2022-2023 НАВЧАЛЬНИЙ РІК
Ось і промайнуло літо! І знову двері нашої гімназії радісно відкрились для наших вихованців. Перший дзвоник - це завжди хвилююча подія, особливо для наймолодших учнів — першокласників. Цього року для 9 першокласників, які переступили поріг нашого закладу освіти, розпочнеться цікаве шкільне життя, перший навчальний рік, перший дзвоник, перший урок, перша вчителька, перша оцінка на шляху до Країни Знань. Для дев’ятикласників цей навчальний рік буде останнім і вирішальним, він прокладе межу між дитинством і дорослим життям.
У черговий раз гімназія гостинно відчинила для здобувачів освіти свої двері і запросила у просторі і затишні класи, щоб набиралися мудрості і знань, щоб наповнювали своє серце любов’ю і добротою, щоб вчилися долати труднощі і впевнено крокувати до своєї мети.
ВОЛОНТЕРИ – незамінні люди. У сучасному світі існує безліч соціальних проблем, у вирішенні яких вони допомагають. Волонтерський рух активно розвивається, з’являються добровольці, готові витратити свій час і сили на користь суспільства.
Кожен учень Лисогірської гімназії є справжнім волонтером.
З початком війни в Україні активізувався волонтерський рух. Ще ніколи українці не були такі згуртовані і єдині. Кожен, хто в тилу є волонтером.
Центром волонтерського руху у селі Лисогірка стало приміщення Лисогірської гімназії Теофіпольської селищної ради. З перших днів війни ми активно допомагаємо військовим та людям, які вимушені тікати від ракет та снарядів. Жителі села об'єдналися для збору усього необхідного для УКРАЇНСЬКОЇ АРМІЇ та жителів , що постраждали внаслідок війни.
Ми працюємо за такими напрямками:
- Виготовлення маскувальних сіток;
- Збір коштів для закупівлі речей першої необхідності та ліків;
- Збір продуктів харчування;
- Випікання хліба та печива
- Організація харчування для територіальної оборони;
- Збір одягу для біженців.
Працюємо щоденно з 8.00 до 19.00. все , що необхідно повідомляємо на наших інформаційних ресурсах, щоб люди знали, чим можуть допомогти фронту. Всі жителі відгукнулися і допомагають хто чим може: грошима, продуктами, речами, транспортом.
Ми, жителі села розуміємо, що ми в тилу і не можемо допомагати на передовій, тому тримаємо надійний тил.
Наш осередок волонтерського руху ( координатори Щур Алла та Стецюк Інна) співпрацює із волонтерами села Молоткова Тернопільської області а також із волонтером Мосейком Володимиром( місто Тернопіль) для швидкого реагування всього необхідного для фронту.
Так спільним зусилями вчителів, жителів села Лисогірка, Осники, учням нашої гімназії і всім небайдужим людям ми організували та передали таку допомогу:
- Бензин – 1825 грн
- Сигарети – 2100 грн
- Станки для бриття – 1583,50 грн
- Носки – 2663 грн
- Прокладки – 600 грн
- Солярка – 4060 грн
- Медикаменти – 11131 грн
- Робочі рукавиці – 1433 грн
- Термоси – 550 грн
- Залізні кружки – 600 грн
- Труси чоловічі - 2435 грн
- Чоловічі чоботи ( дутіки) - 2670 грн
- Хліб – 1100 штук
- Печиво – 300 кг
- Крупи – 300 кг
- Тушонка – 100 банок
- Закрутка – 350 банок
- Мука – 100 кг
- Цукор – 200 кг
- Картопля – 6000 кг
- Морква – 500 кг
- Буряк – 600 кг
- Цибуля – 400 кг
- Капуста – 300 кг
- Мед – 20 літрів
- Матраси – 20 штук
- Подушки – 20 штук
- Одіяла – 20 штук
- Простині – 20 штук
- Підодіяльник – 20 штук
- Сушина – 50 кг
- Яблука – 400 кг
- Перевязочні матеріали – 16 ящиків
- Смалець – 20 літрів
- Консерви рибні – 26 штук
- Горіхи лущені – 10 кг
- Маскувальні сітки – 12 штук
- Буржуйки – 6 штук
- Баняки – 6 штук
- Скоби залізні – 170 штук
- Одяг для переселенців.
Тож хочемо подякувати кожному жителю села Лисогірка, Осники за невтомну працю! Вкотре переконуємося, який наш народ дружній, добрий, згуртований, а отже – НЕПЕРЕМОЖНИЙ!
