Симптоми РДУГ в різному віці

Оскільки ми очікуємо, що дуже маленькі діти легко відволікаються та гіперактивні, саме імпульсивна поведінка — небезпечне підйом, вимовлена образа — часто виділяється у дошкільнят із РДУГ. Проте до чотирьох-п’яти років більшість дітей навчаються звертати увагу на інших, сидіти тихо, коли є потреба, і не говорити все, що спадає на думку. Отже, коли діти досягають шкільного віку, люди з РДУГ виділяються всіма трьома способами поведінки: неуважністю, гіперактивністю та імпульсивністю.

Коли дитина не слухає і не дослуховується, це може бути викликом для батьків, водночас важливо пам'ятати, що діти розвивають свою автономію та здатність ухвалювати рішення. Встановлення ефективних кордонів допомагає їм зрозуміти, як співіснувати з іншими, навчитися дисципліні та відповідальності без конфліктів. 

Що буде допоміжним батькам та психологам у налаштуванні стосунків з дитиною і встановленню здорових кордонів, і водночас зберігати мир у сім'ї.

Ідеї для встановлення ефективних кордонів без конфліктів

1. Будьте конкретними та чіткими. Коли встановлюєте кордони, важливо, щоб дитина розуміла, що саме від неї очікується. Замість загальних фраз на кшталт "Поводься добре", скажіть, наприклад: "Ти можеш гратися з іграшками, після гри їх треба скласти".

2. Дайте дитині право вибору в межах правил. Пропонуйте два прийнятні варіанти дій. Це створює ілюзію вибору, але все одно дозволяє контролювати ситуацію. Наприклад: "Ти хочеш прибрати іграшки зараз чи через п'ять хвилин?"

3. Використовуйте правило "Коли–Тоді". Це ефективний метод для дітей, щоб вони бачили причинно-наслідкові зв'язки. Наприклад: "Коли ти з'їси свій обід, тоді зможеш піти гратися".

4. Моделюйте поведінку, яку хочете бачити. Діти часто вчяться через спостереження. Показуйте власним прикладом, як ви дотримуєтесь кордонів і правил, щоб вони бачили, що правила важливі для всіх.

5. Застосовуйте логічні наслідки. Якщо дитина порушує кордони, наслідки мають бути природними і логічними, а не каральними. Наприклад, якщо дитина розлила сік, логічно попросити її допомогти прибрати.

6. Поважайте емоції дитини. Якщо дитина відчуває розчарування через кордони, визнайте її почуття, але не змінюйте правила. Наприклад: "Я розумію, що тобі неприємно зараз прибирати, але це важливо, щоб наша кімната залишалася чистою".

7. Не реагуйте на істерику агресією. Якщо дитина починає плакати або бурхливо реагувати на обмеження, важливо залишатися спокійним і не піддаватися емоціям. Ваш спокій стане прикладом для дитини.

8. Встановлюйте кордони через гру. Діти дошкільного віку часто легше сприймають правила через ігрову форму. Наприклад, можна запропонувати змагання: хто швидше складе іграшки.

9. Пояснюйте причини обмежень. Коли дитина розуміє, чому є певне правило, вона легше його дотримується. Наприклад: "Ми не граємо з м'ячем у домі, щоб не пошкодити меблі чи вікна".

10. Будьте послідовними. Діти потребують чіткої структури, і коли кордони постійно змінюються, це викликає у них тривогу та нерозуміння. Важливо залишатися послідовними у своїх вимогах.

11. Застосовуйте техніку “Я-повідомлень”. 

Замість того, щоб казати: "Ти завжди робиш безлад", використовуйте фрази: "Я почуваюся роздратованим, коли бачу, що іграшки не складені". Це допомагає уникнути конфлікту.

12. Дотримуйтеся невеликих кроків. Дитина може відчувати перевантаження через одночасну зміну багатьох правил. Почніть з маленьких кроків і поступово додавайте нові кордони.

