(Лист Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти від 25.02.2022 № 305/09)

Психологічна готовність до дій у надзвичайних ситуаціях – це  стан мобілізації всіх психофізіологічних систем організму, які забезпечують ефективне виконання необхідних дій у цих ситуаціях.

Психологічна готовність включає три аспекти:

1) знання про ситуацію та відпрацювання навичок дій у ній;

2) готовність до реалізації програми дій в умовах виникнення певної ситуації;

3) емоційно-вольова рішучість і бажання зробити потрібну дію.

Отже, щоб сформувати психологічну готовність у людини, необхідно надати їй можливість отримати важливі знання, тренувати навички дій в екстремальних умовах та виробити на їх основі необхідні автоматизовані звички.

Психологи підкреслюють, що на психіку людини дуже сильно діє раптовість ситуації, зв'язана з нею відсутність інформації про те, що сталося, та необхідність швидких дій. Перша природна емоція, яка виникає в цій ситуації – це страх, що допомагає їй мобілізуватися для самозбереження. Але іноді страх буває такої сили, що людина перестає контролювати свої дії, не може логічно мислити, приймати розумні рішення, виникає шок, істерика чи паніка. У такому стані людина майже не має шансів врятувати себе та своїх близьких. Навпаки, вона може навіть бігти убік небезпеки. Найбільш чутливі до стресових впливів діти і люди зі слабким здоров'ям та похилого віку.

Як сформувати психологічну готовність?

1. Інформуйте про екстремальні ситуації та про події, які відбуваються в місті, країні, які можуть виявитися стресовими.

1)    Розкажіть про можливі ситуації заздалегідь.

2)    Інформація повинна бути фактичною відповідно віку дитини або людини. Для зовсім маленьких вона може бути представлена у формі казки чи іншої цікавої історії.

3)    Розмова має бути спокійною і виваженою.

4)    Менше таємниць і натяків (вони ще більш лякають дитину).

5)    Використовуйте зрозумілі, відкриті пояснення того, що відбувається.

6)    Поясніть, чого варто очікувати.

7)    Кажіть коротко і зрозуміло, простими словами.

8)    Переконайте дитину, що з нею все буде добре і що ви будете поруч.

9)    Будьте готові повертатися до цієї розмови не один раз.

2. Підготуйте план дій у певних екстремальних ситуаціях.

1)    Напишіть або намалюйте план дій в екстремальній ситуації. Розподіліть обов’язки/ролі кожного члена родини. Кожен повинен знати, які потрібно виконувати певні дії.

2)    Проговоріть цей план з родиною та дітьми.

3)    Обіграйте цей план декілька разів у різний час доби.

4)    Проговорюйте свої дії вголос під час обігравання, що є профілактикою подальших порушень психічного стану.

5)    Запишіть список контактів до кого можна звернутися під час виникнення ситуації. Попередьте про таку можливість заздалегідь, щоб люди адекватно й оперативно відреагували.

3. Здійснюйте навчання навичок безпечної поведінки.

1)    Навички «повільного дихання» протягом 2-4 хвилин: вдих на рахунок «один, два, три», потім видих на рахунок «один, два, три».

2)    Навички впевненої поведінки й адекватного реагування на несподівані ситуації відпрацюйте разом з дитиною.

3)    Ретельно відпрацюйте схему поведінки в несподіваних ситуаціях.

4)    Разом опановуйте альтернативні варіанти поведінки в стані активації негативних емоційних проявів (страху, агресії, тривожності). Серед них можуть бути:

-       Фізична активність: стрибки, фізичні вправи, рухливі ігри.

-       Інвентаризація. Озирніться навколо та уважно огляньте приміщення, в якому ви знаходитесь. Звертайте увагу на найдрібніші деталі, навіть якщо ви їх добре знаєте. Повільно, не поспішаючи, переберіть усі предмети один за одним у певній послідовності. Намагайтеся повністю зосередитися на цій «інвентаризації». Говоріть вголос або подумки самому собі: «Коричневий письмовий стіл, білі фіранки, червона ваза для квітів» тощо. Зосередившись на кожному окремому предметі, ви відсторонитеся від внутрішньої стресової напруги, звертаючи увагу на раціональне сприйняття навколишнього оточення.

-       Зміна обстановки. Якщо дозволяють обставини, залиште приміщення, в якому у вас виник гострий стрес. Перейдіть в інше, де нікого немає, або вийдіть на вулицю, де зможете залишитися наодинці зі своїми думками. Розберіть подумки це приміщення (якщо ви вийшли на вулицю, то навколишні будинки, природу) «по пазлам», як у способі «Інвентаризація».

-       Руки-батоги. Встаньте, ноги на ширині плечей, нахиліться вперед і розслабтеся. Голова, плечі та руки вільно звисають униз. Дихання спокійне. Фіксуйте це положення 1-2 хвилини. Зосередьте свою увагу на руках, які вільно бовтаються. В кінці дуже повільно піднімайте голову (так, щоб вона не закружляла).

-       Зміна діяльності. Займіться якоюсь діяльністю – почніть прати білизну, мити посуд, або робити прибирання, якщо вдома. Наведіть лад на робочому місці, займіться якимись звичними посадовими обов'язками, в які можна «зануритися з головою». Будь-яка діяльність, і особливо фізична праця, в стресовій ситуації допомагає відволіктися від внутрішньої напруги. Важливо, щоб діяльність мала певну мету (перемити весь посуд, навести робочий порядок...).

-       Музика. Якщо вас добре заспокоює музика, увімкніть щось повільне. Намагайтеся вслухатися в неї, сконцентруватися на ній (локальна концентрація). Пам'ятайте, що концентрація на чомусь одному сприяє повній релаксації, викликає позитивні емоції. Слідкуйте за своїми думками, не давайте собі думати про проблему.

-       Нескладна інтелектуальна діяльність. Намагайтеся згадати якийсь особливо примітний день вашого життя. Згадайте його в найдрібніших деталях, нічого не втрачаючи. Спробуйте підрахувати, яким був цей день вашого життя. Візьміть калькулятор або папір та олівець і постарайтеся підрахувати, скільки днів ви живете на світі (число повних років помножте на 365, додаючи по одному дню на кожен високосний рік, та додайте кількість днів, що минуло з останнього дня народження). Така раціональна діяльність дозволить вам переключити свою увагу.

-       Розмова на абстрактні теми. Поговоріть на якусь абстрактну тему з будь-якою людиною, що знаходиться поруч. Якщо поруч нікого немає, можна зателефонувати або поспілкуватися з кимось через інтернет. Бесіда – відволікаюча діяльність, що здійснюється «тут і зараз» і покликана витіснити з вашої свідомості внутрішній діалог, насичений стресом.

Яка необхідна психологічна допомога під час небезпечної події?

Емоційною реакцією на останні події у дітей та дорослих може бути травматичний стрес. Коло людей, що можуть переживати травматичний стрес, є досить широким. До нього входять не тільки безпосередні учасники подій, але і члени їхніх сімей, а також ті, що були поруч з подією, або спостерігали за нею через ЗМІ, або навіть чули розповіді про події. Особливо це стосується дітей з огляду на обмеженість їх життєвого досвіду, вразливість та незрілість дитячої психіки.

Травматичний стрес – це НОРМАЛЬНА реакція на НЕНОРМАЛЬНІ події (події, що виходять за рамки звичайного життєвого досвіду людини).

У ситуації кризи діти і дорослі використовують такі стратегії оволодіння собою:

• Компенсація: розмова з друзями, придбання нових речей, відхилення від природного, веселі ігри.

• Уникнення: втеча, заперечення, так ніби нічого не сталося.

• Регрес: замкнутість (заглиблення в мушлю), отупіння, відмова, «я не можу», сонливість.

• Конфронтація: емоційне і когнітивне «опрацювання» веде до поступового виходу з кризи. Для того щоб використовувати цей спосіб оволодіння собою, дитині поруч необхідний чуйний дорослий.

Що необхідно робити, якщо дитина опинилась в ситуації, що в її сприйнятті (чи в реальності) є вкрай небезпечною?

1. Відвести дитину з місця події та створити для неї максимально комфортне і безпечне середовище: зігріти (теплий одяг, ковдра, грілка тощо), дати теплий солодкий чай (якщо можливо, з лимоном), створити тишу, вимкнути яскраве світло. Говорити із дитиною спокійним голосом, запевняючи, що ви поруч, все гаразд і дитина в безпеці, що «все минулося».

2. Пояснити дитині, що трапилась дуже неприємна подія. Якщо в дитини є поранення, слід пояснити, що саме трапилось і запевнити в тому, що буде надана необхідна лікарська допомога. Впевняти, що ви поруч і знаєте, що слід робити в такій ситуації.

3. Слід просити дитину описати кімнату або інше місце, де вона зараз знаходиться. Запитати, чи вона вже зігрілась, чи теплий чай. Називати дитину по імені, називати інших близьких людей, які є поруч («подивися, тут є твій тато, твоя бабуся, вони поруч, все гаразд»). Намагатися дивитися дитині в очі, тримати за руку або легенько обіймати. Якщо дитина не опирається, обійняти її та робити «колихальні» рухи (як колишуть малу дитину).

4. Через деякий час дитина може почати тремтіти або рухатись, махати руками, кричати, бігати, плакати. Таке збудження є НОРМАЛЬНИМ через деякий короткий період (від декількох хвилин до декількох годин) після небезпечної події. У цей період важливо надати можливість для виплеску негативної енергії, що накопичилася під час травматичного стресу, не докоряти дитині і не стримувати її. Варто бути уважними, бо в цей час дитина може не контролювати себе і наражатися на небезпеку.

5. Слід дозволити дитині плакати і виражати сильні почуття, проте запевняти, що все буде гаразд («так, ти сильно налякався/налякаляся, проте все буде добре»). Важливо надати дитині якомога більше підтримки: говорити небагато і простими словами: «Я поряд», «Все буде добре», «Ти в безпеці», «Мама вже їде до тебе» тощо. Також можна говорити дитині, що вона сильна і в неї все вийде.

6. У наступні за травматичними подіями дні дитина може потребувати підвищеної уваги та спокою. Вірогідно, вона буде дратівливою, вимогливою, нестриманою. Або, навпаки, здаватися боязкою та ховатися. Вона може злитися на дорослих або на себе. Або робити вигляд, що «нічого не сталося». Можуть спостерігатися порушення сну (утруднення засинання, нічні пробудження, кошмарні сновидіння). Можуть спостерігатися одноманітні рухи або дії, повторюватися малюнки або ігри (в тій чи іншій мірі пов’язані із пережитою подією). У цей період важливо заспокоювати дитину, перемежовувати розмови про подію, що трапилася, іншими розмовами або іншою діяльністю, що має бути приємною.

7. Щодо почуття страху, то важливо запевняти дитину в тому, що боятися – це природно. Що сміливі люди – також бояться. Проте їм вдається впоратися із власним страхом. І що дитина також смілива, сильна й обов’язково впорається.

8. Через деякий час дитина захоче зрозуміти сенс того, що відбулося. Можуть виникнути питання захищеності, справедливості, провини – чиєїсь і власної. Будьте завжди разом з дитиною (в жодному разі не залишайте її на самоті). Якщо почуття власної провини досить сильні або виникають питання про відсутність сенсу життя після травми, – це привід звернутися до фахівця-психолога, консультанта програми «Управління проблемами+» або психотерапевта. Дитині необхідно розповідати про дії, що мають відбутися (лікування, процедури, похорон тощо). Важливо, щоб дитину підтримувала близька людина, яка сама не є постраждалою.

9. У цей час дитина потребує розмов і відповідей на запитання.

Також доцільними будуть спільні прості дій, ігри, малювання, ліплення, прогулянки. Питання, які ставитиме дорослий щодо смислу гри або малюнка, допоможуть дитині зорієнтуватися в тому, що сталося, та знайти новий смисл.

10. Дитина може гратися в одну і ту саму гру. Можливо, ця гра якимось чином буде пов’язана з травмуючою подією. Дитина в такий спосіб хоче опанувати ситуацію і, можливо, вийти з неї в кращий спосіб. Буде добре, якщо ви допоможете їй у цьому.

Які правила першої психологічної допомоги в умовах екстремальної події?

На місці екстремальної події

1. Кроки дій: Необхідно залишити місце джерела події, по-можливості зберігаючи спокій, допомагаючи в цьому також іншим постраждалим.

Важливо пам’ятати: Нефахівцям слід уникати надання першої допомоги іншим на місці катастрофи, оскільки вони технічно не можуть переконатися в тому, що небезпеки більше немає. А затримка призведе до того, що рятувати доведеться ще тих, хто затримався допомоги.

2. Кроки дій: Вийшовши із зони безпосередньої небезпеки, потрібно надати першу допомогу насамперед собі, потім близьким.

Важливо пам’ятати:

1) Потрібно  оцінити обстановку. За наявності фізичних пошкоджень насамперед необхідно надати долікарську допомогу. У разі серйозних пошкоджень – викликати швидку, накласти пов'язки тощо. Загалом, забезпечити всю ту допомогу, що вимагає, крім психологічної, для того, щоб постраждалі повернулися в безпечний світ - додому, на роботу тощо.

2) Якщо близька вам людина знаходиться в ступорі (зупинений погляд, нерухомість тощо) – не відпускайте її одну.

   Обіміть і йдіть додому разом з нею, коментуючи свої дії і плани словами: «Зараз сядемо в таксі,                  поїдемо додому, я весь час буду з тобою» тощо.

3) Якщо в ступорі знаходиться незнайомець – ви можете йому допомогти, просто підійшовши ближче,  взявши за руку, почавши розмовляти: «Хто ви? Чи можу я вам чимось допомогти?»

  Можна поплескувати людину по плечу, прикрити чимось теплим, якщо почалося тремтіння, спонукати розмовляти.

Якщо людина плаче – дозвольте їй це зробити – це вираз емоційного афекту, що набагато краще, ніж     ступор. 

Гострий емоційний шок, у нормі – від 3 до 5 годин з моменту події

Це час неймовірної психічної напруги. Мобілізуються всі психічні резерви особистості, і людині необхідно щось робити, наскільки можна – доцільно: вибиратися з місця події, обстежитися в лікаря, повідомити на роботі про те, що сталося, заспокоювати родичів, тощо.

3. Кроки дій: Забезпечити собі майбутню можливість відпочинку, відреагування та відновлення сил

Важливо пам’ятати:

Намагатися насильно «заганяти» людину відпочивати на цьому етапі не потрібно: який вже тут відпочинок, коли тіло тремтить, як дріт під напругою, серце вистрибує з грудей і голова крутиться від хвилювання. Енергію, що піднялася, краще зливати в діяльність, психологічна допомога буде в тому, щоб підказати людині напрямок цієї діяльності.

Психофізіологічна демобілізація, від 1 до 3 діб з моменту події

Це час туги та розгубленості. Накочує відчуття власного безсилля і паніка, виникає питання "За що мені це? Чому саме я?", можлива нудота та блювання, зниження апетиту, тяжкість у голові та забування елементарних речей. Хочеться забитися в нірку і там сидіти, не висовуючись.

4. Кроки дій:Забезпечити  людині спокій.

Важливо пам’ятати: Бути поруч, але з вимагати від людини будь-якої взаємодії. Організувати для неї можливість відпочинку і взяти його всі побутові справи.

Бажаний тактильний контакт – тримати  за руку, частіше і довше обіймати, можна без жодних сів. Якщо це дитина, то необхідно бути готовим до деякого регресу: ті вміння, які в неї вже були засвоєні, можуть кудись пропасти, частіше дитина буде проситися на ручки, і бажано забезпечити їй цю можливість.

Стадія дозволу, від 3 до 12 діб з моменту події

Це час, коли людині здається, що вона повернулася до норми: вона повертається до роботи, активної діяльності тощо.

Однак, у цей період ще зберігається знижений емоційний фон, підвищена стомлюваність, обмеження контактів з оточуючими, зниження емоційного забарвлення мови та уповільненість рухів. Часто з'являються кошмарні сновидіння, у яких людина наново переживає весь жах. До кінця цього періоду з'являється бажання виговоритися, спрямоване зазвичай тих близьких, які були свідками катастрофи.

5. Кроки дій: Говорити про те, що сталося, як сталося, і які почуття людина відчула, коли це відбувалося.

Спонукати до емоційних реакцій, а не заспокоювати.

Важливо пам’ятати: Можна вислухати історію кілька разів, бажано обіймати, гладити по голові та висловлювати своє співчуття іншими тактильними способами.

Злитися і плакати в цій ситуації – нормально: подібне відреагування є природним біологічним  механізмом подолання психотравмуючої ситуації.

Уникайте говорити «Не плач, заспокойся!» - краще – «Так, я бачу, як тобі було важко, і твої сльози цілком виправдані».

Стадія відновлення починається приблизно з 12-го дня після події

Час, коли людина справді повертається до нормального стану за об'єктивними спостереженнями.

6. Кроки дій: Уважно стежити за самопочуттям протягом місяця після небезпечної події.

Забезпечити режим сну, харчування та відпочинку

Важливо пам’ятати:  Повертається емоційне забарвлення мовлення та мімічних реакцій, сновидіння перестають бути кошмарними, повертається здатність радіти та жартувати, активізується міжособистісне спілкування.

Стан тіла стабілізується: припиняються незвичні головні болі, повертається повноцінний апетит, відсутня нудота, зменшується втома та інші астенічні прояви.

7. Кроки дій: Звернутися до фахівця, якщо протягом місяця стан людини не прийшов до норми

Важливо пам’ятати: Якщо відновлення з якихось причин відбулося не повністю, то саме в цей момент починають проявлятися психосоматичні розлади, пов'язані зі шлунково-кишковим трактом, серцем тощо, і невротичні реакції – фобії, нав'язливі дії, депресія тощо.

Які загальні закономірності організації психологічної допомоги дітям, що пережили психотравмуючі події?

• Спостерігайте за поведінкою дитини/ дорослої людини, якщо вона є свідком надзвичайної ситуації: чи помічаєте ви серйозні зміни в її діяльності та поведінці? Пам’ятайте, що різка зміна звичних особливостей поведінки та взаємодії з оточенням завжди є показником посттравматичних стресових порушень.

• Спочатку допомога повинна мати характер емоційної участі. Утримуйтеся від залучення дитини до активної навчальної та соціальної діяльності відразу після травмуючої ситуації: доки ви не з’ясуєте ступінь впливу, не робіть жодних активних спроб корекції її поведінки.

• Заручитися підтримкою близьких і рідних. Важливо, щоб в оточенні дитини були люди, які не постраждали.

• Намагатися зберегти режим дитини, забезпечити нормальний сон та харчування, достатність пиття, оберігати дитину від додаткових стресів.

• Допоможіть дитині проговорити ті страхи, які її непокоять, з’ясувати причини, які викликають її емоційний дискомфорт:

  • • Батькам варто враховувати вік дитини, відповідаючи на її запитання про те, чому родина була змушена залишити дім і переїхати. Дитина повинна знати, що відбувається.

    • Розмову почніть із запитання про те, що саме її цікавить. Із зовсім маленькими дітьми зосередьтеся на поясненні основних понять про війну, не вдаючись у подробиці. Поясніть, що війна – це неминуча складова історії людства, війни були і є, і причини їх різні. Одні нападають, іншим доводиться захищатися, але при цьому страждають усі. Саме зараз варто наголосити, що мир кращий за будь-яку війну, і тому він такий важливий.

    • Говоріть спокійним тоном, уникаючи слів «кров», «смерть», «вбивство».

    • Уникайте слів «забудь це», «викинь з голови» – це прямий шлях до формування постстресових розладів.

    • Відповідати на запитання дитини поступово і доступно. На одне запитання – одна відповідь. Коли дитина її опанує, вона зможе поставити наступне питання.

    • Після завершення розмови поясніть дитині, що вона під захистом і опікою, і ні з вами, ні з нею нічого поганого не станеться. А війна скоро закінчиться.

• Сформуйте разом з дитиною алгоритм-схему продовження життя після пережитої травматичної події, у якому відтворюються схеми дії та моделі поведінки.

• Допоможіть дитині підтримувати дружбу і зв’язок з рідними та друзями, якщо вам довелось покинути домівку і переїхати. Пишіть разом листи, телефонуйте – так дитина відчуватиме, що розлука тимчасова, те саме переживають і її друзі, і скоро вони знову зустрінуться.

• Поділяйте дитячі емоційні переживання та проблеми. Залишені вдома улюблена сукня чи загублений ведмедик – для дитини така ж трагедія, як для дорослих – втрата житла. Сумуйте разом з дитиною, кажіть, що вам також дуже шкода і ви так само сумуєте за втраченим ведмедиком.

• Створіть вдома для дитини приватну територію – знайти місце, яке належатиме лише дитині (ліжко, відділення для іграшок у шафі), навіть якщо родині доводиться жити в багатолюдній кімнаті.

• Грайте з дитиною для знання емоційної напруги, тривожності й агресії: читання/складання казок, прослуховування музики, ігри, робота з піском, водою, фарбами тощо.

• Поступово залучайте дитину до активної соціальної, навчальної та посильної трудової діяльності в міру поліпшення її суб’єктивного відчуття власного життя, визначення способу організації життя в посттравматичних умовах.

• Фізичні навантаження в поєднанні з організацією колективної діяльності (разом із членами родини, з друзями, волонтерська діяльність), яка на рівні інтересів і потреб дитини є емоційно насиченою посильною та цікавою, – це потужні психотерапевтичні засоби підтримки та корекції особистості на цьому етапі.

• Використовуйте різні ігрові та тренінгові вправи, метою яких повинно бути зняття гострих емоційних переживань – відгуків на вплив травматичної події в житті дитини. Якщо ви самі не можете провести інтерактивні корекційні заходи, обов’язково зверніться до психолога, який допоможе вам у цьому.

• Знімайте напругу і стрес дитини іграми на свіжому повітрі. Допоможіть їй відпрацювати прийнятні для неї способи розрядки агресії, гніву і тривожності. Залучайте дітей до фізичної культури, водних процедур, прогулянок на свіжому повітрі, ігор з піском, водою і фарбами. Пам’ятайте: динамічні навантаження, контакт з водою, піском, ігри на свіжому повітрі та спілкування з тваринами – потужні фактори активації позитивних емоцій, зняття загального фізичного і психічного напруження.

• Корекція проявів тривожності або агресивності як самостійних поведінкових особливостей дитини буде неефективною і помилковою.

• Навчіть дитину усвідомлювати свої проблеми (у навчанні, спілкуванні тощо), почніть з нею активно обговорювати те, що відбувається, допоможіть сформувати власний образ проблемної ситуації і знайти спосіб її конструктивного вирішення.

• Відпрацюйте разом з дитиною навички впевненої поведінки і правильного реагування на несподівані труднощі, критику і невдачі.

• Поважайте, любіть дитину і завжди намагайтеся її морально підтримувати, демонструйте їй свою впевненість (уникайте показу їй своїх страхів, невпевненості і відчаю).

Які існують техніки екстреної психологічної допомоги

при гострій реакції на стрес?

Ступор – одна з найсильніших захисних реакцій організму.

Вона настає після сильних нервових потрясінь (вибух, напад, жорстоке насильство), коли людина повинна витратити на виживання стільки енергії, що сил «на контакт» з навколишнім світом вже немає.