Саме зараз кожен українець у будь-якій частині світу почув поклик крові, цей код нації перетворив нас у мурашник де кожен знає, що робити.
СЛАВА УКРАЇНІ!
СЛАВА ЗСУ!
Працюємо разом задля ПЕРЕМОГИ!!!
Сьогодні волонтери – незамінні люди. У сучасному світі існує безліч соціальних проблем, у вирішенні яких вони допомагають. Волонтерський рух активно розвивається, з’являються добровольці, готові витратити свій час і сили на користь суспільства.
Кожен учень Лисогірської гімназії є справжнім волонтером.
2021-2022 НАВЧАЛЬНИЙ РІК
8 травня – День пам’яті та примирення. Сумна і важлива дата, яка має нагадати всім нам про необхідність збереження миру на планеті та недопустимість війни. На честь цього визначного дня у всіх школах країни проводитимуться тематичні заходи, основна мета яких – показати школярам, наскільки важливо пам’ятати минуле.
Всесвітній день вишиванки відзначається щороку у третій четвер травня. День вишиванки не має ніякого політичного підґрунтя, свято покликане популяризувати українську культуру і традиції.
Вишиванка – своєрідний унікальний код українського етносу. Вона яскраво відображає особливу національну традицію народу. Тож не дивно, що існує свято, присвячене їй.
Метою Дня вишиванки є популяризація вишитого етнічного одягу та вшанування українських традицій. Цього дня прийнято вдягати національне вбрання, куди б не довелося йти – на роботу, на зустріч із друзями, загалом куди завгодно.
Останній дзвоник - це символ закінчення навчання, це веселе і сумне свято одночасно. Начебто зовсім недавно ви боязко і невпевнено увійшли в 1-й клас і у Вас все було попереду: перша вчителька, перший дзвінок, перше прочитане слово, перші радощі й прикрощі. А тепер дзвенить Останній дзвінок і йдуть у минуле довгоочікувані дзвінки на перерви, щоденники успішності, кнопки на стільці сусіда … Як стрічка кіно, закінчилися безтурботні шкільні роки, що подарували нам багато гарного, які зробили нас розумніший.
Щороку 1 червня відзначається Міжнародний день захисту дітей – чудове свято радості та надії. Саме в дітях продовження роду людського й здійснення їх мрій, сподівань на краще. Дитинство кожної дитини має бути під захистом – захистом прав, здоров'я і життя підростаючого покоління.
Чарівний, світлий і ні з чим незрівнянний світ дитинства: зітканий із тепла батьківської домівки, яскравих кольорів веселки, доброти, сміху і щирої радості. Кожна людина з великою любов’ю і душевним трепетом згадує те місце, де вона народилася, де промайнуло її дитинство: дитинство з дивосвітом-казкою, з милозвучною рідною мовою, зіткане із мальовничих краєвидів, із верби і калини, із вишневих садів, із річок та струмків, чарівних смерек, із задушевної пісні, з колосистого пшеничного поля і високого синього неба.
Діти - це наше щастя! В них - наше майбутнє! Бережімо дитинство у своєму серці! І воно завжди зігріватиме нас! Пам'ятайте про це!
Теофіпольська громада – переможець міжнародної ініціативи зі створення літнього дитячого клубу.
За ініціативи департаменту освіти та гуманітарної політики Теофіпольська громада взяла участь у швейцарсько-українському проекті DECIDE Summer Clubs «Ми вдома – в Україні».
Ось і промайнуло літо! І знову двері нашої гімназії радісно відкрились для наших вихованців. Перший дзвоник - це завжди хвилююча подія, особливо для наймолодших учнів — першокласників. Цього року для 9-ох першокласників, які переступили поріг нашого закладу освіти, розпочнеться цікаве шкільне життя, перший навчальний рік, перший дзвоник, перший урок, перша вчителька, перша оцінка на шляху до Країни Знань. Для дев’ятикласників цей навчальний рік буде останнім і вирішальним, він прокладе межу між дитинством і дорослим життям.
У черговий раз гімназія гостинно відчинила для учнів свої двері і запросила у просторі і затишні класи, щоб набиралися мудрості і знань, щоб наповнювали своє серце любов’ю і добротою, щоб вчилися долати труднощі і впевнено крокувати до своєї мети.
У день Покрови Пресвятої Богородиці водночас з Днем Українського козацтва. Це свято пам'яті про наших гордих предків, які пером і словом, вогнем і мечем виборювали право на незалежність; свято вшанування козацької доблесті та звитяги, свято вдячності всім, хто захищав і захищає нашу рідну землю. З нагоди свята у школі відбулись такі заходи:
- "Козацькі забави" для учнів початкової школи;
- екскурсія для учнів на «Подільсько-Волинську Січ»
- виховні уроки, повчальні перерви про День захисника́ Украї́ни (6-9 класи).
