1993 рік

29 квітня 1993 року. Президент України Л.Кравчук своїм Указом №152/93 призначив Косаківського Л.Г. Представником Президента України у місті Києві. 

7 травня 1993 року. Л.Косаківський заборонив видачу дозволів на розміщення нових торгівельних кіосків, а також розпорядився демонтувати раніше незаконно встановлені, що захаращують місто, створюють антисанітарію й слугують прикриттям для відмивання коштів криміналітетом. За найскромнішими підрахунками неоподаткований прибуток з одного комерційного кіоску, який повз бюджету потрапляв прямісінько в кишеню спритних ділків, складав щонайменш мільйон карбованців. Тому новий глава міськдержадміністрації й розпорядився навести лад у цій справі, щоб торгівля поповнювала міську казну, а не дозволяла метким хлопцям робити гроші «на асфальті». 

12 травня 1993 року. У ході свого першого після призначення представником Президента України в Києві робочого об’їзду будівельних об’єктів міста, що в подальшому стали регулярними, Л.Косаківський побував на комбінаті дитячого харчування на Оболоні, строки введення якого попередньою владою були зірвані на рік, де завдяки зусиллям нової адміністрації відбувся пробний пуск лінії з виходом готової продукції. Новопризначений глава міської державної адміністрації в ході відвідання комбінату розпорядився виділити 500 млн крб, потрібних для завершення робіт, а також поставив відповідним міським службам завдання проаналізувати будівельну готовність соціальних об’єктів, що зводяться, та забезпечити найближчим часом введення в експлуатацію в першу чергу тих закладів, які задовольняють нагальні потреби киян, у тому числі хлібокомбінату, на якому він побував також цього ж дня. 

14 травня 1993 року. Кабінет Міністрів України за поданням Київської міської державної адміністрації своїм розпорядженням №  302-р затвердив техніко-економічні обґрунтування будівництва Подільсько-Воскресенської лінії Київського метрополітену та Подільського мостового переходу через р. Дніпро, розроблені інститутами «Київметропроект» і «Київшляхпроект», і визначив термін будівництва 9 років. 

28 травня 1993 року. Президент України Л.Кравчук та представник глави держави в столиці Л.Косаківський взяли участь у церемонії пуску першої черги комбінату дитячого харчування на Оболоні потужністю 25 тонн продукції восьми найменувань за зміну для дітей до трьох років життя — підприємства світового рівня, що не мало на той час аналогів в Україні та країнах СНД. 

28 травня 1993 року. Президент України Л.Кравчук та його представник у столиці Л.Косаківський відкрили стаціонар медико-санітарної частини корпорації «Київміськбуд» (Червонозоряний проспект, 25/16). Ця вкрай важлива для обслуговування близько 120 тис. київських будівельників та мешканців Залізничного району Києва лікарня профінансована за рахунок міського бюджету. Л.Косаківський передав у дарунок новій медичній установі ультразвуковий діагностичний апарат фірми «Сіменс». 

29 травня 1993 року. Київська міська державна адміністрація повернулася в будинок по вул. Хрещатик, 36. Вивільнені приміщення 1-4 поверхів споруди на Михайлівській площі, 1 передані в користування Міністерству закордонних справ України. 4-5 поверхи будинку залишились в користуванні Київради. 

29 травня 1993 року. Президент України Л.Кравчук у День Києва зустрівся на Хрещатику, 36 із керівниками столиці та її районів, на якій обговорив із ними нагальні проблеми столиці та шляхи їх вирішення, а згодом взяв участь у святкових заходах. 

30 травня 1993 року. Л.Косаківський дав старт першому «Пробігу під каштанами», спортивно-благодійній акції, яка від тих пір щороку включається до офіційної програми святкування Дня Києва. 

30 травня 1993 року. За пропозицією керівництва Києва Федерацією футболу України започаткована нова традиція — проведення фіналу Кубка України з футболу на День Києва на НСК «Олімпійський». Переможця Кубка 1991-1992 рр. — «Динамо» (Київ) — привітав присутній на матчі Л.Косаківський. 

Травень 1993 року. У рамках Днів Києва вперше пройшов художній вернісаж на вул. Костельній. Перетворення її на вулицю мистецтв почалося ще за рішенням Печерської районної адміністрації, яку на той момент очолював Л.Косаківський. У подальшому за підтримки міської влади тут був створений культурно-художній центр, куди ввійшло 7 художніх галерей і 8 творчих майстерень. 

11 червня 1993 року. У Київському палаці дітей та юнацтва відбулася зустріч Президента України Л.Кравчука та його представника в Києві Л.Косаківського з «золотими» медалістами. Виступаючи перед випускниками київських шкіл Л.Косаківський повідомив про рішення міської державної адміністрації вперше встановити виплату медалістам одноразової премії в сумі 30 тис. карбованців. Надалі ця практика стала постійною. 

29 червня 1993 року. За поданням Київської міської державної адміністрації сесія Київради вперше в країні виділила 681 млн крб на оздоровлення київських дітей улітку 1993 року та 300 млн крб профспілковим санаторіям міста для здешевлення вартості путівок. У подальшому досвід Києва Кабінетом Міністрів був розповсюджений на всю територію України. 

1 липня 1993 року. У приміщенні Печерського телефонного вузла компанія UMC запускає першу в Україні мережу стільникового зв'язку аналогового стандарту NMT. Перший дзвінок здійснює Президент України Леонід Кравчук. У заходах із цієї нагоди взяв участь Л.Косаківський. 

2 липня 1993 року. З метою підвищення ефективності управління містом Л.Косаківський видав розпорядження № 708 про реорганізацію міської державної адміністрації, відмовившись від системи департаментів, що не виправдала себе, та запровадив у структурі адміністрації секретаріат, головні управління, управління, відділи та інші її служби. 

2 липня 1993 року. Представник Президента України у Києві Л.Косаківський підписав розпорядження «Про будівництво електропідстанції «Троєщина-2», «Позняки» та котелень «Пирогово», «Позняки». 

13 липня 1993 року. Згідно зі спільним розпорядженням представника Президента України в місті Києві Л.Косаківського та голови Київради В.Нестеренка № 96/737 нові вулиці на масиві Осокорки-Позняки Харківського району м. Києва отримали такі назви: проспект Петра Григоренка, вулиця Олени Пчілки, вулиця Княжий Затон, вулиця Срібнокільська, вулиця Урлівська, вулиця Олександра Мишуги, вулиця Соломії Крушельницької, вулиця Лариси Руденко, вулиця Вишняківська, вулиця Вирлицька, вулиця Бориса Гмирі, вулиця Михайла Гришка.

3-11 серпня 1993 року. Л.Косаківський взяв участь у третій всесвітній конференції мерів «За мир через солідарність між містами», що проходила в Хіросімі й Нагасакі (Японія). У цьому авторитетному форумі взяли участь представники 126 міст світу. На пленарному засіданні, яке відкрив голова 47-ої сесії Генеральної Асамблеї ООН Стоян Ганєв, у числі 13 промовців виступив представник Президента України в Києві Л.Косаківський. Він висвітлив позицію України щодо ліквідації ядерної зброї, і привернув увагу світової громадськості до необхідності об`єднання зусиль у справі ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Цей виступ мав відгук у засобах масової інформації Японії. 

Делегація Києва побувала також у порідненому місті Кіото, де зустрілася із щойно переобраним мером цього міста Тамаюкі Танабе. Була підписана спільна заява керівників обох міст про подальший розвиток співробітництва між Києвом та Кіото. 

22 серпня 1993 року. Л.Косаківський відкрив у Печерському ландшафтному парку міську виставку квітів, яка тут була вперше розгорнута згідно з його розпорядженням від 27.07.1993 № 907 (за радянських часів вона, зазвичай, у значно менших масштабах, проходила на пагорбі в Хрещатому парку поруч із колишнім стерео-кінотеатром «Дніпро», а потім тривалий час взагалі не проводилася) і стала окрасою святкування Дня Незалежності України. Її відвідав Президент України Л.Кравчук. Сотні тисяч киян і гостей столиці мали можливість милуватися тут чудовими квітковими композиціями — талановитими витворами рук трудівниць «Київзеленбуду», Центрального республіканського ботанічного саду АН України, Ботанічного саду ім. академіка А.В.Фоміна, Державного торгово-виставочного центру «Квіти України», інших виробників квіткової продукції міста і області. Виставка тривала до 24 серпня. У подальшому такі виставки до Дня Незалежності України в цьому місці стали постійними. 

26 серпня 1993 року. Розпорядженням представника Президента України у Києві Л.Косаківського № 910 затверджена програма першочергових заходів Київської міської державної адміністрації, спрямованих на стабілізацію соціально-економічної ситуації у м. Києві. 

2 вересня 1993 року. Уперше в Україні відбувся аукціон по продажу комунального майна міста, що пройшов на Українській універсальній біржі. Виторг, який поповнив бюджет, склав 21 млрд 169 млн крб. 

12 вересня 1993 року. На Михайлівській площі міста Києва було відкрито пам'ятний знак «Жертвам Голодомору 1932-1933 років» із граніту й бронзи, що символізує собою хрест, матір-берегиню як символ України з опущеними від розпачу руками й дитиною на грудях. Автори пам'ятного знака — художник В.Перевальський та архітектор М.Кислий. У церемонії взяли участь Президент України Л.Кравчук, представник Президента України в м. Києві Л.Косаківський, інші керівники держави й міста, народні депутати, представники громадськості та всіх областей держави. 

10 вересня 1993 року. Відбулася перша велика прес-конференція представника Президента України у м. Києві Л.Косаківського після його призначення на цю посаду в квітні поточного року. Був представлений повністю сформований керівний склад держадміністрації, окреслені пріоритети, які для себе визначила нова влада міста на цьому етапі: забезпечити людей усім необхідним (продовольство, транспорт, будівництво житла, охорона здоров`я, безпека киян), пом`якшити для жителів столиці черговий удар інфляції. Глава адміністрації розповів про перші кроки для розв`язання пекучих проблем мегаполісу. Поділилися з журналістами нові керманичі столиці й своїми перспективними планами, наголосили на намірі використати максимально ефективно всі потенціальні можливості, які в наявності міської громади, задіяти нові підходи для вирішення повсякденних питань життєдіяльності міста. Ця зустріч, і зважена, не метушлива, конструктивна діяльність нового представника Президента в столиці, який взяв паузу для спілкування із четвертою владою для налагодження більш ефективної роботи, і вийшов на загал, коли йому вже було про що конкретно поінформувати городян, а не займатися саморекламою, отримала схвальні відгуки в пресі. 

16 вересня 1993 року. Л.Косаківський підписав розпорядження № 982 про проведення проектно-вишукувальних робіт і реконструкцію Печерського ландшафтного парку для проведення загальноміських та районних культурних заходів. Об’єкт у подальшому отримав назву «Співоче поле». 

17 вересня 1993 року. Кабінет Міністрів України за пропозицією Київської міської державної адміністрації своєю постановою від 17 вересня 1993 р. № 746 передав до комунальної власності міста Києва аеропорт «Київ» (Жуляни). 

30 вересня 1993 року. У місті розпочався опалювальний сезон 1993-1994 рр. 

1 жовтня 1993 року. Представник Президента України в Києві Л.Косаківський та голова Київради В.Нестеренко підписали в Києві із примаром Кишинева Ніколає Костіним (Молдова) Договір про економічне, науково-технічне й культурне співробітництво між двома столицями. 

5 жовтня 1993 року. Л.Косаківський і мер Преторії (Південно-Африканська Республіка) Ніколас Йоханес Ван дер Мерве Стофберг підписали в Києві Угоду про дружбу й співробітництво між двома столицями. 

19 жовтня 1993 року. У Києві підписано Угоду про дружбу та співробітництво між Києвом та Будапештом, Угорщина. 

29 жовтня 1993 року. У театрі «Капітоль» в Тулузі (Франція) Л.Косаківський, який прибув сюди на чолі офіційної делегації міста Києва, та мер Тулузи Домінік Бадіс урочисто відкрили Дні Києва в цьому місті-побратимі, які тривали до 17 січня 1994 року. Ці заходи стали наймасштабнішими за всю історію споріднених зв`язків столиці України з містами інших країн, що значно посприяло визнанню нашої країни у світі після здобуття нею незалежності. У рамках Днів Києва в Тулузі тут окрім офіційної делегації в складі 14 осіб побували представники вищої освіти, науки, культури, охорони здоров`я, промисловості, торгівлі та інших галузей із метою налагодження міцніших взаємовигідних стосунків із французькою стороною. Киянами була запропонована різнопланова культурна програма. Пройшли виставки «Мистецтво в Україні», на якій були представлені твори українського авангарду 1910-1930 рр., «Золото степів», де відвідувачі могли побачити 200 експонатів музею історичних коштовностей, а також виставки художньої фотографії, графіки тощо. Відбулися симпозіум зі скульптури, фестиваль українських фільмів, показ мод, дні національної кухні, змагання футболістів, регбістів та юних шахістів. Представники ділових кіл установили плідні контакти. 

3 листопада 1993 року. Л.Косаківський відкрив міжнародну виставку «УКРАЇНА-АМЕРИКА’93», що пройшла в Палаці спорту 3-7 листопада 1993 року. 

4 листопада 1993 року. Виходячи з важливості налагодження сталих зв'язків і плідного співробітництва в інтересах соціально-економічного, інтелектуального й культурного розвитку м. Києва як столиці суверенної України, Академія наук України (Б.Патон) і Київська міська державна адміністрація (Л.Косаківський) уклали Договір про співробітництво. Метою Договору визначено сприяння ефективному використанню наукового потенціалу Академії наук України для вирішення практичних проблем міського господарства, прискорення впровадження у виробництво завершених наукових розробок і випуску на їх основі високотехнологічної продукції, створення необхідних умов для проведення наукових досліджень, і закріплення висококваліфікованих кадрів. Роботи за Договором у подальшому здійснювалися згідно з «Програмою співробітництва між Академією наук України та містом Києвом», що укладалася на відповідний рік. 

5 листопада 1993 року. Представник Президента України у м. Києві Л.Косаківський у зв’язку з 50-річчям визволення Києва від німецько-фашистських загарбників підписав розпорядження № 1150 «Про додаткові заходи щодо посилення соціального захисту учасників Великої Вітчизняної війни», якими передбачалося забезпечення їх житлом, ліками на пільгових умовах, додаткове медичне, торгівельне обслуговування тощо та розпорядився також надати матеріальну допомогу  кожному ветерану війни в розмірі 100 тис. крб. Така практика виплати грошової допомоги учасникам війни до визначних дат стала в подальшому постійною, а досвід Києва був Урядом розповсюджений на всю територію держави. 

5 листопада 1993 року. Л.Косаківський виступив із доповіддю на урочистих зборах у палаці «Україна» з нагоди 50-річчя визволення м. Києва від німецько-фашистських загарбників. 

5 листопада 1993 року. У Києві продемонстровано перший зразок нового вітчизняного тролейбуса К-12, розробленого на Київському державному авіазаводі за підтримки Київської міської державної адміністрації. 

6 листопада 1993 року. В день 50-річчя визволення м. Києва від німецько-фашистських загарбників уперше після проголошення Незалежності нашої держави відбулася хода ветеранів війни (що в подальші роки стала традиційною) під своїми бойовими червоними знаменами та штандартами фронтів, котрі брали участь у визволенні України від німецько-фашистських загарбників, Хрещатиком, вулицями Грушевського й Січневого повстання до меморіального комплексу «Український державний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 років» на Дніпровській кручі, на території якого відбулося грандіозне театралізоване свято «Форсування Дніпра й штурм Києва», а потім їм була запропонована солдатська каша та «наркомівські» сто грамів. 

12 листопада 1993 року. Представник Президента України в Києві Л.Косаківський та голова Київради В.Нестеренко підписали в Києві з лорд-мером Хельсінки (Фінляндія) Карі Рахкамо (Kari Rahkamo) Меморандум про дружбу та співробітництво між містами-столицями. 

15 листопада 1993 року. Згідно з розпорядженням  представника Президента України в місті Києві № 117 створено Музей-майстерня І.П. Кавалерідзе. Розташувався він на Андріївському узвозі, в будинку № 21, де жив і творив митець. 

2 грудня 1993 року. Президент України Л.Кравчук разом із Представником Президента України у м. Києві Л.Косаківським здійснив робочу поїздку столицею, у ході якої відвідав низку промислових підприємств і соціальних закладів столиці. 

10 грудня 1993 року. Представник Президента України у м. Києві Л.Косаківський підписав розпорядження № 1253 (із доповненнями згідно з розпорядженням № 12 від 11 січня 1994 року) про програму розвитку київського метрополітену до 2010 року. Виконання цієї програми було, починаючи з 1996 року, зірвано наступним складом міської адміністрації на чолі з О.Омельченком. 

13 грудня 1993 року. У Пекіні, де на чолі делегації столиці України перебував із візитом Л.Косаківський, підписано Угоду про встановлення дружніх зв’язків між Києвом та Пекіном. Київ став єдиним містом-побратимом Пекіна серед столиць країн СНД. 

18 грудня 1993 року. Газета міської ради «Хрещатик» повідомила, що рішенням XV сесії Київради № 5 задоволено заяву Л.Косаківського про складання ним повноважень депутата міської ради в зв`язку із призначенням його представником Президента України в столиці. 

25 грудня 1993 року. У Палаці культури «Україна» розпочалися святкові новорічні вистави для юних киян, що тривали до 15 січня 1994 року. Згідно з розпорядженням представника Президента України у місті Києві Л.Косаківського на їх проведення виділено 1 млрд 215 млн крб, з них 750 млн крб пішло на оплату запрошень із подарунком для дітей-сиріт, дітей зі шкіл-інтернатів, з малозабезпечених сімей та тих, що постраждали від наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. У наступні роки проведення таких заходів стало постійною практикою міської влади. 

30 грудня 1993 року. Відбулося свято засвічення новорічної ялинки на Майдані Незалежності, що в подальшому стало щорічною традицією. 

1994 рік

4 – 6 січня 1994 року. У пансіонаті «Сосновий бір» відбувся перший фестиваль творчості дітей-інвалідів «Повір у себе», на проведення якого міська влада виділила 200 млн крб. Надалі він проводився щорічно. 

10 січня 1994 року. Л.Косаківський і президент Кракова Йозеф Ляссота, який прибув до Києва на чолі офіційної делегації, у ході зустрічі в Київській міській державній адміністрації домовились про подальший розвиток та інтенсифікацію дружніх зв`язків між двома містами. 

11 січня 1994 року. Представник Президента України в м. Києві Л.Косаківський видав розпорядження №10 «Про оренду нежилих приміщень, що належать до комунальної власності міста», яким запроваджено прозорі механізми прийняття рішень із цього питання. Передача в оренду нежитлових приміщень надалі здійснювалася не одноособово, а після колективного розгляду пропозицій на спеціально утвореній комісії, а нежитлових будинків — за конкурсом тим суб’єктам підприємницької діяльності, які запропонували найкращі умови участі у вирішення пріоритетних економічних і соціальних проблем міста, подальшої експлуатації об’єктів оренди, а за рівних умов, — найвищу плату за право оренди. 

1 лютого 1994 року. Представник Президента України у м. Києві Л.Косаківський видав розпорядження № 57 «Про створення Київської дитячої Академії мистецтв». 

4 лютого 1994 року. Л.Косаківський та президент польської столиці Станіслав Вигановський підписали у Варшаві Угоду про дружбу та співробітництво між Києвом та Варшавою. 

21 лютого 1994 року. У Гавані підписано Угоду про встановлення дружніх зв’язків між Києвом та Гаваною, Куба. 

9 березня 1994 року. Л.Косаківський взяв участь в ювілейному літературно-мистецькому вечері з нагоди 180-річчя Великого Кобзаря в Державному музеї Тараса Шевченка.

15 березня 1994 року. Л.Косаківський із метою відновлення стародавніх традицій м. Києва як одного з європейських центрів торгівлі, зміцнення й розширення міжнародних економічних зв’язків, залучення до народного господарства України та м. Києва іноземних інвестицій, активізації експортно-імпортних процесів, насичення споживчого ринку міста підписав розпорядження Київської міської державної адміністрації № 179 про відновлення з 1997 року — до 200-річчя від дня відкриття в Києві — діяльності широко відомого у свій час Контактового ярмарку на Подолі. Як перший крок у межах схваленої програми відновлення діяльності Контрактового Ярмарку вирішено провести 13-16 травня 1994 року виставку «Київський весняний ярмарок — 94». Доручено також підготувати установчі документи акціонерного товариства відкритого типу «Київський міжнародний контрактовий ярмарок».

17 березня 1994 року. Л.Косаківський взяв участь в урочистій презентації, присвяченій проведенню в Києві 16-23 червня 1994 року першого міжнародного конкурсу балету ім. Сержа Лифаря, що пройшла в Державному музеї Тараса Шевченка (бульвар Тараса Шевченка, 12).

18 березня 1994 року. За поданням міської державної адміністрації Президент України Л.Кравчук видав Указ № 99/94 «Про деякі заходи для забезпечення виконання містом Києвом функцій столиці України». 

