Embedded Files
25 червня 2025 року обірвалося життя Євсєєва Миколи Олександровича. Він працював вчителем математики, а згодом директором в Миколаївській гімназії № 24.
Дитинство майбутнього директора пройшло в Матвіївці. Отримавши атестат зрілості, Микола Олександрович вступає до Миколаївського педінституту імені Бєлінського. У 1985 році в школі з'являється молодий вчитель математики, який зарекомендував себе прекрасним спеціалістом, чудовим педагогом, гарним класним керівником. Користувався повагою серед дітей, батьків, колег.
У 1992 році Миколі Олександровичу пропонують місце директора школи. "Крутими дев'яностими" називають той період. Час був тяжкий. Але молодий директор не опускав руки, а продовжував боротися, відстоювати інтереси свого колективу.
Колеги цінували Миколу Олександровича за його професійні якості, цілеспрямованість, людяність. Його любили, поважали учні за справедливість, доброту, життєрадісність.
Виражаємо щирі співчуття родині з приводу непоправної втрати. У скорботі низько схиляємо голови, молимося за упокій душі покійного. Вічна та світла пам'ять йому.
Прощання з Євсєєвим М.О. відбудеться 27 червня о 14 годині біля будинку на вул. Лісовій
8 липня 2024 року пішла з життя Олена Іванівна Сіткова — директорка, вчителька, Відмінник освіти.
Людина — епоха, яка була віддана педагогічній діяльності впродовж усього життя. Миколаївська загальноосвітня школа № 24 була для неї рідною.
Ще юною в 50-х роках переступила вона поріг школи, де й залишилася назавжди. Трудилася чесно, добросовісно. Працювала вчителем математики. У пам’яті колег, учнів, випускників, батьків Олена Іванівна назавжди залишиться висококваліфікованим педагогом, мудрим керівником-наставником, чуйною та доброю людиною.
В нашій школі Олена Іванівна відпрацювала 32 роки, була вчителем математики, 13 років -завучем і останні 17 років директором, з 1970 по 1987 роки.
Олена Іванівна була людиною великої душі, безсумнівної честі, сумління, працьовитою і відповідальною, досвідченою і виваженою керівницею навчального закладу. Як директорка школи у своїй роботі велику увагу приділяла практичному спрямуванню навчання, індивідуальній роботі з учнями та викладачами. Саме її заслуга, що школа №24 отримала нову будівлю.
Сотні людських долей пройшли через її чуйні руки. Вона була компетентною у всіх їхніх проблемах, вміла їх вчасно вирішувати. Її любили і поважали колеги за чуйне ставлення до людей, велику душевну щедрість, мудрість і оптимізм, рівнялися на неї у всьому.
Вона ніколи не пасувала перед труднощами, згуртовувала колектив і націлювала його на поступ уперед. Була тою керівницею, яка ніколи не скупилася на добре слово, підтримку, не шкодувала ні сил, ні часу, щоб втілити намічене.
Педагогічний колектив цінував у ній велике почуття материнства до кожного. Хвилювання за долю учнів, учителів, намагання дати пораду, допомогти — це все про цю величну жінку. У неї кожна справа була замішана на любові до людей. І це безцінно. Її життя — це урок без перерви. Ми вчилися у неї всьому: від уміння вести урок до уміння красиво і з честю жити, умінню дружити, працювати в команді. Олена Іванівна була прикладом високого професіоналізму, доброти, душевної щедрості. Виховала не одне покоління гідних випускників.
Нехай добрий, світлий спомин про Олену Іванівну завжди залишиться у серцях рідних, друзів, колег, усіх, хто її знав, любив та шанував. Завжди будемо вас пам'ятати, шановна Олено Іванівно!
Висловлюємо щирі співчуття родині Олени Іванівни та поділяємо непоправну втрату.
Вічна і світла пам'ять!
З повагою колектив Миколаївської гімназії № 24
Учитель… Схиляю голову перед іменем твоїм!
