Всі діти є у групі ризику

Батькам важливо пояснювати своїм дітям, як себе поводити у конфліктних ситуаціях та як їх вирішувати й намагатися створювати позитивну, довірливу атмосферу в родині. Більше спілкуватися з дітьми, цікавитись їх життям, захопленнями, прислухатися до них, до їх думок та побажань та направляти у правильному напрямку. Виховувати відповідальну особистість на власному прикладі.  Адже найважливіше ─ це довіра між батьками та дітьми, аби діти могли звернутися до них.

У разі зникнення дитини «потрібно негайно звернутися до найближчого відділку поліції або зателефонувати 102. Також можна зателефонувати на Національну дитячу гарячу лінію за номером 116 111.

Щодо розшуку дітей, які зникли, батьки мають знати, чим раніше звернутися до правоохоронних органів, тим краще. Батьки повинні знати контакти дітей, у що вона була одягнена і т.п. Оскільки якщо діти знаходяться протягом першої доби, то вони в більшості випадків не можуть стати жертвою злочинів. Є діти, яких поліція шукає тиждень, місяць і навіть кілька років. Батькам необхідно знати якомога більше інформації про своїх дітей та говорити постійно з ними. Досить часто, прикриваючи конфлікти в сім’ї, батьки не все розповідають поліції, і потім виникають ускладнення з тим, аби швидше повернути дитину додому.

Шановні батьки, бережіть своїх дітей!

Поради для батьків для безпеки їхніх дітей онлайн 

Батькам варто стежити за поведінкою дитини онлайн. Ознаками, які можуть викликати занепокоєння, є:

- дитина не хоче відповідати на запитання, з ким вона спілкується онлайн;

- виглядає розсіяною або засмученою, тихішою та сумнішою або навпаки, більш різкою, ніж зазвичай; 

- постійно в телефоні, при появі батьків перемикає екрани;

- дитина отримує подарунки без приводу поштою або кур’єром;

- в лексиконі з’явилися слова з сексуальним підтекстом, які не відповідають віку та звичкам дитини. 

Батькам варто вчити дитину безпечної поведінки в інтернеті з того віку, коли вона навчилася ним користуватися. Зокрема:

- самим ознайомитися  з платформами соціальних мереж і додатками, якими користуються їхні діти;

- обговорити питання онлайн-безпеки, анонімності, вікових обмежень (якщо батьки не повністю володіють такою інформацією, то існує низка тренінгів для дітей з цих питань, які можна разом переглянути та обговорити);

- обговорити тему завершення спілкування та блокування контактів, якщо дитина відчуває небезпеку;

- нагадувати дитині – якщо вона вважає, що зробила помилку, може звернутися до батьків в будь-який час та попросити про допомогу;

- обмежувати використання телефонів пізно вночі;

- створити сімейне «безпечне слово», яке означатиме приховане прохання про допомогу. 

Поради, які батьки можуть дати своїм дітям перед школою, щоб вберегти їх від онлайн-зловмисників:

- не повідомляти в мережі свої особисті та контактні дані;

- не публікувати чи надсилати фото, якими не поділилися би з усіма в класі;

- стежити на налаштуваннями конфіденційності при заповнені онлайн форм;

- пам’ятати про ризики безкоштовних публічних мереж Wi-Fi (викрадення особистої інформації, вірусна атака, можливість стеження за пристроєм тощо).

Важливо: якщо ви виявили ситуацію, яка видається вам небезпечною для дитини, телефонуйте 102 або на Урядову консультаційну лінію з питань безпеки дітей в Інтернеті – 1545 (далі обрати цифру 3).

Як уберегти дитину від викрадення: поради батькам

Будьте уважні: викрадачі, щоб заманити дитину, використовують різні способи та методи. Серед найпоширеніших – представитися знайомими батьків і запропонувати дитині відвезти її до мами чи тата на роботу. В інших випадках дитину просять показати кудись дорогу, за допомогу пропонують подарунок або солодощі.

 Як попередити, захистити дитину?

–  Насамперед не залишайте дитину без нагляду в громадських місцях.

– Поясніть дитині, що вона не повинна розмовляти з незнайомими людьми і брати від них що-небудь. Тим більше, не зобов’язана нікого проводжати! У разі, якщо незнайомі кудись ведуть дитину, вона має голосно кричати: «Поліція!», «Швидка!», «Пожежа!», «Я вас не знаю!» тощо, щоб привабити людей на допомогу.

– Встановіть маячок на мобільний телефон дитини, і Ви постійно знатимете, де вона знаходиться у будь-який момент.

– Ваша дитина повинна пам’ятати прізвище/ім’я та адресу проживання, щоб поліція швидше знайшла батьків.

– Придумайте з дитиною кодове слово. Наприклад, «носоріг». Якщо на вулиці навіть хтось із знайомих пропонує відвести додому, він обов’язково повинен знати це кодове слово, інакше потрібно триматися подалі. Кодове слово варто використовувати і тоді, коли є будь-яка інша небезпека. Повідомити телефоном, смс вихователя чи вчителя в школі.

– За можливості не дозволяйте дитині навіть у середній школі самостійно пересуватись вулицею. 

–  Часто викрадачі є прекрасними психологами, тонко розбираються в дитячій психіці і поведінці. Поясніть дитині, що викрадачі не виглядають як страшні монстри, це звичайнісінькі люди, не чим не відрізняються від інших. При будь-якій спробі незнайомих людей заговорити про щось з дитиною, необхідно розвернутися і бігти туди, де є люди, при цьому кличучи на допомогу. Дитина сама може звертатися до дорослих, якщо  загубилася або їй терміново потрібна їхня допомога. Звертатися потрібно до жінок з дітьми, касирам в магазинах, людям у формі.

– Якщо хтось намагається схопити дитину, – потрібно кричати і вириватися. Викрадачі не люблять шум і, скоріше за все, залишать дитину в спокої. Ваш син/дочка повинні розповісти вам про те, що трапилося. Для цього будуйте в родині довірливі стосунки!

– Не пишіть на рюкзаках, речах ім’я дитини, цим можуть скористатися викрадачі: діти схильні довіряти тому, хто назве їх по імені.

– Ваші діти повинні засвоїти: не можна грати в незнайомих місцях, будмайданчиках, пустирях, краще завжди бути в компанії друзів.

– Якщо ваша дитина – учень молодшої школи  і має самостійно відвідувати школу, гуртки, нехай гуртується зі своїми однокласниками/однолітками/друзями і йдуть разом, або домовляйтесь з чиєюсь бабусею, нянею, хто кожен день супроводжує свою дитину, і міг би приглянути за вашою.

– Потрібно навчити дитину приховувати той факт, що вона перебуває вдома сам/сама, як в розмові з незнайомими по телефону, так і через двері.

– У великих магазинах домовляйтеся про місця зустрічей, якщо дитина раптом загубиться. Пам’ятайте: при втраті, викраденні дитини важлива кожна хвилина: чим швидше почнуться пошуки, тим вище ймовірність позитивного результату.

Що робити, якщо дитина вже зникла?

·                     Зверніться по допомогу до відділення поліції і залиште заяву про зникнення дитини – пошук починається протягом доби. Звертатися можете вже через 5 хвилин після зникнення дитини. Найефективніше йти до відділення за місцем зникнення або ж викликати патруль (102) просто на місце події. Протягом цього часу залучіть до пошуків дитини якомога більше людей: сусідів, знайомих, співробітників навчального закладу, де вчиться дитина (дитячий садок, школа, вуз), добровольців. Не припиняйте пошуки навіть уночі.

·                     Окрім поліції, надайте максимальний розголос події – всі можливі варіанти соціального зв’язку. Якщо дитина неповнолітня, щодня слідкуйте, щоб геолокація на телефоні дитини була ввімкнена та телефон постійно був заряджений.

·                     Якщо йдете до відділення поліції, відразу візьміть із собою «свіжу» фотокартку, річ, на якій є відбитки дитини, запах. Дайте максимум інформації, а саме – про захворювання дитини, особливі прикмети в зовнішності, особливості ходи, вимови, дані про коло спілкування, розкажіть про підозрілих друзів, знайомих, погані звички дитини і т. д.