Ступор може тривати від кількох хвилин до кількох годин. Тому, якщо не надати допомога і постраждалий пробу йде в такому стані досить довго, це призведе до його фізичного виснаження. Оскільки контакту з навколишнім світом ні, постраждалий не помітить небезпеки і не вживе дій, щоб її уникнути.

Основними ознаками ступору є:

• різке зниження або відсутність довільних рухів та мови;

• відсутність реакцій на зовнішні подразники (шум, світло, дотик, щипки);

• «застигання» у певній позі, заціпеніння, стан повної нерухомості;

• можливе напруження окремих груп м'язів.

Що робити?

1. Кінчиками великого і вказівного пальців масажуйте постраждалому точки, розташовані на чолі, над очима рівно посередині між лінією росту волосся і бровами, чітко над зіницями.

2. Долоню вільної руки покладіть на груди потерпілого. Підлаштуйте своє дихання під його ритм дихання.

3. Людина, перебуваючи у ступорі, може чути та бачити. Тому кажіть йому на вухо тихо, повільно і чітко те, що може викликати сильні емоції (краще негативні). Необхідно будь-якими засобами добитися реакції потерпілого та вести його із заціпеніння.

4. У разі неефективності вжитих заходів, візьміть потерпілого за плечі і сильно, різко потрясіть протягом 10-15 секунд.

5. Продовжуйте розмовляти з ним чітко, ясно та повільно, інакше він може сприйняти ваші дії як напад.

Рухливе збудження

Іноді потрясіння від критичної ситуації (вибухи, стихійні лиха) настільки сильне, що людина просто перестає розуміти, що відбувається навколо нього. Вона не може визначити, де небезпека, а де порятунок. Людина втрачає здатність логічно мислити і приймати рішення, стає схожою на тварину, що кидається в клітці.

Основними ознаками рухового збудження є:

• різкі рухи, часто безцільні та безглузді дії;

• ненормально гучна мова або підвищена мовна активність (людина говорить без зупинки, іноді абсолютно безглузді речі);

• часто відсутня реакція на оточуючих (на зауваження, прохання, накази).

Що робити?

1. Використовуйте прийом «захоплення»: знаходячись позаду людини, просуньте свої руки їй під «пахви», притисніть її до себе і злегка перекиньте на себе.

2. Ізолюйте постраждалого від оточуючих.

3. Масируйте «позитивні» точки. Говоріть спокійним голосом про почуття, які він відчуває: «Тобі хочеться щось зробити, щоб це припинилося. Ти хочеш втекти, сховатися від того, що відбувається».

4. Не сперечайтеся з людиною у цьому стані, не ставте запитань, у розмові уникайте фраз з часткою «не», що відносяться до небажаних дій. Наприклад, «стій на місці» замість «не бігай», «тримай руки при собі/ засунь до кишень» замість «не розмахуй руками», «говори спокійно, я тебе чую» замість «не кричи».

5. Пам'ятайте, що людина у цьому стані може зашкодити собі та іншим.

6. Рухове збудження зазвичай триває недовго і може змінитися нервовою тремтінням, плачем, а також агресивною поведінкою (далі опис допомоги при даних станах).

Страх

Дитина/людина прокидається вночі від того, що їй наснилося жахіття.

До основних ознак страху відносяться:

• напруга м'язів (особливо обличчя);

• сильне серцебиття;

• прискорене поверхневе дихання;

• знижений контроль за власною поведінкою.

Панічний страх, жах може спонукати до втечі, викликати заціпеніння або, навпаки, збудження, агресивну поведінку.

При цьому людина погано контролює себе, не усвідомлює, що вона робить і що відбувається навколо.

Що робити?

1. Покладіть руку дитини/людини на своє зап’ястя, щоб вона відчула ваш спокійний пульс. Це буде для неї сигналом: «Я зараз поруч, ти не один!».

2. Дихайте глибоко і рівно. Попросить її дихати в одному з вами ритмі.

3. Якщо дитина/людина каже, слухайте її, виявляйте зацікавленість, розуміння, співчуття.

4. Зробіть потерпілому легкий масаж найбільш напружених м’язів тіла.

Нервове тремтіння

Після екстремальної ситуації з'являється неконтрольоване нервове тремтіння (людина не може за власним бажанням припинити цю реакцію). Так організм «скидає» напругу. Якщо цю реакцію зупинити, то напруга залишиться всередині, в тілі, і буде викликати м’язові болі, а надалі може призвести до розвитку таких серйозних захворювань, як гіпертонія, виразка та ін.

Основні ознаки цього стану:

• тремтіння починається раптово – відразу після інциденту або через якийсь час;

• виникає сильне тремтіння всього тіла або окремих

його частин (людина не може утримати в руках дрібні предмети, запалити цигарку);

• реакція триває досить довго (до декількох годин);

• потім людина відчуває сильну втому і потребує відпочинку.

Що робити?

1. Потрібно посилити тремтіння.

2. Візьміть дитину/людину за плечі і сильно, різко потрясіть протягом 10-15 секунд.

3. Продовжуйте розмовляти з нею, інакше вона може сприймати ваші дії як напад.

4. Після завершення реакції необхідно дати їй можливість відпочити. Бажано укласти її спати.

5. Не можна:

• обіймати потерпілого або притискати його до себе;

• укривати потерпілого чимось теплим;

• заспокоювати потерпілого, говорити, щоб він узяв себе до рук.

Плач

Коли людина плаче, всередині у неї виділяються речовини, що мають заспокійливу дію. Добре, якщо поряд є хтось, з ким можна поділитися горем.

Основні ознаки цього стану:

• людина вже плаче або готова розридатися;

• тремтять губи;

• спостерігається відчуття пригніченості;

• на відміну від істерики немає ознак збудження.

Якщо людина стримує сльози, то емоційна розрядка і полегшення не відбуваються. Коли така ситуація є тривалою, внутрішній напруга може завдати шкоди фізичному та психічному здоров’ю людини.

Що робити?

1. Не залишайте дитину/людину одну на самоті.

2. Встановіть фізичний контакт з нею (візьміть за руку, покладіть свою руку їй на плече або спину, погладьте її по голові). Дайте їй відчувати, що ви поруч.

3. Застосовуйте прийоми «активного слухання» (вони допоможуть дитині/людині виплеснути своє горе):

-   періодично вимовляйте «ага», «так», «авжеж» та ін., кивайте головою, тобто підтверджуйте, що слухаєте та співчуваєте;

-   повторюйте за нею уривки фраз, у яких вона висловлює свої почуття;

-   говоріть про свої та її почуття.

4. Не намагайтеся заспокоїти потерпілого. Дайте їй можливість виплакатися і виговоритися, виплеснути з себе горе, страх, образу.

5. Ваше завдання – вислухати! Не ставте запитань, не давайте порад.

Агресивна поведінка

Агресивна поведінка – один із мимовільних способів, яким організм людини «намагається» знизити високу внутрішню напругу. Прояв злоби чи агресії може зберігатися досить тривалий час і заважати самій людині та оточуючим.

Основні ознаки цього стану:

• роздратування, невдоволення, гнів (з будь-якого, навіть незначного приводу);

• нанесення навколишнім ударів руками або будь-якими предметами;

• словесна образа, лайка;

• м'язова напруга;

• підвищення кров'яного тиску.

Що робити?

1. Зведіть до мінімуму кількість оточуючих людей та небезпечних предметів.

2. Дайте потерпілому можливість «випустити пару» (наприклад, виговоритися або «побити» подушку).

3. Доручіть їй будь-яку діяльність/роботу, пов’язану з високим фізичним навантаженням.

4. Демонструйте доброзичливість.

Нагадуємо, що всі вище зазнеченя реакції виникають у момент гострої критичної ситуації, тоді, коли у вашому оточенні може не виявитися досвідченого психолога. Вивчивши представлені рекомендації, ви зможете допомогти собі та оточуючим.

Як допомогти собі?

По перше, знаючи, які реакції можуть виникнути, вам буде легше контролювати себе.

По-друге, допомагаючи іншому в критичній ситуації, ви дієте, тобто в цей момент ви включаєтеся до активної діяльності, що дозволяє вам сконцентруватися, логічно мислити, шукати оптимальний вихід із екстремальної ситуації.

Крім цього, активна позиція в кризовій ситуації допомагає в подальшому знизити посттравматичні переживання і розлади, які часто виникають у людей у даних умовах.

Потурбуйтеся про свою безпеку та безпеку близьких!

Додаток до листа КЗ ДНМЦ ПС від 13.05.2022 No 01/03-83

Зміст

I. Актуальність надання допомоги внутрішньо переміщеним особам в умовах війни 

II. Особливості психологічної допомоги внутрішньо переміщеним особам під час бойових дій 

2.1. Загальні принципи допомоги вимушеним переселенцям 

III. Допомога внутрішньо переміщеним дітям та підліткам 

IV. Психологічний супровід здобувачів освіти в умовах освітнього процесу 

4.1. Напрями роботи у психологічному супроводі дітей-переселенців під час освітнього процесу 

4.2. Рекомендації педагогам, які навчають дітей-переселенців 

4.3. Рекомендації батькам дітей внутрішньо переміщених осіб 

V. Допомога особам з порушеннями здоров’я або з функціональними (фізичними чи психічними) обмеженнями 

VI. Зміст роботи соціального педагога з вимушеними переселенцями та їх сім’ями в сучасних соціальних умовах 

VII. Корисні джерела, які стануть в нагоді фахівцям під час роботи з внутрішньо переміщеними особами 

7.1. Методичні матеріали, створені методистами КЗ ДНМЦ ПС 

7.2. Корисні вебінари 

Список використаної літератури 

І. Актуальність надання допомоги внутрішньо переміщеним особам 

в умовах війни.

Збройний конфлікт в Україні призвів до того, що чимало людей покинули свої домівки та переселилися у більш безпечні території в Україні або в інші держави. Чисельність внутрішньо переміщених осіб (далі у тексті – ВПО) суттєво зросла. Значна частина ВПО оселилась у районах, близьких до зони конфлікту. Вони мешкають у своїх рідних чи знайомих, орендують житло або перебувають в місцях, спеціально облаштованих для переселенців.

Згідно з останнім звітом, від 17 квітня 2022 року, Міжнародної організації з міграції (МОМ), за перші 17 днів квітня майже 600 тис. осіб стали внутрішньо переміщеними особами (ВПО) в Україні, внаслідок чого загальна кількість ВПО з початку війни перевищила 7,7 млн або 17% населення.

У значної кількості ВПО виникають проблеми, які вони не можуть вирішити самостійно. Такі події у тій чи іншій мірі впливають на кожного, проте спектр можливих реакцій і емоцій вельми широкий. Багато хто відчуває себе враженим, вибитим з колії або не розуміє, що відбувається. Люди відчувають страх або тривогу, можуть впасти в заціпеніння або апатію. Деякі проявляють слабкі реакції, інші – важчі. Проте можливості пристосування (психологічні, фізіологічні, соціальні) до таких умов рано чи пізно вичерпуються, що сприяє зростанню посттравматичних стресових розладів (ПТСР). На те, як реагує людина, впливає безліч факторів, у тому числі:

• • • характер і тяжкість пережитої події;

    • перенесені травмуючі події в минулому;

    • наявність сторонньої підтримки в житті;

    • фізичне здоров'я, вік;

    • наявність у людини або в його родині розладів психічного здоров’я (у тому числі в минулому);

    • культурні корені і традиції;

Разом з цим, як показує досвід, люди, які вважають, що їм надали хорошу соціальну підтримку, після кризи краще справляються з труднощами, ніж ті, хто вважає, що їм допомогли недостатньо. Тому так

важливо надання коректної першої допомоги у надзвичайних ситуаціях. У кожного є свої сили і можливості, які допомагають впоратися з життєвими проблемами.

Фахівцям психологічної служби важливо знати про психологічну травму, посттравматичний синдром і шляхи надання першої допомоги, бо, на жаль, травма є частиною життя.

Для здійснення якісної психологічної реабілітації психотравмованих осіб, що зазнали вимушеного переселення, необхідно в першу чергу враховувати їхні потреби.

Фахівці Державної служби надзвичайних ситуацій (ДСНС), що працюють із внутрішньо переміщенимиособами з різних регіонів України виділяють такі першочергові потреби внутрішньо переміщених осіб:

• •  отримання тимчасового притулку та забезпечення харчуванням, одягом, гігієнічними засобами;

  •  медичне обстеження та лікування;

  •  психологічна підтримка;

  •  інформація про право на отримання допомоги, її види і порядок надання, організації, що надають таку допомогу тощо;

  •  узгодження питань щодо отримання соціальних виплат відповідно до чинного законодавства;

  •  правова допомога (юридичні консультації, відновлення втрачених документів, реєстрації, встановлення (відновлення) опіки над дітьми, представництво інтересів в суді тощо);

  •  допомога в питаннях зайнятості та працевлаштування;

  •  пошук членів сім’ї, яких роз’єднав збройний конфлікт.

Разом з цим, окрім першочергових потреб, переселенці мають проблеми психологічного характеру:

• перебування в постійному стресі (внаслідок отриманої інформації від близьких та рідних, що залишилися в зоні бойових дій);

• підвищена тривожність та страх (психологічні травми проявляються через невпевненість у майбутньому; як результат інформаційного дисонансу, обумовленого різними (часто суперечливими)

• повідомленнями із місцевих ЗМІ, від родичів та знайомих);

• гіперболізоване відчуття справедливості (будь-яка затримка соціальних виплатсприймається не лише як порушення прав, але й як особиста образа);

• конфронтація між місцевими мешканцями та тимчасово переміщеними особамивнаслідок відчуття чужорідності та ворожості;

•  фіксація на втратах і обмеження комунікацій скаргами.

Потрібно зазначити ще один суттєвий фактор, що деструктивно впливає на особистість – пережите сексуальне насилля та відсутність у подальшому соціальної підтримки, зв’язку зіспільнотою.

ІІ. Особливості психологічної допомоги внутрішньо переміщеним особам під час бойових дій.

Під час першої зустрічі з людиною, що потребує психологічної допомоги, фахівець мусить з’ясувати характер пережитого нею  травмівного досвіду.

Підтримка постраждалих суспільством не є однозначною: одні люди по-справжньому підтримують та допомагають, а інші – постійно звинувачують, не сприймають і протидіють, призводячи до ретравматизації.

Проте, частіше, особи, які пережили травмівні події, як правило, залишаються один на одинзі своєю невизначеністю, розгубленістю, болем і, навіть, горем. У когось із них є досвідотримання психологічної допомоги, а в когось – немає.

Не слід забувати і про ймовірність вторинної травматизації, наприклад, при оформленнідокументів на пільги, передбачені законом, при зустрічі з некваліфікованими або травмованими фахівцями. Така вторинна травма може стати тригером для актуалізації всього комплексу попереднього травмівного досвіду особи, і тоді вже не обійтися без психологічної консультації чи психотерапії. В такому випадкцу фахівець може переадресувати особу до фахівця за спеціалізованою допомогою.

У багатьох психотерапевтичних підходах є інструменти для роботи з психотравмівним досвідом. Рекомендуючи консультативний чи психотерапевтичний підхід, потрібно враховувати потреби особи, її психологічні особливості, побажання (групова чи індивідуальна робота) і наявний резерв фахівців, що перебувають у зоні доступності особи.

2.1. Загальні принципи допомоги вимушеним переселенцям.

Загальні принципи допомоги вимушеним переселенцям розглядають через застосуванняправила: ≪Дивитися – Слухати – Спрямовувати≫. Кожна зона зосередження передбачаєз’ясування фахівцем потреб, важливих для відновлення життєдіяльності особи.

Дивитися: зона привернення уваги.

Стосовно ситуативних переселенців (у зоні екстремальних ситуацій):

•  голод, спрага, втома, поранення, травматизація, хвороба;

•  одяг, речі першої необхідності;

•  зв’язки з родиною, соціальні зв’язки (односельці, сусіди з однієї вулиці, однокласники тощо);

•  діти без супроводу дорослих;

•  нестабільні емоційні реакції, що діагностуються візуально.

Стосовно вимушених переселенців (у зоні постійної дислокації):

•  голод, втома, доглянутість;

•  відповідність одягу стосовно сезону та погоди;

•  охайність;

•  комунікативні прояви взаємодії між членами родини;

•  емоційні прояви.

Слухати: зона з’ясування потреб

Для ситуативних переселенців (у зоні екстремальних ситуацій):

•  наявність страху та відчуття небезпеки;

•  потреба в психологічній підтримці;

•  потреба конкретної допомоги;

•  специфічні потреби (наприклад, у хворих на цукровий діабет, вагітних жінок тощо).

•  діти яких не супроводжують дорослі, необхідно отримати максимальну інформаціюстосовно членів їхніх сімей або інших близьких осіб.

Для вимушених переселенців (у зоні постійної дислокації):

•  з’ясування нагальних потреб у проживанні в місцях вимушеного переселення;

•  визначення позиції переселенця щодо його власної відповідальності за своє життя, свою реалізацію та сім’ю;

•  визначення психологічних та матеріальних ресурсів переселенця.

Спрямувати: зона дії

Для ситуативних переселенців (у зоні ектремальних ситуацій):

•  надання інформації про події та прогноз щодо подальшого їхнього розвитку;

•  надання інформації про центри практичної допомоги;

•  надання точної інформації про те, яка буде надана біженцям допомога в місцяхпризначених для постійної дислокації;

•  місця спрямування людей із вразливих груп;

•  забезпечення допомогою або інформацією щодо установлення звя’зків та контактівіз рідними;

•  спрямування у центри психологічної допомоги осіб, що пережили насильство.

Для вимушених переселенців (у зоні постійної дислокації):

• забезпечення інформацією щодо діяльності соціальних служб;

• волонтерських та благочинних організацій;

•  коучинг наявних матеріальних ресурсів;

•  коучинг наявних психологічних ресурсів;

•  інформація щодо працевлаштування, місця служб зайнятості, курсів перекваліфікації;

•  спрямування на відвідування груп підтримки та взаємодопомоги;

•  за необхідності спрямування в центри психологічної та психотерапевтичної допомоги, або медичні центри.

ІІІ. Допомога внутрішньо переміщеним дітям та підліткам.

Зазвичай, особливої уваги в екстремальній ситуації потребуютьдіти, у тому числі підлітки. Діти та підлітки, які розлучилися зі своїми батьками або піклувальниками, в першу чергу потребують турботи з боку оточуючих і допомоги в задоволенні основних життєвих потреб.

Те, як діти реагують на труднощі кризи, залежить від їх віку та рівня розвитку. Це також залежить від того, як взаємодіють з ними їхні батьки, піклувальники та інші дорослі. Наприклад, маленькі діти не здатні повністю зрозуміти, що відбувається навколо, і особливо потребують підтримки дорослих.Зазвичай діти справляються краще, коли поруч знаходяться сильні, спокійні дорослі. У дітей і підлітків виявляються такі ж реакції дистресу, що й у дорослих. Але в них також можуть виникати деякі з наступних специфічних реакцій:

•  Маленькі діти можуть повернутися до поведінки, що притаманна більш ранньому віку (наприклад, смокчуть палець або мочаться в ліжко), можуть чіплятися за батьків або піклувальників, а також менше займатися іграми або повторювати одну і ту ж гру, пов'язану з тривожними подіями.

•  Діти шкільного віку деколи вважають себе винуватцями негативних подій, у них виникають нові страхи, вони стають менш доброзичливими і привітними, відчувають себе самотніми або надто стурбовані захистом або порятунком людей в умовах кризи.

•  Підлітки можуть «нічого не відчувати», вважати, що вони відрізняються від своїх ровесників або ізольовані від них, здійснювати ризиковані вчинки або проявляти негативізм.

Члени сім'ї, батьки й опікуни – важливе джерело захисту та емоційної підтримки для дітей. Діти, розлучені зі своїми близькими, під час кризової події опиняються в незнайомому місці, в оточенні незнайомих людей. Вони часто сильно налякані і не в змозі правильно оцінити ризик і небезпеку навколо них. Важливим першим кроком є возз'єднання тих дітей, у тому числі підлітків, хто залишився без сімейного нагляду, з їхніми близькими. Якщо діти перебувають разом з батьками, треба намагатися підтримувати дорослих в турботі про дітей.

До основних проблем, які можуть спостерігатися у дітей-переселенців, належать:

• порушення когнітивних процесів (погіршення пам’яті, труднощі концентрації уваги, розлади мислення);

• невротичні реакції (стресове виснаження, фобічні реакції, порушення сну й апетиту;

• функціональні розлади (регрес поведінки та психосоматичні розлади);

• емоційні та поведінкові порушення (реакції протесту, підвищена плаксивість та капризність, часті зміни настрою);

• проблеми, пов’язані зі спілкуванням (несформованість адекватних соціально-комунікативних навичок, страх і недовіра або агресія і дратівливість стосовно оточення, можлива надмірна залежність від думок довколишніх);

• порушення стосунків у сім’ї, коли зміна соціальної ситуації та обов’язків у сім’ї часто змушує дітей і підлітків «включатися» в дорослі проблеми (до них вони можуть бути не готові).

Допомога дітям-переселенцям передбачає:

• Забезпечення умов для оптимального розвитку (створення безпечної та сприятливої ситуації для розвитку дитини через роботу з усіма членами сім’ї, забезпечення стимулювальних соціальних контактів і можливостей для розкриття її здібностей):

  • • створення сприятливого соціально-психологічного клімату в закладі освіти та оптимізація змісту і форм психологічної просвіти педагогічних працівників, батьків;

    • застосування міжсекторальної взаємодії і мультидисциплінарного підходу до вирішення проблем, які виникають (за потреби звернутися до закладів і установ охорони здоров’я, підрозділів служби з надзвичайних ситуацій тощо з пропозицією співробітництва та координації дій у справі надання психологічної допомоги тим, хто її потребує);

    • залучення до надання психологічної допомоги висококваліфікованих фахівців, практичних психологів, соціальних педагогів, психотерапевтів.

• Стимулювання розвитку через підтримку дитини:

  • • забезпечення індивідуального супроводу працівниками психологічної служби системи освіти всіх, без винятку, дітей, вихованців, здобувачів освіти, студентів зазначених категорій та надання їм необхідної корекційної, реабілітаційної і соціально-педагогічної допомоги;

    • залучення постраждалих дітей до участі в діяльності позашкільних закладів освіти з метою створення умов для їх самореалізації та проведення діагностичної і корекційно-відновлювальної роботи з ними практичних психологів цих закладів;

    • робота з дітьми зазначених категорій під час літнього оздоровлення у таборах відпочинку, закладах освіти, місцях тимчасового перебування;

    • залучення вихованців, здобувачів освіти, студентів зазначених категорій до активної виховної і розвивальної діяльності впозаурочний час.

•   Усунення перешкод для розвитку дитини: 

  • • соціально-педагогічна допомога сім’ям вимушених переселенців у налагодженні соціальних зв’язків із місцевими закладами охорони здоров’я і працевлаштування, соціальних служб, закладів і установ освіти, забезпеченні дітей навчальними посібниками, підручниками, іншим навчальним приладдям;

    • надання соціально-педагогічної і психологічної допомоги першокурсникам закладів фахової передвищої освіти( ЗФПО) та закладів професійної (професійно-технічної) освіти (ЗП(ПТ)О) щодо адаптації до нових умов освітнього процесу та налагодження побутових умов їх проживання і встановлення нових соціальних зв’язків у закладі освіти і за його межами;

    • недопущення своїми діями чи бездіяльністю вторинної травматизації учасників освітнього процесу та, за потреби, перенаправлення дітей, батьків і педагогів до інших спеціалістів.