Учитель - людина, що є супутником кожного з раннього дитинства й до старості. Без цієї провідної зірки неможливо уявити собі життя сучасної людини. Хто, як не вчитель, навчить читати, писати, рахувати?
Здавна професія вчителя шанувалася поряд із професіями лікаря і священника. Одні лікували тіло, інші – душу людини, а вчитель допомагав зрозуміти й оцінити себе, допомагав навчитися жити в сучасному суспільстві. І він продовжує свою справу. Бо вчитель – « інженер людських душ». І це цілком справедливо!
Робота вчителя важка і дуже відповідальна. Енциклопедичних знань, міцного здоров’я, залізних нервів, безмежної любові до дітей, повної відданості справі – цього вимагає професія вчителя.
Учитель –це і сіяч зерен на освітянському полі, і чаклун, що тільки змахне паличкою й учні все розуміють, знають; і актор, що про все на світі вміє так цікаво розповісти, вміло розтлумачити, навіть без наочності, що діти всі науки швидко опановують; і тонкий психолог, що тільки по одному твоєму погляду може зрозуміти, що з тобою сталося і як тепер тобі бути; і, нарешті, найчастіше вродлива, завжди молода жінка( або не менш привабливий чоловік), яка кожного дня приходить до школи охайна, скромна, на її обличчі чарівна посмішка, але вона ж серйозна й відповідальна людина.
Саме така вчителька Білецька Марія Василівна, яка багато років викладала у нашій школі українську мову та літературу, була незмінним заступником директора. Сьогодні вона святкує свій 90-річний ювілей!
Білецька Марія Василівна народилась 20 лютого 1935 р.у Матвіївці, закінчила 7 класів, а в 1951 вступила до Миколаївського педучилища. Закінчила його в 1955 р., за направленням працювала в Запорізькій області. Три роки була вчителем фізкультури в старших класах. У 1963 р. вступила до Одеського педуніверситету на філологічний факультет. З 1964 працювала учителем української мови та літератури. З 1972 р. займала посаду завуча в школі №24 до пенсії.
Це завжди струнка, гарна, скромна, врівноважена, розумна, кмітлива, дуже старанна жінка.
Її блакитні очі з роками не вицвіли, а стали більш глибокими, розумнішими, мудрішими. Погляд цієї вчительки залишився бадьорим та привітним.
На жаль, її довге гарне волосся посивіло, але воно все рівне охайно прибране. На обличчі вчительки з’явились зморшки, і кожна з них вистраждана нею, вони – німі свідки цікавого, але такого складного вчительського життя.
Усі пам’ятають, що Марія Василівна починала працювати ще в старій будівлі нашої школи, а коли почали будувати нову школу, то не рахувалась ні з часом, ні з власною родиною й йшла разом з учнями та батьками допомагати будівельникам.
Тому й зараз, коли вона йде по вулиці, то всі мешканці Матвіївки привітно з нею вітаються, питають про справи, здоров’я, зичуть довгих років. Адже багатьох з них вона вчила грамотно писати, розуміти красу української мови, чарівність літератури народу України. Її колишні учні тепер і професори, і вчителі, і лікарі, і військові, і просто добрі люди.
Емоційність, бажання навчити кожну дитину, розуміння дитячих проблем, ерудованість, професійна майстерність, відповідальність – все це притаманне Білецькій Марії Василівні.
Вельмишановна Маріє Василівно! Ваш ювілей – черговий доказ того, що 90 років – це зовсім не похилий вік. Низький уклін вам за ту складну життєву дорогу, по якій Ви пройшли гідно, були учасницею таких важливих історичних подій і добросовісно працювали на благо майбутнього покоління. Бажаємо Вам міцного здоров'я, розуміння близьких, більше радості та задоволень, які Ви так заслужили.
З ювілеєм!