·                     Якщо дитина зникла в громадському місці, відразу повідомте про це охорону, адміністрацію організації. Необхідно негайно почати контролювати входи-виходи, перевірити туалети, автостоянки, склади, оголосити по гучному зв’язку про зникнення дитини, розповісти її прикмети. Не можна випускати нікого з дітьми з приміщення – у разі викрадення зовнішність дитини можуть змінити. У транспорті не соромтеся голосно кричати про зникнення дитини.

·                     Коли дитину знайдено, не накидайтеся на неї з докорами, адже вона сама дуже налякана і перебуває в стані великого емоційного стресу. Найголовніше – застерігайте дитину, а не залякуйте її, інакше вона боятиметься всіх людей

Практичні рекомендації для батьків

 «Створення безбар’єрного простору в селі»

1. Доступність громадських місць

- Перевірте, чи у школі, дитячих садках, магазинах та інших громадських місцях є пандуси, зручні проходи для дитячих візочків та людей з обмеженими можливостями.

- Ініціюйте встановлення спеціальних кнопок виклику персоналу біля входів у будівлі.

2. Безпечна інфраструктура

- Вимагайте облаштування рівних доріжок без ям та високих бордюрів, які можуть бути перешкодою для дітей та людей з інвалідністю.

- Домагайтеся освітлення пішохідних зон та доріг, щоб забезпечити безпечне пересування.

3. Інклюзивні дитячі майданчики

- Запропонуйте створення майданчиків, які включають гойдалки та каруселі для дітей з різними фізичними потребами.

- Організуйте спільні заходи для всіх дітей, щоб формувати культуру рівності та взаємопідтримки.

4. Освіта та інформаційна підтримка

- Проводьте зустрічі з іншими батьками та пояснюйте важливість інклюзивного середовища.

- Запропонуйте створення інформаційних стендів у школах та садках про інклюзію та рівні можливості.

5. Співпраця з місцевою владою

- Об’єднайтеся в ініціативну групу та зверніться до місцевої ради із пропозиціями щодо покращення доступності.

- Залучайте волонтерів та громадські організації, які можуть допомогти у реалізації ініціатив.

Створення безбар’єрного простору — це шлях до громади, де кожен почувається цінним та включеним у суспільне життя.

Рекомендації батькам з надання

допомоги дітям у запобіганні суїцидальної поведінки:

1. Слід відмовитися від авторитарності й наказового тону під час спілкування з дитиною.

2. Варто будувати стосунки на основі договору, прохань, пояснень.

3. Серйозно поставтеся до всіх погроз зі сторони дитини, не ігноруйте їх.

4. Дайте відчути дитині, що її люблять і її проблеми вам не байдужі.

5. Пояснюйте, що самогубство – неефективний спосіб розв’язання проблеми.

6. Зверніться по допомогу до авторитетних для дитини / підлітка людей.

7. Зверніться разом з підлітком до психоневрологічного диспансеру, дитячого чи підліткового психіатра.

Ніколи не варто забувати

Дорослі мають пам’ятати, що суїцидні настрої у підлітків є наслідком недостатньої уваги до них. Під час кризи дитина завжди потребує підтримки та участі дорослих. Важливо враховувати характер оточення підліткового мікросередовища та мати елементарні знання психології цього віку.

Важливо знати

Доктор Берадзе наголошує,тривожними для батьків мають стати такі фактори: розмови дитини про самогубство або про суїцидальні думки в однолітків, подруг, однокласників (іноді дитина не каже про самогубство прямо); надмірна самокритика й переживання з приводу своїх поразок і невдач, дуже низька самооцінка підлітка; захоплення кумирами, які вчинили самогубство; прослуховування «похмурої» музики, читання літератури, сюжети якої, так чи інакше торкаються теми суїциду; дарування важливих для дитини речей друзям або своїй сім’ї; соціальна ізоляція; депресивний стан; виникнення на тілі поранень; відсутність гігієни та байдуже ставлення до власного зовнішнього вигляду.

Крім того,важливо пам’ятати:

1.Суїцид, зазвичай, не відбувається раптово, без попередження. Більшість підлітків, що роблять замах на своє життя, діляться планами, але майже 80% дорослих не чують або не хочуть цього почути.

2.Суїцид не передається у спадок. Але сім’я, де вже було скоєне самогубство, стає для дітей зоною підвищеного ризику.

3.  Якщо у розпал сімейного скандалу підліток загрожує суїцидом, батьки повинні негайно зупинити сварку, якою б зухвалою не була його поведінка.

4. Розмова з підлітком про суїцид не наводить його на думку покінчити з собою. Промовляючи свої тривоги, підліток звільняється від них. Головне, щоб підтекстом цих розмов не стала поетизація, героїзація смерті, як видатного вчинку сильної особистості.

5. Думки про самогубство можуть минути, людина може повністю позбутися їх. Суїцидальні думки – не вирок.

6. Відкрите обговорення підлітком своїх проблем і відчуттів може врятувати йому життя. Часто людина до останнього сумнівається у скоєнні самогубства, важливо вчасно виявити ці наміри та відверто поговорити.

7. Рідко причиною самогубства є один фактор (розбите серце, сварка з близькими). Певний з них може стати спусковим механізмом, але не є єдиною причиною. Зазвичай проблеми накопичуються певний час (дитину ніхто не підтримує, вона боїться засмутити близьких або не довіряє дорослим чи психологам).

ПАМ'ЯТКА

щодо додержання правил безпечного святкування  Новорічних та Різдвяних свят .

     Незабаром розпочнуться довгоочікувані Новорічні та Різдвяні свята. А яке ж свято без прикрашеної ялинки, бенгальських вогнів, ялинкових прикрас та піротехнічних виробів, що символізують Новорічні свята? Багаторічний досвід Державної служби України з надзвичайної ситуації свідчить, що більшість надзвичайних ситуацій, зокрема, пожеж, що виникають під час святкування Нового року, трапляється внаслідок недотримання елементарних вимог безпеки при влаштуванні новорічної ялинки, необережність під час використання різноманітних піротехнічних виробів та власну недбалість. Тому, ми нагадуємо правила  безпечного встановлення Новорічної ялинки.

     Встановлюючи ялинку, слід пам'ятати, що вона не повинна перешкоджати вільному виходу з приміщення і повинна бути добре укріплена на стійкій підставці. Гілки не повинні торкатися стін і підлоги. Небезпечно розташовувати ялинку поблизу опалювальних і електронагрівальних приладів. Неприпустимо прикрашати ялинку іграшками, виготовленими з легкозаймистих матеріалів, а також не використовуйте дані матеріали при виготовленні карнавальних костюмів для дітей. Ні в якому разі не можна застосовувати на ялинці засвічені свічки і запалювати біля ялинки бенгальські вогні, користуватися хлопавками і, звичайно ж, забороняється використання в приміщення піротехнічних виробів. Електропроводка на гірляндах повинна мати надійну ізоляцію. Не дозволяйте дітям самостійно включати ілюмінацію на ялинці. Не вимикайте світло під час дитячих ігор і розваг. Одне з головних правил: не залишайте дітей самих, без нагляду. Проведіть з дітьми попередні бесіди про правила пожежної безпеки.

     Болградське РУ ГУ ДСНС України в Одеській області нагадує!

 Пам’ятайте, що тільки при дотриманні цих правил Ви зможете подарувати безпечне свято собі та своїй родині.

                Пам'ятка щодо профілактики отруєнь грибами

      Гриби – це своєрідний харчовий продукт, який має особливий хімічний склад. У грибах знаходиться велика кількість азотистих речовин, у тому числі білків, жирів, вуглеводів, деякі вітаміни (В1, РР). Вони містять багато мінеральних речовин, але водночас вони є небезпечним продуктом харчування, який може привести до отруєння, а іноді й смерті. Отруєння організму викликають токсини, алкалоїди та сполучення важких металів, які містяться в грибах.