21 березня 1994 року. Представник Президента України у м. Києві Леонід Косаківський підписав розпорядження № 199, у якому, зокрема, зазначалося: «враховуючи гостру потребу в житловій площі для іногородніх студентів Університету «Києво-Могилянська Академія», відповідно до клопотання ректорату університету та з метою оперативного вирішення фінансування й забезпечення своєчасного введення будинку гуртожитку в експлуатацію, закріпити за Університетом «Києво-Могилянська Академія» незавершений будинок гуртожитку загальною площею 6 630 кв. м, спорудження якого велося за рахунок державних централізованих капіталовкладень на житловому масиві Вигурівщина-Троєщина, XIII мікрорайон, ділянка 51 по вул. Марини Цвєтаєвої». Так Києво-Могилянська Академія отримала свій перший гуртожиток на 660 місць. 

22 березня 1994 року. У Києві за участю Президента України Л.Кравчука, в.о. прем’єр-міністра Ю.Звягільського, представника глави держави в столиці Л.Косаківського, голови Нацбанку В.Ющенка відкрилася перша друкарська лінія по виготовленню національної валюти банкнотно-монетного двору Національного банку. Міська влада погодила використання із цією метою приміщень одного з колишніх філіалів заводу «Арсенал» у Ватутінському районі Києва та відведення відповідної земельної ділянки. 

Квітень 1994 року. Л.Косаківський разом із начальником «Укрзалізниці» Л.Железняком побував на місці спорудження нового пасажирського павільйону (зараз — Південний вокзал) станції Київ-Пасажирський. Погоджені організаційно-технічні та фінансові питання початку його будівництва з урахуванням уже проведених робіт по підготовці території. 

14 квітня 1994 року. Л.Косаківський у супроводі свого першого заступника та керівників окремих управлінь здійснили обліт Києва на вертольоті, який, передусім, мав мету безпосередньо ознайомитись із проходженням весняної повені, визначити можливості й засоби протидії їй. Оглядини міста з висоти також давали можливість переконатися в тому, які резерви й перспективи є для подальшої забудови міста, що робиться за численними парканами, які заходи потрібно вжити, аби протидіяти незаконній забудові й захаращенню ними міста. Надалі такі обльоти території столиці практикувалися двічі на рік: на початку весни й наприкінці осені. 

18 квітня 1994 року. На спільному засіданні колегій Київської міської державної адміністрації та міністерства транспорту України прийнято рішення «Про поліпшення обслуговування пасажирів на Київському залізничному вузлі та перспективи його розвитку».

19 квітня 1994 року. У Харківському районі столиці гостинно відчинила свої двері дитяча поліклініка на 640 відвідувань за зміну — унікальна дитяча установа, збудована за індивідуальним проектом, що не мала аналогів у країні. У заходах із цієї нагоди взяли участь Президент України Л.Кравчук, його представник у столиці Л.Косаківський. 

22 квітня 1994 року. Видано розпорядження Представника Президента України у м. Києві Л.Косаківського № 304 «Про заходи щодо знешкодження, захоронення промислових відходів та створення безпечних умов проживання киян». 

Квітень 1994 року. Представник Президента України в м. Києві Л.Косаківський прийняв на Хрещатику, 36 вихованців балетної школи Терада з міста-побратима Кіото — 27 юних балерин з Японії разом із керівниками цієї школи, подружжям Хіроясі та Мітіко Терада. Відбулася тепла, щира зустріч. На сцені Національної опери України пройшов спільний концерт колективу цієї школи та учнів Київського хореографічного училища. 

24 – 28 квітня 1994 року. У місті Кіото (Японія) пройшла IV всесвітня конференція історичних міст, у якій взяла участь делегація столиці України на чолі з Л.Косаківським. На цьому представницькому форумі представники 45 міст із 40 країн створили Всесвітню лігу історичних міст. Київ виступив одним з її фундаторів. 

26 квітня 1994 року. У Києві відкрили Пам'ятний Знак Жертвам Чорнобильської Катастрофи (вулиця Чорнобильська на розі з проспектом Перемоги в Ленінградському  районі). 

5 травня 1994 року. Представник Президента України у м. Києві Леонід Косаківський розпорядився виділити 60 тис. дол. США на оздоровлення дітей Ватутінського району столиці, які постраждали від наслідків аварії на ЧАЕС, у Словаччині. 

5 травня 1994 року. Представник Президента України у м. Києві Леонід Косаківський відвідав госпіталь інвалідів війни в Пуща-Водиці. 

9 травня 1994 року. Президента України Л.Кравчук і Л.Косаківський привітали в палаці культури «Україна» ветеранів війни з Днем перемоги. Відбувся великий концерт. 

9 – 13 травня 1994 року. Л.Косаківський у складі офіційної державної делегації взяв участь у заходах у зв’язку із проведенням Днів України у Фінляндії. Під час відвідання столиці Фінляндії Хельсінки та міста-побратима Києва Тампере він також провів переговори щодо поглиблення та розвитку зв’язків у відповідності з підписаними раніше угодами зі своїми колегами — мерами міст Хельсінки та Тампере. 

13-16 травня 1994 року. У Палаці спорту як перший крок у межах програми відновлення діяльності Контрактового Ярмарку пройшла виставка «Київський весняний ярмарок — 94», яку відкрили Президент України Л.Кравчук та Л.Косаківський. У подальшому контрактові виставки проводились двічі на рік — навесні й восени. 

20 травня 1994 року. Представник Президента України у м. Києві Л.Косаківський видав розпорядження «Про заходи щодо поліпшення естетики міського середовища міста Києва».

20 травня 1994 року. Підписана угода про співробітництво м. Києва та області на 1994-1995 рр. Така взаємовигідна співпраця дозволяла, з одного боку, забезпечити киян найважливішими продуктами харчування в зимово-весняний період, із другого — поліпшити матеріально-технічне забезпечення господарств та надати допомогу в розвиткові соціальної сфери села, організувати виробництво необхідних селянам запасних частин для сільськогосподарської техніки, іншої потрібної продукції на промислових підприємствах столиці. Подібні угоди в подальшому укладені й з іншими областями. 

20 травня 1994 року. У ході виставки-ярмарку продукції, що виробляється підприємствами Києва і столичної  області для потреб агропромислового комплексу, організованій Київськими міською та обласною адміністраціями, що пройшла в м. Вишневому Київської області, яка в подальшому стала традиційною, укладено 180 договорів між київськими підприємствами й сільськими господарствами області, реалізовано продукції на 1,5 млрд крб. 

23 травня 1994 року. У ході Днів слов’янської писемності й культури на Михайлівській площі встановлено макет пам’ятника княгині Ользі, зруйнованого більшовиками в 1919 році. На мітингу виступив Л.Косаківський. 

25 травня 1994 року. Л.Косаківський супроводжував Президента України Л.Кравчука, який відвідав Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України, де ознайомився з безцінними скарбами вітчизняної культури, що зберігаються тут у відділі рукописів. Глава міської адміністрації також взяв участь у зустрічі Президента з науковцями, педагогами, літераторами, яка відбулася одразу після огляду матеріалів відділу рукописів. 

27 травня 1994 року. Л.Косаківський взяв участь у відкритті нових сходин на Замкову гору на Подолі, які замінили старі дерев’яні на більш довговічні, оздоблені елементами художнього лиття.

28 травня 1994 року. Прийнята постанова Кабінету Міністрів України № 337 «Про заходи щодо забезпечення м. Києва транспортними заходами загального користування», підготовлена Київською міською державною адміністрацією спільно з відповідними міністерствами та відомствами. 

1 червня 1994 року. Представник Президента України в м. Києві Л.Косаківський у міжнародний день захисту дітей вручив ордери на квартири, побудовані коштом міста, 14 багатодітним сім’ям. 

3 червня 1994 року. Розпорядженням представника Президента України у м. Києві № 471 затверджено Положення про організацію реконструкції жилих будинків у центральній частині м. Києва. 

5 червня 1994 року. В ефірі телекомпанії «ТЕТ» вперше вийшла програма «Тэт-а-тэт с мэром», у якій Л.Косаківський відверто розповідав про життя, проблеми міста, заходи щодо їх розв’язання, відповідав на питання киян. З 1995 року ця програма в рубриці вихідного дня «Віч-на-віч із мером» щонеділі о 20.30 виходила на ТРК «Київ» і мала доволі високі рейтинги. Була закрита за вказівкою зверху в 1996 році під час подій, відомих під назвою «переворот на Хрещатику». 

8 червня 1994 року. З метою забезпечення столиці плодоовочевою продукцією, на виконання угоди між м. Києвом та Київською областю на 1994-1995 рр. представник Президента України у м. Києві Л.Косаківський своїм розпорядженням № 483 виділив 51850 дол. США на придбання засобів захисту рослин для спеціалізованих господарств області. 

10 червня 1994 року. Президент України Л.Кравчук та керівник Київської міської державної адміністрації Л.Косаківський заклали перший камінь у фундамент майбутнього республіканського опікового центру на столичному масиві Троєщина. 

16 червня 1994 року. У Національній опері Україні при підтримці міської влади урочисто відкрився перший міжнародний конкурс балету імені Сержа Лифаря. Учасників конкурсу, гостей і глядачів привітав Л.Косаківський. 

17 червня 1994 року. Представник Президента України в м. Києві Л.Косаківський підписав розпорядження № 506 «Про створення матеріально-технічної бази Київської дитячої Академії мистецтв» із метою забезпечення необхідних умов для її роботи. 

20 червня 1994 року. Л.Косаківський, Ю.Григорович та вдова С.Лифаря Л.Аллефельд відкрили пам’ятну дошку Сержу Лифарю на будинку колишньої 8-ої київської гімназії, де він навчався (див. фото). 

23 червня 1994 року. На додаток до свого розпорядження від 5.10.93 «Про Міжнародний конкурс балету імені Сержа Лифаря у м. Києві», представник Президента України в м. Києві Л.Косаківський розпорядженням № 526 виділив для сформування призового фонду цього конкурсу 16 тис. дол. США. 

23 червня 1994 року. Л. Косаківський та голова Верховної Ради України О.Мороз зробили перший символічний удар по м’ячу в матчі зірок київського «Динамо» та зірок світу, що відбувся на республіканському стадіоні в м. Києві в присутності 50 тис. глядачів під егідою Міжнародного благодійного фонду Олега Блохіна. 

23 червня 1994 року. Л.Косаківський зустрівся в палаці культури «Україна» із медалістами — випускниками київських шкіл. 

24 червня 1994 року. Л.Косаківський підписав розпорядження № 548 «Про заходи по підготовці та проведенню реконструкції малометражних будівель масової житлової забудови 60-х років» — так званих «хрущоб». Виконання даної програми було провалено наступним складом міської адміністрації на чолі з О.Омельченком. 

24 червня 1994 року. На одному з найбільших житлових масивів столиці Троєщині (проспект Маяковського, 56А) відкрилася АТС-510 на 15 тис. номерів, обладнана за останнім словом комунікаційної техніки по ліцензії фірми «Сіменс». Право першого дзвінка було надано Л.Косаківському. 

25 червня 1994 року. Л.Косаківський на випускному балі вручив атестати випускникам Кловського ліцею, документи щодо утворення якого він підписав, ще перебуваючи на посаді голови Печерського райвиконкому. Вітаючи випускників із цією знаменною подією в їхньому житті, керівник міської державної адміністрації вибачився перед дітьми за дорослих. Ми дорослі, — наголосив він, — винні перед дітьми, бо не все зробили для того, аби в них було менше труднощів на початку великого путі. 

26 червня 1994 року. Відбувся перший тур виборів голови Київської міської ради народних депутатів. Косаківський Л.Г. (перше місце) та Черняк В.К. (другий результат) одержали більшу порівняно з іншими кандидатами кількість голосів виборців, і вийшли в другий тур, який був призначений на 10 липня. 

6 липня 1994 року. Вдова Сержа Лифаря Ліллан Аллефельд надіслала з Парижа листа на ім’я голови Київради Л.Косаківського, у якому висловила свою найщирішу вдячність йому та його колегам за все те, що було зроблено ними, щоб вшанувати пам’ять цього великого творця та великої людини, що назавжди залишилася відданою своїй Батьківщині та своєму рідному місту Києву. 

10 липня 1994 року. На перших в історії міста загальних прямих виборах Л.Косаківський обраний головою Київради, мером міста.  Докладніше тут. 

11 липня 1994 року. Міська територіальна виборча комісія вручила Л.Косаківському посвідчення голови Київської міської ради народних депутатів. 

19 липня 1994 року. Л.Косаківський виступив на нараді з головами місцевих рад, що відбулася в приміщенні парламенту після церемонії складання присягу на вірність українському народові на урочистому засіданні Верховної Ради новообраним Президентом України Леонідом Кучмою. Голова Київради закликав із метою створення потрібних законодавчих передумов для нормальн ої, продуктивної роботи в областях і містах країни, якнайшвидше законодавчо врегулювати повноваження щойно обраних рад на місцях і обраних прямим голосування населення відповідних територій голів цих рад, а також застеріг від утворення паралельних структур виконавчої вертикалі Президента на місцях, намір щодо запровадження яких пролунав у інавгураційній промові нового Президента. 

Мер столиці запропонував наділити вже обраних людей, керівників рад, саме тих осіб, що мають кредит довіри виборців, ще й додатковими повноваженнями від держави. Така точка зору була підтримана його колегами на наступних нарадах із цієї проблематики. А 6 серпня 1994 року вийшов Указ Президента України «Про забезпечення керівництва структурами державної виконавчої влади на місцях», яким установлювалось, що делеговані повноваження державної виконавчої влади здійснюються відповідно головами обласних, Київської та Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі рад та очолюваними ними виконавчими комітетами, підзвітними та підконтрольними з цих питань Президентові України. 

Л.Косаківський повідомив, що пропозиції відносно Закону про столиці міською владою передано до Верховної Ради України. 

20 липня 1994 року. Розпорядженням представника Президента України у м. Києві Л. Косаківського № 648 затверджений «Порядок утримання та експлуатації житлового фонду, інженерних систем і обладнання у м. Києві», обов'язковий для виконання підприємствами, установами й організаціями, незалежно від їх підпорядкування й форм власності. 

29 липня 1994 року. Л.Косаківський взяв участь у відкритті лінії по розливу води «Цілюща» із глибини 300 метрів на базі артезіанської свердловини юрського водоносного горизонту ДКО «Київводоканал». Це виробництво насправді чистої питної бутильованої води потужністю 8600000 пляшок на рік, вкрай важливе з урахуванням чорнобильського фактору, розпочате за дорученням міської державної адміністрації, стало першим підприємством подібного ґатунку в Україні. 

2 серпня 1994 року. На урочистому засіданні новообраної міської ради Леонід Косаківський вступив на посаду голови Київради й виступив із програмною промовою. 

12 серпня 1994 року. У Києві відкрили знову відбудований після трагічного обвалу 2 серпня 1989 року портик Головпоштамту. Це відбулося на виконання рішення наради, що відбулася на початку липня в міській державний адміністрації, щодо прискорення відновлення зруйнованого внаслідок аварії портика Головпоштамту.

23 серпня 1994 року. Л.Косаківський привітав будівельників із завершенням спорудження Співочого поля до Дня незалежності України. На місці зведення цього унікального об’єкта мер Києва вручив грамоти й грошові премії в розмірі 50 мінімальних зарплат кращим із них. Перед присутніми пролунали українські пісні у виконанні хору 4-го тресту корпорації «Київміськбуд». Будівельники не лише подарували місту Співоче поле, а й перші успішно апробували сцену на схилах ландшафтного парку над Дніпром. 

23 – 28 серпня 1994 року. Уперше в Києві відбувся чемпіонат країни з тенісу із призовим фондом 5 тис. дол. США. Організаційний комітет очолив Л.Косаківський. 

28 серпня 1994 року. Л.Косаківський у присутності десятків тисяч киян та гостей столиці, прем’єр-міністра України В.Масола урочисто відкрив Співоче поле на схилах Дніпра в Печерському ландшафтному парку. У великій і розмаїтій святковій концертній програмі взяли участь як корифеї української сцени, так і молоді виконавці. 

30 серпня 1994 року. Разом із керівництвом Південно-Західної залізниці, головами районних рад, начальниками міських служб Л.Косаківський здійснив на спеціальній дизель-дрезині об’їзд Києва залізничною колією, протяжність якої в межах міста складала 300 км. За наслідками поїздки була затверджена програма наведення належного порядку на станціях, полустанках, платформах, прибирання зони залізниці від сміття, благоустрою територій. Надалі такі поїздки стали щорічними. 

6 – 8 вересня 1994 року. Л.Косаківський взяв участь у першій міжнародній зустрічі за круглим столом губернаторів та мерів столиць Причорноморського регіону в Стамбулі та підписав підсумкову Декларацію цього засідання. 

12 вересня 1994 року. Розпорядженням представника Президента України у м. Києві Л.Косаківського №786 «...з метою забезпечення обсягів будівництва житла та об’єктів соціально-культурної сфери, зміцнення виробничих зв’язків, забезпечення функціонування єдиного виробничо-технологічного комплексу підприємств...» корпорація «Київміськбуд» перетворена у державну комунальну холдингову компанію «Київміськбуд». 

21 вересня 1994 року. У зв`язку зі святкуванням 50-річчя визволення України від німецько-фашистських загарбників розпорядженням Л.Косаківського № 815 доручено виплатити матеріальну допомогу ветеранам Великої Вітчизняної. 

Вересень 1994 року. Л.Косаківський прийняв директора Світового банку з питань співробітництва із країнами Східної Європи пана Ковальського. Мер Києва привернув увагу керівництва цієї фінансової установи до потреб міста в солідних інвестиціях у розвиток транспорту загального користування, модернізацію підприємств будівельної галузі. Було сказано, що значні суми необхідні місту також на спорудження сміттєпереробного заводу, на реконструкцію аеропорту «Жуляни» і залізничного вокзалу. Досягнуті попередні домовленості щодо співробітництва із цих питань. 

29 вересня 1994 року. У Києві відкрився пологовий будинок № 7 на 180 ліжок по вул. Предславинській, 9, обладнаний сучасною медичною апаратурою та технічними засобами. 

4 жовтня 1994 року. Л.Косаківський обраний дійсним членом Академії будівництва України по відділенню «Підготовка інженерно-технічних і наукових кадрів». 

8 жовтня 1994 року. Президент України Л.Кучма та голова Київради Л.Косаківський відвідали концерт на Співочому полі, присвячений 50-річчю визволення України від німецько-фашистських загарбників. 

10 жовтня 1994 року. Розпорядженням представника Президента України «Про затвердження проекту реконструкції будівель по Андріївському узвозу 20 а, б у Подільському районі» № 955 затверджено проект реконструкції будівель по Андріївському узвозу 20 а, б у Подільському районі під комплекс «Театр на Подолі» з такими техніко-економічним показниками: площа забудови – 1306,5 м.кв.; загальна площа – 2863,1 м.кв.

14 жовтня 1994 року. У місті розпочався опалювальний сезон 1994-1995 рр. Попри дефіцит фінансових ресурсів, завдяки зусиллям міської державної адміністрації місто було повністю готово до роботи в зимових умовах. На виконання відповідного розпорядження Л.Косаківського капітально відремонтовано 17, 4 км теплових мереж, 37 котлів, накопичено резервні запаси: мазуту — 137, 6 тис. тонн, вугілля — 10, 7 тис. тонн. 

14 жовтня 1994 року. Представник Президента України у м. Києві Л.Косаківський видав розпорядження про створення на базі лікувально-діагностичного корпусу лікарні № 1 Дарницького району міжрайонного діагностичного центру для обслуговування мешканців Лівобережної частини Києва та виділив кошти, потрібні для його оснащення найсучаснішим медичним обладнанням. 

14 жовтня 1994 року. Затверджена програма будівництва й реконструкції об’єктів водопостачання та каналізування м. Києва на період до 2000 року. 

15 жовтня 1994 року. Виконком Київської міської ради на своєму першому засіданні схвалив додаткові термінові заходи щодо покращення транспортного обслуговування у м. Києві.

22 жовтня 1994 року. Л.Косаківський взяв участь у церемонії передачі Броварському міськвиконкому житлового будинку, зведеного «Київміськбудом» для сімей, що постраждали від наслідків аварії на ЧАЕС. 

22 жовтня 1994 року. Л.Косаківський взяв участь у відкритті Київського міжнародного кінофестивалю «Молодість». Місто надало фінансову підтримку цьому кінофоруму. 

10 листопада 1994 року. Постановою Верховної Ради України № 231/94-ВР Л.Косаківський затверджений членом Комісії з опрацювання проекту нової Конституції України (Конституційної Комісії). 

16 листопада 1994 року. Виконавчий комітет Київської міської Ради народних депутатів розглянув і схвалив доповідь Л.Косаківського «Реформуючи виробничі відносини, спираючись на власні сили, створити умови для збільшення обсягів виробництва й послуг», головні положення якої щодо пріоритетних напрямків діяльності міської влади були розроблені на основі його передвиборної програми, підтриманої киянами під час виборів мера міста 10 липня 1994 року. У викладеній в доповіді програмі була запропонована сучасна ідеологія й стратегія розвитку міста. В більшості ці положення спрацювали, матеріалізувались в конкретні плани, цільові програми, декотрі з яких працюють і сьогодні, своїми ідеями дотепер живлять міську владу. 

19 листопада 1994 року. У Палаці культури «Україна» відбувся перший студентський осінній бал, організаторами якого виступили комітет у справах молоді Київської міськдержадміністрації та Київський молодіжний центр праці. Його відкрив Л.Косаківський. 