Як дорослі можуть допомогти дітям відповідно віку.

Немовлята. Тримайте їх у теплі і безпеці. Тримайте їх подалі від гучного шуму і хаосу. Частіше обіймайте і притискайте їх до себе. По можливості дотримуйтесь графіку годування і сну. Говоріть спокійним та лагідним голосом.

Діти раннього віку. Приділяйте їм більше часу та уваги. Постійно нагадуйте їм, що вони знаходяться в безпеці. Поясніть, що вони не винні у події. Намагайтеся не розлучати дітей з тими, хто піклується про них, з братами, сестрами та близькими. По можливості виконуйте звичні процедури і дотримуйтеся режиму. Простими словами відповідайте на питання про те що сталося, без страшних подробиць. Дозвольте дітям триматися поруч з дорослими, якщо їм страшно і вони чіпляються за дорослих. Будьте терплячими з дітьми, які повертаються до поведінки, притаманної більш молодшому віку, наприклад, смокчуть палець або мочаться в ліжко. По можливості створіть умови для ігор і відпочинку.

Діти старшого віку і підлітки. Приділяйте їм час та увагу. Допоможіть їм займатися звичними справами. Поясніть, що сталося і що відбувається зараз. Дозвольте їм сумувати, не чекайте, що вони виявляться сильнішими. Вислухайте їх міркування і страхи без засуджень і оцінок. Чітко визначте правила поведінки і поясніть чого чекаєте від них. Запитайте, чого вони побоюються, підтримайте їх, обговоріть, як краще вчинити, щоб залишитися неушкодженим. Заохочуйте їх прагнення приносити користь оточуючим і надавайте таку можливість.

Також майте на увазі, що діти часто збираються навколо місця події і можуть стати свідками жахливих подій, навіть якщо вони або їх батьки або піклувальники безпосередньо не постраждали. У хаосі кризи дорослі часто поглинені своїми турботами і не можуть уважно стежити за тим, чим зайняті діти, що вони бачать або чують. Постарайтеся захистити дітей від трагічнихдій або розповідей очевидців.

Що говорити і робити для допомоги дітям

• •  Підтримуйте перебування в сім'ї:

    • • Забезпечуйте перебування дітей разом з батьками та родичами, не дозволяйте розлучати їх.

      • Якщо з дітьми немає дорослих, передавайте їх на піклування надійної мережі або служби захисту дітей. Не залишайте дитину без нагляду.

      • Якщо на місці немає служби захисту дітей, слід вжити заходи, аби знайти їх близьких про них подбати. або зв'язатися з іншою родиною, яка може

• •  Забезпечуйте безпеку:

    • • Захищайте дітей від трагічних сцен, наприклад, від виду важких ран або катастрофічних руйнувань.

      • Захищайте дітей від травмуючих оповідань про подію.

      • Захищайте дітей від репортерів і від розпитувань сторонніх людей, що не входять в групи порятунку.

• •  Слухайте, говоріть й організуйте дозвілля:

    • • Зберігайте спокій, говоріть м'яко, будьте привітні з дітьми.

      • Вислухайте, що вони думають про події.

      • Під час розмови намагайтеся перебувати на рівні їх очей, використовуйте прості, зрозумілі їм слова і пояснення.

      • Назвіться - назвіть своє ім'я і скажіть, що прийшли допомогти.

      • Дізнайтеся ім'я дитини, звідки вона і інші подробиці, які допоможуть знайти його близьких та членів сім'ї.

      • Якщо з дитиною є батько або піклувальники, допоможіть їм забезпечити необхідну турботу.

      • Якщо Ви перебуваєте з дітьми певний час, постарайтеся залучити їх в гру або просто поговоріть на цікаві для них теми з урахуванням віку.

Пам'ятайте, що у дітей також є власні ресурси для подолання труднощів. Дізнайтеся у них, як вони справляються з труднощами, підтримуйте використання позитивних стратегій і допомагайте їм уникнути негативних. Діти старшого віку і підлітки часто здатні надати допомогу в кризовій ситуації. Якщо ви знайдете безпечні способи залучити їх до надання допомоги, це допоможе їм в більшій мірі відчути контроль над ситуацією.

Соціально-психологічний супровід дітей-переселенців має бути спрямований на забезпечення успішної адаптації дітей у закладі освіти.

ІV. Психологічний супровід здобувачів освіти в умовах освітнього

процесу.

4.1. Напрями роботи у психологічному супроводі дітей-переселенців під час освітнього процесу.

Психологічний супровід здобувачів освіти має включати в себе такі напрями роботи:

1. Психодіагностика з використанням невербального спостереження за реакцією дитини під час спілкування з практичним психологом, тілесними сигналами несвідомих процесів (приховані емоції, витіснені, але актуальні переживання), аналіз висловлень дитини (особисте ставлення дитини до травми і її значення для неї), проективних методик (виявляють актуальні процеси емоційно-вольової сфери, дозволяють зрозуміти, наскільки травма спотворила сприйняття себе та навколишнього світу, виявити особливості реакції на подію), опитувальника Басса-Дарки, симптоматичного опитувальника Ю. Олександровича, батьківської анкети для оцінки травматичних переживань дітей, тесту тривожності Спілбергера-Ханіна та інших методик, які пройшли експертизу відповідно до Положення про експертизу психологічного та соціологічного інструментарію, що застосовується в закладах освіти.

Психологічна діагностика здобувачів освіти здійснюється за згодою батьків чи осіб, які їх замінюють.

2. Психологічне консультування здобувачів освіти передбачає індивідуальну та групову психоконсультаційну допомогу. Для елімінації травматичного стресу використовують емпатійне слухання як засіб, що знімає частину внутрішньої емоційної напруги. Якщо дитині необхідно проговорити, емоційно відреагувати на переживання, що накопичилися з приводу травми, то використання цього прийому допомагає їй відчути себе почутим, легалізувати травмуючі переживання у відповідь на емоційну підтримку і прийняття з боку практичного психолога.

3. Психолого-педагогічне консультування батьків здобувачів освіти. В основному консультування спрямоване на розвиток можливостей сімейної психокорекції посттравматичного стресового розладу, підвищення адаптивних можливостей самих батьків.

4. Психолого-педагогічне консультування і просвіта педагогічного колективу закладу освіти з питань супроводу дітей з метою безпечного та дружнього середовища у закладі.

5. Психокорекція спрямована на допомогу дитині бути над ситуацією, навчити її пристосовуватися до дійсності і долати психотравмуючі впливи. В її основі – використання комплексу психокорекційних методик: заняття в арт-студії, навчання прийомам релаксації і зняття м'язової напруги, психокорекційні вправи, соціально-психологічні тренінги, різні прийоми групової та індивідуальної арт-терапевтичної корекції (фіксація травмуючих переживань у формі малюнка, метафори, складеної дитиною про себе історії дозволяє направити в певне русло емоційну енергію, знизити її руйнівний потенціал, зробити керованою і доступною для терапевтичного розуміння свідомості дитини).

У процесі роботи необхідно дотримуватися вимог відповідних методик та Етичного кодексу психолога!!!

4.2. Рекомендації педагогам, які навчають дітей-переселенців.

У педагогів виникла необхідність пояснювати дітям, що відбувається, як реагувати на конфлікти між дітьми, як втриматися від надання оцінок, як не нашкодити дітям, а навпаки, бути корисними.

Варто знати, що як би дітей не оберігати від інформації, вона до них буде надходити, оскільки діти мають доступ до мережі Інтернет, різних груп у месенджерах, телебачення і мають змогу спілкуватися з однолітками та отримувати від них інформацію.

Тому доцільно, якщо дорослі будуть також до дітей доносити важливу інформацію, при цьому враховуючи вікові особливості спілкування.

Основною допомогою в надзвичайних ситуаціях для дітей є:

•  відповідна віку фактична інформація;

•  зрозумілі, відкриті пояснення того, що відбувається, і, можливо, неоднократне повернення до цієї розмови;

•  допомога у висловленні своїх почуттів через розмову, гру, малюнок тощо;

•  дитина може потребувати поради, як реагувати на запитання інших дітей (наприклад, якщо хтось із батьків постраждав чи загинув чи, можливо, через інші обставини);

•  відпочинок, заняття улюбленими справами, що викликають задоволення;

•  загальна підтримка як у сім'ї, так і в закладі освіти;

•  звичний розпорядок дня для відновлення відчуття спокою;

•  регулярні запевнення, що все буде добре, що близькі люди піклуються і

• дбають про безпеку.

Діти молодшого шкільного віку відображають у грі все, що відбувається навколо. Гра для дітей - це можливість впоратися з ситуацією, яка вже склалася чи може мати місце. Гра для дитини - це дуже важлива «робота». Але робота особлива, вона одночасно приносить задоволення, розвиває танавчає, в водить у суспільство. У грі діти моделюють доросле життя і його конфлікти та відображають суспільні конфлікти. Діти в одну й ту ж саму гру будуть грати стільки разів, скільки їм потрібно. Вони самі розподіляють, хто яку роль виконуватиме, і добре орієнтуються в правилах, які створюють. З часом активність та актуальність гри буде знижуватися, і діти захопляться новою грою.

Будь-яка інформація повинна бути подана дитині відповідно до її віку та рівня розвитку. Надлишок відомостей може залякати дитину і викликати страх та почуття беззахисності. За будь-яких умов не потрібно ділитися з дітьми необгрунтованими чутками чи недостовірною інформацією.

Необхідно обговорювати з батьками можливі реакції дітей на події, тривоги та страхи у зв'язку з ними та як це відображається в поведінці дитини. Серед дітей у класі можуть бути ті, хто втратив батька чи матір через події в державі. Такі діти можуть переживати втрату, і в такий період у них може знизитись успішність, можуть бути складнощі з концентрацією уваги, пригнічений емоційний стан.

Ні в якому разі не потрібно давати таким дітям ярлик «проблемна» дитина. Важливо побачити в ній особистість, яка реагує на пережиту втрату.

Варто робити все для того, щоб діти в класі знали про те, що в якоїсь дитини постраждали чи загинули батько чи мати, і тактовно підходити до обговорення такого питання. Якщо втрати в класі обговорюються, - це дає можливість навчатися дітям висловлювати співчуття і дбайливо ставитися до тієї дитини, яка втратила когось із батьків.

Треба вміти розпізнавати ознаки, які вказують на те, що дитина переживає втрату або має депресивні прояви. Ці ознаки не варто залишати без уваги, а краще звернутися по допомогу до фахівців, повідомити близьких, або опікунів.

У період надзвичайних ситуацій, які викликають багато тривоги та не мають остаточного вирішення, певний час особливо важливою є всебічна підтримка дітей:

• Емоційна підтримка. Це перше, що спадає на думку, коли ми думаємо про підтримку, яку нам надають інші люди. Якщо в дорослих виникають проблеми на роботі, члени сім'ї або друзі будуть кожного дня питати, як себе людина почуває та казати їй, що підтримують її. Це ж саме можна робити і з дітьми. Інколи діти настільки переживають за своїх близьких,що бояться ставити їм запитання або не зв ертаються по підтримку, тому що вважають, що цим вони засмутять близьку їм людину. Тому вчителям потрібно бути уважними до своїх учнів і бачити, хто з них потребує особливої уваги.

*  Активне слухання. Допомагаємо дитині впоратися з її почуттями. Дитині потрібно, щоб її почуття розуміли та поважали: для цього необхідно спокійно та уважно вислухати дитину; можна визнавати почуття дитини словами «так», «зрозуміло»; можна назвати почуття: «ти стурбований», «ти засмучена», «ти сердитий».

 *  Покажіть, що розумієте бажання дитини. Дайте їй можливість уявити це: «Я б хотіла, щоб такого не було, щоб все у нас було спокійно і не потрібно було переживати за батьків/чи через цю ситуацію» (приклад).

*  Уміння ставити запитання, які спонукають дитину до розмови: «Я уважно тебе слухаю», «Це важливо, що ти розповідаєш», «Міг би ти розповісти про це більше».

 *  Встановлення відносин, що базуються на довір’ї.

*  Уміння концентрувати увагу на можливостях та рішеннях, а не на проблемах.

*  Спостереження за поведінкою дитини.

* Розуміння та правильне використання невербальних засобів вияву почуттів; терпиме та неупереджене ставлення.

*  Чуйність та співчуття.

• Практична допомога. Допомогти впоратися з різними завданнями повсякденного життя. Інколи події так впливають на дитину, що їй важко концентрувати увагу на завданні. Розуміння цього та допомога виконувати складні завдання є важливим елементом підтримки.

*  Обмін думками, ідеями. Досвід та думки інших людей про певні ситуації можуть бути корисними. Діти можуть використовувати героїв книжок чи фільмів, історичних персонажів інших людей для обговорення того, як би вони себе поводили в тій чи іншій ситуації. Обмін думками з дітьми щодо тієї чи іншої ситуації допомагає їм, оскільки вчить дивитися на ситуації, події з різних точок зору і надає можливість висловлювати власні погляди.

*  Пошук та обробка інформації. Діти підліткового віку можуть шукати різну інформацію про події, досліджувати історичні підґрунтя того, що відбувається, узагальнювати отримані знання і представляти як невеличкі проекти, які можна буде розглянути під час виховної години. Така форма роботи також є підтримкою, оскільки допомагає спрямувати енергію в певному напрямі.

Чому дітям інколи важко спілкуватися? Багато дітей не звикли розповідати дорослим про те, що вони відчувають, і на це можуть бути різні причини. У багатьох дітей може бракувати досвіду говорити про себе, і вони просто не знають слів, якими могли б описати події, як і що вони відчувають. Дітям, які зазнали випробувань, зазвичай складно про них говорити. Вони бояться, що деякі почуття будуть сильніші за них. Діти, які дуже гостро відчули ворожнечу, можуть бути підозрілими, можуть не бажати спілкуватися тому що побоюються бути свареними. Деяким дітям буваєсоромно за те, що сталося. У такому випадку варто дуже тактовно запрошувати дітей до діалогу.

Діти почувають себе краще, коли бачать, що дорослі створюють середовище, в якому є повага. Якщо ж демонструвати повагу до дітей та послідовність у своїх відносинах з дитиною, то цим дорослий доводить, що йому можна довіряти. Це дуже важливо, бо інакше діти не напрацюють позитивних почуттів до свого оточення і до свого майбутнього. Інколи можна допомогти, просто вислухавши дитину.

Перехід до нової школи може викликати в дитини почуття страху та розгубленості. Дитина може трохи опановувати себе з ними на уроках, а от на перерві почуватися самотньою, бо ще не встигла знайти друзів. Тому важливо облаштувати місце, де дитина може побути сама, якщо не хоче гратися з іншими дітьми на майданчику. Поступово варто допомагати дитині інтегруватися в шкільний колектив.

Залучення дітей до активного життя класу та школи дасть можливість скоріше адаптуватися та знайти друзів.

Педагоги є головним джерелом підтримки дітей. Якщо з якихось причин вчителю складно спілкуватися з дітьми щодо травмуючих подій, то можна попросити про допомогу шкільного психолога чи соціального педагога. Важливо не залишати дітей без допомоги та підтримки дорослих, які найперше повинні її надати.

Потрібно підтримувати віру в дитини, що ситуацію буде розв’язано. Мине час, і замість розпачу та печалі прийде розуміння та досвід.

4.3. Рекомендації батькам дітей внутрішньо переміщених осіб.

Підтримка, яку надають дитині протягом і після неприємних або травматичних подій батьки, родичі та дорослі друзі сім’ї, є вирішальним чинником у подоланні негативних наслідків травматичного стресу в дітей.

Прислухаючись до того, що відбувається, батьки можуть знайти шляхи допомоги дитині впоратися зі своїми почуттями.

Якщо батьки можуть бути разом з дітьми, дітям набагато легше. Дорослі, які говоритимуть з дітьми про події і сприйматимуть їх почуття, допоможуть дітям пережити травматичний стрес з меншими втратами:

• не потрібно без особливих причин водити дитину в місця масового скупчення людей. Це може підвищити рівень її тривоги. За умови відвідування таких місць необхідна обов’язкова присутність спокійного дорослого, пояснення дитині, куди і навіщо ви йдете.

• не варто дозволяти дитині наодинці дивитися телевізійні новини. Чим менше теленовин із місць страшних подій побачить дитина, тим краще.

• необхідно створити атмосферу безпеки (обіймати дитину якомога частіше, розмовляти з нею, брати участь в іграх з нею);

• перегляд разом з дитиною «хороших» фотографій дозволить звернутися до приємних образів з минулого, послабить неприємні спогади.

• необхідно читати книжки – оповідання і казки, у яких описано сюжети подолання героями страху.

• якщо дитина відчуває тривогу або страх, потрібно створити спокійну атмосферу, ненав’язливий фізичний контакт (обійняти, взяти за руку), тепло укрити, дати теплий чай. Важливо говорити, що ви – поруч, що все добре, що вона у безпеці.

•  якщо дитина особливо «не слухає», виявляє надмірну активність з незрозумілих причин, кричить або сміється, – постарайтеся не відповідати агресивно. Можливо, рухова активність допомагає дитині впоратися зі стресом.

• пам’ятайте, дитині можуть снитися кошмарні сновидіння. Підтримайте її, вислухайте і заспокойте, переконайте, що в цьому немає нічого страшного, що це лише сон.

• говоріть з дитиною про ті почуття, яких вона зазнала або відчуває. Ви можете сказати, що багато людей відчували тривогу, страх, гнів, безпорадність і що ці почуття нормальні. Розмову про почуття можна супроводжувати малюванням на вільну тему або ліпленням. А потім необхідно обговорити, що намальовано, що це означає, яким буде розвиток сюжету, як далі житиме персонаж, як йому допомогти.

• потрібно бути готовими раз за разом обговорювати одні і ті ж проблеми з дитиною.

Пам’ятайте, що частині дітей з різних причин не вдається впоратися із наслідками травматичного стресу самостійно, тому вони потребують професійної допомоги.

V. Допомога особам з порушеннями здоров'я або з функціональними

(фізичними чи психічними) обмеженнями.

У цю групу входять особи похилого віку, вагітні жінки, люди з розумовими розладами, з порушеннями зору і слуху, які не здатні пересуватися самостійно.

Такі люди не завжди здатні самі подбати про себе, тому можуть потребувати захисту та особливої допомоги щоб дістатися до безпечного місця, отримати медичну допомогу та інші послуги.

Переживання, пов'язані з кризовою подією, часто погіршують стан здоров'я людей, які страждають на артеріальну гіпертонію, хворобу серця, астму, психічні розлади та інші захворювання. Якщо вагітні жінки відчувають сильний стрес це позначається на перебігу вагітності, на здоров'я жінки або дитини. Людям, не здатним пересуватися самостійно або зі зниженим зором або слухом, буває складно знайти близьких або звернутися за допомогою до служб.

Надаючи допомогу людям з хронічними захворюваннями або інвалідністю, треба діяти наступним чином:

• допомогти дістатися до безпечного місця;

• допомогти задовольнити нагальні потреби (їжа, чиста вода, можливість догляду за собою або зведення укриття з матеріалів, які роздають служби порятунку); 

• розпитати про наявні захворювання і про необхідні ліки. Допомогти отримати ліки або медичну допомогу;

• у разі потреби залишитися поруч або знайти того, хто може залишитися поруч та подбати про цю людину. Сприяти направленню в установу, де людині можуть надати необхідну допомогу;

• повідомити людей як можна отримати допомогу чи послуги.

VI. Зміст роботи соціального педагога з вимушеними

переселенцямита їх сім’ями в сучасних соціальних умовах.

Соціально-педагогічна робота з вимушеними переселенцями та їх сім’ями є різновидом соціально-педагогічної діяльності, спрямованої на:

•  забезпечення соціальної підтримки та здійснення соціального захисту вимушених переселенців та їх сімей;

•  зміцнення та активізацію їх адаптаційного потенціалу;

•  створення сприятливих умов для їх життєдіяльності;

•  забезпечення тривалих соціальних стосунків;

•  налагодження механізмів самоорганізації і саморозвитку;

•  допомоги членам сімей вимушених переселенців у їх позитивній соціалізації.

Саме тому соціально-педагогічну роботу з сім’ями вимушених переселенців, як і будь-який різновид діяльності, можна розглядати як ряд практичних заходів, побудованих на основі певних цілеспрямованих теоретичних засад.

Необхідно зазначити, що об’єктом соціально-педагогічної діяльності виступають вимушені переселенці та їх сім’ї, і їх безпосереднє оточення.

Зокрема соціально-педагогічну роботу з вимушеними переселенцями здійснюють соціальні педагоги та соціальні працівники. Вони виступають суб’єктами соціально-педагогічної роботи.

Мета соціально-педагогічної роботи з сім’ями вимушених переселенців полягає у:

1) забезпеченні доступності комплексу послуг для вимушених переселенців і їх сімей;

2) наданні допомоги переселенцям у набутті навичок адекватного поводження в новому соціальному середовищі, частиною якого є найближче оточення (родичі, сусіди, близькі);

3) мінімізація негативних наслідків або навіть повне розв’язання проблем сім’ї або особи;

4) усунення труднощів, пов’язаних з адаптацією сім’ї до нових умов навколишнього середовища;

5) надання ефективних гуманітарних послуг з метою поліпшення якості життя сімей вимушено переміщених осіб.

До основних завдань соціально-педагогічної роботи з сім’ями вимушених переселенців можна віднести:

• надання соціальної допомоги вимушеним переселенцям;

• сприяння інтегруванню вимушених переселенців в соціальне середовище, в яке вони потрапляють;

• створення спрощених процедур реєстрації, отримання житла, працевлаштування, відновлення бізнесу тощо.

Виділяють наступні напрями соціально-педагогічної роботи з даною категорією осіб:

•  всебічне вивчення сімей вимушених переселенців: аналіз існуючого становища сім’ї та визначення її основних потреб;

•  вивчення потенційних можливостей сім’ї та вплив на неї зовнішніх факторів для подальшої роботи;

•  організація взаємодії з проблемними сім’ями: підтримка дітей з сімей вимушених переселенців; сприяння у вирішенні проблем;

• посередництво між сім’єю та різними установами (школа, громадські організації);спонукання особистості до самоорганізації і самостійного вирішення окремих проблем.

Ефективні методи збору інформації на даному напрямі роботи:

- бесіда;

- спостереження;

- опитування експертів;

- інтерв’ю;

- невербальний діагноз;

- вивчення документів;

- контент-аналіз;

- анкетування.

Щодо форм роботи з сім’ями вимушених переселенців, то можна охарактеризувати наступні:

•  індивідуальні, що дають можливість клієнту тет-а-тет розповісти про свої проблеми, про які він не зміг би розповісти в присутності інших (конфіденційна інформація);

•  групові, за яких робота здійснюється за принципом взаємодопомоги або методу «рівний-рівному».

Основними методами роботи є:

1.  Соціально-педагогічна допомога, підтримка, профілактика: вибір програми і плану дій; обговорення альтернативних шляхів вирішення проблеми; допомога в організації виходу з проблеми; координація зусиль найближчого оточення особистості; створення групи підтримки.

2.  Корекція відносин та реабілітація: моделювання ситуації для вирішення подібних проблем в майбутньому; моделювання сфер успішної діяльності (ті, в яких сім’я зможе себе реалізувати);підтримка ініціатив як всієї сім’ї, так і окремого члена зокрема; відновлення втрачених вмінь клієнта (при травмі разом з іншими спеціалістами) та повернення людини до нормального життя.

