Правові засади виборів 1994

Кандидати

Перший тур виборів

Скандальні дебати

Другий тур виборів

Вступ на посаду мера 2 серпня 1994 року

• Виступ голови територіальної виборчої комісії О.В.Пшеничної 

• Виступ академіка П.П.Толочка 

• Промова Л.Г. Косаківського  (завантажити  PDF)

«НАМ  ПЛИВТИ В ОДНОМУ ЧОВНІ» 

ПРОМОВА 

Л.Г. Косаківського

при відкритті

першої сесії міської Ради народних депутатів

та вступі на посаду

голови Київської міської Ради народних депутатів

2 серпня 1994 року

 Шановні депутати!

Шановні гості!

Дорогі кияни! 

Дозвольте, насамперед, висловити сердечну подяку всім виборцям, які продемонстрували високу громадянську свідомість, небайдужість до долі нашого рідного міста й обрали депутатів міської Ради.

Серед них — фахівці різних галузей, вони представляють весь спектр політичної палітри міста. Це великий потенціал і він дав надію на те, що ми спільно виправдаємо високу довіру киян.

Тож дозвольте сердечно привітати вас, шановні депутати Київради, з вашим обранням і побажати успіхів на широкій благородній ниві депутатської діяльності.

Серед депутатів 28 обрано до Ради ось уже вдруге. Пройшовши школу виборів та депутатських буднів, вони знову вирішили присвятити себе цій відповідальній справі. Щиро поздоровляємо їх із новим успіхом і сподіваємося, що набуті ними досвід і знання прислужаться Київраді у вирішенні актуальних для міста проблем!

У ці хвилини ми маємо сказати добрі слова й нашим попередникам — депутатам Київради минулого скликання, яких ми запросили сьогодні на цю подію і, думаю, започаткували нову міську традицію — традицію передачі влади. Київрада минулого скликання ввійде, безперечно, в історію, як міський парламент, обраний у бурхливу пору початку демократизації нашого суспільства. В її діяльності, звісно, не все було однозначно. Але й зроблено немало. Тож ми щиро кажемо: спасибі, колеги, за вашу працю для нашого міста.

Користуючись нагодою, ще раз висловлюю сердечну вдячність усім трудовим колективам, які висували мене кандидатом на голову Київради, усім киянам, що виявили мені високу довіру й обрали головою міськради. Підтверджую головний принцип, яким буду керуватися в усіх своїх вчинках і діях: голова Київради виражає інтереси всіх киян. Не окремих груп, не окремих течій чи партій, а всього населення майже трьохмільйонного міста. Розумію всю відповідальність, яка покладена на мене. Як і те, що, обираючи мене, кияни пов’язували з цим певні надії. У своїй діяльності я буду виходити з того, що наші люди давно заслужили іншого життя, іншої долі й робитиму для них усе, що зможу.

Нині Київ чекав: як запрацює Київрада? Чи знайдуть між собою спільну мову голова й депутати? Чи не позначиться на справі та обставина, що в міській Раді представлені різні політичні сили? З цього приводу скажу: проблема є, та й не може бути інакше. Усі ми тут — такі різні за політичними симпатіями, підходами, переконаннями, поглядами. Ми різні й за життєвим досвідом, і за досвідом роботи в органах управління. Ну й просто ми різні як люди. Та це абсолютно нормальні речі, і часи «одностайності», коли все вирішувалося автоматичним підняттям рук, давно вже відійшли в минуле.

Але ми маємо всі можливості конструктивно співпрацювати, якщо будемо керуватись бажанням зробити дійсно щось корисне для людей, а не іншими, політичними міркуваннями.

Лише на цьому шляху ми зможемо мати справді діловий, дієздатний міський парламент, який працюватиме, виходячи з інтересів усього міста, усіх киян. Нам пливти в одному човні, я сподіваюся, цілих чотири роки. А це означає, що треба розумно розподілити сили, набратися витримки й терпіння. Не розхитувати цей човен, а підтримувати рівновагу й дружно веслувати. Причому, до цілі, бо, як говорив Сенека, коли людина не знає, до якої пристані вона тримає шлях, для неї жоден вітер не буде попутнім. А ціль у нас, як майже всі ми обіцяли в програмах, одна — зробити життя людей кращим, наше рідне місто — столицею дійсно світового рівня.

Нам доводиться розпочинати роботу в умовах певної невизначеності, бо досі немає нового Закону про місцеві Ради. Доки його проект напрацьовується й удосконалюється (а з цього приводу, до речі, ми — голови міських Рад Києва та обласних центрів України — свою позицію вже офіційно висловили), нам з вами належить діяти. Вірю в те, що до прийняття даного Закону ми зуміємо знайти спільну мову, і вже сьогодні вирішувати ті питання, які хвилюють киян. Київ уже в перші місяці нашої роботи має відчути: його доля — у надійних руках, кияни мають активну, ділову, компетентну Київраду.