21 листопада 1994 року. В інтерв`ю газеті «Новости» Л.Косаківський повідомив, що міській владі вдалося залучити на пільгових умовах кредити на суму 1322 млрд крб, що дало можливість на фоні нового сплеску інфляції та спустошених полиць магазинів у містах та селах України внаслідок ажіотажного попиту, провести в Києві закладку на довгострокове зберігання 5 тисяч тонн м’яса, 10 тисяч тонн масла, 23,4 тисяч тонн картоплі, 50,2 тисяч тонн овочів тощо. Цієї кількості продуктів, запевнив голова Київради, достатньо для забезпечення киян найважливішими продуктами харчування в осінньо-весняний період. 

24 листопада 1994 року. Л.Косаківський взяв участь у відкритті нового приміщення Київського театру українського фольклору «Берегиня» на Березняках (вулиця Серафимовича, 3). 

3 грудня 1994 року. Л.Косаківський взяв участь у відкритті пам’ятника в Печерському районі воїнам, що загинули в Афганістані, згоду на спорудження якого й допомогу в його зведенні надала міська влада. 

3 грудня 1994 року. Л.Косаківський взяв участь у церемонії передачі під заселення сім`ям учасників війни в Афганістані багатоповерхового будинку, спорудженого згідно з розпорядженням представника Президента України в м. Києві. 

4 грудня 1994 року. Л.Косаківський виступив на урочистому вечері, присвяченому 60-річчю Київського державного театру оперети. Привітавши колектив із цією знаменною датою, він вручив нагороди та подяки голови Київради й грошові премії до неї групі найкращих виконавців та працівників театру. 

7 грудня 1994 року. Підписано Меморандум про дружбу та співробітництво між Києвом та Таллінном, Естонія. 

19 грудня 1994 року. Виконком Київради прийняв рішення № 17 «Про заходи щодо організації платних місць паркування транспортних засобів на вулицях і площах міста Києва». 

Грудень 1994 року. Заснована Подяка голови Київради мешканцям столиці, котрі внесли вагомий внесок у створення матеріальних і духовних цінностей, досягли значних успіхів у науковій та іншій творчій роботі, високої майстерності в професійній діяльності. Установлено, що одночасно з подякою вручається грошова премія в розмірі 100 мінімальних заробітних плат. 

28 грудня 1994 року. Президент України Л. Кучма та голова Київради Л.Косаківський відкрили станції «Позняки» і «Харківська» нової ділянки Сирецько-Печерської лінії метрополітену довжиною 3,3 км, які були введені в дію на рік раніше строку. 

28 грудня 1994 року. Відбулася церемонія передачі в експлуатацію створеного на базі лікарні № 1 Дарницького району для обслуговування мешканців Лівобережжя Міжрайонного діагностичного центру на Харківському шосе, 121, оснащеного медичним обладнанням кращих європейських та світових стандартів. В урочистостях взяли участь Президент України Л.Кучма та голова Київради Л.Косаківський. 

29 грудня 1994 року. За участю прем’єр-міністра України В.Масола та голови Київради Л.Косаківського запущена в експлуатацію перша черга хлібокомбінату № 10 по вулиці Богатирській, 3 на Оболоні потужністю 140 тонн хлібобулочних виробів на добу, спорудженого за індивідуальним проектом із застосуванням найновіших на той час науково-технічних розробок з автоматизації та комп'ютеризації виробництва, де було встановлено шість сучасних комплексно-механізованих ліній виробництва подових сортів хліба та батонів. Введення в дію цього підприємства дало змогу збільшити випуск життєво потрібної киянам продукції та остаточно зняти існуючу на той момент проблему забезпечення столиці хлібом. 

30 грудня 1994 року. Л.Косаківський відкрив рух на новозбудованій ділянці трамвайної лінії від вул. Сабурова по вул. Закревського та Милославській на Троєщині, призначеній обслуговувати великий житловий масив міста Вигурівщину-Троєщину. 

31 грудня 1994 року. Вітаючи киян із Новим 1995 роком, Л.Косаківський відзвітував, що в 1994 році міською владою введені в дію станції метро «Позняки» і «Харківська», лінія швидкісного трамваю на Троєщині, тролейбусна лінія до військового містечка, міжрайонний лікувально-діагностичний центр на Лівобережжі, найбільший у Києві хлібозавод, на долю якого тепер припадатиме кожна п’ята хлібина, випечена в столиці. Житловий фонд міста зріс ще на 1 млн кв. м, а це понад 18 тисяч квартир і стільки ж новосіль у київських сім’ях. Реконструйовано 21 будинок загальною площею 35,6 тисяч кв. м, що дозволило ліквідувати 234 комунальних квартири та облаштувати 436 нових ізольованих. Перед юними киянами гостинно відчинили двері 5 нових шкіл та 3 прибудови до шкіл на 9144 учнівських місць, 8 дитячих дошкільних закладів на 2030 місць, дитяча академія мистецтв на Оболоні. Введено в дію пологовий будинок на 180 ліжок у Московському районі. Телефонна мережа столиці збільшилась на 16 тисяч номерів. 

Голова Київради Л.Косаківський подякував городянам за невтомну працю, довготерпіння, щирі вболівання за долю міста, за прагнення зробити спільний дім Київ кращим, привітнішим, неповторним, і підкреслив, що залишається вірним своєму принципу, проголошеному під час виборів, «бути мером для всіх киян».  

1995 рік

13 січня 1995 року. Постановою Кабінету Міністрів України № 15 Л.Косаківського затверджено членом Наглядової ради Національного університету «Києво-Могилянська Академія». 

16 січня 1995 року. Виконком міської ради прийняв рішення № 23 «Про створення державного комунального театрально-видовищного підприємства «Український музично-драматичний театр-студія класичної п’єси». 

25 січня 1995 року. За участю Президента України Л.Кучми та голови Київради Л.Косаківського відбулася церемонія передачі в експлуатацію житлового містечка для військовослужбовців по вул. Народного ополчення в Залізничному районі Києва, у складі якого було введено 1696 ошатних і сучасних квартир, школа на 33 класи, два дитячих садка на 460 місць, торгівельно-побутовий центр, нова тролейбусна лінія. 

6 лютого 1995 року. Виконавчий комітет Київради ухвалив рішення № 30 «Про заходи щодо прискорення забудови та реконструкції Бессарабського кварталу». 

20 лютого 1995 року. Виконком міської ради затвердив Комплексну програму «Молодь міста Києва» на 1995 – 1997 роки (рішення № 42). 

20 лютого 1995 року. Київський міськвиконком на пропозицію Л.Косаківського прийняв рішення № 50 про будівництво проїзду між вулицею Червоноармійською та вулицею Басейною, що в подальшому отримав назву: вулиця Новий проїзд. Роботи були виконані в рекордно короткі терміни — за декілька тижнів тут відкрився рух транспорту, що суттєво покращило транспорту ситуацію в районі Бессарабки. 

6 березня 1995 року. Столичний міськвиконком ухвалив рішення №  58 про прискорення впровадження в будівництво нових типів жилих будинків та проектів, скоригованих по енергозбереженню. 

6 березня 1995 року. Виконавчий комітет міської ради прийняв рішення № 71 «Про хід виконання Угоди про співробітництво м. Києва і Київської області та додаткові заходи щодо активізації цієї роботи в 1995-1996 роках». 

7 березня 1995 року. Л.Косаківський підписав розпорядження міської державної адміністрації № 983 щодо створення міської телерадіокомпанії «Київ» і схвалення проекту Установчого договору між засновниками товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Київ» (де передбачалося, що Київській міській державній адміністрації належить 70 відсотків її статутного фонду) та проект Статуту цього товариства. 

21 березня 1995 року. Виконавчий комітет Київської міської ради народних депутатів прийняв рішення № 75 про відтворення монумента княгині Ользі, святому Андрію Первозванному, просвітителям Кирилові та Мефодію. 

21 березня 1995 року. Виконком Київської міської ради ухвалив рішення №80, яким доручив корпорації «Київміськбуд» здійснити як експеримент спорудження п’яти будинків на масиві Осокорки-7 за кошти, які мали бути залучені від реалізації фізичним особам цільових житлових облігацій. Це був перший, не тільки в Україні, а й у країнах СНД, досвід адресного залучення приватних інвестицій громадян у будівництво житла, започаткована нова схема інвестування будівництва — спорудження житла за рахунок залучених коштів населення, яка згодом поширилась на всю Україну. 

21 березня 1995 року. Виконавчий комітет Київської міської ради затвердив заходи з метою залучення додаткових коштів з нетрадиційних джерел для фінансування програми будівництва житла й об’єктів соціально-культурної сфери в 1995 році (рішення № 81). 

7 квітня 1995 року. Київський міськвиконком своїм розпорядженням № 164-р ухвалив рішення про проведення в Києві Міжнародного конкурсу юних піаністів пам'яті Володимира Горовиця. 

14 квітня 1995 року. Л.Косаківський побував на будівельному майданчику станції метрополітену «Лук’янівська», розглянув на місці хід робіт на дільниці лінії метро від станції «Золоті ворота» до станції «Лук’янівська», спустився в тунель і безпосередньо поспілкувався з метробудівцями. За наслідками відвідин мер столиці дав доручення внести питання щодо забезпечення введення в експлуатацію цієї важливою станції на найближче засідання міськвиконкому. 

14 квітня 1995 року. Л.Косаківський побував на місці забудови житлового масиву Осокорки-7 й перевірив, як корпорацією «Київміськбуд» виконується рішення міськвиконкому щодо спорудження перших п’яти будинків за рахунок коштів населення, залучених від продажу житлових облігацій. 

17 квітня 1995 року. Виконком Київської міської ради ухвалив рішення № 109 «Про першочергові заходи щодо забезпечення введення в експлуатацію в 1996 році дільниці Сирецько-Печерської лінії метрополітену від станції «Золоті ворота» до станції «Лук’янівська» та станції «Печерська». 

18 квітня 1995 року. Рішенням № 57 «Про герб міста Києва» Київрада повернула місту древній герб із зображенням Архангела Михаїла, небесного патрона Києва, традиційного захисника міста протягом століть, затвердила його опис. 

20 квітня 1995 року. У Палаці культури КПІ стартував новий всеукраїнський молодіжний некомерційний фестиваль «М-ОБСЕРВАТОРІЯ», організувати який обіцяв молодим киянам Л.Косаківський напередодні виборів 1994 року. Мер столиці відкрив його особисто. 

22 квітня 1995 року. Під час відвідання ЧАЕС Л.Косаківський уклав із мером наймолодшого 25-тисячного міста України Славутича В.Удовиченком угоду про співробітництво в галузі культури, охорони здоров’я, освіти. 

24 квітня 1995 року. Л.Косаківський взяв участь у відкритті І Міжнародного конкурсу юних піаністів пам’яті В.Горовиця й привітав його учасників. Цей конкурс, який пройшов від 24 квітня до 3 травня 1995 року, став можливим завдяки підтримці міської влади. Головне управління культури міської державної адміністрації стало разом із Київським державним музичним училищем ім. Р.М. Гліера його офіційними організаторами. 102 талановитих нащадків з 12 країн всесвітньо відомого виконавця, неперевершеного майстра фортепіанної школи В.Горовиця, який народився в Києві, тут в училищі та консерваторії отримав музичну освіту, звідки розпочав свій творчий шлях до світового визнання, мали змогу продемонструвати свою майстерність перед високим жури. У 2004 році цей конкурс було прийнято до Всесвітньої федерації міжнародних музичних конкурсів (WFIMC). 

25 квітня 1995 року. Л. Косаківський відкрив меморіал пам’яті героїв Чорнобиля, які першими вступили в боротьбу з вогнем на ЧАЕС і померли від отриманих радіаційних доз, з каплицею храму Архістратига Михаїла в Дніпровському районі столиці, що на проспекті Миру, 16. У церемонії взяли участь голова Верховної Ради України О.Мороз та в.о. прем’єр-міністра України Є.Марчук. 

Відтоді вже традиційно щорічно 26 квітня о 1 годині 26 хвилин керівництво держави та міста покладають квіти й гірлянди до цього Меморіального кургану Героїв Чорнобиля та пам’ятного знаку «Воїнам Чорнобиля» Там само, у церкві Святого Архангела Михайла, відбувається поминальний молебень. 

30 квітня 1995 року. Л.Косаківський взяв участь у ритуалі відкриття пам'ятника жертвам політичних репресій на території Биківнянського меморіального комплексу, упорядкованого коштом міста.  Фоторепортаж тут.

7 травня 1995 року. Л.Косаківський взяв участь у відкритті в Дарницькому районі столиці меморіалу мученикам концтаборів. 

12 травня 1995 року. Л.Косаківський у ході офіційного візиту Президента США Білла Клінтона до України взяв участь у низці офіційних заходів. Голова Київради був серед почесних гостей, запрошених послухати виступ американського президента перед Київським університетом, який він почав такими словами: «I am delighted to be joined here by my wife and by ministers and other important members of our administration, by the Mayor of Kiev, and members of your national government, and by former President Kravchuk. I am glad to see them all here, and I thank them for being here with me today». Далі мер столиці супроводжував високого гостя та його дружину Хіларі Клінтон у поїздці Києвом, у ході якої вони відвідали визначні пам'ятники культури та архітектури столиці. У кінці оглядин Президент США сказав «Kiev is the most beautiful city in the world»! 

15 травня 1995 року. Виконком Київської міської ради прийняв рішення № 147 «Про створення державної комунальної холдингової компанії «Київміськбуд» та затвердження установчих документів». Президентом ХК «Київміськбуд» призначений В.Поляченко. 

23 травня 1995 року. Сесія Київради з метою додаткового залучення коштів на розвиток соціально-культурної сфери міста та будівництво столичного метрополітену прийняла рішення № 62 про введення комунального податку в м. Києві, платниками якого визначені юридичні особи — підприємства й організації, розташовані на території столиці. 

23 травня 1995 року. З метою залучення додаткових коштів для фінансування програм соціально-економічного розвитку міста Києва Київрадою прийнято рішення № 64 про випуск перших в Україні облігацій внутрішньої місцевої позики на суму 5132 млрд крб. зі спрямуванням виручених від розміщення цих облігацій коштів на житлове будівництво та розвиток столичного метрополітену. Позику потім було в установленому порядку погашено.

25 травня 1995 року. Розпорядженням голови Київради Л.Косаківського №10-с «Про питання використання герба  міста Києва» на підставі рішення сесії Київської міської Ради народних депутатів від 18 квітня 1995 року, а також на виконання її доручення щодо затвердження Положення про використання герба міста Києва, запроваджено як один із засобів подання та використання герба Києва прапор міста із зображенням Архангела Михаїла, затверджено його опис. 

25-26 травня 1995 року. У столиці пройшла науково-установча конференція Ліги історичних міст України, в якій під егідою Києва об’єдналось 73 міста країни, що дозволило їй стати найпотужнішою на той час асоціацією органів самоврядування. Президентом Ліги обрали Л.Косаківського. Але вона абсолютно надумано була сприйнята Л.Кучмою як «свідчення» немовби президентських планів столичного мера і розгромлена тодішньою владою. (Докладніше читайте в Главі 9. РАСТЕРЗАННАЯ ЛИГА книги ПЕРЕВОРОТ НА КРЕЩАТИКЕ 2.) 

27 травня 1995 року. У присутності делегацій міст-побратимів Києва з різних куточків світу, історичних міст України, герб Києва, освячений представниками всіх конфесій, установили на фасаді будинку мерії. Одночасно відбулася процедура підйому прапора міста на щоглі перед будинком Київради. Цю почесну місію виконав Л.Косаківський, який також звернувся із цієї нагоди до киян і телеглядачів України. (Див. відео та фото церемонії.) 

1 червня 1995 року. Л.Косаківський взяв участь у церемонії передачі в експлуатацію дитячого дошкільного закладу на масиві Троєщина, збудованого за найсучаснішим проектом. 

5 червня 1995 року. Виконком Київради ухвалив рішення № 167 «Про стан та заходи для поліпшення експлуатації і ремонту ліфтів у м. Києві». 

10 червня 1995 року. У газеті «Киевские ведомости» надрукована замовна, провокаційна стаття «Дорога к президенству, или Феномен Леонида Косаковского». Ураховуючи особливості характеру тодішнього глави держави Л.Кучми, цей добре підготовлений і тонко розрахований інформаційний випад досяг своєї мети, попри всі спростування з боку Л.Косаківського щодо намірів боротися за президентський пост. По суті з цього моменту взяла старт «антикосаківська» кампанія, почалася підготовка до незаконного зміщення з посади мера столиці, як, на погляд центральної влади, одного з можливих конкурентів на наступних президентських виборах. Ця підбурлива публікація стала своєрідним прологом до «перевороту на Хрещатику», здійсненого невдовзі Банковою. 

19 червня 1995 року. Виконавчий комітет міської ради прийняв рішення № 178 «Про будівництво з’їзду з Володимирського спуску на вул. Набережно-Хрещатицьку та тонелю на Поштовій площі». 

22 червня 1995 року. Л.Косаківський виступив на конференції «Досвід у діяльності місцевих органів влади в умовах демократичних перетворень», організованій Українською асоціацією місцевих та регіональних влад, спів президентом якої від був від 1993 року. 

23 червня 1995 року. Підписано протокол намірів Київської міської ради та командування Військово-морських сил України щодо шефства Києва над кораблями ВМС України. 

24 червня 1995 року. У Києві відбулася юнацька легкоатлетична естафета, траса якої пролягла від майдану Незалежності Хрещатиком і в зворотному напрямку. Старт змаганням вихованців дитячо-юнацьких шкіл столиці за «Кубок мера», що передували Дню молоді, дав голова Київради Л.Косаківський, який по закінченню цього пробігу вулицями нашого міста поздоровив переможців, і вручив їм дипломи, кубки та численні нагороди й подарунки. 

25 червня 1995 року. На Співочому полі пройшло святкування Дня молоді, і відбувся грандіозний концерт за участю зірок української та зарубіжної естради в присутності (за офіційними міліцейськими даними) 500 000 молодих киян і гостей столиці — рекордний показник не лише для України. Присутніх привітав Л.Косаківський. 

30 червня 1995 року. Введена в експлуатацію АТС-414 на Оболонському проспекті, 32 б на 10 тис. номерів, що дозволило суттєво зменшити напругу в черзі на встановлення телефону на Оболоні, у якій перебувало біля 20 тис. осіб. 

30 червня 1995 року. Відбулася урочиста церемонія відкриття робіт по відтворенню монумента княгині Ользі, св. Андрію Первозванному, просвітителям Кирилові та Мефодію. Перші лопати ґрунту з місця, де був раніше встановлений монумент, вийняли Л.Косаківський та І.Драч. До них приєдналися інші присутні. 

30 червня 1995 року. Л.Косаківський взяв участь у введенні в дію млинзаводу № 1 (вулиця Спаська, 36) після проведеної реконструкції із заміною технологічного обладнання на високопродуктивне, виготовлене за ліцензією швейцарської фірми «Buler AG», потужністю 250 тонн переробки зерна на добу, або в перерахунку — 50 тис. тонн високоякісного борошна на рік. 

30 червня 1995 року. Л.Косаківський взяв участь у церемонії випуску перших бакалаврів Києво-Могилянської Академії та привітав перших випускників університету з врученням їм дипломів. 

3 липня 1995 року. Київський міськвиконком затвердив Програму ринкових перетворень у м. Києві на 1995 рік (рішення № 192). 

3 липня 1995 року. На засідання виконавчого комітету столичної ради затверджені заходи по збереженню комплексу споруд та музейних колекцій Києво-Печерського державного історико-культурного заповідника (рішення № 194). 

3 липня 1995 року. Рішенням виконкому Київської міської ради народних депутатів № 204 «Про заходи щодо охорони, утримання та експлуатації внутрішніх водойм м. Києва» створено державне комунальне підприємство «Плесо» — спеціалізоване підприємство, до статутних завдань якого було віднесено, зокрема, експлуатація озер, ставків, малих річок, штучних водоймищ, яких у місті налічувалося 336, покращення рекреаційної спроможності та екологічного стану внутрішніх водойм та прилеглих територій, захист населення в місцях організованого відпочинку на внутрішніх водоймах та пляжах м. Києва тощо. 

3 липня 1995 року. Рішенням № 207 виконком Київської міської ради народних депутатів затвердив нормативи забудови м. Києва. Нормативи регламентували порядок збирання вихідних даних для проектування, організації та проведення передпроектних і проектних робіт, їх узгодження, експертизи та затвердження, оформлення й здійснення будівництва та введення об'єктів в експлуатацію. Установлювалося, що ці нормативи обов'язкові для всіх суб'єктів інвестиційної діяльності по забудові міста — юридичних осіб, незалежно від форм власності та підпорядкованості. 

7 липня 1995 року. На нараді в міській державній адміністрації під головуванням Л.Косаківського розглянуто хід виконання заходів, затверджених рішенням виконкому Київради від 17.04.95 № 109 «Про першочергові заходи щодо забезпечення введення в експлуатацію у 1996 році дільниці Сирецько-Печерської лінії метрополітену від станції "Золоті ворота" до станцій "Лук'янівська" та "Печерська"». 

10 липня 1995 року. Згідно з Конституційним Договором між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади й місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України від 8 червня 1995 року Л.Косаківського — голову Київської міської Ради — Указом Президента України Л.Кучми № 582/95 призначено головою Київської міської державної адміністрації. 

