.

Чи пам’ятаєте людина, у якому віці почала усвідомлювати себе хлопчиком чи дівчинкою? Психологи стверджують, що процес ґендерної ідентифікації починається буквально з моменту народження дитини. Формування психологічної статі дитини залежить не лише від біологічного чинника, а й від соціального середовища, у якому вона розвивається. Сім’я завжди була і буде першим соціальним середовищем, яке визначає ціннісні орієнтації дитини.

Як правило, під впливом близьких родичів дитина усвідомлює, яким має бути хлопчик, а якою – дівчинка, чим вони мають цікавитися, якій діяльності віддавати перевагу. Така дитина отримує на майбутнє орієнтири щодо виконання у житті певної статевої ролі – чоловічої чи жіночої. 

Окрім сім’ї, на формування ціннісних орієнтирів дитини впливають заклади освіти, групи однолітків, відповідні засоби масової інформації.

У перші роки життя дитини на розвиток її особистості значний вплив має соціальне середовище дошкільного закладу. Саме у ньому дитина починає розширювати свій досвід, ознайомлюватися з культурою і пануючим у суспільстві етичними нормами, «приміряє» їх до себе, випробовує їх у відносинах з однолітками і дорослими. У психології це «вростання у життя» отримало назву соціалізація.

Підготовку дітей до виконання свого життєвого призначення, різних соціальних ролей – мужнього сина, турботливої доньки, доброго брата чи сестри, онука чи онучки, надійного друга чи подруги – треба починати з раннього віку, коли починає формуватися особистість.

Метою ґендерного виховання є:

 • формування правильного розуміння ролі чоловіка і ролі жінки у суспільстві;

 • формування моделі поведінки статі;

• прищеплення культури взаємовідносин статей.

З огляду на це перед педагогами дошкільного закладу стоять такі завдання щодо ґендерного виховання дошкільників :

• виховувати  у дітей стійкий інтерес і позитивне ставлення до себе як об’єкта пізнання;

• поглиблювати знання про розподіл усіх людей на чоловіків і жінок, про зміст поняття «хлопчик» , «дівчинка», сприяти статевій ідентифікації;

• формувати  здорове ставлення дітей до статевих відмінностей, до народження дитини;

• правильно і компетентно реагувати на прояви сексуального розвитку дітей різних статей;

• підтримувати фізичне і психологічне здоров’я дітей, радість світосприйняття, оптимістичне ставлення до навколишнього світу;

• виховувати стійкий інтерес і позитивне ставлення до рідних, близьких, значимих для дитини людей, бажання бути приємними партнерами у спілкуванні з ними;

• розвивати уявлення про себе та інших людей як про осіб фізичних і соціальних – зі своїми недоліками, типовими й індивідуальними особливостями;

• створювати умови для набуття досвіду відносин з навколишнім світом у цілому і світом людей зокрема;

• стимулювати самостійність, уміння здійснювати мотивований вибір, віддавати комусь/ чомусь перевагу;

• розвивати емпатію  як якість особистості – вміння відчувати і розпізнавати стан і настрій людей, поводитися відповідно до них, керувати  своїми емоціями і поведінкою;

• збагачувати знання про свою сім’ю, рід, сімейні реліквії, традиції;

• ознайомлювати з основними функціями сім’ї як психологічної групи і соціального інституту;

• ознайомити з розмаїттям соціальних ролей, їх особливостями, виховувати позитивне ставлення до різних соціальних ролей та розуміння необхідності їх існування;

• закладати основи виконання відповідних своїй статі соціальних ролей;

Найбагатший досвід взаємодії з однолітками різної статі діти набувають у дошкільному закладі. І саме вихователі мають створити оптимальні умови для формування у дітей адекватної статево-рольової поведінки.

Оскільки гра – провідний вид діяльності дошкільника, вважаємо її використання ефективним та результативним. З ініціативи дітей і за її допомогою розгортаються сюжетно – рольові ігри. Хлопчики та дівчатка в них відображають цікаве, насичене життя сім’ї, наприклад: «Сім’я на відпочинку», «Приймаємо гостей», «Відзначаємо свято».

У роботі з дошкільниками доцільно використовувати метод «таємних порад», під час яких індивідуально обговорюються уявлення дітей про мужність та жіночність, про сильні та ніжні руки, про красу та користь праці. При цьому пояснюють дітям, які чоловічі та жіночі якості потрібні для тієї чи іншої професії, ремесла, а розгляд сюжетних картинок, на яких зображені люди різних професій, допомагає закріпити ці знання.