Я поважаю вибір киян, які підтримали вас, депутатів, у ході виборів. Сподіваюсь й на те, що ви, у свою чергу, поважатиме волю киян, які віддали свої голоси за голову Київради. Виходячи із цих реалій, ми й маємо будувати міську владу в столиці, добиватися, щоб вона діяла зважено й водночас енергійно, ініціативно, не витрачаючи чає на «розкачку», безплідне з’ясування стосунків.

Відомий соціолог Макс Вебер писав, що в сфері управління є тільки два смертні гріхи — відхід від суті справи й безвідповідальність. І в основі обох — зацікавленість лише в тому, аби бути на передньому плані, справляти враження, а не займатися реальною справою. Досвід минулих Рад засвідчує, що ці спокуси й ці гріхи й для нас найбільш небезпечні. Я хотів би, щоб ми з вами знаходили свою внутрішню рівновагу й відчуття власної гідності з усвідомленням того, що всі ми служимо справі, а не задоволенню чиїхось політичних або особистих амбіцій. На нас лежить велика відповідальність, забувати про яку ми не маємо права.

Нам належить сформувати виконавчі структури і, передусім, виконком міської Ради. Принцип тут має бути один: високий професіоналізм, глибоке знання загальноміських проблем і широке бачення шляхів їх вирішення. Зараз це набуває особливої актуальності, тим паче, що в Україні вже вибудовується чітка вертикаль сильної виконавчої влади.

Сама ж Київрада повинна зосередити увагу на стратегічних напрямках розвитку столиці: її забудові, використанні земель, вишуканні додаткових коштів до міського бюджету, у тому числі й валютних, залученні вітчизняних та іноземних інвестицій, сильній муніципальній податковій політиці та інших.

І взагалі голова та виконком, Рада через сесії та постійні комісії повинні належно займатися кожний своєю справою, а не перетягуванням канату, як, на жаль, бувало в попередні роки й не йшло на користь справі.

Одним із найважливіших залишається питання створення стабільної фінансової бази для розвитку міста. Ми у своїй діяльності, безумовно, повинні скорочувати зайві витрати, але основну увагу все ж таки приділити питанням збільшення надходжень до бюджету міста.

Шляхи тут можуть бути різні: податки, збори, благодійні фонди, позики тощо. Але всі ці шляхи — допоміжні. Головним і основним напрямком фінансової стабілізації може бути лише розвиток і підвищення ефективності виробництва. Ця сфера нашої діяльності буде пріоритетною на всю осяжну перспективу.

Треба відзначити, що за перше півріччя цього року бюджет міста виконаний по доходах на 56 відсотків від річних обсягів, у той час як консолідований бюджет України — лише на 32 відсотки. Такий стан виконання доходної частини бюджету міста дав змогу забезпечити фінансування видатків на соціальний захист населення, капітальне будівництво та об’єкти міського господарства, виділити вперше 65 млрд. карбованців на оздоровлення дітей, додаткові кошти на поновлення рухомого складу пасажирського автотранспорту в сумі 75,5 млрд. карбованців, надати фінансову допомогу метробудівцям в обсязі 123 млрд. карбованців. Опрацьовуються й найближчим часом будуть внесені на розгляд Київради пропозиції щодо введення комунального податку, кошти від якого пропонується спрямувати на будівництво метро.

Потребує змін і регламентація витрат міського бюджету. Головне — захистити його від втручання центральних структур. Зробити це можливо лише при умові законодавчого встановлення нормативів формування й виконання міського бюджету. Друге за переліком, але не за значенням, завдання — добиватися, щоб вищі органи державної влади припинили видання нормативних актів, без визначення матеріальних і фінансових джерел державного бюджету або цільових фінансових асигнувань у міські бюджети для їх реалізації.

Ми повинні, нарешті, домогтися виділення Кабінетом Міністрів цільових асигнувань на виконання м. Києвом столичних функцій. Це складає сьогодні мінімум 12 трильйонів карбованців.

Ці питання можна вирішити лише об’єднаними зусиллями виконавчої й представницької гілок влади Києва.

Декілька слів про статус нашого Києва. Статут міста — дуже важлива практична проблема, тому в ньому зафіксовані параметри суспільного й державного положення міста. У феодальному суспільстві статус місту надавав феодал або государ. В СРСР процедура встановлення статусу також передбачала дарування місту тієї чи іншої категорії залежно від бажання чи небажання керівних осіб.

