Українська мова та література

Українська мова 9 клас

19.03.2020

Тема. Двокрапка й тире у складному безсполучниковому реченні

1. Перегляньте відеоуроки https://www.youtube.com/watch?v=-YQ6PPgKaKQ

https://www.youtube.com/watch?v=hINKHMwoCJs

2. Опрацюйте матеріал §31 – 32, вивчіть правила ст. 166, 172

3. Виконайте вправи 9 (ст. 169), 4 - 7 ( ст.172-173)

4. Виконайте самостійну роботу

Завдання 1 – 6. Вибрати одну правильну відповідь.

1. У безсполучниковому складному реченні Сон ніжний землю обійма за плечі я чую неньки колискову (Г. Радька) між його частинами вживається:

А. Кома. Б. Крапка з комою.

В. Двокрапка. Г. Тире.

2. Правильну схему речення Ми цінуємо барвінок за його «лі¬карську допомогу» з нього виготовляють ліки від дуже важ¬ких хвороб (розділові знаки вилучено) зазначено:

А. [ ], [ ]. одночасність Б. [ ]: [висновок].

В. [умова] — [ ]. Г. [ ]: [причина].

3. Виділіть безсполучникове складне речення з однорідними простими реченнями.

А. Люди завжди сподіваються на диво, вони не можуть примиритися зі смертю (В. Кисельов).

Б. Весело бриніли набубнявілими гілками осокори, задумливо погойдувала обважнілими косами береза (ІО. Яновський).

В. Сіли перепочити й раптом помітили: хтось до них іде (В. Канівець).

Г. На допит покликали Ванька: без перекладача не обійтися (Я. Стецюк).

4. Яке безсполучникове складне речення виражає одночасність дій, явищ?

А. Пригріло сонечко, обсохла земля, потягло орача в поле (М.Коцюбинський).

Б. Глянеш на небо - небо високе, глянеш на хмари - хмари летять (П. Тичина).

В. Сьогодні особливо звабно темніли на приполах оскубини гречки, легка паморозь пирію стелилась у долинах, молода конюшина між карячкуватих дубків кликала в лісосмугу (В. Дрозд).

Г. Чогось завжди так виходить: гарного гриба не знайдеш, а поганка сама в очі лізе (М. Стельмах).

5. Знайдіть речення, у якому необхідно поставити тире.

А. На квартирі було затишно топилася піч горіла лампа на підлозі лежала ціла купа свіжої соломи (І. Багмут).

Б. Брязне клинок об залізо кайданів піде луна по твердинях тира¬нів (Леся Українка).

В. Друзі розповіли подробиці втеча готувалася давно (М. Олійник).

Г. І диво дивне сталося з ним совість заговорила! (А. Іщук).

6. У якому з правил щодо пунктуації у безсполучникових складних реченнях допущена помилка?

А. Двокрапка у безсполучниковому складному реченні ставиться тоді , коли наступна частина пояснює , розкриває зміст першої ;

Б. Якщо в першій частині безсполучникового складного речення вказується час дії, про яку говориться в другій , то між ними ставиться тире ;

В. Якщо зміст частин безсполучникового складного речення порівнюється чи протиставляється , то між ними ставиться двокрапка ;

Г. Якщо частини безсполучникового складного речення зберігають певну самостійність у змістовому відношенні , то між ними ставиться крапка з комою .

Завдання 7 Зробити синтаксичний розбір речення (розділові знаки пропущені).

Сталось диво тоді камінець засіяв і промінням ясним всіх людей здивував (В. Самійленко).

Українська література 9 клас

18.03.2020

1. Перегляньте презентацію та відеофільм https://www.youtube.com/watch?v=uJd2ajOPoH8

https://www.youtube.com/watch?v=AvhV3-PWOy4

2. Прочитайте поему «Катерина»

3. Опрацюйте критичний матеріал в підручнику ст.241 – 245

4. Дайте відповіді на питання ст. 245

5. Виконайте тестові завдання https://naurok.com.ua/test/join

Код доступу 533993

30.03.2020; 02.04.2020

Українська мова

Тема. Складні речення із сполучниковим і безсполучниковим зв’язком. Синонімія сполучникових і безсполучникових речень

1.Словникова робота. Згадайте, коли в словах вживаємо апостроф?

Завдання. На місці крапок, де потрібно, поставити апостроф. Вибрати 5-6 слів та введіть їх у речення (речення мають бути складними), слова, які ввели в речення, підкресліть

Зобов...язаний, возз...єднання, м...язи, д...юна, ад...ютант, миш...як, кур...йоз, кур...єр, п...єдестал, суб...єкт, ком...юніке, грав...юра, інтерн...ю, в...ється, в...юнкий, зап...ястя, верф...ю, нав...ючений, п...явка, верб...я, бур...ян, Лук...ян, в...язальниця, дит...ясла, двох...ярусний, мавп...ячий, кон...юнктивіт, над...їдений, реп...ях, перед...ювілейний, цв...ях, пів...яблука, медв...яний , торф...яник, Св...ятослав, кав...ярня.

II. Повторення ключових моментів

1. Розділ мовознавчої науки «Синтаксис» вивчає… (словосполучення, речення, текст).

2. Назвати терміни, які позначають основні синтаксичні поняття. (Словосполучення, речення, поширене, непоширене, повне, неповне, односкладне, двоскладне, ускладнене, неускладнене, граматична основа, головні члени речення, другорядні.)

3. Яке речення називається простим? (Те, що має лише одну граматичну основу.)

4. Складним називається речення... (, що має дві і більше граматичних основ).

5. За метою висловлювання речення бувають... (розповідні, питальні, спонукальні).

6. За інтонаційним забарвленням бувають речення... (окличні, неокличні).

7. За наявністю Г Ч речення бувають... (двоскладними, односкладними).

8. За наявністю Д Ч речення бувають... (поширеними, непоширеними; повними, неповними).

9. Чим бувають ускладнені речення? (Звертанням, вставними словами, словосполученнями, реченнями; дієприкметниковим та дієприслівниковим зворотами, прямою мовою, однорідними членами, вигуками...)

10. За наявністю сполучників складні речення поділяються на... (безсполучникові та сполучникові).

11. Сполучникові складні речення поділяють на... (складносурядні і складнопідрядні).

12. Складносурядними називаються речення, у яких... (частини (прості речення) рівноправні за змістом і пов’язані сполучниками сурядності).

13. Складнопідрядними називаються речення, у яких... (одна частина за змістом і граматично залежать від іншої і з’єднуються сполучниками підрядності або сполучними словами).

14. У складносурядному реченні кому перед сполучником і (й) на межі частин не ставлять... (якщо є спільне повнозначне слово або другорядний член у головній частині).

15. Складними безсполучниковим називається речення, у якому... (частини об’єднані за змістом та інтонацією без допомоги сполучників чи сполучних слів).

16. Складними реченнями з різними видами зв’язку називаються,... (частини якого з’єднуються сполучниковим (сурядним, підрядним) і безсполучниковим зв’язком).

ІІІ. 2. Перегляньте відеоурок https://www.youtube.com/watch?v=4PwMDo_yUVQ

3.Отже, складними синтаксичними конструкціями називаються багатокомпонентні (більше 2- х частин) речення з різними типами зв'язку між його частинами - сполучниковим та безсполучниковим. Серед складних синтаксичних конструкцій виділяють такі багатокомпонентні речення: складні речення із сурядним та підрядним зв'язком; складні речення із сурядним і безсполучниковим зв'язком; складні речення із підрядним та безсполучниковим зв'язком; складні речення із сурядним, підрядним та безсполучниковим зв'язком.

Складні речення, в яких поєднуються різні види сполучникового (сурядного та підрядного) та безсполучникового зв'язку, називають ще й реченнями мішаного типу. Вони можуть бути різних комбінацій (поєднань) і поєднувати різну кількість компонентів.

4.ЗАВДАННЯ. Записати речення, розставити розділові знаки. Зробити синтаксичний розбір складного речення з

Довго слухав того вечора Валерій Іванович сповідь архітектора і боляче було чути як раз у раз зривається в стражданні голос цієї мужньої людини (О.Гончар).

(Довго слухав того вечора Валерій Іванович сповідь архітектора, і боляче було чути, як раз у раз зривається в стражданні голос цієї мужньої людини) (О. Гончар).

5.ПОДУМАЙТЕ ТА ДАЙТЕ ВІДПОВІДЬ:

1. Які бувають типи багатокомпонентних складних речень?

(Складне речення із сурядним та підрядним зв'язком; складне речення із сурядним і безсполучниковим зв'язком; складне речення із підрядним та безсполучниковим зв'язком; складне речення із сурядним, підрядним та безсполучниковим зв'язком).

2. Які види зв'язку бувають у цих реченнях?

Відповідь: Сполучниковий [сурядний і підрядний] та безсполучниковий.

3. Які розділові знаки вживаються у реченнях з різним видами зв'язку?

Відповідь: У багатокомпонентних реченнях уживаються такі ж розділові знаки, як і в сполучникових та безсполучникових складних реченнях. Найчастіше в таких реченнях ставиться кома.

4. У яких випадках не ставиться кома між частинами складного речення з сурядним та підрядним зв'язком?

Відповідь: Між двома частинами складного речення, поєднаними єднальним сполучником, що мають спільне підрядне речення.

Між двома частинами складного речення, поєднаними підрядним зв'язком та єднальним або розділовим сполучником, що мають спільну головну частину.

5. Які складні речення вважаються синонімічними?

Відповідь: Сполучникові складні речення (складносурядні, складнопідрядні) і безсполучникові складні речення часто бувають синонімічним. Створюється можливість заміни одних речень іншими: сполучникових на безсполучникові і навпаки.