      Засвоюванню грибів заважає значний вміст у них клітковини, хітину, який не тільки не перетравлюється у шлунково-кишковому тракті, але й перешкоджає доступу травних соків. Лікарі оцінюють гриби як продукт, який важко перетравлюється, тому страви з них можуть вживатися лише практично здоровими людьми. І ні в якому разі гриби не можна споживати дітям.

      Також треба особливо зазначити, що гриби мають властивості вбирати з землі весь спектр отруйних речовин, таких як ртуть, свинець, цинк, миш’як та ін. Їх вживання іноді закінчується трагічно — грибними отруєннями, а деколи й призводить до смерті людини.

Основні причини отруєнь:

*вживання отруйних грибів;

*неправильне приготування умовно-їстивних грибів; вживання старих або зіпсованих їстивних грибів;

*вживання грибів, що мають двійників або змінилися внаслідок мутації (навіть білі гриби і підберезники мають своїх небезпечних двійників).

Запам'ятайте:

*не порівнюйте зібрані чи придбані гриби із зображеннями в різних довідниках, вони не завжди відповідають дійсності;

*не куштуйте сирі гриби на смак; ще раз перевірте вдома гриби, особливо ті, які збирали діти, усі сумнівні гриби викидайте;

*гриби підлягають кулінарній обробці в день збору інакше в них утворюється трупна отрута.

 Щоб не отруїтися дикорослими грибами радимо:

             Краще відмовитися від споживання дикорослих грибів, як від продукту взагалі, а споживати штучно вирощені печериці, гливи, купуючи їх у магазині. Не купувати гриби на стихійних ринках чи у продавців на автошляхах. Безпечніше купувати гриби на стаціонарних ринках, де вони проходять відповідний контроль.

      Не вживайте сирих грибів. Відібрані гриби спочатку промийте та відваріть декілька разів у підсоленій воді (не менше 3-х) протягом 30 хвилин.

      Готові страви з грибів зберігайте на холоді в емальованому посуді, але не більше доби. Гриби — не дитяча їжа, тому не давайте грибних страв дітям.

      Не можна вживати грибів вагітним та жінкам, які годують груддю. Ніколи не застосовуйте «домашніх» методів визначення отруйності грибів з використанням цибулини або срібної ложки — вони помилкові. Срібло темніє при взаємодії з амінокислотами, які є як у їстівних, так в отруйних грибах, а колір цибулі змінюється під впливом ферменту тирозинази, які містяться в усіх грибах.

 Первинні ознаки отруєння:

      Нудота, блювота, біль у животі, пронос – з'являються через 1-4 години після вживання грибів, в залежності від виду гриба, віку та стану здоров'я потерпілого, кількості з'їдених грибів. Біль та нападки нудоти повторюються декілька разів через 6-48 годин, а смерть настає через 5-10 днів після отруєння.

      Якщо після споживання грибів почуваєтесь погано чи помітили нездорові ознаки у своїх близьких (нудота, блювання, головний біль, галюцинації, біль у животі) негайно звертайтесь до лікаря.

НЕБЕЗПЕЧНІ

ДЕСТРУКТИВНІ    УГРУПУВАННЯ

ЩО РОБИТИ БАТЬКАМ?

ЯК РОЗПІЗНАТИ, ЩО ВАША ДИТИНА Є УЧАСНИКОМ ДЕСТРУКТИВНОГО УГРУПУВАННЯ?

• Дитина стала замкнутою у собі.

• Постійно зависає в гаджетах потай від батьків.

• На запитання батьків «З ким ти спілкуєшся?» вимикає телефон.

• Відвідує зібрання, діяльність яких пояснити не може.

• Змінюються уподобання дитини: нова зачіска, перевага в одязі надається темним кольорам.

• В мові дитини з’являються категоричні висловлювання, які їй раніше були непритаманні.

                                           Небезпека руху «Редан»

-  По-перше, вони містять ознаки секти, а секти, як відомо, — це про сильну залежність, несвободу, авторитаризм та насильство. Відомо, що в країні-агресорці з авторитарним режимом надзвичайно багато людей перебувають під впливом пропаганди, яка деструктивно впливає на психіку та схожа за своєю дією на дію тоталітарних сект.

 - По-друге, вони провокують неконтрольовану агресію, а часто й аутоагресію, тож це може загрожувати життю та здоров'ю дитини, а також її оточення. Цим вони відрізняються від звичайних субкультур, які хоч і містять ознаки приналежності, але при цьому підтримують свободу, індивідуальність та не шкодять собі та іншим. Підліткам дуже важливо мати приналежність до певної групи у колі собі подібних, тому, якщо дитина не знайшла свою підтримуючу та конструктивну "зграю", є ризик залучення до подібних спільнот.

«ПВК Редан» — молодіжна субкультура 

«ПВК Редан» — молодіжна субкультура, утворена у Росії, але здобула популярність і в українському просторі. Згідно даних Національної поліції є російською ІПСО.

   Нібито бореться за свободу вільного індивідуального стилю: будь це, наприклад, подовжена зачіска у чоловіка, або ж стиль одягу, який не подобається іншим субкультурам. Натхненні японською манґою «Hunter x Hunter» про злочинне угруповання «Геней Редан». Підлітки використовують символіку угруповання з манґи — павука із цифрою 4 (також, іноді павук може бути просто білим, з символом схожим на хрест з гострими кінцями).

За твердженнями її прихильників, вони захищають людей від «НС-скінхедів» та «офників», а також діють у відповідь на агресію до неформалів зі сторони інших субкультур.

Для поширення своєї діяльності використовують соціальні

мережі, зокрема: Telegram і TikTok.

   Скільки саме “реданів” в Україні, невідомо. Гуртуються вони за допомогою соціальних мереж, де закликають “мститися за кожного неформала”. Зібрання цього руху, помітили майже по всій Україні.

       ПВК "Редан" - далеко не перша і не єдина субкультура, яка займається бійками і хуліганством. Подібні рухи завжди були серед підлітків де є сімейні проблеми. Батькам і педагогам важливо пам'ятати, що поширення таких субкультур - це не причина, а наслідок психологічних і сімейних проблем у підлітків. Дитина з сім'ї, де її поважають і вислуховують, цікавляться її життям навряд чи зацікавиться таким агресивним рухом. Якщо підліток зацікавився ПВК "Редан" - це привід відверто поговорити з ним і разом відвідати психолога. Дитина повинна відчувати, що ви її підтримка, а не ворог.

 Яке рішення? Що робити батькам?

- Відкрито пояснювати безпечні та небезпечні моменти в інтернеті, говорити про це. Не критикувати, а саме пояснювати. Водночас давати знати дитині, що в разі прямої небезпеки здоров'ю або життю ви маєте право відреагувати та припинити зв'язок із небезпечним середовищем, онлайн чи офлайн. І теж: не погрожувати, а саме пояснити.

   -"Я з тобою", "я на твоєму боці", "готова тебе підтримати та вислухати", "ти маєш право на свій простір, якщо він безпечний для твого здоров'я та життя". Це приблизні приклади фраз, з яких можна почати розмову, можуть бути варіації. Важливо дати дитині знати, що вона прийнята, але й що у разі небезпеки ви відреагуєте.

 - Дітям, особливо підліткам, не можна просто забороняти, їм важливо пояснювати, що і для чого. Тому важливим буде пояснити, чому такі рухи є деструктивними, що конкретно в них може бути небезпечним, бажано, на конкретних прикладах однолітків.

 - Важливо відділити погане від хорошого. Наприклад, перегляд аніме — це ок, збиратись і бити представників інших субкультур — не ок.

  - Як альтернатива — неагресивні субкультури, клуби за інтересами, спортивні секції, живі та онлайн терапевтичні групи для підлітків, їх зараз досить багато. Наявність справжніх щирих друзів, близьких, підтримки важлива.