З повагою педагогічний колектив, адміністрація МГ№24
25 вересня 2024 р. пішла з життя вчителька Рєпіна Єфросинія Павлівна - людина прекрасної душі, відкритого і доброго серця. Висловлюємо щирі співчуття родині з приводу тяжкої утрати.
Рєпіна Єфросинія Павлівна народилась 5 липня 1939 р. Закінчила педучилище у 1959 р., філологічний факультет Одеського університету в 1970 р.
Багато років працювала в заочній школі вчителем мови та літератури, очолювала вечірню школу. Працювала в нашій школі вчителем початкових класів, української мови та літератури. Вона виховала не одне покоління учнів, уміло навчаючи їх мудрості та відповідальності.
Мій любий вчителю, ти тільки знай:
Любов до тебе житиме завжди,
У будь-яку годину, будь-де ти пам'ятай:
Закладений тобою скарб в нас житиме віки.
Немає слів, щоб висловити співчуття з приводу смерті людини, котра заслуговує на найкращі слова поваги та шани. Пішла з життя жінка, яка своїми діями та вчинками, своїм розумом виховала не одне покоління учнів. Вміло вчила їх мудрості та відповідальності.
Рєпіна Єфросинія Павлівна усе своє життя вирізнялася стійкістю характеру, силою духу та наполегливістю. Вона була людиною мудрою, врівноваженою, чуйною, доброю, ніколи не забувала про проблеми тих, хто поруч.
Єфросинія Павлівна була дуже енергійною людиною, великим працелюбом, люблячою матір’ю.
Колектив Миколаївської гімназії №24 висловлює співчуття з приводу смерті вчительки, розділяє скорботу і біль рідних, друзів, колег – усіх, хто знав і працював з Єфросинією Павлівною.
Світла пам’ять про Рєпіну Єфросинію Павлівну завжди буде жити серед рідних, друзів, колег, батьків та учнів гімназії і залишиться назавжди у наших серцях.
Педагогічний колектив гімназії №24
Прощання з Є.П.Рєпіною відбудеться 26 вересня, об 11.00 годині біля церкви
9 січня 2025 року пішла у засвіти колишня вчителька початкових класів, пенсіонерка Надія Олексіївна Черненко.
Увесь колектив Миколаївської гімназії №24 глибоко сумує з приводу смерті нашої колеги, болісно сприйняв цю звістку, на жаль, ми не мали можливості провести її в останню путь.
Надія Олексіївна була висококваліфікованим педагогом, мала високе педагогічне звання, була наставником для молодих педагогів, мудрою порадницею для досвідчених.
Трудову діяльність у ЗОШ № 24 розпочала в 1980 році вчителем початкових класів. За багато років добросовісної роботи в нашій школі виховала й випустила у світ декілька поколінь дітей Матвіївки.
Її учні брали активну участь у багатьох заходах школи та міста, посідали призові місця. Надія Олексіївна—ветеран праці, учасниця війни та трудового тилу.
За роботу на педагогічній ниві Надія Олексіївна була нагороджена грамотами та подяками. Завдяки її праці багато учнів обрали для себе також професію вчителя.
Усе своє життя Надія Олексіївна Черненко вирізнялася стійкістю характеру, наполегливістю, чесністю й принциповістю. Була мудрою, чуйною, енергійною оптимісткою. Підступна важка хвороба прикувала Надію Олексіївну до ліжка, але не зламала. Завдяки силі духу й незламності вона рухалася, жила й вірила, що все буде добре.
Відкрита, справедлива, відповідальна й вимоглива, людина сильної волі й працездатності – такою залишиться Надія Олексіївна Черненко в серцях учнів, колег-педагогів, батьків.
Поділяємо скорботу і в цей тяжкий час висловлюємо рідним та близьким наші щирі співчуття. Нехай добрий, світлий спомин про Вашу матір назавжди залишиться в серцях рідних, друзів, усіх, хто її знав, любив та шанував, а Бог дасть сил пережити цю непоправну втрату.
З повагою- колектив Миколаївської гімназії №24
Google Sites
Report abuse