Як порозумітися з підлітком

 Сучасні діти часто вражають батьків зростанням проявів неслухняності, впертості, агресивності, небажанням навчатися тощо. Дуже часто батьки думають, що діти потребують уваги, поки вони маленькі, а з часом це вже зайве, оскільки вони дедалі довше перебувають у школі та з друзями. Натомість підліток гостро потребує уваги дорослих, що, проте, має свої особливості.

  Дитина ніби хоче нам сказати: «Облиште мене, але не залишайте саму!», а батьки нама¬гаються стримати її активність і самостійність, часто в авторитарній формі висловлюються про її друзів та інтереси й намагаються по-своєму планувати її дозвілля. Закономірно, що недовіра й неувага до життя підлітка призводять до роз¬риву між дітьми та батьками.

   Подивімося на це з погляду фізіології. Отже, ми маємо справу з підлітковим віком. У під¬літковому віці провідними видами діяльності є міжособистісне спілкування з дорослими й ро¬весниками, суспільно корисна праця і навчання, що позитивно позначаються на розвитку психіки та особистості загалом.

   І знову ми повертаємось до того, наскіль¬ки важливе спілкування з дитиною. Проте ви, мабуть, помічали за собою, що спілкування з дитиною складається дедалі складніше.

  Підлітковий вік характеризується такими спе¬цифічними новоутвореннями, як почуття дорос¬лості та потреба в самоствердженні.

Почуття дорослості в підлітковому віці

Розвиток дорослості є процесом становлення готовності дитини до життя в суспільстві. Він передбачає засвоєння суспільних вимог до особистості, діяльності, стосунків і поведінки дорослих. Становлення дорослості відбувається по-різному. Підліток краще, ніж молодший школяр, розуміє себе, може аналізувати власні вчинки, хоча йому ще важко передбачати їх наслідки. Поведінка підлітка більш осмислена, не така імпульсивна, як у молодшого школяра, він краще володіє собою. Водночас у підлітків посилюється негативізм до будь-яких вимог дорослих, яскраво виявляються ознаки емансипації, намагання будь-що демонструвати власну незалежність. 

Потреба підлітка в самоствердженні

Потреба підлітка в самоствердженні настільки сильна, що задля визнан¬ня ровесниками підліток готовий поступитися своїми поглядами та переконаннями, здійсню¬вати вчинки всупереч своїм моральним наста-новам. Втратити авторитет в очах друзів, відчути посягання на свою честь і гідність є найбільшою трагедією для підлітка, що може призвести аж до суїциду (самогубства). Тому він бурхливо реагує на нетактовні зауваження учителя в присутності друзів, вважаючи це приниженням своєї осо¬бистості. На цій основі нерідко виникають кон¬флікти між дітьми й педагогами. 

Взаємини підлітків та дорослих

Підліток прагне діяти та виглядати як дорослий, мати його права і можливості. Тому його розвиток супроводжується постійним рівнянням на дорослого. Саме в спільній діяльності дорослий має реальні можливості впливати на становлення особистості підлітка, його дорослішання. І надзвичайно важливо зайняти правильну позицію в стосунках із дитиною. Для підлітка характерна зміна ставлення до дорослих. Він починає критичніше оцінювати їх слова і вчинки, аналізувати поведінку, стосунки та соціальну позицію. Однак вимоги підлітка до дорослого дещо суперечливі. Він прагне самостійності, протестує проти опіки, контролю й недовіри, відчуваючи, водночас, тривогу й страх перед необхідністю долати проблеми, сподівається на допомогу й підтримку дорослого, але не завжди відверто зізнається в цьому. Важливе значення для підлітка має спільна діяльність із дорослими, організована на основі єдності інтересів і захоплень. У підлітковому віці дитина прагне зрозуміти, що означає бути дорослим, проводить паралелі між вчинками дорослих і своїми. Підліток зауважує їхні прорахунки та помилки, нестерпно ставиться до спроб принизити його. Та якщо дорослі визнають свої помилки, діти щиро їх вибачають. Часто предметом критики (заслуженої і незаслуженої) стає педагог, якого інколи учні звинувачують у несправедливості. У зв’язку з появою в дітей підліткового віку нових психологічних особливостей, інколи їхні стосунки з дорослими супроводжуються конфліктами та негативними формами поведінки, зокрема проявами грубості й упертості. Це пов’язано, зазвичай, із прагненням до самостійності, яке дорослі не сприймають і не підгримують. Підлітки хочуть, щоб на їхні думки, бажання й настрої зважали, не терплять недовіри, байдужості, насмішок, нотацій, особливо в присутності друзів. Компетентні, досвідчені батьки й педагоги знають, що передбачити та попередити конфлікт легше, ніж подолати його наслідки 

Поради батькам першокурсників

Для того, щоб процес адаптації проходив легше, слід стежити за тим, щоб ваша дитина:

Дотримувалась режиму дня.

Правильно організувала свій побут.

Знаходилася на свіжому повітрі не менше 2 годин в день.

Займалася фізичними вправами.

Вчилася більше працювати самостійно.

Для того, щоб підтримати першокурсника, необхідно:

Спиратися на сильні сторони дитини.

Показувати, що ви задоволені дитиною.

Уникати підкреслювання промахів молодої людини.

Уміти демонструвати любов і пошану до дитини.

Вміти взаємодіяти з дитиною.

Приймати індивідуальність дитини.

Проявляти віру в дитину.

Демонструвати оптимізм.

Слова підтримки:

«Знаючи тебе, я впевнений, що ти все зробиш добре».

«Ти робиш це дуже добре. Це серйозний виклик, але я впевнений, що ти готовий до нього».

Які слова не слід говорити:

«Ти завжди …».

«Ти взагалі …».

«Вічно ти …».

В першу чергу необхідно дати зрозуміти вашій дитині, що ви бачите в ній рівноправного партнера, довіряєте їй і відноситесь, як до дорослої людини, яка вже в змозі самостійно будувати своє майбутнє і відповідає за свої вчинки. Прагніть говорити з донькою чи сином на рівних, як з дорослим, підкреслювати важливість вибору дитини і вашу віру в неї, а також те, що навчання в коледжі обов’язково відкриє перед нею широкі перспективи, дасть можливість влаштуватися в житті, добре заробляти в майбутньому