Усі ці метаморфози зі статусом міст змінювали лише форму підпорядкування міста Центру. Радикальне вирішення питання для Києва — це прийняття Закону України про його статус, який передбачає «підпорядкування» Києва лише Закону, у тому числі й із питань делегованих державних повноважень. А норми законів однакові для всіх. У ньому повинні бути окреслені питання економічної та фінансової діяльності міста, особливості побудови влади в Києві та відносини з владними структурами держави.

Прийняття Верховною Радою Закону про статус столиці України — міста Києва повинно стати одним із центральних питань нашої діяльності на найближчі місяці.

Я маю намір не пізніше вересня внести проект Закону про столицю на обговорення населенням міста та парламентом держави.

Нині особливої актуальності набуває визначальний принцип, що головна політика — це економіка.

Сьогодні багато говорять про те, що Україна на грані економічної катастрофи. Про це ми чуємо кожен день із засобів масової інформації, просто на вулицях. Так, становище справді важке й було б наївним цього не усвідомлювати. Але я не бачу особливої користі в тому, щоб залякувати самих себе й усіх навколо, звертаючи увагу тільки на ознаки занепаду. Треба бачити й те позитивне, нове, той досвід, що можна використати для виходу із цієї скрутної ситуації. А те, що така можливість є, я добре відчув під час зустрічей на підприємствах. Я бачив, що не такі ми вже сьогодні безпорадні, що є колективи, які в цих вкрай важких умовах усе ж таки успішно працюють, знаходять нестандартні рішення, і думають не тільки про те, як усе погано, а й про те, як зробити краще. У нас є сьогодні неоціненний досвід, ми пройшли, я сподіваюся, період хаосу й розвалу й більше не хочемо нічого руйнувати. Ми дійшли до крайньої межі, і це означає, що є тільки один шлях — угору. Вихід із кризи завжди є — але на шляху вперед. Усі знають, що ніч найтемніша перед самим світанком, тож давайте кожний щось робити й світанок не забариться.

У цей час, коли людям живеться нелегко, найкраща політика — це реальна справа й рішучі дії в інтересах людей. Я глибоко переконаний — Київ за своїм потенціалом може й повинен самостійно забезпечувати гідний рівень життя своїх мешканців. Головне, щоб у цьому нам не заважали, давали можливість місту використовувати результати своєї праці для покращення життя людей.

Це дуже складне завдання. Адже йдеться перш за все про зупинення обвального розвалу виробництва, його стабілізацію, а потім поступовий підйом. Шлях вирішення цієї проблеми один: реформування всього господарства міста, конверсія оборонних галузей промисловості для задоволення потреб Києва. Така програма вимагає проведення енергійних економічних реформ. І ми неодмінно повинні здійснити їх. Але не за рахунок киян, а в їхніх інтересах.

Що це конкретно означає? Це й приватизація, соціально орієнтована й глибоко справедлива. Це й демонополізація, і формування ринкової інфраструктури. Це й всебічна підтримка підприємництва, але за умови, що це дійсно цивілізована форма діяльності громадян, підприємств і організацій, які виробляють і реалізують товари чи надають послуги киянам.

Активнішим повинно стати співробітництво з Національною академією наук України в рамках підписаної Угоди, розширення взаємовигідних зв’язків з областю в межах Київського регіону, а в перспективі — Київської агломерації.

Треба чітко визначити пріоритети виробництва й товаровиробника як єдино можливу умову виходу економіки Києва з нинішньої економічної кризи. Це випливає із простої й очевидної формули: без виробництва  не існує товару, без товару немає ринку, а без ринку ні про які радикальні соціально-економічні реформи не може бути й мови.

Ми з ваш маємо продумати, як підтримати нашого київського виробника, як домогтися того, щоб магазини столиці були наповнені товарами київських підприємств, щоб київські товари пішли в широку реалізацію по всій Україні й за її межами. Варто продовжити ту цікаву справу, яку розпочала нинішнього року міська держадміністрація щодо відродження Київського Контрактового ярмарку, де б наші виробники могли не лише реалізовувати випущену продукцію, але й укладати вигідні торгові угоди. Буде збут товару — будуть кошти у підприємств, поповниться міський бюджет.

Київ велике місто, і воно й далі буде рости. Тому раціональне використання землі, міський транспорт, інженерне обладнання, система громадського обслуговування, нормальний екологічний стан — усе це коло наших інтересів у сфері містобудування.