10 липня 1995 року. Розпорядженням голови Київради Л.Косаківського № 13-с на виконання доручення сесії Київської міської Ради народних депутатів від 18 квітня 1995 року затверджено Положення про використання герба міста Києва. 

11 липня 1995 року. Виконавчий комітет Київської міської Ради народних депутатів ухвалив рішення № 210 «Про заходи по розвитку й зміцнення матеріально-технічної бази Київського зоопарку». На ліквідацію аварійного стану об’єктів зоопарку та на укріплення його матеріально-технічної бази виділено 75 млрд крб., передбачені також заходи щодо його перспективного розвитку. 

11 липня 1995 року. У зв’язку з відкриттям відділення реанімації новонароджених центру охорони матері та дитини «Лівобережжя», необхідністю проведення діагностування дітей в оздоровчий період, а також досконалішого обстеження хворих із порушенням обміну речовин та патологією щитовидної залози, виконком Київради рішенням № 214 виділив 329 тис. дол. США для закупівлі необхідного медичного обладнання. 

11 липня 1995 року. Виконком міської ради прийняв рішення № 225 про закінчення забудови кварталу по вул. Олександра Довженка – Пархоменка. 

24 липня 1995 року. На засіданні виконавчого комітету Київради ухвалено рішення № 230 про спорудження пам’ятника гетьману України Петру Конашевичу-Сагайдачному в м. Києві. 

24 липня 1995 року. Київський міськвиконком прийняв рішення № 231 «Про відтворення церкви Богородиці-Пирогощої у Подільському районі м.Києва» на історичних відмітках на Контрактовій площі. 

24 липня 1995 року. У зв’язку із критичним становищем, що склалося на звалищі побутових відходів у с. В.Дмитровичі Обухівського району Київської області з виділенням стічних вод, відсутністю вітчизняних технологій та обладнання для їх очищення, виконавчий комітет Київської міської ради прийняв рішення № 240 про виділення валютних коштів (3,7 млн німецьких марок) на придбання обладнання для очищення стічних вод указаного звалища на умовах міжнародного тендера. 

26 липня 1995 року. Відбулася робоча поїздка Президента України Л.Кучми Києвом, за наслідками якої він у той же день провів нараду в міській державній адміністрації, де з доповіддю виступив її голова Л.Косаківський. Схваливши політику керівництва міста, зокрема, щодо пошуку нетрадиційних джерел фінансування будівництва житла, придбання рухомого складу міського пасажирського транспорту вітчизняного виробництва, будівництва потрібних місту соціальних і культурних об`єктів, Л.Кучма підписав відповідні доручення присутнім на нараді членам уряду відносно надання міській владі допомоги в розв`язанні столичних проблем, які так і не були виконані. 

27 липня 1995 року. Національна рада України з питань телебачення й радіомовлення видала телерадіокомпанії «Київ» ліцензію на право мовлення на Київ і область на 30-му дециметровому каналі з 21 серпня 1995 року. 

4 серпня 1995 року. «Мэр Киева отправился в поход по «злачным местам», — повідомила газета «Ведомости. Daily». Мова йшла про рейди, які здійснив із метою перевірки виконання своїх розпоряджень Л.Косаківський по стихійним ринкам, підземним переходам, вестибюлям метрополітену, дворам жилих будинків. Перевірки й піший обхід цих проблемних місць без попереднього повідомлення районної влади показав непривабливу картину: натовпи торгуючих без ліцензій, бруд, невивезене сміття, доходи, що пливли повз бюджету. За наслідками таких несподіваних відвідин по всім цим фактам безпосередньо на місці з викликом відповідних керівників приймалися необхідні рішення з кадровими включно з метою наведення в місті належного санітарного порядку. Принаймні переходи та місця торгівлі відмили, а міліція почала виконувати свою пряму функцію в цьому питанні. 

7 серпня 1995 року. Виконком міської ради прийняв рішення № 266 «Про 2-й міжнародний конкурс балету імені Сержа Лифаря». 

8 серпня 1995 року. Л.Косаківський взяв участь у відкритті модельного центру зайнятості у Ватутінському районі столиці по вул. Каштановій, 7, єдиного в Україні, поява якого стала можливим завдяки спільним зусиллям Федерального міністерства праці й соціального устрою ФРН, Мінпраці України та Київської міської державної адміністрації й мала слугувати ефективнішій роботі по формуванню ринку праці та попередженню безробіття. 

9 серпня 1995 року. Л.Косаківський об’їхав на катері акваторію басейну р. Дніпро в межах м. Києва, за наслідками якої було доручено підготувати проект рішення міськвиконкому щодо виконання комплексу заходів по очищенню Дніпра та його берегів від затоплених і напівзатоплених плавзасобів. 

12 серпня 1995 року. Л.Косаківський виступив на урочистих зборах з приводу 40-річчя Ірпінського комбінату «Прогрес». Беручи до уваги, що постійними споживачами продукції підприємства були будівельні організації Києва та області (лише 1994-го року звідси на київські будмайданчики було відвантажено 55 млн штук цегли, підприємства Києва отримали іншої продукції на 666 млрд крб.), голова Київради та адміністрації подякував колективу комбінату за те, що завдяки і його продукції столиця будується і розвивається, та вручив великій групі трудівників підприємства подяки мера столиці і грошові премії. 

14 серпня 1995 року. Л.Косаківський відвідав будівельний майданчик відтворення згідно з рішенням виконкому міськради церкви Богородиці-Пирогощої у Подільському районі, і за наслідками розгляду ситуації на місті дав відповідні доручення з метою забезпечення завершення робіт у визначені строки. 

14 серпня 1995 року. Л.Косаківський побував на звалищі побутових відходів у с. В.Дмитровичі Обухівського району Київської області та перевірив стан його експлуатації й хід робіт по очищенню стічних вод у зв’язку із критичною ситуацією, що склалася на цьому об’єкті. За наслідками проведеної безпосередньо на місці наради, відповідним посадовим особам та підрозділам адміністрації дані необхідні доручення щодо інтенсифікації заходів, що вживалися для вирішення проблеми, та мінімізації забруднення навколишнього природного середовища, виключення створення загрози для здоров’я мешканців прилеглих населених пунктів. 

17 серпня 1995 року. Л.Косаківський у ході робочої поїздки столицею побував на будівельному майданчику загальноосвітньої школи проектною місткістю 1230 учнів по вул. Булгакова, 12 в Ленінградському районі, де склалася загрозлива ситуація з її добудовою до початку навчального року. Розглянувши стан справ на місці, ураховуючи незадовільний стан із забезпеченням учнівськими місцями в цьому мікрорайоні, ступінь готовності об’єкта, мер міста розпорядився виділити потрібні кошти, залучити додаткові потужності будівельних організацій для його завершення, і взяв хід робіт під особистий контроль. 1 вересня 1995 року нині спеціалізована школа № 317 із поглибленим вивченням іноземних мов та образотворчого мистецтва привітно відчинила свої двері перед школярами. 

19 серпня 1995 року. Л.Косаківський ознайомився з ходом розкопок на Михайлівській площі, де археологами 14 серпня було виявлено фігуру княгині Ольги, розтрощену на 17 брил. Мер Києва відвідав також музей-майстерню І.Кавалерідзе. 

21 серпня 1995 року. Розпочала мовлення телерадіокомпанія «Київ». 

21 серпня 1995 року. Виконком Київської міської ради ухвалив рішення № 277 «Про реконструкцію «Зеленого театру» та прилеглої території ландшафтного парку». 

21 серпня 1995 року. Виконком Київської міської ради рішенням № 290 затвердив Положення про порядок утворення колективів індивідуальних забудовників для малоповерхового і котеджного будівництва у м. Києві. 

26 серпня 1995 року. 40-річний ювілей відсвяткував Малинський каменедробильний завод. За роки свого існування підприємство, яке хоча територіально й знаходилося на Житомирщині, проте адміністративно підпорядковувалось державно-комунальному підприємству «Київміськбудматеріали», відвантажило столичному будівельному комплексу понад 27 млн кубометрів щебеню. Завод щороку постачав Києву 500 тис. кубометрів гранітного відсіву для виробництва асфальтобетону. А це — транспортні магістралі, вулиці й провулки, тротуари, набережні Києва. В урочистостях із цієї нагоди в Малині взяв участь мер Києва Л.Косаківський, який подякував трудівникам заводу за їхній вагомий внесок у розвиток столиці, вручив подяки голови Київради із грошовими преміями групі заводчан, а також повідомив, що для соціального розвитку колективу столична влада виділила десять мільярдів карбованців. 

1 вересня 1995 року. Вітаючи киян із новим навчальним роком, Л.Косаківський повідомив, що місто до цього свята ввело п’ять 5 нових шкіл і три прибудови до існуючих шкіл. На ремонт та шкільне обладнання для інших шкіл витрачено 800 млрд крб. Загалом же на потреби народної освіти спрямовано майже 16 відсотків міського бюджету. 30 тисяч юних киян уперше сіли за парти. 

1 вересня 1995 року. Розпочався перший навчальний рік у щойно створеній за дорученням голови Київради Л.Косаківського Академії муніципального управління, яка прийняла на перший курс 140 студентів. 

1 вересня 1995 року. У столиці гостинно розчинило свої двері перед юними «академіками» нове приміщення Київської дитячої академії мистецтв, відремонтоване із цією метою згідно з розпорядженням Л.Косаківського. 

13 – 14 вересня 1995 року. У Києві пройшов другий круглий стіл губернаторів та мерів столиць Причорноморського регіону «Столиці Причорномор`я: проблеми розвитку міської інфраструктури та перспективи співробітництва». У цій представницькій міжнародній зустрічі, честь приймати яку була надана столиці України, взяли участь делегації Албанії, Азербайджану, Болгарії, Вірменії, Греції, Грузії, Молдови, Росії, Румунії та Туреччини. Відкрив і вів круглий стіл мер Києва Л.Косаківський. За результатами круглого столу була прийнята Резолюція, де визначено пріоритети співробітництва й спільних дій столиць Причорноморських держав. У ході круглого столу підписано низку взаємовигідних двосторонніх угод. З його учасниками зустрівся Президент України Л.Кучма. 

14 вересня 1995 року. У Києві підписано Меморандум про дружбу та співробітництво між Києвом та Єреваном, Вірменія.

15 вересня 1995 року. Л.Косаківський взяв участь у відкритті першого в Україні салону-магазину Estee Lauder за адресою: вулиця Богдана Хмельницького, 3Б. 

20 вересня 1995 року. Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 8 будинок № 1 на Михайлівській площі в Шевченківському районі повністю передано в користування міністерству закордонних справ України, а секретаріат Київради та депутатські комісії, що розташовувалися на 5-му та 6-му поверхах, передислоковані в адміністративний будинок на вул. Хрещатик, 36. 

Вересень 1995 року. Голова Київради Л.Косаківський прийняв групу журналістів провідних японських видань, яка перебувала в Україні на запрошення Спілки журналістів. Гості з Японії отримали вичерпні відповіді на всі питання, що цікавили їх, і висловили щиру вдячність керівникові столиці України за гостинний прийом та цікаву бесіду. 

28 вересня 1995 року. Леонід Косаківський виступив на міжнародній науково-практичні конференції «Проблеми управління сучасним містом», що проходила в Києві за участю Президента України Л.Кучми. Голова Київради та міської державної адміністрації порушив проблему необхідності прийняття закону про столицю України — місто Київ та докладно аргументував потребу в такому законодавчому акту, висловив міркування щодо врегулювання правового статусу місцевого самоврядування, історичних міст нашої держави. Сформульовані столичним мером пропозиції згодом знайшли відображення в законодавстві  про місцеве самоврядування та столицю України, інших законах, ухвалених парламентом. 

4 жовтня 1995 року. Видано розпорядження міської державної адміністрації № 60 «Про Програму заходів по залученню додаткових коштів не фінансування будівництва». Цим документом на ІV квартал було передбачено залучити додаткові капіталовкладення в розмірі 8,9 трлн крб. з 10-ти джерел на виконання програми капітального будівництва 1995 року. Докладніше про це можна прочитати тут. 

4 жовтня 1995 року. Підписано розпорядження Київської міської державної адміністрації № 54 про формування банку даних «Нерухомість Києва». 

9 жовтня 1995 року. Л.Косаківський провів нараду, на якій визначені пріоритетні об’єкти будівництва шляхово-транспортних споруд у 1996-1998 рр., а також дав доручення включити до плану будівництва на 1996 рік такі з них: реконструкцію транспортної розв’язки на Московській площі із введенням її в дію в 1998 році; реконструкцію Малої Кільцевої дороги від вул. Дем’яна Бідного до проспекту Перемоги із включенням до її складу: вул. Довженко довжиною 1 км, будівництво двох підземних переходів та транспортної розв’язки на перетині вул. Щусєва з вул. О.Теліги, реконструкцію вул. О.Теліги від вул. Дорогожицької до вул. Дехтярівської; будівництво транспортної розв’язки на перетині вул. Бальзака із проспектом Ватутіна (по трасі швидкісного трамваю); будівництво естакадного з’їзду з Володимирського спуску та транспортного тунелю на Почтовій площі; будівництво транспортної розв’язки на примиканні вул. Косіора до вул. Артема. 

12 жовтня 1995 року. Підписано розпорядження міської державної адміністрації № 92 про проведення 9 листопада земельного аукціону з продажу права довгострокової оренди земельних ділянок загальною площею 2,41 га. 

18 жовтня 1995 року. Видано розпорядження Київської міської державної адміністрації № 124 «Про заходи щодо очищення акваторії басейну р. Дніпро в межах м. Києва», яким передбачено виконати комплекс заходів по очищенню Дніпра та його берегів від затоплених і напівзатоплених плавзасобів. Фінансування робіт було доручено здійснювати з позабюджетного фонду охорони навколишнього природного середовища. 

18 ‑ 22 жовтня 1995 року. У Палаці спорту пройшла, що вже стало доброю традицією, чергова осіння виставка під назвою «Київські контракти-95», яка цього року була як ніколи представницькою й перевершила всі сподівання її організаторів: у ній взяли участь 203 фірм, підприємства та організації, з них понад 20 зарубіжних. Принципово узгоджено та укладено понад 3 тисячі контрактів. Осінній ярмарок відвідали понад 80 тисяч киян та гостей столиці. На прес-конференції Л.Косаківський підбив її підсумки та оголосив широкі плани виставкової діяльності міської влади на наступний рік. 

19 жовтня 1995 року. У розвиток механізму залучення коштів населення для будівництва житла, запровадженого рішенням міськвиконкому № 80 від 21.03.1995 шляхом випуску цільових житлових облігацій, що набрав популярності, спеціальним розпорядженням міської державної адміністрації визначено порядок будівництва житлових будинків за рахунок коштів, залучених шляхом укладання ф’ючерсних контрактів з фізичними та юридичним особами, з подальшою передачею квартир у власність. Визначено, що будівельна корпорація «Київміськбуд» несе майнову відповідальність перед особами, які уклали ф’ючерсний контракт, згідно з чинним законодавством. 

24 жовтня 1995 року. Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 148 запроваджена премія голови Київської міської державної адміністрації студентам міста. 

28 жовтня 1995 року. У Центрі «Український дім» відбувся концерт переможців київського хіт-параду «Радіо Рокс-Україна» в жанрі джаз, організаторами якого виступили Київська міська державна адміністрація, Центр «Український дім», Радіо Рокс-Україна, Мистецький центр «Арт Велес».

30 жовтня 1995 року. Л.Косаківський провів оперативну нараду з питань реконструкції Національної філармонії безпосередньо на об’єкті. 

30 жовтня 1995 року. Л.Косаківський провів нараду з питань організації роботи та створення матеріально-технічної бази Академії муніципального управління. 

1 листопада 1995 року. У своєму зверненні, опублікованому в газеті «Хрещатик» та низці інших видань, Леонід Косаківський щиро подякував усім трудовим колективам, виборцям, які висунули його кандидатом у народні депутати України на виборах 10 грудня 1995 року, і оголосив про своє рішення не брати в них участь, а повністю зосередитись на розв’язанні щоденних і перспективних проблем міста як його мер, довіру якому висловили майже 550 тис. киян, і неможливості поєднувати цю роботу з депутатською діяльністю. 

2 листопада 1995 року. Л.Косаківський відвідав майстерню, де на виконання рішення міськвиконкому про відтворення пам’ятника княгині Ользі, святому апостолу Андрієві Первозванному, просвітителям Кирилові та Мефодію скульптори працювали над фігурою княгині Ольги з комплексу майбутнього монумента. 

3 листопада 1995 року. Вийшло розпорядження столичної державної адміністрації № 176 про проведення аукціонів з продажу права довгострокової оренди нежилих будинків міської комунальної власності з метою залучення додаткових коштів на будівництво. 

9 листопада 1995 року. Міська влада згідно з розпорядженням міськдержадміністрації № 92, підписаного Л.Косаківським 12 жовтня 1995 року, провела перший земельний аукціон із продажу права довгострокової оренди шести земельних ділянок загальною площею 2,41 га. 

15 листопада 1995 року. Новосілля відсвяткував Лівобережний міжрайонний сортувальний поштамт, що розмістився в просторій новобудові на лівому березі Дніпра, яку відкрив Л.Косаківський. З його спорудженням з`явилася можливість об`єднати територіально роздрібнені служби вузлів зв`язку чотирьох районів міста. 

16 листопада 1995 року. З метою покращення медичного обслуговування киян Л.Косаківський передав Київській міській станції швидкої медичної допомоги 10 нових спеціалізованих машин. Автопарк швидкої допомоги, який до 1993 року практично не оновлювався й був зношений на 60 %, за останні три роки поповнився 172 автомобілями. Також на закупівлю найсучаснішого обладнання зв’язку, що дозволяло протягом 30 секунд після отримання виклику передати його вільній бригаді, мер столиці виділив 24 млрд крб. 

16 листопада 1995 року. Л.Косаківський відкрив перший комплекс дороги довжиною 2,3 км від Повітрофлотського проспекту до Великого Кільцевого шляху в Залізничному районі пропускною спроможністю 20 тис. автомобільного транспорту на добу, що зняло гостру проблему відірваності селища Жуляни від транспортної мережі міста, а Повітрофлотський проспект перестав бути тупиковим. 

17 листопада 1995 року. У колонній залі мерії (вул. Хрещатик, 36) Л.Косаківський провів першу церемонію вручення щойно запровадженої в рамках здійснення схваленої міськвиконкомом того ж року комплексної програми «Молодь» премії голови Київради, голови міськдержадміністрації сорока студентам — переможцям конкурсу наукових студентських робіт. Окрім свідоцтва кожен із них одержав грошову премію. 

17 листопада 1995 року. Підписано розпорядження Київської міської державної адміністрації № 211 про проведення аукціонів з продажу права довгострокової оренди нежилих приміщень міської комунальної власності з метою залучення додаткових коштів не будівництво. 

17 листопада 1995 року. У Палаці спорту відбувся організований міською владою другий осінній студентський бал. Його учасників привітав Л.Косаківський. 

23 листопада 1995 року. Президент Латвії Ґунтіс Улманіс відвідав Київську мерію. За пропозицією міської державної адміністрації цей захід був уперше включений до програми державних візитів керівників зарубіжних країн до України. Мер столиці Л.Косаківський вручив Президентові Латвії диплом почесного гостя Києва. Ґунтіс Улманіс зробив також пам`ятний запис у Книзі почесних гостей. 

25 листопада 1995 року. Л.Косаківський прийняв у мерії учасників чемпіонату світу по кікбоксінгу, що пройшов у Києві 23 – 28 листопада 1995 року. Кікбоксери вручили йому традиційний японський меч (фото). 

27 листопада 1995 року. Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 241 затверджено робочий проект першочергових заходів для забезпечення стійкості схилів звалища в с. Пирогів Московського району м. Києва. 

29 листопада 1995 року. Л.Косаківський разом із міністром машинобудування, військово-промислового комплексу та конверсії В.Малєвим побували в Дніпропетровську. На Південмаші безпосередньо в цеху Л.Косаківський підписав із його генеральним директором Ю.Алексєєвим контракт на поставку Києву 50 нових тролейбусів протягом 1995 – 1996 рр. Досягнута домовленість, що найближчим часом столичний трамвайний парк поповниться 12 новими трамваями виробництва спільного підприємства «Татра-південь» і Південмаш. Мер столиці відвідав також авторемонтний завод у Дніпродзержинську, де протягом останніх 2-х років було відроджено для Києва 200 автобусів «Ікарус». Домовлено про поставку столиці наступного року 10-ти оновлених машин щомісяця. 

1 грудня 1995 року. Видано розпорядження міської державної адміністрації № 261 «Про затвердження техніко-економічного розрахунку будівництва Великої окружної дороги від Гостомельського шосе до вул. Богатирської у Мінському, Подільському та Шевченківському районах м. Києва». 

4 грудня 1995 року. У приміщенні Американського дому (вул. Мельникова, 63) в присутності мера Києва Л.Косаківського відбулася церемонія вручення Київенерго гранту на суму 562 тис. доларів від Агентства торгівлі і розвитку США на модернізацію теплопостачання, реалізацію проекту реабілітації та розвитку теплових мереж Києва, зокрема, шляхом заміни старих трубопроводів на попередньо ізольовані трубопроводи. Технологія попередньо ізольованих труб почала використовуватися в Києві з початку 1996 року. 

6 грудня 1995 року. У День Збройних Сил України Л.Косаківський у Севастополі вручив ордери на нові квартири, побудовані за кошти міста Києва, сім’ям 50 військовослужбовців ВМС України, і взяв участь в урочистостях з нагоди заселення будинку. 