  - Якщо важко знайти порозуміння з дитиною та не вдається достукатись самостійно, можна звернутись до психолога за сімейною консультацією. Спеціаліст може допомогти знайти спільну мову, адже бачить процес зі сторони й не є залученим у нього як член родини.

http://surl.li/njtdet . Освітний  серіал про історію українського державотворення «Українські герої та героїні: від минулого до сьогодення»  Десять серій

СКАЗ

Сказ – це гостре інфекційне захворювання всіх теплокровних тварин і людини, за якого уражається центральна нервова система з ознаками поліенцефаломієліту, супроводжується паралічами  і  завжди закінчується - смертю. На сьогоднішній день сказ реєструється у 113 країнах світу, ця хвороба характеризується гострим перебігом, ознаками поліенцефаломієліту, за відсутності вчасного лікування абсолютною смертністю, через це щорічно помирає понад 55 тисяч людей і більше 1 млн. тварин. Прямі збитки від сказу складають біля 4 млрд. євро в рік.
  Людина заражається під час укусу, або коли слина потрапляє на слизові оболонки чи пошкоджену шкіру, через подряпини.
 Поширюють сказ у природі – лисиці, вовки, єнотовидні собаки, бродячі собаки, коти та інші теплокровні тварини. Захворівши, дикі тварини перестають боятися людей, навіть удень можуть забігати у населені пункти, нападати на людей або домашніх тварин.
     Сказ у собак: хвора тварина стає пригніченою лежить, втрачає апетит, до води байдужа – гідрофобії немає. Наприкінці другого дня виникає неспокій, собака намагається сховатися в куток (під ліжко в будку), хапає ротом повітря, може розгризати свою загоєну рану, ковтає неїстівні предмети. Може тікати з дому –до 50 км. за день,  нападає на людей. Період збудження триває 3-4 дні, гине - на 6-8 день хвороби. Це класична картина. Але за будь якого випадку поведінка тварини змінюється, що має насторожити господаря.
     Останнім роками  набагато частіше в Україні реєструється сказ кішок в зв’язку з чим сказ кішки є джерелом зараження кожної третьої людини хворої на сказ. У кішки сказ має значно гостріший перебіг. Перші ознаки: наростаючий неспокій, збудження, хриплий голос, переляканий погляд, агресивна, нападає, уникає господарів. Під час нападу її важко відірвати від рани через спазм жувальних м’язів. Рани глибокі, краї їхні злипаються і важко піддаються обробці.
   Сказ у людей: інкубаційний  період  у  хворої  на  сказ  людини  триває  від  7  днів  до  року, найчастіше жвін сягає 77-  90  днів.  Тривалість  залежить  від  місця  укусу,  локалізації  і  тяжкості, виду тварини яка вкусила.

Лікування-рогнози  сказу  зовсім  несприятливі, отже,  треба  запобігти  розвитку  хвороби  профілактичнимизаходами.   Основним із шляхів контролю сказу є профілактика. Проте заходи профілактики і боротьби мають відбуватися комплексно.
    Боротьба зі сказом залишається однією з найскладніших проблем, яка може бути вирішена тільки загальними зусиллями  спрямованих на впорядкування утримання свійський тварин, перш за все собак і котів, своєчасну вакцинацію, відловлювання бездоглядних особин, регуляцію чисельності популяції диких м’ясоїдних у природніх умовах, широке інформування населення, особливо власників, щодо цієї хвороби та дотримання правил утримання домашніх тварин.

Шановні громадяни! Бережіть своє здоров’я і життя!

Будьте обережними у поводженні з тваринами!

Пам’ятайте!

Щоб уберегтися від захворювання на сказ необхідно:

- дотримуватись правил утримання собак та котів та інших хижих тварин в населених пунктах;

- обов’язково проводити щеплення собак і котів (в державних ветеринарних лікарнях щеплення проти сказу безкоштовні);

- обов’язково повідомляти ветлікаря про кожний випадок підозри на сказ у тварин;

- всім людям, потерпілим від тварин (укуси, подряпини чи ослинення) негайно звертатись до лікаря-рабіолога, а тварину, яка завдала шкоди, доставляти до ветеринарної служби для клінічного огляду та ізоляції протягом 10 днів;

- уникати контактів з бездомними тваринами;

- не торкатися голими руками трупів тварин, та тварин, підозрілих у захворюванні, та ослинених ними предметів.

Рекомендації батькам

Батькам важливо пояснювати дітям, як себе поводити. Але найважливіше ─ це довіра між батьками та дітьми, аби діти могли звернутися до них. Наприклад, якщо це булінг у школі або кібербулінг. Є випадки, коли діти скоюють самогубство через конфлікти з батьками чи однолітками. Тому якщо дитина зникає, необхідно повідомляти поліцію. Якщо це підліток, який любить погуляти, необхідно знати, кому з його компанії зателефонувати, знати, де дитина може знаходитися. Якщо дитина залишає записку, потрібно обов’язково негайно телефонувати у поліцію, тому що буває запізно.

У разі зникнення дитини, потрібно негайно звернутися або до найближчого відділку поліції або зателефонувати 102. Також можна зателефонувати на Національну дитячу гарячу лінію за номером 116 111.

Щодо розшуку дітей, чим раніше ви звернетесь, тим краще. Батьки повинні знати контакти дітей, у що вона була одягнена, повинне бути обов’язково останнє фото дитини. Часто бувають випадки, коли батьки взагалі не знають, де дитина знаходиться, можуть і через тиждень повідомити, що дитини немає вдома. Є діти, які тікають декілька разів з дому. До того ж, і з забезпечених сімей через непорозуміння з батьками, що є досить розповсюдженим  явищем, провокує конфлікти і діти тікають з дому. Іноді діти не хочуть навчатись або батьки нав’язують їм свою філософію, або обмежують дітей у їхніх бажанням. Тому батькам варто побачити причину і у собі.

Батьки можуть створювати комфортну атмосферу вдома для того, щоб діти могли довіритися, якщо раптом щось сталося. Якщо менші діти не дуже хочуть розповідати, як у них справи, то запитайте у них щось цікаве, наприклад, що вони цікаве почули, з ким грались, що найбільше подобається у школі, крім перерви тощо. Тобто варто ставитися з гумором до певних ситуацій і підходити до дитини з посилом “я б дуже хотіла тобі допомогти, якщо у тебе немає настрою, то повернемося до цієї теми чи розмови трохи згодом ”. Можливо, після смачної вечері у дитини з’явився настрій і вдасться поговорити.

Шановні батьки, бережіть своїх дітей!

Причини, що зумовлюють дитину до залишення місця проживання

До основних причин, що зумовлюють дитину до залишення місця проживання, відносять:

Економічні: економічна криза, бідність сімей з дітьми, безробіття або надмірна зайнятість батьків, експлуатація батьками праці дітей.

Соціальні: ослаблення сімейних традицій, криза сім’ї, збільшення розлучень, жорстоке поводження з дітьми.

Психологічні: уразливість дитячої психіки, прагнення дитини до незалежності, недоліки виховання.

Медичні: поширення алкоголізму, наркоманії, зростання генетично обумовлених психічних захворювань серед дорослого населення та дітей.

Правові: недостатньо чітко розроблений механізм профілактики дитячої безпритульності та бездоглядності.

Педагогічні: негативний мікроклімат у шкільному колективі, незадовільний стан розвитку дитячих позашкільних закладів тощо.

  В основній групі ризику перебувають діти підліткового віку. Діти такого віку є уразливими, оскільки не здатні об’єктивно оцінити ризики своїх дій, та, як правило, можуть піддаватися негативному впливу з боку інших: однолітків, дорослих, телебачення, кіберпростору, спілкування з незнайомцями в соціальних мережах.

  Однією з найпоширеніших причин зникнення є складні стосунки з батьками через те, що діти, намагаючись довести свою незалежність та самостійність, покидають рідну домівку, не сповістивши рідних про свої наміри. Проте не слід виключати випадки, коли зникнення дитини відбувається проти її волі, шляхом насильницьких дій.

Інформація про безвісному зникненню дітей

За 12 місяців 2023 року до територіальних органів поліції Головного управління Національної поліції в Одеський області надійшло 772 звернення щодо залишення місця мешкання 837 дітьми (в 2022 році було зареєстровано 719 звернень у відношенні 804 дітей), з числа яких 387 дівчат та 450 хлопців.