Базова програма «Я у Світі» спрямовує діяльність педагогів на формування життєвої компетентності кожної дитини. Тому вихователі не просто дають дітям певні знання, а і вчать реалізувати їх у житті. Для цього насамперед використовують життєві та спеціально створені проблемні ситуації, близькі досвіду дітей. Ефективними є театралізовані проблемні ситуації , в яких персонажі демонструють кілька варіантів поведінки, а діти вибирають правильну, ту, яка відповідає чоловічій або жіночій моделям поведінки.

Варто звертати особливу увагу на навчання дітей робити подарунки один одному, обмінюватися компліментами, що дуже актуально для формування природних взаємин між хлопчиком та дівчинкою, а згодом між  чоловіком та жінкою.

Сформувати моделі відповідно певної статі поведінки допомагають свята та розваги, організовані як дітьми для дорослих, так і разом з дорослими – спортивні та сімейні заходи.

Одним із аспектів роботи дошкільного закладу щодо  ґендерного виховання є просвітницька та консультативна діяльність з батьками вихованців. Адже які б чудові казки малюки не слухали, прикладом для наслідування є для дівчинки - мама, а для хлопчика – тато.

Першою моделлю статевої поведінки для малюка є поведінка батьків у сім’ї , їхні взаємини. Але на жаль, дитина не завжди має позитивний приклад для наслідування. Діти не завжди розуміють суть того, що відбувається, але добре схоплюють інтонації батьків. Спостерігаючи за іграми дітей в «Сім’ю», можна подекуди побачити сцени сварок, використання нецензурних слів, а іноді і бійки. І, на жаль, немає жодних гарантій, що такий приклад поведінки батьків дитина не візьме у своє доросле життя.

Саме тому важливо налагоджувати контакт між педагогами та батьками. На батьківських зборах потрібно обговорювати з батьками проблеми ґендерного та статевого виховання дошкільників, надавати цікаву та корисну інформацію щодо фізіології та розвитку дитини (медсестра); відмінності хлопчиків та дівчаток (психолог). Батьки разом з вихователями розв’язують складні педагогічні задачі та ситуації щодо виховання хлопчиків та дівчаток, дізнаються про особливості їх мовленнєвого розвитку, а музичний керівник готує та проводить концертні номери за участю хлопчиків та дівчаток.

Результативність роботи з ґендерного виховання знаходить своє відображення у покращенні показників компетентності дітей з усіх ліній розвитку. Ці показники компетентності в свою чергу дозволяють формувати такі базові якості особистості як людяність, розсудливість, працелюбність, відповідальність та інше.

Таким чином, узагальнюючи викладене, дійдемо висновків:

• розпочинати  ґендерне  та статеве  виховання слід з раннього  дитинства;

• інформацію про питання статі та статево – рольової поведінки треба надавати своєчасно, виходячи з індивідуальних та вікових особливостей дитини;

• інформація має бути правдивою, не формувати у дитини хибних знань чи ставлень, особливо, якщо це стосується статі та статевих відносин.

Ґендерне та статеве виховання дошкільників має орієнтуватися на те, щоб сьогоднішні малюки, ставши дорослими, змогли створити щасливу гармонічну родину. Одна з найважливіших умов реалізації цієї мети – подолання розрізненості хлопчиків та дівчаток у дошкільні роки, формування у них дружніх стосунків, культури спілкування, поваги один до одного.

Організація пізнавальної діяльності.

Специфіка пізнавального розвитку дівчаток і хлопчиків потребує диференційованого підходу до них під час організації пізнавальної діяльності. Так, у хлопчиків зазвичай переважає зорове сприймання, у дівчаток – слухове.

Дівчатка потребують детальнішого пояснення завдань, ніж хлопчики, для яких достатньо лише вказівки щодо принципу їх виконання.

У розвитку просторового мислення , формуванні навичок роботи з конструктором хлопчики зазвичай випереджають дівчаток. Тому доцільно активізувати розвиток просторового мислення у дівчаток під час спільної з хлопчиками конструкторської діяльності.

