29.03.

ДОБРОГО ДНЯ, ЗАВДАННЯ В ГУГЛ КЛАСІ, ПОСИЛАННЯ ВИЩЕ. ВАМ ТРЕБА ВИКОНАТИ 2 ТЕСТА З ВИВЧЕНОЇ ТЕМИ ДО 21.00. БАЖАЮ УСПІХУ.

22.03

Доброго дня, мої любі восьмикласники, матеріал уроку я викладаю тут та продублювала у гугл класі. бажаю вам успіху та миру. З повагою Галина Михайлівна.

Тема: Із лірики європейського бароко. Джон Донн.

1. Виконати в зошиті.

Вправа «Так - ні»

1. Мистецтво бароко зародилось в Україні.

2. Хронологічні межі доби європейського бароко XV-XVI століття.

3. Бароко з італійської перекладається як вигадливий, химерний.

4. Бароко було добою панування природничих і точних наук.

5. Провідна тема літератури бароко - відображення життя середньовічної людини.

6. Дж. Донн, П. Кальдерон, Г. Сковорода - письменники доби бароко.

7. Найяскравіше бароко проявилось у музиці.

8. Метафора - художній засіб, характерний для літератури бароко.

9. Чи є характерним для мистецтва бароко прагнення вразити пишним барвистим стилем?

10. Людина - ідеальний взірець для наслідування в мистецтві бароко.

– Яскравим представником англійської барокової лірики є Джон Донн. Його творчість спрямована до релігійності і містики, виражає в Англії мотиви барокового мистецтва, яке на той час поширювалось в Західній Європі.

Джон Донн – визначний лідер «метафізичної школи» в англійській поезії першої половини ХVІІ ст. доктор

богослов’я, автор понад 160 проповідей, що забезпечили йому славу відомого айстра не лише поезії, а й англійської прози.

Поезії Донна притаманні свіжа метафоричність, оригінальний паралелізм, палка чуттєвість в поєднанні з трагічними мотивами.

Джон Донн народився 21 січня 1572 року в Лондоні в католицькій сім’ї. Його батько, Джон Донн був торговцем, а мати – Елізабет Хейвуд була дочкою драматурга Джона Хейвуда і внучатою племінницею Томаса Мора.

Члени сім’ї через належність до католицької церкви неодноразово переслідувались з боку влади. Коли хлопчику було 3 роки, помер його батько, а через декілька місяців мати вийшла заміж за багатого вдівця Джона Сіленджерса. Донна виховували в дусі католицизму. Навчався він в Оксвордському та Кембріджському університетах, але ні там, ні там диплома не одержав: діяли обмеження щодо католиків. Продовжив навчання в школі Лінкольз Інн. Після закінчення навчання здійснив подорож в Європу, на Азовські острови, деякий час жив в Італії та Іспанії.

Після повернення до Англії працював секретарем в дуже впливового придворного, хранителя королівської печатки, сера Томаса Еджертона. В 1601 він таємно одружився з племінницею свого патрона Анною Мор. Джон заробляв на життя адвокатурою, був помічником єпископа Мортона. Двічі в 1601 та 1614 р. Джон Донн був депутатом парламенту, його покровителем був король Яків І. В січні 1615 р. одержав сан диякона, потім – священника, регулярно виступав з

проповідями в трьох церквах свого приходу. В 1618 р. став доктором богослов’я в Кембріджському університеті,

працював з дипломатичною місією в Німечинні (1619 р.), повернувся в Англію в 1620 р. З листопада 1621 р. Був настоятелем Собору Святого Павла в Лондоні. Мав репутацію прекрасного оратора. Донн помер 31 березня 1631 р.

Безпосередньо перед смертю наказав написати свій портрет в савані. Скульптурний варіант цього портрета встановлено над могилою Дж. Донна в Соборі Святого Павла. Перша книга творів автора з'явилась вже після його смерті в1633 році.

Однією з вершин творчості Джона Донна вважають цикл сонетів La Corona (біля 1607 – 1609 р.) і «Священні сонети». «Священні сонети» або «Доброчесні сонети» – це 19 сонетів, 16 з яких написані в 1609 – 1611 рр., останні 3 – після 1617 р. Тема цього циклу – усвідомлення людиною невідворотності смерті, подолання страху смерті і набуття нею безсмертя.