11 грудня 1995 року. Видано розпорядження Київської міської державної адміністрації № 301 «Про оренду нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), що належить до комунальної власності міста». Цим документом, зокрема, з метою підвищення ефективності використання нерухомого майна столиці, внесено зміни до розпорядження Представника Президента України у м. Києві від 11.01.94 № 10 «Про оренду нежилих приміщень, що належать до комунальної власності міста», яким свого часу було запроваджено прозорі механізми прийняття рішень із цього питання — передача в оренду нежитлових приміщень після цього здійснювалася не одноособово, а після колективного розгляду пропозицій на спеціально утвореній комісії, а нежитлових будинків — за конкурсом. Нова редакція порядку надання згоди на передачу в оренду нежилих приміщень удосконалила цей процес, і зробила його ще більш відкритим. 

11 грудня 1995 року. Підписано розпорядження міської державної адміністрації № 307 «Про оголошення та проведення конкурсу по залученню інвесторів до реконструкції жилих будинків». 

12 грудня 1995 року. Міністр Кабінету міністрів В.Пустовойтенко написав скаргу Президенту України на некерованість і непоступливість мера Києва Л. Косаківського в питаннях забезпечення житлом адмінеліти, передачі споруд із комунальної в державну власність (за відмову віддати будинки по вул. Пилипа Орлика, 1/15 та по вул. Шовковичній, 17 його навіть намагалися, щоправда марно, «приструнити» спеціальним розпорядженням Кабміну від 25.01.1996 № 61-р), виділення земельних ділянок у центральній частині міста. 

Цей лист, більше схожий на донос, став першим відкритим випадом проти столичного голови з боку центральної влади. Закулісна боротьба проти Косаківського, що розпочалась одразу після виборів 1994-го року, із цього моменту вийшла назовні й перейшла у відкриту фазу.

«Дело» Леонида Косаковского стряпалось по запискам… Валерия Пустовойтенко? — так відверто назвали гостру статтю на дану тему «Киевские ведомости». 

13 грудня 1995 року. Видано розпорядження міської державної адміністрації № 321 «Про реконструкцію Львівської площі». 

14 грудня 1995 року. Відбулася зустріч Л.Косаківського з визнаним у структурах Європейського Союзу фахівцем із питань конституційного права, координатором проекту «Реформа державного управління в Україні» програми TASIS Жаком Пуайє. Учасники зустрічі домовилися про експертну оцінку чинних актів законодавства, що стосуються Києва як столичного міста, та подальшу співпрацю в розробці проекту закону про столицю України. 

15 грудня 1995 року. На нараді в міській державній адміністрації розглянуто хід виконання спільного рішення колегій Київської міської державної адміністрації та Міністерства транспорту України від 18.04.94 «Про поліпшення обслуговування пасажирів на Київському залізничному вузлі та перспективи його розвитку».

15 грудня 1995 року. 15 грудня 1995 року. У Будинку кіно відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації № 274 від 04.12.1995 пройшли урочистості з нагоди 120-річчя Центральної міської лікарні. Л.Косаківський привітав колектив цього медичного закладу зі знаменною датою та від імені міської влади передав у дарунок найсучасніший ядерно-магнітний резонансний томограф. . 

18 грудня 1995 року. Видано розпорядження Київської міської державної адміністрації «Про часткову зміну рішення виконкому Київради від 21.03.95 № 80 «Про заходи щодо залучення додаткових коштів на житлове будівництво та створення ринку житла». Ним запроваджувалися нові підходи щодо залучення коштів для зведення житла, які себе згодом виправдали, і сприяли зростанню темпів житлового будівництва в місті, а деякі використовуються дотепер. Зокрема, ішлося про залучення коштів населення на спорудження квартир шляхом продажу житлових облігацій, ф’ючерсні контракти на зведення житла, земельні аукціони, продаж права оренди нежитлових споруд, реконструкцію житлових будинків, продаж частини новозбудованого житла (15-20%) зі спрямуванням виручених коштів на оплату квартир для черговиків, об’єктів незавершеного будівництва, випуск муніципальних облігацій. Окрім того, планувалася можливість фінансування будівництва житла за принципом 50 на 50 або 70 на 30, урахування вартості старих квартир у ході реконструкції «хрущовок» їхнім мешканцям у порядку взаємозаліків. Опрацьовувався механізм по зменшенню відрахувань на соціальну й комунальну сфери для підприємств, які ведуть житлове будівництво. Ставилося завдання, аби вартість житла при продажу міськими організаціями була нижче, ніж на вторинному ринку. 

20 грудня 1995 року. Л.Косаківський взяв участь в урочистостях з нагоди 400-річчя від дня народження Богдана Хмельницького в приміщенні Національної опери України. 

22 грудня 1995 року. Відкрилося після реконструкції Дарницьке трамвайне ремонтно-експлуатаційне депо. У ньому споруджені потужні цехи, які одночасно були здатні приймати для технічного обслуговування та ремонту 100-150 одиниць рухомого складу, а відстійні колії спроможні розмістити понад 450 транспортних одиниць. Розбудована досконала інженерно-технічна інфраструктура для здійснення всіх видів робіт та ремонту рухомого складу. У заходах із цієї нагоди взяв участь Л.Косаківський. 

26 грудня 1995 року. Л.Косаківський виступив на звітно-виборчій конференції київської міської організації ветеранів України. 

26 грудня 1995 року. Л.Косаківський відкрив нове сучасне триповерхове окреме приміщення Ватутінської районної санепідстанції в парковій зоні житлового масиву Троєщина по вулиці Данькевича, 4, зведене коштом міста за індивідуальним проектом, із просторими кабінетами та лабораторними корпусами. 

27 грудня 1995 року. Вийшло розпорядження Київської міської державної адміністрації «Про заходи щодо впорядкування розміщення автозаправочних станцій у м. Києві». 

27 грудня 1995 року. Вийшов у світ перший номер газети «Хрещата долина». Її засновниками стали комітет інформації міськдержадміністрації, Київміськбуд, Київметробуд, Київводоканал та Ліга історичних міст України, а головним редактором — Анатолій Гриценко. Проте позиція нового видання одразу стала не до вподоби центральній владі й новій міській адміністрації на чолі з Омельченком, що захопила владу в столиці внаслідок «перевороту на Хрещатику». Адже газета зі своїх сторінок несла правду про події на Хрещатику, 36, не прогнулась перед новою міською владою, розміщала гострі критичні матеріали, що розкривали істинних натхненників та виконавців цього політичного шабашу. Проти газети та її співробітників був застосований весь арсенал репресивних заходів, вони піддавались постійним гонінням. Не зупинило травлю навіть те, що на захист видання витупили із трибуни парламенту. Газету закрили, а її редакцію Омельченко взимку 1997 року викинув з її приміщення просто на сніг. (Докладніше читайте в Главі 10. ГОНЕНИЯ НА «ХРЕЩАТУ ДОЛИНУ», ИЛИ КАК «ПРИХЛОПНУЛИ» ЮНУЮ ГАЗЕТУ, КОТОРАЯ ОСМЕЛИЛАСЬ ПИСАТЬ ПРАВДУ» книги ПЕРЕВОРОТ НА КРЕЩАТИКЕ 2.) 

28 грудня 1995 року. Розпорядженням адміністрації № 382 виділено 2,4 млн дол. США, призначених для придбання для міського консультативно-діагностичного центру магнітно-ядерного резонатора та рентгенівського комп’ютерного томографа. 

29 грудня 1995 року. Створено державне комунальне театрально-концертне підприємство «Циганський музично-драматичний театр «Романс» (розпорядження міської державної адміністрації № 392). 

29 грудня 1995 року. Л.Косаківський взяв участь в урочистостях із нагоди відкриття метрополітену в місту Дніпропетровську, допомогу в будівництві якого надавали київські підприємства й організації. 

31 грудня 1995 року. Л.Косаківський відкрив нову тролейбусну лінію маршруту № 24 вул. Північна – просп. Свободи, що з’єднала Оболонь та Виноградар і пролягла територією трьох районів — Мінського, Подільського та Шевченківського, рух якою було відкрито згідно з розпорядженням міської державної адміністрації № 378 від 28.12.1995. За рахунок вивільнених автобусів маршруту №99, що був у зв’язку з цим скорочений від вул. Північної до станції метро «Мінська», були підсилені існуючі маршрути на житловому масиві Вигурівщина-Троєщина. 

1996 рік

Січень 1996 року. Протягом перших новорічних днів у Колонному залі столичної мерії пройшли святкові вистави для дітей-сиріт, які перебувають під опікою, і для яких місто — це й батько, і матір. Свято новорічної ялинки й Різдва Христового для таких дітей започаткувало нову традицію міського життя. Колонний зал на Хрещатику, 36 привітно зустрічав 250 дітей-сиріт. Їх сердечно привітав голова Київради Л.Косаківський. Діти не лише отримали чудові подарунки від міста, а й стали учасниками прекрасної новорічної вистави. 

6 січня 1996 року. Газета «Хрещатик» надрукувала підсумки опитування, проведеного відділом соціологічних досліджень науково-дослідного інституту соціально-економічних проблем міста Києва з метою визначення «людини року» в Києві та в Україні. За результатами обробки даних опитування «людиною року» в Києві визнаний голова Київради Л.Косаківський. Інші претенденти на це звання залишилися далеко позаду мера міста й не склали йому жодної конкуренції, відзначило видання у своїй публікації. Прикметно, що Л.Косаківський зібрав на свою підтримку більше голосів опитаних киян, ніж Л.Кучма, якого було за наслідками цього ж опитування вони назвали «людиною року» в Україні. Таким чином, рівень підтримки мера столиці серед городян виявився вищим, ніж у тодішнього глави держави. 

9 січня 1996 року. Київською міською державною адміністрацією видано розпорядження № 4 про затвердження концепції розвитку Труханового острова як міського центру дозвілля й відпочинку. 

10 січня 1996 року. Розпорядженням Л.Косаківського № 17 із метою започаткування нових традицій міського життя запроваджено урочисту реєстрацію шлюбів за участю голови Київради та міської державної адміністрації в колонному залі адмінбудинку по вулиці Хрещатик, 36. 

11 січня 1996 року. Л.Косаківський перевірив хід будівництва станції метро «Лук’янівська», спустився в тунель і поспілкувався з метробудівцями, а по завершенню цих відвідин у «Київметробуді» провів нараду з питань розвитку столичного метро. З метою покращення транспортного обслуговування киян мер міста поставив завдання ввести в дію до кінця 1996 року дільницю метро від станції Сирецько-Печерської лінії метрополітену від станції «Золоті ворота» до станції «Лук’янівська» протяжністю 3,2 км із проходженням транзитом станції «Львівська площа», без виходу пасажирів на поверхню до вирішення долі її наземного павільйону в рамках проекту реконструкції та впорядкування Львівської площі. Доручено відкрити до наступного Нового року крім станції «Лук’янівська» й станцію «Печерська». Введення в експлуатацію станції «Печерська» було зірвано наступним керівництвом міської держадміністрації. 

15 січня 1996 року. Л.Косаківський провів нараду, на яку запросили причетних до відтворення пам’ятника княгині Ользі митців, учених, членів художньої ради, керівників міських управлінь і служб. Було остаточно вирішено встановити монумент на попередньому місці з реконструкцією скверу колишнього реального училища, виготовити його з каррарського мармуру. 

16 січня 1996 року. Л.Косаківський провів нараду з питань будівництва готелів у м. Києві. 

Січень 1996 року. У Женеві під егідою Ради Європи відбувся перший міжнародний форум з економічної співпраці між регіонами Європи. У його роботі взяла участь делегація Києва на чолі з мером міста Л.Косаківським, який виступив на пленарному засіданні цього форуму. 

25 січня 1996 року. Л.Косаківський провів нараду з питань реконструкції малометражних будівель масової житлової забудови 60-х років (так званих «хрущоб») та будівництва житла в центральній частині міста для відселення мешканців цих будинків у ході проведення цих робіт. 

25 січня 1996 року. Л.Косаківський відкрив анотаційну дошку на будинку по вул. Миколи Лаврухіна, 7 на житловому масиві Вигурівщина-Троєщина, названої рішенням виконавчого комітету Київради № 73 від 21.03.1995 на честь колишнього голови Київського міськвиконкому М.В.Лаврухіна. 

30 січня 1996 року. Л.Косаківський провів нараду з питань розробки схеми розміщення в м. Києві автозаправних станцій. 

31 січня 1996 року. Київська міська державно адміністрація розпорядженням № 105 затвердила порядок розміщення зовнішньої реклами в місті. Цим документом, зокрема, доручалось проведення аукціонних торгів щодо надання рекламної площі на рекламоносіях, що належать до комунальної власності. 

1 лютого 1996 року. Вийшло розпорядження Київської міської державної адміністрації № 114 щодо проведення аукціонів з продажу права довгострокової оренди низки нежилих будинків та нежилих приміщень. 

2 лютого 1996 року. Київська міська державна адміністрація (розпорядження № 125) затвердила завдання оснащення житлового фонду міста засобами обліку та регулювання споживання води і теплової енергії на 1996-2000 роки. Планувалось встановити в будинках: лічильників холодної води — 5640, гарячої води — 1110, теплової енергії — 5635; регуляторів температур — 5635. Доручалося також оснащення засобами поквартирного обліку в такій кількості: лічильниками холодної води — 63629, гарячої — 41635, терморегуляторами приладів-розподілювачів — 97663. 

Однак через декілька місяців стався «переворот на Хрещатику», і новій владі міста це все виявилося не цікавим. Ці параметри не були досягненні і наступними складами адміністрації. 

6 лютого 1996 року. Президія НАН України та Київська міська державна адміністрація після обговорення на спільному засіданні ухвалили постанову № 35 «Про хід виконання договору і Програми співробітництва між НАН України і Київською міською державною адміністрацією в 1995 році». У цьому документі відзначено, що співробітництво НАН України та Київської міської державної адміністрації по вирішенню актуальних проблем життєзабезпечення м. Києва є важливим напрямом діяльності обох сторін і має позитивні тенденції розвитку, сформована поновлена програма співробітництва на 1995-1996 рр., яка включала понад 160 погоджених на всіх рівнях завдань. Зазначеною Постановою схвалено перелік найбільш актуальних робіт, виконання яких є пріоритетним в 1996 році в рамках реалізації договору і Програми співробітництва між НАН України і Київською міською державною адміністрацією. 

7 лютого 1996 року. У VII мікрорайоні житлового масиву Осокорки Північні закінчено будівництво та передано власникам перший будинок, споруджений за кошти громадян, залучені шляхом продажу цільових житлових облігацій. Ключі від перших 109 квартир вручили мешканцям Президент України Л.Д. Кучма та голова Київради й міської держадміністрації Л.Косаківський. 

16 лютого 1996 року. Вийшло розпорядження Київської міської державної адміністрації № 221 «Про заходи щодо переобладнання горищ будинків та заміни дахів на мансардні поверхи». 

16 лютого 1996 року. Видано розпорядження Київської міської державної адміністрації «Про реконструкцію вул. Хрещатик та відновлення дворових просторів поза червоними лініями вул. Хрещатик між вулицями Заньковецької, Пушкінською та Б.Грінченка». 

17 лютого 1996 року. Газета «Демократична Україна» повідомила, що за результатами чергового опитування громадської думки Леонід Косаківський увійшов до десятки найбільш впливових і відомих політиків України. І хоча до переліку п'ятдесяти політиків, висловитись щодо яких просили організатори дослідження, було включено також мерів Одеси, Харкова та Донецька, жоден із них не потрапив навіть до двадцятки відомих політиків. Газета у своїй публікації визначає, що високий рейтинг київського мера аналітики пояснюють соціально-економічною ситуацією в столиці на фоні загального кризового становища загалом у державі. У порівнянні з іншими містами, умови життя та рівень соціальної захищеності киян, безперечно, є найвищим, і, як показують результати опитування, респонденти визначають чималу заслугу в цьому саме мера столиці, — пише це видання. Ці ж матеріали надрукували й інші газети. 

21 лютого 1996 року. Л.Косаківський виступив перед заступниками голів обласних державних адміністрацій із питань будівництва, які приїхали до Києва з метою вивчення досвіду столиці із запровадження житлових облігацій, що за дорученням Президента України поширювався на всю територію держави. Мер Києва, зустрічаючись із представниками областей у приміщенні холдингової компанії «Київміськбуд», котрій згідно з рішенням міськвиконкому була доручена реалізація цієї програми, поділився досвідом впровадження новаторського підходу до організації житлового будівництва, наголосив на його перевагах у сучасних умовах. Зокрема, житлові облігації надійно захищають кошти населення від інфляції, і вбезпечують від шахрайства, оскільки випускаються під гарантії міської влади. Їхні володарі гарантовано отримують від міста житло в конкретному будинку за певною адресою, і це дає можливість майбутнім новоселам безпосередньо впливати на будівельний процес, доводити опорядження квартир до бажаного ними вигляду. І, нарешті, ураховуючи, що 40 відсотків власників житлових облігацій перебувають на квартобліку, вони не лише прискорюють вирішення своїх власних житлових проблем, а й допомагають пришвидшити просування квартирної черги для інших, у чому й полягає для міста головний сенс впровадження такої програми. Ураховуючи цей соціальний чинник (який наступною адміністрацією був вихолощений, що перетворила цю програму, на жаль, у суто комерційний проект), Л.Косаківський наголосив, що місто прийняло рішення взяти на себе вартість підготовки території під облігаційні будинки, що складає до 40 відсотків загальної вартості будівництва, і призвело до значного здешевлення квартир, котрі зводяться за таким принципом.. Це також сприяло зростанню довіри населення до даної ініціативи й активізації продажу житлових облігацій. 

22 лютого 1996 року. Вийшло розпорядження № 250 міської державної адміністрації «Про проведення земельного аукціону в м. Києві». 

23 лютого 1996 року. Підписано розпорядження Київської міської державної адміністрації № 261 «Про затвердження робочого проекту станції перекачування стоків від полігону твердих відходів у с. В.Дмитровичі Обухівського району Київської області». 

23 лютого 1996 року. Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 265 створено молодіжний культурно-розважальний комплекс «Дім молоді». 

23 лютого 1996 року. З метою сприяння соціально-економічному розвиткові столиці України шляхом залучення інвестицій видано розпорядження Київської міської державної адміністрації № 273 «Про створення Агенції з розвитку та залучення інвестицій Київської міської державної адміністрації». 

23 лютого 1996 року. Київська міська державна адміністрація затвердила (розпорядження № 260) Положення про новоутворену службу у справах неповнолітніх, на яку були покладені обов’язки забезпечення прав, свобод і законних інтересів неповнолітніх, запобігання вчиненню ними правопорушень. 

26 лютого 1996 року. Відбулася зустріч керівництва Київської міської державної адміністрації з активом міської та районних організацій ветеранів війни, присвячена стану виконання в столиці Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». За її наслідками Л.Косаківський підписав протокол доручень, спрямованих на посилення соціального захисту столичних ветеранів. Зокрема, для забезпечення квартирами в 1996 році ветеранів та інвалідів війни вирішено виділити 20 тис. кв. метрів житла, телефонізувати 4000 квартир ветеранів та інвалідів війни тощо. 

27 лютого 1996 року. Міська державна адміністрація своїм розпорядженням № 287 визначила земельні ділянки для першочергового індивідуального житлового малоповерхового та котеджного будівництва. 

28 лютого 1996 року. Відбулася науково-практична конференція «Роль столиці у процесах державотворення: історичний та сучасний аспекти», організована Національною академією наук України спільно з Київською міською державною адміністрацією та Лігою історичних міст України. Із вступним та заключним словом на конференції виступив Л.Косаківський. Учасники конференції ухвалили рекомендації та звернулися до глави держави, уряду та парламенту з наполегливим закликом прискорити прийняття Закону про столицю. 

Лютий 1996 року. Підписана Угода на 1996 рік про співробітництво міської державної адміністрації та асоціації промисловості, будівництва, транспорту та зв’язку «Київ». Її метою було стабілізувати економіку, наситити споживчий ринок товарами, зберегти та наростити промисловий і науковий потенціал столиці. Підписи під нею поставили Л.Косаківський та В.Майко. 

Лютий 1996 року. Л.Косаківський перевірив хід реконструкції Національної філармонії України й провів на місці робочу нараду. По її завершенні мер столиці пообіцяв киянам і надалі тримати хід ремонтних робіт під своїм особистим контролем та завірив їх, що перші звуки музики тут пролунають уже в грудні поточного року. 

1 березня 1996 року. На зустрічі із представниками Європейського банку реконструкції та розвитку Л.Косаківський обговорив можливості проведення його щорічного зібрання 1998 року в Києві. Голова секретаріату банку Антоніо Маріо Коста, який вніс таку пропозиції від імені керівництва цієї фінансової установи, відзначив, що міста для таких зборів обираються не просто так, а як визнання прогресу країни та цих міст на шляху до ринкової економіки, і запропонував Л.Косаківському подати відповідну заявку як меру приймаючої сторони, і виступити на церемонії відкриття зборів із вітальною промовою. У подальшому правління банку розглянула подану Л.Косаківським від столичної влади заявку, і обрало Київ містом своїх щорічних зборів, віддавши йому перевагу над Ригою — ще одним претендентом. 