6. Попрацюйте з підручником с. 198, § 37

7. Виконайте вправи: ст. 201, впр. 4, 5, 6

Виконайте тестову роботу join.naurok.ua Код доступу 731875

30.03.2020

Українська література

Тема. Урок мовленнєвого розвитку №3. Т. Шевченко. Характеристика головної героїні поем Т.Г.Шевченка «Катерина» або «Наймичка»

1.Повторення вивченого матеріалу

Поряд з величними постатями героїчних борцiв, народних месникiв, поряд з iсторичними дiячами визвольного руху у творчостi Т. Г. Шевченка проходить прекрасний своєю моральною силою i чистотою образ трудящої жiнки-матерi, сестри, дiвчини, коханої

"Такого полум'яного культу материнства, – писав М. Г. Рильський, – такого апофеозу жiночого кохання i жiночої муки не знайти, мабуть, нi в одного з поетiв свiту. Нещасний в особистому життi, Шевченко найвищу i найчистiшу красу свiту бачив у жiнцi, в матерi". А сам, як ми знаємо, рiс без матерi: "там матiр добрую мою ще молодую у могилу нужда та праця положила…" А пiзнiше Тарас Шевченко став вiльним, але одружитися так i не встиг, так що своїх дiтей i дружини у нього не було. Мрiяв вiн поселитися в Українi, одружитися з Ликерiєю Полусмаковою, але обставини склалися по-iншому.

I все-таки вiн дуже любив дiтей, завжди їм спiвчував, i улюблений його образ – це мати з дитям. Щаслива мати, вiльна, як у тому "снi", що приснився крiпачцi:

У нашiм раї на землi

Нiчого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим…

I на оновленiй землi

Врага не буде, супостата,

А буде син, i буде мати,

I будуть люди на землi…

Для Т. Г. Шевченка жiноча недоля була згустком болю, що запiкся в його серцi. Крiпацька неволя – це доля рiдної матерi, яку передчасно "у могилу нужда та праця положила", доля сестер Катрi, Ярини, Марiї – голубок молодих, у яких "коси в наймах побiлiють", це трагiчна доля його першої трепетної любовi – Оксани Коваленко, доля всiх нещасних жiнок, що "нiмi на панщину iдуть i дiточок своїх ведуть". Т. Г. Шевченко гнiвно виступав проти жiночого безправ'я. Вiн нiби зiбрав воєдино у своєму зболеному серцi страждання поневолених жiнок усiх епох i схвильовано розповiв про них цiлому свiтовi.

Один з перших жiночих образiв у Шевченка – це Катерина з одноiменної поеми. Її прообразом була його кохана Оксана Коваленко, з якою доля так i не звела Тараса. Першi героїнi Т. Г. Шевченка – нещаснi, сплюндрованi жiнки: Катерина, Оксана, Марина, Ганна. Згадаймо "Причинну", "Тополю", "Лiлею" – це все жiнки без щастя i долi. Правда, серед них пiзнiше з'явиться i бунтарка, яка пiдпалить панський маєток i помститься за свою ганьбу. Але таких було мало. Бiльшiсть дiвчат Шевченкового часу ставали жертвами помiщицької розпусти, часто накладали на себе руки. Назви його творiв: "Вiдьма", "Сова", "Слепая", "Мар'яна-черниця" – не випадковi: саме наймичками, вiдьмами, совами, слiпими, черницями були жiнки в тодiшньому суспiльствi. Кожна жiнка-жертва для поета рiдна: "моя се мати i сестра, моя се вiдьма, щоб ви знали…"

Шевченковi поеми кличуть до помсти тим, хто топтав жiночу честь, гiднiсть i щастя. Менi особливо iмпонує образ Ганни iз поеми "Наймичка". Її життя заради сина, повнiстю принесене в жертву, – це материнський подвиг. Лише перед самою смертю вона розкриває синовi правду.

Ще одна iз сторiнок шевченкiвських вiршiв – це удовине горе, коли єдиного сина забирають у солдати. Великий Кобзар писав i жартiвливi поезiї (на жаль, їх дуже мало) про веселу життєрадiсну українську жiнку, наприклад, "Утоптала стежечку". Шевченковi героїнi вмiють не тiльки терпiти страждання, а й мститися своїм поневолювачам: Оксана, божеволiючи, пiдпалює палати свого кривдника; Марина вбиває ножем пана, який знiвечив її молодiсть; вiдьма горить гнiвом, ненавистю до розпусника-пана.

Тарас Григорович бачив у жiнцi передусiм духовну красу, обожнював материнство, уславлював вiрнiсть i щирiсть, але не прощає аморальностi й жорстокостi. Для Шевченка в його поезії було ніби дві України: Україна як неминуща основа і Україна як історичний момент. Україна – мати і Україна блудна. Україна непорочна і Україна "розбещена". Україна "лицарів" і Україна "рабів", "підніжків" і цю другу, історично спотворену й історично минущу Україну, він і проклинав заради першої – України-матері.

Обpаз матеpі – добpої, щедpої на любов і ласку – постає пеpед нами із твоpів Таpаса Шевченка. Пpикладом може служити Ганна, головна геpоїня поеми "Hаймичка".

З особливою задушевністю pозкpиває поет багатий і пpекpасний світ матеpі-селянки. Ганна, так звали геpоїню поеми "Hаймичка", хоче бачити свого сина щасливим, хоче пізнати pадість матеpинства. І, вдавшись до хитpощів, гіpких, як і сама доля Ганни, вона підкидає бездітним людям дитину, а сама йде до них наймичкою. Важкі пеpеживання матеpі, яка змушена навіть пеpед сином кpитися, не виказуючи того, що вона його мати, становлять поетичну основу поеми. Ганна – покpитка, але вона залишається жити заpади свого сина. Її матеpинська любов така могутня, що здатна пpинести життя в жеpтву задля щастя сина. Життя Ганни – матеpинський подвиг. Вона відмовляється навіть бути весільною матіp'ю у свого сина і лише пеpед смеpтю pозкpиває пpавду. Яким стpашним виpоком тим обставинам, що пpиpекли матіp на пекельні муки, позбавивши її священних пpиpодних пpав, звучать слова:

– Пpости мене. Я караюсь

Весь вік в чужій хаті...

Пpости мене, мій синочку!

Я... я твоя мати._

Та й замовкла...

Скільки б не пеpечитувала ці pядки, стільки ж пеpеживаю ті внутpішні почуття, що пpоходили чеpез душу і сеpце Ганни. Милосеpдям і любов'ю сповнена поема Т. Г.Шевченка "Hаймичка". Його жіночі обpази – це пpості скpивджені селянські дівчата. Пpоте сеpед убогості та гоpя Кобзаpева мати – це найвищий і найсвятіший витвіp на землі. Поет всім сеpцем співчуває і захищає у своїх твоpах жінку-покpитку, хоч наpодна моpаль її засуджує. Він стpаждає pазом з ними. Митець усім сеpцем схиляється пеpед обpазом пpостої неосвіченої селянської жінки – цієї безталанної мадонни укpаїнського наpоду.

Важка доля народу завжди була провiдним мотивом творчостi Тараса Шевченка. Неодноразово звучав i мотив оспiвування образу Матерi, який втiлював для нього й рiдну матiр, i Україну. Тож немає нiчого дивного, що серед його творiв з'явилася поема "Наймичка", де розкриваються водночас обидвi цi теми. Важливiсть образу матерi-страдницi, що усе своє життя вiддає заради щастя сина для самого поета пiдтверджує й те, що вiн пiзнiше пише повiсть з тим самим сюжетом i тiєю ж назвою.

Сюжетнi передумови твору перекликаються з iншою його поемою – "Катерина". В обох йдеться про жiнок, що народили синiв-безбатченкiв, але якщо в "Катеринi" увага автора зосереджується на соцiальних причинах трагедiї, то "Наймичка" присвячена висвiтленню тих людських якостей, що дозволяють протистояти обставинам. Катерина гине, лишаючи Iвася напризволяще, Ганну рятує її материнське покликання. Соцiальний аспект вiдходить нiби на другий план, розглядається як обставини, за яких Ганна вимушена до останньої хвилини життя мовчати про те, що саме вона є матiр'ю Марка, пiдкинутого подружжю заможних селян, i грати роль звичайної наймички.

I в життi, i в лiтературi нам неодноразово траплялися приклади материнського героїзму. Але вчинок Ганни – незрiвнянний. Заради власних дiтей матерi здатнi здiйснити подвиг, вiддати своє життя – але де ранiше ми чули про жiнку, що зреклася своєї дитини, щоб надати їй гiдне мiсце пiд сонцем?

Справжня материнська любов завжди безкорисна, але усе ж таки зазвичай вона чекає на одне – взаємнiсть. Це природно, коли матiр любить дитину, а дитина любить матiр. Любов дитини – єдина плата, на яку чекають матерi. Але Ганна приносить у жертву навiть можливiсть взаємностi. Доки вона мовчить, жодна людина в свiтi не назве її сина байстрюком. Мовчання є єдиною запорукою його успiху в життi, i мати це дуже добре розумiє. Бiльше того, коли Марко, не здогадую чись про те, ким є насправдi наймичка, починає ставитися до неї як до рiдної людини, вона лякається:

"За що вони мене люблять?

За що поважають?

О боже мiй милосердний!

Може, вони знають...

Може, вони догадались...

Нi, не догадались;

Вони добрi..."

Вона нiчого не робить, щоб збудити у серцi сина зустрiчне почуття, але, мабуть, її любов сама собою настiльки велика, що повнiстю сховати її Ганна не може, тому почуття не лишається без вiдповiдi. Марко та Катря, його дружина, нiби мимоволi починають любити Ганну, порiвнюючи її подумки саме з матiр'ю.

Тричi наймичку у Київ

Катря провожала,

Так, як матiр.

Коли Ганна повертається з поїздки, Катерина умиває їй ноги – до звичайної наймички такої пошани нiхто б не виявив. Марко привозить їй дорогi подарунки.

А наймичцi на очiпок

Парчi золотої

I червону добру хустку

З бiлою габою.