У переважній більшості це діти віком від 14 до 16 років: на території районів області залишили місце мешкання 474 дитини, а саме:
    в Одеському районі - 166, в гру дні - 6;
    у Березівському районі -28, в грудні - 0; у Білгород-Дністровському районі - 63, в грудні - 2;

у Болградському районі - 15, в грудні - 1;

в Ізмаїльському районі - 77, в грудні - 7;

у Подільському районі - 94, в грудні - 2;

у Роздільнянському районі -31, в грудні - 3.

З метою попередження, усунення причин та умов, що сприяють безвісному зникненню здобувачів освіти, враховуючи нестабільну безпекову ситуацію в Одеському регіоні, просимо батьків:

- тримати на особистому контролі питання захисту, збереження життя і здоров'я дітей;

- забезпечити безпечні умови перебування у родинах після освітнього процесу;

- провести роботу з дітьми щодо дотримання правил дорожнього руху, правил поведінки з небезпечними, у тому числі вибухонебезпечними предметами

ШАНОВНІ БАТЬКИ!

ДАВАЙТЕ РАЗОМ УСУНЕМО ПРИЧИНИ ТА УМОВИ, ЩО СПРИЯЮТЬ БЕЗВІСНОМУ ЗНИКНЕННЮ НАШИХ ДІТЕЙ!

Дія. Освіта

Веб-портал цифрової освіти має офіційну адресу в Інтернеті – https://osvita.diia.gov.ua./ Даний портал призначений для реалізації права кожного на якісну та доступну освіту шляхом забезпечення створення можливості дистанційного навчання через Інтернет.

Це освітні серіали, що дозволяють українцям відкрити нові кар’єрні можливості та зробити перший крок до нової професії. Користувач Дія. Освіта може створити персональну траєкторію навчання, вибравши ті навички, які цікавлять найбільше, щоб отримати персоналізовані освітні серіали. Для тих, хто ще не визначився з пріоритетами, доступний тест для пошуку професії – на основні відповідей користувачу будуть запропоновані рекомендації щодо навчання та перелік актуальних вакансій.

Тематика освітніх серіалів надзвичайно широка – від дата-аналітика до баристи, від таргетолога до пекаря, від тестувальника програмного забезпечення до пакувальника. Пріоритет на професіях, що мають попит на ринку праці. Також на Дія. Освіта можна переглядати освітні серіали із цифрової грамотності чи кібербезпеки. Усі вони є безоплатними та доступними всім охочим. І завжди такими залишатимуться.

Перелік серіалів, які під час війни мають особливо вагоме значення:

1.      Освітні продукти для ВПО: https://osvita.diia.gov.ua/catalog/appointment/for-ipds

2.      Профорієнтаційний тест: https://osvita.diia.gov.ua/career-quiz-start

Як вберегти свою дитину від участі у ПВК Редан 

      Участь дитини у будь-якій субкультурі може свідчити про бажання віднайти приналежність до певної групи. Однак не може свідчити напряму про стан її сім’ї.

      Найчастіше підліток прагне знайти розуміння, якого йому не вистачає у буденному оточенні. Тож якщо у батьків з дитиною налагоджені довірливі стосунки й вони можуть сісти та у комфортній обстановці поговорити про те, що хвилює підлітка, то ймовірність її участі у субкультурі може значно зменшитись.

До уваги батьків! Мобільний додаток «Возз'єднати Україну»

  Національною поліцією України приділяється особлива увага діяльності, спрямованої на захист прав та інтересів дітей, створення безпечного дитячого середовища та встановлення місцезнаходження дітей, зокрема й тих, які у результаті військових дій зникли безвісти чи з якими втрачений зв'язок.

З початку повномасштабного вторгнення російських військ на територію України до органів поліції надійшло 11 257 звернень  щодо зникнення 11 442 дітей. наразі в активному розшуку перебуває 381 дитина.

Крім того, за інформацією Національного інформаційного бюро 19 544 українських дітей депортовано (за даними з відкритих джерел ,озвучених рф, - 744 000 дітей, близько 5 мільйонів людей загалом) та / або незаконно переміщено.

За даними різних міжнародних організацій більше ніж 2 мільйона дітей переїхали в сусідні країни та близько 3 мільйонів дітей – є внутрішньо перемішеними, що складає понад половину дитячого населення України.

У зв’язку із чим Управління ювенальної превенції Національної поліції України спільно з компанією «Find My Parent» розроблено мобільний додаток «Reunite Ukraine» для пошуку осіб, зокрема дітей, які безвісти зникли, а також возз’єднання членів сімей, які були внутрішньо переміщені, виїхали за межі України або були незаконно депортовані до російської федерації, білорусі чи тимчасово окупованих територій.

Завантажити додаток можна в App Store i Google Play, а також дізнатись більше на сайті www.reunite-ukraine.com .

“Моя дитина-підліток зв’язалася з поганою компанією:

як її вберегти?”

      *Страх, що дитина зв’яжеться з поганою компанією, один з найрозповсюдженіших серед батьків. Особливо щодо підлітків, коли вони починають формуватися як окремі особистості.

      *Чи можливо запобігти спілкуванню дитини з поганою компанією та що робити, якщо вона вже має нових друзів, які тобі не подобаються?

Яка компанія може вважатися поганою

Треба розуміти, що таке погана компанія. Бо найчастіше ми уявляємо підлітків у парку на лавці, які п’ють алкогольні напої, лаються та курять цигарки.

Насамперед погані компанії можуть бути різними. Їх можуть очолювати діти з цілком добрих родин, але, наприклад, схильні до агресії та булінгу. Також це можуть бути суїцидальні субкультури, пов’язані з небезпечними іграми, релігійні секти та навіть політичні групи.

      Погана компанія — це насамперед та група людей, серед яких твоя дитина втрачає власне “я”, не може критично мислити, не має власної думки. От це дійсно небезпечно.

А рожеве волосся, пірсинг та нові друзі можуть бути звичайним самовираженням дитини. І це не вплив поганої компанії. Це потрібно прийняти.

Як зрозуміти, що дитина зв’язалася з поганою компанією

Є основні маркери, які можуть свідчити про те, що дитина у небезпеці і її потрібно забирати з нового кола спілкування:

*зміна поведінки та інтересів;

*дитина почала тобі брехати;

*уникає розмов про нових друзів;

*віддалилася від тебе;

*з’являються “емоційні гойдалки”;

*падає успішність у школі;

*з дому починають зникати речі;

*є ушкодження на тілі.

*Якщо ти помітиш хоч декілька з цих пунктів, треба починати діяти.

Важливо розуміти причини попадання у погану компанію

Щоб допомогти своїй дитині, потрібно зрозуміти першопричину.

Найчастіше у погану компанію потрапляють підлітки у складних життєвих обставинах. Але це не завжди так. У зоні ризику також діти з низькою самооцінкою, що почуваються самотніми. Найбільшу роль у цьому відіграють стосунки з батьками.

Чому саме підлітки найбільше піддаються впливу

Підлітковий вік — найважчий період у житті кожної людини. Коли ти вже не дитина і ще не доросла людина. Це час змін як фізіологічних, так і психологічних.

Наразі поріг входження дитини у підлітковий вік: дев’ять років у дівчат і 11 — у хлопців. І це лише початок, а закінчується цей складний період аж у 24 роки, коли людина вже повністю сформована як особистість.

Щоб допомогти підлітку, важливо розуміти його фізіологію. У підлітковому віці дозрівають ті ділянки мозку, які відповідають за зрілість. Тобто здатність спрогнозувати наслідки своїх дій, планувати, не давати емоціям брати над собою гору тощо.

Потрібно розуміти, що у підлітків ця система перебуває у стані формування, тому в цьому віці вони часто потрапляють в якісь халепи, погані компанії, їх тягне до небезпеки.

Що робити батькам? Як вплинути на дитину та забрати її з поганої компанії

Ідеальний варіант, коли в батьків та підлітків формуються довірливі стосунки з самого дитинства. Коли дитина знає, що вона може поділитися з вами чим завгодно і при цьому її не звинуватять, не покарають. Але така картина зустрічається не так часто, як хотілося б.

Зачинити дитину вдома, відібрати гаджети та заборонити спілкуватися з новими друзями — не вихід. Це лише погіршить ситуацію і ще більше віддалить вас від дитини.

