Embedded Files
Перша згадка про Лиманську школу датується 1732 роком. Видатний український учений-історик Дмитро Іванович Багалій перерахував школи у населених пунктах, які були розташовані в межах Ізюмського полку та зазначив їх кількість – 33. На той час Лиман був козачою слободою з однією школою та трьома церквами.
В «Історико-статистичному описі Харківської єпархії» архієпископ Філарет (Дмитро Григорович Гумілевський) зазначив іншу інформацію про те, що в переписах 1732 року при Лиманских храмах існувало три школи. Учителями в цих школах були дяки. Кількість учнів була невелика, в одній із шкіл навчалося лише 18 учнів.
У 1907 році учні вже почали навчатися в пристосованому під школу приміщенні. Через те, що приміщення було старим, школу почали називати «Старою». Проте, можна було почути й іншу назву – «Земська» школа. Ця назва була пов’язана з тим, що школа була відкрита за кошти земства. Тоді в Лиманській школі навчалися переважно хлопці.
У 1911 році для потреб школи було збудовано нове приміщення. За кольором стін мешканці дали їй назву «Червона».
Із приходом більшовиків до влади, у 1917 році освіта стає загальнообов’язковою для дітей, створюються «лікнепи» для дорослих. У 1923–1924 роках у Лиманській школі навчалося 152 учні, з яких 47 дівчаток.
У 1931–1932 роках, коли обов’язком стає семирічне навчання, у школі навчалося 500 учнів. Вдалося встановити прізвище тільки однієї вчительки – Тетяни Павлівни Пархоменко, яка з часом стане директором школи.
У зв’язку зі збільшенням учнів, у 30-ті роки ХХ ст., під час розкуркулення, у власність школи було передано ще одне приміщення – хата купця на прізвище Гарагатий. Через прізвище купця школа отримала назву «Гарагата».
Хто був директором до 1931 року встановити не вдалося. У пам’яті старожилів збереглося тільки прізвище – Червоньов. Десять років (з 1931 по 1941рік) Лиманську школу очолював Білодід Михайло Костянтинович.
З 1938 року вводиться середня освіта. Перед Другою світовою війною у Лиманській школі нараховувалося більше 1000 учнів. Навчання в той час проходило в дві зміни.
З 1941 по 1943 рік директором була Пархоменко Тетяна Павлівна, а з 1943 по 1946 рік цю посаду обіймала Черненко Софія Григорівна.
Уявити, яким було навчання в школі повоєнного періоду, можна за спогадами старожилів.
Із спогадів Скубіня Василя Петровича, 1938 р. н.: «Я пішов до школи восени 1945 року, тоді мені було 7 років. Перші півроку писали олівцями літери та цифри, відпрацьовували каліграфію. Про зошити не було й мови: писали хто на чому міг, навіть на старих газетах. Пізніше в магазинах з’явився технічний папір для загортання придбаного товару. Батьки учнів і самі діти домовлялися якимось чином з продавцем про папір. Такої «домовленості» вистачало на один зошит. Папір різали за розміром зошита, під лінійку креслили лінії олівцем, зшивали аркуші докупи – зошит готовий. Після нового року ми, першокласники, почали писати ручкою з пером, яку майстрували самостійно або купували на базарі в Лимані, Змієві чи Харкові. Парт не було, а були саморобні дерев’яні столи, з обох боків біля яких стояли лави».
У 1948 році директором був Черкасов Анатолій Андрійович.
Черкашин Павло Матвійович очолював школу два строки: з 1948 по 1956 рік та з 1959 по 1975 рік.
Йшли роки, учні випускних класів розліталися в різні напрямки, змінювався й склад педагогічного колективу. Директорм школи з 1956 по 1959 рік був Вовк Іван Іванович, а з 1975 по 1988 рік – Чепуренко Олександр Іванович.
Усі три приміщення школи – «Стара», «Червона», «Гарагата» – проіснували, хоча і з певними труднощами, до 1988 року. Стан приміщень був аварійним: протікав дах, старі стіни не витримували навантаження, підлога «світила» дірками.
За планом, будівництво нової школи очікували в липні 1988 року. На той час вже було підготовлено проєкт та кошторис. Але в жовтні 1987 року з’ясувалося, що будівництво школи відкладається на невизначений термін у зв’язку з будівництвом школи у с. Шелудківці.
Проте з ініціативи мешканця села Клочка Володимира Івановича було написано листа з 675 підписами батьків учнів та інших небайдужих. І вже 22 березня 1988 року до школи прибула велика комісія.
Директором школи 1 вересня 1988 року було призначено Костенко Віру Савелівну. Протягом 26 років незмінним заступником директора з навчально-виховної роботи залишалася Макаренко Тамара Григорівна.
Історію будівництва нового приміщення школи записано зі слів Костенко Віри Савелівни:
23 березня 1988 року – початок підготовки території (викорчування дерев);
до 30 березня – зі старого приміщення «червоної» школи перевезено меблі, книжки, інше шкільне майно; все було підготовлено для тимчасового навчання учнів у кількох різних приміщеннях: кімнатах гуртожитку радгоспу, приміщенні управління зрошувальних систем, будинку культури, приміщенні тиру;
одночасно проведено роботи з підготовки будівельного майданчика;
1–5 квітня – проведено роботи з пониження ґрунтових вод;
6 квітня – початок спорудження котловану;
16 квітня – завезення піску в котлован;
3 травня – закладка фундаменту школи;
до 6 червня – зведено перший поверх школи;
до березня 1989 року – зведено другий поверх школи;
протягом весни – літа 1989 року – зведено третій поверх і завершено частину внутрішніх робіт;
11 листопада 1989 року – перший день навчання у новому приміщенні школи.
Таким чином, нове триповерхове приміщення школи було збудоване за 1 рік та 8 місяців. Це була велика подія не лише для села, а й для всього району.
Відтоді, щороку 11 листопада відзначається як День народження школи.
Page updated
Google Sites
Report abuse