Усе це вiдбувається невимушено, зовнi здається у стосунках мiж матiр'ю та сином досягається своєрiдна гармонiя, але таємниця не дозволяє усе ж таки Ганнi бути цiлком щасливою. Помираючи, вона зiзнається у тому, що саме вона є справжньою матiр'ю Марка. Але хто зна, можливо цього зiзнання йому саме й не вистачало – воно викликає у нього справжнiй шок:

…Зомлiв Марко,

Й земля задрижала.

Прокинувся... до матерi -

А мати вже спала!

Так, найперше, що вiн робить – кидається до матерi. Якою щасливою була б Ганна, якби встигла побачити його реакцiю! Та вже пiзно...

Так змальовує Шевченко вищий прояв материнської любовi – вiддати заради дитини усе, собi не залишити нi краплi. I хоча про соцiальнi причини вiдверто нiчого не сказано, трагiзм викликаної ними ситуацiї говорить сам за себе, i мовчазне засудження iснуючого устрою, за якого жiнка-матiр вимушена ховати правду до останнього подиху, виявляється чи не сильнiшим, нiж у тих творах, де про нього говориться вiдкритим текстом.

Перша половина ХIХ столiття. Росiя – пiд чоботом самодержав ства, у ярмi крiпаччини стогнуть люди. Крiпака можна продати, помiняти на собаку, до смертi засiкти рiзками за найменшу провину, забрати у солдати. Та найбiльш трагiчна доля жiнки-селянки, особливо – матерi-крiпачки. Т. Г. Шевченко бачив це з дитинства.

Там матiр добрую мою

Ще молодую у могилу

Нужда та праця положила...

А сестри... Сестри, горе вам,

Мої голубки молодiї.

Для кого в свiтi живете?

Ви в наймах виросли, чужiї,

У наймах коси побiлiють,

У наймах, сестри, й умрете.

("Якби ви знали, паничi...")

Пережив поет втрату коханої Оксани, яку спiткала доля Катерини. Знав багатьох нещасних жiнок. I доля матерi-страдницi стає одною з провiдних тем його творчостi (мабуть, другою пiсля теми боротьби). Страждає героїня вiрша "Сон", яка збирає урожай з панської ниви, а власне дитя покинула без догляду "у холодку пiд снопом".

Йому боляче бачити, що:

...А онде пiд тином

Опухла дитина голодная мре,

А мати пшеницю на панщинi жне…

("Сон")

Мати Лiлеї "... все журилась... i плакала"

…та нашого злого пана

кляла-проклинала. Та й умерла".

("Лiлея")

Мати Марини днями i ночами просиджує перед вiкнами помiщиць кого будинку, не в змозi визволити доньку з пазурiв ласого пана ("Марина"). Кров'ю обливається серце матерi Алкiда ("Неофiти"), коли вона бачить, як дикi звiри розривають на аренi Колiзею її сина, її дитину.

Трохи м'якшою була доля з Ганною ("Наймичка"), але i їй нелегко жити поряд iз сином, не признаючись, що вона його мати.

Причини цього горя трохи рiзнi. Переважно вони соцiальнi. Вiд панської необмеженої влади i сваволi страждають героїнi однойменних вiрша i поеми "Сон", всевладний пан занапастив матiр Лiлеї, біжить у поле за донькою, яка збожеволiла, знечещена паном, i гине разом з нею мати Марини.

Часом причини страждань жiнки-матерi релiгiйно-соцiально-психологiчнi. Алкiд ("Неофiти") приймає нову релiгiю, яка несе справедливiсть, – християнство, перших християн переслiдують – i вiн гине. Але релiгiйна тема звучить тут ширше: мати розумiє, що син бореться за правду i справедливiсть, тому страждає, але не дорiкає йому.

Якого ж порятунку шукають героїнi творiв Шевченка? Де його шукають? Частiше всього вони – покiрнi жертви, що мовчки сраждають i гинуть . Покiрно йде мати Iвася ("Сон"), "щоб дожать до ланового ще копу", все, на що вона здатна – це мрiя-сон про волю. Проклинаючи (але не бiльш) пана вмирає мати Лiлеї. Лише благає пожалiти її дочку мати Марини.

Не протестує i Ганна ("Наймичка"), але вона шукає порятунку в людськiй добротi, пiдкинувши дитину заможним лiтнiм селянам. I не помиляється. Адже це простi люди з серцем i душею, що вмiють любити i спiвчувати. Свiдомiший протест матерi Алкiда: втративши сина, вона продовжує його справу, несе синове слово – слово правди людям i проклинає тирана.

Отже, показавши страждання безправної, хоч i прекрасної ("нiчого кращого немає, як тая мати молодая") жiнки-матерi, поет нiби кличе: "Давайте ж щось зробимо, щоб не каралася так гiрко людина, мати, вiд якої – все найпрекраснiше на землi! Порвiмо кайдани!"

2. Складіть план до характеристики образу героїні:

- Образ Катерини

1. Кохання дівчини.

2. Осуд людей.

3. Вигнання батьками.

4. Зрада коханої людини.

5. Самогубство.

- Образ Ганни

1. Трагізм становища жінки.

2. Глибока душевна краса героїні.

3. Палка материнська любов до своєї дитини.

4. Готовність на самопожертву.

5. Невтомність у праці.

6. Чуйність і делікатність.

7. Материнській подвиг Ганни.

3. Складіть та запишіть характеристику образу однієї з героїнь творів Т.Шевченка. Приведіть приклади з тексту поеми.

01.04.2020 Українська література

Тема. Урок позакласного читання № 4. О. Іваненко. «Марія»

1. В історії української літератури важко знайти письменника, творчий шлях якого був би настільки своєрідний, як шлях Марко Вовчка.

Марко Вовчок -- з тих художників слова, що входять у наш духовний світ ще з раннього дитинства. Її розповіді збагачують нашу свідомість, виховують кращі людські якості -- патріотизм, гуманізм.

Про талановиту письменницю написано чимало. Її велика спадщина розглянута в численних статтях і монографіях. Опубліковано спогади, біографічні нариси. Гарним подарунком шанувальникам творчості Марко Вовчка являється книга Євгена Брандіса, що вийшла в серії «Життя чудових людей».

Здавалося б, стільки вже написане, важко сказати що-небудь нове про письменницю. Проте з неослабним інтересом читається новий роман Оксани Іваненко «Марія». Очевидно, це тому, що улюблена з дитинства письменниця змальована настільки правдиво і виразно, що з'являється перед нами начебто жива -- у всій величі творчих доробків, із усіма людськими роздумами, сумнівами, радостями і прикростями.

Ім'я української письменниці Оксани Іваненко користується популярністю, ряд її добутків полюбився не тільки юному читачеві, і не тільки українському. І все-таки роман починаєш читати з хвилюванням: дуже складну задачу поставила перед собою автор -- створити документально-біографічний роман, у центрі якого не вигаданий літературний герой, а особистість реальна, історично конкретна.

Уже перша частина великого, багатопланового добутку свідчить про серйозне відношення автора до теми й обраного жанру. Не відступаючи від історичної правди, Оксана Іваненко зуміла представити на суд читачеві не белетризовану біографію, а саме роман. Роман про славну продовжувачку справи Тараса Шевченко в літературі -- і чарівну жінку з дуже нелегкою долею.

Відчувається, що Оксана Іваненко ретельно досліджувала художню творчість письменниці, її публіцистичні роботи, епістолярну спадщину, спогади сучасників. У романі використаний величезний фактичний матеріал, але від цього добуток не став публіцистичним і сухим. Герої аж ніяк не користуються цитатами з своїх добутків, вчинки їх історично обумовлені і вмотивовані, а мова переконливо індивідуалізована.

Оксана Іваненко поставила перед собою задачу -- показати повну драматизму життя Марії в нерозривній єдності суспільного й особистого. Їй це вдалося. У романі мертві документи заговорили живими голосами людей, наповнилися їхніми справами і почуттями.

Письменниця закохана у свою героїню, але не прикрашає її, часом навіть явно не виправдовує окремих її вчинків. У цьому відношенні Оксана Іваненко, мабуть, цілком згодна з висловом Євгена Брандіса, висловленої в його книзі про Марко Вовчка: «Щоб оцінити письменника у всій складності його духовних шукань і у всьому драматизмі життєвих колізій, не слід замовчувати і таких сторін його біографії, що не укладаються в хрестоматійні схеми»

Оксана Іваненко йде важкою дорогою внутрішнього психологічного аналізу, намагаючись не тільки виліпити образ відомої письменниці, але і відтворити те оточення, у якому знаходилася Марія. Автор вдало сполучає у своєму романі знання епохи, історичних подій і глибоке проникнення в складний внутрішній світ героїв.

Лінгвістичний аспект в романі. Опублікована перша частина роману охоплює короткий, але надзвичайно важливий період у житті й творчій біографії героїні. Ми знайомимося з Марко Вовчком у день її від'їзду за кордон після недовгого перебування в Петербурзі, де її, молодого автора «Народних оповідань», захоплено зустріла передова громадськість, де її благословив на творчу працю великий Кобзар.

Марко Вовчок із сином Богдасиком у супроводі Тургенєва їде до Дрездену. Потім -- відвідування Лондону, поїздка в Італію, Францію, повернення в Німеччину. Вона познайомилася з новою для неї життям народів Західної Європи, з їхнім суспільним устроєм, їхньою літературою та мистецтвом, навіч побачила фальш буржуазної демократії.

Враження таке, начебто Оксана Іваненко бродить поруч зі своєю героїнею по вулицях Парижу, Дрездену, Неаполю, Мілану -- так пластично-яскоаві сторінки, присвячені життю письменниці за кордоном у бурхливі 60--70-і роки минулого сторіччя, у період, коли відбувалося формування революційної самосвідомості мас, соціальних і національно-визвольних рухів.

Перед читачем -- ціла галерея конкретних історичних особистостей, з якими зустрічалася Марко Вовчок. Герцен, Огарьов, Добролюбов впливали на формування світогляду письменниці, допомогли їй знайти своє місце в складній політичній боротьбі 60--70-х років у рядах російських революційних демократів.

