«Криза підліткового віку». Як порозумітися з дитиною?

У підлітковому періоді особливо гостро проявляються проблеми взаємостосунків між батьками та дітьми. У цьому віці (11-19 років) відбувається бурхливий розвиток як фізичної, так і психічної функції людини. Характерні різка зміна настрою та переживань, підвищена збудливість та імпульсивність. Надзвичайно великим є діапазон полярних почуттів. В цей період спостерігається наявність “підліткового комплексу”. Він включає в себе перепади настрою – від бурхливих веселощів до суму та навпаки. Причому достатніх значимих причин для цього немає.

З одного боку підлітки з ентузіазмом залучаються до активного громадського життя, а з іншої – із задоволенням залишаються наодинці з собою. Деколи їхня поведінка по відношенню до інших людей буває грубою та безцеремонною, хоча самі підлітки є дуже вразливими. Їх настрій коливається між сяючим оптимізмом та найпохмурішим песимізмом.

У чому різниця переживань, що властиві підліткам та їх батькам?

Проблема полягає в тому, що підліток вже не бажає бути дитиною, але ще не може бути дорослим в очах своїх батьків, та й у своїх власних. У стосунках підлітків з дорослими постійно виявляється актуальною проблема свободи та відповідальності за неї. Батьки, що надмірно піклуються про дитину, вимагають від підлітка самостійності, відповідальності, але в той же час постійно керують ним, обмежують його можливості. Батьки часто не помічають власні парадоксальні команди, наприклад: “Будь самостійним”, “Ти вже дорослий”, “Ти ж чоловік” і – одночасно з цим – “Туди не йди”, “Ти ще малий”.

Парадоксальні команди створюють у підлітка відчуття безвиході і часто призводять до крайнощів. З іншого боку, проблема виховання дітей ставить перед батьками також парадоксальне завдання: дорослі повинні контролювати, оберігати й керувати тими, кому по мірі дорослішання необхідно ставати все більш автономними індивідуальностями. З досвіду роботи відомо, що парадоксальні команди призводять до крайніх рішень з боку підлітків – це або повна відчуженість від батьків, або злиття з ними.

Підліток, який з різних причин не отримує необхідного в спілкуванні з членами своєї родини, намагається компенсувати це на вулиці. Важливо звернути увагу на наступне: в більшості випадків якщо підліток не задоволений стосунками з дорослими у своїй сім’ї, то батьки ці самі стосунки вважають цілком прийнятними. Вони не розуміють сутності взаємин, що склалися, – переоцінюють або недооцінюють їх. Таке нерозуміння дітей швидше всього виникає через педагогічну позицію дорослих та регламентоване спілкування в сім’ї. Дорослі не завжди приділяють достатньо часу своїм дітям та мало з ними взаємодіють.

Дітям та батькам для ефективного спілкування не обов’язково погоджуватися завжди і в усьому. Якщо виникають розбіжності у поглядах, то важливо дати відчути дитині, що любов та підтримка зберігаються.

У підлітків, в яких довірливе спілкування з батьками, стійка самооцінка. Юнаки та дівчата, які задоволені своїм щирим спілкуванням з дорослими, здатні самостійно, без допомоги інших, глибоко аналізувати і оцінювати якості своїх ровесників та дорослих.

Зовсім інша картина спостерігається у підлітків з неадекватною самооцінкою. Їм складно самостійно аналізувати та оцінювати ровесників та дорослих, результатом чого часто буває нерозбірливість у контактах, приєднання до асоціальних угрупувань, сект. Такі підлітки не вміють і не хочуть жити самостійно, нести відповідальність за свої дії, в їх поведінці проявляється недовіра, байдужість до всього.

Що ж робити батькам?

Однією з головних умов успішного “проходження” всієї сім’ї через кризу підліткового віку є прийняття підлітка таким, яким він є. Це означає прийняти його спосіб життя без осуду, гніву.

