «Як справи в школі?» запитайте «Тобі подобається твій клас? Твій учитель? Чому?», замість «Що ти сьогодні їв?»-«Тобі сподобався шкільний обід? Чим саме?». Заклик до почуттів дитини змушує її давати розгорнуті відповіді, а не «Все ок»,«Так» або «Ні »- так ви дізнаєтеся про її емоційний стан. Окрім цього дитина, зрозумівши (після декількох днів), що вам важливі його почуття, буде готова до ваших запитань особистісного характеру про любовні та дружні відносини, страхах і розчарування в житті. Цікавтесь, на яких соцмережах вона любить більше «тусуватися» і де бувають її однолітки. Так ви дізнаєтеся, чим ваша дитина дихає, і проявите зацікавленість життям підлітка, що для його емоційної рівноваги на даний момент важливо.

– перевіряти шкіряні покриви дитини на наявність пошкоджень. У разі їх виявлення – з’ясуйте  обставини, за яких вони з’явилися. Особливу увагу звертайте на пошкодження різного роду у формі кита, метелика, цифр, єдиноріга;

– перевіряти облікові записи (акаунти) дитини в соціальних мережах та групи, до яких входить акаунт. Перевіряти вміст спілкування у приватних чатах, встановлювати функцію «батьківський контроль» на всіх гаджетах дитини.

Не потрібно читати всю пошту і листування, як це роблять багато батьків. Це складний момент, адже, якщо підліток за цим заняттям застане батьків, то можуть розвинутися відторгнення і недовіра. Це потрібно робити довірливо, з повагою до особистості своєї дитини і говорити з нею потрібно, як з дорослим. Я думаю, що кожен батько може знайти переконливі слова для своєї дитини, особливо якщо у них нормальні теплі довірчі стосунки. Ні в якому разі не можна на дітей тиснути, так як це може спровокувати абсолютно протилежну реакцію і погано передбачувані результати.

– звертати увагу на коло спілкування дитини;

      Запитуйте про його стосунки з друзями, чим його друзі цікавляться, де і як проводять час, чи змінилося коло спілкування та яка на то є причина.

– намагатися зайняти вільний час дитини спортивними або культурними секціями;

Якщо ми вирішили обмежити час перебування дитини в Інтернеті, то ми повинні дати їй щось взамін  - ту справу, яка приносила задоволення, задовольняла інтерес, коло спілкування. 

Шановні батьки! Пам’ятайте, у цей час, коли завдяки ЗМІ розгортається паніка навколо цієї проблеми, ми з вами, дорослі, повинні демонструвати спокій і впевненість. Діти, дивлячись на нас, повинні відчути силу і в той же час захищеність. Намагайтеся створити в родині стосунки близькості, які б давали відчуття опори, відчуття життя, відчуття свого місця в житті. Для формування прив'язаності і відчуття близькості потрібні дуже прості речі: просто подивитися трохи довше в очі один одному; створити сімейні ритуали, запитувати дітей не тільки про те, що вони "отримали в школі", а й про те, яка музика їм цікава, демонструвати їм зацікавленість їх життям. Прив'язаність - це те, що може розвиватися і вибудовуватися, підтримуватися протягом усього життя.

При виявленні таких груп самостійно, просимо негайно повідомляти до Департаменту кіберполіції України:

- телефон гарячої лінії  (044) 374-37-21;

- електронна адреса, за якою можна звернутися, щоб заблокувати «суїцидальну групу» (fag@cybercrim.gov.ua);

- сайт кіберполіцції (www.cybercrim.gov.ua).

10 лютого учні 1-9 класів КУ Піщанська ЗОШ долучилися до Всеукраїнського онлайн-уроку з нагоди Дня безпечного Інтернету 2021! Захід відбувся в межах співпраці Міністерства освіти і науки України та Google Україна і за підтримки Міністерства цифрової трансформації України. Організаторами Всеукраїнського онлайн-уроку була Академія цифрового розвитку та громадська організація “Центр демократичних реформ та медіа”. Під час заходу учасники спільно виконали вправи у віртуальних кімнатах, розглянули ключові принципи мережевого етикету й безпечної поведінки, отримали рекомендації щодо обережності і відповідальності під час роботи в інтернеті. За підсумками онлайн-синергії кожен учасник отримав цифровий бейжд.

Булінг (від анг. to bull – переслідувати) – небажана агресивна поведінка дітей шкільного віку, яка призводить до цькування дитини іншою дитиною або групою дітей з метою приниження, залякування та демонстрації сили.