Під час занять вихователям не слід завжди вимагати повної відповіді від хлопчиків: у них швидкість мовлення (кількість слів, промовлених за одиницю часу) менша, ніж у дівчат. Не варто також вимагати від хлопчиків під час відповіді дивитися в очі педагогу. Адже це «жіночий» тип поведінки. Дівчатка зазвичай дивляться в очі педагогу, не відволікаються, кивають головою, шукають підтвердження правильності своєї відповіді, а хлопчики – дивляться вниз або в сторону, шепочуть собі під ніс, але це не означає, що вони не думають і не шукають рішень.

Особливу увагу на заняттях з розвитку мовлення варто приділяти читанню літературних творів та етичним бесідам за їхнім змістом. Образи героїв не лише мають бути художньо виразними й емоційно привабливими, а й демонструвати полярні еталони поведінки ( боягуз – герой, працьовита – ледача тощо).  Саме зміст художніх творів сприяє формуванню уявлень дітей про ідеали сімейних відносин.

Дуже важливо, щоб вихователь усвідомлював особливості «жіночого» оцінювання дітей. Зазвичай за однакових умов у педагога – жінки хлопчики частіше отримують негативні відгуки, ніж дівчатка. Це може призвести  до формування у хлопчиків заниженої самооцінки. Дівчаткам важливо як (у якій формі, яким тоном) їх оцінили, а хлопчикам – що саме в їхній діяльності було оцінено.

Організація ігрової діяльності

Ґендерний підхід передбачає відповідність методів керівництва іграми їх змісту і специфіці ігрової діяльності дітей різної статі. Необхідно задовольняти потребу  хлопчиків у змаганнях і перемозі. «Перемогла дружба» – це не для них. Хлопчики старшого дошкільного віку потребують ігор, які сприяють становленню мужності. Це ігри з великою кількістю учасників, чіткою ієрархією «домінування – підпорядкування», конкуренцією і високим рівнем підпорядкування спільній меті, застосуванням фізичної сили у боротьбі за лідерство тощо. Дівчаток цікавлять ігри з меншою кількістю учасників, невисоким рівнем підпорядкування спільній меті. Лідерство дівчатка здобувають у перемовинах, а не силою.

Дуже важливий аспект ґендерного підходу до керівництва ігровою  діяльністю дітей – збагачення місту ігор, у яких діти відпрацьовують модель поведінки, що відповідає їхній статі. У таких іграх діти ідентифікують себе з дорослими. Складність у тому, що вихователям – жінкам ближчі ігри сімейно – побутової тематики, у яких роль тата явно недостатня, а у «хлопчачих іграх

(у «індіанців», «у війну» тощо) жінки бачать причину безглуздої біготні, агресивності і ставляться до них негативно. Потрібно намагатися уникати  специфічного ставлення до ігор хлопчиків. Необхідно розповідати і хлопчикам,

 і дівчаткам про суспільні та виробничі сфери зайнятості чоловіків, допомогти усвідомити їх значимість у сім’ї.  Вихователю не слід усуватися від керівництва військовими іграми. Він має розширювати тематику ігор героїчного змісту –

 «Ковбої», «Космонавти», «Богатирі», «Пожежники», «Рятівники» тощо. Саме під час таких ігор хлопчики вчаться бути сміливими, безстрашними, долати труднощі. Роз’яснюючи дітям хід військових і героїчних ігор, слід робити акцент на тому, що персонажі допомагають тим, хто потребує допомоги, захищають Батьківщину.

Організовуючи  спільні ігри, зокрема з сімейно – побутової тематики «Очікуємо гостей», «Сімейний відпочинок за містом» тощо) та ігри – драматизації за сюжетами  казок, слід створювати ситуації, у яких дошкільники матимуть змогу перейнятися переживаннями героїв і співвіднести еталони моральної поведінки у казці зі своєю власною поведінкою. У таких іграх важливо подолати «роз’єднаність»  ігрових угрупувань хлопчиків і дівчаток, які зазвичай виникають через різницю їхніх ігрових інтересів.

Організація спільної трудової діяльності

Організовуючи  спільну трудову діяльність, доцільно об’єднати хлопчиків і дівчаток для виконання достатньо простих доручень, де треба проявити і фізичну силу (хлопчики), і акуратність, ретельність (дівчатка). Поступово діти вчаться самостійно розподіляти між собою трудові операції з урахуванням статі партнера.