  · Потрібно допомогти дитині знайти себе. Дізнатися її інтереси, знайти сильні сторони, намагатися їх розвивати разом із комунікативними та соціальними навичками.

   · Також запропонувати дитині нове коло спілкування. Наприклад, піти на якісь спортивні секції, творчі гуртки.

  · Важливо розмовляти з дитиною виключно за допомогою “я”-висловлювань. Говорити про свої почуття. Наприклад, не “ти зв’язався з поганою компанією, перестань із ними спілкуватися”, а “я дуже за тебе переживаю, мені боляче через те, що я не знаю людей, з якими ти спілкуєшся”. Тобто використовувати неконфліктне спілкування.

   · Будувати довірливі стосунки, але ненав’язливо. Підлітку потрібен свій простір. Так він вибудовує власні кордони. Дитина просто має знати, що може прийти до вас із будь-чим і отримати підтримку.

Якщо я не можу впоратися самостійно зі своєю дитиною, до кого слід звертатися

·  Ти можеш звернутись до психолога. Але не потрібно одразу тягнути дитину до фахівця. Дай собі та їй час. Звертатися до психотерапевта слід тоді, коли дитина почала порушувати закон, вживає психотропні речовини, має ігрову залежність.

·  Також потрібен лікар, коли ти помітиш у дитини депресивні елементи. Тоді психолог може зрозуміти першопричину і допомогти.

·  Часто підлітки не готові йти до фахівця. Тоді за психологічною консультацією слід звернутися батькам. Це допоможе зрозуміти, як спілкуватися з підлітком, не втратити з ним емоційну близькість та відновити довіру. На жаль, в Україні немає центрів батьківства. А вони дуже потрібні. 

·  Втім, є багато фахівців, які готові допомогти. В Україні також є безплатні ресурси, куди можна звернутися за психологічною допомогою. Головне — визнати, що проблема існує, а працювати з нею ніколи не буде пізно.

«Еко-вчинок на захист пернатих»

Пернаті як біологічна зброя від шкідників та біозахист лісів, парків і садів 

Еко-вчинок на захист пернатих!"», з метою привернення уваги учнівської молоді до проблем охорони птахів.

Просимо донести до вчителів, учнів та батьків дану інформацію:

Пернаті як біологічна зброя від шкідників та біозахист лісів, парків і садів

Птахи – окраса нашого життя. Вони зачаровують своїм співом, поведінкою і надають природі неповторного колориту. Пернаті –наші помічники, бо доглядають за деревами і поїдають комах. Роблять те, що людям не під силу – рятують наші ліси, парки і сади від шкідників.

Поїдаючи комах, птахи масово винищують їх у великій кількості, чим запобігають загрозі виникнення та розмноження осередків особливо небезпечних шкідників рослинного світу. Для більшості птахів ліс, парк,  сад слугує місцем поселення, розмноження та харчування. Пернаті розносять у лапах та дзьобі насіння, плоди дерев і кущів, завдяки цьому розростаються наші зелені масиви, які є постачальниками кисню для всього живого на планеті.

Сьогодні уся жива природа України постала перед загрозою зникнення. РФ веде бойові дії на заповідних територіях міжнародного та європейського значення. Знищує середовища існування рідкісних і ендемічних  видів та оселищ. Це може змінити поведінку птахів, включаючи міграцію.

Через Україну проходять 3 основні міграційні шляхи птахів:

·        уздовж лісової смуги Полісся і на півночі Лісостепу;

·        Азово-Чорноморський із найбільшою кількістю перелітних птахів;

·        Дніпровський – проходить уздовж річки Дніпро та його притоки Десни.

Його використовують водоплавні та прибережні птахи – гуси, качки, гагари, кулики, мартини, крячки та інші. Іноді птахи утворюють міграційні коридори на окремих ділянках, де є водойм. «Болючим» прикладом впливу війни на птахів стали наслідки захоплення у 2014 році росією водно-болотного угіддя «Крива коса» на азовському узбережжі. Після того, як у 2015 році окупанти почали використовувати його для воєнних цілей, там зникло гніздове угруповання.

Україна втратила місця гніздування:

·        кучерявого пелікана;

·        найбільшої у Європі колонії з 3 тисяч пар червонокнижного мартина каспійського;

·        близько 60 тисяч пар рябодзьобих крячків.

Ми не виключаємо, що через бойові дії деякі унікальні осередки ендемічних видів можуть просто зникнути.

Останнім часом в Україні все більшого поширення набувають «інтенсивні» методи охорони рідкісних видів, засновані, на відміну від «екстенсивних» (заборона видобутку, створення охоронюваних природних територій, консервація геному тощо), на активному втручанні людини в життя виду, який намагаються врятувати. Вони особливо необхідні там, де звичайні способи охорони вже не дають результату через сильні антропогенні зміни середовища проживання або катастрофічно низьку чисельністю. Стосовно до охорони рідкісних видів птахів, біотехнічними заходами можна назвати діяльність людини щодо оптимізації умов проживання рідкісних видів з метою підвищення або стабілізації їх чисельності. В Україні використовується лише незначна їх частина цих заходів: розведення і реакліматизація, підживлення, влаштування штучних гніздівель  деякі інші.

Основні етапи та методи роботи біотехнічних заходів.

Підготовчий.

Потрібно визначити коло рідкісних видів птахів регіону (не обов’язково «червонокнижних»), ким необхідна і реальна допомога шляхом проведення біотехнічних заходів. При цьому потрібно враховувати: 1) наскільки даний вид потребує допомоги; 2) він повинен мати хоча б мінімальну чисельність в регіоні, яка дозволить оцінити ефективність проведених заходів (не доцільно тому братися за допомогу виду, який на території регіону практично не зустрічається); 3) можливості місцевих організацій.

Визначення кола біотехнічних заходів.

По-перше треба визначити ті заходи, які реально зможуть підняти або хоча б стабілізувати чисельність цього виду в регіоні. Для цього вони повинні бути спрямовані, насамперед, на нейтралізацію основних факторів, що лімітують чисельність. Наприклад, марно будувати штучні гнізда для рідкісних птахів, якщо для них немає відповідної кормової бази.

 Проведення конкретних заходів.

Потрібно прагнути залучати до співпраці різні державні та громадські організаційних, використовувати їх як джерело фінансування, будматеріалів і т.д.

Вивчення ефективності проведених заходів.

Для того, щоб з’ясувати, чи є який-небудь сенс від таких заходів, чи потрібно проводити їх далі, чи слід вносити певні зміни тощо, треба уважно стежити за тим, як впливають біотехнічні заходи на даний вид – по-можливості проводити періодичні обліки чисельності, з’ясувати використання штучних гніздівель, виживаність випущених з розплідника тварин та ін.

Пропаганда.

Необхідно всіляко пропагувати успішно проведені біотехнічні заходи, їх впровадження у широку практику, проводити всілякі акції підтримки.

Необхідні біотехнічні заходи:

1.      Оптимізація умов розмноження (створення штучних місць розмноження і захист існуючих, підтримання оптимального стану).

2.  Оптимізація захисних умов середовища проживання створення заростей і різних укриттів).

3.  Оптимізація умов зимівлі (створення укриттів для зимівлі).

4.      Оптимізація кормової бази (посадка кормових рослин, підживлення, поліпшення природних водопоїв і влаштування штучних водопоїв і ін..

5.      Захист від стихійних лих і наслідків людської діяльності (захист від паводків, зниження загибелі тварин на лінії електропередач).

6.      Створення реабілітаційних центрів для рідкісних видів (за участю фахівців і працівників відповідних відділів  зоопарків), а також розповсюдження методик виходжування поранених і хворих птахів.

Методику проведення різних біотехнічних заходів, організацію компаній по їх пропаганді та широкому впровадженню доцільно спочатку відпрацювати на більш звичайних видах. Наприклад, будівництві штучних гніздівель для хижих птахів і чорного лелеки – на білому лелеці. Привчивши населення до проведення біотехнічних заходів для більш звичайних видів, легше буде перейти до рідкісних. В силу малої чисельності рідкісних видів біотехніка на перших порах може не дати відчутних результатів, а це призведе до втрати інтересу до неї у багатьох функціонерів та інших зацікавлених осіб. Якщо ж будуть певні попередні успіхи, подібного результату можна буде уникнути.