Сторінки, присвячені цим подіям,-- кращі в романі. Радує, що Оксана Іваненко не захаращує добуток датами і прізвищами, а віддає перевагу прийому «мудрого обмеження».

Письменниця розповідає про велику людську та творчу дружбу Шевченко з його «літературною дочкою» -- Марусею Маркович.

Вдало передано в романі зв'язок думок і почуттів героїні з важливими історичними подіями її епохи -- «звільненням» селян від кріпосництва в кривавим придушенням польського повстання.

Тактовно змальовані складні відносини Марії Олександрівни з Тургенєвим. Поетичні, емоційні сторінки, що розповідають про любов Марії Маркович і Олександра Парсека.

Перебування в Італії, незважаючи на хронічне безгрішшя, виявилося вдалим для Марії. Вона багато і плідно працює. При цьому, як переконливо показала Оксана Іваненко, усі її помисли були звернені до батьківщини, вона жваво цікавилася подіями літературного і політичного життя Росії.

Правдиво виписані в романі Герцен, Огарьов, Тургенєв, Поліна Віардо й інші. Можна сперечатися про те, кому з них треба надати більше місця, але така суперечка не буде принциповою. Варто говорити про художню якість образів, а не про кількість сторінок, відведених ім. Важливо, що історична епоха, її настрої і події представлені правильно. Важливо, що в романі «земне» не протипоставлене умоглядно «духовному», що Марія з її фанатичною віддачею творчій діяльності і чисто життєвими, земними справами з'являється в романі живою.

Правдиво, з великою художньою силою намалювала Оксана Іваненко вигляд Марко Вовчка -- письменниці, людини і громадянина. Ми бачимо великого художника слова, представницю революційно-демократичного напрямку в літературі, продовжувачку традицій Т. Г. Шевченко, соратницю російських революціонерів-демократів.

Кожен добуток біографічного характеру має право на свій стиль, однак автор завжди прагне наблизити стиль його до стилю того художника слова, життя і діяльність якого зображує. Ця особливість властива і роману «Марія». Композиція його своєрідна: передбачаючи стрункий хронологічний виклад подій, письменниця подає деякі факти у виді спогадів, роблячи екскурси в минуле (життя в будинку тітки, пансіон, зустріч з Панасом, заміжжя),

У романі вдало сполучається монологічна мова з діалогами, що Оксана Іваненко будує майстерно. Простота викладу і виразність мови героїв роблять біографічний роман легко читаючим, захоплюючим.

Радісно усвідомлювати, що письменниця зуміла створити живий, повнокровний образ класика української літератури.

2. Читати роман

5. Попрацюйте з підручником: ст. 211, 218

6. Виконайте вправи: ст. 213 впр. 6, 7, ст.215 впр. 11

7. Попрацюйте над тестами: join.naurok.ua Код доступу 596575

06.04.2020 Українська література

Тема. Біблія в житті Т. Шевченка. Світле пророцтво поета («Ісаїя. Глава 35»). Художня інтерпретація творів із Книги псалмів, риси її національної своєрідності у Т. Шевченка

ТЛ: псалом

1. Дайте відповіді на питання:

- Що ви знаєте про Біблію як Книгу Книг?

- Чому вона така популярна у всьому світі?

- Як ви особисто ставитесь до Біблії і чому?

2. Вивчення нового матеріалу.

Тарас Шевченко виріс у патріархальній українській родині, де любов до Бога була неодмінною умовою життя. Українці свято вірили в Бога і ревно молилися, а жорстоку панщину сприймали як замах на їхню віру, переконання, оскільки неволя не давала можливості належно відправляти обряди, почувати себе людиною, створеною за подобою за образом Божим. Про це Шевченко писав так:

Там неволя,

Робота тяжкая, ніколи

І помолитися не дають.

Із цих рядків бачимо, що потреба молитви вважалась такою ж насущною як дихання і їжа.

Учився Шевченко в школі за церковними книгами, дуже добре знав Псалтир, читав молитви над померлими, відбував церковні богослужіння. У його "Щоденнику" є прекрасні слова про те, яке полегшення йому приносили сповідь та причастя. Уже ці факти розвіюють створений тоталітарною системою образ Шевченка - атеїста.

Існує легенда з якою нас ознайомить учень. (отримав завдання заздалегідь) (Додаток 1).

Щоб глибше збагнути ставлення Кобзаря до Бога і релігії, ми й проаналізуємо цей аспект його творчості. Зверніть увагу на таблицю, яку склав М. Гнатишак ще в 1936 році.

Усіх віршованих творів у "Кобзарі" - 218

Вірші, написані в перший період творчості, 1838-1850 рр. - 166

7-річна перерва -

Кількість поем, в основу яких покладено біблійний сюжет - 7

Кількість творів, у яких наявні довші поетичні молитви - 17* - У деяких творах кілька молитов

Кількість творів, у яких наявні вислови "молитися", "Богу молитися" - 150

Кількість творів, у яких наявні вислови "Господа благати", "Бога благати" - Кілька десятків

Кількість творів, у яких наявний вислів "перехрестився" /автор-оповідач або персонаж/ - 20

Кількість творів, у яких мовиться про святе причастя - 6

Скільки разів у "Кобзарі" вживається слово "Бог", в т.ч. Ісус Христос - 600*

Кількість віршів, у яких не згадано Бога - 75 - Це переважно "дрібна лірика"

У скількох творах згадано про Бога - 143

Скільки разів у "Кобзарі" згадується Матір Божа - 25

3. Богові Шевченко у своїй творчості приділяє багато уваги.

• Згадайте, будь ласка, твори Кобзаря, епіграфами до яких є вірші з Біблії, і прочитайте їх.

( "Сон" ("У всякого своя доля"), "Єретик", "Великий льох", "Кавказ", "І мертвим, і живим…")

• Неважко помітити, що Шевченко звертається до біблійних мотивів саме в суспільному-політичній поезії.

Але є у творчості Шевченка, на наш погляд, бодай три морально-етичні моменти, за яких поет ніби вступає в суперечку з Богом.

Перший - це нарікання на Господа, викликане соціальною неправдою, гірким становищем українського народу. Євген Сверстюк зауважує, що такі питання, як "Я не можу збагнути, чому Бог усе це терпить?", лунають тисячоліттями, і їх ставлять люди віруючі.

Шевченко з розпачу та відчаю осуджує Господню терплячість. Ось слова з поеми "Сон":

Чи Бог бачить із-за хмари

Наші сльози, горе?

Або з поеми "Княжна":

А Бог куняє. Бо се було б диво,

Щоб чути і бачить - і не покарать.

Або вже аж надто довготерпеливий…

• На такі питання Біблія дає відповідь: може повсякчас карати й нищити злочинців, тому що разом з тими гинутимуть і невинні. Святе Письмо влучно порівнює Божу кару з рукою хлібороба, який вириваючи бур'яни з лану, неодмінно вирве й кілька стебел пшениці. У поемі "Кавказ" автор жорстоко таврує російську церкву за співучасть у загарбницьких війнах, але при цьому з великим почуттям звертається до Ісуса Христа, усвідомлюючи, що свята кров пролилася за всіх живущих, а дехто, та ще й священник, не усвідомлює жертви Господнього Сина і нехтує своїм призначенням у світі. Не можна й сьогодні без хвилювання читати слова Шевченка:

За кого ж Ти розіп'явся,

Христе, Сине Божий?

За нас, добрих, чи за слово

Істини…Чи, може,

Щоб ми з Тебе насміялись?

У цих рядках звучить докір людям, усім нам, хто не хоче жити за заповітами Ісуса, хто заради користолюбства і лакомства матеріального запропащує душу.

Другий момент - протест або те, що в радянські часи називалося "богоборством" Шевченка. Звернімо увагу, богоборство Кобзаря завжди жертовне, а оскільки у світі ніщо не нове, то воно нагадує нам своєрідне богоборство Мойсея, який вступив у суперечку з Єговою, щоб відстояти інтереси свого народу, вступив, добре знаючи, що ризикує життям і буде покараний за таку зухвалість. До поезії цього типу належать "Заповіт" та "Сон" ("Гори мої високії…").

- Чому, на вашу думку, Шевченко в цих творах такий категоричний у ставленні до Бога?

Прочитайте уривок із поезії "Сон".

Як понесе з України

У синєє море

Кров ворожу…отойді я

І лани, і гори -

Все покину, і полину

До самого Бога

Молитися … а до того

Я не знаю Бога.

У "Заповіті" Шевченко не зрікається Бога, а наголошує, що співати йому осанту зможе лише тоді, коли Україна буде визволена від окупації, стане вільною державою.

Я так її, так люблю

Мою Україну убогу,

Що прокляну святого Бога,

За неї душу погублю!

Такий своєрідний виклик звучить і в поезії "Сон" ("Гори мої високії..") Шевченко добре усвідомлює, що ризикує навіть не життям, а значно більшим - безсмертям своєї душі. Та заради України він здатний на найбільшу жертву.

Третій момент трактується з позиції пророцтва, зокрема в поезії "Світе ясний! Світе тихий!" Створена поетом картина асоціюється з 20-30 р.р. ХХ ст.. в Україні, коли більшовики нищили храми, трощили ікони, шматували церковні хоругви.

Це своєрідний переспів церковного твору, який виконується під час вечірні. Щоб збагнути його красу прочитайте уривок: "Світе тихий, святия слави, безсмертного Отця небесного, святого блаженного, Ісусе Христе, пришедши сонця на запад, видівши світ вечірній, поєм Отця і Сина і Святого Духа, Бога…"

Решта рядків - показ деградації людської особистості, яка втратила опіку Бога, замахнулася на не проминаючи цінності:

Будем, брате,

З багряниць онучі драти,

Люльки з кадил закуряти,

Явленими піч топити,

А кропилом будем, брате,

Нову хату вимітати.

4. Загальна характеристика "Давидових псалмів".https://www.youtube.com/watch?v=NNxt_4Hdjno

Що таке псалом, Псалтир. (визначення записати в зошити).