3.  Консультування.

4.  Підтримка.

5.  Сімейна терапія.

Необхідно зазначити, що зміст роботи соціального педагога з вимушеними переселенцями та їх сім’ями являє собою послідовність етапів щодо вирішення їх проблем із використанням найбільш ефективних форм, методів та засобів діяльності. 

Етапи вирішення проблем: Формування банку даних про вимушених переселенців та їх сімей.

Діагностика проблем.

Розробка програми діяльності з сім'єю.

Забезпечення умов реалізації програми.

Завершення програми

Соціально-педагогічна робота набуватиме свого розвитку при врахуванні таких принципів:

 добровільність (допомога має надаватися, виходячи з добровільного звернення);

 своєчасність;

 персоналізація (допомога повинна здійснюватися персонально кожній особистості);

 повага (допомога не повинна принижувати честь і гідність людини, її самооцінку і самоповагу);

 активізація клієнта (основний зміст допомоги полягає в оволодінні людиною спроможністю до самостійного вирішення своїх проблем);

 комплексність (надається допомога, яка має бути спрямована на зняття небажаної емоційної напруги і на ліквідацію причин, які викликають такий стан у людини)

Безумовно, провідним виконавцем соціально-педагогічної роботи з вимушеними переселенцями та їх сім’ями є соціальний педагог.

Слід зазначити, що соціальний педагог у роботі з сім’ями вимушених переселенців повинен дотримуватися таких груп цінностей:

• цінності, які відображають специфіку професійної діяльності альтруїстичного характеру (допоможи тому, хто потребує допомоги);

• цінності етичної відповідальності перед професією (соціальний педагог і соціальний працівник захищає гідність і цілісність професії, дотримується етичних принципів і норм, примножує знання і розширює місію соціально-педагогічної роботи);

• цінності, пов'язані з потребами самореалізації, самоствердження, самовдосконалення особистості соціального педагога і досягнень у професійній діяльності.

Для вимушених переселенців та їх сімей характерною ознакою єсоціальна дезадаптація, а звідси випливають її прояви: агресивна поведінка, конфлікти з вчителями і ровесниками, вживання алкоголю і наркотиків, здійснення правопорушень (бійки, крадіжки й ін.) невідвідування школи, бродяжництво, спроби суїциду та ін.

Робота соціального педагога, сама по собі, є вкрай важкою. Він завжди повинен бути в курсі всіх актуальних проблем, знати ефективні способи їх вирішення або мінімізувати негативні наслідки.

Основним змістом роботи соціального педагога з вимушеними переселенцями та їх сім’ями, є створення атмосфери співробітництва та партнерства.

Загалом, для соціального педагога який працює з сім’ями вимушених переселенців слід мати наступні якості:

1. Високий професіоналізм, компетентність у різноманітних проблемах, високий рівень загальної освіти і культури (в тому числі і духовної), володіння суміжними спеціальностями і знаннями з педагогіки, психології, юриспруденції та ін.

2. Доброта, любов до людей, душевність, доброзичливість, чуйність, бажання прийняти чужий біль на себе, милосердя, людяність, відчуття співпереживання і емпатія.

3. Комунікабельність, вміння правильно зрозуміти людину і поставити себе на її місце, гнучкість і делікатність, тактовність у спілкуванні, вміння слухати, спроможність підтримати іншого і стимулювати його на розвиток особистих сил, вміння викликати довірливе ставлення до себе, організаційні здібності.

Останні є, мабуть, найбільш важливими, оскільки вони залежать, в більшій мірі, від внутрішнього світу людини. Якщо компетентність можна напрацьовувати, то дотримуватися толерантності та емпатії – не завжди.

З метою надання допомоги та вирішення соціальних проблем всі сім’ї вимушених переселенців підлягають соціальному інспектуванню, в результаті якого вивчаються їх потреби, у разі необхідності сім’ї беруться під соціальний супровід. Для вирішення проблемних питань переселенців залучаються всі суб’єкти соціальної роботи, благодійні та громадські організації.

Завдяки всьому вище зазначеному можна сформулювати такі узагальнювальні положення:

•  робота соціального педагога повинна регламентуватись такими принципами:

  • • •  добровільності,

      •  своєчасності;

      •  персоналізації,

      •  поваги,

      •  активізація клієнта;

•  соціальний педагог у роботі з сім’ями вимушених переселенців повинен дотримуватися таких груп цінностей:

  • • •  цінностей, що відображають специфіку професійної діяльності альтруїстичного характеру,

      •  цінностей етичної відповідальності перед професією,

      • цінностей пов'язаних з потребами самореалізації, самоствердження, самовдосконалення особистості соціального педагога і потребами клієнта;

•  зміст роботи соціального педагога з вимушеними переселенцями та їх сім’ями являє собою послідовність етапів:

  • • •  формування банку даних про вимушених переселенців та їх сімей;

      •  діагностика проблем;

      •  розробка програми діяльності з сім’єю переселенця;

      •  забезпечення умов реалізації програми;

      •  завершення програми;

•  основними методами роботи педагога з вимушеними переселенцями та їх сім’ями є:

  • • • соціально-педагогічна допомога, підтримка, профілактика, корекція відносин та реабілітація, консультування;

      •  підтримка;

      • сімейна терапія.

VII. Корисні джерела, які стануть в нагоді фахівціям під час роботи

з внутрішньо переміщеними особами.

7.1. Методичні матеріали,створені методистами КЗ ДНМЦ ПС:

•  Буклети та плакати

https://drive.google.com/drive/folders/1tBsdln0epxXHggwW5-JjRyJwZZ_I1lHI?usp=sharing

•  Відеоматеріали та презентації 

https://drive.google.com/drive/folders/1--v2gt_0PgtRbGWzqvWJ2ov-StEwRpVG?usp=sharing

7.2. Корисні вебінари

• • Вебінар «Супровід дитини в умовах вимушеного переселення.Прийоми та методи первинної й короткотривалої психолого-педагогічної допомоги». https://www.youtube.com/watch?v=ojElb1WjJ4g&t=2s

  • Відкритий вебінар«Діти, війна, діти-переселенці. Як спілкуватися та допомогти дитині?» https://www.youtube.com/watch?v=-CFvKNH-JmM&t=97s

  • Вебінар «Психологічна допомога дітям, що пережили психотравмуючі події на війні» https://www.youtube.com/watch?v=jdgDSuUPVso

  • Вебінар «Технології надання екстреної психологічної допомоги школярам» https://vseosvita.ua/webinar/tehnologii-nadanna-ekstrenoi-psihologicnoi-dopomogi-skolaram-422.html

  • Вебінар «Робота з дитячою тривогою. Алгоритм проведення корекційних занять» https://vseosvita.ua/webinar/robota-z-ditacou-trivogou-algoritm-provedenna-korekcijnih-zanat-360.html

  • Вебінар «Забезпечення емоційного здоров’я здобувачів освіти та педагогів» https://vseosvita.ua/webinar/zabezpecenna-emocijnogo-zdorova-zdobuvaciv-osviti-ta-pedagogiv-354.html

  • Вебінар«Перша психологічна допомога. Алгоритм дій» https://www.youtube.com/watch?v=mj0iRXkjGR8

  • Онлайн вебінар «Психологічна допомога постраждалим та АРТ-терапевтичні техніки в роботі з травмою та горем» https://www.youtube.com/watch?v=G1Se-inKFSY&t=17s

  • Вебінар «Психологічна допомога дітям, що пережили психотравмуючі події на війні» https://www.youtube.com/watch?v=jdgDSuUPVso

  • Вебінар: «Співпраця психолога та педагога в роботі з дітьми під час війни» https://www.youtube.com/watch?v=fgnkW3WpRTU

  • Вебінар: «Використання арттерапевтичних технологій у роботі із дитячими страхами»

  • https://www.youtube.com/watch?v=i3807ndNY5Q

Список використаної літератури

1. Психосоціальна допомога внутрішньо переміщеним дітям, їхнім батькам та сім’ям з дітьми зі Сходу України : посіб. для практиків соціальної сфери / Мельник Л.А. та ін. ; за ред. Волинець Л.С. – К.: ТОВ «Видавничий дім «Калита», 2015. – 72 с.

2. Основи реабілітаційної психології: подолання наслідків кризи. Навчальний посібник. Том 3. – Київ, 2018. – 236 с.

3. Кейс-менеджмент внутрішньо-переміщених осіб: методичні рекомендації / Автор-упорядник: Гусак Н.Є. – К., 2015. — 62 с.

4. Досвід надання допомоги дітям і сім’ям - жертвам військового конфлікту: практ. посіб. / І.О. Корнієнко, І.М. Лісовецька, Ю.А. Луценко, Д.Д. Романовська. – Київ: УНМЦ практичної психології і соціальної роботи, 2017. – 152 c.

5. Кобзін Д., Левкіна Г., Луньова О., Черноусов А., Щербань С.Методичний посібник з оцінювання потреб ВПО у громадах — Харків,Харківський інститут соціальних досліджень (ХІСД). —2020. — 246 с.

6. Бочкор Н. П. Соціально-педагогічна робота з дітьми у конфліктний та постконфліктний період : метод. рек. / Н.П. Бочкор, Є.В. Дубровська, О.В. Залеська та ін.. – К. : МЖПЦ «Ла Страда-Україна», 2014. – 84 с.

7. Магомед-Емінов М. Ш. Екстремальна психологія / М. Ш. Магомед- Емінов. – М. : Психоаналітична асоціація, 2006. – 576 с.

8. Прохоров О. О. Психология нерівноважних станів. / О. О. Прохоров. – М. : Інститут психології РАН , 2008. – 152 с.

9. Психологическая помощь в трудных и экстремальных ситуациях : учеб. пособие для студ. учреждений высш. проф. образования / Н. Г. Осухова. – 5-е изд., перераб. и доп. – М. : Издательский центр «Академия», 2012. – 320 с.

10. Створимо безпечне середовище для навчання та адаптації дітей-біженців : навч. мет. пос-к. / упорядн. [О. А. Возіянова, Григоренко О.П., Гуцаленко Т.В. та інші] – К. – ВГО «Розрада», 2012 – 130 с.

11. Тарабрина Н. В. Практикум з психології посттравматичного стресу / Н. В. Тарабрина. – СПб. : Пітер, 2009. – 272 с.

12. Щербатих Ю. В. Психологія стресу і методи корекції / Ю. В. Щербатих.– СПб. : Пітер, 2006. – 256 

13. Іванова О. Л., Пінчук І. Я., Хаустова О. О., Степанова Н. М., Чайка А.В., Пінчук А. О. Методичні рекомендації щодо надання першої психологічної допомоги сім’ям з дітьми, дітям, які перебувають/перебували у зоні збройного конфлікту/ /Підтримка реформи соціального сектору в Україні. URL: http://zn-upszn.at.ua/DOK/methodic.pdf

14. Психологічна допомога вимушеним переселенцям: Методичні рекомендації// Національний університет цивільного захисту України. URL: rda.hm.ua/files/4136_9730.doc

(Додаток до листа КЗ ДНМЦ ПС від 16.05.2022 No01/03-86)

Зміст

Вступ.

1. Перша психологічна допомога: поняття та принципи. 

2. Перша психологічна допомога під час воєнного стану дорослим.

2.1. Практичні вправи для дорослих щодо нормалізації психічного стану в умовах війни.

3. Перша психологічна допомога під час воєнного стану здобувачам освіти.

3.1. Практичні вправи для здобувачів освіти щодо нормалізації психічного стану в умовах війни.

4. Перша психологічна допомога фахівцям психологічної служби. Самодопомога.

4.1. Підтримка колег за принципом «рівний-рівному».

4.2.Правила підтримуючого спілкування .

4.3. Самодопомога.

5. Висновки .

6. Психологічна допомога під час війни: де і як отримати.

Список використаних джерел.

ВСТУП

У світі періодично відбуваються різні трагічні події: війни, стихійні лиха, аварії, пожежі тощо. На жаль, зазначені ситуації стають частиною нашого повсякденного життя. Багато наших співгромадян втрачають будинки, близьких, виявляються відірваними від сім'ї і звичного оточення або стають свідками насильства, руйнувань і смерті. Тому вимушені залишати свої домівки, рятуючись від небезпеки. Переміщеними можуть бути окремі люди, сім'ї й цілі спільноти. Будь-які кризові події – стихійні лиха, нещасні випадки, аварії, катастрофи, озброєні конфлікти – призводять до соціальних і психологічних наслідків, які порушують нормальний плин життя людей. Такі події тою чи іншою мірою впливають на кожного, проте спектр можливих реакцій і емоцій дуже широкий. Багато хто відчуває страх, тривогу, заціпеніння або апатію. Деякі проявляють слабкі реакції, інші – важчі. Проте можливості пристосування (психологічні, фізіологічні, соціальні) до таких умов рано чи пізно вичерпуються, що сприяє зростанню посттравматичних стресових розладів (ПТСР).

На те, як реагує людина, впливає безліч факторів, у тому числі: характер і тяжкість пережитої події; перенесені травмуючі події в минулому; наявність сторонньої підтримки в житті; фізичне здоров'я; наявність у людини або в його родині розладів психічного здоров’я (у тому числі в минулому); культурні корені і традиції; вік. У кожного є свої сили і можливості, які допомагають впоратися з життєвими проблемами. Разом з цим, як показує досвід, люди, які вважають, що їм надали хорошу соціальну та психологічну підтримку, після кризи краще справляються з труднощами, ніж ті, хто вважає, що їм допомогли недостатньо.

Тому так важливо надання коректної першої психологічної допомоги у воєнний стан та систематична робота із психологом або психотерапевтом.

1. ПЕРША ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА: ПОНЯТТЯ ТА ПРИНЦИПИ

Відповідно до Керівних принципів Міжвідомчого постійного комітету (2007) перша психологічна допомога – це сукупність заходів загальнолюдської підтримки та практичної допомоги ближнім, які зазнають страждань і нужди. Перша психологічна допомога – це не завжди професійне психологічне консультування, оскільки не передбачає детального обговорення, аналізу чи встановлення хронології та суті подій, які викликали стан дистресу.

Перша психологічна допомога передбачає такі аспекти:

• • • •  формування відчуття безпеки, зв’язку з іншими людьми, спокою та надії;

      •  надання доступу до соціальної, фізичної та емоційної підтримки;

      •  зміцнення віри в можливість допомогти собі та оточуючим.

Перша психологічна допомога включає:

• • • •  ненав'язливе надання практичної допомоги та підтримки;

      •  оцінку потреб і проблем;

      •  надання допомоги у задоволенні нагальних потреб (наприклад, таких як їжа, вода, інформація);

      •  вміння вислуховувати людей, але не примушуючи їх говорити;

      •  вміння втішити і допомогти людині заспокоїтися;

      •  надання допомоги в отриманні інформації, встановленні зв'язку з відповідними службами і структурами соціальної підтримки;

      •  захист від подальшої шкоди.

Завдання першої психологічної допомоги:

1. 1. формувати відчуття безпеки, зв'язку з іншими людьми, спокою і надії;

   2. сприяти доступу до соціальної, фізичної та емоційної підтримки;

   3. зміцнювати віру в можливість допомогти собі та оточуючим.

Під час надання першої психологічної допомоги необхідно:

• • •  знайти для розмови тихе місце, де ніщо не відволікатиме;

    •  поважати конфіденційність і не розголошувати повідомлені особисті відомості;

    • бути поруч із людиною, але дотримуватися необхідної дистанції з урахуванням її віку, статі та культури (якщо потрібно обняти, то обов’язково спитати дозволу);

    • показувати зацікавленість, наприклад, киваючи головою чи вимовляючи короткі підтверджувальні репліки;

    •  бути терплячим і спокійним;

    •  надавати фактичну інформацію, чесно говорити про свої знання: «Я не знаю, але спробую для вас дізнатися»;

    •  надавати інформацію зрозумілою мовою, простими словами;

    • висловлювати співпереживання людям, які говорять вам про свої почуття, перенесену втрату чи важливі події (втрата будинку, смерть близької людини тощо);

    •  надати людині можливість помовчати.

Під час надання першої психологічної допомоги заборонено:

• • • •  змушувати людину розповідати про те, що з нею відбулося;

      •  перебивати і квапити співрозмовника (наприклад, дивитися на годинник, говорити занадто швидко);

      •  торкатися до людини, якщо немає впевненості про те, чи прийнято це в її культурному середовищі;

      •  давати оцінку тому, що людина зробила чи не зробила, або її емоціям;

      •  вигадувати того, чого не знаєте;

      •  використовувати специфічні терміни;

      •  давати обіцянки;

      •  переказувати співрозмовнику оповідання, почуті від інших;

      •  розповідати про свої власні труднощі;

      •  думати і діяти так, немов зобов’язані вирішити за іншого всі його проблеми;

      •  позбавляти людину віри у власні сили і здатність самій подбати про себе;

      •  описувати людей, використовуючи негативні епітети (наприклад, називати їх «божевільними»).

Перша психологічна допомога (далі – ППД) призначена для людей, які знаходяться в стані дистресу в результаті щойно пережитого або поточної важкої кризової події. Однак не кожна людина, яка пережила кризову подію, потребує ППД або прагне її отримати. Не можна нав'язувати допомогу тим, хто її не бажає, але завжди треба бути з тими, хто, можливо, захоче отримати підтримку.

Бувають ситуації, коли люди потребують набагато серйознішої допомоги, ніж ППД, а саме:

• •  люди з важкими, загрозливими для життя травмами, які потребують екстреної медичної допомоги;

  •  люди в розладнаному психологічному стані, який не дозволяє їм самостійно піклуватися про себе. Вони можуть завдати шкоди собі та оточуючим;

  • люди з порушеннями психічного здоров’я, люди з інвалідністю можуть потребувати особливої допомоги, щоб дістатися до безпечного місця та медичної допомоги;

  • діти, особливо розлучені зі своїми батьками або опікунами, потребують захисту від насильства та експлуатації. Їм також потрібна турбота з боку оточуючих і допомога в задоволенні

  • базових потреб;

  • люди, яким у кризовій ситуації можуть загрожувати дискримінація та насильство.

Важливо враховувати елементи ППД, які потрібно використовувати під час роботи фахівців психологічної служби:

1.ЗАЛИШАЙТЕСЯ ПОРУЧ – людина в кризовій ситуації тимчасово втрачає почуття безпеки та довіри. Раптово світ стає небезпечним. Фахівці психологічної служби можуть допомогти відновити почуття впевненості та безпеки, залишаючись поруч і не боятися тривожності постраждалих або

вкрай емоційних реакцій.

2.АКТИВНЕ СЛУХАННЯ – важливо уважно слухати постраждалих для того, щоб допомогти їм пережити важкий час. Обговорювання своєї історії часто допомагає людям зрозуміти та прийняти подію. На місці події може бути мало часу, але все ж важливо вислухати людину та залишитися поруч доки, наприклад, постраждалим не займуться фахівці (медичні або соціальні працівники тощо).

3.ПОВАЖАЙТЕ ПОЧУТТЯ ІНШОГО – поставтеся без упередження до того, що вам говорять, і прийміть інтерпретацію подій постраждалою людиною – визнайте та поважайте її почуття. Не намагайтеся виправити фактичну інформацію або сприйняття послідовності подій. Будьте готовими

до лютих спалахів емоцій; постраждалий може навіть кричати або відмовлятися від допомоги. Важливо бачити не тільки безпосередню зовнішню поведінку, а й підтримувати контакт із постраждалим, якщо йому треба поговорити про те, що трапилося. На місці події це може означати, наприклад, що ви будете триматися трохи осторонь, але будете стежити за появою ознак того, що людині потрібна допомога.

4.ПРОЯВІТЬ ТУРБОТУ ТА НАДАЙТЕ ПРАКТИЧНУ ДОПОМОГУ – якщо хтось перебуває в кризовій ситуації, дуже корисною є практична допомога: зв’язатися з кимось, хто може побути з постраждалим; відвезти людину додому або до пункту надання екстреної допомоги. Така практична допомога є засобом вираження турботи та співчуття. Але не беріть на себе більше відповідальності за ситуацію, ніж це здається доречним.

Фахівці психологічної служби мають розуміти межі власних можливостей і звертатися за допомогою до професіоналів – медичних працівників, психологів, представників соціальних служб, органів місцевого самоврядування або громадських організацій присутніх на місці події.

В основі відповідального надання допомоги лежать чотири ідеї:

1. Повага до безпеки, гідності та прав людини.

2. Адаптація власних дій до культурних традицій.

3. Поінформованість про інші заходи реагування.

4. Турбота про себе.

1. Повага до безпеки, гідності та прав людини

Повага до безпеки: уникати ситуацій, коли люди можуть додатково постраждати внаслідок ваших дій. Гарантувати безпеку та захист від фізичної і психологічної шкоди для дорослих і дітей, яким ви допомагаєте.

Повага до гідності: ставитись до людей із повагою та відповідно до їхніх культурних і соціальних норм. 

Повага до прав: забезпечити надання допомоги людям справедливо, без проявів дискримінації. Допомагати людям у захисті їхніх прав та доступі до наявної підтримки. Під час надання допомоги, керуватися лише інтересами постраждалої особи.

2.Адаптація власних дій до культурних традицій

Фахівці психологічної служби працюють із різними категоріями (здобувачі освіти, батьки, педагоги), які мають свої особливості. Під час першої психологічної допомоги, а особливо у воєнний період, фахівцям доведеться працювати з людьми з іншого культурного середовища. Важливо усвідомлювати, якими є ваші культурні традиції і погляди, щоб ви змогли відкинути власні упередження. Надавайте допомогу в найприйнятніший і найкомфортніший спосіб для тих, кому допомагаєте.

Готуючись надавати першу психологічну допомогу в іншому культурному середовищі, беріть до уваги такі запитання:

ОДЯГ: чи мені слід одягатися певним чином, щоб продемонструвати повагу? Чи потрібні постраждалим певні предмети одягу для збереження почуття власної гідності та дотримання звичаїв?

МОВА: як заведено вітатися у цій культурі?Якою мовою говорять люди?

ГЕНДЕР, ВІК: чи допомогу постраждалим жінкам мають надавати лише жінки? До кого мені звертатися? (іншими словами, хто є головою сім’ї або місцевої громади)?

ФІЗИЧНІ КОНТАКТИ І ПОВЕДІНКА: які норми існують щодо фізичних контактів? Чи можна тримати людину за руку чи торкатися її плеча? Чи є особливі норми поведінки щодо людей похилого віку, дітей, жінок або інших?

ВІРУВАННЯ ТА РЕЛІГІЯ: представники яких етнічних та релігійних груп є серед постраждалих? Які погляди чи обряди важливі для постраждалих людей? Як вони можуть розуміти або пояснювати те, що сталося?

3. Поінформованість про інші заходи реагування

ППД є частиною більш комплексного реагування на надзвичайні ситуації. Коли число постраждалих постійно збільшується і застосовуються різні заходи реагування: пошуково-рятувальні операції, невідкладна медична допомога, притулки, роздача харчових продуктів, заходи з розшуку членів

сім’ї і захисту дітей.

Якщо людина потребує додаткового соціального, медичного та іншого обслуговування, то фахівець психологічної служби може перенаправити постраждалого до інших фахівців, органів, ресурсів або надати відповідні контакти.

