Музичне мистецтво 6 класи

11.04-15.04

Тема: Симфонія

— Ось так український поет Михайло Драй-Хмара описав звучання симфонічного оркестру під час виконання симфонії:

Мідними громами розцвіла естрада,

ніжнотонним током облила каштан

і плеснула дзвінко в зоряне свічадо —

заіскрив скрипками голубий кришталь...

Жалять і цілують флейт жагучі оси,

лащаться гобоїв бархатні джмелі...

Серце молодече п'є медові роси,

хоче жить, творити на своїй землі...

А скрипки шаліють і гримлять фанфари,

летячи на плеса темного Дніпра,—

та Дніпра немає... Може, хтось обмарив.

Чи це струнних звуків чародійна гра...

Море, тьмяне море — тільки мол у крейді

(десь у хмарках місяць кажаном летів),

і стоять високі кораблі на рейді,

а на реях зорі, зорі золоті.

Саме симфонія краще за решту видів музики здатна передати картину суперечливих почуттів. Недарма вона свого часу так упевнено витиснула свою попередницю — танцювальну сюїту. Відбулося це в другій половині XVIII століття.

Симфонія населена різними «героями» — мелодіями чи темами, і ці мелодії не просто впливають одна на одну, а й взаємодіють та конфліктують.

Симфонія — це великий музичний твір для симфонічного оркестру, що складається з чотирьох частин, кожна з яких має свою назву та характер. Частини симфонії чергуються за контрастним принципом.

Сонатне алегро — це побудова музичних творів, заснована на протиставленні й розвитку двох контрастних тем; складається з трьох розділів.

Австрійський композитор Франц Йозеф Гайдн (1732—1809) був першим композитором, який почав писати симфонії. У його творчості жанр симфонії набув завершеності, класичних рис та остаточно сформувався. Усього Гайдн створив 104 симфонії.

1766 року про Гайдна вперше згадала німецька «Музична газета». Автор статті присвятив Гайдну такі знаменні рядки: «Пан Гайдн — улюбленець нашої нації, його м'який характер відображений в кожній з його п'єс. Його творчості властиві краса, порядок, чистота, тонка і благородна простота. Він подібний до чистої та прозорої води, яку дихання півдня деколи злегка колише, часом піднімає і кидає хвилями. У симфоніях він настільки ж мужньо сильний, наскільки винахідливий».

Переважна більшість його творів писалося на замовлення. Так, наприклад, симфонії (у кількості 3—4 у середньому щорічно!) за-звичай призначалися до виконання певного дня та були присвячені тим чи іншим урочистостям, що відбувалися в сім'ї князя Естерха- зі — господаря, у якого служив композитор.

Гайдну був притаманний надзвичайний гумор. Одного разу Гайдн, намагаючись розвеселити гостей князя, вирушив на ярмарок у невелике угорське містечко і накупив там цілий кошик свистунців, «зозуль», дерев'яних труб та інших дитячих музичних інструментів. Він не полінувався вивчити граничні можливості та характерні властивості цих інструментів — і написав для них найкумеднішу симфонію.

Як свідчить письменник Стендаль, через деякий час, опинившись в Англії, Гайдн зауважив, що англійці, яким дуже подобалися його інструментальні твори, написані в швидкому темпі, зазвичай дрімали під час виконання повільної музики, якою б красою він їх не наділяв. Композитор написав твір, який відзначався м'якістю, ніжністю та найспокійнішою мелодією; інструменти один за одним немов завмирали; але ось раптом, серед найглибшого піанісимо вони вступали всі одразу, до того ж лунав сильний удар в литаври — і слухачі, які задрімали, підскакували на місці.

Симфонія № 45 Ф. Й. Гайдна здавна має назву «Прощальна». Так само її прийнято іменувати «Симфонією зі свічками». Такі підзаголовки обґрунтовані традиціями виконання цього твору. В останній частині симфонії музиканти один за одним гасять свої свічки і тихо йдуть. Симфонія завершується при світлі двох палаючих свічок за-вмираючим дуетом двох скрипок.

