Ян Амос Каменський



Народився Ян Амос 28 березня 1592 року в Нівніце, Південна Моравія, що зараз знаходиться в Чехії. Виховувався батьками, які були шанованими членами протестантської групи, відомої як Богемські брати. Батько Яна був досить заможною та поважною людиною. Саме він прищепив сину любов до знань і розумових занять. У 16 років майбутній педагог-реформатор вступив до латинської школи, що була класичним зразком освіти того часу, побудованої на примусі та рутинному навчанні. Пізніше здібний юнак продовжив освіту на богословському факультеті Карлового університету в Празі, у Гернборнській академії та Гернборнському університеті. Навчаючись, а потім і працюючи у різних закладах освіти  Коменський став аналізувати освітні проблеми й розуміти, що наявна система освіти, її організація та методи викладання малоефективні й не сприяють розвиткові в учнях любові до знань.

Реформа існуючих систем освіти, запропонована  Коменським, закликала до революції в методах навчання, запровадженні підходів, які дозволили зробити освіту стрімкою, ґрунтовною та приємною і. Освітній процес має спрямовуватися не на  бездумне запам’ятовування текстів, а на послідовне й поступове просування вперед, з урахуванням вікових особливостей та розумових здібностей учнів. Педагогічні погляди ученого викладені у працях, що стали основою для розвитку освітньої теорії та практики XVII і наступних століть:

·                   «Велика дидактика»(1628-38);

·                   «Відкриті двері мов» (1631)

·                   «Материнська школа»( 1632-1633);

·                   «Новітній метод мов» (1649);

·                   «Пансофічна школа» (1651);

·                   «Школа-гра» (1656);

·                   «Світ чуттєвих речей у картинках» (1658)

Мета освітніх перетворень, запропонованих Яном Амосом Коменським, визначена у словах, що стали епіграфом до його найбільш відомого твору «Велика Дидактика»:  «Альфою та Омегою нашої дидактики нехай буде: пошук і відкриття нового способу, при якому вчителі менше б учили, а учні більше вчилися, у школах менше було б крику, одуріння, марної праці, а більше дозвілля, радості і міцного успіху».

Коменський дав наукове та теоретичне обґрунтування дидактичним принципам природовідповідності, наочності, свідомості, систематичності, послідовності навчання, міцності засвоєння навчального матеріалу. Він підготував наукові засади класно-урочної системи організації навчальних занять і став одним із перших теоретиків, хто визнав важливість освіти дуже маленьких дітей. За словами Жан Піаже́, «Вихідним пунктом соціологічного аспекту освітньої філософії Яна Коменського є визнання загального права на освіту, яке ґрунтується на засадах рівності».

Хоча більшість освітніх пропозицій Яна Коменського приймаються сьогодні по всьому світу, його творчий спадок був практично проігнорований після смерті теоретика та практика педагогіки. Він був знову відкритий в кінці дев'ятнадцятого століття з розвитком загальної освіти, і сьогодні визнаний одним з найвидатніший вчених в історії освіти.  


Особливе значення для сьогодення має діяльність Яна  Коменського, спрямована на  боротьбу проти війн. Ставши свідком страждань, спричинених війнами середини XVІІ ст. і перш за все Тридцятилітньою війною, мислитель-гуманіст багато років присвятив вивченню проблеми встановлення миру між народами в дусі християнства. У книзі «Ангел миру», надрукованій  у 1667 р., розглядається проблема пошуку можливостей для співпраці між народами. Автор закликає людство до мирного розв’язання суперечок на основі доброї волі - без зброї та насилля. Головною ідеєю твору є думка про те, що виховання має стати однією з передумов встановлення справедливих і дружніх стосунків між людьми.

В одному із останніх творів видатного чеського діяча, який має назву «Unum necessarium» («Єдина необхідна річ») і вважається його творчим заповітом, зазначено, що у питанні про війну є три можливих варіанти розумних дій:  або її не слід починати, або її потрібно швидко закінчити, або вести її розважливо, щоб не отримати поразку замість перемоги. За словами Коменського перший варіант є найлегшим і таким, що відповідає християнським переконанням, оскільки не створює ніякої небезпеки. Війну ж слід заперечувати ще й тому, що вона є чимось нелюдяним і звіроподібним.