Псалми - особливі пісні релігійного змісту. Збірник псалмів називається Псалтирем.

(звернути увагу, що пишеться з великої літери).

- Псалтир - з давньоєврейської мови перекладається як "книга хвали".

Це найулюбленіша книга Старого Заповіту багатьох поколінь людей, у якій вміщено 150 псалмів, покладених на музику для богослужінь. Головний автор псалмів — ізраїльсько- іудейський цар Давид, який був відважним воїном, чудовим стратегом і видатним громадськім діячем. Він підняв свій народ на вершину слави. Був також поетом і музикантом, і від усього серця любив Бога. Участь Давида в складанні Псалтиря можна вважати вагомішою за державні досягнення його царювання. Книга Псалтир — надзвичайна пам’ятка усіх століть. (Генрі Геллей. (Біблійний довідник. –с. 254-274) Біблійні Давидові псалми українською мовою не тільки перекладали, а й переспівували багато письменників: Т. Шевченко, П. Куліш, Ліна Костенко.

5. Порівняльний аналіз псалма 1-го із Біблії і псалма 1-го Шевченкового.

Прочитайте псалом 1-й Шевченка і 1-й зі Святого Письма.

Псалом 1* зі Святого Письма:

Блажен муж, що за радою

несправедливих не ходить,

і не стоїть на дорозі грішних,

і не сидить на сидінні злоріків,

та в Законі господнім його насолода,

і про Закон його вдень та

вночі він роздумує!

І він буде як дерево, над

водним потоком посаджене,

що родить свій плід своєдчасно.

Пояснення.

* Число Псалма подається за порядком грецьким, а в дужках біля нього - порядок гебрейський. При цитаціях (відсилачах) - порядок єврейський.

Блажен - щасливий.

Ходить - живе.

Закон - це П'ятикнижжя Мойсеєве, Закон Божий, гебрейське , тому ми завжди пишемо його з великої букви.

Псалом 1 Шевченка:

Блаженний муж на лукаву

Не вступає раду,

І не стане на путь злого,

І з лютим не сяде.

А в законі Господньому

Серце його й воля

Навчається, і стане він,

Як на добрім полі

Над водою посажене

Древо зеленіє,

Плодом вкрите. Так і муж той

В добрі своїм спіє,

А лукавих, нечестивих

І слід пропадає,

Як той попіл над землею

Вітер розмахає.

І не встануть з праведними

Злії з домовини,

Ділá добрих оновляться,

Ділá злих загинуть.

- Про що обидва твори?

- У яких рядках висловлена їхня головна думка?

- Які слова Шевченка стали афоризмами?

6. Поезія "Ісаія. Глава 35 (Подражаніє)".1)https://www.youtube.com/watch?v=ys2BytADdp4 2) https://www.youtube.com/watch?v=j26_4wiqty4

Вчитель. Після заслання поет кілька разів звертався до жанру переспіву з Біблії ("Подражаніє Ієзекіїлю", "Царі", "Осія. Глава 14")

З біблійних пророків Кобзар найбільше любив Ісаю та Осію.

Особливо вражаючу ідейно-художню силу має поезія "Осія. Глава 14", в якій Шевченко попереджає українське панство про майбутню справедливу кару за зраду соціальних та національних інтересів його народу.

Актуально для нашого часу звучать слова поета:

Погибнеш, загинеш, Україно,

Не стане знаку на землі,

А так пишалася колись

В добрі і розкоші! Вкраїно!

Мій любий краю неповинний!

За що тебе Господь кара,

Карає тяжко? За Богдана,

Та за скаженого Петра,

Та за панів отих поганих

До краю нищить…

У цих рядках - палка настанова, звернена до земляків, у яких звучить прохання жити мудро, не зловживати людськими знаннями, дбати про народну справу.

Переспів з Біблії - "Ісаія. Глава 35 (Подражаніє)" - сповненої світлої, піднесеної, емоційної тональності: в ньому показана всезагальна радість людей, які отримали волю, вийшли на "шляхи святії", закриті для владик. Це чи не єдина поезія у творчості Шевченка, яка повністю присвячена темі щастя народу, що дочекався волі. Переспів 35 глави у вірші Т.Г.Шевченка "Ісаія. Глава 35" майже повністю співпадає з біблійним текстом. Ісаія вважається біблійним пророком, що провіщав нове пришестя Ісуса і майбутнє райське життя на землі, коли люди позбудуться усіх вад, стануть жити у відповідності з Божими заповідями.

"Ісаія. Глава 35"

1. Звеселиться пустиня та пуща, і радітиме степ, і зацвіте, мов троянда,

2. розцвітаючи, буде цвісти та радіти, буде втіха також та співання, бо дана йому буде слава Лівану, пишнота Кармелу й Сарону, вони бачитимуть славу Господа, велич нашого Бога!

3. Зміцніть руки охлялі, і підкріпіть спотикливі коліна!

4. Скажіть тим, що вони боязливого серця: Будьте міцні, не лякайтесь! Ось ваш Бог, помста прийде, як Божа відплата, Він прийде й спасе вас!

5. Тоді то розплющаться очі сліпим і відчиняться вуха глухим,

6. Тоді буде скакати кривий, немов олень, і буде співати безмовний язик, бо води в пустині заб'ють джерелом, і потоки в степу!

7. І місце сухе стане ставом, а спрагнений край збірником вод джерельних; леговище шакалів, в якім спочивали, стане місцем тростини й папірусу.

8. І буде там бита дорога та путь, і будуть її називати: дорога свята, не ходитиме нею нечистий, і вона буде належати народові його; не заблудить також нерозумний, як буде тією дорогою йти.

9. Не буде там лева, і дика звірина не піде на неї, не знайдеться там, а будуть ходити лиш викуплені.

10. І Господні викупленці вернуться та до Сіону зо співом увійдуть, і радість довічна на їхній голові! Веселість та радість осягнуть вони, а журба та зідхання втечуть!

Радуйся, ниво неполитая!

Радуйся, земле, не повитая

Квітчастим злаком! Розпустись,

Рожевим крином процвіти!

І процвітеш, позеленієш,

Мов Іорданові святиє

Луги зелені, береги!

І честь Кармілова, і слава

Ліванова, а не лукава,

Тебе укриє дорогим,

Золототканим, хитрошитим,

Добром та волею підбитим,

Святим омофором своїм.

І люде темнії, незрячі,

Дива господнії побачать.

І спочинуть невольничі

Утомлені руки,

І коліна одпочинуть,

Кайданами куті!

Радуйтеся, вбогодухі,

Не лякайтесь дива,—

Се бог судить, визволяє

Долготерпеливих

Вас, убогих. І воздає

Злодіям за злая!

Тойді, як, господи, святая

На землю правда прилетить

Хоч на годиночку спочить,

Незрячі прозрять, а кривиє,

Мов сарна з гаю, помайнують.

Німим отверзуться уста;

Прорветься слово, як вода,

І дебрь-пустиня неполита,

Зцілющою водою вмита,

Прокинеться; і потечуть

Веселі ріки, а озера

Кругом гаями поростуть,

Веселим птаством оживуть.

Оживуть степи, озера,

І не верствовії,

А вольнії, широкії

Скрізь шляхи святії

Простеляться; і не найдуть

Шляхів тих владики,

А раби тими шляхами

Без ґвалту і крику

Позіходяться докупи,

Раді та веселі.

І пустиню опанують

Веселії села.

7. Запитання і завдання.

• Порівняйте розділ 35 "Книги пророка Ісаї" з "Подражанієм" Шевченка і визначте:

- Які образи з Біблії Шевченко використав без змін у своєму переспіві?

- Які образи зазнали певних змін?

- Що нового вніс поет у текст свого твору?

• Схарактеризуйте кольористику в першій частині твору.

Як ви думаєте: вибір кольорів - це художній прийом, застосований поетом?

8. Опрацюйте матеріали підручника, зробіть конспект: ст.260-268

9. Виконайте тестові завдання join.naurok.ua Код доступу 577512; Код доступу 472192

1. Перегляньте відеофільми 1) https://www.youtube.com/watch?v=vENptozY22k 2)https://www.youtube.com/watch?v=b5KL4OB29tQ

2. Блок 1. Українська література.

https://uk.wikipedia.org/wiki (список творів Шевченка)

Літературна спадщина Т.Г. Шевченка — це друковані тексти його творів, що друкувалися як за життя автора, так і після його смерті. Всього Шевченко написав 237 віршів та поем, з них 235 українською та 2 російською мовами. Слід зазначити, що деякі з віршів Шевченка мають декілька варіантів, які є дуже відмінними одне від одного, і тому кожен з варіантів вважається окремим твором. Так три редакції поеми «Відьма» (первісний варіант назви «Осика», 1847), дві редакції поеми «Москалева криниця» та дві редакції вірша «Лічу в неволі дні і ночі» вважаються окремими творами.

Проза Шевченка налічує 11 творів: 9 повістей, написаних російською мовою між 1852 та 1857 роками та 2 драматургічні п'єси (уривок віршованої трагедії «Никита Гайдай» (1841) російською мовою та драма «Назар Стодоля» (1843), яка збереглася в частковому українському перекладі (всі діалоги перекладено українською мовою, а всі описи дій залишилися російською). За свідченнями П. Куліша, прикінцева частина «Назара Стодолі» перекладена українською самим Шевченком, решта — невідомим перекладачем.

Завдання. Опрацювати список віршованих творів; визначити, якому жанру надавав перевагу поет і чи всі твори дійшли до читача.

Блок 2. Зарубіжна література.

