ШКОЛА ПРОФЕСІЙНОГО ЗРОСТАННЯ 

Учнівські/педагогічні турніри – одна із форм інтелектуальних, спортивних, хореографічних тощо змагань, які сприяють формуванню компетентної особистості, здатної гідно презентувати свої знання та уміння. Це командні змагання у формі рольової гри, під час яких учасники набувають досвід колективної співпраці, уміння розв’язувати складні задачі, доповідати, формулювати твердження та захищати власну думку в дискусіях.

Турніри відбуваються за олімпійською системою у три тури: чвертьфінал, півфінал та фінал. Зазначені етапи складаються з кількох змагань. Змагання – це кілька розіграшів турнірних завдань (теоретичних, практичних), під час яких кожна з команд по одному разу виступає у кожній із наступних ролей: Доповідач, Опонент, Рецензент та Спостерігач.

У турнірі беруть участь команди. Особовий склад команди не може змінюватися протягом турніру. Команду очолює капітан, який є її офіційним представником.

Хакатон - це захід, під час якого команди вирішують певну проблему в обмежений період часу. В кінці хакатону кожна з команд представляє свій результат перед журі. Переможці отримають винагороди та необхідну підтримку під час доопрацювання та запуску свого проєкту. Власне кажучи, це можливість повного занурення за пару днів вплинути на сферу, яка вас цікавить, створивши конкретне рішення і представивши його світу. Сам формат бере початок з IT-сфери, і походить від двох слів: Hack (зламувати) та Marathon (марафон). Проте поступово ідея інтенсивної роботи над проблемою в обмежений період часу поширилась і на інші сфери. 

Освітній хакатон - це як? Основна концепція зберігається. Проте результатом роботи учасників можуть бути різні продукти. Ви можете розробити стратегію впровадження онлайн-курсів у навчання, проєкт “природнього” закладу, новітню методологію профорієнтації, корисний додаток, оригінальний курс з саморозвитку та самоєфективності здбувачів освіти, взагалі будь-яку ідею, яка несе освітню

цінність.

Хакатон - це “антипрокрастинаторський” формат, тобто він виключає тижні балачок та місяці підготовки. Є задача і короткий термін на її вирішення. При грамотній роботі, яку допоможуть організувати ментори, учасники не матимуть шансів даремно провести час. Розмови, обговорення також будуть, але більш конкретні і по суті. 

Традиційний сценарій проведення хакатона наступний:

1 день/етап: збір учасників, знайомство, розподіл на команди, озвучування місії.

2 день/етап: постановка задач, обговорення проблеми. Робота.

3 день/етап: презентація проєктів, підведення підсумків - журі вибирає переможця.

Здавалося б процес зрозумілий, але ось кілька порад:

• визначте мету і знайдіть учасників - залучайте експертів, новачків (чим різноманітніша аудиторія, тим цікавішим буде хід подій);

• оберіть локацію для проведення, не забудьте передбачити кава-брейки, так як хакатон тривати від 1 до декількох днів.

• постарайтеся передбачити форс-мажори,  а ще слід розуміти, що без мотиваційних призів не

обійтися:)

Толока є давнім українським звичаєм — праця гуртом для швидкого виконання великої за обсягом роботи. У сучасній культурі поняття «толока» вживається для позначення якихось громадських чи масових проєктів. 

Більше інформації за посиланням нижче:

Просіна О.В. Толока позашкільників: методичний путівник : навчально-методичний посібник / Ольга Володимирівна Просіна / за наук. ред. проф. Т.М. Сорочан, В.В.Сидоренко. — СПД Резников В.С., 2018. — 76 с. 

Даний сервіс може містити навчальні відео, корисні посилання, текстові матеріали та поради для гуртківців та їх батьків. Стане в нагоді не лише як засіб накопичення та збрігання навчальної інформації, а й слугуватиме для забезпечення дистанційного навчання, підготовки здобувачів в домашніх умовах в період хвороби.

Декілька порад для педагога "Особистий бренд для вчителя: як і навіщо вести свої соцмережі "

Педагогічна технологія, що застосовується в навчальній роботі вихованців у групах і робить їх відповідальними за навчання один одного; при цьому кожен вихованець особисто підзвітний за своє власне навчання. Кооперативне навчання є синонімом терміна «спільне навчання».

Варто зазначити, що сьогодні існують різні способи реалізації «перевернутого навчання», але всі вони ґрунтуються на одному базовому принципі: безпосереднє вивчення теоретичного матеріалу відбувається дистанційно, а критичне обговорення вивченого, практика і застосування здійснюється в аудиторії. Ключовим компонентом у «перевернутому навчанні» є відео лекції. Під час проведення аудиторних занять приділяється більше часу на виконання різноманітних вправ, виконання практичних завдань.

    Едьютейнмент у сфері позашкільної освіти розглядається як «розумний відпочинок», організація якого передбачає поєднання дозвіллєвих, розважальних прийомів і методів із технологіями інтерактивного й активного навчання, забезпечує формування мотивації до пізнання і ефективної взаємодії у процесі позашкільної пізнавальнотворчої діяльності. Вихованці гуртків та інших творчих об’єднань мають сприймати позашкільні заняття як цікаві, захоплюючі квести (пошук нових знань). Такий формат організації дитячого дозвілля дозволяє не лише вчити вчитися, а й робити це з задоволенням; опановувати навичками критичного мислення, самоорганізації (планування, проектування) і самоконтролю.