26 жовтня – День гарбуза. Найбільше це свято популярне в США, але щороку поширюється світом. Гарбуз можна назвати одним із символів американської нації. Головна мета цього дня – поширювати інформацію про цілющі властивості цього продукту та його цінність для організму.
Ця традиція бере свій початок з тих далеких днів, коли перші люди оселилися на континенті. Основною проблемою для них стала нестача їжі, яку вони змогли вирішити за допомогою вирощування гарбузів. З розвитком промисловості велика частина населення переселилася в міста, де гарбуз перестав посідати важливе місце в раціоні.
Україну також вже не можливо уявити без гарбузів. Його можна сміливо назвати одним з атрибутів осені. Гарбуз – це джерело вітамінів та мінералів, корисних для нашого організму.
АКЦІЯ: МАЛЮНОК ДЛЯ ГЕРОЯ-ЗАХИСНИКА УКРАЇНИ!
Запрошуємо всіх, хто бажає підтримати наших героїв-захисників! Намалюйте малюнок або листівку з побажаннями нашим воїнам, які зараз перебувають на передовій і захищають Україну від ворожої зграї.
Ваші малюнки будемо надсилати воїнам . Це стосується не тільки наших талановитих діточок, долучайтеся і батьки!
Це дуже важливо - кожне ваше побажання також наближає перемогу і мир в Україні!
Мета акції «Посади дерево перемоги» – привернення уваги українців до катастрофічних соціально-екологічних наслідків війни на в Україні, до непоправної шкоди, завданої довкіллю України, екологічних проблем, підвищення рівня екологічної свідомості та еко-патріотизму тощо.
Акція проходить кілька років поспіль по всій Україні.
До акції приєдналися діти і працівники нашої гімназії. Нами було висаджено кілька десятків плодових дерев.
Кожен із нас переосмислює нашу історію, трагічні її сторінки, які примушують стискатися людські серця. Одна з найстрашніших таких сторінок – Голодомор, який призвів до небачених безневинних жертв. Кожну четверту суботу листопада ми вшановуємо пам’ять жертв Голодомору 1932-1933 років.
23 листопада у нашій школі відбувся онлайн- захід, присвячений Голодомору 1932-1933 років. Учні дізнались про ті страшні події та факти, про які заборонено було говорити багато років. Але тепер українські та закордонні дослідники Голодомору 1932-1932 років відверто говорять про те, що відбувалося в ті чорні роки. Гірка і пекуча та правда. І про неї мусять знати діти, онуки, правнуки. Весь світ. А правда така: голодомор забрав мільйони людей.
Ми запрошуємо усіх приєднатися до Всеукраїнської акції «Запали свічку» в пам’ять жертв Голодомору, яка відбудеться 25 листопада о 16:00. Українці запалять свічки в пам'ять про вбитих геноцидом співвітчизників біля місць пам'яті Голодомору і у вікнах своїх будинків по всій Україні та світу
З метою формування здорового способу життя, формування необхідних знань учнів про ВІЛ/СНІД і для того, щоб зробити все можливе, і вберегти себе та своїх рідних від цієї страшної хвороби, були проведені заходи з нагоди Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом, який щорічно відзначають 1 грудня.
Для старшокласників було проведено відкритий виховний захід «Скажемо СНІДу – НІ!». Проведений захід сприяв поглибленню знань учнів про хворобу, формуванню вмінь розрізняти поняття ВІЛ і СНІД, запобігати ситуаціям потрапляння ВІЛ до організму, а також мав на меті виховувати бережливе ставлення до власного здоров’я.Дякуємо учням та їхньому наставнику за змістовну і цікаву виховну годину.
Цього дня у нашій гімназії пройшли фотосесії з хусткою, майстер-класи для бажаючих , як правильно в’язати та носити хустку.
День української хустки є неофіційним святом, яке відзначається з 2019 року, щорічно 7 грудня з метою об’єднання жінок різного віку, фаху та національності для збереження українських традицій.
Педагогічний колектив закладу також долучився до святкування, тому уроки сьогодні стали дещо яскравішими, адже окрім навчального матеріалу вчительки дивували дітей яскравими та гарними українськими хустками.
Щорічно з 25 листопада до 10 грудня проводиться Всеукраїнська кампанія «16 днів проти насильства» з метою привернення уваги до проблем подолання насильства в сім’ях, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми та захисту прав жінок.