4. Турбота про себе

Відповідальне надання першої психологічної допомоги також означає піклування про власне здоров’я та добробут. В теперішніх умовах воєнного стану, на вас як на фахівця психологічної служби може негативно вплинути пережите у кризовій ситуації; окрім того, ви або ваша сім’я можете безпосередньо постраждати від цих подій. Важливо приділяти особливу увагу власному добробуту та бути впевненим, що ви спроможні допомагати іншим як фізично, так і емоційно. Дбайте про себе, щоб мати змогу піклуватися про інших. Якщо ви працюєте у команді, придивляйтеся і доамопочуття своїх колег.

  Важливо пам'ятати про три основних принципи надання ППД – спостерігати, слухати та спрямовувати. Ці принципи допоможуть вам правильно оцінити кризову ситуацію та забезпечити свою безпеку на місці події, знайти підхід до постраждалих, зрозуміти, що їм необхідно, та спрямовувати їх туди, де вони зможуть отримати практичну допомогу та інформацію.

СПОСТЕРІГАТИ: Проаналізуйте стан безпеки.

Виявляйте осіб з очевидними нагальними базовими потребами.

Виявляйте осіб у стані тяжкого дистресу.

СЛУХАТИ:   Зверніться до осіб, яким може бути потрібна підтримка.

Розпитайте про потреби та занепокоєння особи.

Вислухайте людей і допоможіть їм заспокоїтися.

СПРЯМОВУВАТИ: Допоможіть людям задовольнити їхні базові потреби та отримати доступ до послуг.

Допоможіть людям впоратися з проблемами.

Надайте їм інформацію.

Допоможіть людям зв’язатися з їхніми близькими та отримати соціальну підтримку.

2. ПЕРША ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА ПІД ЧАС ВОЄННОГО

СТАНУ ДОРОСЛИМ

Коли щось жахливе відбувається у нашому житті або в світі, ми прагнемо допомогти постраждалим людям. Допомога буває різною – матеріальна, моральна, гуманітарна тощо. Фахівці психологічної служби

завжди поряд, щоб допомогти урівноважити стан учасників освітнього процесу у воєнний період. Педагоги та батьки також потребують фахової допомоги (якщо є запит). Тому для фахівців психологічної служби важливо правильно, вчасно та кваліфіковано надавати ППД.

В основі ППД лежить спілкування з потерпілими, вміння правильно поставити запитання, використовувати фрази та інше, тому важливо знати і пам'ятати основи психологічної комунікації з дорослими:

• • • • пам’ятати і розуміти, що в цьому стані людина є дуже схильною до навіювання та впливу, тому будь-яке слово може спричинити реакцію як миттєву, так і відстрочену;

      • використовувати принцип «приєднання і ведення»: якщо людина сидить, фахівець також сідає; якщо потерпілий рухається – активна психомоторна реакція, то фахівець, «приєднуючись», також починає рухатись, поступово сповільнюючи темп;

      • бути «активною силою», яка повертає людину до ситуації «тут і зараз»;

      • використовувати фрази-інтервенції чітко, коротко, впевнено. Нести посил: «Я з Вами, Ви не один. Я можу Вам допомогти»;

      • обов’язково представитися: «Я (ім’я)»;

      • сфокусувати потерпілого перш за все на фізичних відчуттях, наприклад: взяти за руку та попросити потиснути вашу руку (спитавши дозволу). Цим фахівець сприяє поверненню до людини відчуття контролю й активізує здатність відчувати своє тіло;

      • використовувати техніку «Три так» для встановлення ефективного контакту: поставити послідовно три прості запитання, на які людина з великою ймовірністю відповідатиме «так»;

      • поставити питання, що передбачає вибір, або попросити про щось, що людина здатна виконати, наприклад: налити в стакан води для себе, спитати, що вона хоче випити (чай чи каву), розповісти, куди вона піде, як тільки відчує себе краще;

      • уникати конфронтації, підтримувати будь-які позитивні зміни в поведінці потерпілої людини, заохочуючи словами і жестами;

      • зосередитися на досвіді потерпілої людини в подоланні стресових ситуацій, закінчуючи первинну інтервенцію. Звернутися до того, як у минулому вона долала стреси, що саме допомогло їй справлятися;

      • надати інформацію про можливі стани після травматичної події, контакти фахівців, до яких людина може звернутися в разі потреби.

Після певної травмуючої події, а на разі це систематичні вибухи, сигнали тривоги, вимушене переміщення тощо, одразу необхідно збалансувати стан потерпілого. Для того, щоб поліпшити психічний стан людини, дайте їй змогу:

1. Висловитися за потреби, а потім намагайтеся повернути її до раціональності. Ставте прості короткі запитання та схвалюйте її дії, наприклад так: «Як ви дісталися до сховища?» ... відповідь... «Ви дуже

уважна й рішуча людина!».

2. Подбати про себе. У жодному разі не давайте людині змоги грати роль «жертви», тобто використовувати екстремальну ситуацію, щоб отримати вигоду — «Я не можу нічого робити, адже я пережив (-ла) такістрашні події». Наприклад, не пропонуйте їй пляшку з водою, аби вона могла попити, натомість скажіть: «Вода стоїть біля дверей, підіть і візьміть собі воду».

3. Поспілкуватися з іншими потерпілими. Приміром, учасники стресогенної ситуації можуть обмінятися номерами телефонів чи домовитися про зустріч.

4. Подивитися на ситуацію інакше. Покажіть, що навіть зі стресогенної ситуації можна винести щось корисне. Нехай людина поміркує, якого досвіду набула й чого навчилася, чому змогла запобігти завдяки своїм зваженим діям та рішенням.

2.1. ПРАКТИЧНІ ВПРАВИ ДЛЯ ДОРОСЛИХ ЩОДО НОРМАЛІЗАЦІЇ

ПСИХІЧНОГО СТАНУ В УМОВАХ ВІЙНИ

На жаль, зараз ми не можемо займатися тим, до чого ми звикли, і не знаємо, коли життя повернеться до «довоєнного». Невизначеність і неможливість контролювати та постійні переживання за своє життя крокують поруч із комендантським часом, оголошеннями повітряної тривоги, пошуком укриття, страхом за рідних і близьких. Це все може призвести до розладів сну, проблем із концентрацією, депресивного та тривожного розладів, панічних атак. Тому важливо батькам та педагогам знати та вміти використовувати практичні вправи для врівноваження свого стану. Нижче ви знайдете перелік вправ та технік для дорослих щодо нормалізації стану під час воєнного стану.

ТАЄМНИЙ ТАППІНГ. Робочою областю для цієї вправи є останні фаланги пальців на правій та лівій руках. Натискаючи великим пальцем на фаланги, ми стимулюємо нервові закінчення. Ці імпульси пригнічують активність амигдали (або ж мигдалеподібного тіла) — мозкового центру, який відповідає за тривожність. Тож по черзі натискайте на подушечки кожного пальця, поки не відчуєте, що заспокоїлися.

МЕТЕЛИК. Схрестіть долоні, зачепившись великими пальцями — на шталт метелика. Прикладіть долоні до грудей та по черзі легенько й ритмічно пристукуйте по ключиці. Через внутрішні вібрації ви будете чути ці звуки як гучне серцебиття, і саме це заспокоюватиме вас. Продовжуйте цю вправу, поки не відчуєте, що ваше дихання вирівнялося. Відбувається взаємодія на виходи черепних нервів, які отримують перехресні сигнали. Амигдала зменшує свою активність, префронтальна зона активується, мозок переходить в більш адаптивний режим.

ПРОТИТРИВОЖНЕ ДИХАННЯ АБО ДИХАННЯ ПО КВАДРАТУ.

Ця техніка з групи дихальних вправ. Для її виконання вам знадобиться будь-який квадратний чи прямокутний предмет, який ви бачите перед собою (двері, стіна, будинок тощо). Супроводжуйте поглядом з першого кута до другого (на рахунок «1»), з другого до третього (на рахунок «2»), з третього до четвертого (на рахунок «3») і з четвертого назад до першого (на рахунок «4») — і так по колу. На рахунок «1» почніть вдих, продовжуйте вдихати повітря через ніч до рахунку «4». Після того знову на рахунок «1» почніть видихати до «4». За рахунок штучного вповільнення вашого дихання ви даєте мозку зрозуміти, що ви в безпеці і зараз можна розслабитися. Цю вправу варто робити під час сильної тривоги. При помірній тривозі його варто робити двічі-тричі на день — у такому випадку протитривожний захист виникає завдяки накопичувальному ефекту.

БЕЗПЕЧНЕ МІСЦЕ. Це вправа на уяву, яка дозволяє вам відволіктися від того, що відбувається зараз, і уявити себе у безпечному місці, де ви почуваєтеся комфортно та затишно. Заплющіть очі та уявіть собі це місце у всіх деталях, спробуйте почути звуки, які лунають звідти, запахи тощо. Важливо виконувати цю вправу тоді, коли ви перебуваєте у відносній безпеці, адже вам необхідно буде заплющити очі та максимально відволіктися від усього, що відбувається навколо вас. Переконайтеся, що поруч є людина, якій ви можете довіряти.

СКАНУВАННЯ ТІЛА. Техніка, спрямована на розвиток стійкої та гнучкої уваги. Освоєння усвідомленості має на мету, що ви навчитеся спрямовувати увагу на те, що відбувається у цей момент в тілі, органах чуттів та думках. Зосередьтеся на кожній клітинці свого тіла починаючи від маківки і закінчуючи п’ятами. Заплющіть очі, перед цим переконавшись у власній безпеці. Спробуйте відчути своє чоло, очі, ніс, губи, підборіддя, шию. Відчуйте свої плечі та сильні руки, спостерігайте за тим, як ваші легені самостійно дихають і ваша грудна клітина підіймається та опускається. Продовжуйте так до самого низу.

ПРОГРЕСИВНА М’ЯЗОВА РЕЛАКСАЦІЯ. Техніка, спрямована на роботу м’язів. Важко розслабитися, коли м’язи буквально напружені. Це заважає і дихати вільно, і мати свіжу голову. Техніку краще виконувати наодинці у спокійному місці, або перед сном. Напружте усі м’язи та протримайте цей стан якомога довше, а потім різко розслабте усе тіло. За інерцією м’язи розслабляються ще більше. Коли у крові багато стресових гормонів, то вегетативна система вмикається і починає їх перепрацьовувати.

М’язи також залучені в цей процес, тому часом у нас болить спина, затискає шию, з’являється відчуття дискомфорту тощо.

НАЗВИ ПРЕДМЕТ. Уважно роздивіться предмети, які знаходяться у вашій кімнаті, звертаючи увагу на їхні кольори. Вам потрібно буде назвати предмети певних кольорів. Можна вказувати на ту частину предмета (смужку, цятку), яка забарвлена в потрібний колір. Будьте уважні, не можна повторно називати той самий предмет. Наприклад, якщо ви обрали для себе зелений і білий кольори, то ми можемо назвати зелений стілець і біле підвіконня, або зелена кофта та біла стелю.

РОЗСЛАБЛЕННЯ М’ЯЗІВ. Вправа може бути корисною для зняття стресу. Вправа триває протягом 5 хвилин. Щоб підготуватися до цієї вправи, необхідно мовчки сісти на стільці, поставивши ступні на підлогу. По можливості, мінімізувати шум у кімнаті. Під час дихання необхідно спробувати розслабити м’язи, щоб ви могли відчути різницю між напруженим і розслабленим станом м’язів. Ми часто не усвідомлюємо, коли наше тіло напружене. Ця вправа допоможе дізнатися більше і дасть можливість зняти напругу. Закрийте очі та сядьте рівно на стільці. Поставте ноги на підлогу і відчуйте землю під ногами. Покладіть руки на коліна. Коли ви зробите вдих, потрібно напружити і стиснути певні м’язи тіла. Напружуючи м’язи, затримайте дихання на рахунок «1, 2, 3». Потім повністю розслабте м’язи, коли зробите видих. Повільно виконуйте вправу на поступове розслаблення м’язів. Напружувати і розслабляти м’язи в такому порядку:

1. Стисніть пальці ніг міцно і утримуйте напругу, поки не відчуєте легкий біль;

2. Напружте м’язи стегон і ніг;

3. Втягніть живіт;

4. Стисніть руки в кулаки;

5. Напружте руки, згинаючи їх у ліктях, і проведіть міцно стиснутими руками вздовж верхньої частини тіла;

6. Знизуйте плечима, намагаючись дістати до вух;

7. Напружте всі м’язи обличчя.

Вищезазначені вправи допомагають впоратися зі стресом тут і зараз. Проте якщо ви відчуваєте, що ви не можете самостійно здолати хвилю страху та безпомічі, поговоріть про це із близькою людиною або зверніться до фахівців, які зараз оперативно надають першу психологічну допомогу

онлайн.

Також потрібно пам’ятати не тільки про свій емоційний стан, а також про фізичний та здоров’я в цілому. Тому надаємо вам інструкцію рекомендованої поведінки щодо збереження психічного та фізичного здоров’я в умовах надзвичайної ситуації.

1. Вода. Пийте воду.

2. Їжа. Не забувайте їсти, навіть коли не хочеться, через «не можу».

3. Сон. Намагайтеся висипатись. Якщо це не вдалось вночі, тоді вдень, хоча б по декілька годин.

4. Телебачення і засоби масової інформації. Триває інформаційна війна, багато фейків. Не потрібно всьому вірити та передавати іншим. Мінімізуйте перегляд ТБ, не треба це робити постійно. Робіть це декілька разів на день, щоб бути в курсі подій.

5. Почуття та емоції. Щоденно! Вранці та коли відчуваєте потребу: проговоріть свої почуття та емоції вголос або про себе, а краще запишіть на аркуші паперу. Ведіть «емоційний щоденник».

6. Зайнятість. Зранку складіть план дій на сьогодні. Вмитися, привести себе в порядок, зробити зарядку, поснідати, приготувати їжу і т. д.. Після кожного виконаного завдання похваліть себе. Заповнюйте свій день роботою.

7. Рух. Рухайтесь в залежності від ситуації. Не треба лежати весь час, це може перейти в депресивний стан. Рухайтесь: присідання, крокування на місці, домашні справи і тому подібне.

8. Не панікувати. Паніка – це перший ворог нас самих. Контролюйте свій страх. Тримайте себе в руках.

9. Допомога іншим. Допомагайте не тільки близьким та родичам, але й іншим людям, які опинились поруч з вами в цей час.

10. Зв'язок з рідними та близькими. Підтримуйте один одного, телефонуйте, надсилайте повідомлення. Якщо хтось відразу не відповідає, не треба панікувати. Спробуйте себе заспокоїти та надати логічне пояснення: там немає світла, немає інтернету, немає можливості зараз відповісти...

11. Позитив. Знаходьте щодня позитив, проговорюйте оптимістичні вислови (наступив ранок, почалась весна, я прокинувся живий та здоровий, я в безпеці, є світло, є вода і т. п.)

12. Антистрес. Знайдіть спосіб заспокоїтись: молитва, медитація, релаксація, дихальні вправи, музика, співи – це допомагає знизити рівень тривожності.  Знайдіть для себе безпечне місце, навіть якщо це закуток в домі чи коридорі.

3. ПЕРША ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА ПІД ЧАС ВОЄННОГО

СТАНУ ЗДОБУВАЧАМ ОСВІТИ

Під час критичної ситуації, яка сталася внаслідок ведення бойових дій, не можна тиснути на дитину, змушувати її розповідати в деталях, що сталося та як вона себе почуває. Перша психологічна допомога здобувачам освіти надається під час надзвичайної ситуації або відразу після кризи. В кризовій ситуації здобувачі освіти реагують не так, як дорослі. Вони мають конкретні потреби залежно від віку та їхнього розташування. Здобувачі освіти вразливі до несприятливих наслідків через те, що вони маленькі та соціально і емоційно прихильні до батьків чи опікунів. Щоб розуміти чого саме потребує дитина, або взагалі чи знаходиться у стані стресу – необхідно знати як здобувачі освіти різного віку реагують на стрес та сприймають кризову ситуацію.

ДІТИ 0-3 РОКІВ: у цьому віці діти відчувають дратівливість, плачуть, можуть проявляти надокучливу або агресивну поведінку та бояться незрозумілих звуків, криків, різких рухів і потребують фізичної близькості батьків. Тому їм насамперед потрібно забезпечити присутність батьків та їхній тактильний контакт.

ДІТИ 4-6 РОКІВ: часто відчувають безпорадність та безсилля, страх розлуки, у своїх іграх можуть відбивати аспекти ситуації, відмовлятися визнавати ситуацію та заглиблюватися в себе й не бажати спілкуватися з однолітками та дорослими. Вони потребують насамперед безпеки, тому батькам слід заспокоїти дитину, що і вона, і самі батьки в безпеці.

ДІТИ 7-10 РОКІВ: можуть відчувати провину, неспроможність, злість, фантазії, в яких дитина бачить себе «рятувальником», «зацикленість» на подробицях події. Дитина боїться втратити звичне та боїться смерті, досить добре розуміє загрозу, може переживати страх і думає про майбутнє. Тому батькам потрібно обговорювати з дитиною події та переживання і забезпечити їй безпеку та звичний спосіб життя (ігри, спілкування з друзями тощо).

ДІТИ 11-13 РОКІВ: відчувають дратівливість, страх, депресію, можуть поводитися агресивно та не приймати правила. Вони бояться втратити життя, близьких, будинок, звичний спосіб життя. У цьому віці діти розуміють, що відбувається, прогнозують майбутнє, але мінімальний власний досвід викликає тривожність. Батькам можна відкрито говорити про свої переживання, страхи та допомагати дітям відтворювати соціальні зв’язки.

ДІТИ 14-18 РОКІВ: проявляють небезпечну поведінку, можливі суїцидальні думки та прояви аутоагресії, реакції, що нагадують реакції дорослих. Бояться втратити себе, своє місце, життя, близьких. Можуть радикально сприймати ситуацію, адже підліток тільки стає на ноги, а звичний світ зруйнувався. У цьому віці дорослим важливо не вимагати від підлітка брати на себе роль дорослого. З підлітком слід ділитися досвідом, розмовляти, допомагати знизити емоційне напруження.

Поясніть підлітку, що всі почуття та реакції зараз природні, а все, що зараз відбувається – це тимчасово, не на все життя. Щоб допомогти підлітку зменшити емоційне напруження – спрямовуйте його активність та емоції на конкретні дії. Фахівцям психологічної служби необхідно знати, що практично у всіх здобувачів освіти, особливо молодших, зараз спостерігається певний регрес – діти капризують, не виконують домовленості, втрачають деякі навички. Це абсолютно нормально, й у цій ситуації не треба лякатися такої поведінки дітей. Перш за все дорослим потрібно забезпечити «завдання виживання» – заспокоїти дитину тощо. При нормалізації умов можна буде працювати над відновленням.

Для того, щоб стан дитини якнайшвидше стабілізувався дорослим необхідно постійно відповідати на запитання здобувачів освіти, адже діти потребують пояснень. Ці запитання повторюватимуться кілька разів, але відповідати на них потрібно весь час, коротко та без подробиць. Дитина не має бути присутня при перегляді новин та розмовах про смерть і вибухи. Їй важливо чути слова: «Зараз ми в безпеці» (коли дійсно у відносній безпеці). Наскільки це можливо – потрібно відновити розклад дня й те, що було

звичними діями в сім’ї.

Також дітям потрібно грати та комунікувати з іншими дітьми, адже гра – це природний механізм стабілізації. Абсолютно нормально, коли дитина грає в одну гру з зацикленим сюжетом, якщо повертається до тих ігор та мультфільмів, у які грала та котрі дивилася кілька років тому – так вона намагається повернутися до того стану й часу, коли була в безпеці.

Яким здобувачам освіти потрібна перша психологічна допомога?

Перш за все, вона потрібна не всім. Як і дорослі, деякі здобувачі освіти дуже добре переносять важкий досвід. Ваша тактика: спостерігай, слухай, пов’язуй. Більшість дітей добре відновлюються, якщо вони об’єдналися з батьками чи педагогами.

Але здобувачі освіти, які перебувають у гострому стресовому стані, потребують зовнішньої підтримки. Гострота стресової реакції залежить від:

• • • ступеня залученості — дитина стежила за воєнними подіями по телевізору чи перебувала в їхньому епіцентрі — постраждала сама або її рідні, знайомі;

    •  індивідуальних особливостей — вразливість, вміння опанувати себе;

    • попереднього травмівного досвіду — дитина була жертвою або свідком стресогенної події, втратила близьких тощо.

Дорослий, який надає дитині ППД має керуватися правилами:

• •  невідкладності — надавати допомогу якнайшвидше: що більше часу мине після травмування, то ймовірніше, що у дитини виникне посттравматичний стресовий розлад (ПТСР);

  •  наближеності до місця подій — надавати допомогу безпосередньо на місці або у звичній обстановці й соціальному оточенні — у будинку, лікарні чи сховищі, тобто там, де сім’я та дитина перебуває одразу після події;

  •  очікування, що нормальний стан відновиться — підтримувати впевненість потерпілих у тому, що все нормалізується;

  •  єдності психологічного впливу — надавати допомогу має одна й та сама людина відповідно до уніфікованої процедури психологічної допомоги;

  •  простоти психологічного впливу — відвести дитину від джерела травми, дати їй змогу вмитися, поїсти й відпочити у безпечному місці, а за бажанням — виговоритися.

На жаль, багато здобувачів освіти та фахівців психологічної служби продовжують знаходитись в епіцентрі бойових дій. І вони в першу чергу потребують допомоги. Загальна рекомендація щодо допомоги здобувачам освіти — сприяти тому, щоб діти були поруч зі своїми батьками, братами, сестрами, іншими родичами або опікунами. Тому в ситуації, коли дитина перебуває без близьких людей, не залишайте її без нагляду! Для ППД здобувачам освіти фахівцям психологічної служби необхідно:

1. Переконатися, що діти знаходяться поруч з близькими; якщо діти без супроводу, не залишайте їх без нагляду і зв’яжіть з надійним агентством із захисту дітей. Якщо на місці немає служби, самі здійсніть заходи з пошуку близьких дитини або зв’яжіться з іншою сім’єю, яка зможе попіклуватися про дитину.

2. Забезпечте безпеку: захистіть їх, по можливості, від неприємних сцен, поранених, руйнувань, сумних історій, розпитувань сторонніх людей та представників ЗМІ.

3. Зберігати спокій, розмовляти доброзичливо з дітьми.

4. Представитись — назвіть своє ім’я, скажіть, що прийшли допомогти.

5. Дізнайтеся ім’я дитини, звідки вона, та інші подробиці, що допоможуть знайти її близьких та членів родини.

6. Слухати, спілкуватися, грати: опускайтеся на рівень очей дитини та спілкуйтеся зрозумілою мовою; вислухайте думку дитини щодо ситуації.

7. Якщо з дитиною є хтось з батьків або опікун, допоможіть їм забезпечити необхідну турботу.

8. Пам’ятайте, що у дітей є свої сильні сторони та ресурси.

Психіка здобувачів освіти більш вразлива до травматичних подій та може залишити свій відбиток на подальшому житті. Тому треба обов’язково говорити з дитиною про пережите. Здобувачі освіти, які знаходиться разом з близькими людьми, легше переживають кризову подію. В цьому випадку не менш важливим є обізнаність батьків (або інших законних представників) щодо надання першої психологічної допомоги. Нижче представлені 5 правил для батьків із зазначеної теми.