Прийом «Лови помилку» - педагог (або вихованець) показує вправу, або елемент вправи з навмисною помилкою.

Прийом «Ідеальна оцінка» теж дещо жартівливий — учні самі оцінюють свою роботу і повідомляють про це керівника (добра нагода для педагога з`ясувати рівень самооцінки дитини, його творчі і особисті амбіції).

Квест (з англійської ‒ «пошук») – один з видів поетапної гри, що потребує від гравців розв’язання розумових, практичних завдань та пошуку рішень для просування за сюжетом. Квести можуть бути командними або індивідуальними.

Які види квестів існують?

Ескейп рум ‒ передбачає пошук виходу з одного чи кількох приміщень за допомогою захованих підказок. Зазвичай має обмеження у часі. Найчастіше – 1 годину.

Квест у реальності ‒ передбачає повне занурення в сюжетну лінію, яка базується на змісті відомих книг, фільмів або комп’ютерних ігор. Різновидом квесту в реальності є екшн-квест, який базується на виконанні героєм активних дій, спрямованих на досягнення певної мети.

Квест-перфоманс ‒ заснований на взаємодії команди гравців з акторами, які грають ролі як позитивних, так і негативних персонажів. Головним принципом тут є не пошук підказок, а вплив на сюжет шляхом прийняття рішення на основі аналізу ситуації.

Морфеус ‒ це особливий жанр квесту, в якому виконувати завдання гравці мають із зав’язаними очима.

Веб-квест ‒ не тільки робить навчання жвавим і цікавим, а й вчить дітей працювати з інформацією, використовувати різноманітні інформаційні ресурси, підвищує рівень інформаційної грамотності. Веб-квест може бути застосований при дистанційному або інклюзивному навчанні, оскільки дозволяє працювати із завданнями відокремлено.

Етапи створення веб-квесту:

Визначення теми.

Пошук сайту, на якому розміщено шаблон для створення веб-квесту.

Формулювання завдання.

Створення системи оцінювання.

Знаходження джерел інформації, якими користуватимуться учні.

Розміщення квесту на веб-сайті.

Послідовність проходження навчального веб-квесту: завдання → запитання → робота з інтернет-ресурсами → аналіз отриманої інформації → перехід до наступного запитання.

Мульти-квест – це найпростіша і зрозуміла форма квесту що поєднує різнопланові квестові завдання.

Квест-заняття стимулює розвиток логічного мислення, привчає дітей розмірковувати над завданням, різнобічно оцінювати ситуацію, аналізувати інформацію з точки зору значимості, важливості та необхідності, дозволяє пов’язувати матеріал кількох предметів, залучаючи логіку і критичне мислення. До того ж він дає можливість дітям відчувати себе безпосередніми учасниками навчального процесу, а не залишатися спостерігачами і споживачами інформації, пропонованої педагогом. Емоційність процесу, пов’язана із отриманням результатів і проходженням етапів квесту, сприяє кращому запам’ятовуванню інформації.

Провести квест можна як на свіжому повітрі – у дворі, на стадіоні, у парку, на екскурсії, так і в приміщенні – в навчальному кабінеті, в спортивній залі, в музеї тощо.

При цьому завдання головоломки можуть бути різними: розшукати предмети, розв’язати задачу, відповісти на запитання, знайти певні предмети, розшифрувати правило, цитату, фінальну тему заняття, розшукати вихід з приміщення, знайти людину, яка відповість на запитання тощо.

Структура квест-уроку зазвичай є такою:

організаційна частина;

мотивація навчальної діяльності;

актуалізація опорних знань;

проходження квесту;

підбиття підсумків і обговорення результатів роботи.

Які етапи підготовки навчального квесту?

Визначення теми і мети квесту.

Підготовка сюжету.

Визначення ролей учасників.

Формулювання завдань.

Пошук джерел інформації, якими користуватимуться учасники.

Створення системи оцінювання.

Послідовність проходження квесту: завдання → запитання → пошук відповіді → аналіз отриманої інформації → перехід до наступного запитання.

Приклад використання методу квесту на заняттях з хореографії

Пропонований приклад квесту розроблено для вікової категорії дошкільників (матеріали з інтернету: «Всеосвіта» ‒ «бібліотека методичних матеріалів», автор Виноградов В.П.).

Мета: удосконалити техніку виконання основних танцювальних рухів, вміти поєднувати їх у лексичний ланцюжок; розвивати креативне мислення дітей під час виконання хореографічних вправ; заохочення батьків до творчого пошуку у вихованні дітей.

Завдання:

•    Закріпити знання по темам «основи класичної та сучасної хореографії»;

•    вміти відрізняти музичні композиції по темпу та характеру;

•    спонукати дітей до креативного мислення;

•    складати ситуації для прояву імпровізації та пошуку власних рішень;

•    розкривати акторські здібності кожної дитини;

•    вчити правильно відчувати музичний матеріал, відтворювати ритмічний малюнок;

•    виховувати культуру колективного танцю.

•    спонукати батьків для створення умов творчого розвитку дитини.

Матеріали: повітряні кульки (по кількості учасників, в одній необхідно сховати Картку № 2. ЇЇ зміст зазначено в тексті розробки); записки з завданням, атрибути костюмів;горіхи, цукерки, яблука; неїстівні предмети, маркери та листки (Ф А5).

Обладнання: музична апаратура та аудіозаписи.