Але не слід забувати про індивідуальні нахили та інтереси дітей. Іноді хлопчики із задоволенням і дуже вправно орудують голкою, а дівчатка – молотком, і це не заважає їм у всіх інших ситуаціях виявляти свій «чоловічий» чи «жіночий» тип поведінки.

Отже, завданням вихователів є формування ґендерної компетентності як складової життєвої компетентності дітей дошкільного віку. Розроблення та впровадження у практику роботи ґендерної технології сприяє розширенню ґендерних компетенцій усіх учасників соціокультурної взаємодії – дітей, батьків, вихователів.

В умовах дошкільного та домашнього виховання дітей привчають до відповідних статевим  ознакам занять. Так, дівчаток оберігають від важкої праці і прищеплюють їм ознаки « справжньої леді». Хлопчикам прищеплюють інші нормативи поведінки через «чоловічі» види праці, етичні норми поведінки, з яких необхідними є ідеали стійкості, відваги, мужності. Можна визначити такі стереотипи статевого виховання дітей дошкільного віку: жіночий – доброта, милосердя, чемність, турботливість, ніжність; чоловічий - активність, незалежність, ризикованість, хоробрість, сила волі. Ці стереотипи визначають норми поведінки певної статі. Так, вважається ганебним показувати хлопчикам свою внутрішню слабкість, плакати, боятися будь-чого, а дівчаткам – поводитися брутально, битися тощо. Головна роль на етапі первинної соціалізації відводиться батькам як першим агентам соціалізації.

Особливого значення статеві відмінності набувають у період розвитку людини, при формуванні важливих якостей особистості. Дівчатка для творчих дій використовують підсвідоме, а хлопчики раціональне. На відміну від хлопчиків, що творчо реалізуються із соціальних причин, дівчатка це здійснюють насамперед через тілесну невдоволеність. Стимулювання творчої продуктивності хлопчиків більш ефективне через зовнішні соціальні чинники, дівчаток – через внутрішні.

З-поміж статевих, інтелектуально-психологічних особливостей дівчаток можна виокремити такі: їхнє мовлення більш емоційне і в цілому краще розвинене; відповіді однотипні; вони більш дисципліновані, зібрані, старанні; краще реагують на правильно побудовані фрази та чітку логіку; надають перевагу виконанню завдань за готовим зразком; їх більше цікавить результат. Хлопчики ж рідко розкривають свій внутрішній стан у словах; надають перевагу розв’язанню нових, логічних і складних завдань, під час виконання стереотипних вправ виявляють нетерплячість та неохайність; швидше набувають арифметичних умінь, краще запам’ятовують форми і розуміють принципи роботи механізмів. Їхнє мислення нестандартне, внутрішній пошук інтенсивніший і складніший, аніж здається; увага не зосереджена. Хлопчиків більше цікавить сам процес діяльності.

Незважаючи на те, що дівчаток відрізняє підвищена балакучість, а в хлопчиків частіше виникають проблеми з поведінкою й успішністю, більшої подібності між хлопчиками й дівчатками, ніж у дошкільному віці, не буде вже ніколи. Їх однаково цікавлять відмінності в анатомії, але інтерес зовсім безневинний і позбавлений сексуальності. Старшим дошкільникам приємна компанія осіб протилежної статі, вони одержують велике задоволення від спільних ігор, хоча хлопчики частіше спілкуються із хлопчиками, а дівчатка з дівчатками. Хлопчики грають великими групами і не приймають тих, хто чимось від них відрізняється.

Дівчатка люблять грати по двоє, троє і, як правило, більш спокійно сприймають сором’язливих і таких, із ким інші діти менш охоче йдуть на контакт. Проте і хлопчики, і дівчатка також успішно можуть будувати відносини з особами протилежної статі.

У процесі статевого виховання хлопчиків бажано знайомити з «Кодексом лицарської честі», що включає: любов до батьків, вірність у коханні, дружбі, побратимості, ставленні до Батьківщини; готовність захищати слабших, турбуватися про молодших, зокрема дітей; підкреслено шанобливе ставлення до дівчини, жінки, бабусі; непохитну вірність принципам народної  моралі, духовності; відстоювання свободи і незалежності особистості, народу, держави; прагнення робити пожертвування на будівництво храмів, шкіл, пам’яток  історії та культури; здатність цілеспрямовано  і систематично розвивати фізичні і духовні сили, волю, можливості свого організму; вміння скрізь і всюди чинити благородно, виявляти лицарські чесноти; турботу про розвиток національних традицій, звичаїв, обрядів, бережне ставлення до рідної природи, землі. Це значно збагатить словниковий запас хлопчиків. Наведемо орієнтовну тематику словників – мінімумів: «Гарно – погано», «Хоробрий – боягуз», «Працьовитий – ледар».