Сонет

(італ.sonetto, від лат.sonus: звук) – ліричний твір, який складається з

чотирнадцяти рядків п’ятистопного або шестистопного ямба, власне, двох чотиривіршів з перехресним римуванням. З’явився

С, очевидно, на початку XIII ст. в Італії, де викристалізувалися його основні ознаки, вперше описані Антоніо да Темпо (1332).

За змістом сонет передбачав евний послідовний розвиток думки: теза – антитеза – синтез – розв’язка.

Природа сонета має унікальні особливості: цей жанр налічує значну кількість різновидів: класичний, вільний,

неправильний, хвостатий, безголовий, напів сонети, перевернутий, кульгавий, рамковий, кострубатий, сонет з кодою, сонет з одним катреном, сонет-акровірш, сонет-байка, сонет-діалог тощо. Його експресивна структура здатна утворювати

інші модифікації: «сонети-романи», повісті, драми, вінки сонетів.

(Запис

в зошити)

Віршовані твори створені в новаторській для

поезії того часу формі драматичного монологу.

Аналіз творчості Дж.Донна

Внутрішній розлад героя – оловний мотив творів Донна. Поета приваблюють складні почуття протиріч,

боротьба емоцій, напруженість, а тому антитеза – головний композиційний прийом. Характерною для поезії Донна є музичність, скритість метафор і порівнянь – все це нагадує манеру багатьох поетів Італії та Іспанії.

Дж. Донн як поет дуже складний, а часом і трохи загадковий. Його вірші абсолютно не вміщуються в рамки готових

визначень і немов навмисне дратують читача своєю багатозначністю, несподіваними контрастами і поворотами думок.

Читання поезії «Щоб мучить мене…»

Щоб мучить мене, крайнощі у всім

Зійшлися; я – клубок із протиріч,

В душі моїй зустрілись день і ніч,

Веселий щойно - враз стаю сумним,

Впадаю в гріх й розкаююсь у нім,

Любов кляну й хвалу їй шлю навстріч,

Вогонь я й лід, жену й тікаю пріч,

Німий в мольбі, великий у малім.

Я зневажав ще вчора небеса –

Молюсь сьогодні й Богові лещу,

А завтра вже від страху затремчу

–Й набожність потім знов моя згаса.

Коли тремтів від страху я – ті дні

Спасіння, може, принесуть мені.

Донн – це бароковий поет, у його

поезії поєднано містику і сакральне, він звертався до янголів, Бога,

Богоматері, оскільки світ доби Донна – це

світ, у якому сакральне і містичне поєднання в один ланцюг.

У сонеті «Щоб мучить мене...» можна знайти всі ті риси, які характеризують творчість Джона Донна й властиві бароковій поезії. Тут і поєднання непоєднуваного, й антитези, і внутрішні суперечності, і несподіваний парадоксальний висновок.

Ліричний герой постає перед читачем у всій складності свого духовного життя, мінливий і на перший погляд

легковажний. Та це тільки на перший погляд... До своєї особи ліричний герой відноситься критично « …я клубок із протиріч», антитези (антоніми) підкреслюють це ставлення (день-ніч, веселий-сумний, вогонь-лід). Герой звертається до Бога, молить, щоб почуття страху повернуло йому набожність і принесло душевний спокій, спасіння.

Самостійна робота в зошиті

Зробити аналіз сонету письмово

Вид лірики:

філософська лірика

Тема:

духовні протиріччя людини; твір розповідає, який нелегкий шлях особистості до самопізнання, до Бога, до вічних цінностей.

Ідея:

право людини сподіватись на спасіння, незважаючи на суперечливі пристрасті в її душі, її злети та падіння.

Художні зсоби: антитези

(день і ніч, веселий -сумний, кохання – зневага; вогонь-лід, гріх -каяття)

Символи: ніч, день, вогонь, лід – уособлюють життя і смерть.

Настрій – песимістичний

Текст собою являє монолог ліричного героя.

Отже,

Джон Донн відкрив людині небачені досі глибини духу, нездоланні протиріччя, зобразив трагізм існування особистості у світі і драматизм її внутрішнього життя. У творчості Джона Донна чітко відчувається пульсація думки. Сюжет у його

творах визначає не тільки рух художнього образу, але й рух думки. У творчості співця бароко високо цінується людина, її духовне й тілесне єство, проголошується вічне життя, і його поезія – це розлогий діалог людини з Богом про життя, любов, смерть.

Д/З: прочитати матеріал, переглянути презентацію, зробити записи у зошитах.