Хід заходу:

Звучить аудіо запис з мультфільму « Капітошка»

В зал забігає танцюючий Капітошка: Всім привіт! Я бажаю вам гарного настрою та чарівних посмішок! Ви готові до пригод? Я запрошую вас на пошуки сюрпризів, які нам приготувала країна «Мультляндія»!

Педагог: Хто це? (діти впізнають героя, якщо ні, можна приготувати загадку):

Капітошка: Я кругленький, як горішок,

                  Вийшов із дощу доріжок.

                  Добре, підкажу вам трошки,

                  Я – веселий…(Капітошка).

Педагог: Діти, скажіть, які ваші найулюбленіші мультфільми? (діти відповідають). А які відчуття у вас виникають під час перегляду мультфільмів? (можливі відповіді: «радіємо, дивуємось разом з героями, чекаємо, що буде далі, мені вони подобаються…»).

Пропоную вам за дві хвилини створити святковий настрій не тільки Капітошці, а й усім глядачам. У вас є святкові атрибути, йдіть перетворюйтесь і з Капітошкою з’явіться на сцені, як це роблять справжні артисти.

(Діти готуються)

Педагог: А ви, шановні батьки, будете зараз оцінювати появу наших артистів аплодисментами. По їх силі та вашим вигукам, я зможу зрозуміти, чи сподобались вам наші починаючі зірки.

Звучить музика з мультфільму «Бременські музиканти», до зали заходять діти в образах справжніх зірок.

Педагог: по реакції залу, я розумію. Що ви справились з першим завданням і маєте отримати першу записку.

(Зачитує) Картка № 1:

Першу підказку у пошуках сюрпризу  ви отримали. Щоб виконати наступне завдання, вам необхідно лопнути всі повітряні кульки. В одній з них ви знайдете наступну підказку.

Діти виконують завдання. Капітошка завжди консультує команду, виступає, як її капітан.

Педагог: Молодці! Капітошка, що пропонує вам наступна записка?

Картка № 2

Наступне завдання ви будете виконувати з Марійкою, а саме: варити варення. Перед вами осінь розкидала червоні та жовті листочки. Ведуча буде кожному з вас називати ті чи інші продукти. Якщо з них можна зварити варення, ви піднімаєте жовтий листочок та віддаєте його Капітошці, якщо продукт не підходить для варення, віднесіть Капітошці червоний листочок.

Триває конкурс.

Педагог(називає слова): малина, риба, горіхи, суниця, яблука, абрикос, слива, мед, картопля, кульбаба, макарони, огірок, груша, кавун, апельсин, рис, аґрус, калина.

 За перемогу діти отримують підказку від ведучої: «Наступну записку візьміть у глядача на ім’я «Ірина Вікторівна». Діти пригадують, чию маму так звуть та біжать за підказкою. Ведуча зачитує завдання, а Капітошка роздає глядачам маркери та листочки.

Картка № 3

Що на вашу думку відбувається у магазині дитячих іграшок вночі? Уявіть, що іграшки оживають. А відбувається це тільки у повній тиші. Ви зараз будете оживати, ніби іграшки, а ваші батьки напишуть нам, кого вони впізнали. Якщо відповіді будуть правильними, я підкажу, де шукати наступну підказку.

Цей конкурс хореограф готує заздалегідь на заняттях з елементами акторської майстерності.

Педагог: Наступна підказка приклеєна на спинці стільця в другому ряду.

Картка № 4

Прослухайте музичні уривки. Назвіть танцювальні композиції та виконайте уривки з них без допомоги хореографа. Якщо ви сподобаєтесь глядачам, отримаєте останнє завдання.

Діти називають таночки «Іграшка для тебе», «Щасливі разом», «Бібіка» та виконують танцювальні уривки.

Педагог: Молодці! Ось вам остання записка із завданням.

Картка № 5

Пригадайте, на якому виді транспорту ви подорожували під час останньої танцювальної композиції? Проведіть майстер-клас для батьків, навчивши їх «Їздити на машині під назвою «Бібіка». Якщо батьки візьмуть активну участь, Ви отримаєте довгоочікуваний приз!

Педагог: Я завжди повторюю, що у щасливих батьків завжди щасливі діти, а в нашому випадку ще і творчі, бо ваша готовність брати участь у тих справах, що приносять перш за все задоволення вашим дітям, це найважливіший крок до виховання творчої, задоволеною своєю діяльністю дитини.

Батьки нагороджують дітей фруктами, бо вітаміни – це секрет гарного настрою і здорового самопочуття.

(підбір матеріалу - Ліщенко К.В.)

Ми часто чуємо слова STEAM – освіта, але не всі розуміють, що то «воно таке».

STEAM – акронім слів Science, Technology, Engineering, Art’s and Mathematics – природничі науки, технологія, інженерія, мистецтво та математика. Ми живемо не у «одноманітному» світі, кожна секунда нашого життя пересікається з різними дисциплінами ‒ під час походу в кіно, купівлі чогось в магазині та інше. Дитина ж змушена самостійно зрозуміти як застосовувати ті чи інші знання у різних життєвих ситуаціях. Тому доволі часто цей процес проходить з помилками, STEAM – освіта направлена на таке навчання, яке б ще з дитинства надавало досвід комбінувати отримані знання для вирішення реальних життєвих ситуацій, тож, як наслідок, дитина виходить в дорослий світ набагато підготовленішою і її не лякають нестандартні ситуації, проблеми та труднощі, не виникають утруднення при знаходженні вирішення, здобувається досвід практичного застосування міжпредметних зав’язків, знань, тощо.