3 березня 1996 року. Видано розпорядження Київської міської державної адміністрації № 314 «Про надання дозволу Національному банку України на здійснення реконструкції з розширенням існуючих виробничих корпусів для створення монетного двору України, потужностей по виробництву банківської техніки, автотранспортного підприємства на вул. Сабурова у Ватутінському районі». 

7 березня 1996 року. Л.Косаківський відкрив молочну фабрику-кухню дитячого харчування № 1 для забезпечення дітей перших трьох років життя лікувальним, екологічно чистим, високоякісним харчуванням, що мало велике значення для найменших мешканців Києва з урахуванням несприятливих умов, які утворилися після Чорнобильської катастрофи. 

11 березня 1996 року. Розпорядженням міської державної адміністрації № 330 затверджено перелік жилих будинків, які підлягають реконструкції в 1996 році з відселенням мешканців. Усього до переліку включено 95 будинків з обсягом будівельно-монтажних робіт на рік у цінах 1984 р. 11129,6 тис. крб. З них 21 будинок за рахунок міськбюджету, ВЖРО (комунального виробничого житлово-ремонтного об’єднання), 4 — за рахунок райбюджетів, 39 — за рахунок інвесторів, 31 — за рахунок інвесторів, визначених на конкурсі. У 1996 році ставилося завдання ввести в експлуатацію 17 будинків загальною площею 27536 кв.м. 

12 березня 1996 року. Вулиця Карла Маркса та площа Ленінського комсомолу у м. Києві розпорядженням міської державної адміністрації № 336 перейменовані відповідно на вулицю Архітектора Городецького та Європейську площу. 

Березень 1996 року. Відбулася зустріч голови Київради Л.Косаківського з генеральним директором новоствореного в Україні відділення всесвітньо відомої компанії «Мак Дональдс» Карлом Фріцем. Обговорені проекти фірми щодо її діяльності в місті. Міська влада висловила готовність підтримати створення розгалуженої мережі ресторанів швидкого харчування в столиці. Керівник українського відділення фірми наголосив, що загальний обсяг інвестицій в економіку міста від реалізації даної програми становитиме 100 млн доларів США за перший рік роботи, окрім того бюджет у вигляді податків зможе отримувати 2 млн доларів США щороку з кожного ресторану. Кожен новостворений ресторан — це 100 робочих місць для киян, плюс стільки ж людей зможуть отримати роботу в інфраструктурі обслуговування. Усього в Києві заплановано в 1996 році відкрити 7 ресторанів цієї системи, перший із них — до кінця літа поточного року. 

13 березня 1996 року. Видано розпорядження Київської міської державної адміністрації № 346 «Про сприяння розвиткові сучасної української естради». 

18 березня 1996 року. Л.Косаківський підписав розпорядження Київської міської державної адміністрації № 378 «Про підготовку спортсменів м. Києва до XXVI Олімпійських та ІІІ Параолімпійських ігор», яким, зокрема, уперше запроваджена матеріальна винагорода призерам ігор та вирішення їхніх житлових та інших побутових питань. 

22 березня 1996 року. З метою забезпечення культурних і професійних потреб педагогічних працівників закладів освіти м. Києва розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 407 створено Київський міський будинок учителя (вул. Володимирська, 57). 

23 березня 1996 року. Підписано розпорядження Київської міської державної адміністрації № 459 «Про проект Програми економічного і соціального розвитку м. Києва на 1996 рік», якою, поміж іншого, планувалось розпочати в 1996 році реконструкцію Московської площі з будівництвом дворівневої транспортної розв`язки, були виділені для цього необхідні кошти, почались підготовчі роботи. Проте новою міською адміністрацією в липні 1996 року фінансові ресурси були перекинути на інші об'єкти, і будівельні роботи були перервані на 12 років. 

25 березня 1996 року. На вшанування пам’яті видатного українського письменника Олеся Терентійовича Гончара, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.95 № 521 «Про похорон О. Т. Гончара», враховуючи пропозиції Спілки письменників України, комісії по вшануванню та творчій спадщині Олеся Гончара, клопотання родини письменника, розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 453 вулицю Чкалова перейменовано на вулицю Олеся Гончара. 

5 квітня 1996 року. На нараді в Президента Л.Кучми із главами районних адміністрацій Л.Косаківський у присутності великої кількості запрошених уперше на рівні керівників такого рангу відкрито виступив проти методів роботи Президента й зухвалої поведінки його оточення в столиці, споживацького ставлення до міста, що викликало справжній шок у залі, і не на жарт розлютило тодішнього главу держави. Мер столиці також прилюдно вручив Президенту список його указів і доручень щодо розв’язання проблем Києва, які саботувалися центральними органами виконавчої влади, жодної реакції, окрім роздратування, на цю інформацію в подальшому не було. 

7 квітня 1996 року. Л.Косаківський дав інтерв’ю ТРК «Київ», яке мало ефект бомби, що розірвалася. У ньому вперше пролунало те, про що думало багато людей, починали говорити на кухнях, але вголос висловитися не наважувались. Мер столиці не лише розповів в ефірі про те, що відбувалося на нараді в Президента 5 квітня 1996 року, де він виступив із різкою критикою на адресу Л.Кучми і його адміністрації, а й назвав персонально окремих одіозних діячів з оточення глави держави, які складають загрозу для України. 

8 квітня 1996 року. Видано розпорядження № 500 міської державної адміністрації про створення державного комунального підприємства «Молочна фабрика-кухня дитячого харчування №1». 

10 квітня 1996 року. З метою впорядкування системи відліку відстаней до столиць інших держав та обласних центрів України, Київська міська державна адміністрація видала розпорядження № 529 щодо будівництва біля Головпоштамту монументального знаку початку відліку відстаней зі скульптурною постаттю Архістратига Михаїла. 

11 квітня 1996 року. Розпорядженням № 532 Київської міської державної адміністрації управлінню справами Верховної Ради України погоджено місце розташування адміністративного будинку з підземною автостоянкою по вул. Садовій, 3 у Печерському районі м. Києва. 

11 квітня 1996 року. З метою підвищення народжуваності, зменшення дитячої і материнської смертності Київська міська адміністрація розпорядженням № 533 затвердила міську програму планування сім’ї. 

12 квітня 1996 року. Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 554 створена Київська міська галерея мистецтв «Лавра». 

12 квітня 1996 року. Л.Косаківський взяв участь у відкритті АТС-563 на 30 тис. номерів, устаткованої технікою фірми «Alcatel», у Харківському районі столиці. 

18 квітня 1996 року. Відповідно до рішення виконавчого комітету Київради від 21.03.95 № 81 «Про залучення додаткових коштів на будівництво», з метою залучення додаткових коштів на будівництво та реконструкцію жилих будинків у столиці, задоволення потреб громадян у жилих приміщеннях міською, державною адміністрацією видано розпорядження № 572 «Про організацію продажу квартир у м. Києві». Цим документом продаж квартир передбачалося здійснювати за ринковими цінами та на аукціонах. 

18 квітня 1996 року. Вийшло розпорядження Київської міської державної адміністрації № 573 про затвердження проекту дитячої клінічної лікарні по вул. професора Підвисоцького в Печерському районі м. Києва та початок її будівництва. 

18 квітня 1996 року. «Kyiv — beautiful city», — заявив прем`єр-міністр Великої Британії Джон Мейджор, що перебував в Україні з офіційним візитом, після прогулянки з мером столиці Л.Косаківським вулицями столиці та відвідання Бессарабського ринку, де він, зокрема, із задоволенням посмакував соління в торгових рядах. Фотографії із зображенням першого міністра Великобританії, на яких видно, як гостинні українки частували його соленими огірками, обійшли провідні українські та зарубіжні видання. У розмові з Л.Косаківським високий зарубіжний гість сказав, що сприятиме, аби щорічне засідання Європейського банку з реконструкції та розвитку в 1998 році відбулося в Києві. 

22 квітня 1996 року. Л.Косаківський взяв участь у відкритті нового гематологічного центру на території Київського дитячого науково-лікувального об`єднання «ОХМАТДИТ». 

23 квітня 1996 року. Л.Косаківський виступив на сесії міської ради зі щорічним звітом про підсумки соціально-економічного розвитку міста Києва у 1995 році та інформацією про виконання бюджету міста Києва за 1995 рік. 

23 квітня 1996 року. Видано розпорядження Київської міської державної адміністрації № 592 «Про затвердження переліку п`ятиповерхових будинків масової житлової забудови 60-х років, які потребують реконструкції». Загалом по місту до даного деталізованого поадресно переліку на 46 сторінках було включено 1182 будинки (89838 квартир) загальною площею 3962 тис. кв. м. З них цегляних 442, панельних 569, блочних 171. Доручено було подати комплексну програму їх реконструкції. Згідно з раніше ухваленими документами роботи мали розпочатися того ж року. Ці плани були зірвані наступним керівництвом міської державної адміністрації, яке була призначена влітку 1996 року. 

23 квітня 1996 року. Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 593 затверджено Програму зайнятості населення м. Києва на 1996-1997 роки. 

22 квітня 1996 року. Видано розпорядження № 605 міської державної адміністрації «Про проведення земельного аукціону в м. Києві». 

25 квітня 1996 року. Л.Косаківський взяв участь у відкритті пам’ятного знаку «Воїнам Чорнобильцям» на проспекті Миру 18/19 в Дніпровському районі столиці. 

25 квітня 1996 року. Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 612 встановлена стипендія голови Київської міської державної адміністрації студентам міста. 

26 квітня 1996 року. Л.Косаківський взяв участь у церемонії освячення місця по вул. Нагірній, 1 у Шевченківському районі м. Києва для будівництва Меморіального комплексу пам'яті жертв Чорнобиля, що мав бути споруджений до десятої річниці цієї трагедії на виконання відповідного розпорядження міської державної адміністрації. Як далі склалася сумна доля цього пам’ятника вже при новій владі читайте тут. 

26 квітня 1996 року. У Києві вийшла на роботу нова техніка для дорожнього будівництва — найсучасніша асфальтова фреза німецького виробництва, — призначена для прискорення виконання намічених міською владою планів дорожнього будівництва з використанням передових світових технологій. У заходах із цієї нагоди взяв участь мер столиці Л.Косаківський. 

26 квітня 1996 року. Видано розпорядження Київської міської державної адміністрації № 621 «Про грошову оцінку земель м. Києва». З метою забезпечення економічного регулювання земельних відносин в місті цим документом схвалено комплексну економічну оцінку території м. Києва; затверджені загальні положення грошової оцінки земель м. Києва; економіко-планувальне зонування території столиці; грошову оцінку одного квадратного метра міських земель в залежності від їхнього функціонального використання; локальні коефіцієнти на місцезнаходження земельних ділянок у межах економіко-планувальних зон. 

29 квітня 1996 року. Голова Київської міської Ради Л.Косаківський Указом Президента України Л.Кучми № 305/96 затверджений членом делегації України в Конгресі місцевих і регіональних влад Європи, представником України в Палаті місцевих влад цієї організації. 

29 квітня 1996 року. Л.Косаківський відвідав пускову дільницю метрополітену від ст.  «Львівська» до ст. «Лук’янівська». 

30 квітня 1996 року. Л.Косаківський підписав розпорядження Київської міської державної адміністрації № 644 «Про надання дозволу Головному управлінню охорони здоров`я населення міста на здійснення прибудови до діагностичного центру для встановлення магнітно-ядерного резонатора на вул. Ю.Кондратюка в Мінському районі». Ця споруда була введена в дію в грудні 1996 року. 2,4 млн дол. США для придбання магніто-ядерного резонатора та рентгенівського комп’ютерного томографа для цього центру були виділені розпорядженням № 382 від 28 грудня 1995 року. 

6 травня 1996 року. У сесійній залі Київради відбулася нарада з директорами столичних підприємств, яка була проведена Кабінетом міністрів за дорученням Л.Кучми. Але наміри Банкової використати директорський корпус для атаки на мера Києва, прибрати його за допомоги цього авторитетного зібрання, зазнали краху. Замість запланованого «побиття» Косаківського, і керівники підприємств, і представники міністерств, окрім одного, відзначали повне взаєморозуміння з міською владою, готовність і надалі спільно працювати на благо столиці. Розмова пройшла в спокійному, конструктивному руслі. Директори не піддались тискові й не дали себе використати в цій брудній грі. Задум був такий: рознос із боку «генералів від промисловості», і на цьому фоні — Указ про звільнення голови міськдержадміністрації. Однак цей сценарій другої після квітневої наради у глави держави, де такий настрій не підтримали всі глави районів, крім двох, спроби розправи з неугодним мером міста, провалився. Потрібно віддати належне й головуючому на цьому поважному зібранні — віце-прем'єр-міністру України А.Кінаху, який одразу задав робочий тон розмові, і всіляко намагався уникнути її політизації. (Докладніше читайте в Главі 16. ПРОВАЛЕННЫЙ СЦЕНАРИЙ ИЛИ ВТОРАЯ ПОПЫТКА РАСПРАВЫ книги ПЕРЕВОРОТ НА КРЕЩАТИКЕ.) 

14 травня 1996 року. Розпочалося виконання програми очищення акваторії Дніпра в межах Києва від затоплених і напівзатоплених суден, розкиданих на прибережній смузі. Працівники акціонерного товариства «Суднопідйом», з яким міська влада уклала відповідну угоду, підняли перше з них — безхазяйну баржу на березі Рибальського півострова. Мер столиці Л.Косаківський, який побував на місці цієї складної технічної операції, заявив, що такі роботи мають на меті не лише позбавитись кинутих напризволяще плавзасобів, які складали загрозу для довкілля й здоров`я киян, упорядкувати мальовничу прибережну зону Славутича, а й поповнити казну за рахунок продажу металобрухту. Від тих пір до 1998 року було піднято більш 100 суден, і сьогодні в тих місцях, де знаходились затонулі кораблі й баржі чисті береги, пляжі й зони відпочинку. 

14 травня 1996 року. У колонній залі мерії на вул. Хрещатик, 36 відбувся благодійний вечір зі збору коштів на відновлення пам`ятника княгині Ользі. Міська адміністрація перерахувала 50 млрд крб. Оголошено, що благодійники, які внесли більше 1 млрд крб., будуть викарбувані на спеціальній дошці на пам`ятнику. Проте в подальшому Омельченко і його підлеглі провели селекцію цих меценатів на предмет їхньої благонадійності, і, наприклад, Ліга історичних міст Україна, яку очолював Л.Косаківський, що однією з перших перерахувала потрібну суму, так і не була зазначена на цій дошці в числі пожертвувачів. 

15 травня 1996 року. Рано-вранці на Михайлівський площі в присутності мера Києва Л.Косаківського була встановлена скульптура княгині Ольги — перший фрагмент ансамблю пам’ятника княгині Ользі, святому апостолу Андрієві Первозванному, просвітителям Кирилові та Мефодію (фоторепортаж дивіться тут). Монтаж усіх елементів пам’ятника тривав три дні. (Докладно про відродження цієї скульптурної композиції читайте в Главі 19. ЯВЛЕНИЕ КНЯГИНИ ОЛЬГИ ПОТОМКАМ книги ПЕРЕВОРОТ НА КРЕЩАТИКЕ.) 

17 травня 1996 року. На нараді під головуванням Л.Косаківського розглянуто питання про стан проектування та будівництва Подільського мостового переходу. Узято до уваги, що проектування мостового переходу закінчено. На 1996 рік намічено розробку проектів підготовчих робіт, вишукувальні роботи та розрахунки головних металевих конструкцій мостів. На ці цілі виділено 149,8 млрд крб. 

17 травня 1996 року. Л.Косаківський надіслав листа прем’єр-міністрові України Є.Марчуку, у якому висловив здивування із приводу того, що урядова комісія, завершивши перевірку роботи міської адміністрації, відмовляється знайомити з результатами своєї роботи керівництво міської адміністрації та міських управлінь і служб, та попросив главу уряду доручити голові комісії І.Курасу проінформувати міську адміністрацію, як і було домовлено на початку роботи комісії, про наслідки перевірки. 

17 травня 1996 року. Видано розпорядження Київської міської державної адміністрації № 729 «Про затвердження обсягів відомчого житлового фонду разом з об'єктами комунального призначення, що підлягає передачі до комунальної власності в 1996-1998 рр.»

18 травня 1996 року. У залі засідань Київради зібрались керівники міської та районних адміністрацій, міських управлінь та служб, підприємств та організацій, представники депутатського корпусу міської ради, громадських організацій, щоб обговорити з комісією Кабінету міністрів матеріали перевірки. 

Однак заступник голови урядової комісії Анатолій Толстоухов, що прибув на цю зустріч (який потім вихвалявся в пресі, що він відповідав за зняття Косаківського, і чітко, як показали тодішні події, виконував це завдання), попри настійливі вимоги присутніх, відмовився ознайомити це поважне зібрання з довідкою на 43 сторінках про наслідки перевірки міської адміністрації, і демонстративно залишив зал. (Докладніше читайте в Главі 9. ТОЛСТОУХОВ И КОМПАНИЯ ДЕЛАЮТ ДЕМАРШ книги ПЕРЕВОРОТ НА КРЕЩАТИКЕ.) 

Учасники цієї наради написали звернення до Керівника Уряду Є. Марчука, у якому висловили обурення такою зверхньою, нетактовною поведінкою цього чиновника, попросили дати доручення голові комісії віце-прем'єр-міністру України І. Ф. Курасу, який фактично не брав участі в роботі комісії, не відвідав у ході перевірки жодної установи, і свідомо уникав зустрічі з керівництвом міста, провести спільне засідання урядової комісії в повному складі з керівниками Київської міської та районних державних адміністрацій, начальниками управлінь та служб за результатами роботи комісії, і в зв’язку з фактичною неготовністю розгляду питання на засіданні Кабінету Міністрів перенести засідання на пізніше, що дозволить об'єктивно й неупереджено, виважено підійти до розгляду цього важливого для Києва і для держави питання. 

Відбулася й телефонна розмова голови КМДА з прем’єр-міністром, у ході якої він розповів про те, як провокаційно повів себе Толстоухов і про думку присутніх із цього приводу. Після запевнень прем’єр-міністра, що за таких обставин питання на засідання вноситись не буде допоки все не з’ясується, а поки воно з розгляду знімається в зв’язку з неготовністю, усі розійшлись по домівках. 

О.Омельченко, намагаючись на той момент вислужитись перед Кучмою, із цієї наради просто втік. Спочатку він написав доволі цікаву за своїм змістом записку до президії, але головуючий його не відпустив. Тоді він, скориставшись шумом у залі, просто непомітно зник. Характерно, що Омельченко, єдиний із присутніх у залі, не мав зауважень до довідки, про що він написав у цій записці, хоча саме до галузі, якою він опікувався як заступник голови, у перевіряючих були суттєві претензії. 

19 травня 1996 року. Леоніда Косаківського в зв’язку з різким погіршенням самопочуття госпіталізують прямо з робочого кабінету до чергової районної лікарні на Оболоні. 

21 травня 1996 року. Попри обіцянки прем’єр-міністра Є.Марчука відкласти розгляд питання про роботу Київської міськдержадміністрації в зв’язку з його неготовністю, Уряд під тиском Банкової усе ж збирається для його розгляду у відсутності мера міста, який було за день до того був госпіталізований до лікарні. Поспішаючи виконати поставлене завдання, на цьому засіданні урядовці влаштували заочне «судилище» над чинним керівником міської адміністрації, не давши йому можливості навіть щось сказати на своє виправдання, і прийняли постанову «Про роботу Київської міської державної адміністрації щодо забезпечення реалізації соціально-економічної політики Президента України та програми діяльності Кабінету Міністрів України», у якій, зокрема, порушено питання про увільнення голови Київської міської державної адміністрації Косаківського Л.Г. із займаної посади. 

Поза сумнівом, ця постанова Уряду носила відверто замовний характер. Інкриміновані Л.Косаківському порушення чинного законодавства та недоліки в керівництві адміністрацією були явно притягнуті за вуха, і не знайшли в подальшому підтвердження. Існують і аналітичні матеріали (підготовлені, між іншим фахівцями міськдержадміністрації та залученими спеціалістами на основі статистичних та інших даних у травні – липні 1996 року, коли обов’язки  голови адміністрації виконував призначений Кучмою Омельченко), що розбивають у пух і прах висновки комісії, яка навіть побоялася ознайомити з результатами перевірки керівництво міської адміністрації і її структурних підрозділів, поспішаючи догодити Кучмі і його клевретам, «видавши на гора» бажаний для них результат. 27 травня 1996 року з мотивуванням за створення особистого іміджу звільняють уже самого прем'єр-міністра Євгена Марчука. 

22 травня 1996 року. Розпорядженнями Президента України за надуманими мотивами було звільнено з посад М.Ламбуцького — першого заступника, та Г.Артюх і В.Ковтуна — з посад заступників голови міської державної адміністрації (за дивним «збігом обставин» — саме тих, хто на засідання Уряду 21 травня мав сміливість виступити проти висновків кабмінівської комісії). 

22 травня 1996 року. Указом Президента України Л.Кучми № 366/96 заступника голови Київської міської державної адміністрації О. Омельченка призначено виконуючим обов'язки голови Київської міської державної адміністрації на час хвороби Л.Косаківського —  голови Київської міської державної адміністрації. 

23 травня 1996 року. Утворено громадський комітет по захисту конституційних прав голови Київради, голови міської державної адміністрації Л.Косаківського. 