При здійсненні біотехнічних заходів потрібно враховувати їх необхідність. Якщо природа може обійтися своїми силами, якщо можна обмежитися підтримуючими заходами, проведення багатьох «інтенсивних» заходів недоцільно. Не можна перетворювати птахів на утриманців  і ще більше посилювати їх залежність від людини. Перед здійсненням заходів, що приводять до значних змін у природному середовищі, потрібно добре продумати і передбачити можливі наслідки – причому не тільки для видів, на які ці біотехнічні заходи спрямовані. Слід враховувати, що для ряду робіт (відлов, розселення, утримання у розплідниках і ін.) необхідно спеціальний дозвіл органів, що відають охороною тваринного світу.

Наша мета – попередити зменшення чисельності та зниження птахів, підтримувати різноманіття їх видів у природі шляхом збереження та охорони ключових екосистем, що є визначальними для птахів і людей.

Національний еколого-натуралістичний центр учнівської молоді Міністерства освіти і науки України та Одеський обласний гуманітарний центр позашкільної освіти та виховання запрошують долучитися юним натуралістам різних поколінь до участі у природоохоронних конкурсах, акціях, операціях «Годівничка», «День зустрічі птахів», «Всесвітній день водно-болотних угідь»  з метою збереження орнітофауни України, біорізноманіття для відновлення балансу в екосистемі.

Подбаємо про птахів і вони подбають про нас!

Птахи – окраса нашого життя. Вони зачаровують своїм співом, поведінкою і надають природі неповторного колориту. Пернаті –наші помічники, бо доглядають за деревами і поїдають комах. Роблять те, що людям не під силу – рятують наші ліси, парки і сади від шкідників.

Поїдаючи комах, птахи масово винищують їх у великій кількості, чим запобігають загрозі виникнення та розмноження осередків особливо небезпечних шкідників рослинного світу. Для більшості птахів ліс, парк,  сад слугує місцем поселення, розмноження та харчування. Пернаті розносять у лапах та дзьобі насіння, плоди дерев і кущів, завдяки цьому розростаються наші зелені масиви, які є постачальниками кисню для всього живого на планеті.

Сьогодні уся жива природа України постала перед загрозою зникнення. РФ веде бойові дії на заповідних територіях міжнародного та європейського значення. Знищує середовища існування рідкісних і ендемічних  видів та оселищ. Це може змінити поведінку птахів, включаючи міграцію.

Через Україну проходять 3 основні міграційні шляхи птахів:

·         уздовж лісової смуги Полісся і на півночі Лісостепу;

·         Азово-Чорноморський із найбільшою кількістю перелітних птахів;

·         Дніпровський – проходить уздовж річки Дніпро та його притоки Десни.

Його використовують водоплавні та прибережні птахи – гуси, качки, гагари, кулики, мартини, крячки та інші. Іноді птахи утворюють міграційні коридори на окремих ділянках, де є водойм. «Болючим» прикладом впливу війни на птахів стали наслідки захоплення у 2014 році росією водно-болотного угіддя «Крива коса» на азовському узбережжі. Після того, як у 2015 році окупанти почали використовувати його для воєнних цілей, там зникло гніздове угруповання.

Україна втратила місця гніздування:

·         кучерявого пелікана;

·         найбільшої у Європі колонії з 3 тисяч пар червонокнижного мартина каспійського;

·         близько 60 тисяч пар рябодзьобих крячків.

Ми не виключаємо, що через бойові дії деякі унікальні осередки ендемічних видів можуть просто зникнути.

Останнім часом в Україні все більшого поширення набувають «інтенсивні» методи охорони рідкісних видів, засновані, на відміну від «екстенсивних» (заборона видобутку, створення охоронюваних природних територій, консервація геному тощо), на активному втручанні людини в життя виду, який намагаються врятувати. Вони особливо необхідні там, де звичайні способи охорони вже не дають результату через сильні антропогенні зміни середовища проживання або катастрофічно низьку чисельністю. Стосовно до охорони рідкісних видів птахів, біотехнічними заходами можна назвати діяльність людини щодо оптимізації умов проживання рідкісних видів з метою підвищення або стабілізації їх чисельності. В Україні використовується лише незначна їх частина цих заходів: розведення і реакліматизація, підживлення, влаштування штучних гніздівель  деякі інші.

Основні етапи та методи роботи біотехнічних заходів.

Підготовчий.

Потрібно визначити коло рідкісних видів птахів регіону (не обов’язково «червонокнижних»), ким необхідна і реальна допомога шляхом проведення біотехнічних заходів. При цьому потрібно враховувати: 1) наскільки даний вид потребує допомоги; 2) він повинен мати хоча б мінімальну чисельність в регіоні, яка дозволить оцінити ефективність проведених заходів (не доцільно тому братися за допомогу виду, який на території регіону практично не зустрічається); 3) можливості місцевих організацій.

Визначення кола біотехнічних заходів.

По-перше треба визначити ті заходи, які реально зможуть підняти або хоча б стабілізувати чисельність цього виду в регіоні. Для цього вони повинні бути спрямовані, насамперед, на нейтралізацію основних факторів, що лімітують чисельність. Наприклад, марно будувати штучні гнізда для рідкісних птахів, якщо для них немає відповідної кормової бази.

 Проведення конкретних заходів.

Потрібно прагнути залучати до співпраці різні державні та громадські організаційних, використовувати їх як джерело фінансування, будматеріалів і т.д.

Вивчення ефективності проведених заходів.

Для того, щоб з’ясувати, чи є який-небудь сенс від таких заходів, чи потрібно проводити їх далі, чи слід вносити певні зміни тощо, треба уважно стежити за тим, як впливають біотехнічні заходи на даний вид – по-можливості проводити періодичні обліки чисельності, з’ясувати використання штучних гніздівель, виживаність випущених з розплідника тварин та ін.

Пропаганда.

Необхідно всіляко пропагувати успішно проведені біотехнічні заходи, їх впровадження у широку практику, проводити всілякі акції підтримки.

Необхідні біотехнічні заходи:

7.      Оптимізація умов розмноження (створення штучних місць розмноження і захист існуючих, підтримання оптимального стану).

8.  Оптимізація захисних умов середовища проживання створення заростей і різних укриттів).

9.  Оптимізація умов зимівлі (створення укриттів для зимівлі).

10.  Оптимізація кормової бази (посадка кормових рослин, підживлення, поліпшення природних водопоїв і влаштування штучних водопоїв і ін..

11.  Захист від стихійних лих і наслідків людської діяльності (захист від паводків, зниження загибелі тварин на лінії електропередач).

12.  Створення реабілітаційних центрів для рідкісних видів (за участю фахівців і працівників відповідних відділів  зоопарків), а також розповсюдження методик виходжування поранених і хворих птахів.

Методику проведення різних біотехнічних заходів, організацію компаній по їх пропаганді та широкому впровадженню доцільно спочатку відпрацювати на більш звичайних видах. Наприклад, будівництві штучних гніздівель для хижих птахів і чорного лелеки – на білому лелеці. Привчивши населення до проведення біотехнічних заходів для більш звичайних видів, легше буде перейти до рідкісних. В силу малої чисельності рідкісних видів біотехніка на перших порах може не дати відчутних результатів, а це призведе до втрати інтересу до неї у багатьох функціонерів та інших зацікавлених осіб. Якщо ж будуть певні попередні успіхи, подібного результату можна буде уникнути.

При здійсненні біотехнічних заходів потрібно враховувати їх необхідність. Якщо природа може обійтися своїми силами, якщо можна обмежитися підтримуючими заходами, проведення багатьох «інтенсивних» заходів недоцільно. Не можна перетворювати птахів на утриманців  і ще більше посилювати їх залежність від людини. Перед здійсненням заходів, що приводять до значних змін у природному середовищі, потрібно добре продумати і передбачити можливі наслідки – причому не тільки для видів, на які ці біотехнічні заходи спрямовані. Слід враховувати, що для ряду робіт (відлов, розселення, утримання у розплідниках і ін.) необхідно спеціальний дозвіл органів, що відають охороною тваринного світу.