Пропоную для перегляду презентацію «STEAM-освіта – новий тренд у світі мистецтва» (https://drive.google.com/file/d/11wT9tVxYSgLuCFhBISF0X3eGfheQu-Tg/view?usp=sharing )

Використання елементів STEAM-освіти на заняттях гуртків декоративно-вжиткового, початково-технічного, художньо-технічного профілів позашкільної освіти

Сучасним дітям важливо якнайскоріше побачити якісні результати своєї роботи та продемонструвати свої таланти й знання. Гурток закладу позашкільної освіти є чудовою лабораторією, де одночасно навчають і виховують, відкривають можливості кожної дитини, допомагають їй розвивати власні здібності використовуючи комплекс базових знань, умінь та навичок з різних навчальних предметів.

Тож, як можна застосувати на практиці STEAM-освіту в гуртку декоративно-вжиткового, початково-технічного, художньо-технічного профілів? Давайте подивимось. Наприклад, проводячи заняття з паперопластики за темою «Виготовлення літака» можна акцентувати увагу дітей та звертатися до раніше набутих в школі знань з різних навчальних предметів «надбудовуючи» на їх базі нові знання щодо:

природничих наук – повітря, вітер, дощ – погодні умови з якими взаємодіє літак, визначення сторін світу (напрямки польотів);

технології – ознайомлення з інструкційно-технологічною карткою виготовлення виробу, поетапна робота за нею;

інженерія – базові знання щодо технології виготовлення справжніх літаків, завдяки чому вони літають, ознайомлення з професією «інженер», практична діяльність з конструювання виробу.

математика – застосування математичних знань, навичок при виготовленні літака, використання понять «розмір», «форма», «пропорції», кількість деталей, тощо.

мистецтво – розробка та виконання декору виробу.

(підбір матеріалу - Павленко І.В.)

«ІГРОВІ ТЕХНОЛОГІЇ»

Ігрові технології навчання – це метод навчання, який передбачає засвоєння навчального матеріалу та змісту освіти за допомогою гри, при цьому вона допомагає знайти та отримати бажану ціль, тобто досягти певного результату. Гра поряд з працею й навчанням – один з головних видів діяльності людини, а особливо розвитку дитини як майбутньої особистості, члена суспільства.

Використання ігрових технологій навчання дасть можливість засвоювати знання не примусово, а зацікавити здобувачів освіти до їх вивчення. Гра надає гравцям можливості «проживання» в іншій світоглядній системі, здатність «подивитися на світ чужими очами» і є одним з важливих чинників, що забезпечують розуміння інших, не схожих на тебе людей та навчають більш адекватному саморозумінню.

Ігрова діяльність виконує такі функції:

• розважальну (це основна функція гри ‒ розважати, надихнути, викликати інтерес, отримати задоволення);

• комунікабельну (засвоєння елементів культури спілкування);

• розвивальну (розвиток уваги, волі та інших психічних якостей);

• спонукальну;

• корекційну;

• ігротерапевтичну (подолання різних труднощів, що виникають в інших видах життєдіяльності)

• самореалізації (кожен учасник гри реалізує свої можливості);

• діагностичну (виявлення відхилень у знаннях, уміннях, навичках, поведінці).

Різновиди ігрових технологій

• ділові навчальні ігри,

• ігри-вправи,

• комп’ютерні ділові ігри,

• рольові навчальні ігри,

• ігрові ситуації,

• ігрові дискусії.

(підбір матеріалу - Туменко Р.А.)

"Використання ігрових технологій в гуртку англійсьої мови для дітей дошкільного віку"

В моєму  гуртку «Веселий англійський (Kiddi)» займаються діти дошкільного віку. У дошкільному віці під час навчання англійської мови у дітей відбувається поступовий розвиток основ комунікативної компетенції.  Спілкування іноземною мовою має бути мотивованим і цілеспрямованим. Необхідно створити у дитини позитивну психологічну установку на іншомовну мову, а способом створення такої позитивної мотивації є гра. Гра є і формою організації, і методом проведення занять на яких діти накопичують певний запас англійської лексики, заучують багато віршів, пісеньок, лічилок і т.д. Така форма проведення занять створює сприятливі умови для оволодіння мовними вміннями і мовними навичками.

Можливість опори на ігрову діяльність дозволяє забезпечити природну мотивацію до практики використання англійської мови, зробити цікавими і змістовними навіть найелементарніші висловлювання. Я вважаю, що такий метод дуже підходить для дітей дошкільного віку .

 Рольова гра ‒ це ігрова діяльність, в процесі якої діти виступають в певних ролях, моделюються та розігруються різні життєві ситуації, наприклад: продавець-покупець, лікар-пацієнт, актор і його шанувальник і т.д.

Ігри які я часто використовую на своїх заняттях:

·   Show me (покажи мені) ‒ коли викладач називає предмет, а дитина повинна підійти до картки із зображенням потрібного слова і вказати на неї.

·   What's this? Викладач показує слова, а діти їх називають.

·   What's missing? (Що пропало?)

·   What's does not belong? (Що зайве?)

(підбір матеріалу - Піщенюк Я.Ю.)

«Ігрові технології на заняттях з вокалу»

Головне завдання педагога по вокалу з гуртківцями дошкільного, молодшого та середнього віку ‒ це знайти ті форми і методи роботи, які допоможуть розкрити в кожній дитині яскраву, емоційну особистість з гарним голосом, а заняття зробити цікавими і улюбленими. Звичайно ж, у кожного педагога є свої маленькі секрети, але педагогічний досвід показує, що, перш за все, щоб добитися успіху, педагог повинен любити дітей і іноді ставати самому дитиною, щоб скоротити дистанцію «Педагог-дитина» й саме в грі педагог може собі це дозволити.