Період кампанії охоплює наступні важливі дати:
· 25 листопада – Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок;
· 1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом;
· 2 грудня – Міжнародний день боротьби з рабством;
· 3 грудня – Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями;
· 5 грудня – Міжнародний день волонтера;
· 6 грудня – Вшанування пам’яті студенток, розстріляних у Монреалі;
· 10 грудня – Міжнародний день прав людини.
Традиційно на свято Андрія, яке випадає на 13 грудня, влаштовувалися вечорниці, на які збиралися неодружені хлопці та дівчата з усього села. Були ж бо вечорниці буденні, коли збираючись разом, працювали – ткали, вишивали, а були святкові, то на Андрія вечорниці були неодмінно святкові.
З проведенням андріївських вечорниць пов’язано багато обрядів, одне з них – кусання калити. Тож збираючись разом, дівчата приносили борошно, родзинки, мак, замішували тісто та пекли особливий калач у формі сонця – калиту.
Учні нашої гімназії, дотримуючись звичаїв своїх предків ,щороку теж печуть калиту. Кусання калити завжди приносить дітям радість, долучає до народних джерел.
З нагоди Дня Соборності України та виховання у школярів почуття патріотизму і гордості за свою державу у школі були проведені тематичні заходи.
День 22 січня в нашій школі був доволі насиченим. На великій перерві відбулася акція «Тільки в єдності наша сила». Учні 5-х класів, щоб підкреслити значення свята, одягнулися у вишивані сорочки та створили «Живий ланцюг єднання», тримаючи в руках плакати з назвами міст України. Потім всі разом заспівали державний гімн України.
В поетичному флешмобі «Моя соборна Україна» взяли участь учні 7, 9, 10 класів. Учні 7-х класів декламували вірші про Україну.
Навіть зараз, в нелегкі часи для нашої Батьківщини, ми не перестанемо вірити, що територіальна цілісність України, навіки залишиться непорушною. Адже вона скріплена кров’ю мільйонів незламних борців минулого століття і тих, хто і зараз веде боротьбу з ворогом, який посягнув на цілісність нашої держави, на сході України.
В школі були проведені тематичні уроки національно-патріотичного спрямування: «Єднання заради Незалежності», «Як я знаю Україну?», «Ми – українці», «День Соборності України». Під час свята діти згадали важливий момент історичного минулого - День злуки ЗУНР та УНР в одну державу та нинішню боротьбу проти російської агресії, як віхи єдиного процесу боротьби за незалежність України.
проекти про Україну.
Проведені заходи, подарували розуміння того, що лише в єдності дій та соборності душ можемо досягти величної мети – побудови духовно багатої, вільної та демократичної України, якою пишатимуться наші нащадки.
8 липня Україна щорічно відзначає День Української Державності, встановлений Указом Президента України від 24 серпня 2021 року № 423 з метою утвердження понад тисячолітніх традицій українського державотворення, яке корінням сягає часів заснування міста Києва та розквітло за князювання Володимира Великого.
День Української Державності запроваджений на утвердження спадкоємності понад тисячолітньої історії українського державотворення, а також для протидії російській дезінформації та історичним фейкам про буцімто єдність походження українського та російського народів.
Історія українського державотворення засвідчується першими згадками про заснування столиці Давньоруської держави – міста Києва та подіями, пов’язаними з діяльністю князя Київського Володимира. У 988 році він прийняв християнство як державну монорелігію, що стало для України цивілізаційним вибором. Християнство сприяло піднесенню культури, освіти, дало поштовх розвитку кириличної писемності.
Давня Русь успішно долучилася до загальноєвропейського культурно-релігійного простору. Її державотворчі традиції продовжили, зокрема, Галицько-Волинське князівство, Українська козацька держава, Українська Народна Республіка, Західноукраїнська Народна Республіка, Українська Держава гетьмана Павла Скоропадського, Карпатська Україна та сучасна незалежна
Україна.
Саме на вшанування видатного державотворця Київського князя Володимира Великого у День Хрещення Київської Русі–України – 28 липня – встановлено День Української Державності.
Українська Державність – це тисячолітня історія багатомільйонного народу
Важливою віхою в історії нашого народу, який впродовж багатьох століть відчайдушно боровся за свої землю, свободу і незалежність, стало ухвалення Верховною Радою закону про встановлення Дня державності України.