Правило 1. Знову у режим. Режим дня дуже важливий для ментального здоров’я кожного з нас. Саме він дає відчуття, що ми все ще тримаємо щось під контролем. Повертайте дитину у звичний для неї режим дня або створіть новий, з огляду на обставини, в яких перебуваєте. Це прискорює «загоєння» психотравми. Що має бути у режимі дня дитини:

• • •  гігієнічні процедури;

    •  приймання їжі;

    •  елементи навчання;

    •  ігри з дорослими;

    •  вільна гра;

    •  час для бесід та казок (або цікавих історій);

    •  сон.

Правило 2. Обговоріть тривожні події. Після кожного спуску в укриття, сигналів тривоги, звуків бойових дій проводьте невеличкі сімейні бесіди, де кожен розповідає, що він відчував протягом цього тривожного періоду. Цей метод дозволяє дитині емоційно відреагувати, побачити, що її почуття збігаються з почуттями дорослих. Така психологічна допомога дитині допомагає зняти емоційне напруження.

Правило 3. Введіть додаткові ритуали. Створіть нові ритуали, що допоможуть відчути чаду єдність та силу сім’ї. Також дитина відчує, що вона не сама, а життя триває. Це може бути читання вголос, вечірні обійми, спільні молитви або співи. Щоденне спілкування на різні теми. Щоб дитина не почала ізолюватися, вона потребує постійного спілкування та емоційного залучення дорослих. Ви можете обирати різні теми для розмов, не фокусуючись на травматичних для психіки подіях.

Правило 4. Збільшуйте емоційну близькість. Щоб укріплювати та зберігати емоційну близькість дитини з батьками, потрібно:

• • •  обіймати дитину;

    •  говорити, що ви її любите;

    •  хвалити її (за сміливість, за витримку, за вміння, що демонструє

    • дитина);

    •  гратися з нею;

    •  смішити;

    •  розділяти з нею емоції.

Правило 5. Не забувайте про почуття гумору. Намагайтеся жартувати та посміхатися, сприяти тому, щоб посміхалася ваша дитина. Гумор має терапевтичну дію, підтримує та зцілює. Психологічна допомога дитині не зводиться до важких дій чи годинних сеансів, але дарує почуття захисту та довіри.

3.1. ПРАКТИЧНІ ВПРАВИ ДЛЯ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ

ЩОДО НОРМАЛІЗАЦІЇ ПСИХІЧНОГО СТАНУ В УМОВАХ ВІЙНИ

ДОЛОНЬКА. Простий спосіб безпечно повертатися «в себе» – обмальовування долоньок і будь-які ігри з долоньками. Відбиток долоні – це перша ідентифікація малюка. Перші відбитки брудної дитячої долоньки на шпалерах – це перше «Я є в світі». Відбитки в тісті, глині, піску, будь-якій крупі, на папері. Вирізання, розмальовування долоньки – це відчуття і заповнення внутрішньої території. Долонька – як мандала, що повертає і зміцнює «Я».

ЛІПКА. З дітьми обов’язково ліпити – з глини, тіста, гірше – пластику і пластиліну. Ліплення трансформує напругу, знімає затиски, дає відчуття контролю (що важливо для тих, хто втратив контроль над ситуацією, життям, реальністю), ліплення корисне за будь-яких психосоматичних хвороб.

ЗАЗЕМЛЕННЯ. Здобувачі освіти, які пережили травматизацію, часто перестають відчувати контакт ніжок з землею (втрачають опору, приземленість). З ними добре грати (малювати, ліпити, пританцьовувати) у квіти й дерева – приділяючи увагу корінню і міцному стовбуру. Іноді можна грати у «велетенські ноги» – уявляючи, що ноги стають величезними і міцно утримують в рівновазі, не даючи розгойдуватися від вітру (вітер – це метафора змін, подій, на які ми вплинути не можемо), чим яскравіше ми представимо (намалюємо, промасажуємо) ці велетенські ноги, тим сильніший ефект. Спати краще укладати таких діток теж, даючи опору ніжок (наприклад, класти під ноги скручений у валик рушник).

ДОЛАЄМО НАПРУГУ! Здобувачі освіти, які пережили травматизацію, намагаються все контролювати. З ними важливо говорити про плани, складати розклад, робити колажі мрії тощо. Важливо пам’ятати, що в практиках вони не закривають очі, боячись послабити контроль. Багатьох дорослих дратує, що вони весь час щось крутять у руках (гублячи і ламаючи). Щоб зняти напругу в ручках, одночасно послабити контроль і повернути безпеку – потрібно дати дітям в руки масажне кільце, еспандер, хлібний м’якуш, кульки, наповнені борошном (крохмалем).

СЕЙФ. Щоб обережно доторкнутися до теми страху, дати дитині відпочинок і контроль над страшними спогадами й снами, можна спорудити (намалювати, виліпити, зробити з коробки) сейф для страшних спогадів. Не називаючи спогади – дати метафору – просто зім’яти папір або взяти темні аркуші паперу, камені, шишки і скласти їх у сейф. Ключ від нього буде або в дорослого, або в самої дитини. Зробити з сірників і різнокольорових ниток «ловців снів» або вирізати ажурну сніжинку, яка, як фільтр, вбирала б страшні образи, не підпускаючи їх до дитини.

КНОПКА РАДОСТІ (для дітей, які не проти дотиків) Гра для безпечного повернення контакту з тілом. Дитина, не кажучи партнеру, придумує звук (пісеньку). Задумує місце на тілі – кнопку, яка б, якщо до неї доторкнутися, включала б цей звук. Партнер по грі, м’яко торкаючись до тіла, повинен знайти цю кнопку. Потім дитина шукає кнопку, яку загадав партнер.

СУМНЕ ДЕРЕВЦЕ. Дітки часто не можуть попросити про підтримку і пояснити, що їх турбує. Якщо дитину «перетворити» на деревце, яке ображено, пошкоджено, сумує – і запитати, що для нього зробити - поставити опору-паличку (себе), підв’язати гілочку (погладити по ручці), полити (погладити зверху вниз), поставити паркан (стати навколо) – дитина отримає необхідний ресурс.

РОЗМАЛЬОВКИ. Дітки в стані тривоги можуть боятися малювати щось на «вільну тему». Їм можна давати розмальовки з чіткими «жирними» кордонами. Можна з ними малювати всередині паперової тарілки, малювати нестандартними «пензликами» – спонжиком, ватними паличками, зубними щітками. Наступний етап – капати акварельною фарбою на вологий папір. Потім – обводити висохлу форму, придумуючи, на що ця форма схожа.

МАСКА. На обличчі людини будь-якого віку, яка пережила травматизацію, може застигати маска. (Постійне байдуже або вираз обличчя, застиглий в одній емоції, що складно визначити). Будуть корисні будь-які «пластичні» ігри. Можна почати з розминання справжнього шматочка пластиліну. Потім, «перетворюємо» дитину на пластилін. З її обличчя «виліплюємо» різні форми (смикаємо щічки, просимо надути щоку...)

ТИ ДЕ? Для фіксації на теперішньому часто граємо в гру «ти де?». Ставимо несподівано, у будь-який час дня, запитання «ти де?». Відповідь має починатися зі слів «я тут!», і далі кілька пропозицій про це «тут» з описом різних модальностей – аромат, слух, тілесність, смак. Наприклад, «Я тут. У кімнаті, сиджу на м’якій подушці з комп’ютером на колінах, їм солодку ягоду»).

ВІДБИТКИ. Ще одна проста, екологічно «оживлювальна» техніка, допомагає зняти заборону на фантазію і відчування. Травмовані діти заморожують чуттєвість – якщо я дозволю собі відчувати, разом з радістю проявляться страх, біль і злість. Занурюємо пальчик у фарбу або буряковий сік. Ставимо на лист кілька відбитків пальчика. Запитуємо, що потрібно домалювати, щоб вийшли порося, заєць, лебідь, рибка...

ГРА В ДОРОСЛОГО. Часто підсвідомість дітей переносить їх у той вік, коли вони були щасливі й жили у відчутті безпеки. Вони починають поводитися, як малюки, сюсюкатися, проситися на ручки. Ми граємо з дитиною в «малюка», даємо енергії-сил її дитячій частині – а потім «перетворюємо» її на дорослого. Даємо дитині можливість вирішувати– скільки кроків йти, стаємо в неї помічником на кухні, даємо їй можливість вибирати маршрут прогулянки (можна навіть дати руль-кришку від каструлі в руки).

СТРИБКИ. Тривожні діти інтуїтивно вибирають для себе ігри зі стрибками. Їм важливо стрибати на батуті (замість батута вони однаково виберуть ліжко). Стрибки знімають напругу, дають можливість відчути опору на стопи, «невагомість» під час стрибання впливає на стовбурові структури мозку. Замість заборони стрибати, можна створити «спеціальні місця для стрибання». Наприклад – «тут можна стрибати на одній нозі, тут на двох...».

КВІТКА ТА СВІЧКА. В момент стресу, гніву та тривоги дуже важливим є вміння повільно дихати. Щоб навчити дитину це робити, покажіть, що вдихати потрібно так, наче нюхаєш гарну квітку, а видихати – наче хочеш задути одним подихом всі свічки на святковому торті.

ЧЕРЕПАХА. Вправа для зняття м’язового напруження. Уявіть з дитиною, що ви черепахи, які йдуть на повільну, розслаблену прогулянку. Уявіть, ніби раптово почався дощ. Щільно згорніться в калачик під панциром десь на десять секунд. Уявіть, що знову вийшло сонце, тому можна вилазити з панцира та продовжити розслаблену прогулянку. Повторіть кілька разів. Переконайтеся, що завершуєте вправу прогулянкою, щоби ваше тіло розслабилося.

4. ПЕРША ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА

ФАХІВЦЯМ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ. САМОДОПОМОГА.

Під час надання допомоги іншим травмованим людям фахівці психологічної служби можуть зіткнутися з травмами інших, із розповідями тих, хто вижив, про кризову ситуацію. Фахівці, що відчувають безпосередній вплив події, постраждалим від якої вони надають допомогу, можуть піддаватися ще більшому стресу. До того, в умовах воєнного стану під загрозу може бути поставлена безпека самих фахівців психологічної служби. Стресові реакції в працівників психологічної служби можуть спричинені умовами роботи та її організацією (наприклад, у них зникли родичі або їх майно зруйновано). Якщо ситуація, у якій вони працюють, залишається без змін, і працівники психологічної служби протягом довгого часу відчувають вплив ситуації, перебуваючи далеко від дому та сім’ї, справлятися зі стресом може бути ще важче. Якщо не звернути уваги на ці фактори стресу, вони, швидше за все, вплинуть на самопочуття і на якість роботи.

Інструкція для ППД фахівцям психологічної служби:

1.Переведіть фахівця в безпечніше місце та захистіть його від картин, звуків або запахів, які викликають тривогу.

2. Захистіть фахівця від нав’язливої уваги сторонніх осіб, журналістів, а також від колег.

3.Переконайтеся, що фахівцю не холодно. У разі необхідності запропонуйте йому плед, а також (можливо) місце для відпочинку. Надайте йому їжу та напої.

4. Якщо вам потрібно піти, попросіть колегу, щоб він залишився з тим, кому потрібна допомога.

5. Дізнайтеся, що трапилось. Вислухайте розповідь, а також зверніть увагу на його тривоги та відчуття. Якщо фахівець не хоче говорити, просто залишайтеся поруч.

6. Підбадьорте фахівця, сказавши, що його реакція нормальна.

7. Дізнайтеся, чи є у нього хтось вдома, хто може про нього подбати або поговорити з ним. Допоможіть йому зв’язатися з близькими.

8. Надайте йому конкретну інформацію про те, де і як він може отримати певні послуги або ресурси.

4.1. Підтримка колег за принципом «рівний рівному»

Підтримка колег – ефективний підхід до надання їм допомоги під час стресових ситуацій, який дозволяє ефективно використовувати як ресурси організації, так і самих працівників. Сама назва методу «рівний рівному» говорить про те, що допомогу надають ті люди, які знаходяться на тому ж рівні, що і самі колеги.

Підтримка колег – активний процес, який потребує залучення до надання взаємодопомоги працівників психологічної служби, а також передбачає виділення часу та місця для спільного обговорення реакції людей, їх почуттів і методів реагування.

Ключові елементи методу підтримки колег за принципом «рівний рівному»:

•  участь, емпатія, повага та довіра;

•  активне слухання та комунікація;

•  чітко позначені ролі;

•  командна робота, співпраця та врегулювання проблем;

•  обговорення роботи.

Існує декілька методів надання підтримки колегами.

Неформальна підтримка, що надається колегами, передбачає систему надання взаємодопомоги, під час якої два фахівці в парі спостерігають один за одним і надають один одному допомогу. Вони можуть при цьому працювати на місці надання допомоги постраждалим разом, що призводить до підвищення безпеки та взаємного контролю свого морального стану. Колега може запропонувати іншому перерву, якщо бачить, що останній виказує ознаки стресового стану. Що більше, колега може запропонувати закінчити роботу тоді, коли він розуміє, що напарнику потрібна серйозна допомога. Такий «напарник» може, крім того, обговорити з «підопічним» події, що відбулися після надзвичайних ситуацій. Варто зазначити, що систему надання допомоги колегами використовують навіть професіонали.

Групи підтримки. Більш офіційно підтримка за принципом «рівний рівному» може бути надана в групі під час обговорення недавньої події, яку всім довелося пережити, або ситуації, з якою зіткнулися всі. Перевага такого підходу полягає в тому, що учасники формують загальне розуміння ситуації або події; люди бачать, що організація виявляє турботу про них, і можна визначити тих, хто потребує додаткової уваги. Обмінюючись своїми враженнями від щоденної діяльності, люди переймаються духом командної роботи, що дозволяє запобігти виникненню психологічних проблем у майбутньому.

Емоційні реакції, залишені без уваги, можуть призвести до зриву, тоді як обговорення труднощів, що виникли з іншими, допомагає уникнути непорозуміння, спотворення інформації та неправильного тлумачення фактів. Атмосфера взаємної підтримки не тільки дозволяє висловлювати свої емоційні реакції та обмеження, а й заохочує до цього, дозволяє забезпечити як якість і ефективність роботи, так і хороший душевний добробут працівників.

4.2. Правила підтримуючого спілкування

Наведені нижче твердження містять стислу інформацію про те, що можна робити та говорити під час проведення підтримуючої бесіди з колегою, який відчув на собі наслідки стресу.

Що МОЖНА робити та говорити:

1. Пам’ятайте, що людина в кризовому стані на деякий час втрачає найпростіше відчуття захищеності та довіри. Постійно знаходячись біля колеги, допомагайте йому відчувати себе в більшій безпеці.

2. Будьте спокійними навіть тоді, коли колега, якому ви допомагаєте, емоційно збуджений.

3. Будьте готовими до того, що колега у стані гострого стресу може реагувати на події досить емоційно. Він, зокрема, може зриватися на крик.

4. Щоб повністю зрозуміти розповідь і проблеми колеги, уважно його вислухайте.

5. Звертайте увагу на тривогу, почуття втрати, інші відчуття.

6. Під час мовчання почувайте себе впевнено. Посидьте із колегою у тиші.

7. Задавайте необхідні для прояснення ситуації питання, що допомагають зрозуміти потреби колеги.

8. Встановіть із колегою зоровий контакт. Зберігайте відкриту позу.

9. Приймайте його почуття та його інтерпретацію подій.

10. Якщо фахівець відмовляється від допомоги, дайте йому зрозуміти, що він може отримати її будь-якої миті – варто тільки захотіти.

Чого НЕ МОЖНА робити та говорити:

1. Не змушуйте згадувати всі деталі будь-якої трагічної події, свідком якої став спеціаліст.

2. Не висловлюйте своїх суджень із приводу ситуації, у якій опинився колега.

3. Не кажіть колегам про свої проблеми та не розповідайте їм історії інших людей.

4. Не розповідайте отримані від колеги відомості іншим людям. Зберігайте конфіденційність  отриманої інформації, крім випадків, коли її розкриття підвищить безпеку колеги.

5. Не виправляйте його розповідь про те, що трапилось, а також неміняйте хронології подій.

6. Не торкайтеся колеги (якщо це не є прийнятним для нього).

7. Не квапте з відповіддю, дайте час на обмірковування.

8. Не робіть це так, що людина буде відчувати незручності, дискомфорт

через те, що за нею пильно спостерігають.

9. Не давайте оціночних суджень.

10. Не нав’язуйте допомогу тим, хто її не бажає, але завжди будьте поруч.

4.3. Самодопомога

Особи, які надають допомогу, повинні добре піклуватися про себе, а не тільки про інших. Турбота та підтримка за принципом «рівний рівному» є важливими елементами забезпечення психосоціального благополуччя працівників психологічної служби. Однак люди, які надають допомогу іншим і працюють у важких ситуаціях, можуть чимало зробити для себе самі. Самодопомога важлива з двох причин. Вона готує працівників до надання ефективної допомоги іншим і дає їм можливість продовжувати роботу.

Важливо знайти час для відпочинку та осмислення пережитого. Кризова ситуація та потреби людей, із якими ви зіткнулися, – це важке випробування, і перенести їх біль і страждання нелегко. Після надання допомоги в кризовій ситуації знайдіть час відпочити та подумати про пережите. Щоб відновити сили, скористайтеся такими порадами:

•  поговоріть про пережите під час надання допомоги в кризовій ситуації з керівником, колегою або з кимось ще, кому довіряєте;

•  віддайте собі належне за все, що зробили, щоб допомогти іншим, навіть якщо це була незначна допомога;

•  навчіться осмислювати пережите та розуміти, що вам вдалося зробити добре, а що не дуже, а також тверезо оцінювати межі ваших можливостей в обставинах, що склалися;

•  за можливості знайдіть час, щоб відпочити та розслабитися, перш ніж знову приступити до роботи та виконання своїх повсякденних обов’язків;

•  правильно харчуйтеся, обмежте споживання алкоголю й тютюну та займайтеся фізичними вправами для зняття напруги;

•  творча діяльність також може бути самодопомогою. Малюйте, займайтеся живописом, пишіть, грайте на музичних інструментах. Іноді легше висловити почуття, роблячи щось, а не розмовляючи;

•  якщо у вас труднощі зі сном або ви відчуваєте тривогу, добре  обговорити це з кимось, кому можна довіряти. Намагайтеся не вживати кофеїну перед сном і лягайте раніше, ніж зазвичай, почитайте перед сном – це теж може допомогти;

•  якщо важко сконцентруватися на обов’язках, які вимагають уваги та сил, після важкої ситуації, повідомте про це своїм колегам і керівникам. Пам’ятайте, що для опрацювання того, що сталося, потрібен час;

•  робіть паузи між завданнями. Не потрібно одразу починати виконання наступного завдання, ледь закінчивши попереднє. Важко одразу переключитися на інше завдання та продовжувати працювати ефективно. Дайте вашому мозку час на перемикання. Цю паузу, навіть якщо вона невелика, можна використати особисто для себе. Відкиньте всі попередні думки та трохи розслабтеся. Це дозволить вам ефективніше долучитися до нового процесу роботи; 

• час, проведений в дорозі на роботу, можна використовувати у своїх цілях – можна почитати або послухати цікаву для вас книжку, навчальний курс, наприклад, іноземної мови;

•  пам’ятайте про цінність ранку. Ранок – це найзручніший час,який можна використовувати для себе. У  цей час ніхто вам незателефонує, мінімум сторонніх шумів і відволікаючих  чинників. Виділіть собі час до сніданку для занять медитацією або гімнастикою. Такі вправи легко виконуються в ранкові години та дають позитивний заряд на весь день;

•  ваш час має належати тільки вам. Забудьте про мобільний телефон та й про звичайний теж на той час, який по праву має  бути вашим. Вимкніть їх у вільний час;

•  використовуйте свій час на себе. Отримавши нарешті вільний час, ми часто бездумно його розтрачуємо перед телевізором. Це заняття не принесе користі. Використовуйте цей час для творчого зростання. Займіться оздоровленням свого організму. Це принесе вам радість і створить передумову для того, щоб викроїти ще більше особистого часу в майбутньому. Провівши час із користю, ви відчуєте, що добре відпочили, та будете почувати себе задоволеними.

Якщо через декілька тижнів вам ще важко справлятися зі своїми реакціями, вас переповнюють важкі думки або спогади про те, що сталося, ви стали нервовим, вам сумно, ви погано спите, зловживаєте алкоголем або вживаєте інші психоактивні речовини, не займайтеся самолікуванням, зверніться за професійною допомогою.

Тест «Самооцінка»

Мета: визначення готовності брати участь у реагуванні на надзвичайну ситуацію.

Інструкція: визначте як наведені нижче твердження можуть вплинути на Вас – за шкалою від 1 до 10 балів (де 1 бал = низький вплив та 10 балів = величезний вплив). 

Примітка: деякі пункти можуть не застосовуватись – пропустіть їх)

ПИТАННЯ:

1.Чи є ймовірність, що Ви знаєте когось, хто постраждав внаслідок надзвичайної ситуації?

2.Чи переживали Ви серйозні події в минулому році?

3.Чи відбулися нещодавно серйозні зміни у Вашому житті?

4.Чи перенесли Ви будь-яке серйозне захворювання за останні шість місяців?

5.Який Ваш фізичний стан із точки зору роботи, яку Ви збираєтеся виконувати?

6.Яка Ваша емоційна рівновага з точки зору роботи, яку Ви збираєтеся виконувати?

7.Як вплине Ваша відсутність протягом 1‐2 тижнів на Вашу роботу?

8.Яка ситуація у Вашому домі з точки зору того, що Ви будете відсутні 1‐2 тижні?

9.Наскільки Ви готові працювати в хаосі?

Якщо відповідь на будь-яке питання дуже висока (8‐10 балів) або відповідь на понад 3 питання вище ніж 5 балів, то доречно звернути на це увагу та обговорити, перш ніж ви вирішите відгукнутися на заклик.

Роз’яснення до тесту

Чи є ймовірність, що Ви знаєте когось, хто постраждав внаслідок надзвичайної ситуації? Якщо відповідь так, то важливо щоб Ви обговорили це. Можливо, для Вас буде важко брати участь у роботі та постійно думати про долю людини, яку Ви знаєте.

Чи пережили Ви важку подію в особистому житті в минулому році, наприклад, смерть, травми, розлучення тощо? Якщо так, задайте собі питання, чи відчуваєте Ви в собі достатньо сил для участі. Участь може зашкодити Вашому відновленню.

Чи відбулися нещодавно серйозні зміни у Вашому житті? Такі зміни, як нова робота, нові відносини, переїзд до нової квартири, народження дитини, розлучення тощо, можуть відволікати Вас від роботи.

Чи перенесли Ви будь-яке серйозне захворювання за останні шістьи місяців? Захворювання, які мали значний вплив на Вас. Можливо, у Вас був грип, і Ви ще до кінця не відновилися.

Який Ваш фізичний стан із точки зору роботи, яку Ви збираєтеся виконувати (швидке пересування, рух сходами, піднімання вантажів, спати в дуже примітивних умовах, наприклад, на землі)? Ви повинні бути в хорошій фізичній формі. Надання допомоги постраждалим може супроводжуватися фізичними навантаженнями та вимагає багато сил. Тому важливо, щоб Ви оцінили свій фізичний стан якомога реалістичніше.