За допомогою гри на заняттях з вокалу можна ненав'язливо, але цілеспрямовано здійснювати процеси навчання і виховання дітей, навчити їх красиво співати, рухатись, вміти чути і слухати один одного. Мимовільне навчання дітей в грі не порушує їх психофізичний і емоційний стан, тому що в грі є все необхідне, щоб на інтуїтивному рівні розвивати інтерес, позитивні емоції, образ, фантазії, мовне спілкування, рухи. І саме в процесі ігрових занять діти з легкістю «витримують» повний час навчального заняття.

Однією з найпрогресивніших і ефективних методик з розвитку голосу із застосуванням прийомів ігрової діяльності є «Фонопедичний метод розвитку голосу». Методика дозволяє удосконалювати голос стосовно кожного окремого випадку, індивідуально до кожної дитини з урахуванням його природних особливостей. Розвиток м'язів, що беруть участь в звукоутворенні. Дана методика дуже легко сприймається дітьми. Ігрова форма артикуляційної гімнастики і інтонаційно-фонетичних вправ дуже ефективно вибудовують всю систему початкового періоду навчального процесу. У творчій атмосфері, яка доставляє гуртківцям справжнє задоволення і радість, досягається автоматизм у виконанні непростих тренінгів. Цей процес робить позитивний вплив на емоційний настрій дитини, розвиваючи його увагу, пам'ять, роблячи тонким і чутливим його слух.

Ігри з голосом ‒ це наслідування звукам навколишнього світу: людського голосу, голосам тварин і птахів, звуків навколишнього світу. Ігри допомагають дитині відтворювати інтонації різної висоти. Систематичне використання голосових ігор готує дитину до управління своїм голосом і артикуляцією, розвиває фонематичний, інтонаційний та музично-вокальний слух, усуває деякі дефекти мови. А звуковий масаж голосових складок, що проводиться в ігровій формі ‒ це найбільш простий і доступний спосіб профілактики і оздоровлення голосу.

Дуже добре сприймаються дітьми вказаного віку пісеньки-розспівки ‒ співаючи пісеньки з виконанням під них рухів пальчиками, руками, ногами, корпусом тіла, діти чітко передають яскраві музичні образи, створюють сприятливий емоційний фон. Поєднання виконання разспівок з рухами вчить концентрувати увагу і правильно його розподіляти, розвиває пам'ять, почуття ритму і музичної звуковисотності, допомагає уявляти і фантазувати.

Для першого року заняття вокалом важливо навчити дитину базовим навичкам, попередньо вивчивши можливості дітей правильно поставити їм голос. У співака, актора або звичайного співрозмовника слова повинні проговорюватися чітко, ясно і виразно, щоб кожне слово було зрозуміло слухачеві. А для цього потрібна хороша дикція.

Пропоную вашій увазі декілька ігор які я практикую на своїх заняттях…

Тест-гра «Ми поїдемо в «Голосно-тихо».

Мета: визначення здатності чути динамічні відтінки інструментального та вокально-інструментального виконання.

Матеріал: барабан або бубон; фрагмент музичної п'єси: Д. Кабалевський «Клоуни».

Дитині пропонується пограти в «голосно-тихо». Педагог грає на фортепіано, або вмикає запис, а дитина ‒ на бубні або барабані. Дитині пропонується грати так, як грає педагог або звучить запис: голосно або тихо. Адекватне виконання контрастної динаміки «форте-піано» оцінюється. Потім педагог виконує музичний фрагмент так, щоб звучання музики то посилювалося, то послаблювалося; дитині пропонується повторити динаміку звучання на барабані або бубні.

Навчаючись вокалу, діти повинні володіти спеціальною термінологією. Вводити поняття потрібно послідовно, пояснюючи значення кожного з них і демонструючи музичні фрагменти, щоб дитині було зрозумілими спеціальні слова. А для того щоб пояснити та зробити терміни більш зрозумілими використовую гру «Музичний рибалка» (Ловимо рибок)

Мета: оперативно повторити вивчений матеріал.

Обладнання: вирізані з паперу рибки, на яких записані музичні терміни та прикріплені металічні скрепки, вудка з магнитом.

Хід гри: Педагог оголошує музичний термін. Діти ловлять рибку з терміном і пояснюють його. Хто не може пояснити ‒ кидає рибку назад в «озеро». Кращий той, хто наловив більше риби й відповів на найбільшу кількість запитань.

 (підбір матеріалу - Антоненко А. А.)

«Ігрові технології на заняттях з вокалу студії сучасного вокалу «MIX»

Гра «Ланцюжок»

Мої вихованці називають цей метод «страшний м’ячик». Під час проведення цього методу вихованці повторюють основні терміни й поняття, що вивчалися раніше і застосовуватимуться на цьому занятті. Для цієї гри я використовую м’ячик. Ведучий або один із гравців називає певне поняття, передаючи іграшку іншому, той дає визначення цього поняття й передає іграшку наступному. Ланцюжок термінів і понять має охопити якомога більше вихованців.

На початку застосування цієї гри доцільно обирати «рятівників», до яких за потреби можна звернутися по допомогу, передавши їм іграшку зі своїм «sorrу». Оптимальна кількість «рятівників» ‒ двоє. Спершу одним із них має бути педагог, згодом – лише здобувачі овіти, яких він обирає, або ті, які висловлюють бажання випробувати себе в цій ролі.