Глава парламенту Руслан Стефанчук зазначає: «В Україні запроваджують нове свято – День Української Державності! Його відзначатимуть 28 липня. Про це йдеться в ухваленому законі № 5864. Він є логічним продовженням Указу Президента «Про День Української Державності», що був підписаний під час святкування 30-ї річниці Незалежності України. Це рішення сприятиме утвердженню спадкоємності понад тисячолітньої історії українського державотворення. Воно стане чинником опору ворожим наративам росії про Україну як «фейкову державу». Ми повинні відвойовувати кожен сантиметр своєї історії, розчищати наше історичне коріння. Адже ми – самодостатня нація».
Новий закон сприятиме утвердженню спадкоємності українського державотворення і захисту національних інтересів нашої держави, що була відома на політичній карті світу щонайменше з другої половини IX століття.
Підготовці та прийняттю закону про День Української Державності передувала кропітка робота не лише народних депутатів, істориків, правників, а й колективу парламентської газети «Голос України». На сторінках цього видання впродовж 30 (!) років друкувалися наукові розвідки, дослідження істориків і журналістів, присвячені темі витоків та становлення Української Держави, етапам її розвитку, видатним державотворцям. В основу сотень матеріалів відомих науковців Руслана Стефанчука, Валерія Смолія, Степана Кубіва, Григорія Півторака, Володимира Сергійчука, Ольги Щодрої, Олександра Святоцького, Віктора Брехуненка та багатьох-багатьох інших лягли маловідомі чи й узагалі невідомі широкому загалу історичні факти й відомості, добуті останніми роками в архівах зарубіжних країн. Це сприяло відновленню і збереженню історичної справедливості, нівелюванню російських наративів, розповсюджуваних рф щодо України. За московською пропагандою, такої держави «немає і бути не може».
Важливу роль у процесах націєтворення відіграли і фундаментальні книги «Фотолітопис Української державності» та «Українська державність: історико-правничі нариси», у підготовці яких активну участь узяли журналісти «Голосу України». А також книга «30 років Незалежності», підготовлена колективом парламентської газети. Під час презентації дослідження «Українська державність: історико-правничі нариси» Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук підкреслив: «Якщо взяти з точки зору історичної справедливості, історичного розвитку, я думаю, що це одна з найбільш потужних цеглин, яка може стати основою відродження Української державності. Адже в ній настільки комплексно проаналізовані всі питання, які стосувалися Української державності, там проведено всі дискусії з точки зору історії України, яка не просто переповідається російськими каналами, а яка сформована на основі первинних документів фаховими істориками. Я вважаю, що це один із таких найпотужніших вузлів, який може дати поштовх для Української державності».
Попри відомі вже навіть студентам і школярам факти, які свідчать про древність нашого народу й держави (цього року Київ відзначив своє 1540-річчя, втім його літопис розпочався ще раніше) російська квазіісторія наполягає на тому, що «сучасна Україна – цілком і повністю дітище радянської епохи». А «справжня суверенність України можлива лише в партнерстві з росією» – так написав у своїй брехливій статті путін майже на 40 тисяч знаків (13 сторінок формату А4 з одиничним інтервалом) про історичну єдність українців та росіян путін за кілька місяців до віроломного нападу на суверенну Україну.
Широкомасштабне вторгнення рф, потужна інформаційна війна проти України знову ставить на порядок денний дискусію про історію формування Української державності.
В історичних джерелах середньовічну Українську державу з центром у Києві – Києво-Руську – називали Русь або Руська земля, основою її були сучасні українські землі. Давньоруська держава, що в середині IX століття вже підписала договір з могутньою Візантійською імперією, стала фундаментом, на якому постала сучасна Україна. Про укладення мирної угоди між Візантією і Руссю (не плутати з Московією! Для Московської держави назву Русь у Києва поцупить цар Петро I у 1721 році) згадують кілька візантійських авторів, що вважали хрещення київського князя Оскольда неодмінною умовою договору. Серед них і візантійський імператор та письменник Константин Багрянородний. Найімовірніше, угоду було підписано в Константинополі, куди близько 867 року прибуло посольство з Києва (Москва виникає на кілька століть пізніше, перша згадка про неї датується 1147 роком, у 867-му на її місці хіба що жаби кумкали).