Підліток сам проживає своє життя, а ви йдете з ним поруч лише до того моменту, доки не відчуєте, що він хоче і може обходитися без вашої допомоги.

Найскладніше у вихованні підлітка – вчасно відпустити його. Зрозумійте: чим більше ви чіпляєтесь за нього, тим сильніше він прагне відкинути вашу руку. Спалахи підліткової агресивності – це результат надмірної батьківської опіки.

Стежте, щоб ваші бажання та вимоги не розходилися з діями, це надасть вашій дитині почуття впевненості і сприятиме зміцненню довіри між вами.

Спробуйте не контролювати свою дитину, а взаємодіяти з нею, допомагати розвивати самоконтроль, надавати підтримку при визначенні життєвих цілей.

Довіра до дитини – запорука формування близьких стосунків.

Батькам немає необхідності відмовлятися від себе, оскільки цілком ймовірно, що на ваш докір: “Я віддав тобі все життя, а ти …” – дитина відповість: “А хто тебе просив?”. Їй потрібне не ваше життя, а ваша любов.

Тест "Стиль сімейного виховання"

Оберіть варіант відповіді, який найбільше характерний вам.

1. На вашу думку, характер людини більше залежить від виховання чи від спадковості?

а) у більшій мірі від виховання

б) від поєднання вроджених якостей і середовища виховання

в) головним чином від вроджених задатків

г) від життєвого досвіду

2. Як ви ставитесь до думки про те, що діти виховують своїх батьків?

а) це має мало відношення до дійсності

б) абсолютно з цим погоджуюсь

в) можу з цим погодитись, не забуваючи про те, що більше батьки виховують дітей

г) складно відповісти, ніколи про це не замислювався(-лась)

3. Яке з суджень про виховання вам найбільше подобається?

а) Якщо вам більше нічого сказати дитині, скажіть їй піти вмитися (Е, Хоу)

б) Ціль виховання – навчити дітей справлятися без батьків (Е. Легуве)

в) Дітям необхідно не читати нотатки, а показувати приклад (Ж. Жубер)

г) Навчи дитину слухняності, тоді зможеш навчити всьому іншому (Т. Фуллер)

4. Чи варто батькам давати дітям гроші на кишенькові потреби?

а) якщо попросить, то можна дати

б) краще всього регулярно видавати певну суму, але контролювати витрати

в) краще всього видавати певну суму і дозволяти дитині самостійно вчитися їх розподіляти

г) коли є можливість можна дати певну суму на особисті витрати

5. Як ви відреагуєте, якщо дитина вам сказала неправду?

а) виведу на чисту воду і присоромлю

б) якщо привід не серйозний, то не стану приділяти цьому увагу

в) засмучусь і ображусь

г) спробую зрозуміти, що змусило сказати неправду

6. Як ви вчинете, якщо дізнаєтесь, що вашу дитину ображають в групі?

а) засмучусь, постараюсь підтримати та заспокоїти дитину

б) буду з"ясовувати відносини з батьками кривдника

в) діти самі розберуться у своїх відносинах, краще їм не заважати

г) пораджу дитині, як їй поводитись у таких ситуаціях

7. Ваша дитина-підліток хоче провести вихідні на дачі у друзів. Як ви до цього поставитесь?

а) ні в якому разі не відпущу, такі зібрання повинні проходити під наглядом дорослих

б) можливо відпущу, якщо знаю, що друзі дитини хороші і надійні

в) вважаю, що дитина в підлітковому віці цілком здатна прийняти самостійне рішення, хоча і буду дещо хвилюватися за її відсутності

г) не бачу причини забороняти

8. Як ви ставитесь до лихослів"я у дитини?

а) постараюсь донести до дитини, що серед культурних людей так не прийнято

б) буду жорстко присікати і карати за лихослів"я

в) подумаєш, всі знають ці слова, не буду приділяти уваги, якщо це не переходить межу

г) дитина вправі виражати свої почуття будь-яким способом, навіть який мені не подобається

9. Чи вважаєте ви, що являєтесь гідним прикладом для дитини?