Тема «Гарно – погано»

Іменники: біда, бідолаха, благодійник, братерство, ввічливість, взаємини, вибачення, вигода, відношення, відчай, віра, вірність, влада, власність, втрата, глум, гнів, гордість, доброчесність, довіра, допомога, друг, дружба, єднання, жаднюга, жалість, жарт, жартівник, злодій, зрада, конфлікт, користь, людяність, милосердя, почуття, пошана, скромність, товаришування, ябеда.

Прикметники: авторитетний, бажаний, байдужий, безжалісний, вдячний, гордий, гостинний, доброзичливий, добросердний, добрий, злий, легковажний, пихатий, плаксивий.

Дієслова: вередувати, вибачитися, відвертатися, глузувати, гніватися, дружити, єднатися, жартувати, запізнюватись, красти, лукавити, лякатися, прощати, рятувати, сваритися, співчувати, сперечатися, товаришувати.

Тема «Хоробрий – боягуз»

Іменники: взаємини, героїзм, допомога, захисник, зброя, козак, колектив, команда, кошовий, країна, край, лицар, майдан, напад, охорона, подвиг, подія, поєдинок, полон, помста, рятівник, слава, солдат, сором, честь.

Прикметники: безстрашний, величний, відданий, загрозливий, сильний, сміливий, хоробрий.

Дієслова: боротися, перемагати, переслідувати, подолати, поєднувати, присягати, славити, служити, хвалитися, шанувати.

Тема «Працьовитий – ледар»

Іменники: господар, гордість, добробут, доброчесність, допомога, доручення, жебрак, недотепа, нікчема, скарб, скарбниця, спадщина, труднощі, хитрощі, хитрун, ціна, шана.

Прикметники: безробітний, вимогливий, завзятий, наполегливий, працьовитий, роботящий, талановитий, трудовий, успішний, щедрий.

Дієслова: господарювати, запозичувати, марнувати, нагороджувати, накопичувати, пильнувати, пишатися, плекати, працювати, тямити.

У центрі уваги дошкільників перебуває образ матері. Мати має забезпечити всебічний гармонійний розвиток і виховання дитини. Робить це вона своєю щоденною працею, бо має обов’язок  дбати про фізичний та матеріальний добробут своєї дитини. Мати мусить знайти золоту середину  між самопожертвою для дитини та вимогами свого власного інтелектуального життя, постійно підтримувати якнайглибші чуттєві зв’язки з дитиною, дарувати їй свою увагу і любов. Разом із тим, мати не повинна потурати всім примхам дитини, мусить підтримувати певну дисципліну, привчати дитину зважати на інтереси інших членів сім’ї, а в майбутньому – зважати на її оточення. Але мати не може обмежувати волі дитини надмірними забобонами чи постійними наказами. Справжнє мистецтво виховання – це дотримання міри в усьому. Материнське виховання вимагає від матері великої майстерності.

Дошкільнята вчаться любити, шанувати, поважати матусю, звертатися до неї ласкаво, лагідно. Наведемо орієнтований словник – мінімум до теми

 «Мама, матінка, матуся».

Іменники: красуня, мама, матінка, матусенька, матуся, неня, ненечко.

Прикметники: весела,добра, красива, лагідна, ласкава, моя, спокійна, сумна, турботлива.

Дієслова: вкладати, виховувати, готувати, доглядати, купувати, навчати, народжувати, няньчити, пестити, прати, розважати, розмовляти, рости, співати.

Окремої уваги заслуговує той вияв материнської любові, що сформувався як окремий жанр пісенної творчості народу, - колискові пісні. У них матері виливали свою любов, турботу і переживання за долю дитини, формували ту духовну атмосферу, якою хотіли оточити свою кровинку. Ці пісні стали неоціненним культурним надбанням народу, в них – душа предків, культура сучасності. Саме з колискових пісень словник дітей збагачується красивими, мелодійними словами.

Наведемо орієнтований словник – мінімум до теми

«Мамина пісня».

Іменники: дитина, дрімота, колисанка, колиска, малюк, немовля, пісня, сон.