Є підстави думати, що Візантія у 60-х роках IX століття зобов’язалась виплачувати Русі щорічну данину, а Русь за це – надавати імперії військову допомогу (ось з яких століть звитяга ЗСУ!). Текст цього договору не зберігся, про нього знаємо від візантійських хронографів. А перший відомий історикам договір Русі з Візантією укладено 911 року між київським князем Олегом та імператором Левом VI і його співправителем Александром. Йому передувала русько-візантійська угода, укладена 907 року після переможного походу Олега на Константинополь, в якій коротко було викладено основні положення мирних стосунків між двома країнами. В угоді 907 року є дві відсутні в договорі 911-го статті: сплата одноразової данини імперією Києворуській державі й право русів на безмитну торгівлю у Візантії. Договір 911 року створював режим найбільшого сприяння руським торговим людям на ринках імперії, а візантійським на Русі – вони мали бути забезпечені житлом, харчами й навіть припасами на зворотний шлях. Метою візантійського уряду під час укладання договору з Олегом було убезпечення північних кордонів і володінь імперії в Криму, а також систематичне одержання військової допомоги від Давньоруської держави, за що імперія зобов’язалася сплачувати Русі щорічну данину.
Цей договір, як і наступний, вписано Нестором-літописцем до «Повісті минулих літ». Наступні договори з Константинополем Київ уклав за князя Ігоря у 941-му та 944 році. Угоди з Візантією укладав і великий київський князь Святослав Ігорович у 971 році. Останній похід Русі на Константинополь датується 1043 роком. Згодом, між 1046-м та 1052 роком договір між двома державами було скріплено шлюбом доньки імператора з четвертим сином Ярослава Всеволодом Ярославовичем. Текст його не зберігся, втім, відомо, що він був сприятливим для Русі.
Арабський автор Ібн Хардадбех у праці «Книга шляхів і країн», написаній не пізніше 840 року, розповідав про участь русів у міжнародній торгівлі. Він повідомляв, що руси доставляли хутра не лише у Візантію, а й в арабські країни через Хазарію, за що сплачували десятину хазарському володарю.
Ще одне авторитетне джерело – автор фракської (Бертинської) хроніки єпископ Пруденцій – повідомляло, що після відвідин посольством русів Візантії у 838 році, метою якого могло бути укладення з імперією торговельної угоди, наступного, 839-го, руські посли прибули в Інгельгейм до короля франків Людовіка Благочестивого. «Баварський географ» – західноєвропейське джерело ІХ століття – свідчить, що руси в середині ІХ століття господарювали в Центрально-Східній Європі, вони були головним незалежним народом на землях між хазарами й уграми.
Професор Львівського національного університету Василь Лизанчук підкреслює: «Під «Руською землею, або «Руссю» (давньоукраїнською державою), розуміли територію Середнього Подніпров’я, визначену містами Київ – Чернігів – Переяслав (землі полян, деревлян, сіверян)». Тільки до цих земель і міст вживали термін «Русь». Ні Новгородська земля, ні Суздальська (як і решта приєднаних до Києва земель), на думку сучасників, Руссю не були. Історики підкреслюють, що у першому Новгородському літописі, на який так полюбляють посилатися і по-своєму трактують на росії, можна прочитати про поїздки новгородців «у Русь» (тобто в Київ, Чернігів або Переяслав). Так само «в Русь» їздили із Ростова, Суздаля.
Отже, Київська Русь, не московська, ростовська чи новгородська, вже в IX– X століттях отримала визнання на міжнародній арені і займала своє важливе місце на політичній мапі світу (про Москву, повторимось, ще ніхто не чув, бо її взагалі не було: ні міста, ні московської держави). А зародження ранньої української державності почалося ще з VІ століття з Антського царства, яке Михайло Грушевський називав давньоукраїнською державою, а антів – давніми українцями. Проіснувала держава антів майже три століття – від початку IV до початку VII століття н.е. – і залишила нам згадки, хоч і скупі, у зарубіжних джерелах.
Відомий історик, авторка багатьох цікавих книжок Ольга Щодра слушно підкреслює, що «новітні спроби довести північне походження назви «Русь» (що і є однією з причин претензій на Україну з боку росії, яка століттями намагається привласнити чужу історію, аби видаватися рівною могутнім державам з великим історичним минулим. – Авт.), як і версія початкової північної Русі, з якою вони безпосередньо пов’язані, не мають переконливих аргументів». Історичні факти свідчать, що на 838 рік уже існувала високо розвинена рання українська держава Русь.
З ІХ століття по 30-ті роки ХІІІ століття Україна-Русь була однією з найбільших і наймогутніших держав Європи, одним із центрів не тільки східнослов’янської, а й усієї європейської культури. Хреститель київських земель князь Володимир був відомий у світі як успішний реформатор, інший київський князь Ярослав Мудрий – як сват Європи, що породичався з правителями багатьох країн. Його донька Анна Київська, ставши дружиною французького короля Генріха I, прославилась освіченістю і благодійністю.
