У перший місяць навчання слід приділити увагу таким факторам:
1. Знайомство зі школою та класом.
Малечі потрібен час, щоб запам’ятати своїх однокласників, потоваришувати, прилаштуватися до розташування класу, туалету та інших місць у школі.
2. Легкий портфель, без важкого приладдя і книжок.
Не забувайте покласти до ранцю те, що подобається дитині - можливо, маленький сюрприз, іграшку, красиву ручку чи олівець.
3. Вивчення безпечної дороги від дому до школи.
Коментуйте те, що ви бачите, коли йдете до школи - будівлі, дороги та інше.
4 . Опанування і прийняття правил класу.
Нагадайте дитині, що вона завжди може звернутися до вчителя, коли не знає, як вчинити чи розгубилася. Вчитель - це надійний дорослий, який допоможе. При цьому дитина має розуміти, що вчитель — один на клас, а дітей багато. Тому задовольнити одночасно всіх він/вона не може. Потрібно трішки зачекати своєї черги. Але важливо поселити в голові дитини думку, що з будь-якого приводу вона має звернутися саме до вчителя.
5. Напрацювання алгоритмів повсякденного життя у школі.
Запитайте у першачка, що буває на перервах між уроками, коли вони ходять до їдальні, в які ігри грають на прогулянці. Найважливіше в цей час — закріпити довірливі стосунки між дитиною і батьками. Важливо: ця розмова не повинна мати вигляд допиту чи тотального контролю — питання варто ставити зі спокійною інтонацією з нотками цікавості.
Під час цієї розмови ми в жодному разі не засуджуємо дитину за її почуття чи страхи. Дорослим варто більше слухати, ніж говорити — використати техніку активного слухання. Слід почути дитину й вибудувати зворотний зв’язок.
Батькам слід звернути увагу на такі моменти, як:
Щоденне самопочуття
Працездатність
Сон (наявність порушень сну)
Захворювання (поява нових, чи почастішання епізодичності)
Ситуація з хронічними захворюваннями (відзначають загострення)
В перші місяці дитина може швидко втомлюватися і потребувати додаткового відпочинку після школи, можливо денного сну. Не треба наполягати на виконанні додаткових завдань чи давати навантаження у вигляді нових секцій та гуртків.
Крім того, дитина повинна отримувати якісне повноцінне харчування. Неправильно складений раціон харчування школяра може призвести до затримки росту, а також до нетравлення, порушення обміну речовин, дисбактеріозу, виникнення у школярів алергії.
Протягом дня дитині школяреві необхідно забезпечити рухливі ігри, заняття спортом, прогулянки на свіжому повітрі. Тривалість фізичної активності і прогулянок повинна бути не менше 3-4 годин на добу.
Психологічна адаптація – це входження до нової системи вимог, пов’язаних з виконанням навчальної діяльності. Процес взаємодії особистості й середовища полягає в пошуку й використанні адекватних засобів і способів задоволення основних її потреб, до яких належать потреба в безпеці, фізіологічні потреби (у їжі, сні, відпочинку тощо), потреба в прийнятті та любові, у визнанні та повазі, у самовираженні, самоствердженні й у розвитку. Тим самим закладаються можливості для успішної соціальної адаптації й соціалізації дитини.
При оцінці психологічної адаптації потрібно звернути увагу на:
Настрій
Здатність до самооцінки
Рівень розвитку психологічних процесів
Мотивація до школи та навчання.
Буде чудово, якщо батьки зможуть допомогти першокласникові налагодити відносини з однокласниками, а також організувати періодичне їх спілкування за межами школи.
Не менш важливо забезпечити сприятливу психологічну обстановку в сім’ї, і тоді період адаптації першокласника до школи пройде швидко і легко.
Це процес входження до учнівського колективу. Соціальну адаптацію розглядають як завершальний, підсумковий етап адаптації в цілому, що забезпечує як фізіологічне і психологічне, так і соціальне благополуччя особистості. Першокласник повинен пристосовуватися до вимог тих соціальних груп, що характерні для школи (учнівська група, вчителі, інші класи тощо).
Адаптація першокласника диференціюється за трьома рівнями: низький,середній та високий.
Високий: першокласник позитивно ставиться до школи, правила і вимоги сприймає адекватно; навчальний матеріал засвоює легко, глибоко і повно оволодіває програмними знаннями,розв’язує ускладненні задачі; чемний, уважно вислуховує пояснення та вказівки вчителя; охоче й сумлінно виконує доручення без зовнішнього контролю;виявляє високу зацікавленість до самостійної роботи, готується до всіх уроків, в класі має позитивну оцінку та високий статус.
Середній рівень адаптації: першокласник позитивно ставиться до школи, відвідування уроків не викликає у нього негативних переживань; навчальний матеріал розуміє, коли вчитель пояснює його детально і наочно; засвоює основний зміст програми з усіх предметів, самостійно розв’язує типові задачі; під час виконання завдань і вказівок вчителя учень зосереджений і уважний, хоча водночас потребує контролю з боку дорослого; зосередженим буває тільки тоді, коли робить щось цікаве для себе; доручення виконує сумлінно; дружить з багатьма однокласниками.
Низький рівень адаптації: першокласник негативно або байдуже ставиться до школи; часто скаржиться на здоров’я, погане самопочуття, у нього переважає пригнічений настрій; спостерігаються порушення дисципліни; матеріал,який пояснює вчитель,засвоюється фрагментарно; самостійна робота з підручником викликає труднощі, під час виконання самостійних завдань учень не виявляє до них інтересу; до уроків готується не регулярно, потребує постійного контролю, систематичних нагадувань і спонукань як з боку вчителя, так і з боку батьків; може зберігати працездатність і увагу за наявності тривалих пауз для відпочинку; для розуміння нового матеріалу і розв’язування задач за зразком потребує значної допомоги вчителя і батьків; доручення виконує під контролем і без особливого бажання; пасивний,близьких друзів не має, знає імена і прізвища лише частини однокласників.
Формуйте позитивне ставлення до школи.
Старання дитини обов'язково мають бути визнаними. Позитивна оцінка і добре, тепле ставлення необхідні дитині для хорошого самопочуття, для формування в неї такої важливої риси, як впевненість у собі і своїх можливостях.
Виявляйте інтерес до шкільних справ та успіхів дитини.
Формуйте адекватну самооцінку.
Не порівнюйте дитину з іншими дітьми. Порівнюйте її з такою, якою вона була вчора, чи, можливо, буде завтра.
Не перевантажуйте дитину надмірними заняттями, чергуйте їх з грою, не ставте до дитини завищених вимог.
Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може вважати, що конфлікти неминучі, і продовжувати провокувати їх.
Навчайте етичних норм спілкування з однолітками та дорослими.
Привчайте самостійно долати труднощі, які під силу подолати 6 або 7-річній дитині.
Сприяйте підвищенню самооцінки дитини, частіше хваліть її, але так, щоб вона знала за що.
Пам’ятайте, що кожна людина має право на помилку.
Частіше згадуйте себе у дошкільному віці.
Уникайте змагань і видів робіт, що враховують швидкість.
Частіше використовуйте тілесний контакт, вправи на релаксацію.
Демонструйте зразки впевненої поведінки, будьте в усьому прикладом дитині.
Не принижуйте дитину. А тим паче не критикуйте дитину при свідках.
Любіть дитину безумовною любов’ю, приймайте її такою, якою вона є.
Бажаємо, щоб спільними зусиллями вчителів, батьків і психологів вам вдалося допомогти дитині успішно адаптуватися до нових “шкільних” умов, і слово “школа” викликало лише радісні та позитивні емоції.