а) безсумнівно

б) стараюсь

в) сподіваюсь

г) не знаю

КЛЮЧ

Підрахуйте кількість відповідей, які співпали з ключем

ДЕМОКРАТИЧНИЙ стиль виховання: 1-Б 2-В 3-В 4-В 5- Г 6-Г 7-Б 8-А 9-Б

АВТОРИТАРНИЙ стиль виховання: 1-А 2-А 3-Г 4-Б 5-А 6-Б 7-А 8-Б 9-А

ЛІБЕРАЛЬНИЙ стиль виховання: 1-В 2-Б 3-Б 4-А 5-В 6-А 7-В 8-Г 9-В

ІНДИФЕРЕНТНИЙ стиль виховання: 1-Г 2-Г 3-А 4-Г 5-Б 6-В 7-Г 8-В 9-Г

ДЕМОКРАТИЧНИЙ стиль виховання. Особливістю цього стилю взаємин є тверде, послідовне і водночас гнучке виховання. Дитина виховується як самостійна особистість. Також батьки орієнтовані на її активну роль у родині. Виховання проходить під дбайливим і чуйним контролем батьків. Вони адекватно оцінюють можливості, успіхи і невдачі дитини; їм властиві глибоке розуміння дитини, цілей і мотивів її поведінки. При демократичному стилі виховання відбувається найбільш гармонійний і різносторонній розвиток особистості дитини. Він сприяє розвитку самостійності, активності, ініціативи і соціальної відповідальності.

АВТОРИТАРНИЙ стиль виховання. Батьки, що дотримуються цього стилю, жорстко контролюють, вмішуються в особистий простір дитини, пригнічують силою, вирішують за дитину, що їй краще, не цікавляться особистою думкою дитини, не визнають її права. Надто високі вимоги, які ставлять до дитини, потребують максимальної мобілізації всіх розумових і фізичних здібностей. Від дитини вимагають досягнення успіху в різних сферах. Це стає самоціллю, але при цьому страждає духовна сфера.

РЕКОМЕНДАЦІЇ: для того, щоб зберегти стосунки зі своїми дітьми і водночас підтримувати їх упевненість у собі й самостійність, необхідно обмежити зону свого контролю, поступово передаючи дитині (особливо підліткам) відповідальність за їхні дії та вчинки. Будь-які осудження повинні бути адресовані не до особистості дитини, а до конкретних її дій.

ЛІБЕРАЛЬНИЙ стиль виховання. Цей стиль виховання близький до анархії. Дитині можна все. Батьки тепло ставляться до свого чада і приймають його емоції, цілком довіряють дитині, звільняючи себе від відповідальності за результат. Діти виростають тривожними, нервозними, оскільки у них немає чітких правил та норм, вони не знають, як правильно. Таким дітям важко адаптуватись у соціумі.

РЕКОМЕНДАЦІЇ: у такій ситуації батькам варто встановлювати більш чіткі кордони і правила для дитини, сприяти дотриманню загальноприйнятих норм, поваги до старших і сприйняття авторитету батьків.

ІНДИФЕРЕНТНИЙ стиль виховання. Цей стиль виховання має на увазі недбайливий підхід до виховання дітей. Він притаманний батькам, які занадто зайняті власними проблемами і не можуть задовольнити мінімальні потреби дітей. Вони емоційно віддалені від дітей, проявляють дуже мало любові і не замислюються над вихованням дітей. Така байдужість батьків сприяє розвитку у дітей недовіри до оточуючих, неспокою і стресу. Це пов"язано з відсутністю підтримки з боку сім"ї і поганим вихованням. Дітям, чиї батьки практикують індиферентний стиль виховання, часто важко побудувати значимі і цінні відносини. Вони воліють дбати про себе і розраховувати тільки на себе.

РЕКОМЕНДАЦІЇ: батькам слід негайно змінити своє ставлення до дітей, проявляти більше ніжності, любові та турботи.