Костянтин Ушинський

Факти біографії

Народився Костянтин Ушинський 3 березня 1823 року (за іншими даними - 1824) на хуторі Богданка Глухівського повіту Чернігівської губернії (тепер село Шосткинського району Сумської області) (за іншими даними в м.Тула). Він походив зі старовинного українського шляхетського роду. Його батько, Дмитро Григорович був офіцером Російської імператорської армії, а потім повітовим суддею в м. Новгород-Сіверську. Мати Костянтина, Любов Степанівна була донькою Новгород-Сіверського підприємця Степана Гусака. За свідченням А.Старчевського, який був сучасником К.Д.Ушинського та редактором кількох його статей, мати майбутнього педагога належала до відомого українського роду Капністів. Любов Степанівна сама навчала сина грамоти, пробудивши в ньому допитливість, інтерес до читання. Коли хлопцю ще не виповнилося 12 років мати померла, тому він змушений був припинити сімейну освіту і продовжити навчання в Новгород-Сіверській гімназії.

У 1840 році юнак вступає на юридичний факультет Московського університету. Після блискучого закінчення університету К.Ушинський працює в Ярославському ліцеї професором камеральних наук. У 1954 році він дістає посаду викладача та інспектора класів у Гатчинському сирітському інституті, де проявив свої організаторські та педагогічні здібності. 

Після публікації в 1857-1858 рр. кількох педагогічних праць Костянтин Дмитрович став відомим педагогом-реформатором і його запросили на посаду інспектора Смольного інституту шляхетних дівчат. Одночасно з цим він став працювати редактором «Журнала Министерства народного просвещения» 

Основні педагогічні твори

Педагогічні погляди ученого викладені у працях, що стали основою для становлення вітчизняної наукової педагогіки, педагогічної антропології та народної школи. Серед яких:

 монографічні праці:

·       «Людина як предмет виховання. Спроба педагогічної антропології» (1868-1869);

статті періодичних видань:

·       «Про користь педагогічної літератури» (1857);

·       «Три елементи школи» (1857);

·       «Про народність у суспільному вихованні» (1857);

·       «Шкільна реформа в Північній Америці» (1858);

·       «Про засоби поширення освіти через грамотність» (1858);

·       «Праця в її психічному і виховному значенні»(1860);

·       «Недільні школи» (1861);

·       «Питання про народні школи» (1861);

·       «Проект учительської семінарії» (1861)

·       «Рідне слово» (1861);

підручники для початкового навчання:

·       «Дитячий світ і Хрестоматія» (1861);

·       «Рідне слово» (1864-1870);

·       «Керівництво до викладання за «Рідним словом» (1870);

автобіографічні матеріали:

·       «Спогади про навчання в Новгород-Сіверській гімназії» (1859-1860);

·       «Щоденник 1844-1845»;

·       «Педагогічна подорож до Швейцарії» (1862);

·       «Звіт про відрядження за кордон» (1867).

Повагу і любов до рідної мови та літератури Костянтин Дмитрович висловив у творі «Педагогічні замітки про Швейцарію»: «А наша багата південно-російська, мелодійна, співуча мова, якою розмовляє не 200 тисяч, а 14 мільйонів народу, на якій існує така народна література, якою не може похвалитися жоден народ, якою ще недавно співав Шевченко… А яким невичерпним матеріалом є південно-російська народна поезія для розвитку. найвитонченішого розвитку найблагородніших і найніжніших почуттів у серці молодого покоління!.. О так, народ потрудився для нас і створив велику мову й велику поезію; а як ми використали цей скарб, зібраний, вистражданий на протязі багатьох і багатьох віків! [Твори у 6 т., К.,1954. Т.2, с.136]. Незважаючи на те, мова і поезія названі за вимогами того часу південноросійськими, не викликає сумніву, що на увазі маються надбання саме українського народу, і що автор ідентифікує себе з цим народом, захоплюючись та пишаючись його культурою.