Наша мета – попередити зменшення чисельності та зниження птахів, підтримувати різноманіття їх видів у природі шляхом збереження та охорони ключових екосистем, що є визначальними для птахів і людей.

Національний еколого-натуралістичний центр учнівської молоді Міністерства освіти і науки України та Одеський обласний гуманітарний центр позашкільної освіти та виховання запрошують долучитися юним натуралістам різних поколінь до участі у природоохоронних конкурсах, акціях, операціях «Годівничка», «День зустрічі птахів», «Всесвітній день водно-болотних угідь»  з метою збереження орнітофауни України, біорізноманіття для відновлення балансу в екосистемі.

Подбаємо про птахів і вони подбають про нас!

Міністерство соціальної політики інформує, що Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) разом із навчально-реабілітаційним центром «Джерело» підготували брошуру «Набута інвалідність дитини. Поради батькам і фахівцям».

Брошура містить інформацію про порядок дій для оформлення інвалідності дитині, види допомог та підтримки, на які має право дитина з інвалідністю, та порядок їх отримання, інклюзивну освіту, а також рекомендації щодо батьківської підтримки дитини, облаштування домашнього та освітнього простору тощо. 

Завантажити брошуру можна за посиланням:

https://www.unicef.org/ukraine/documents/acquired-disability

Практичні рекомендації для батьків, як підвищити самооцінку своєї дитини

1.                Пам'ятайте, що всі ми припускаємось помилок. Важливо пам'ятати, що ніхто не досконалий. Коли ви вимагаєте від своїх дітей досконалості, це викликає в неї тривогу та депресію. Вони відчувають, що ніколи не зможуть досягти таких висот. Установіть у своїй родині нове правило: важливіше намагатися стати достатньо хорошим, аніж прагнути ідеальності і, не досягнувши її, почувати себе кепсько.

2.                Зверніть увагу на те, що говорите. Будьте уважні до того, що ви кажете у присутності ваших дітей. Негативні коментарі, вимовлені вами про себе, діти запам'ятають і потім будуть відтворювати їх, але вже на свою адресу. Коли ваші діти знаходяться поруч,  розмовляйте доброзичливо (та за їх відсутності також будьте привітними із собою).

3.                Навчайте поважати інших. Ставтесь до дітей з повагою. Це не означає, що ви повинні їм потурати, це означає, що в розмові ви не станете їх переривати, а вислухаєте уважно. Звертайтесь до них з любов'ю. Неважливо, скільки років вашій дитині, з нею все одно треба розмовляти з повагою.

4.                Обійміть свою дитину. Прихильність дає зрозуміти вашій дитині, що ви її любите і вона гідна вашої любові. Пам'ятайте, що підліткам потрібно стільки ж обіймів, скільки й маленьким дітям, якщо не більше.

5.                Дотримуйтесь своєї обіцянки. Батьки, які ніколи не приходять вчасно або постійно змінюють свої плани, виховують недовірливих дітей. Якщо ви не можете довіряти іншим, то й не зможете добре себе почувати. Якщо ви виросли в сім’ї, де не дотримувалися свого слова, змініть цю ситуацію заради своєї дитини.

6.                Покладіть на дитину відповідальність. Батьки повинні доручити дитині якусь справу по дому і простежити за тим, щоб вона була попереджена про негативні наслідки, які чекатимуть на неї у випадку її невиконання. Так дитина почне усвідомлювати, що вона є важливою частиною сім'ї, а її невеликі обов’язки – це посильний внесок у справу сімейного добробуту. Батьки, які не залучають дітей до роботи по дому, виховують дітей, які думають, що вони насправді нічого не значать для сім'ї. Це призводить до сімейних розладів.

7.                Проявіть інтерес до захоплень вашої дитини. Будь-який інтерес, який проявляє ваша дитина, – це можливість підвищити її самооцінку. Порозмовляйте з нею детальніше про те, чим вона цікавиться. Вислухайте її. Купіть їй книги, відведіть у відповідні музеї чи запишіть у гурток, де діти поділяють такі ж інтереси. Коли ви проявляєте інтерес до захоплень вашої дитини, ви дозволяєте їй відчути себе цінною й важливою. Це сприяє її допитливості. Діти зі здоровою самооцінкою більш ініціативні, тому що не бояться ризикувати. Їх не лякають невдачі, а навіть якщо й виникають, діти їх сприймають і переборюють спокійно й впевнено.

8.                Виховати здорову дитину – дуже важливо. Здорові мама й тато потенційно гарантують їй повноцінну самосвідомість і самооцінку. Якщо ви виросли в сім'ї, де не було прийняття та прихильності, навчити дитину любити може стати важким завданням. Але ніколи не можна здаватись. Робіть щодня всього один маленький крок, і цим ви вже забезпечите своїй дитині успіх.

Поради для батьків для безпеки їхніх дітей онлайн 

Батькам варто стежити за поведінкою дитини онлайн. Ознаками, які можуть викликати занепокоєння, є:

- дитина не хоче відповідати на запитання, з ким вона спілкується онлайн;

- виглядає розсіяною або засмученою, тихішою та сумнішою або навпаки, більш різкою, ніж зазвичай; 

- постійно в телефоні, при появі батьків перемикає екрани;

- дитина отримує подарунки без приводу поштою або кур’єром;

- в лексиконі з’явилися слова з сексуальним підтекстом, які не відповідають віку та звичкам дитини. 

Батькам варто вчити дитину безпечної поведінки в інтернеті з того віку, коли вона навчилася ним користуватися. Зокрема:

- самим ознайомитися  з платформами соціальних мереж і додатками, якими користуються їхні діти;

- обговорити питання онлайн-безпеки, анонімності, вікових обмежень (якщо батьки не повністю володіють такою інформацією, то існує низка тренінгів для дітей з цих питань, які можна разом переглянути та обговорити);

- обговорити тему завершення спілкування та блокування контактів, якщо дитина відчуває небезпеку;

- нагадувати дитині – якщо вона вважає, що зробила помилку, може звернутися до батьків в будь-який час та попросити про допомогу;

- обмежувати використання телефонів пізно вночі;

- створити сімейне «безпечне слово», яке означатиме приховане прохання про допомогу. 

Поради, які батьки можуть дати своїм дітям перед школою, щоб вберегти їх від онлайн-зловмисників:

- не повідомляти в мережі свої особисті та контактні дані;

- не публікувати чи надсилати фото, якими не поділилися би з усіма в класі;

- стежити на налаштуваннями конфіденційності при заповнені онлайн форм;

- пам’ятати про ризики безкоштовних публічних мереж Wi-Fi (викрадення особистої інформації, вірусна атака, можливість стеження за пристроєм тощо).

Важливо: якщо ви виявили ситуацію, яка видається вам небезпечною для дитини, телефонуйте 102 або на Урядову консультаційну лінію з питань безпеки дітей в Інтернеті – 1545 (далі обрати цифру 3).

ОСВІТНІ МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ ДІТЕЙ, ЯКІ ТИМЧАСОВО ПЕРЕБУВАЮТЬ ЗА КОРДОНОМ

             Шановні батьки! Міністерство освіти і науки України впроваджує інструменти, що допомагають дітям зберігати тісний зв'язок з Україною – незалежно від того, де вони перебувають. Ці можливості також відкривають шлях до легкого повернення в українську освітню систему тоді, коли ваша родина ухвалить таке рішення.

      Скористуйтеся цими можливостями, щоб без зайвого клопоту та за простими інструкціями зберегти зв'язок з українською освітою.

      Інформаційні матеріали щодо освітніх можливості для дітей, які тимчасово перебувають за кордоном, розміщені за посиланням:

         https://drive.google.com/drive/folders/1-pkQvAZooQzcw999e9WDONd_PXKuuxXI.

      У зазначеному інформаційному пакеті представлено:

      *брошури з поясненням освітніх форматів (цифрові та для друку);

      *інструкції з реєстрації на платформі:https://ukrainian.studies.mon.gov.ua/list;

      *відеоматеріали для поширення.