Який Ваш емоційний баланс із точки зору роботи, яку Ви збираєтеся виконувати (депресія, серйозні тривоги)? Робота з людьми, які пережили травмуючу подію, які перебувають у скорботі, вимагає багато душевних сил і стабільності.

Тест «Стан вашої нервової системи»

Мета: визначення загального рівня стресостійкості.

Інструкція: позначте (обведіть кружечком) одну із чотирьох цифр у графах таблиці навпроти кожного запитання, залежно від відповіді на нього.

Бланк-опитувальник

Запитання Ні   Не часто Так Дуже часто

1.Чи часто ви буваєте роздратовані, нервуєте, 0 3   5 10

відчуваєте занепокоєння?

2.Чи часто у вас прискорений пульс та серцебиття? 0 2   3 6

3.Чи часто ви швидко стомлюєтеся? 0 2   4   8

4.Чи страждаєте ви підвищеною чутливістю до шуму, 0 2   4   8

шарудіння або світла?

5.Чи бувають у вас різкі зміни настрою, виникає 0   2   3 6

почуття невдоволення?

6.Ви спите неспокійно, часто прокидаєтеся? 0 2   4   8

Страждаєте безсонням?

7.Чи страждаєте ви надмірним потовиділенням? 0 2     3   6

8.Чи затікають у вас м’язи? Чи відчуваєте незвичне 0   2     4   8

лоскотання, сіпання у суглобах?

9.Чи забудькуваті ви, часто не можете   0   2     4   8

сконцентрувати увагу?

10.Чи страждаєте ви від свербежу?   0   2     3     6

11.Чи необхідно вам у вашій професійній діяльності   0     2     4     8

бути завжди на «висоті»?

12.Чи часто ви буваєте в поганому настрої,   0     2       4     8  

проявляєте агресивність? Чи швидко ви втрачаєте

самовладання?

13.Чи ховаєте ви неприємності в собі?   0       2 4      8

14.Чи відчуваєте ви невдоволення самим собою та   0 2   4     8

навколишнім світом?

15.Чи палите ви? Чи вживаєте спиртні напої?     0 2 5     10

16.Чи трапляються у вас неприємності? Чи мучать вас       0   2   4     8

страхи?

17.Ви недостатньо буваєте на повітрі? 0     2   4       8

18.Чи бракує вам можливості «розрядитися», набути

душевної рівноваги?

Підрахуйте загальну суму балів ________________

0 – 25 балів: ця сума може вас не турбувати. Але зверніть увагу на сигнали вашого організму, спробуйте усунути слабкі місця;

26 – 45 балів: приводу для занепокоєння немає. Але не ігноруйте попереджувальні сигнали. Зважте на те, що ви можете зробити для покращення свого організму.

46 – 60 балів: ваша нервова система ослаблена. Для поліпшення здоров’я необхідно змінити спосіб життя. Проаналізуйте запитання та відповіді на них. Так ви визначите напрями необхідних змін;

Понад 60 балів: ваша нервова система виснажена. Необхідно терміново вжити заходів. Обов’язково зверніться до спеціаліста.

5. ВИСНОВКИ

Щоб звести до мінімуму руйнівні наслідки травмівних ситуацій, сприяти збереженню психічного здоров’я, необхідна психологічна допомога та психологічна підтримка постраждалих як в умовах екстремальної ситуації або воєнного стану, так і після повернення із зони ризику. Психологічна допомога і психологічна підтримка – важливі складові мінімального реагування (безпосередньо в екстремальній

ситуації) та комплексного реагування (на етапі стабілізації та раннього відновлення).

Підсумовуючи, маємо зауважити, серед компетенцій, необхідних для надання першої психологічної допомоги, виділяють:

• • • навички активного слухання;

    •  навички оцінювання симптомів;

    •  здатність розрізняти адаптивні та дезадаптивні копінг-стратегії, потребу в терміновому втручанні;

    •  уміння виявляти та активувати джерела міжособистісного спілкування та підтримку, використовувати кризові  комунікативні стратегії, відповідальність та усвідомлення можливості створити ще більший дистрес;

    •  вміння подбати про себе та членів своєї команди.

Завжди необхідно також вміти покладатися на свою оцінку ситуації, потреби людей, якими ви опікуєтесь, і власні потреби. За необхідності треба говорити людям, що ви завершуєте надання допомоги, а якщо хтось інший буде допомагати їм з цього моменту, познайомити їх з новим фахівцем. Незалежно від того, яким був ваш досвід спілкування з людиною, важливо попрощатися на позитивній ноті, побажавши їй благополуччя.

6. ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА ПІД ЧАС ВІЙНИ: ДЕ І ЯК

ОТРИМАТИ

1.Методичні матеріали,створені методистами КЗ ДНМЦ ПС:

• Буклети та плакати

https://drive.google.com/drive/folders/1tBsdln0epxXHggwW5-JjRyJwZZ_I1lHI?usp=sharing

• Відеоматеріали та презентації

https://drive.google.com/drive/folders/1--v2gt_0PgtRbGWzqvWJ2ov-StEwRpVG?usp=sharing

2.Ви можете записатися на безоплатну консультацію зі спеціалістом Психологічної підтримки від медико-психологічного факультету НМУ імені О.О.Богомольця: https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSfKTScLrK6Vt-ibwrd9_hBnBJwYixd6PexkwltiymOM4pA6RQ/viewform

3.Безкоштовну допомогу усім, хто її потребує, готові надавати сертифіковані психологи Центру психологічного консультування і травмотерапії Open Doors («Відкриті двері»), які мають досвід роботи з учасниками збройних конфліктів та навчені за американським стандартом. Щоб отримати консультацію, необхідно просто зайти в чат-бот за посиланням: https://t.me/odukraine_bot?fbclid=IwAR0VUuHibBtfoHedrJo5-e9JGh912gljZ4-l-dolakwP8WRoW_9CylRX5yY та залишити свою заявку і контактну інформацію.

4.Онлайн-платформа «Розкажи мені» цілодобово надає безкоштовну психологічну допомогу. Якщо ви відчуваєте тривогу, у вас трапляються панічні атаки, ви близькі до депресії чи навіть на межі – заповніть анкету за посиланням: https://tellme.com.ua/get-help та очікуйте дзвінка спеціаліста.

5.Поліцейські психологи створили Telegram-канал «Психологічна підтримка» з корисними постами та базовими рекомендаціями, що допоможуть розвантажити нервову систему. А також запустили чат-бот https://t.me/polltavasupportbot для зворотного зв’язку психолога з клієнтом.

6. Telegram-канал психологічної підтримки для осіб з 8 до 22 років «Перемога»: https://t.me/+U83C2OkswW5mYzky

7.Онлайн-програма «Бути батьками ангела» для батьків, яких торкнулась смерть дитини під час вагітності, пологів або невдовзі після них. Зареєструватися можна за посиланням: https://angelscare.org.ua/freeregistration

8. Національна професійна лінія з питань профілактики самогубств та підтримки психічного здоров’я «Lifeline Ukraine». Працює цілодобово, звернутися за допомогою можна зателефонувавши на гарячу лінію за номером 7333 або написати повідомлення за посиланням: https://lifelineukraine.com/contact.

9. Реабілітаційний центр із надання безкоштовної психологічної допомоги «Крок назустріч». Звернутися можна за номером гарячої лінії центру: (044) 222 90 94.

10. Безкоштовна психологічна допомога надається українцям в умовах війни в рамках всеукраїнського кол-центру #ВАРТОЖИТИ. Звернутися можна за номером 5522.

11. Цілодобова лінія психологічної підтримки «Між нами» Львівський міський центр соціаьних служб – 0800307305. Дзвінки з будь-яких операторів безкоштовні.

12.Гаряча лінія НУО «Людина в біді» Безкоштовні психологічні консультації надають безкоштовно за номером: 0 800 210 160.

13. Проєкт психологічної підтримки «Поруч». Проєкт «Поруч» – це групи психологічної підтримки для підлітків і батьків, чиє звичне життя зламала війна. Психологи готові допомагати офлайн і онлайн, щоб досвід громадян України не залишився непереборною травмою на все життя. Деталі тут: https://poruch.me

14. Ла Страда-Україна пропонує безкоштовні психологічні консультації для батьків, які хочуть зрозуміти стан своїх дітей й отримати підтримку: Facebook (https://www.facebook.com/childhotline.ukraine)

Instagram (https://www.instagram.com/childhotline_ua ) Telegram (https://t.me/CHL116111 )

Національна гаряча лінія для дітей та молоді працює щодня з 9.00 до 21.00 телефон: 0 800 500 225

15. Кризове консультування «Варто жити» 5522 – для абонентів lifecell та Vodafone Ukraine. Усі дзвінки безкоштовні +380931707219 – для абонентів Kyivstar. Вартість дзвінків згідно тарифів мобільного оператора. Графік роботи лінії: 11-19 з понеділка по п’ятницю. Вихідні дні: субота, неділя, державні свята

16. Контакти психологів та психотерапевтів, хто готовий безкоштовно надавати консультації: https://bit.ly/3LsfZSw

17.Світлана Ройз та Міністерство освіти й науки запустили відео-

проєкт «Психологічна турбота» для дітей: https://bit.ly/35lrdc6. Експерти розповідають, як доглядати за дитиною в бомбосховищі, як розмовляти під час евакуації, як підібрати слова, якщо хтось із батьків пішов на війну.

18.Психологічна підтримка українців під час війни від психотерапевтів-практиків: https://t.me/PsihologDopomogaWarInUa2022 .Група створена для безкоштовної психологічної допомоги українцям, які відчули на собі жахіття війни в Україні у 2022 році. Допомога здійснюється зусиллями практикуючих психотерапевтів.

19.Психологічна оборона України: фахова безкоштовна підтримка, корисні статті у період війни https://ukr-ednist.com.ua

20.Психологи кар’єрного хабу «Розірви коло» готові допомогти жінкам знизити рівень стресу і тривоги. Консультації доступні по телефону а також через Messenger, Viber, Telegram.

Контакти:

Марина +38 098 996 97 90

Євген +38 097 314 53 83

Марта +38 050 371 40 55 (У Львові офлайн)

Наталія +38 098 929 75 53 (У Львові офлайн)

21.Центр психологічної допомоги в Івано-Франківську https://bit.ly/3uHXouT

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Нормативно-правові документи:

Лист Міністерства та науки України від 04.04.2022 No 1/3872-22 «Про методичні рекомендації «Перша психологічна допомога. Алгоритм дій»

Література:

1.Каплуненко Я. Ю. Перша психологічна допомога: досвід міжнародних організацій. Психологія та психосоціальні інтервенції. Том 3 – с.41.

2.Методичні рекомендації щодо надання першої психологічної допомоги сім'ям з дітьми, дітям, які перебувають/перебували у зоні збройного конфлікту//Підготовлено в межах виконання Проекту «Підтримка реформи соціального сектору в Україні», який впроваджується Програмою розвитку ООН в Україні. Заг. Ред.. Іванової О.Л., упорядників: д. мед. н. Пінчук І.Я., д.мед.н. проф. Хаустової О.О., к.психолог.н. Степанової Н.М., Чайки А.В., Пінчук А.О.

3.Оніщенко Н. В. Екстрена психологічна допомога постраждалим в умовах

надзвичайної ситуації: теоретичні та прикладні аспекти: монографія. Х.:

Право, 2014 – 584 с.

4.Основи реабілітаційної психології: подолання наслідків кризи : навч. посіб. Заг. ред. Н. Пророк. Т. І. Київ, 2018 – 208 с.

5.Перша психологічна допомога : посібник для працівників на місцях. – Київ: унів. вид-во ПУЛЬСАРИ, 2017. – 64 с.

6.Перша психологічна допомога: посібник для членів загону швидкого реагування Товариства Червоного Хреста України – Київ, 2017. – 42 с.

Інтернет-джерела:

1.Первинна психологічна допомога під час війни: правила й принципи

https://www.pedrada.com.ua/article/3039-pervinna-psihologchna-dopomoga-pd-chas-vyni-pravila-y-printsipi

2.Психологічна допомога під час війни: де і як отримати https://ldn.org.ua/useful-material/psykholohichna-dopomoha-pid-chas-viyny-de-i-iak-otrymaty/

3.Психологічна допомога під час війни: ресурси та контакти

https://www.prostir.ua/?news=psyholohichna-dopomoha-pid-chas-vijny-resursy- ta-kontakty

4.Як підтримати та заспокоїти дитину під час війни https://eo.gov.ua/yak-pidtrymaty-ta-zaspokoity-dytynu-pid-chas-viyny/2022/02/28/(Додаток до листа КЗ ДНМЦ ПС від 16.05.2022 No01/03-86)

(Додаток до листа КЗ ДНМЦ ПС від 30.05.2022 № 01/03-91)

Зміст

Вступ.

1. Організація діяльності соціального педагога в закладі освіти (загальні положення). Функції соціального педагога.

2. Особливості професійної діяльності соціального педагога в закладах освіти.

3. Організація роботи соціального педагога в умовах війни.

3.1. Форми роботи онлайн.

3.2. Організація роботи соціального педагога в умовах воєнного стану з огляду на певні напрями роботи.

4. Зміст роботи соціального педагога з вимушеними переселенцями та їх сім’ями в сучасних соціальних умовах.

5. Виплати та нарахування державної соціальної допомоги.

5.1. Надання соціальних послуг у разі введення надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях.

5.2. Пільги на навчання передбачені учасникам бойових дій та їхнім дітям.

6. Корисні джерела.

7. Список використаних джерел.

Вступ

З кожним роком в Україні зростає показник соціальної незахищеності населення, це зумовлено багатьма соціально-економічними факторами та призводить до погіршення рівня життя, мінімізації можливостей розвитку молоді, її самореалізації. В період надзвичайно складної економічної, політичної та психологічної ситуації, яку переживає українське суспільство внаслідок воєнного нападу та введення на території України воєнного стану кількість дітей і сімей, що опинилися у складних життєвих обставинах, значно збільшилася у порівнянні з попередніми роками.

Саме тому, наразі, коли Україна знаходиться в стані війни проблема соціально-педагогічного захисту дітей та молоді в рамках державної молодіжної політики України є дуже великою. Враховуючи суспільно-політичну ситуацію, що склалася в Україні, однією з найскладніших та найгостріших проблем є виховання у молодого покоління суспільних цінностей, моральних та патріотичних орієнтирів.

У стані війни діти належать до найвразливішої категорії населення. Перебуваючи в небезпеці, в тривалому стресовому стані, дитина позбавлена нормальних умов для розвитку та освіти. Реалії сучасного життя гостро потребують підтримки та розвитку системи соціально-психологічного

супроводу учнівської молоді.

Також, в умовах проведення військових дій в країні може спостерігатися зростання серед молоді різних негативних соціальних явищ: дитячої злочинності, наркоманії та інших видів залежностей, в соціумі зменшується рівень толерантності, вміння спілкуватися, культури поведінки. Через відчуття тривоги, напруги, страху, невизначеності ускладнюється процес повноцінної соціалізації дитини. Наразі ці проблеми гостро стають перед закладами освіти. 

Розв'язання вищезазначених проблем неможливе без роботи профільних фахівців - соціальних педагогів.

1. Організація діяльності соціального педагога в закладі освіти (загальні положення). Функції соціального педагога.

Згідно з наказом Міністерства освіти і науки України від 22.05.2018 року № 509 Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 липня 2018 р. за № 885/32337 «Про затвердження Положення про психологічну службу у системі освіти України» у системі освіти діє психологічна служба, що забезпечує своєчасне і систематичне вивчення психофізичного розвитку здобувачів освіти, мотивів їх поведінки і діяльності з урахуванням вікових, інтелектуальних, фізичних, гендерних та інших індивідуальних особливостей, сприяє створенню умов для виконання освітніх і виховних завдань закладів освіти.

До складу психологічної служби входять практичні психологи, соціальні педагоги закладів освіти.

Психологічне забезпечення освітнього процесу в закладах освіти здійснюють практичні психологи. Соціально-педагогічний патронаж здійснюють соціальні педагоги.

Соціально-педагогічний патронаж у системі освіти сприяє:

1. Взаємодії закладів освіти, сім’ї і суспільства у вихованні здобувачів освіти.

2. Їх адаптації до умов соціального середовища.

3. Забезпечує консультативну допомогу батькам.

Соціальний педагог закладу та/або установи освіти здійснює:

• • - соціально-педагогічний супровід здобувачів освіти, колективу та мікрогруп, осіб, які потребують піклування чи перебувають у складних життєвих обставинах;

  • - просвітницьку та профілактичну роботу серед учасників освітнього процесу з питань запобігання та протидії домашньому насильству, у тому числі стосовно дітей та за участю дітей, злочинності, алкоголізму, наркоманії тощо;

  • - вивчення та аналіз соціальних умов розвитку здобувачів освіти, мікроколективу (класу чи групи), шкільного, студентського колективу в цілому, молодіжних і дитячих громадських організацій. (розділ 2 п. 16)

Соціальний педагог закладу та/або установи освіти бере участь у:

• • - роботi педагогічної ради, психолого-педагогічних консиліумів, семiнарiв і засiдань методичних об’єднань;

  • - плануванні і реалізації завдань соціалізації здобувачів освіти, адаптації їх у новому колективі і соціальному середовищі;

  • - наданні допомоги дітям і сім’ям, що перебувають у складних життєвих обставинах або потребують посиленої педагогічної уваги чи мають особливі освітні потреби, в тому числі постраждалим від насильства та військових конфліктів (розділ 2 п. 17).

Соціальний педагог закладу та/або установи освіти, сприяє:

• • - взаємодії закладів освіти, сім’ї і суспільства у вихованні здобувачів освіти, їх адаптації до умов соціального середовища, забезпечує консультативну допомогу батькам (законним представникам);

  • - захисту прав здобувачів освіти від будь-яких видів і форм насильства, представляє їхні інтереси у правоохоронних і судових органах тощо;

  • - формуванню у здобувачів освіти відповідальної поведінки, культури здорового способу життя, збереження репродуктивного здоров’я;

  • - попередженню конфліктних ситуацій, що виникають під час освітнього процесу, запобіганню та протидії домашньому насильству (розділ 2 п. 18).

Соціальний педагог у своїй діяльності виконує такі функції:

 ДІАГНОСТИЧНУ: 

• вивчає та оцінює особливості діяльності і розвитку учнів (вихованців), мікроколективу (класу чи референтної групи), шкільного колективу в цілому, неформальних молодіжних об'єднань;

• досліджує спрямованість впливу мікросередовища, особливостей сім'ї та сімейного виховання, позитивного виховного потенціалу в мікрорайоні та джерела негативного впливу на дітей та підлітків;

 ПРОГНОСТИЧНУ:

• прогнозує на основі спостережень та досліджень посилення негативних чи позитивних сторін соціальної ситуації, що впливає на розвиток особистості учня чи групи;

• прогнозує результати освітнього процесу з урахуванням найважливіших факторів становлення особистості;

 КОНСУЛЬТАТИВНА: 

• дає рекомендації (поради) учням, батькам, вчителям та іншим особам з питань соціальної педагогіки;

• надає необхідну консультативну соціально-педагогічну допомогу дитячим, молодіжним об'єднанням, дітям, підліткам, які потребують піклування чи знаходяться у складних життєвих обставинах;

 ЗАХИСНУ: 

• забезпечує дотримання норм охорони та захисту прав дітей і підлітків, представляє їхні інтереси у різноманітних інстанціях (служби у справах неповнолітніх, поліція, суди тощо);

ПРОФІЛАКТИЧНА: 

• • переконує учнів в доцільності соціально значимих норм та правил поведінки, ведення здорового способу життя, сприяє попередженню негативних явищ в учнівському середовищі;

 СОЦІАЛЬНО-ПЕРЕТВОРЮВАЛЬНУ:

• надає соціальні послуги, спрямовані на задоволення соціальних потреб учнівської молоді;

• здійснює соціально-педагогічний супровід освітнього процесу, соціально-педагогічний патронаж соціально-незахищених категорій дітей; 

• сприяє соціальному і професійному визначенню особистості, дбає про професійне самовизначення та соціальну адаптацію молоді;

 ОРГАНІЗАЦІЙНУ: 

• • координує діяльність та взаємодію усіх суб’єктів соціального виховання;

  • сприяє соціально корисній діяльності дітей і підлітків;

  • формує демократичну систему взаємостосунків в підлітковому середовищі, а також серед дітей і дорослих.

Специфіка функцій соціального педагога потребує безперервного самовдосконалення, широкої поінформованості, обізнаності, ерудиції, глибоких спеціальних знань. Соціальний педагог має бути цікавим для оточення. На відміну від звичайного педагога в закладі освіти, в роботі соціального педагога

першорядну роль відіграє не освітня, а виховна функція, функція соціальної допомоги та захисту.

2. Особливості професійної діяльності соціального педагога

в закладах освіти.

Професійна діяльність соціального педагога має ряд особливостей. Суть її полягає в тому, що на відміну від інших педагогічних працівників, соціальний педагог у своїй професійній діяльності має справу з дитиною та підлітком у процесі їхнього розвитку та соціального становлення.

Слід зазначити, що практичний психолог і соціальний педагог є фахівцями психологічної служби закладу освіти, але вони не можуть бути взаємозамінюваними. У кожного з них відповідно до фаху своя методологія роботи, інструментарій, напрями та зміст діяльності, що відповідають їх функціональним обов’язкам. Практичний психолог більше зорієнтований на внутрішній світ дитини, натомість соціальний педагог обов’язково намагатиметься допомогти соціалізуватися, самореалізуватися, адаптуватися до умов соціального середовища в якому знаходиться дитина,

знайти своє місце в ньому і водночас бути корисним для інших.

Діяльність соціального педагога в закладах освіти передбачає створення умов для успішної соціалізації та адаптації дитини, як процесу набуття нею соціальної компетентності, формування і ствердження її як

особистості, входження в активне громадське життя.

Соціальний педагог в закладі освіти, повинен об'єднати зусилля родини, школи, громадськості, для надання допомоги дитині. Тому слід зазначити, що робота соціального педагога за будь-яким напрямком стає більш ефективною завдяки співпраці з психологом, педагогічним колективом, батьками, адміністрацією закладу освіти та спеціалістами з різних соціальних служб, правових, медичних установ тощо. Така взаємодія дає змогу здійснювати інтегрований підхід щодо соціально-педагогічного супроводу учнівської молоді в сучасних умовах.

Соціальний педагог закладу освіти покликаний:

• •  попередити проблему, своєчасно виявити та усунути причини, які сприяють її виникненню;

  •  забезпечити превентивну профілактику різноманітних негативних явищ (морального, фізичного, соціального характеру), відхилень у поведінці людей, їх спілкуванні й, таким чином, оздоровити мікросередовище.