Ознайомлення з спадщиною поета за кордоном почалося ще за його життя і згодом набуло там великого розмаху. Перші відгуки про Шевченкові твори з’являються в польській і чеській критиці вже в 40-х роках XIX століття. Так, у 1863 році вийшов збірник поезій Шевченка польською мовою в перекладах В. Сирокомлі, а в 1865 — книга Г. Баттальї, яка стала першим монографічним дослідженням про його творчість. У другій половині XIX століття перекладання його творів розгорнулося також в Чехії, Болгарії, Сербії, Хорватії . На сучасному етапі творчість Шевченка найактивніше освоюється в європейських країнах. Велику увагу й заслужену оцінку Шевченкової творчості дають поляки. Польський поет Леонард Севінський ще в 1861 році написав працю про Шевченка, додавши до книжки й переклад «Гайдамаків». У своїй праці він підкреслював:«Велика це людина — Тарас Шевченко, велика вже сама собою, ще вища величчю дум мільйонів, що знайшли свій вияв у натхненній його пісні…» . Поезія Шевченка близька й зрозуміла білоруському народові: адже так багато спільного в історичній долі білорусів та українців… Білоруський поет і перекладач Максим Богданович, який перекладав поезії Шевченка білоруською мовою, теж стверджує: «В особі Шевченка світова література має поета з віршем мелодійним і витонченим, поета, який красу своїх творів будував не на ефектних засобах поетичного впливу, його поезія «зовні проста, скромна, повна внутрішньої, прихованої, не всякому поглядуприступної краси». Індійський письменник Муххамед Шеріф переклав поему «Катерина». Мовами народів Індії здійснено 22 переклади «Заповіту». Нинішній «Кобзар» китайською мовою містить понад 80 творів. Про світове значення творчості Шевченка добре сказав народний поет Узбекистану, академік Гафур Ґулям: «Вірний і геніальний син українського народу — безсмертний, він належить усім народам, незалежно від того, якою мовою вони говорять і в якій частині земної кулі вони живуть, бо він оспівував і боровся за такі високі, благородні, справді людські ідеали, які безсмертні і які виражають кращі думи, мрії й прагнення всіх народів».

3. Опис ситуації. Вас запросили в гості друзі з Білорусії. Під час вашого спілкування з’ясувалося, що білоруси добре знають творчість Шевченка та декламують його вірші українською мовою. Проблема. Чи є переклади «Заповіту» білоруською мовою?

4. Завдання. Знайти переклад твору (якщо є) та прочитати його.

5. https://be.wikisource.org/wiki («Запаведзь»)

Запаведзь

Як памру я, пахавайце

На Ўкраіне мілай,

Сярод стэпу на кургане,

Дзе продкаў магіла:

Каб нязмеранае поле,

Дняпро і абрывы

Было відна, было чутна,

Як раве бурлівы!

Як пагоніць з Украіны

У сіняе мора

Кроў варожжу… Во тады я

І нівы, і горы —

Ўсё пакіну й да самога

Бога палунаю

Маліціся… А да тых пор

Бога я не знаю!

Пахавайце ды ўставайце,

Кайданы парвіце

І варожай злой крывёю

Волю акрапіце!

І мяне ў сям’і вялікай,

Ў сям’і вольнай, новай

Не забудзьце памянуці

Добрым ціхім словам. ( Янка Купала)

6. Блок 3. Мистецтво

http://museumshevchenko.org.ua/element.php?id=171 (картини)

Живопис

Тарас Шевченко як художник займає одне з найпочесніших місць в українському образотворчому мистецтві. Він прекрасно володів всіма відомими тоді засобами графічного зображення.

Талант художника проявився в Тараса Шевченка значно раніше, ніж талант поета. Якщо перші літературні спроби припадають на 1836–1837 роки, то найбільш ранній малюнок датований самим автором ще 1830 роком. У 1843 році Тарас Григорович приїхав в Україну. Під час подорожі любов до рідного краю наштовхнула його на створення цілої серії картин під назвою “Живописна Україна”, на яких відображено історичні місця, побут і природу країни. Повернувшись в Петербург, він завершує навчання в Академії мистецтв, видає на власні кошти і поширює альбом під назвою “Живописна Україна”. Портретам належить велике місце в Шевченковому доробку. Він почав працювати над ними ще кріпаком. В академії продовжував роботу в цій галузі. Незабаром він стає одним із відомих і популярних портретистів. Шевченко зробив великий внесок у розвиток побутового жанру і став його основоположником в українському мистецтві.

7. Завдання. За які картини Т.Шевченка було нагороджено срібними медалями?

8. Скульптура

https://www.youtube.com/watch?v=5TLkIi7Z25A (пам’ятники Т.Шевченку за кордоном)

https://svitppt.com.ua/ukrainska-literatura/pamyatniki-tarasovi-shevchenku-v-ukraini.html ( презентація «Пам’ятники Т.Шевченку в Україні»)

Перше погруддя Шевченка встановили у Харкові за 20 років після смерті поета. У Києві — це відбулось аж 1939 року, і при тому, що відповідний комітет скликали ще на початку століття. За цей час встигли відхилити декілька сотень проектів і пересваритись за вигляд Шевченка і місце постаменту. До речі, спочатку пам'ятник мав стояти на Михайлівській площі, там, де зараз княгиня Ольга. У 1919 році більшовики знищили фігуру княгині і встановили погруддя Шевченка, щоправда, з фанери. І лише за 20 років справжній пам'ятник постав навпроти Київського університету. Помітні й певні тенденції зображення Шевченка. На початку минулого століття його відтворювали як чоловіка похилого віку в кожусі та шапці. А зі здобуттям Україною незалежності, Шевченка почали зображати молодим. Одним із найоригінальніших є пам'ятник у Харкові, тут поруч з фігурою Кобзаря є ще 16 інших статуй. Частина — це герої творів поета, решта – данина радянській історії.

9. Переглянемо презентацію «Пам’ятники Т.Шевченку в Україні»

10. Завдання. Де за кордоном встановлено пам’ятники Т.Шевченку?

11. Мурали

https://uk.wikipedia.org/wiki ( мурал)

Стіно́пис або му́рал (англ. mural — «фреска»; ісп. muro — «стіна», «мур») — різновид монументального і декоративного малярства, що виконувалося безпосередньо на стіні або на штукатурці, закріпленій на стіні, в якому фігуративні образи й декоративні орнаменти підпорядковуються архітектурним формам. У стінописі користуються різною малярською технікою: фреска, альсекко, енкавстика, темпера, клейові фарби, олія; за новіших часів — синтетичні ґумові фарби тощо. До стінопису зараховують також мозаїку.

12. Підручник: ст. 269 - 274, складіть конспект

1. Виконайте тестові завдання в зошитах, сфотографуйте, відповіді надішліть на Вайбер 097 518 21 08

2. Тести:

1. Визначте, кому адресоване послання Т. Шевченка «І мертвим, і живим…».

А. Українським кріпакам;

Б. ліберальному панству;

В. царському уряду;

Г. літераторам різних напрямків.

2. Головна думка поеми Т. Шевченка «Кавказ»:

А. засудження загарбницької політики царського уряду;

Б .захоплення історією, міфологією народів Кавказу;

В. уславлення мужності горців, краси кавказької природи;

Г. засудження агресії горців.

3. Свій твір «Гайдамаки» письменник присвятив людині, яка безпосередньо брала участь у його викупі з кріпацтва( розділ «Передмова») :

А) В. Григоровичу; Б) К. Брюллову;

В) В. Жуковському; Г) І. Сошенку.

4. Ліричний герой поеми «Гайдамаки» буде «Білолицему» ( розділ «Передмова») :

А) розповідати цікаві пригоди з власного життя;

Б) сповідувати власні гріхи;

В) писати твори про героїчне минуле;

Г) співати думу.

5. Укажіть, як здобули гроші для викупу Т. Г. Шевченка з кріпацтва.

A) організували благодійну виставку картин;

Б) продали збірки творів Є. Гребінки;

B) взяли в борг;

Г) розіграли в лотерею картину К. Брюллова.

6. Назвіть, скільки поезій ввійшло до першої збірки поезій Т. Г. Шевченка.

A) 7; Б) 8; B) 9; Г) 10.

7. Провідною думкою послання Т. Шевченка «І мертвим, і живим…» є:

А. утвердження сили знань, навчання;

Б. утвердження того, що становище кріпаків можна змінити революційним шляхом;

В. засудження панів-лжепатріотів, їхнього комплексу меншовартості;

Г. засудження царських прислужників, кріпосників і самої царської влади.

8. Про кого Т. Шевченко зазначив, що вони на бенкеті, наче на раді(«Гайдамаки» розділ «Передмова») :

А) гетьманів; Б) сотників; В) панів; Г) отаманів.

9. Ляхи у поемі «Гайдамаки» порівнюються із(розділ «Інтродукція»):

А) жорстокими псами;

Б) вельможною панею;

В) чорними воронами;

Г) смердючим болотом.

10. Король Польщі, який хотів шляхтичам добра, «як дітям мати» «Гайдамаки» (розділ «Інтродукція»):

А) Сигізмунд-Август;

Б) Генріх Валуа;

В) Станіслав Понятовський;

Г) Стефан Баторій.

11. Назвіть рік, коли Т. Г. Шевченка викупили з кріпацтва.

A) 1837 р.; Б) 1838 р.; B) 1830 р.; Г) 1839 р.

12. Укажіть, як називалася перша збірка поезій Т. Г. Шевченка.

A) «Кобзар»;

Б) «Збулося…»;

B) «Художник»;

Г) «Думи мої, думи мої…».

13. Описуючи гори Кавказу(,,Кавказ") , поет звертає увагу читача на те, що вони:

а) надто високі; б) засіяні горем; в) дуже старі; г) дивують своєю красою.

14. Міфічні істоти вилізали вночі з Дніпра не берег у баладі «Причинна» , щоб:

а) згадати своє життя, коли вони були людьми;

б) погрітися під місячним сяйвом;

в) зустрітися з ворожкою;

г) побачити і залоскотати козака.

15. Славу України, на думку Т. Шевченка у творі «До Основ’яненка», містять:

а) кургани; б) пісні українські; в) літописні трактати; г) твори політичного спрямування.

16. Свій твір «Гайдамаки» письменник присвятив людині, яка безпосередньо брала участь у його викупі з кріпацтва( розділ«Передмова») :

а) В. Григоровичу; б) К. Брюллову; в) В. Жуковському; г) І. Сошенку.

