Доброчинність є найвищим проявом духовності людини. Вміння робити добро не виникає в людині само по собі. Потрібно змалку вчити дитину доброчинності й милосердя, виховувати в ній потребу допомагати іншим. Закладені з дитячих років добро, чесність, людяність, милосердя, відповідальність за свою громаду залишаються з людиною на все життя. Милосердя - це милість серця, жалісливість, м’якість, співчуття, ніжність, любов до людей. Милосердя - це не слабкість, а сила, тому що милосердя притаманне людям, які здатні прийти на допомогу. Здатність співчувати, співпереживати - це ознака духовної зрілості особистості. Заплакати від власної образи і болю, простіше, ніж від чужої, і ці сльози співчуття до іншої людини - святі сльози. Вони означають наявність у людині душі й серця. На жаль, зараз, у наш важкий час змін, такі якості, як милосердя, доброта, бажання допомогти, йдуть на задній план, а, витісняючи їх, уперед висуваються ділова хватка, уміння одержати прибуток і турботу насамперед про себе. Втративши милосердя, ми, немов, розучилися радуватися життю, яким би воно не було. Мало кому хочеться ділитися своїм щастям з іншими. Але ж життя в нас тільки одне, і було б так прекрасно не тільки радіти йому і жити сьогоднішнім днем, але й спробувати зробити життя інших набагато легшим, світлішим й радіснішим. Це б принесло радість і нам самим. Кожна посмішка на обличчі людини, якій ти допоміг, робить твоє обличчя щасливішим. З давніх часів відомо, що заподіяне комусь зло повернеться до тебе сторицею і що добро, яке ти комусь зробив, вернеться до тебе. І якщо ми хочемо, щоб до нас ставилися добре, ми самі повинні ставитися добре до навколишніх. А доброта проявляється в трьох чітко окреслених іпостасях: гуманності, безкорисності та милосерді. Зараз можна побачити навкруги багато горя і біди, але ми повинні жити і сіяти добро в людських душах, бути милосердними вже сьогодні. Іноді здається, що зло перемогло. Це тому, що про нього багато говорять, пишуть, показують по телебаченні. Давайте оглянемося довкола і запитаємо кожен себе: «А чи все я зробив для того, щоб людям біля мене було затишно і спокійно? У нас таке коротке життя, так хай же не буде місця злим помислам. Хай оживає істина стара: «Людина починається з добра!» Ідеї благодійництва в українському суспільстві і, зокрема, серед учнівської молоді, поширюються: зростає кількість тих, хто з доброї волі та безкорисливо допомагає іншим у подоланні складних життєвих ситуацій. З метою формування у підростаючого покоління гуманістичних і громадянських, моральних і духовних цінностей, сприяння благодійній діяльності, привернення уваги людей різних поколінь і різним фінансовим забезпеченням, котрі мають добрі, чуйні серця та милосердні душі до проблем найбільш соціально не захищених верств населення протягом березня-квітня проходить акція «Чинити справи милосердя» через низку заходів: - виховні заходи: «Милосердя… Яким я його бачу?», «Чуйне серце – яке воно?», «Добру відкриваються серця», «Планета милосердя, яка вона!», «Людина – творець добра», «Краса людської душі. Що важливіше – краса зовнішня чи краса внутрішня?», «Людина починається з добра» - перегляд та обговорення відеоматеріалів; - створення інформаційного плакату «Кому я можу допомогти?» - тренінги: «На крилах доброти», «Хто живе поруч зі мною?», «Гуманізм у моєму житті», «Добро і милосердя» - акцію «Допоможемо тим, хто поруч»; - благочинний ярмарок «Я дар від серця принесу"; - виставку малюнків «Милосердя та гуманність у моєму житті» - ХІІІ Всеукраїнську благодійну акцію ВБФ «Серце до серця» - «Почуй світ»
Доброчинність є найвищим проявом духовності людини. Вміння робити добро не виникає в людині само по собі. Потрібно змалку вчити дитину доброчинності й милосердя, виховувати в ній потребу допомагати іншим. Закладені з дитячих років добро, чесність, людяність, милосердя, відповідальність за свою громаду залишаються з людиною на все життя. Милосердя - це милість серця, жалісливість, м’якість, співчуття, ніжність, любов до людей. Милосердя - це не слабкість, а сила, тому що милосердя притаманне людям, які здатні прийти на допомогу. Здатність співчувати, співпереживати - це ознака духовної зрілості особистості. Заплакати від власної образи і болю, простіше, ніж від чужої, і ці сльози співчуття до іншої людини - святі сльози. Вони означають наявність у людині душі й серця. На жаль, зараз, у наш важкий час змін, такі якості, як милосердя, доброта, бажання допомогти, йдуть на задній план, а, витісняючи їх, уперед висуваються ділова хватка, уміння одержати прибуток і турботу насамперед про себе. Втративши милосердя, ми, немов, розучилися радуватися життю, яким би воно не було. Мало кому хочеться ділитися своїм щастям з іншими. Але ж життя в нас тільки одне, і було б так прекрасно не тільки радіти йому і жити сьогоднішнім днем, але й спробувати зробити життя інших набагато легшим, світлішим й радіснішим. Це б принесло радість і нам самим. Кожна посмішка на обличчі людини, якій ти допоміг, робить твоє обличчя щасливішим. З давніх часів відомо, що заподіяне комусь зло повернеться до тебе сторицею і що добро, яке ти комусь зробив, вернеться до тебе. І якщо ми хочемо, щоб до нас ставилися добре, ми самі повинні ставитися добре до навколишніх. А доброта проявляється в трьох чітко окреслених іпостасях: гуманності, безкорисності та милосерді. Зараз можна побачити навкруги багато горя і біди, але ми повинні жити і сіяти добро в людських душах, бути милосердними вже сьогодні. Іноді здається, що зло перемогло. Це тому, що про нього багато говорять, пишуть, показують по телебаченні. Давайте оглянемося довкола і запитаємо кожен себе: «А чи все я зробив для того, щоб людям біля мене було затишно і спокійно? У нас таке коротке життя, так хай же не буде місця злим помислам. Хай оживає істина стара: «Людина починається з добра!» Ідеї благодійництва в українському суспільстві і, зокрема, серед учнівської молоді, поширюються: зростає кількість тих, хто з доброї волі та безкорисливо допомагає іншим у подоланні складних життєвих ситуацій. З метою формування у підростаючого покоління гуманістичних і громадянських, моральних і духовних цінностей, сприяння благодійній діяльності, привернення уваги людей різних поколінь і різним фінансовим забезпеченням, котрі мають добрі, чуйні серця та милосердні душі до проблем найбільш соціально не захищених верств населення протягом березня-квітня проходить акція «Чинити справи милосердя» через низку заходів: - виховні заходи: «Милосердя… Яким я його бачу?», «Чуйне серце – яке воно?», «Добру відкриваються серця», «Планета милосердя, яка вона!», «Людина – творець добра», «Краса людської душі. Що важливіше – краса зовнішня чи краса внутрішня?», «Людина починається з добра» - перегляд та обговорення відеоматеріалів; - створення інформаційного плакату «Кому я можу допомогти?» - тренінги: «На крилах доброти», «Хто живе поруч зі мною?», «Гуманізм у моєму житті», «Добро і милосердя» - акцію «Допоможемо тим, хто поруч»; - благочинний ярмарок «Я дар від серця принесу"; - виставку малюнків «Милосердя та гуманність у моєму житті» - ХІІІ Всеукраїнську благодійну акцію ВБФ «Серце до серця» - «Почуй світ»