Дуже цікавою та своєрідною є напівгумористична версія виникнення «Прощальної симфонії» за словами самого Гайдна. Згідно з цією версією, князь Міклош одного разу дуже довго не відпускав музикантів із замку до їхніх дружин. Бажаючи допомогти своїм підлеглим, Гайдн написав «Прощальну симфонію» як тонкий натяк князеві, висловлене музичними образами прохання про довгоочікувану відпустку. Натяк був зрозумілий, і князь поспішив віддати відповідне розпорядження.

Поєднання серйозності та вдумливості зі жвавістю та веселою іронією склали одну з чарівних якостей характеру і творчості автора «Прощальної симфонії».

Перша частина симфонії приваблює своєю патетичною виразністю.

Фінал «Прощальної симфонії» складається з двох частин. Перша привертає увагу легкою мелодією скрипки, в якій звучать і сум, і тривога, і бадьорість. У другій частині музика безтурботна, у ній лише інколи миготять легкі похмурі тіні. Поступові затихання музичних інструментів і покидання музикантами сцени — справді незабутні. Завершується симфонія тихо, просвітлено, а заключні звуки скрипок лунають дещо запитально та трохи невизначено.

«...Гайдн! Сердечний, веселий, наївний, безтурботний! Багатьом ми йому зобов'язані у галузі інструментальної музики. Він довів симфонічний оркестр до бетховенської зрілості, наклав на струнний квартет печатку найпрекраснішого й найшляхетнішого в музичному мистецтві. Уклав у фортепіанні твори грацію та витонченість...» — так говорив про Гайдна та його творчість відомий російський композитор А. Рубінштейн.

04.04-08.04

Тема: Увертюра

Відомості про особливості жанру увертюри як приклад симфонічної музики.

Цікаво знати, що слово «увертюра» походить від фран. що в перекладі означає «початок», «відкриття». Що ж відкривають увертюри? Вони можуть відкривати оперу, балет, кантату, ораторію, кінофільм, концерт, театральну виставу. Завдання в увертюри просте — розповісти глядачу про твір, який вони будуть дивитися.

Увертюра як жанр виникла на початку VI століття — інтродукція до опери Монтеверді «Орфей», яка була короткою, тому її виконували тричі. Надалі композитори стали застосовувати увертюри, що складалися з двох або трьох частин. У творчості італійця О. Скарлатті оперна увертюра перетворилася в самостійний симфонічний твір, її стали називати симфонія. Найвищого розвитку увертюра отримала в творчості Моцарта та Бетховена, які були написані в сонатній формі або у формі фуги, рондо. Класичні увертюри були і в музиці до театральної дії. Надалі увертюри ніби стали переказувати зміст опери перед її початком. Поступово увертюри перетворюються в самостійні твори — концертні увертюри як жанр симфонічної музики, що має програму: в творчості Брамса, Чайковського, Мендельсона, Вагнера та інших.

21.03-25.03

Доброго дня. шановні учні, ми продовжуємо дистанційне навчання, усі завданя та теоретичний матеріал я виклала тут, прошу переглядати та виконувати. Бажаю вам успіху та хороших оцінок. Матеріал також продубльовано в гугл класі.

28.03-01.04

Тема: Варіації

Варіації – (від лат. – зміна, різновид) – музичний твір, у якому основна тема зазнає різноманітних змін (мелодичних, ладових, ритмічних, гармонічних).

Існують декілька різновидів варіацій: вокальні — в них часто видозмінюється не тільки мелодія, а й супровід, інструментальні — в них може змінюватися і мелодія, і супровід для окремих інструментів або оркестру, існують навіть цілі варіаційні цикли. Цікавими є інструментальні варіації з однією мелодією в басі (варіації на basso ostinato), в яких змінюються верхні голоси.

Варіаційна форма — музична форма, в якій основна тема зазнає різноманітних змін (варіацій).

Цікаво, що варіації бувають і в інших сферах життя. Наприклад: у математиці (варіація функції, варіаційне числення), в біології (генетична варіація), у фізиці (варіаційний метод, магнітна варіація).