25 травня 1996 року. У День Києва відбулася урочиста церемонія відкриття пам’ятника княгині Ользі, святому апостолу Андрієві Первозванному, просвітителям Кирилові та Мефодію. Л.Косаківський, який перебував у лікарні, не брав у ній участь. Напередодні вночі за вказівкою Омельченка (що він визнав сам в інтерв’ю газеті «Регион» № 26 від 16.07.1996) прізвище Л.Косаківського вирубали з таблички позаду пам’ятника зі списку тих, за чиєю ініціативою й при чиїй підтримці зведений монумент. 

Ця ганебна ситуація знайшла висвітлення й у пресі. Про неї в «Газете по-киевски» від 28 травня 2009 року згадав відомий дослідник історії Києва Михайло Кальницький, назвавший подібні речі «изъятиями из истории»: «Тенденция выборочного увековечивания никуда не делась и в наше время. Чтобы убедиться в этом, достаточно зайти за спину мраморной княгине Ольге. Там, на специальных досках, перечислены имена людей и названия фирм, причастных к воссозданию монумента в 1996 году (как известно, он впервые появился в 1911-м, но был разрушен большевиками). В этом перечне были упомянуты и тогдашний глава КГГА Леонид Косаковский с заместителем Галиной Артюх, активные инициаторы возвращения княгини на Михайловскую площадь. Но... как раз накануне Дня Киева-1996, когда открывали памятник, оба они лишились своих постов. И когда с фигур Ольги, Андрея Первозванного и Кирилла с Мефодием упали белые покрывала, имен опальных чиновников на постаменте уже не было...» (Фотографію інформаційної дошки на зворотному боці пам’ятника княгині Ользі з прогалинами замість збитого тексту дивіться тут.)

25 травня 1996 року. У День Києва навпроти центрального входу до Головпоштамту встановлено знак відліку відстаней, що фіксує географічні координати та відстані до обласних центрів України та столиць — членів Всесвітнього поштового союзу, який увінчувала мармурова колона з постаттю архістратига Михаїла — покровителя Києва. За вказівкою Омельченка із цього знаку були, як і з пам’ятника княгині Ользі, напередодні вночі збиті букви із прізвищем Л.Косаківського. Свято Дня Києва не повинно було асоціюватися з Косаківським — влада в такий спосіб намагалися стерти з пам'яті киян будь-яку згадку про нього. 

28 травня 1996 року. На консиліумі лікарів за участю заступника міністра охорони здоров’я України прийнято рішення прооперувати Л.Косаківського. 

30 травня 1996 року. Л.Косаківському зроблено хірургічну операцію. Мало того, що сама операція була дуже складною, і замість звичних для таких випадків 30–40 хвилин тривала з 9.35 до 11.50 ранку, а хірургам довелося по ходу повністю міняти її план, так ще й важко, через деструктивний процес, протікав післяопераційний період. 

У лікарні весь час знаходилися знімальні групи різних телеканалів, газетні репортери. Їхня інформація не сходила зі шпальт газет та екранів телевізорів, де смакувалися найдрібніші медичні подробиці — про тисячу каменів, видалених у хворого, подробиці операції тощо. Жодний крок медиків тоді не пройшов повз суспільної уваги, люди мали можливість у безпідставності та цинічності чуток, які розповсюджували опоненти мера, що він, начебто, спеціально «сховався» у лікарні від комісії. Треба віддати належне пресі: більшість видань (одну з публікацій дивіться тут), навіть опозиційні, за рідким винятком найзатятіших, писали про хід хвороби Косаківського об’єктивно. 

Хід операції та хвороби Косаківського уважно відслідковувався владою. Вона добре знали з доповідей міністерства охорони здоров’я про реальний стан речей, але мовчала і робила свою чорну справу. 

31 травня 1996 року. Голова Народного Руху України В.Чорновіл звернувся з листом до Президента України, у якому рекомендував призначити Олександра Лавриновича главою Київської міської державної адміністрації. У такий спосіб НРУ, вочевидь, сподівався отримати винагороду за деструктивну позицію його фракції в Київраді та активну участь у перевороті на Хрещатику, одним із ключових натхненників та організаторів якого й був Лавринович. Однак Омельченко, як показали подальші події, виявився в цій підкилимній метушні спритнішим. Це звернення було мало сумісним як із точки зору моралі (Л.Косаківський якраз другий день після важкої операції перебував у реанімації), так і закону — на цей момент Л.Косаківського з даної посади ще ніхто не звільняв, лише 19 липня він подав у відставку. 

1 червня 1996 року. О.Омельченко, який, єдиний із заступників Л.Косаківського, так і не спромігся не лише відвідати його в лікарні, але й поцікавитись взагалі станом здоров’я людини, яка витягла його із забуття й привела на роботу в міську адміністрацію, дав, коли Косаківський перебував у реанімації після важкої операції, доволі підленьке по відношенню до нього, за тодішньою оцінкою багатьох, інтерв’ю журналістам газети «Киевские ведомости», яке було надруковано в номері цього видання за 4 червня. В окремих загальноукраїнських виданнях з’явилися коментарі цього інтерв’ю, у яких журналісти відверто його висміяли. З одним із таких матеріалів у газеті «Демократична Україна» «Вічно другий заговорив» можна ознайомитись в Главі 15 ПЕРСОНАЛИИ: КТО ЕСТЬ КТО? «МОЛЕКУЛА ПРЕЗИДЕНТА», ИЛИ А. ОМЕЛЬЧЕНКО И ЕГО ХОЖДЕНИЕ ВО ВЛАСТЬ С БЛАГОСЛОВЕНИЯ ВЫСОКОПОСТАВЛЕННЫХ ПЕЧЕРСКИХ ПОПЕЧИТЕЛЕЙ книги Переворот на Крещатике 2. 

1 червня 1996 року. Газета «Хрещата долина» друкує телеграму громадського комітету по захисту конституційних прав голови міської державної адміністрації, голови Київради Л.Косаківського Президенту України Л. Кучмі із проханням відвідати в лікарні хворого мера столиці. Але заклик громадськості виявився не почутим. 

4 червня 1996 року. Президент України Л.Кучма видав розпорядження N 136/96-рп «Про заходи щодо залучення коштів населення для будівництва житла», яким доручив Кабінету Міністрів України, місцевим державним адміністраціям вжити заходів щодо запровадження в усіх регіонах України досвіду корпорації «Київміськбуд» щодо залучення коштів населення у житлове будівництво за рахунок цільових облігацій. 

У такий спосіб на всю територію нашої держави була поширена перша не тільки в Україні, а й у країнах СНД, практика адресного залучення владою Києва приватних інвестицій громадян у будівництво житла. Започаткована нова схема інвестування будівництва — спорудження житла — за рахунок залучених коштів населення була 21 березня 1995 року, коли виконком Київської міської ради ухвалив рішення №80, яким доручив корпорації «Київміськбуд» здійснити як експеримент спорудження п’яти будинків на масиві Осокорки-7 за кошти від реалізації фізичним особам цільових житлових облігацій, що було успішно здійснено. 

6 червня 1996 року. Президент України Л.Кучма своїм розпорядженням 138/96-рп незаконно призначив О.Омельченка першим заступником голови Київської міської державної адміністрації. Чинним на той момент Положенням про обласну, Київську, Севастопольську міську державну адміністрацію визначалось, що перший заступник голови державної адміністрації призначається на посаду Президентом України за поданням голови відповідної адміністрації. Косаківський як голова Київської міської державної адміністрації такого подання не вносив. 

10 червня 1996 року. Л.Косаківський виписується з лікарні, і продовжує лікування в домашніх умовах, залишаючись на лікарняному. 

12 червня 1996 року. Київська міська державна адміністрація розпорядженням № 870 затвердила програму робіт по виконанню першочергових заходів щодо відбудови Михайлівського Золотоверхого монастиря та Успенського собору Києво-Печерської Лаври. Вона була підготовлена за дорученням та під керівництвом Л.Косаківського, але підписана виконуючим на період його хвороби обов’язки голови КМДА О.Омельченком. 

Про те, що розроблена програма відтворення комплексу Михайлівського Золотоверхого та проводяться археологічні розкопки, Л.Косаківський повідомив ще 26.07.1995 на нараді в міській адміністрації на Хрещатику, 36 за участю Президента України Л.Кучми за наслідками його робочої поїздки містом, тобто за півроку до виходу розпорядження Президента України від 27.01.96 р. № 20/96-рп «Про виконання першочергових заходів щодо відбудови Михайлівського Золотоверхого монастиря та Успенського собору Києво-Печерської Лаври у місті Києві». 

14 червня 1996 року. Збори депутатів Київради неправомірно видали від імені Ради низку рішень (№ № 80 – 88), зокрема, про обрання В.Бондаренка (про його роль в перевороті на Хрещатику можна прочитати в Главі 18 книги ПЕРЕВОРОТ НА КРЕЩАТИКЕ 2) тимчасово виконуючим обов’язки заступника голови Ради на час хвороби голови Київради, які в подальшому були за протестом прокурора міста визнані незаконними та скасовані у судовому порядку. 

Липень 1996 року. Л.Косаківському запропонували звільнити державну дачу в Конча-Заспі, де він після операції за порадою лікарів набирався сил. При цьому емісари влади натякнули, що він може не поспішати, і все буде залежати від його подальшої поведінки. Проте Л.Косаківський сприйняв це як тиск на нього, на жодні перемовини із цього приводу не пішов. На наступний день здав ключі й виїхав із невеличкого дерев’яного будиночка № 8, який він за посадою займав у даному будинку відпочинку. За кілька років цей будиночок був взагалі знесений. 

19 липня 1996 року. Леонід Косаківський на знак протесту подає Президентові України заяву про відставку с посади голови міськдержадміністрації в зв'язку з незгодою з упередженою й необ'єктивною постановою уряду від 21 травня, із прагненням зосередитися на здійсненні передбачених новою Конституцією повноважень міського голови, у зв'язку з неодноразовими намаганнями з боку окремих посадових осіб примусити його до виконання й прийняття рішень, які б могли б завдати значної шкоди місту й киянам, нехтуванням інтересами столиці з боку центральних органів виконавчої влади, споживацьким ставленням до неї тощо. В 12.20 вона через фельд’єгерську службу доставляється в адміністрацію президента на Банкову, 11 і реєструється там. Наступного дня заява оприлюднюється в газеті Хрещатик. 

Від пропозиції гінців із Банкової добровільно залишити й посаду голови Київради Леонід Косаківський відмовився. 

Проте заява про відставку навіть не була розглянута. Увечері по Національному телебаченню був оприлюднений Указ Президента України про увільнення Косаківського з поста голови адміністрації абсолютно з іншими формулюваннями, виданий з низкою грубих порушень Конституції та законів України (правовий аналіз Указу дивіться тут). 

Але Леонід Косаківський залишився на посаді голови Київради, на яку його обрали кияни в 1994 році.

23 липня 1996 року. Із цього дня Київрада розкололась на дві частини: більшість, що діяла за вказівкою зверху й своїх політичних вождів, і боролася за обіцяні посади й доступ до розпорядження міським майном, і, на жаль, меншість, що підтримувала не особисто голову Київради, а Конституцію й законність. 

У цей день мала відбутися перша після хвороби голови Київради сесія міської Ради. Не зумівши примусити Л.Косаківського добровільно залишити посаду голови Київради, влада вдалася до іншої тактики: блокування його роботи й роботи міської ради. Був підготовлений проект рішення про передачу повноважень ради міськдержадміністрації з питань управління комунальною власністю, вирішенню земельних питань тощо, що не було передбачено жодним чинним актом законодавства. Усвідомлюючи, що голова Київради за жодних обставин не допустить його ухвалення, і не піде на такий ганебний крок зради міської громади, сценаристи з Банкової винайшли ноу-хау: депутатські збори. 

Як тільки Косаківський 23 липня розпочав сесію, більшість на чолі з Бондаренко влаштувала демарш і залишала зал. Зібравшись в іншому приміщенні на 10-му поверсі, вони й ухвалили потрібне, абсолютне незаконне, рішення, і в розрахунку на майбутню дяку з боку можновладців зреклися своїх же повноважень на користь виконавчої влади, зокрема, щодо: видання розпоряджень про надання, вилучення та передачу земельних ділянок; про приватизацію, прийняття та передачу, оренду та використання майна, яке знаходиться в комунальній власності міста; з питань оперативного використання валютних коштів, коштів інноваційного фонду, бюджетних та інших коштів. І хоча для цього антиконституційного «делегування» був встановлений граничний строк до 01.10.96, фактично такий порядок розгляду та вирішення зазначених питань міськдержадміністрацією діяв до квітня 1998 року. 

Власне, маски було зірвано: заради цього й затівався цей переворот, щоб відсторонити від реальної влади неслухняного мера, та отримати прямий доступ до міських ресурсів, куди він нікого не допускав, і захищав їх від зазіхань оточення Кучми. Із цього моменту в Києві розпочався нестримний процес розбазарювання міської власності й землі, що набув нечуваних розмірів. Це явище пізніше отримало назва «дерибан», але почався цей процес саме в цей липневий день 96-го, і у витоків його стояли Омельченко та Бондаренко. 

Вони ж є винахідниками «ноу-хау» київських чиновників — так званих депутатських зборів. Депутатський корпус розділився на два табори. Одна частина, що стояла на позиціях законності, збиралась на легітимні засідання, які не відкривались внаслідок ігнорування іншою групою, що свідомо їх зривала, через що на них не було кворуму. Натомість інші працювали в режимі так званих депутатських зборів. Група «більшовиків», керована Бондаренком, «пекла» один за іншим документи, які видавались за рішення сесії. 

Генеральний прокурор України М. Потебенько 9 липня 1999 року у відповіді на запит групи народних депутатів написав: «Київською міською радою в передбаченому законом порядкові бюджет м. Києва на 1996–1998 роки не приймався. Прийняті з цих питань зборами депутатів Київради рішення в 1996 році були опротестовані прокурором міста, а в подальшому за рішенням Шевченківського суду м. Києва визнані незаконними. Наступні аналогічні рішення зборів депутатів Київради не мали юридичної сили і не виконувались органами виконавчої влади міста». Щоправда, ці правильні слова не перешкодили прокуратурі всі роки вакханалії в Києві заплющувати очі на те, що збори депутатів продовжували видавати рішення, а міська адміністрація на них справно спиралася у своїх незаконних діях. 

Не визнавав на словах їх і Омельченко. У своєму виступі на сесії Верховної Ради України під час обговорення проекту закону про столицю 22 жовтня 1998 року, коли він умовляв парламент швидше прийняти його, і призначити вибори, аби юридично оформити захоплення влади, він говорив: «Місто Київ працює три роки в не правовому режимі, або колі, або полюсі. І ви прекрасно знаєте, що в 1996-1997 роках не працювала рада, вона працювала без голови, два роки приймала рішення, понад 300, після чого вони були оскаржені і були нелегітимні. Два роки, 1996 і 1997 рік, бюджет міста Києва не затверджувався, тому що він затверджується на сесіях, і звіту не було».

Проте в дійсності на ті самі рішення депутатів, які він визнав у цьому виступі незаконними, сам постійно посилався, виправдовуючи свої дії по протиправному розпорядженню міськими фінансами, земельними ресурсами і т. ін. 

Ці збори неодноразово визнавалися судами незаконними, а їхні рішення скасовувалися. Але марно. Депутати при підтримці з Банкової продовжували їх проводити. 

23 липня 1996 року. Так звані «збори депутатів Київради» незаконно ухвалили рішення № 127 «Про передачу об’єктів комунальної власності Києва», котрим на догоду своїм «патронам» з Банкової, які дозволяли їм ці незаконні зібрання в боротьбі проти легітимного мера столиці, передали з комунальної до загальнодержавної власності майно і низку об’єктів. Таке було неможливим при Косаківському. За час його роботи не віддано із власності міста жодного об’єкта, навпаки, домоглись передачі столиці окремих важливих комплексів, приміром, аеропорту «Київ-Жуляни». Ігор Ткаленко в газеті «Всеукраинские ведомости» в січні 1998 року, характеризуючи поводження голови Київради в цьому питанні, зокрема, відзначив: «И вообще, в силу своей «всенародной избранности», за коммунальную собственность столицы держался зубами. Между нами, Кабмину приходилось бороться в Киеве за каждую лестничную клетку, как при штурме Берлина». Зате після його звільнення з посади голови КМДА процес розтринькування міського надбання пішов небаченими темпами. 

29 липня 1996 року. У цей день з 9.30 до 11.30 були відключені електроенергія й телефонний зв’язок у кабінеті голови Київради. На депутатський запит О.Лалака із цього приводу ніхто не зреагував.

1 серпня 1996 року. Депутат Київради, заступник голови постійної комісії — мандатної, з питань депутатської діяльності та етики, законності і боротьби з організованою злочинністю О.Лалак надіслав звернення Генеральному прокурору України, прокурору міста і начальнику Головного управління МВС України в м. Києві, у якому привернув їхню увагу до того, що, за його інформацією, готується незаконне захоплення найближчими днями службового кабінету голови Київради, та попросив ужити заходів щодо попередження таких злочинних дій. Ніхто не відреагував на це тривожне повідомлення. 

3 серпня 1996 року. У газеті «Київський вісник 95» надруковано інтерв’ю Л.Косаківського, де він нагадав про свою пропозицію розв’язати конфлікт у міській раді через референдум, який мав би дати демократичну відповідь на питання: кому кияни довіряють — Київраді чи мерові? 

3 серпня 1996 року. Близько 7-ої ранку зламали двері одного з кабінетів, яке входило до комплексу робочих приміщень голови Київради на другому поверсі адміністративного будинку по вул. Хрещатик. 36. На чолі «загарбників», які вторглися в кабінет, був особисто в. о. голови міськдержадміністрації Омельченко. Прокурор міста на прохання Косаківського прибути на місце цієї цинічної акції відповів відмовою. Міліція годину не приймала заявку на виклик, і приїхала на місце події лише через півтори години. 

Весь цей час по кабінетах мера гуляли сторонні люди, рились в документах і особистих речах.

Протягом усього дня в приміщенні працювала бригада Старокиївського відділу міліції, допитувалися свідки, бралися покази, писалися протоколи. Постійно прибували все нові й нові знімальні групи телебачення. Ближче до вечора слідчі визнали неправомірність дій зломщиків, і повернули голові Київради і його апарату ключі від захоплених приміщень. 

5 серпня 1996 року. Уранці міліція намагалася не допустити Л.Косаківського до його кабінету № 210 на другому поверсі адміністративного будинку по вул. Хрещатик, 36. Але ця спроба не вдалася. 

У коридорах біля кабінету голови Київради з’являються будівельники, які на козлах подовгу під наглядом міліції мажуть і розтирають одні й ті ж місця, краще інших розуміючи безглуздість того, що вони роблять. Так розпочався період, як його охрестила преса, «політичного ремонту», покликаного витіснити Л.Косаківського з 2-го поверху.

5 серпня 1996 року. О 15.00, саме в той час, коли в кабінеті голови Київради проходила прес-конференція для вітчизняних та зарубіжних журналістів, відбулося повторне захоплення тих же приміщень, що й у суботу, 3 серпня, і які були звільнені після проведення слідчих дій. На цей раз міліція, з якою, вочевидь, за вихідні була поведена відповідна робота, належним чином не відреагувала. Журналісти змогли на власні очі побачити цю силову акцію. Двері захоплених приміщень були надовго опломбовані, ними Косаківський і його співробітники вже не змогли більше користуватися. (Детальніше про події 3 і 5 дивіться тут і читайте в Главі 1.ВТОРЖЕНИЕ книги ПЕРЕВОРОТ НА КРЕЩАТИКЕ 2.) 

8 серпня 1996 року. Указом Президента України Л.Кучми за поданням прем’єр-міністра України П.Лазаренка № 49-2109/2 від 7.08.1996 О.Омельченка призначено головою Київської міської державної адміністрації. Як був заблокований Указ про призначення вже погодженої на цей пост кандидатури В.Пустовойтенка, і як завдяки РУХу й Лазаренку замість Пустовойтенка став головою міськдержадміністрації Омельченко, читайте тут. 

12 серпня 1996. За вказівкою тодішнього міністра Кабінету міністрів України Валерія Пустовойтенка в кабінеті голови Київради Л.Косаківського відключають урядовий зв'язок. Того ж дня вимикають і всі інші телефони. 

12 серпня 1996 року. Поки Л.Косаківський разом із депутатами Київради відвідує заміські оздоровчі табори й перевіряє, як використовуються виділені ще тоді, коли він очолював міськдержадміністрацію, 600 млрд крб. на оздоровлення київських дітей, кабінет голови Київради опечатують. Надалі щодня хтось зриває із дверей кабінету голови ради табличку з його прізвищем та найменуванням посади. 

15 серпня 1996 року. Знімають номери з автомобіля, що був закріплений за головою Київради. 

20 серпня 1996 року. Л.Косаківський як президент Ліги історичних міст України отримає листа Міністерства юстиції про анулювання запису в Реєстрі про реєстрацію Ліги (докладніше про те, як знищували Лігу історичних міст України тільки тому, що на чолі її стояв Л.Косаківський, читайте в Главі 9. РАСТЕРЗАННАЯ ЛИГА книги ПЕРЕВОРОТ НА КРЕЩАТИКЕ 2). 

26 серпня 1996 року. Глава адміністрації Президента України Д.Табачник надіслав листа міністру закордонних справ України Г.Удовенку з вимогою заборонити міжнародні контакти голові Київради. 