(підбір матеріалу - Андрусенко І.Б.)

«Ігрові технології в хореографії»

Заняття хореографією для дітей – це не просто красиво и корисно, але ще й складно. Танцювальне мистецтво вимагає працьовитості, старанності й завзятості, що тягне за собою ряд труднощів ‒ більшість часу заняття гуртка займають, досить нудні на думку дітей, розминка та тренаж.

Дітям дошкільного та молодшого і середнього шкільного віку властиво фантазувати, для них можна змінювати правила гри, тим самим ускладнюючи її зміст. При цьому педагогу необхідно підтримувати цей творчий підхід, але й не забувати, що завдання керівника гуртка ‒ вміло створювати такі умови гри, при яких зберігається її основна мета ‒ трансформувати «нудне» навчання застосуванням ігрових технологій в захоплюючу для дитини частину заняття. В організаціях такої форми роботи потрібне чуття міри, адже дітям властиві азарт і захопленість, що може завдати шкоди заняттю. У цей момент важлива роль педагога, який хоч і бере участь в грі, але дуже уважно спостерігає за її учасниками та корегує хід гри, контролює якість виконання ігрових завдань та поведінки, дає оцінку результатам і процесу гри. Зауважу, що не слід вводити багато ігор в одне заняття. Цей елемент заняття повинен бути не рутинним, а яскравим, незабутнім й звичайно містити аналіз.

Вибір ігрових форм для занять з хореографії залежить від віку і фізичного розвитку дітей.

Ігрові технології в хореографії:

Ігроритміка – є основою для розвитку почуття і ритму, і рухових здібностей дітей. На заняттях я використовую різноманітну за ритмом музику.

Ігрогімнастика – служить основою для вивчення та вдосконалення різноманітних базових рухів, що забезпечує ефективне формування вмінь і навичок необхідних для занять хореографією: на зміцнення постави, на розслаблення м’язів, акробатичні етюди, мімічні вправи, тощо.

Ігротанці – спрямовані на формування у вихованців танцювальних рухів, сприяють підвищенню загальної культури навичок рухів, надають необхідний руховий досвід. Наприклад, «Дзеркальний танець»: учасники об’єднуються в пари. Звучить будь яка музика. Один учасник з пари ‒ «дзеркало» ‒ він з найбільшою точністю повинен повторити танцювальні рухи іншого. Згодом учасники міняються ролями.

(підбір матеріалу - Зінченко А. В.)

Ігри з дітьми дошкільного віку

Гра ‒ це найулюбленіший спосіб дозвілля для будь-якої дитини. Є неймовірна кількість типів ігор: активні, спортивні, розвиваючі, з використанням сучасних технологій, рольові тощо. І саме використання ігрових моментів на заняттях з підготовки дитини до навчання в школі дають високі та позитивні результати, адже за допомогою гри дитина розвиває ті чи інші навички, тренує різні вміння. Гра ‒ це ніби «тренування» майбутніх життєвих випробувань та ситуацій.

Основа гри ‒ це фантазія і творчість дитини, яка сама або за допомогою дорослого створює образи, комбінуючи і поєднуючи в уяві те, що бачила або переживала, з тим, що їй читали або розповідали. Дитина під час сюжетно-рольових ігор тренує свою здатність та розвиває навички ефективних дій у різних ситуаціях,  планує власну діяльність, виконує певну послідовність дій, вчиться спілкуванню з іншими дітьми. Отже, під час занять з дошкільниками дуже актуально використовувати елементи гри, або проводити заняття в ігровій формі використовуючи так звані сюжетно-рольові ігри.

Метою для керівника гуртка під час використання даної форми роботи може бути: розвиток художніх здібностей та естетичних смаків, фізичний, музичний, логічний розвиток, розвиток математичних знань, комунікативних навичок тощо.

У грі також формуються моральні якості дітей ‒ вони вчаться порівнювати, відрізняти добре від поганого, намагаються бути турботливими, відповідальними, дисциплінованими. Повторюючи будь які дії за педагогом (предмети, літери, іграшки…) діти стають спритнішими, винахідливими, сміливими, упевненими в собі та своїх силах.

Ще одна мета, задля якої використовується формат гри, це мотивація дитини. Кожна дитина індивідуальна, але завжди хоче бути першою та перемагати у всьому, в тому числі і в змаганні, хоча це і є для неї несвідомим. Тобто дитина буде дійсно старатися вжитися в роль, яку вона матиме за умовами гри і, вжившись в неї, старатиметься виконати все якнайкраще, адже це в її розумінні це і є поняттям перемоги. Такі старання обовʼязково відобразяться на результатах ‒ і дитина зможе більш продуктивно, ефективно засвоювати ті знання, вмінні й навички які отримує у процесі гри.

      Гру недарма називають дев'ятим валом дитячого розвитку. Те, на що дитина здатна в процесі гри, недоступно їй в будь-якій іншій діяльності: в ігровій формі легше запам'ятати, вивчити, зрозуміти новий матеріал. Розвиток самостійності, відповідальності, уміння стримувати свої бажання, зважати на інших ‒ подібні умови виникають, насамперед, під час вдало підібраної педагогом гри. У грі дитина більш практично та емоційно пізнає світ, моделює міжособистісні стосунки, вчиться орієнтуватися в різних сферах людської життєдіяльності, оволодіває правилами та нормами життя. У грі відбувається самопізнання, усвідомлення власного внутрішнього світу, оволодіння першими формами саморегуляції.