17. Характеризуючи правду, Т. Шевченко обурено проголосив, що вона… (за твором «Сон» («У всякого своя доля»)

А. Закута в кайдани Б. Кров’ю полита В. П’яна Г. Химерна і підступна.

18. Твір «І мертвим, і живим, і ненародженим…» за жанром:

А. Поема. Б. Вірш. В. Послання. Г. Елегія.

19. Пов’яжіть дати з подіями в житті Т.Шевченка

А. 1843 1. Викуп з кріпацтва

Б. 1814 2. Перша після довгої розлуки поїздка в Україну.

В. 1838 3. Рік народження

Г. 1840 4. Арешт

5. Видання першої книги «Кобзар»

20. Установіть відповідність між уривками та творами Т.Шевченка, з яких їх узято:

1. «Якби ви вчились так, як треба, То й мудрість би була своя…».

2.«Кайдани порвіте І вражою злою кров’ю Волю окропіте…».

3.«Ви любите на братові Шкуру, а не душу!».

4.«Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине…».

А. «До Основ’яненка…».

Б. «Кавказ».

В. «Заповіт».

Г. «Причинна».

Д. «І мертвим, і живим, і ненародженим…».

21. Символічними у творі «Кавказ» є образи…

А Прометея та орла. Б Чурека і саклі. В Правди і волі. Г Храму і каплиці.

22. Дівчина з балади ,,Причинна" «сумує, воркує, білим світом нудить», наче:

а) ластівка; б) синичка; в) голубка; г) солов’їха.

1. Зразок синтаксичного розбору складного речення з різними видами зв'язку

Спартак дізнався від неї, що прибула нова партія полонених і серед них є кілька студентів (О. Гончар).

1. Це речення складається з трьох простих речень.

2. У ньому сполучниковий вид зв'язку, між першим і другим реченням — підрядний, між другим і третім — сурядний.

3. Це складнопідрядне речення з однорідною підрядністю.

4. Між першим і другим реченнями ставиться кома, тому що між ними підрядний зв 'язок; між другим і третім реченнями кома не ставиться, тому що в них є спільне головне речення.

5. Перше речення: розповідне, неокличне, двоскладне, поширене, неповне; підмет — Спартак, виражений іменником; присудок (простий дієслівний) — дізнався, виражений дієсловом; дізнався (від кого?) від неї (непрямий додаток, виражений особовим займенником із прийменником у родовому відмінку).

Друге речення: розповідне, неокличне, двоскладне, поширене, неповне; підмет — партія полонених, виражений словосполученням двох іменників; присудок (простий дієслівний) — прибула, виражений дієсловом; партія полонених (яка?) нова (узгоджене означення, виражене прикметником).

Третє речення: розповідне, неокличне, двоскладне, поширене, неповне; підмет — кілька студентів, виражений словосполученням числівника з іменником; присудок (простий дієслівний) — є, виражений дієсловом; є (серед кого?) серед них (непрямий додаток, виражений особовим займенником із прийменником у родовому відмінку).

2. Перегляньте відеоурок, виконайте завдання запропоновані вчителем https://www.youtube.com/watch?v=rxKLdwe6Cg4

3. Виконайте завдання: 1) опрацюйте ст. 223 правило-пояснення

2)ст. 224 вправи 10, 11

4. Виконайте тестові завдання join.naurok.ua Код доступу 596295

1. Познайомтеся з біографією П. Куліша http://heroes.profi-forex.org/ua/kulish-pantelejmon-oleksandrovich

2. Перегляньте художній фільм за романом П.Куліша "Чорна рада"

1. Повторіть вивчений матеріал на попередніх уроках про складне речення з різними видами зв’язку: ст. 198 - 230

2. Виконайте тестові завдання до 26.04.2020 за посиланням: join.naurok.ua Код доступу 3520124 та Код доступу 576664

1. Перегляньте відеоурок за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=IfFvzQpUjlU

2. Порацюйте з підручником: ст. 232, ознайомтесь з правилами; виконайте вправи: 5(ст 236), 8 (ст.237), 3 (ст. 233)

3. Виконайте тестові завдання join.naurok.ua Код доступу 749834

1.Прочитайте та ознайомтеся з історичною довідкою.

Кожний письменник першої половини XIX ст., пишучи твір про минуле своєї країни, неминуче підпадав під вплив В. Скотта, який в історичних романах відобразив боротьбу волелюбної Шотландії за незалежність від Англії. Цього впливу зазнав і П. Куліш. Працювати над романом він почав ще з 1843 року. Загалом написанню книги автор присвятив 14 років. Перша редакція була завершена вже 1846 року. Проте арешт і заслання ( 1847 – за участь у Кирило- Мефодіївському братстві) перешкодили публікації повного тексту твору. У 50-х роках Куліш створює другу редакцію твору.

1857 року «Чорна рада» виходить друком одразу українською (в Петербурзі) та російською (в Москві) мовами. Автор навмисно написав свій твір двома мовами.

- На вашу думку, навіщо Куліш написав «Чорну раду» двома мовами: і російською, і українською?( Можливі варіанти відповідей: щоб не змінився світогляд, бачення тих подій;щоб могли прочитати ті,хто не володіє українською мовою).

На долю українців випали найсуворіші випробування. Це постійні набіги зажерливих татар, вікове залежне становище, тяжка праця,нужденне існування. Чому ж так сталося? У цьому допоможуть розібратися історичні факти, які ми розглянемо перед опрацюванням роману «Чорна рада».

Відчуваючи наближення смерті, Богдан Хмельницький на 6 серпня 1657 року скликав велику раду Запорізького війська. Вийшов перед нею, підтримуваний двома старшинами. За звичаєм, зняв шапку і мовив схвильованим голосом: «Цілих десять років я присвятив служінню батьківщині, ні шкодуючи ні здоров’я, ні життя свого… Тепер я немічний, помираю і лишаю вас, мої братове, вашій долі. Дякую вам усім, дорогі братове, за ту честь, яку мені виявили, обравши своїм гетьманом, за вашу вірність і слухняність. Дякую за вашу мужність у тридцяти чотирьох битвах з поляками, уграми, волохами і татарами, а ще дякую особливо за ту згоду і братерський союз, які підтримували нас у тяжкі дні. Повертаю вам булаву, бунчук, знамено, печатки – символи моєї влади. Виберіть собі іншого гетьмана, а мене, братове, вибачте по – християнськи, якщо слабкістю своєї людської натури когось з – поміж вас образив… Помираю стурбованим вашим майбутнім. Не знаю, що станеться після моєї смерті, але благаю вас, поки ще живу, вільно виберіть собі гетьмана. Як знатиму ваш вибір, помру із спокійним серцем»

Козаки не підтримали кандидатуру Виговського, яку запропонував Хмельницький. Вони хотіли, щоб гетьманом став син Хмельницького Юрій, якому на той час було 16 років. «Довго він опирався, а далі, зборений настійністю козаків, покликав свого сина і вручив йому булаву», - писав Проспер Меріме. Гетьман попросив, щоб у його сина були добрі порадники.

16 серпня 1657 року гармати і жалобні дзвони Чигирина сповістили козаків про смерть їхнього гетьмана. Помер Хмельницький у розпачі за майбутнє своєї батьківщини, передбачаючи, що Юрій не зможе продовжити його справу. 21 жовтня 1657 року на Корсунській раді старшинські угруповання відійшли від принципу спадковості влади. Івана Виговського було обрано гетьманом України в атмосфері гострих суперечностей та посилення московського тиску.

2. Багато чорних сторінок знаходимо в історії українського народу. Не тільки слави у важких боях здобували наші пращури, а й зазнавали поразок. 60-80 роки XVII ст. увійшли в історію як доба Руїни.

Після смерті Б. Хмельницького гетьманська держава почала занепадати.

Її розкололи на дві частини ( по Дніпру).

Правобережна Україна: претендент Павло Тетеря( кандидатуру підтримувала Польща). Спроба Тетері об’єднати Правобережну й Лівобережну Україну під владою Речі Посполитої зазнала невдачі. Населення не бажало повернення польсько – шляхетських порядків.

Лівобережна: претенденти переяславський полковник Яким Сомко та кошовий отаман Іван Брюховецький.1662 року на Козелецькій старшинській раді гетьманом обрано Сомка. Він був наказним гетьманом

( тобто виконуючим обов’язки), оскільки царський уряд не затвердив це обрання. Адже Сомко виступав за сильну гетьманську владу й засуджував свавілля царських воєвод.

3.Повідомлення про Якима Сомка Та Івана Брюховецьк

Іван Сомко( бл. 1619 р- 28.09.1663)

Походив з переяславських міщан, був рідним братом першої дружини Богдана Хмельницького Ганни. Козацькі літописи подають Сомка як людину великої вроди й розуму. У часи визвольної боротьби проти Польщі Сомко став прилуцьким полковником. Коли помер Хмельницький, а булаву не втримали ні Виговський, ні Юрась , Сомко активно прагнув зібрати чорну раду ( такі ради були підступними стосовно правлячого гетьмана). Був далеко не ідеальною людиною, не цурався, як і Брюховецький, писати доноси на своїх конкурентів царю. Перед Ніжинською радою повівся благородно, готовий був поступитися булавою Васюті, щоб тільки гетьманом не став Брюховецький. Та було вже пізно. Іванець використав усі можливості, щоб бути обраним. Після поразки Сомко попросив притулку й оборони в російських представників, але ті видали його Брюховецькому. Через три місяці був страчений.

Іван Брюховецький( бл. 1623р. – 17.06.1668р.)

Завоював найбільшу довіру царського уряду, всіляко доводячи свою вірність Росії. Завдяки ораторському таланту і відвертій демагогії( нещирим обіцянкам і гаслам) він набув великої популярності серед запорозьких низів, незаможного козацтва. Брюховецький уміло використовував їхнє невдоволення заможною старшиною, щоб прокласти собі шлях до гетьманства. Завдяки російській підтримці 1663 року в Ніжині представник запорозьких низів і незаможного козацтва став гетьманом. Своєю поступливістю цареві він найбільше влаштовував Росію. Брюховецький не збирався служити інтересам тих, хто його висунув на гетьманську посаду. Дбав насамперед про власне збагачення й добивався привілеїв для найближчого старшинського оточення. Царські воєводи переписували мешканців міст і сіл, стягували з них податки. Через це спалахували народні повстання проти воєвод і гетьмана. Розчарування царським урядом настало і в Брюховецького. У лютому 1668 року він підняв антиросійське повстання.До середини березня з більшої частини Лівобережжя було вигнано царських воєвод. У червні під час переговорів між правобережним і лівобережним гетьманом проти Брюховецького піднявся заколот і його було вбито ( розірваний заживо лівобережними козаками за запроданство Москві). За наказом Петра Дорошенка його було поховано у м. Гадячі з усіма гетьманськими почестями в соборній церкві Богоявлення Господнього. Епітафію на смерть написав видатний церковний та культурний діяч Лазар Баранович.

Саме в романі П. Куліша й зображено один з етапів занепаду української державності. Гетьмани воювали між забою за владу, а Україна спливала кров’ю. 1663 рік вважається початком доби Руїни. Українську державність остаточно було втрачено.

4.Зробіть конспект

1. Визначення жанру твору.

«Чорна рада» - історичний роман – хроніка.

Словникова робота.

Історичний роман - це твір, сюжетно побудований на історичному матеріалі, основним предметом зображення є історичні події. У такому романі масштабно замальовується певна доба та її видатні діячі.

Роман – хроніка - великий за обсягом прозовий твір, в якому послідовно розкриваються значущі суспільні, історичні, родинні події протягом тривалого часу.

2. Походження назви роману.

«Чорна рада» - перший український історичний роман, написаний 1857 року. Існують наступні версії, які пояснюють назву роману П. Куліша. Ніжинська рада 27- 28 червня 1663 була названа чорною, бо в ній уперше в українській історії брала участь біднота( чернь). Інша версія пов’язана з багатозначністю слова чорна. Це слово в українській історії часто вживається у значенні підла, незаконна, злочинна.( Наприклад, фразеологізм чорна душа означає підступну, безсердечну, вкрай невдячну, зрадливу людину).В історії України чорними називали ті ради, наслідком яких було не демократичне волевиявлення, а державний переворот. Ніжинська рада – одна з них. Голота

( чернь) голосувати не мала права, значна кількість реєстрових козаків не прибула. Зазвичай переможець ніколи не вбивав переможеного. У творі показано навпаки – Сомка було страчено.

3. Історична основа й авторська уява.

Усіх персонажів умовно можна поділити на дві групи. Це реальні історичні постаті діячів доби Руїни Яким Сомко, Іван Брюховецький, Василь Золотаренко, Михайло Вуяхевич, князь Данило Великогагін( у романі – Гагін). Інша група створена уявою автора, здебільшого це романтичні образи, переважно представники простого люду, козацтва( родина Череванів – Михайло, Мелася, Леся; полковник Шрам, Петро, Кирило Тур). Є версія, що полковника Шрама Куліш міг змалювати на основі реальної історичної постаті Шрамка, тому що чорнова назва твору російською мовою «Сотник Шрамко и его сыновья». Тому поділ персонажів досить умовний. Дійові особи роману( історичні та вигадані) можна згрупувати відповідно до основного конфлікту: вони є прибічниками Якима Сомка чи Івана Брюховецького.

4. Романтичність стилю.

Розгляньте наведену таблицю й доведіть, що «Чорна рада» відповідає напряму романтизму.

Риси романтизму

- Зображення виняткових героїв у незвичайних ситуаціях, їх не–типовість.

- Викриття й осуд вад соціально несправедливого устрою, протест проти гноблення людини людиною, відстоювання права кожного громадянина суспільства на особисту свободу, вільний розвиток – фізичний і духовний.

- Основні герої - гетьман, козак – запорожець, кобзар, народний месник; порушення проблеми обов’язку героя перед народом.

- Інтенсивне використання фольклорних тем, сюжетів, образів, жанрів.

- Емоційна напруженість у зображенні подій, ситуацій, обставин, характерів, інтенсивне використання гіпербол, символів, риторичних фігур, зокрема інверсії.

( Орієнтовна відповідь учнів. Куліш показує незвичайних , сміливих, гордих людей( Кирило Тур, Пугач). Зображує романтичні почуття закоханих, подолання ними всіх перешкод на шляху до омріяного щастя( Петро, Леся). У творі багата символіка( образи героїв, що сповідують різні ідеали, співи кобзаря). Образ Сомка в романі сповнений романтизованого благородства.Його наділено характерними рисами українського полководця й державного діяча – тими рисами, якими наділив його народ в думах, піснях, легендах).

IV. Закріплення вивченого матеріалу.Бесіда.

1.Як ви розумієте епіграфи до уроку? Чому їх два? ( Наш земляк Василь Стус показує, як події тієї доби зумовлюють загальнонаціональну катастрофу кількох наступних поколінь. Епіграфи свідчать про те, що доба Руїни не залишала осторонь як сучасників тих подій, так і тих, хто народився трьома століттями пізніше.)

2.На основі яких підстав твір «Чорна рада» вважають романом – хронікою?

(В основу роману покладені події, які справді відбулися в Україні в часи Руїни. Вони й послужили тлом, на якому розгортаються події, діють реальні історичні постаті. Автор вивчив багато історичних джерел( зокрема «Літопис Самовидця») й осмислив умови, за яких було обрано гетьманом Івана Брюховецького).

3. Яка тема роману? ( Змалювання подій напередодні і під час Чорної ради 1663 року)

4.Складання сенканів до головних героїв роману

Можливі варіанти

Сомко

Мудрий, відважний.

Відстоює, бореться, прагне

Хоче «зложити докупи обидва береги Дніпрові».

Патріот.

Брюховецький

Хитрий, підступний.

Зраджує, обманює, лицемірить.

Змінює маски відповідно до обставин.

Зрадник.

5. Робота з документальними джерелами ( роздруковано заздалегідь на кожного учня)

З літопису Самійла Величка

Гетьман Іван Брюховецький, бавлячись немалий час у Москві з полковниками при милості царської величності, оженившись там, пойнявши дочку якогось боярина на ім’я Дарію, і при гетьманському титулі дістав на себе від царської величності боярський чин. Віддячуючи за це, він безрозумно знищив давні малоросійські вольності, бо допустив і дозволив безоглядно бути по всіх малоросійських містах московським воєводам, які згідно того дозволу відразу ж наїхали за монаршим указом у Малу Росію й почали панувати з великим і безпошанівним всенародним малоросійським утяженням.

- За що засуджував Самійло Величко гетьмана Брюховецького?

Домашнє завдання: Виписати цитати до образів Сомка та Брюховецького, підготувати характеристики всіх образів

1. Перегляньте відеопрезентацію, повторіть вивчений матеріал https://www.youtube.com/watch?v=to1S-rN7IGI

2. Прослухайте короткий зміст роману https://www.youtube.com/watch?v=NumIAtD8yjU

3. Перегляньте відеопрезентацію характеристики героїв роману https://www.youtube.com/watch?v=dzv_PgMHBHM&feature=youtu.be

4. Виконайте в зошитах завдання, дайте відповіді на питання "Про кого мова?" https://www.youtube.com/watch?v=u2aAkYu_a60&t=61s

І. Запишіть слова у дві колонки: 1) у яких вживається апостроф; 2) у яких не вживається апостроф.

Опам..ятатися, бур..як, дев..ять, р..явкати, нев..язкий, електрозвар..ювання, ад..ютант, атель..є, голуб..ятко, духм..яний, об..їзд, вар..яг, Лук..янівка, інформб..юро, об..єкт, кань..йон, верб..я, р..явкнути, арф..яр, авант..юра, дов..янути, щупл..явий, оп..яніти, евол..юція.

Ключ. Підкресливши перші букви, прочитаєте прислів'я, запишіть його в зошити

ІІ.Пригадайте

- Які є види зв’язку частин сполучникових складних речень?

- Визначте частини якого речення з’єднано сурядним зв’язком, а якого – підрядним?

1. За лозами темні ліси, а над річкою й над лісами вечірнє небо.

[ ], a [ ]

2. Над річкою й над лісами вечірнє небо, якого я ніколи таким ще не бачив.

[ ], ( якого )

3.Стародавня Ольвія давно їх цікавить, давно їм хочеться досліджувати, розкопувати її.

[ ], [ ]

- Визначте кількість частин у поданому нижче реченні. Яким зв’язком з’єднано ці частини?

4.За лозами темні ліси, а над річкою й над лісами вечірнє небо, .якого я ніколи таким ще не бачив.

[ ],a [ ],( якого….)

5. Стародавня Ольвія давно їх цікавить, давно їм хочеться досліджувати, розкопувати її, щоб дізнатися, чому вона загинула.

[ ], [ ], (щоб ), ( чому )

ІІІ. 1.Спишіть речення,підкресліть граматичні основи,розставте розділові знаки, накресліть схеми, визначте вид зв’язку частин у реченні.

Ще той папір від часу не зотлів і пам’ятка лишилась людям здавна де за неграмотних французьких королів підписувалась Ганна Ярославна. Наслідки вашої праці оцінять інші дбайте тільки про те щоб серце ваше було чисте й справедливе. Вітер на травах квітне і хвиля б’є бо в серці моєму рідне було і сьогодні є…..

2. Змоделювати й записати афоризми, поєднавши частини. Накреслити схеми. Визначте, які види зв’язку поєднано в кожному реченні.

1.Хто шукає, той знаходить, А…спохмурніє твій день – бути самотнім тобі.

2 Коли будеш у Римі, живи римським звичаєм, Б …. а хто стукає, тому відчиняють.

3 Поки щасливо живеш, то й В …коли будеш у іншому місці, живи, як там рахунку не матимеш друзям, живуть.