Прикметники: весела, добра, колискова, лагідна, спокійна, сумна.

Дієслова: вкладати, доглядати, дрімати, колисати, няньчити, спати, співати.

Любов, пошана й повага до матері властиві всім народам. Проте не в усіх народів мати очолювала рід як найвищий авторитет та суддя, як це було в праукраїнців. Культ матері в минулому має певний вплив на ставлення до неї і зараз. Український народ склав про матір багато оповідань, віршів, легенд, пісень, передаючи в них любов, тепло, шану до рідної неньки.

Образи чоловіків та жінок, що фігурують у літературі, діаметрально протилежні: чоловіки – хоробрі, сміливі, сильні, вперті, горді, агресивні й антижіночні, а жінки – лагідні, добрі, зовні красиві, поступливі, емоційні, працьовиті, хазяйновиті.

Проаналізувавши літературу для дітей і виявивши стереотипні риси, можна зробити висновок, який підкреслить нерівномірний розподіл ролей у суспільстві, що відносить жінку до слабшої і залежної від чоловіка особи. Часто це обслуговуюча роль, вкладена в кількох рядках дитячого вірша:

«Кіт на припічку лежить

І тихенько муркотить.

Кішка книжечку чита,

Щоб розважити кота».

Коли вихователі читають хлопчикові про мужність Кирила Кожум’яки, він подумки ототожнює себе з ним, його подвигами. Моральні норми, якими керуються у вчинках літературні герої, етичні орієнтири статевої поведінки є значущими для дитини, і вона прагне наслідувати їм. Так мужність і жіночність втілюються в уяві дитини в конкретних діях і вчинках.

Важливим засобом статевого виховання є народні казки. Залежно від теми і змісту вони виконують особливу функцію. Слід звернути увагу на особливості українського гендеру в народних казках.

Щодо функцій, які в казках виконують чоловічі персонажі, то вони розподіляються таким чином: 1) юнак, який виборює своє щастя, допомагає бідним та знедоленим, захищає, визволяє, змагається за жінку (Котигорошко);

2) чоловік або старий (цар, чародій тощо), який заважає юнакові, тобто є джерелом (носієм) зла; 3) дідусь, який іноді своїми порадами допомагає героєві.

Жінки ж за характером своїх дій в казках пасивні. Вони очікують сина, нареченого, свого визволення тощо. На них спрямована активність чоловічих персонажів (жінок домагаються, виборюють або визволяють), тобто вони є об’єктом дій, у той час, як чоловіки безперечно виступають суб’єктами .

Народна казка сприяє формуванню моральних цінностей, певного ідеалу. Ідеал для дитини – далека перспектива, якої вона буде прагнути, порівнюючи з нею свої вчинки. Та найбільше значення мають фантастичні пригодницькі та фантастично – героїчні казки зі своїми вигаданими героями, які вчать хлопчиків важливим для чоловіка цінностям – вірності, хоробрості, волелюбності, чесності, винахідливості, вірній дружбі («Кирило Кожум’яка», «Котигорошко», «Про вірного товариша» тощо).

Дещо інші пріоритети спостерігаються у творах фольклору стосовно виховання дівчаток. Матеріалом для фольклорних творів слугувало життя українців: боротьба за щастя, вірування, звичаї, традиції, навколишня природа. І покликані вони були підготувати дівчаток для майбутньої соціальної ролі: матері, дружини, господині у своїй хаті. Тому й героїні казок мають відповідні риси характеру, своїми думками та вчинками пропагують вірність, покірність, відданість чоловікові, безмежну любов до дітей, мудрість і винахідливість, працьовитість і доброту тощо. Чітко виділені ці риси в героїнь казок «Царівна – жаба», «Мудра дівчина», «Розумниця» тощо. Адже саме дівчина здогадалася, що «ситнішим над усе є земля – мати, бо вона всіх годує і напуває. Прудкіш над усе – думка, бо думкою враз куди хочеш перелетиш; а миліше над усе – сон, бо хоч як добре, мило чоловікові, а все покидає, щоб заснути…»

Особливості статевого виховання в творах українського фольклору орієнтовані на виховання сильного і мужнього чоловіка-господаря і покірної, ніжної дівчини, майбутньої матері, тому ґендерне виховання треба починати з раннього дитинства і воно повинно бути невід’ємною частиною усіх видів діяльності дітей