«Трагедія родини Крушельницьких»

…немає сил, щоб нас ввігнати в ляк!

немає бур, щоб ми розбились в них!

розірвем сіть, порвем кривавий сак...

повернем в спів, у сміх

наш гнів!

Іван Крушельницький

Крушельницькі – унікальна родина українських інтелігентів. Усі представники сімейства здобули пошану і визнання, причому в різних галузях – від красного письменства до медицини, від живопису до економіки, від музики до педагогіки й громадсько-політичної діяльності.

Коріння роду Крушельницьких сягає у сиву давнину. Польський князь Володислав Ягайло 1395 року своїм «вірним слугам» Іванові та Дем’янові подарував «село в Тустанській волості – Крушельницю». Від назви тієї маєтності й пішло прізвище, що належить до шляхетського роду.

Згодом у Крушельниці виділяються два великі роди – Чулевичі та Ставниковичі. Рід Івана походить із перших, а, наприклад, рід Соломії Крушельницької – із других. Ще їхні діди підписувалися: «Крушельницький де Чулевич», «Крушельницький де Ставникович». Але ці дві гілки не раз сходилися через шлюбні зв’язки.

Доля родини українських митців і просвітителів Крушельницьких може слугувати самобутнім зразком галицького культурного Всесвіту, яке було цікавим та яскравим. Ця родина, знищена радянським режимом, стала символом Розстріляного Відродження. 

Як і більшість представників інтелігенції західноукраїнських земель, ніхто з Крушельницьких не підозрював, що совєти фактично заманювали до себе цвіт української нації, щоб знищити. Така доля спіткала і їхню родину. 

Сім’я Крушельницьких переїхала зі Львова до Харкова у травні 1933 року. Ілюзії розвіялися за якихось півроку. Антіна Крушельницького 6 листопада 1934-го заарештували енкаведисти. Тортурами з нього вибили свідчення про роботу на користь ОУН, засудили на 10 років таборів суворого режиму і заслали на Соловки. Згодом вирок переглянули, і страшного дня 3 листопада 1937 року Крушельницького розстріляли в карельському урочищі Сандармох.

Дружина Антіна Крушельницького Марія Степанівна – театральна акторка, письменниця і громадська діячка – не витримала арешту своїх близьких і померла 28 серпня 1935 року в Харкові. 

Найстарша з дітей подружжя, донька Володими́ра (1903 р. народження) – лікар-дерматовенеролог, розстріляна 1937 року поблизу селища Токсово Ленінградської області.

Син Іван (1905 р. народження) – поет, перекладач, літературний критик, графік, мистецтвознавець. Розстріляний у грудні 1934 року в Києві разом з групою українських митців, серед яких були Григорій Косинка, Кость Буревій, Олекса Влизько, Дмитро Фальківський.

Син Богдан (1906 р. народження) – економіст і педагог, розстріляний разом із батьком і молодшим братом Остапом 3 листопада 1937 року в урочищі Сандармох.

Син Тарас (1908 р. народження) – письменник-сатирик, перекладач, скрипаль, активний діяч скаутської організації «Пласт». Розстріляний у грудні 1934 року в Києві разом зі старшим братом Іваном.

Син Остап (1913 р. народження) – дослідник кіномистецтва і журналіст. Розстріляний 1937 року разом із батьком і старшим братом Богданом в урочищі Сандармох.