13. Визначте природні межі для безпеки. Діти повинні розуміти, що деякі правила існують для їхньої безпеки. Прояснюйте, що вони не можуть бігати на дорозі чи використовувати небезпечні предмети.

14. Створюйте ритуали для дотримання кордонів. Перетворюйте виконання правил на щоденний ритуал. Наприклад, перед сном завжди складайте іграшки разом із дитиною. Ритуали роблять виконання меж звичкою.

15. Враховуйте темперамент дитини. Деякі діти повільніші за інших, і їм потрібно більше часу для адаптації до меж. Поважайте їхній індивідуальний темп і адаптуйте методи відповідно.

16. Давайте альтернативу. Якщо дитина не може робити щось конкретне, дайте їй альтернативний варіант, який вона може зробити. Наприклад: "Ти не можеш зараз грати на планшеті, але можеш пограти з конструкторами".

17. Прояснюйте, що свобода приходить з відповідальністю. Навчайте дитину, що можливість самостійно приймати рішення має свої наслідки, і вона є  відповідальною за свої вибори.

18. Створюйте простір для помилок. Діти повинні знати, що помилки — це частина навчання, і це нормально. Замість того, щоб сварити дитину за порушення меж, обговоріть, як можна виправити ситуацію. 

19. Пам’ятайте про вік і розвиток дитини. Інколи діти не дотримуються меж не через непослух, а через вікові особливості розвитку. Враховуйте це і будьте терплячими.

20. Дайте дитині час адаптуватися до кордонів. 

Не очікуйте миттєвого виконання правил. 

Надайте дитині можливість звикнути до нових меж і підтримуйте її під час цього процесу.

Спільнота фахівців психологічної служби  Донеччини

Виховання дітей під час війни — це особливо складне завдання, яке потребує ретельного підходу до емоційної підтримки та створення відчуття безпеки. Діти можуть бути дуже чутливими до стресових подій, тому важливо допомогти їм адаптуватися до нових реалій без зайвих травм.

Як захистити дитину від стресу під час війни?

1. Зберігайте рутину навіть у нових умовах. Незалежно від того, де ви перебуваєте — вдома чи в укритті, намагайтеся зберігати звичний ритм дня. Це може включати час для сну, прийом їжі, ігри та навчання. Розклад допомагає дитині відчувати стабільність.

2. Обговорюйте події через гру. Діти молодшого віку часто легше сприймають важкі теми через гру. Створюйте сценарії або історії, де персонажі стикаються з викликами, подібними до воєнних реалій, але знаходять рішення і підтримку. Це допоможе дитині відчувати себе більш впевнено.

3. Будьте відкритими до розмов, але дозуйте інформацію. Якщо дитина запитує про війну, відповідайте просто, без складних і лякаючих деталей. Наприклад, "Це небезпечний час, але дорослі роблять все, щоб тебе захистити".

4. Навчайте розпізнавати свої емоції через мистецтво. Малювання, ліплення чи музика допомагають дітям виражати свої почуття, навіть якщо вони не можуть їх озвучити. Це ефективний спосіб для дітей висловити тривогу або страх через творчість.

5. Підтримуйте фізичну активність як емоційну розрядку. Навіть якщо немає можливості виходити на вулицю, організуйте фізичні вправи вдома. Рух допомагає знижувати рівень стресу і покращує настрій.

6. Пояснюйте важливість вміння чекати. Діти можуть бути нетерплячими і запитувати, коли все повернеться до нормального життя. Пояснюйте їм, що іноді потрібно просто почекати, але всі разом роблять все можливе, щоб вони були в безпеці.

7. Створюйте особисті ритуали безпеки. Це може бути щовечірня розмова перед сном, під час якої ви ділитеся позитивними моментами дня або обговорюєте плани на завтра. Така щоденна традиція створює в дитини відчуття стабільності і захищеності.