5 вересня 1996 року. Голова Київради Л.Косаківський звернувся з листом до Президента України Л.Кучми з приводу видання Київською міської державною адміністрацією незаконних розпоряджень з питань управління та розпорядження комунальним майном, надання та вилучення земельних ділянок, розпорядження фінансовими ресурсами та з багатьох інших питань, віднесених Конституцією України до компетенції органів самоврядування, і попросив вжити заходів по приведенню у відповідність до чинного законодавства рішень голови міськдержадміністрації. Однак це звернення залишилося без належного реагування. У відповідь надійшла лише формальна відписка за підписом першого заступника глави президентської адміністрації В.Яцуби. Таким чином тодішній глава держави по суті освятив те беззаконня, що чинилося в Києві, та «дерибан», який розпочинався. 

9 вересня 1996 року. Утретє незаконно вдираються у відсутності господарі до кабінету голови Київради. У невідомому напрямку виносяться його особисті речі й службове листування. Правоохоронні органи не реагують. 

Після цього знімається сигналізація з кабінету. Щодня бригади будівельників намагаються проникнути до кабінету Л.Косаківського, і розпочати там терміново ремонт. 

16 вересня 1996 року. Приїхавши на роботу, Л.Косаківський побачив зламані двері кабінету, звідки вдосвіта винесли всі меблі, а всередині бригаду будівельників, що зосереджено з 7-ої ранку білили стіни, фарбували двері, рами тощо. Тому, беручи до уваги, що в цьому кабінеті працювати стало неможливим внаслідок створених новою адміністрацією нестерпних умов, голова Київради і його співробітники перебралися на 9-й поверх адмінбудинку по вул. Хрещатик, 36. (Детальніше про те, як захоплювалися кабінети, зривалися номери з машин, і як тих, хто це робив, лякав пістолет Косаківського, читайте в Главі 3. КАБИНЕТЫ И «КОЗЫРНЫЕ НОМЕРА» КАК АТРИБУТИКА ВЛАСТИ ДЛЯ  ЕЕ СОИСКАТЕЛЕЙ книги ПЕРЕВОРОТ НА КРЕЩАТИКЕ 2.) 

17 вересня 1996 року. Шевченківський районний суд м. Києва, задовольнивши заяву прокурора міста, визнав незаконними та скасував рішення № № 80 – 88 від 14.06.1996, протиправно видані від імені Київради не сесією, а зборами депутатів міської ради, в компетенцію яких не входить прийняття рішень Київради, зокрема, про обрання В.Бондаренка тимчасово виконуючим обов’язки заступника голови Ради на час хвороби голови Київради, щодо використання об’єктів комунальної власності міста Києва. Не зважаючи не це рішення, неодноразові заяви прокуратури про те, що всі наступні аналогічні рішення зборів депутатів Київради, прийняті в такому ж порядку, не мають юридичної сили, депутати з так званої «більшості» продовжували безкарно проводити такі збори й ухвалювати на них рішення від імені міської ради. 

5 жовтня 1996 року. Група депутатів Київради заявила про доцільність дострокового припинення повноважень Київської міської Ради народних депутатів у разі, якщо до 1 листопада 1996 року Київрада не розпочне конструктивну роботу у відповідності до вимог статті 19 Конституції України та не збереться на пленарне засідання згідно Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування». 

10 жовтня 1996 року. Так звані «збори депутатів Київради» ухвалили протиправне рішення № 147 «Про тимчасовий порядок проходження документів по розгляду земельних питань», яким встановили в столиці правила, повністю відмінні від тих, що були визначені українськими законами. Чим і зорганізували в місті ганебне явище, що згодом отримало назву «дерибан». 

Згідно з цим «порядком» усі земельні питання оформлялися розпорядженнями міської адміністрації, а від імені Київради їх підписував народний депутат України В.Бондаренко, обрання якого 14.06.1996 зборами депутатів Київради в порушення вимог законів України тимчасово виконуючим обов'язки заступника голови Київради було 17.09.1996, як уже згадувалось вище, Шевченківським районним судом м. Києва визнано незаконним. До того ж, як зазначено в ухвалі Судової колегії в цивільних справах Верховного Суду України від 21.01.1998, повноваження останнього як депутата Київської міської ради вже до цього достроково припинились у зв’язку з обранням його народним депутатом України 16.05.96, що підтверджується і рішеннями Шевченківського районного суду м. Києва від 17.09.1996 та Київського міського суду від 23.05.1997. Проте він, нехтуючи вимогами законодавства та рішеннями судів, свідомо продовжував незаконно здійснювати повноваження депутата міськради, видавати себе за одного з офіційних керівників Київради, головувати на незаконних зборах депутатів, підписувати офіційні документи від імені міської ради тощо. 

Унаслідок таких незаконних дій частини депутатського корпусу, ігноруючи ст. ст. 118, 119, 143 Конституції України, згідно з приписами яких за державною адміністрацією не закріплене право безпосередньо розпоряджатись комунальним майном, а право розпорядження майном, яке знаходиться в комунальній власності, надано територіальній громаді села, міста безпосередньо або через створені ними органи, Київська міська державна адміністрація впродовж червня 1996 року – квітня 1998 року всупереч вимогам Основного Закону нашої держави, інших актів законодавства, здійснювала управління об’єктами комунальної власності міста, включаючи їх відчуження, розпоряджатися земельними, фінансовими ресурсами міста, видаючи про це відповідні розпорядчі акти, виходячи при цьому за межі своїх повноважень.

12 жовтня 1996 року. Л.Косаківський взяв участь у відкритті ІІ Міжнародного конкурсу артистів балету імені Сержа Лифаря в Національній опері України. 

18 жовтня 1996 року. Л.Косаківський підписав розпорядження Київради №78-с про перерахування коштів з міського позабюджетного природоохоронного фонду. Сміттєспалювальному заводу «Енергія» виділено 120 тис. грн. для виконання робіт по впровадженню другого ступеня очистки на першому котлоагрегаті, а головному столичному управлінню контролю за благоустроєм — 50 тис. грн на роботи по очищенню басейну Дніпра та його берегів від затоплених і напівзатоплених плавзасобів. 

4 грудня 1996 року. У Києві відкривається представницька міжнародна конференція «Історичні міста України: минувшина і сьогодення», яка проводилась спільно Радою Європи та Лігою історичних міст України. Рано вранці, аби зірвати конференцію, група працівників «Київжитлоспецексплуатації» із зварювальним апаратом та ланцюгом намагалися закрити приміщення і не дати працівникам виконавчої дирекції Ліги узяти робочі матеріали для учасників цієї міжнародної зустрічі. Отримавши відсіч уранці, вони прибули знову вночі, і таки накинули на двері Ліги кайдани. У приміщенні Ліги було відключено воду й опалення. У представників Ради Європи від усього цього був справжній шок. 

Детальніше про події другої половини 1996 року та січня – вересня 1997 року читайте в книгах Л.Косаківського. 

1997 рік

21 січня 1997 року. У газеті «Хрещатик» опубліковано повідомлення-роз’яснення керівника секретаріату Київради С.Бичкова. У ньому наголошувалося, що з моменту прийняття нової Конституції України, тобто з 28.06.1996, право власника землі від імені українського народу здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування (ст.ст.13, 142, І43).

Ст.ст. З, 19 (чинного на тоді) Земельного кодексу України визначали, що розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.

Вирішення питань щодо розпорядження земельними ресурсами згідно з ч. 9 ст. 32 чинного на той час Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» здійснюються виключно на підставі рішення сесії Київської міської Ради народних депутатів. 

Зазначено, що Київрада у встановленому законодавством порядку не делегувала своїх повноважень іншим органам, в тому числі і міськдержадміністрації. 

У відповідності з Постановою Верховної Ради України від 13.03.92 № 2201/-ХП «Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею», Постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.93 № 197 «Про форму договору на право тимчасового користування землею, в т.ч. на умовах оренди» документи на право власності на землю, на право постійного або тимчасового користування землею (в т.ч. на умовах оренди) тоді мав підписувати виключно голова Ради (з 12.06.1997 — Київський міський голова). 

Оскільки в період (1996 – 1998) такі акти на підпис голові Ради жодного разу не подавалися, а підписувалися іншими особами, попри листи-попередження в усі інстанції про незаконність таких дій, в цій публікації ще раз привернули увагу керівників підприємств, установ та організацій, громадян, що документи на право власності на землю, на право постійного або тимчасового користування (в т.ч. на умовах оренди) у м. Києві, видані не за рішенням сесії Київради та не за підписом її голови — є незаконними і юридичної сили не мають. 

25 лютого 1997 року. У Києві Рада Європи та Київська міська Рада народних депутатів за сприянням Національної Академії наук України та Ліги історичних міст України (що взяла на себе організаційну частину) провели Круглий стіл «Статус м. Києва ‑ столиці України». 

У його роботі взяли участь експерти Ради Європи, Голова Київської міської Ради народних депутатів Леонід Косаківський, представники столиць низки європейських країн — Бонна, Варшави, Берна, Парижа, депутати Київради, а також представники Верховної Ради, урядових структур, міської держадміністрації, громадських організацій, вчені, фахівці-правознавці. 

Відбувся широкий обмін думками з питань місцевого самоврядування, управління столицями, фінансового забезпечення життєдіяльності столичних міст, взаємовідносин між центральною та місцевою владами.

Особлива увага приділялася статусу міста Києва як столиці України, підготовці відповідного Закону щодо надання Києву такого статусу.

Учасники Круглого столу за підсумками дискусії прийняли резолюцію, в якій виступили за якнайшвидше прийняття Верховною Радою України законів про місцеве самоврядування та про столицю України, і наголосили, зокрема, на наступних принципових питаннях. 

Що столичний статус міста не повинен позбавити його мешканців їхніх прав, а Київ — самобутності. Кияни мають, як це передбачено розділом XI Конституції України «Місцеве самоврядування», такі ж права, як і територіальні громади жителів усіх сіл, селищ та міст нашої держави. Місцеве самоврядування в Києві має здійснюватись згідно зі ст.140 Конституції України через органи місцевого самоврядування: міську Раду та її виконавчий орган. На підставі ст. 141 Основного Закону жителі міста Києва повинні обирати на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування міського голову, який очолює виконавчий орган Ради та головує на її засіданнях. Відмова від цього принципу означатиме крок назад від вже досягнутого Україною демократичного надбання, не відповідатиме ст. 141 Конституції України, Європейській Хартії про місцеве самоврядування та багатовіковому історичному досвіду Київського міського самоврядування за магдебурзьким правом. Що стосується міської державної адміністрації, то вона має діяти в межах повноважень, передбачених ст. ст. 118,119 Конституції України і виконувати, згідно з Європейською Хартією, переважно контрольно-наглядові фінансові функції та правовий нагляд, як, наприклад, префектури у Франції.

Учасники Круглого столу особливо підкреслили, що Київ є частиною місцевого самоврядування в Україні, і жодні особливості не можуть скасовувати в столиці загальні його правила і принципи. 

З матеріалами та резолюцією Круглого столу «Статус м. Києва ‑ столиці України» можна ознайомитися тут.

21 травня 1997 року. Голова Київради Л.Косаківський підписав розпорядження № 7-с про затвердження переліку першочергових природоохоронних заходів для фінансування за рахунок коштів позабюджетного природоохоронного фонду міської ради в 1997 році. Цей план складався з 19-ти найважливіших позицій. Упродовж року розпорядженнями голови Ради від 28.05.1997, 24.07.1997, 23.06.1997, 27.10.1997, 19.12.1997, 23.12.1997 на виконання завдань, визначених цим документом, виконавцям було перераховано понад 1,5 млн грн. 

3 – 5 червня 1997 року. Л.Косаківський взяв участь у IV сесії Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи в Страсбурзі.

Напередодні засідання з боку української влади була здійснена спроба замінити Л.Косаківського в складі делегації України в цій організації, до якої він був уведений як голова Київської міської Ради Л.Косаківський Указом Президента України Л.Кучми № 305/96 від 29.04.1996, та позбавити його можливості взяти участь у роботі сесії. Усе робилося утаємничено, самого Л.Косаківського, який прибув на цей форум за персональним запрошенням Ради Європи окремо від української делегації, навіть не поставили до відома про ці маневри влади. Спроби представників української влади, яка навіть удалася до безпрецедентного кроку, і випустила заради цього Указ Президента, поставити під сумнів його права як члена делегації та вивести з її складу, отримали рішучу відсіч спочатку на засіданні бюро Конгресу напередодні сесії, а на наступний день — на його пленарному засіданні. Доповідач із питання про перевірку повноважень національних делегацій А.Шенар проінформував Конгрес про дивну ситуацію навколо мера Києва, і висловив обурення діями виконавчої влади України. Він сказав, що Л.Косаківський залишається головою Київради, і запропонував підтвердити його повноваження на участь у роботі Конгресу. Під оплески присутніх із цього приводу була прийнята спеціальна резолюція. (Про цю ганебну для української влади ситуацію докладно читайте в Главі 11. КОНФУЗ В СТРАСБУРГЕ книги ПЕРЕВОРОТ НА КРЕЩАТИКЕ 2.) Л.Косаківський виступив із доволі критичною оцінкою стану справ із місцевим самоврядуванням в Україні на пленарному засіданні Палати місцевих влад Конгресу. Конгрес прийняв рекомендації сесії, у яких Україну визнали однією із країн, де є суттєві проблеми з місцевою демократією. У зв’язку з київською ситуацією тоді вперше на рівні європейських структур заговорили про те, що в нас не все гаразд із дотриманням демократичних норм, а сформований у них образ Кучми як реформатора був поставлений під сумнів. 

12 червня 1997 року. Набув чинності новий Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні». Згідно із Прикінцевими та перехідними положеннями даного Закону із цього моменту Л.Косаківський як голова Київської міської Ради народних депутатів набув статусу Київського міського голови. 

13 – 14 червня 1997 року. Перші спроби застосування Київським міським головою положень нового Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в Києві наштовхнулись на шалений опір із боку виконавчої влади (докладніше про ті події, та про те, як з’явилась друга печатка Київради, ще один банківський рахунок, як зривались номери з автомобіля мера та про інші неподобства можна прочитати в Главі 12. ДОСРОЧНЫЕ ВЫБОРЫ В СТОЛИЦЕ ПРОВОДИТЬ ПОБОЯЛИСЬ…книги ПЕРЕВОРОТ НА КРЕЩАТИКЕ 2). 

24 червня 1997 року. Київський міський голова Л.Косаківський звернувся до Верховної Ради України з офіційним поданням щодо призначення позачергових виборів Київської міської ради не пізніше жовтня 1997 року. 

26 червня 1997 року. Так звані «збори депутатів Київради» ухвалили протиправне «рішення» № 185 «Про приватизацiю майна підприємств комунальної власності в м. Києвi у 1997 роцi». У результаті його виконання та прийняття впродовж червня 1996 року – квітня 1998 року інших незаконних рішень зборами депутатів Київради та підписання головою міської державної адміністрації О.Омельченком після прийняття нової Конституції нашої держави, після чого з 28.06.1996 втратив чинність Конституційний Договір між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України», розпоряджень щодо розпорядження комунальним майном, земельними й фінансовими ресурсами столиці з перевищенням наданих йому Конституцією та законами України повноважень, сотні об’єктів міської власності, земельних ділянок проти волі киян та законно обраних ними депутатів та мера були виведені з власності територіальної громади міста, надані в оренду та користування, значні суми бюджетних та позабюджетних коштів були витрачені не за призначенням. 

26 червня 1997 року. «Збори депутатів Київради» незаконно видають від імені ради рішення № 189 від 26.06.1997 «Про дострокове припинення повноважень міського голови Л. Косаківського», яке було 1.10.1997 скасовано Старокиївським районним судом м. Києва. 

3 липня 1997 року. Збори депутатів Київської міської ради незаконно видають від імені ради рішення № 192 від 03.07.1997 «Про організацію роботи Київради в зв'язку з набуттям чинності Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та достроковим припиненням повноважень міського голови». Цим рішенням усупереч чинному законодавству реорганізовувався секретаріат ради, виготовлювалася друга печатка ради, відкривався другий рахунок у банку, створювалися перепони для діяльності міського голови — він позбавлявся транспортного обслуговування, телефонного, у тому числі урядового, зв’язку, його кабінет відключався від мереж комп'ютерного зв'язку, енергозабезпечення тощо. Це рішення депутатських зборів було визнано незаконним та скасовано рішенням Старокиївського районного суду м. Києва від 28.04.1998. 

10 липня 1997 року. Пройшли перші в історії Києва громадські слухання «Про ситуацію, що склалася при плануванні і забудові центральної частини м. Києва та заходи по збереженню історичного обличчя міста». Відкрив їх Л. Косаківський. Учасники зборів прийняли Ухвалу. 

10 липня 1997 року. Увечері 10 липня після фуршету на відкритті ресторану Мак-Дональдс на Хрещатику група депутатів Київради, розігрітих шампанським, зламала двері кабінету міського голови Леоніда Косаківського й поміняла замки. Міський голова, що прибув на місце інциденту, до кабінету так і не потрапив: забарикадувавши двері кріслами, депутати тримали осаду. Звернення до Кабінету міністра, МВС не допомогли. Міліція не втручалась. Із цього дня на 300 діб кабінет столичного голови був заблокований, його вхід денно й нощно охороняв міліцейський «пост №1», не допускаючи туди законного господаря. (Детально про це читайте в Главі 14. ДЕПУТАТСКИЙ ШАБАШ ПОД АККОМПАНЕМЕНТ ИСПОЛНИТЕЛЬНОЙ ВЛАСТИ книги ПЕРЕВОРОТ НА КРЕЩАТИКЕ 2.) 

14 липня 1997 року. Л.Косаківський на прес-конференції підтвердив ще раз свою думку про необхідність проведення дострокових виборів міської ради. Для того щоб уникнути всіляких спекуляцій стосовно цієї позиції, Леонід Косаківський висловив ще одну пропозицію: дострокові вибори Київради проводити разом із достроковими виборами голови. «Особисто я не боюсь дострокових виборів. Хай їх бояться ті, хто замість того, щоб працювати з виборцями, уночі зламує кабінети», — сказав він. 

18 липня 1997 року. Верховна Рада Україна проголосувала за те, що якщо до 28 серпня Київська міська рада відповідно до Конституції не проведе засідання і не вирішить питання, які їй належить вирішити, на наступному сесійному засіданні буде прийнято рішення про розпуск міської ради і її дострокові вибори.

Серпень 1997 року. Л.Косаківський взяв участь у IV всесвітній конференції мерів «За мир через міжнародну солідарність міст» — найбільш представницькому й авторитетному форумі керівників міст, яка проходила 6 і 9 серпня в містах Хіросима й Нагасаки (Японія) у сумно пам’ятні дні бомбардування цих міст, — і виступив у числі десяти ораторів на її пленарному засіданні. У цьому поважному зібранні взяли участь представники 117 міст з усіх континентів. Крім Києва з усіх країн СНД був представлений лише Волгоград. 

У день його повернення перед самим виїздом до аеропорту за вказівкою міської адміністрації керівництво автобази намагалося відібрати у водія ключі і документи на машину, не дати йому виїхати для зустрічі мера. 

28 серпня 1997 року. Запланований розгляд питання про дострокові вибори Київської міської ради на позачерговій сесії верховної Ради України не відбувся. Перед самим засіданням забирають і везуть у лікарню спочатку спікера О. Мороза, а за ним, із залу, уже в ході самої сесії, за фантастичним «збігом обставин», і його першого заступника О. Ткаченка. В. Мусіяка, ще один заступник, веде засідання, але київське питання на розгляд не ставить взагалі. Депутати міської ради сприймають це як відпущення гріхів, дозвіл на подальші антиконституційні дії, і ситуація заходить у глухий кут аж до виборів 1998 року. 

16 вересня 1997 року. Перший заступник прокурора міста Києва С. Винокуров надіслав припис, яким зобов’язав міську державну адміністрацію негайно усунути порушення законодавства про працю і відновити перерахування грошових коштів не виплату заробітної плати працівникам секретаріату Київради. Цей припис був проігнорований міськдержадміністрацією. Працюючим у секретаріаті міської ради, переважно жінкам, удалося домогтися початку часткової виплати заборгованості по заробітній платі лише в січні 1998 року через рішення комісії по трудових спорах та суд шляхом примусового списання цих сум із відповідних рахунків міської влади. 

1 жовтня 1997 року. Рішення зборів депутатів Київради № 189 від 26.06.1997 «Про дострокове припинення повноважень міського голови Л. Косаківського» визнано незаконним і скасовано Старокиївським районним судом м. Києва.

Далі дивіться: ХРОНІКА невиконання рішення Старокиївського районного суду м. Києва, яким 01.10. 97 р. було визнано незаконним і скасовано рішення депутатських зборів № 189 від 26.06.97 р. «Про дострокове припинення повноважень міського голови Л. Косаківського», та інших судових рішень щодо незаконності звільнення з посади міського голови та створення перепон в його діяльності. 

29 березні 1998 року. Леонід Косаківський обраний народним депутатом України в одномандатному виборчому округу № 223 м. Києва. Інформація про народного депутата Л.Косаківського на офіційному веб-сайті Верховної Ради України тут. 

28 квітня 1998 року. Центральна виборча комісія України зареєструвала Л.Косаківського народним депутатом України (постанова № 249 ).