У різні часи українські землі називалися європейцями Sarmatia, Rvssia, Rossia Rossa, Pays des Cosaques, Terra Cosacurrum, Vkraina. Близькі й далекі сусіди, мандрівники відрізняли народ, який населяв ці землі, від північних народів, хоча теж називали його на різних етапах історичного розвитку по-різному. Роси, русини, українці – історичні етноніми одного народу, мовою якого є українська, відома, на думку доктора філологічних наук Василя Лизанчука, ще з VII століття. Про давність калинової, солов’їною, рідної, милої і чудової, як наш народ називає свою мову, свідчать і графіті Софії Київської – собору, збудованого у 1011– 1018 роках, та стінописи в інших давньоруських храмах.
Спадкоємцями Київської Русі стали Галицько-Волинська Русь, Козацька держава, Українська Народна Республіка, Західноукраїнська Народна Республіка, Карпатська Україна та сучасна Україна. За сотні років, відбиваючи ворожі напади, потерпаючи від війн і нападів, у першу чергу наших північних сусідів, які так набиваються нам у брати, що вже три місяці без передиху закидають українські міста крилатими ракетами, мінами і снарядами, від яких загинули тисячі і тисячі українців, нам вдалося зберегти свою ідентичність, об’єднатись у велику і неподільну Україну. У Державу, яка в цій жорстокій війні, обстоюючи свої кордони, історію, мову, культуру, свободу і незалежність, проявляє небачені мужність і рішучість.
28 липня Україна відзначає День Української Державності, встановлений Указом Президента України від 24 серпня 2021 року № 423 з метою утвердження понад тисячолітніх традицій українського державотворення.
Історія українського державотворення сягає своїми витоками Руської середньовічної держави, центром якої був Київ. Прийняття князем Київським Володимиром у 988 році християнства стало для України цивілізаційним вибором. Християнство сприяло піднесенню культури, освіти, дало поштовх розвитку кириличної писемності.
Саме у день вшанування пам’яті видатного державотворця Київського князя Володимира Великого та у День Хрещення Київської Руси–України встановлено День Української Державності. Наразі цей день вшановуємо 28 липня, але уже наступного року з огляду на перехід Православної Церкви України і Української Греко-Католицької церкви на новий стиль календаря, свято перенесено на 15 липня. Відповідний законопроект внесений Президентом України, Верховна Рада підтримала 14 липня 2023 року. В основі концепції державних заходів до цієї дати – тяглість і спадкоємність державотворчих традицій України від Русі до сьогодення.
День Української Державності в Україні нагадує нам про тисячолітню історію державотворення нашої країни. У це свято ми вшановуємо всі етапи нашого державотворення – від Русі до сьогодення, і всіх, хто доклав зусиль, щоб Україна існувала як незалежна, демократична держава.
Державність є уособленням шляху нації до власної держави. Ядром державності є воля до самовизначення, історичний досвід народу, його менталітет і правові традиції. А держава – це спосіб забезпечення і запорука цілісного існування нації.
Тож ми пропонуємо здобувачам освіти, педагогічному колективу та усім гостям сайту згадати і пройти разом усі етапи нашого державотворення, після чого перевірити себе і пройти вікторину за наданими матеріалами УІНП та ДОМАНУМ.
Держава і державність нероздільні як дерево і коріння. Без історичного коріння держава не може існувати. Історія дає суспільству усвідомлення зв’язку поколінь та конструювання спільного шляху.
Історія українського державотворення сягає своїми витоками Руської середньовічної держави, центром якої був Київ. Саме Русь заклала фундамент державницьких традицій українців. Звідси родом герб, грошова одиниця, а, головне, Київ як політичний і культурний центр України.
Тризуб є нашим давнім символом. Сьогодні наше суспільство об’єднує той же знак, що об’єднував і Русь. Ми є спадкоємцями Русі, Тризуба Володимира Великого. Князь Володимир Великий – уособлення розбудови Русі. Прийняття у 988 році християнства стало для України цивілізаційним вибором. Русь підтримувала політичні, економічні та культурні зв’язки з більшістю європейських держав того часу.
Традиції Русі у розбудові загальноєвропейського культурно-релігійного простору продовжили, зокрема, Галицько-Волинське князівство, Українська козацька держава, Українська Народна Республіка, Західноукраїнська Народна Республіка, Українська Держава гетьмана Павла Скоропадського, Карпатська Україна та сучасна незалежна Україна.