8. Запровадьте сімейні символи підтримки. Разом створіть сімейний оберіг чи символ, який нагадує про родинну єдність і підтримку, навіть у важкі часи. Це може бути малюнок, маленький предмет чи прикраса, яку дитина завжди може мати з собою.

9. Навчайте емоційному самозаспокоєнню через тактильні вправи. Запропонуйте дитині використовувати заспокійливі дотикові практики — стискання м'яких іграшок, ліплення з пластиліну, масаж рук. Це допомагає заспокоїтися і фокусуватися на приємних відчуттях.

10. Розвивайте впевненість через досягнення. Підкреслюйте успіхи дитини, навіть у маленьких завданнях. Це може бути навчання новим навичкам або допомога з хатніми справами. Відчуття успіху додає впевненості і допомагає подолати стрес.

11. Використовуйте техніку "емоційного щоденника". Якщо дитина вже вміє писати, заохочуйте її вести щоденник емоцій, де вона може описувати свої почуття щодня. Це допомагає усвідомлювати емоції і знижує напруження.

12. Навчайте активного слухання в сім'ї. Поясніть дитині, як важливо слухати інших. Наприклад, коли хтось у сім'ї говорить про свої емоції, нехай інші уважно слухають і підтримують. Це допомагає дітям розвивати емпатію і розуміння.

13. Допомагайте дитині зберігати позитивний фокус через маленькі перемоги. Замість того, щоб акцентувати увагу на труднощах, заохочуйте дитину звертати увагу на позитивні моменти кожного дня, наприклад: "Що сьогодні тебе порадувало?"

14. Навчайте дітей долати страх через практики подолання невідомого. Придумайте з дитиною прості сценарії, як вона може діяти у незвичних ситуаціях. Це можуть бути рольові ігри, де дитина "справляється" зі складними викликами. Це зменшить страх перед новими і непередбачуваними ситуаціями.

15. Підтримуйте здатність дитини до саморегуляції через дихальні вправи. Коли дитина відчуває тривогу, навчіть її робити глибокі вдихи і повільні видихи, концентруючись на диханні. Це заспокоює нервову систему і допомагає впоратися з тривогою.

16. Говоріть про втрати обережно і з любов'ю. Якщо дитина втратила когось із близьких через війну, важливо бути щирими, але обережними. Поясніть, що це дуже сумно і болісно, але вона завжди може поділитися своїми почуттями. Заспокійливо говоріть, що вона не одна і є люди, які завжди будуть поруч.

17. Підтримуйте здатність дитини відчувати контроль. Навчайте її, що є речі, які вона може контролювати, як-от свій час, розпорядок дня або свої дії. Це допоможе знизити почуття безпорадності.

18. Пояснюйте, як проживати момент тут і зараз. Допомагайте дитині зосереджуватися на тому, що вона відчуває і бачить в цей момент. Наприклад, попросіть її назвати три речі, які вона бачить навколо, або те, що їй подобається прямо зараз. Це допомагає відволіктися від страхів про майбутнє.

19. Підтримуйте розвиток соціальних навичок. Заохочуйте дитину до спілкування з однолітками, навіть якщо це лише онлайн. Розвивати соціальні навички і підтримувати дружбу важливо для відчуття підтримки і розуміння.

20. Залучайте дитину до простих дій для підвищення впевненості. Давайте їй можливість брати участь у вирішенні сімейних справ, які підходять за віком: приготування їжі, допомога з прибиранням. Це дає дитині відчуття важливості і сприяє зменшенню тривоги.

Ця інформація може стати у нагоді  батькам краще захистити дитину від стресу під час війни, підтримати її емоційний стан і допомогти впоратися з важкими емоційними ситуаціями.

Інформацію підготовлено

 Спільнотою фахівців психологічної служби Донеччини 

 за матеріалами: Деніел Ґоулман, Джудіт Герман , Росс Ґрін, Маршал Розенберг.