підручник: О.В. Гайдамака "Мистецтво 9 клас" ТУТ

Завдання: 1. Переглянути презентації з теми Ірини Ткач "Українське поетичне кіно"

2. Опрацювати матеріал підручника з теми, стор 112-114, записати у зошит-словник характерні риси українського кіномистецтва.

3. За бажанням переглянути новий мультфільм з серії " Як козаки..." - ТУТ

Розвиток українського кіно розпочався ще 1893 року, коли інженер Йосип Тимченко за два роки до братів Люм'єр розробив апарат «кінескоп», придатний для кінознімання та кінопроєкції. До початку ери звукових фільмів, у 1920-30-х в період ВУФКУ в Українській РСР було створено низку німих стрічок, найвідоміша з яких — «Земля» Олександра Довженка, яку кінокритики вважають культовою для свого часу.

Українські режисери-новатори - Олександр Довженко, Іван Кавалерідзе, Микола Шпиковський, Арнольд Кордюм, Петро Чардинін, Георгій Тасін, Марк Донськой, Леонід Луков, Сергій Параджанов, Юрій Іллєнко, Леонід Осика, Микола Мащенко, Леонід Биков, Кіра Муратова, Фєлікс Соболєв, здобули українському кіно світову славу.

Українське поетичне кіно — мистецька течія, що виникла в радянському кіно в середині 1960-тих з виходом «Тіней забутих предків» Сергія Параджанова. На противагу канонічному радянському реалістичному кіно «українське поетичне кіно» виводило на перший план візуальну виразність, сюрреалістичні та етнографічні мотиви. Ця течія залишила по собі ряд новаторських фільмів.

Авторство терміну «українське поетичне кіно» приписується Янушу Ґазді, який придумав його у 1970 році.

Історія української анімації розпочалася у 1927 році, коли на Одеській фабриці художник-аніматор В'ячеслав Левандовський створив ляльковий мультфільм «Казка про солом'яного бичка»,за мотивами одноіменної казки Олександра Олеся. На жаль фільм не зберігся, відомо про нього лише кілька кадрів, хто бачив його, розповідають, що фільм був мистецький.

Кіностудії України :

• Кіностудія імені Олександра Довженка

• Одеська кіностудія

• Ялтинська кіностудія художніх фільмів

• Національна кінематека України (колишній підрозділ студії «Київнаукфільм»)

• Укркінохроніка

• Укртелефільм

• Укранімафільм (колишній підрозділ студії «Київнаукфільм»)

• Галичина-фільм

Висновок: У 21 столітті кіно – не спосіб розважитися, а джерело для початку мислення, аналізу, а також пізнання. Кіноіндустрія - потужний важіль для розвитку країни. Для розвитку кінематографу потрібно багато зусиль, в основному від держави у вигляді матеріальної та правової допомоги. На сьогоднішній день галузь кінематографу в Україні потребує вирішення проблем, що склалися. В основному сконцентрована проблема в структурах, які отримають державну матеріальну допомогу та неправильно нею користуються. Не можна не сказати, що розвинута кіноіндустрія – це левова частка для бюджету країни. Випускати якісні стрічки – вигідно не тільки для економіки, а й для світового сприйняття України як держави, яка здатна крокувати вперед в усіх сферах. Розвиток кіноіндустрії – вагомий вклад в духовний розвиток нації, а також можливість до майбутнього міжнародного визнання та сприйняття вітчизняного кіно, як ще одного якісного продукту від України.