День Української Державності нероздільно пов’язаний із розвитком війська та військовими традиціями. Захисники нашої державності є нащадками воїнів русичів, козаків, січових стрільців, вояків УПА. Сучасні Збройні Сили України, стримуючи агресора – Російську Федерацію, захищаючи суверенітет і незалежність Української держави, доводять, що українці – народ-військо. Впродовж тривалої історії українці не полишали боротьби за свободу та здобуття державності. Першу в ХХ столітті незалежність Україна проголосила 22 січня 1918 року. Актом 24 серпня 1991 року відновила її.
Кілька разів у ХХ столітті Україна здобувала суверенітет і втрачала його через внутрішні незгоди під час зовнішньої агресії. Національна єдність – обов’язкова умова збереження державності.
Знання історії нашого державотворення в усій тяглості є потужною силою проти маніпуляцій історичними фактами в умовах інформаційної війни РФ проти України.
Реальна історія спростовує фейки російської пропаганди, буцімто українці та росіяни – єдиний народ, а Україна – штучна нежиттєздатна держава. Тому нинішня війна – це не лише боротьба за майбутнє нашої держави, а й за її минуле, національну незалежність та ідентичність.
Пропонуємо познайомитись з корисними тематичними матеріалами і пройти вікторину.
Корисні тематичні посилання Українського інституту національної пам’яті:
Відео “Історія України за 15 хвилин” https://www.youtube.com/watch?v=ITw2Lk93qrY
Відео “ІстФакт. “Історія Тризубу” https://www.youtube.com/watch?v=m3n70kgNIgw
Виставка «Творці української державності: до 30-річчя заснування УГС» https://uinp.gov.ua/vystavkovi-proekty/vystavka-tvorci-ukrayinskoyi-derzhavnosti-do30-richchya-zasnuvannya-ugs
Виставка «Символ твоєї свободи. 100 років Державного герба України» https://uinp.gov.ua/vystavkovi-proekty/vystavka-symvol-tvoyeyi-svobody-100-rokivderzhavnogo-gerba-ukrayiny
Виставка «Воїни. Історія українського війська» https://uinp.gov.ua/vystavkovi-proekty/vystavka-voyiny-istoriya-ukrayinskogo-viyska
Виставка «Кожен із нас – воїн» https://uinp.gov.ua/vystavkovi-proekty/vystavka-kozhen-iz-nas-voyin
Інфографіка “Тисячолітній спадок Української державності” Інфографіка – Google Диск “НАШ ГЕРБ. Українські символи від княжих часів до сьогодення” https://rodovid.net/product/233/nash-herb-ukrayinski-symvoly-vid-kniazhykh-chasivdo-sohodennia-pdf-fajjl/
Інфографіка “Чому українці та росіяни історично – не «братні народи»” https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/rosiysko-ukrayinska-viyna-istorychnyykontekst/chomu-ukrayinci-ta-rosiyany-istorychno-ne-bratni-narody-infografika
Корисні тематичні посилання Донецької обласної Малої академії наук учнівської молоді:
У 2022 році в межах проєкту #ДОНЕЧЧАНИ_ДЕРЖАВОТВОРЦІ, що був ініційований Донецькою обласною державною адміністрацією, було розроблено вебвітрину з матеріалами про місце та роль нашого регіону в тисячолітньому процесі українського державотворення: https://sites.google.com/view/historylab/28-07-2022
Онлайн-вікторина до матеріалів проєкту: https://learningapps.org/watch?v=px4mc85dc22
У 2023 році підготовлено відеолекції, які пропонуються вашій увазі:
Частина І: https://youtu.be/pVUpB-75Xs4 (розповідається про Володимира Великого як полководця, а саме про військові походи, озброєння його дружини, систему оборонних прикордонних укріплень кінця Х - початку ХІст.)
Частина ІІ: https://youtu.be/2EvqCqgIssM (розповідається про Володимира Великого як реформатора, а саме про його спроби зміцнити владу та забезпечити духовну єдність держави за допомогою релігії - спочатку язичництва, потім – християнства).
Презентації до відеолекції:
https://drive.google.com/drive/folders/1ezDeQ4aHKJbzZEz3CrX95-p5S6U6x0r9?usp=sharing
Також увазі дітей пропонуємо ознайомитись з матеріалами інтерактивної книги до Дня Державності, а головне - з уявними сторінками в соціальних мережах головних українських державотворців, таких як княгиня Ольга, Володимир Великий, Ярослав Мудрий та багато інших, а наприкінці ще й пограти самому або з друзями, намагаючись впізнати українську історичну постать за висловлюваннями та сучасним портретом. Це дуже захопливо та цікаво! Тож, вирушай у приголомшливу подорож старих нових знайомств за покликанням: