Педагогічна практика відіграє особливу роль у формуванні готовності майбутнього педагога до професійної діяльності у ЗЗСО. Вона сприяє особистісному становленню студента (зокрема, розвитку його інтелектуальної культури). Реальні умови навчального процесу ЗЗСО дозволяють студенту відчути себе у ролі справжнього учителя. Майбутній педагог має можливість використати теоретичні знання на практиці, оцінити свої можливості стосовно обраної професії.

Професор С. Гончаренко зазначає, що педагогічна практика студента – це спосіб вивчення навчально-виховного процесу на основі безпосередньої участі в ньому практикантів. Метою педагогічної практики є вироблення у студентів уміння та навичок, необхідних в майбутній педагогічній діяльності, закріплення теоретичних знань, застосування їх у педагогічній практиці.

В. Шахов стверджує, що педагогічна практика є складовою частиною навчально-виховного процесу й забезпечує поєднання теоретичної підготовки майбутніх учителів з їх практичною діяльністю в педагогічному закладі та відіграє одну із ключових ролей у формуванні базової педагогічної освіти майбутнього спеціаліста. Вчений наголошує на тому, що педагогічна практика має великі можливості для формування творчого ставлення до педагогічної діяльності, визначення ступеня професійної придатності і рівня педагогічної спрямованості, що є особливо важливим в умовах інтеграції загальноєвропейської освіти.

Загальновідомо, що педагогічна практика виконує такі функції: адаптаційну (ознайомлення зі специфікою організації навчального процесу в реальних умовах ЗЗСО); освітню (закріплення, розширення та поглиблення знань, умінь і навичок, набутих під час навчання у ЗВО); розвивальну (розвиток навичок мислення високого рівня, інтелектуальних, дослідницьких умінь, пізнавальної активності та самостійності); виховну (формування активної життєвої позиції та відповідальності, розвиток професійно значущих якостей особистості, інтересу й любові до педагогічної професії); організаційну (організація власної педагогічної діяльності та навчальної діяльності учнів); проективну (планування власної діяльності: відбір навчальної інформації, форм, методів і засобів її подання); комунікативну (налагодження педагогічного спілкування з учнями, батьками й колегами на основі взаєморозуміння, взаємоповаги, емпатії та партнерства); діагностичну (перевірка рівня професійної готовності, здатності до самооцінки власної педагогічної діяльності).