У 5-му класі діти переходять до нової системи навчання: «класний керівник - учителі-предметники», уроки проходять у різних кабінетах. До того ж перехід з початкової школи у середню співпадає зі своєрідною віковою кризою - початком переходу від дитинства, що є досить стабільним періодом розвитку, до молодшого підліткового віку.
Адаптація у 5-му класі багато в чому схожа з адаптацією у 1-му класі. Що викликає стрес у п'ятикласників? Різкі зміни умов навчання, різноманітні та більш ускладнені вимоги, які ставлять до дітей середньої навчальної ланки, навіть зміна «статусу» у початковій школі на «наймолодшого» у середній - все це є досить серйозним випробуванням. У цей період діти можуть стати невпізнанними: тривога, боязкість чи, навпаки, розв'язність, надмірна метушливість, збудження охоплюють їх. У зв'язку з цим у них може знизитись працездатність, вони можуть стати забудькуватими, неорганізованими. Іноді порушуються сон, апетит.
1. У Ваших дітей проблемний період — переломний. Тому будьте особливо спостережливими, уважними, терплячими.
2. У 5-му класі розширився обсяг матеріалу з основних предметів, зросла кількість предметів, тому збільшується час для підготовки уроків.
3. Забезпечте своїм дітям вдале поєднання відпочинку, фізичної праці й роботи над уроками.
4. Програми включають більше теоретичного матеріалу, тому слід привчати дітей старанно завчати окремі правила з математики, української мови,
природознавства.
5. Уважно стежте за виразним читанням Ваших дітей. Привчайте дітей до повсякденного читання художньої літератури, давайте завдання переказати прочитане.
6. Стежте за порадами вчителів, записаними в щоденниках і робочих зошитах.
7. Дбайте про те, щоб дитина навчалася бути охайною в усьому, уключаючи бережне ставлення до підручників.
8. Ніколи не поспішайте з висновками ні про дитину, ні про вчителя — прийдіть у школу, поспілкуйтеся з учителем.
9. Пам’ятайте, що клас, де навчається Ваша дитина, складається з трьох колективів: дітей, батьків, учителів. Чим дружнішими, цілеспрямованішими будуть ці колективи, тим у кращій атмосфері буде формуватися Ваша дитина. Це залежить від кожного. Від Вас — теж.
10. Не забувайте: дитину не можна карати за невміння. Її слід терпляче вчити, підказувати, радити, допомагати, підтримувати.
11. Керуйтесь у спілкуванні з дитиною правилом: найдієвіший засіб виховання — особистий приклад.
12. Дбайте про різнобічний розвиток своєї дитини.
13. Умійте ставити себе на місце дитини.
1. Головне – абсолютне прийняття дитини зі всіма її перевагами і недоліками. Це запорука порозуміння в родині.
2. Намагайтеся зрозуміти з якими труднощами стикається дитина при переході з початкової школи до старшої. Не відмовляйте дитині у допомозі у виконанні домашнього завдання, якщо вона просить. При цьому не робіть нічого замість дитини, робіть з нею, привчайте її до самостійності.
3. Допоможіть п’ятикласнику запам’ятати імена класного керівника і вчителів-предметників. Познайомтесь з ними особисто, встановіть контакт.
4. Не висловлюйтесь негативно про школу, вчителів у присутності дитини, навіть якщо вам здається, що для цього є підстави. Створюйте у дитини позитивне ставлення до школи. Спробуйте розібратися у проблемній ситуації, що виникла. Краще, щоб вчитель був вашим спільником.
5. Забезпечте своїй дитині дотримання оптимального для цього віку режиму дня і зручне робоче місце вдома. Розробіть пам’ятку з виконання домашнього завдання.
6. Подбайте про те, щоб у вашої дитини були друзі, товариші з класу, запрошуйте їх до себе в гості.
7. Щоденно цікавтесь шкільними справами дитини, виявляючи увагу і терпіння, не обмежуйтесь фразами «Що отримав?», «Як справи?», розпитуйте про настрій, виявляйте емоційну чуйність, діліться почуттями. Створіть дитині емоційний комфорт вдома, навчіться правильно спілкуватися з підлітком.
8. Радійте досягненням своєї дитини. Не будьте скупими на хвалу, помічайте навіть незначні успіхи і досягнення. В жодному разі не порівнюйте його з іншими дітьми, давайте оцінку не дитині, а її вчинкам.
9. Успіх чи невдача впливає на мотивацію навчання, тому особливу увагу необхідно приділити формуванню правильного ставлення дитини до помилок, невдач, промахів. Тому що це поштовх до самовдосконалення, щоб стати краще, сильніше, досвідченіше.
10. Коли б, звідки б і у якому вигляді не повернулася б ваша дитина, зустрічайте її з любов’ю.
11. Не залякуйте дитину. Страх гальмує її діяльність.
12. Під час зустрічі з невдачами у навчанні намагайтесь розібратися разом, знайти вихід, передбачити наслідки дій.
13. Не змушуйте дитину працювати «на оцінку», тому що це більш за все провокує шкільні страхи, що пов’язані з невпевненістю в своїх силах, тривогою з приводу негативних оцінок чи їх очікуванням.
14. Контролюйте дитину, роблячи їй зауваження. Якщо сварите дитину, поясніть за що. Не використовуйте часто помилки дитини для її критики.
15. У батьках підлітки хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів.
1. Протиріччя та неузгодженість вимог різних педагогів. До школяра вперше ставлять багато вимог. І він повинен навчитися враховувати ці вимоги, співвідносити їх одне з одним, долаючи пов’язані із цим труднощі, тому що ці вміння необхідні у дорослому житті.
2. На п’ятикласника обрушується потік інформації, насичений термінами, незрозумілими словами. Вихід простий; поясніть дитині, що неповне, неточне розуміння слів нерідко лежить в основі нерозуміння шкільного матеріалу й у зв’язку з цим необхідно звертатися до довідників, словників.
3. У п’ятому класі багато дітей відчувають самотність, тому що улюбленої першої вчительки немає поруч, а класному керівникові часто не вистачає часу приділяти їм увагу в тій же мірі. А інші «шаленіють» від свободи та носяться по всій школі, задираючись навіть до старшокласників. Дорослим у цій ситуації важливо зрозуміти, що все це - природні переживання, які необхідні для розвитку школяра, бо вони допомагають йому стати дорослим. Якщо відчуваєте, що адаптація затягується, зверніться до шкільного психолога. Ми маємо стати більш уважними, доброзичливими, таким чином допомагаючи школяру освоїти цю позицію.