Ми звикли їх називати ліквідаторами… Хоча це слово мало про що говорить. Молодими і завзятими вони пішли в пекло. Можливо, до кінця не розуміючи, на що себе наражають. А тоді мало хто розумів…

І через 35, і через 135 років всі наступні покоління повинні пам’ятати тих людей. Мають знати про страждання і горе кількох мільйонів переселенців, у яких атом вирвав рідне коріння, зігнав їх з поліської землі. Скільки чорнобильських сімей залишиться з цим болем назавжди. Велика шана тим, хто сьогодні живе і несе в собі спогади про те, як звичайні люди рятували світ від ядерного лиха. Пам’ятаємо і шануємо!