Закон №2657-VIII щодо протидії булінгу був прийнятий Верховною радою 18 грудня 2018 року. А 16 січня, президент України Петро Порошенко підписав законопроект №8584, який визначає поняття булінгу і передбачає адміністративну відповідальність за нього. 

 Відповідно до тексту закону, булінгом вважатимуться дії учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могло бути чи було заподіяно шкоду психічному або фізичному здоров'ю потерпілого.

       Зазначається, що відповідальністю за булінг буде штраф в розмірі від 850 до 1700 гривень або громадські роботи від 20 до 40 годин. При цькуванні групою осіб або в разі повторного цькування протягом року, покаранням буде штраф від 1700 до 3400 гривень або громадські роботи терміном від 40 до 60 годин.

переглянути закон

Як зрозуміти, що ваша дитина піддається булінгу?

Якщо зовнішніх проявів немає або вони неоднозначні, зверніть увагу на дев'ять найпоширеніших ознак:

1. У дитини мало або взагалі немає друзів, з якими вона проводить час.

2. Боїться ходити до школи або брати участь у заходах з однолітками (гуртки, спорт).

3. Ходить до школи довгим «нелогічним» шляхом.

4. Втрачає інтерес до навчання або раптом починає погано вчитися.

5. Приходить додому сумна, похмура, зі сльозами.

6. Постійно відмовляється йти до школи, посилаючись на головний біль, біль у животі, погане самопочуття.

7. Має розлади сну або часті погані сни.

8. Втрачає апетит, проявляє тривожність, страждає від низької самооцінки.

9. Якщо дитину шантажують у школі, вона може почати просити додаткові гроші на кишенькові витрати, щоб відкупитися від агресора.

Як допомогти дитині, якщо вона піддається булінгу?

Інколи діти стають жертвами булінгу. Вони соромляться про це говорити і часто звинувачують себе. Можуть відчувати себе безпорадними та вважати, що з ними щось не так. Придивіться до поведінки та настрою своєї дитини. Якщо ви помітили ознаки того, що вона стала жертвою булінгу:

1. У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.

2. Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.

3. Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.

4. Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.

5. Спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись.

6. Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися після уроків тощо).

7. Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/однокласника.

8. Спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.

9. Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до школи.

10. Спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію булінгу.

11. Обговоріть, до кого по допомогу дитина може звертатися у школі: до шкільного психолога, вчителів, адміністрації, дорослих учнів, охорони, батьків інших дітей.

12. Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу. Рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.

13. Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.

14. Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.

Пам’ятайте: ваша мета припинити насильство, а не покарати винних! Не варто забувати, що всі сторони потребують деякого часу, щоб скорегувати свою поведінку.

Як допомогти дитині, якщо вона виявилася агресором?

Дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу.

1. Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з'ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що "всі так роблять", або "він заслуговує на це".

2. Уважно вислухайте дитину і зосередьтеся на пошуку фактів, а не на своїх припущеннях.

3. Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як "хлопчики завжди будуть хлопчиками" або "глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства".

4. Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.

5. Діти, які булять, заперечують це так довго, як тільки можуть. Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.

6. Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство.

7. Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв'язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.

8. Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення.

9. Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.

10. Агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки. Порадьтеся зі шкільним чи дитячим психологом.

Як батькам і школі запобігти булінгу?

Швидка та доречна реакція дорослих (батьків і вчителів) на ситуацію булінгу повертає дітям відчуття безпеки та захищеності, демонструє, що насилля не прийнятне. Саме тому, як тільки ви побачили або дізналися про булінг:

1. Негайно втручайтесь та зупиняйте насилля — булінг не можна ігнорувати.

2. Зберігайте спокій та будьте делікатними, не примушуйте дітей публічно говорити на важкі для них теми. Краще вести розмову наодинці, або в малих групах.

3. Уникайте слів жертва чи агресор — це призводить до стигматизації.

4. Не намагайтеся ставати на чийсь бік або викликати відчуття провини до того, хто потерпає від булінгу. Так ви закріплюєте поведінку жертви.

5. Пояснюйте, які саме дії є насиллям і чому їх необхідно припинити.

6. Не вимагайте публічних вибачень. Це може загострити ситуацію.

7. Допоможіть дітям зрозуміти, що таке булінг і як протистояти йому безпечно.

8. Спілкуйтеся з дітьми. Прислухайтеся до них. Знайте їхніх друзів, запитуйте про школу, розумійте їхні проблеми.

9. Заохочуйте дітей робити те, що вони люблять. Інтереси і хобі можуть підвищити довіру, допомогти дітям здружитися і попередити схильність до булінгу.

10. Показуйте приклад ставлення до інших із добротою та повагою.