Особливістю сюжетно-рольової гри є те, що її створюють самі діти, а їх ігрова діяльність носить явно виражений самодіяльний і творчий характер. Ці ігри можуть бути короткочасні і довгострокові.

Сюжетно-рольова гра, як форма діяльності, може бути відмежована від інших видів гри, як форм діяльності, перш за все специфікою власної організації або структури. Сюжетно-рольові ігри вводять дитину у коло реальних життєвих явищ та стосунків між людьми, вправляють у дотриманні правил і норм поведінки. Цілеспрямований і усвідомлений характер ігор дає їй змогу добирати потрібні засоби, товаришів по грі, здійснювати ігровий задум, вступати в різноманітні стосунки з гравцями.

Сюжетно-рольова гра являє собою невеличку ситуацію, будова якої нагадує драматичний твір зі своїм сюжетом, конфліктом та дійовими особами.

Форми ігор можуть бути різноманітними, вибір їх визначається конкретними завданнями кожного заняття. Але у яких формах не виступала б гра, вона є колективною діяльністю, що має на меті формування певних знань і вмінь, розвиток творчості дитини.

Під час організації гри необхідно дотримуватися основних принципів її підготовки: формування мети, обґрунтування основних форм проведення, розробка сценарію і конкретних завдань, розподіл ролей, проведення інструктажу, загальний опис гри та її план.

Проведення гри передбачає багатогранність дій, тому цей процес неможливо уявити без взаємодії педагога та вихованців. Керівник гуртка повинен вибрати короткий і правильний шлях, щоб гра не втомлювала гравців своєю затягнутістю. Проаналізувавши результати гри, можна визначити зацікавленість дітей, рівень запам'ятовування матеріалу, міри впливу навчання на особистість.

В ході сюжетно-рольової гри відбувається розвиток інтелекту. Розвиток задуму в сюжетно-рольовій грі пов'язане із загальним розумовим розвитком вихованця, з формуванням його інтересів. Під час гри у дітей виникає щирий інтерес до різних подій життя, до різних видів праці дорослих, з'являються улюблені герої, яким вони прагнуть наслідувати. Внаслідок чого задуми ігор стають більш стійкими, а іноді на тривалий час опановують їх уяву. Завдяки цьому мислення і уява дітей стають цілеспрямованими. Тривале перебування дитини в одній ролі змушує його глибше вникати в сенс того, що він зображує.

У сюжетно-рольовій грі розвивається уява і творчість. Плановість, узгодженість дій в тривалих сюжетно-рольових іграх поєднується з імпровізацією. Учасники намічають загальний план, послідовність дій, проте під час гри виникають нові ідеї, нові образи. Розвиток ігрової творчості позначається і в тому, як в змісті гри комбінуються різні враження життя. Відображення життя в грі, повторення життєвих вражень в різних комбінаціях ‒ все це допомагає утворенню загальних уявлень, полегшує дитині розуміння зв'язку між різними явищами життя.

Види сюжетно-рольових ігор:

1. Ігри на побутові сюжети: В «будинок», «сім'ю», «свята», «дні народження».

2. Ігри на виробничі та суспільні теми, в яких відображається  праця людей. Для цих ігор теми беруться з навколишнього життя (школа, магазин, бібліотека, пошта, перукарня, лікарня, транспорт, автобус, потяг, літак, корабель, міліція, пожежники, цирк, театр, звіринець, завод, фабрика, шахта, будівництво, армія).

3. Ігри на героїко-патріотичні теми відображають героїчні подвиги нашого народу (герої війни, козаки, космічні польоти і т. д.).

4. Ігри на теми літературних творів, мультфільмів: в «моряків» і «льотчиків», в «зайця і вовка», «щенячий патруль», «робокоп» та інші. Іноді, за задумом педагога в цих іграх учасники відображають цілі епізоди з українських літературних творів, народних казок, наслідуючи діям героїв, засвоюючи їх поведінку, а відповідно й ознайомлюються з культурою свого народу.

Для дітей ігри – це також процес навчання й пізнання світу. Такі веселі й кумедні частини заняття можуть стати ключовим компонентом розвитку дитини дошкільного віку, адже ігри:

ü Розвивають комунікативні та мовленнєві навички.

ü Дозволяють дітям діяти в умовах, наближених до реальних ситуацій.

ü Дозволяють досліджувати й експериментувати.

ü Розвивають соціальні навички (у міру того, як діти співпрацюють з іншими дітьми чи дорослими).

ü Спонукають дітей до емпатії – уявляючи себе в певній ролі, дитина вчиться розуміти людей, які знаходяться в різних обставинах.

ü Допомагають дізнаватися про різні культури.

ü Допомагають висловлювати свої думки й почуття у дружній обстановці.

ü Допомагають краще пізнавати й розуміти самих себе й інших людей.

ü Допомагають більше вчитися, оскільки навчання замасковане під гру.

ü Стимулюють творчість та уяву.

ü Є ефективним засобом навчання, оскільки заохочують дітей ставати активними учасниками освітнього процесу.

При організації навчально-ігрової діяльності діти можуть:

·        Одягти костюм або використовувати реквізит.

·        Рухатись під час ігор і виплескуючи свою енергію.

·        Поставити себе на місце когось іншого.

·        Спілкуватися та приймати рішення від імені конкретного персонажа.