Щонайперше ми повинні рішуче змінити практику житлового будівництва, впровадити структуру житла нового типу, наблизити планування й обладнання квартир до світового рівня. Водночас, надаючи широкі можливості населенню обирати тип житла й придбавати його за власні кошти, необхідно забезпечити соціальну захищеність переважної більшості киян, які не мають таких матеріальних можливостей і потребують постійної уваги з боку міської влади. Для цього треба віднайти кошти, щоб забезпечити роботу будівельного комплексу й підтримувати введення житла на достатньому рівні.

Найближчим часом необхідно значно збільшити обсяги ремонту існуючого житлового фонду, розселити комунальні квартири, приступити до виконання прийнятого рішення по переобладнанню «хрущовок».

Важлива сфера турбот нинішньої влади — розв’язання транспортних проблем, удосконалення дорожньо-транспортної інфраструктури. Місто постійно вишукувало кошти на будівництво метро, поповнення парку тролейбусів, трамваїв, автобусів, придбання необхідних запасних частин за кордоном.

Проблеми транспорту, будівництва житла — складові соціальної політики, забезпечення якої є головним завданням міської влади. Адресна підтримка пенсіонерів, ветеранів війни та праці, інвалідів, «афганців», військовослужбовців, багатодітних матерів, сиріт, молоді, що вчиться; співпраця із профспілками міста з цих проблем, захист державного майна від розбазарювання та розкрадання; спрощення процедури землевідведення, землекористування на користь міста та людей — ось широке коло діяльності для новообраних депутатів, голови Ради, виконкому.

Проблема із проблем — боротьба зі злочинністю, мафіозними угрупованнями, корупцією. І те, що зроблено, хоча це тільки початок, уже дає свої перші результати. Усі ми відчуваємо, як змінюється сама атмосфера міста, як формується серйозна система правового, силового й навіть духовного опору всім тим суперменам, які ще рік тому так комфортно відчували себе по той бік добра й зла, над усіма законами, що вже намагались починати диктувати киянам і правила, і спосіб, і цінності життя. Сьогодні ставлення до цього змінюється.

Наш святий обов’язок — довести цю справу до кінця, не тільки захистивши людей від злочинних домагань, але й захистивши людські душі, людську свідомість від цього страшного соціального й духовного зла. І в цьому голові Ради вистачить твердості й рішучості, щоб навести в місті порядок. На це націлює нас і недавній Указ Президента України.

Є ще одне пекуче питання, яке не з нашої волі тривалий час гальмується, не знаходить свого вирішення. Мова йде про статус міста, яке постраждало в результаті аварії на ЧАЕС. Мабуть, не було такої програми, з якими ми йшли на вибори, де була б відсутня ця позиція. Наш обов’язок перед киянами, перед дітьми й внуками киян — домогтися, нарешті, такого статусу, спільно із центральними органами шукати відповідні кошти.

А поки що ми зобов'язані підтримали в першу чергу дітей, жінок, хворих, продовжувати й розширювати програму забезпечення киян чистою водою, малюків — якісним дитячим харчуванням, дбати про їх оздоровлення, постачання ліків і таке інше.

Але, плануючи наші дії, орієнтуючись на сьогоднішні проблеми й завдання, ми мусимо постійно пам’ятати, що є інший, може більш важливий масштаб, у якому й наше обрання, і вся наша діяльність набуває значно вагомішого значення. Нам довірена мить історії великої й стародавньої столиці, і ми мусимо відродити її колишню величність, наповнити її новим сучасним змістом.

Одне з першорядних наших завдань — культурне відродження Києва. Воно вже розпочалося. І ми з вами покликані очолити процес відродження історико-архітектурних пам’яток і чудових культурних традицій древнього Києва.

На зовнішній арені ми будемо продовжувати налагодження та зміцнення взаємовигідних зв’язків зі столицями інших країн, містами-побратимами.

Наш великий філософ Григорій Сковорода сказав, що не політичними перемогами залишаються в народі правителі, а лише тим, що зробили вони для духовного розвитку людини. І чим би ми не займались — будівництвом, економікою, або медициною — це все тільки засоби для того, щоб наші люди могли повною мірою реалізувати свої здібності, своє особисте й духовне призначення й покликання на землі, а не тільки вести боротьбу за виживання. Люди повинні просто нормально жити, а не постійно виживати, і ми повинні дати їм таку можливість.

Вірю, що разом із вами ми можемо зробити багато добрих справ для киян. У нас — єдина мета: щоб людям жилося краще. Тож усе непринципове, дрібне повинно відступити на задній план. Я закликаю вас до спільної роботи. Вірю у ваш розум, розраховую на розуміння й підтримку.

При здійсненні повноважень голови Київради буду суворо дотримуватися Конституції й законів України, поважати й охороняти права й свободи кожного жителя міста, сумлінно виконувати покладені на мене киянами високі обов’язки. 

Дякую за  увагу.