Книги

Чому Андрій Малишко назвав свій твір ім'ям героя старогрецької міфології? А тому, що Прометей - це символ незламності духу. На фронті поет побачив багато таких нескорених людей. Їм, а також невмирущому народові присвятив свою поему автор.

На прикладі простого солдата зі Смоленщини поет показує честь і хоробрість кожного, хто воював за мир.

Неймовірна історія показана у творі, адже коли фашисти зігнали усіх жителів села і поставили перед ними бійця, запитуючи: "Це ваш?". Не знайшлося жодного, хто б відповів: "Це наш!". Та коли вороги погрожували спалити все село, хоробрий юнак пішов на смерть, щоб через нього люди не зазнали горя.

Цей солдат любив життя, але найбльше - Батьківщину. Він, як міфічний Прометей, віддає своє життя заради щастя Вітчизни, заради життя інших людей.

Творчий політ, ідейно-тематичні та жанрово-стильове розмаїття - ось основні риси цієї збірки. У багатьох поезіях, а особливо у циклі «Десь далеко за Одером», звучить неймовірна туга за Батьківщиною.

Образ коханої дівчини — один з провідних у збірці «Ярославна». Мабуть, як ніхто з сучасних йому українських поетів, Малишко зумів передати драматизм і навіть трагізм юної любові часу великої битви, її болі і втрати, показати, що й смерть не вбиває віри, надії, кохання.

Ця книга привертає увагу музикальною повіддю, що втиснута в сонетні береги, грає пристрастними переливами або тихим відблиском.

У трьох циклах - "Сонети обухівської дороги", "Сонети вечорів", "Сонети синього квітня" - їх автор зумів з великим хистом відтворити найвизначніші події в житті народу - від часів Хмельниччини до днів, коли жив поет.

У "Сонетах вечорів" поет звертається до багатовікової звитяжної визвольної боротьби народу. Він ніби гортає сторінки історії, звідки зіходять в життя постаті відважних козаків, а далі ватажки Коліївщини і одинока постать з легенькими саквами - то "по Україні йде Сковорода".

У цій збірці автор на повну силу розкриває свій хист відчувати, розуміти скарби людської душі і пам'яті. Він бачить в сьогоднішній людині життя минулих і прийдешніх поколінь.

Тут не раз звучить слово "триєдність", і воно найбільше несе в собі поняття єдності минулого, сучасного і майбутнього. Поет глибоко переконаний, що, знаючи минуле, ми краще усвідовлюємо сучасне, заглиблюючись у зміст того, що вже було, виразніше уявляємо майбутнє.