Ігрове перевтілення дозволяє дітям не боятись робити певні кроки й досліджувати різні сфери життя. Ось чому навчання, побудоване на іграх, має набагато більше шансів прижитися серед дітей, ніж, наприклад, регулярне виконання домашніх завдань у зошитах, оскільки ігри сприймаються ними більш охоче, з захопленням.

Гра «Чарівний мішечок»

Набір предметів змінюється залежно від мети навчання. Наприклад ‒ це іграшки, у назвах яких є потрібні літери або дрібні речі, які треба описати та запам’ятати, порахувати тощо.

Гра «Листоноша»

Діти отримують «листи» із завданням для складання невеликих оповідань за малюнком чи опорними словами.

Гра «Відгадай»

На столі розкладено 5-6 іграшок або предметних малюнків. Дітям пропоновано уважно розглянути їх і вибрати один з них. Один вихованець повинен розповісти про цей предмет, не називаючи його, щоб всі інші здогадались, про що йдеться.

Подані вище ігри спрямовані на збагачення активного словника вихованців, розвиток їх мовлення, вироблення навичок свідомого оволодіння новими словами, уточнення значення і сфери вживання відомих або маловідомих слів, також діти практикуються зв’язно висловлювати власні думки та описувати предмети, що їх оточують.

Гра «Допоможи Незнайкові»

Діти виправляють хором помилки, навмисне допущені керівником.

Подібна гра дає можливість вихованцям вдосконалити власну техніку читання, водночас розвиває пам’ять, мислення, концентрує увагу. Саме в іграх виховується культура спілкування дитини з колективом, взаємодія між вихованцем і педагогом. Ігри потребують від дитини зібраності, витримки, бажання допомогти відстаючому. Вони мотивують до пізнання та виховують адекватне сприймання невдач і помилок.

Гра «Схожі хвостики»

За правилами гри вихованці добирають слова, схожі за звучанням до тих, які запропонував педагог. Потім можна продовжувати гру самостійно ‒ діти самі називають початкове слово, а відтак разом шукають подібні до них за звучанням (Мишка-кішка, Гришка, книжка, доріжка…Суниця-спідниця, синиця, полуниця…Пташка-ромашка, комашка…Їжачок-черв’ячок, павучок, бичок…Рама-мама, …Слон-талон…Дочка-бочка…).

Гра «Складання загадки».

Скласти короткі неримовані сюжетні загадки із запропонованого набору слів: - Довгі, куций, сірий, білий.

- Білий, твердий, солодкий.

- Білий, пухнастий, холодний.

- Червоний, круглий, смачний.

(підбір матеріалу Какуша Т.О.)

Метод «Мікрофон»/«Відкритий мікрофон»

Метод «Відкритий мікрофон»: посередині кабінету, залу стоїть мікрофон, педагог пропонує учасникам загальну тему для обговорення після чого кожен бажаючий може підійти до мікрофону та висловити свою думку з означеної теми. 

Метод «Мікрофон» застосовується в ситуаціях, що потребують від вихованців швидкої індивідуальної відповіді. Висловлюючи, аргументуючи власну думку, діти відповідають по черзі, тримаючи в руці муляжний (або справжній) мікрофон. 

Мікрофон дає перевагу конкретному учаснику – право відповідати тільки тому, у якого в руці цей мікрофон, всі інші не мають права говорити, кричати з місця, а можуть тільки слухати.

Ці методи я використовую на різних етапах заняття: під час розучування нового вокального твору, під час слухання відомих вокальних колективів, під час засвоєння теоретичних знань, під час рефлексії.

(підбір матеріалу - Андрусенко І.Б.)

Метод «Коло ідей» залучає всіх учасників до дискусії та дає можливість фантазувати, планувати, розробляти нові ідеї.

Частіше на заняттях з вокалу я використовую цей метод із середньою групою колективу. Корисний метод під час аналізу творів, які діти слухають. Для такого «Кола ідей» я ділю групу на підгрупи за професіями: «психологи», «критики», «художники», «режисери», де: «критики» характеризують прослухану музику, її характер, темп, динаміку тощо, «психологи» дають оцінку психологічному стану в момент звучання твору, розкривають почуття, які композитор хотів передати слухачам, «художники» малюють уявну картину прослуханої музики, «режисери» створюють короткий сценарій подій майбутнього фільму, «навіяного» такою музикою. Після прослуховування музичного твору я нагадую завдання і даю час на обговорення в групах. Представники кожної групи сідають у коло та презентують результати своєї роботи.

(підбір матеріалу - Андрусенко І.Б.)

Метод «Розірване лото» завдання якого з'єднати відповідні частини цілого, керуючись логікою, знаннями, досвідом.

Під час використання цього методу на заняттях з вокалу я залучаю усіх вихованців групи. Практикуючи його з різними віковими категоріями вихованців колективу, зробила висновки, що ефективніше цей метод діє саме на маленьких вокалістів.

Перед початком я обєдную гуртківців у 2 групи, роздаю окремим групам картки із написаними словами пісні. В однієї половини групи картки із текстом 1 частини твору, в іншої половини – 2 частини. Вихованці, які отримали картки з початком твору, починають співати, а ті, в яких картки з продовженням, завершують твір. Зазвичай я даю на опрацювання до 7 пісень. Деякі з них ми вивчаємо в ході навчання за програмою, деякі – концертні твори. Таким чином вихованці колективу не забувають навчальний та концертний матеріал, постійно працюють над дикцією та артикуляцією, мають можливість сольно попрацювати. 

(підбір матеріалу - Андрусенко І.Б.)