Тому він повинен відігравати різноманітні соціальні ролі, змінювати їх у практичній діяльності в залежності від ситуації та характеру проблеми, що вирішується. Це можуть бути ролі:

•  посередника між дітьми та дорослими, між сім’єю та державними службами, організаціями та закладами, які повинні піклуватися про духовне, фізичне і психічне здоров’я дітей та підлітків;

•  адвоката, захисника інтересів, законних прав дитини та її сім’ї;

забезпечує соціальну справедливість, намагаючись допомогти людям реалізувати свої здібності, дати можливість використати свої знання та навички;

•  учасника спільної діяльності дітей, підлітків і дорослих та одночасно організатора цієї діяльності (робота соціального педагога спрямована на спонукання людини до дії, ініціативи, творчості);

• помічника своїм клієнтам у вирішенні їх проблем, допомагати людям розширити їх компетенцію і розвинути здібність самим вирішувати свої проблеми;

•  наставника сім’ї, дітей, молоді, оточуючих їх людей (соціальний педагог «супроводжує» сім’ю, турбується про її здоров’я, моральні, загальнолюдські цінності, про своєчасне вирішення проблем, що

• виникають);

•  конфліктолога, допомагає попереджувати і вирішувати конфліктні ситуації своїх клієнтів;

• аніматора, спонукає людину до дії, сприяючи встановленню взаємовигідної взаємодії між особистістю і суспільством;

•  експерта в постановці соціального діагнозу і визначенні методів компетентного втручання, соціальної роботи з конкретним клієнтом;

•  суспільного діяча, підтримуючи, розвиваючи та очолюючи соціальні ініціативи громадян, спрямовані на оздоровлення оточуючого середовища.

Професійна діяльність соціального педагога - це комплекс взаємопов’язаних напрямів діяльності (виховна, навчальна, розвиваюча, соціокультурна, комунікативна, організаторська тощо), спрямованих на

різні об’єкти, для здійснення яких необхідні певні професійні знання, вміння і навички, а також професійно важливі якості.

Наразі, коли країна знаходиться в стані війни роль соціальних педагогів закладів освіти значно посилюється, адже до їх фахових обов’язків належить:

- забезпечення соціально-педагогічного супроводу учасників освітнього процесу, які опинилися у складних життєвих обставинах, перебувають у кризових ситуаціях (постраждали від соціальних, техногенних, природних катастроф, перенесли тяжкі хвороби, стреси, переселення, зазнали насильства тощо);

- захист конституційних прав і статусу, законних інтересів здобувачів освіти.

Особливу увагу соціальним педагогам закладів та установ освіти, необхідно звернути на:

• • • • •  питання соціального захисту учасників освітнього процесу;

        •  надання соціальної допомоги в період дії воєнного стану;

        •  дотримання їх прав і свобод;

        •  захисту прав здобувачів освіти від будь-яких видів і форм насильства.

Оскільки в період війни, збільшуються ризики недотримання та порушення прав і свобод громадян, потрапляння дітей та молоді в ситуації які несуть загрозу їх життю та здоров'ю. Особливо це стосується дітей із сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах. Тому необхідно здійснювати дистанційну комунікацію з дітьми, яких можна віднести до соціально-незахищених категорій.

3. Організація роботи соціального педагога в умовах війни.

Попри встановлений в Україні правовий режим воєнного стану з середини березня освітній процес в деяких областях почав відновлюватися. В основному робота закладів освіти ведеться в онлайн або змішаному форматі задля того, щоб учні та студенти, які покинули свої домівки, могли повернутися до навчання у місцях тимчасового перебування - як в Україні, так і за кордоном.

Саме тому, пропонуємо наступні форми роботи соціального педагога, які можна використовувати для ефективного надання соціально-педагогічної допомоги в умовах дистанційної освіти у зв'язку з веденням бойових дій на території нашої країни.

3.1. Форми роботи онлайн:

- проведення вебінарів, веб-конференцій, онлайн-студій та ін.;

- листування в вайбері та інших мобільних додатках, які призначені для спілкування;

- виготовлення інформаційно-просвітницьких матеріалів для всіх учасників освітнього процесу;

- інформування про доступні для самостійного застосування батьками методики щодо зниження рівня тривожності дітей рухливі, розвивальні ігри тощо;

- проведення дистанційних психологічних акцій, конкурсів, тижнів, онлайн марафонів та ін.;

- інформування про літературу та художні фільми (мультфільми) для спільного перегляду батьків і підлітків (дітей), рекомендувати батькам, педагогам книги щодо підвищення рівня їх педагогічної компетенції;

- розповсюдження інформаційно-просвітницьких матеріалів на сайтах закладів освіти, сторінках соціального педагога, у соціальних групах в мережі інтернет, та ін.

3.2. Організація роботи соціального педагога в умовах воєнного

стану з огляду на певні напрями роботи.

  » Профілактична і просвітницька робота.

В онлайн режимі можна проводити:

◊ години спілкування,

◊ тренінгові заняття,

◊ перегляди тематичних відео,

◊ бесіди,

◊ розповсюдження інформаційних повідомлень, відео-роликів, буклетів та ін.

Для цього можна використовувати:

● сторінки в соціальних мережах;

● платформу Google Classroom. На платформі Google Classroom можна розміщувати відеоролики для перегляду, інформаційні буклети, презентації. Учні можуть переглянути цю інформацію в будь-який зручний час і потім поділитися своїми думками чи поставити питання в коментарях. Зручно те, що можна писати як індивідуально учню, так і учням курсу.

Наголошуємо на тому, що при наявності технічних можливостей, психологічні служби закладів освіти можуть працювати на платформі Google Classroom. Це дуже зручно, особливо якщо навчання в закладі освіти викладачі здійснюють саме на цій платформі, тому учням не потрібно додатково нічого встановлювати на свої гаджети або заходити на сторонні сайти.

Google Classroom – це безплатний сервіс від компанії Google. Його можна використовувати з персонального комп’ютера за посиланням https://classroom.google.com/ або з мобільного телефону, завантаживши додаток Google Classroom.

Для початку користування платформою Google Classroom необхідно:

● створити електронну пошту @gmail.com на сайті https://mail.google.com або в мобільному додатку Gmail.

● встановити на мобільний телефон додаток Google Classroom або зайти на айт https://classroom.google.com з персонального комп’ютера.

● зайти на платформу за допомогою раніше створеної електронної пошти @gmail.com.

Використання Google Classroom дозволяє:

• забезпечити віртуальний зв’язок з учнями,

• надає можливість донести до них важливу інформацію,

• отримати від учнів зворотний зв’язок,

• обговорити важливі питання.

Платформа також може використовуватись для проведення діагностичної, просвітницької, профілактичної та консультативної роботи. Ця робота проводиться через віртуальні кабінети, що створено на платформі для кожного курсу. При цьому використовуються різні інструменти, які допомагають організувати робочий процес. Наприклад, програму для відеозв’язку Zoom. Цю програму зручно використовувати для проведення бесід, годин спілкування, тренінгових занять.

Чудовим інструментом для взаємодії соціального педагога й учнів, який допомагає перетворити звичайне заняття в цікаве та інтерактивне, є використання однієї з таких функцій Zoom, як Дошка повідомлень. Цей інструмент можна використовувати для обговорення правил роботи під час заняття, проведення інтерактивних вправ.

Вправу – «Міф або реальність» можна адаптувати до проведення заняття на будь-яку тему. Дошку повідомлень ділимо на дві частини, перша – «Міф», друга – «Реальність». Підготовка дошки не займає багато часу. Потім соціальний педагог зачитує заздалегідь підготовлені твердження, а учні мають поставити позначки на дошці в тій частині, де вважають за потрібне. Після кожного твердження обов’язково проводиться обговорення. Ця вправа спонукає учнів висловлювати власну думку, взаємодіяти один з одним, навіть дистанційно.

» Соціально-педагогічна діагностика.

В умовах дистанційного навчання найдоцільнішим є використання онлайн-опитування. Одним з інструментів для створення різноманітних анкет і опитувальників є - Google Forms.

Щоб створити опитування необхідно:

1. 1. Зайти на сайт https://docs.google.com/forms.

   2. Натиснути «Створити форму».

   3. Створити запитання і варіанти відповідей. Зауважимо, що у налаштуваннях можна обрати кількість обов’язкових відповідей, створити тестування з подальшим підрахунком балів або залишити порожній рядок для розгорнутої відповіді.

   4. Коли форма готова, необхідно надіслати посилання для проходження анкетування учасникам освітнього процесу. Для цього треба натиснути кнопку «Відправити» і ввести електронну адресу отримувача або скопіювати посилання на опитування і додати його в Google Classroom, чат групи/класу Viber чи розповсюдити іншим зручним способом.

У Google Forms можна переглянути відповіді учасників анкетування в діаграмах, а також завантажити їх на ПК у форматі файлу Exel. Відповіді представлено окремо для кожного на одному рядку, отримані результати записуються в загальну зведену таблицю по кожному класу або групі окремо. Результати опитування зберігаються в Google Forms на Google диску і на ПК у форматі файлу Exel.

» Зв’язки з громадськістю.

В умовах дії воєнного стану на роботу в дистанційному режимі переходять і соціальні служби та державні установи. Громадські організації також намагаються надавати свої послуги в онлайн-режимі. Тому можна спробувати організовувати спільні вебінари, години спілкування, консультування в телефонному режимі або листування електронноюьпоштою. Треба пам'ятати про те, що наразі багато громадян потребують саме соціальної допомоги та захисту. Тому дуже доречним буде мати контакти та

співпрацювати з соціальними службами, службою у справах дітей, центрами з надання правової допомоги, волонтерами, громадськими організаціями та ін.

» Консультування.

Консультування виконує різні функції:

• надання порад та рекомендацій;

• надання підтримки щодо прийняття рішення та розв'язання проблеми;

• надання інформації, необхідної для прийняття рішення.

У соціально-педагогічній діяльності сутність консультування полягає в інформуванні об'єктів соціально-педагогічної допомоги про шляхи та засоби розв'язання тих проблем, з якими вони звертаються до спеціальних установ.

В умовах сьогодення консультування можна проводити індивідуальне, рідше групове засобами:

• телефонного зв'язку;

• електронної пошти;

• в онлайн режимі;

• Skype режимі;

• в особистих чатах мобільних додатків, що дозволяють дзвонити і відправляти текстові повідомлення іншим користувачам та ін.

Таким чином засобами консультування можливо:

• запобігати виникненню кризових станів у людей;

• запобігати прийняттю ними необачних рішень;

• допомагати їм не просто вижити, зберігши свої цінні якості, але й актуалізувати особистісні та творчі ресурси;

• сприяти позитивним змінам як у їх близькому оточенні, так і взагалі у суспільстві.

4. Зміст роботи соціального педагога з вимушеними переселенцями та

їх сім’ями в сучасних соціальних умовах.

Наразі заклади освіти нерідко стають своєрідним осередком, для об’єднання жителів громади, яка приймає людей з регіонів, де ведуться бойові дії, з людьми, які вимушені були покинути свої домівки, задля своєї безпеки. У багатьох регіонах це вже сталося і заклади освіти не тільки продовжують

надавати освітні послуги, а й перетворюються на осередки для надання різних идів допомоги внутрішньо переміщеним особам, де фахівці психологічної служби, зокрема, соціальні педагоги, продовжують здійснювати професійну діяльність з метою надання соціально-педагогічної допомоги та збереження психічного і фізичного здоров’я всіх учасників освітнього процесу.

Соціально-педагогічна робота з вимушеними переселенцями та їх сім’ями є одним з різновидів соціально-педагогічної діяльності, спрямованої на:

• • • забезпечення соціальної підтримки та здійснення соціального захисту вимушених переселенців та їх сімей;

    • зміцнення та активізацію їх адаптаційного потенціалу;

    • створення сприятливих умов для їх життєдіяльності;

    • забезпечення тривалих соціальних стосунків;

    • налагодження механізмів самоорганізації та саморозвитку;

    • допомоги членам сімей вимушених переселенців у їх адаптації до нових умов та позитивній соціалізації.

Саме тому соціально-педагогічну роботу з сім’ями вимушених переселенців, як і будь-який різновид діяльності, можна розглядати як ряд практичних заходів, побудованих на основі певних цілеспрямованих теоретичних засад.

Необхідно зазначити, що об’єктом соціально-педагогічної діяльності виступають вимушені переселенці та їх сім’ї, і їх безпосереднє оточення.

Зокрема соціально-педагогічну роботу з вимушеними переселенцями здійснюють соціальні педагоги та соціальні працівники. Вони виступають суб’єктами соціально-педагогічної роботи.

Мета соціально-педагогічної роботи з сім’ями вимушених переселенців полягає у:

◊ забезпеченні доступності комплексу послуг для вимушених переселенців і їх сімей;

◊ наданні допомоги переселенцям у набутті навичок адекватного поводження в новому соціальному середовищі, частиною якого є найближче оточення (родичі, сусіди, близькі);

◊ мінімізація негативних наслідків або навіть повне розв’язання проблем сім’ї або особи;

◊ усунення труднощів, пов’язаних з адаптацією сім’ї до нових умов навколишнього середовища;

◊ надання ефективних гуманітарних послуг з метою поліпшення якості життя сімей вимушено переміщених осіб.

До основних завдань соціально-педагогічної роботи з сім’ями

вимушених переселенців можна віднести:

● надання соціальної допомоги вимушеним переселенцям;

● сприяння інтегруванню вимушених переселенців в соціальне середовище, в яке вони потрапляють;

● створення спрощених процедур реєстрації, отримання житла, працевлаштування, відновлення бізнесу тощо.

Виділяють наступні напрями соціально-педагогічної роботи з даною

категорією осіб:

» всебічне вивчення сімей вимушених переселенців: аналіз існуючого становища сім’ї та визначення її основних потреб;

» вивчення потенційних можливостей сім’ї та вплив на неї зовнішніх факторів для подальшої роботи;

» організація взаємодії з проблемними сім’ями: підтримка дітей з сімей вимушених переселенців; сприяння у вирішенні проблем; посередництво між сім’єю та різними установами (школа, громадські організації); спонукання особистості до самоорганізації і самостійного вирішення окремих проблем.

Методи збору інформації на даному напрямі роботи:

• • •  бесіда;

    •  спостереження;

    •  опитування експертів;

    •  інтерв’ю;

    •  невербальний діагноз;

    •  вивчення документів;

    •  контент-аналіз;

    •  анкетування.

Форми роботи з сім’ями вимушених переселенців:

» індивідуальні, що дають можливість клієнту тет-а-тет розповісти про свої проблеми, про які він не зміг би розповісти в присутності інших (конфіденційна інформація);

» групові, за яких робота здійснюється за принципом взаємодопомоги або методу «рівний-рівному».

Основні методи роботи:

Соціально-педагогічна допомога, підтримка, профілактика: вибір програми і плану дій; обговорення альтернативних шляхів вирішення проблеми; допомога в організації виходу з проблеми; координація зусиль найближчого оточення особистості; створення групи підтримки.

Корекція відносин та реабілітація: моделювання ситуації для вирішення подібних проблем в майбутньому; моделювання сфер успішної діяльності (ті, в яких сім’я зможе себе реалізувати); підтримка ініціатив як всієї сім’ї, так і окремого члена зокрема; відновлення втрачених вмінь клієнта (при травмі разом з іншими спеціалістами) та повернення людини до нормального життя.

Консультування.

Підтримка.

Необхідно зазначити, що зміст роботи соціального педагога з вимушеними переселенцями та їх сім’ями являє собою послідовність етапів щодо вирішення їх проблем із використанням найбільш ефективних форм, методів та засобів діяльності.

1 етап. Формування банку даних про вимушених переселенців та їх сімей. 

Здійснюється спільно з службами охорони здоров'я, соціального захисту та ін.; у цілісний банк даних включається інформація про кожного члена сім’ї, можуть бути направлені запити в служби та організації попереднього місця перебування

сім’ї.

Основними методами роботи є:

- аналіз документів,

- складання банку даних.

2 етап. Діагностика проблем.

Вивчення індивідуальних особливостей кожного члена сім’ї, з'ясування їх інтересів і потреб, труднощів й проблем, визначає їх причини, відслідковує джерела їх виникнення, досліджує умови і особливості взаємин у мікросередовищі життєдіяльності. За потреби – надання термінової допомоги (захист, надання притулку).

Методи роботи:

- консультування,

- інтерв’ю,

- бесіда та ін.

Також на цьому етапі надається інформація про установи, які займаються вирішення таких проблем.

3 етап. Розробка програми діяльності з сім’єю.

За результатами діагностики визначається сутність першочергових потреб, підбираються ефективні та посильні психолого-педагогічні, соціальні засоби для вирішення проблем або, хоча б, мінімізувати негативні наслідки їх існування.

Методи роботи:

- соціально-педагогічний супровід, патронаж,

- консультування (індивідуальне або/та групове),

- техніки сімейної терапії,

- профілактична робота,

- надання підтримки, соціального захисту,

- допомога сім’ї у налагодженні їх дозвіллєвої діяльності,

- організація груп взаємодопомоги, позитивний приклад.

4 етап. Забезпечення умов реалізації програми.

Здійснюється розподіл відповідальності між усіма учасниками програми. Соціальний педагог виконує роль координатора, організовує реалізацію програми, відслідковує результати, інформує про її виконання.

Методи роботи:

- консультування,

- бесіда,

- контроль.

5 етап. Завершення програми.

Аналіз роботи соціального педагога та характеристика рівня життя клієнтів. Здійснення вихідної діагностики. Вимушені переселенці самостійно можуть вирішувати деяк питання, але при потребі звертатися за допомогою.

Соціально-педагогічна робота набуватиме свого розвитку при 

врахуванні таких принципів:

•  добровільність (допомога має надаватися, виходячи з добровільного звернення);

•  своєчасність;

•  персоналізація (допомога повинна здійснюватися персонально кожній особистості);

•  повага (допомога не повинна принижувати честь і гідність людини, її самооцінку і самоповагу);

•  активізація клієнта (основний зміст допомоги полягає в оволодінні людиною спроможністю до самостійного вирішення своїх проблем);

•  комплексність ( надається допомога, яка має бути спрямована на зняття небажаної емоційної напруги і на ліквідацію причин, які викликають такий стан у людини).

Безумовно, провідним виконавцем соціально-педагогічної роботи з вимушеними переселенцями та їх сім’ями є соціальний педагог.

Слід зазначити, що соціальний педагог у роботі з сім’ями вимушених переселенців повинен дотримуватися таких груп цінностей:

◊ цінності, які відображають специфіку професійної діяльності альтруїстичного характеру (допоможи тому, хто потребує допомоги);

◊ цінності етичної відповідальності перед професією (соціальний педагог і соціальний працівник захищає гідність і цілісність професії, дотримується етичних принципів і норм, примножує знання і розширює місію соціально-педагогічної роботи) ;

◊ цінності, пов'язані з потребами самореалізації, самоствердження, самовдосконалення особистості соціального педагога і досягнень у професійній діяльності.

Для вимушених переселенців та їх сімей характерною ознакою є соціальна дезадаптація, а звідси випливають її прояви:

•  агресивна поведінка;

•  конфлікти з вчителями і ровесниками;

•  вживання алкоголю і наркотиків;

•  здійснення правопорушень (бійки, крадіжки й ін.);

•  невідвідування школи, бродяжництво;

•  спроби суїциду та ін.

Робота соціального педагога, сама по собі, є вкрай важкою. Він завжди повинен бути в курсі всіх актуальних проблем, знати ефективні способи їх вирішення або мінімізувати негативні наслідки.

Основним змістом роботи соціального педагога з вимушеними переселенцями та їх сім’ями є створення атмосфери співробітництва та партнерства.

Якості соціального педагога який працює з сім’ями вимушених

переселенців.

1. Високий професіоналізм, компетентність у різноманітних проблемах, високий рівень загальної освіти і культури (в тому числі і духовної), володіння суміжними спеціальностями і знаннями з педагогіки, психології, юриспруденції та ін.

2. Доброта, любов до людей, душевність, доброзичливість, чуйність, бажання прийняти чужий біль на себе, милосердя, людяність, відчуття співпереживання і емпатія.

3. Комунікабельність, вміння правильно зрозуміти людину і поставити себе на її місце, гнучкість і делікатність, тактовність у спілкуванні, вміння слухати, спроможність підтримати іншого і стимулювати його на розвиток особистих сил, вміння викликати довірливе ставлення до себе, організаційні здібності.

Останні є, мабуть, найбільш важливими, оскільки вони залежать, в більшій мірі, від внутрішнього світу людини. Якщо компетентність можна напрацьовувати, то дотримуватися толерантності та емпатії – не завжди.

З метою надання допомоги та вирішення соціальних проблем всі сім’ї вимушених переселенців підлягають соціальному інспектуванню, в результаті якого вивчаються їх потреби, у разі необхідності сім’ї беруться під соціальний супровід. Для вирішення проблемних питань переселенців залучаються всі суб’єкти соціальної роботи, благодійні та громадські організації.

5. Виплати та нарахування державної соціальної допомоги.

5.1. Надання соціальних послуг у разі введення надзвичайного або воєнного

стану в Україні або окремих її місцевостях.

Під час війни держава максимально намагається піклуватися про своїх громадян. Для забезпечення соціальної допомоги та захисту населення приймаються відповідні законодавчі акти та вносяться зміни до вже існуючих документів. Надання соціальних послуг регулює Закон України «Про соціальні послуги», але в ньому прописаний механізм який значно ускладнює надання послуг, а саме процес прийняття рішення про надання тої чи іншої допомоги може займати до 10 робочих днів. Крім того, надання соціальних послуг здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів. Тому наразі були внесені

зміни до деяких законів України щодо надання соціальних послуг у разі введення надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях.

Державна соціальна допомога буде виплачуватися протягом дії воєнного стану та одного місяця після його припинення чи скасування без потреби додаткового звернення до органів соціального захисту населення. Виплати соціальної допомоги здійснюються і в разі пропущення строку переоформлення допомоги, зокрема особам з інвалідністю та особам, які не мають права на пенсію.

Нагадуємо, що державна соціальна допомога виплачується:

•  малозабезпеченим сім’ям;

•  на дітей одиноким матерям;

•  на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування;

•  на дітей, хворих на тяжкі хвороби, яким не встановлено інвалідність;

•  особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу; 

• дітям, батьки, яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме; 

• внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг;

• непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату.

Якщо отримувачі державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію та особам з інвалідністю, які пропустили строк перегляду, виплата таких видів допомоги не зупиняється на період воєнного стану та одного місяця після його скасування.

Після припинення чи скасування воєнного стану протягом одного місяця слід буде оновити документи, необхідні для продовження отримання допомоги. Надання державної соціальної допомоги на період введення воєнного стану врегульоване постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 № 214 https://www.kmu.gov.ua/npas/deyaki-pitannya-nadannya-derzhavnoyi-socialnoyi-dopomogi-na-period-vvedennya-voyennogo-stanu-214. Окрім того, Кабінет Міністрів України 20 березня 2022 року постановою
№ 332 затвердив новий Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним

особам. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/332-2022-%D0%BF#Text    Дана допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, а також території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії та яка визначена в переліку, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 року № 204. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/204-2022-%D1%80#Text

Увага! Допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 року у регіонах, що не включені до переліку відповідних територій, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг».

Допомога надається щомісячно у таких розмірах:

• • • •  для осіб з інвалідністю та дітей – 3000 гривень на місяць;

      •  для інших осіб – 2000 гривень на місяць.

Для того, щоб отримати допомогу, необхідно стати на облік як внутрішньо переміщена особа та отримати відповідну довідку, а також подати заяву на отримання допомоги на проживання (для цього необхідно звернутися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення або центру надання адміністративних послуг, а пізніше таку заяву після відповідних доопрацювань можна буде подати через Портал «Дія»).

Допомога надається щомісячно з місяця звернення на весь період введення воєнного стану плюс один місяць після його припинення чи скасування. Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням та дати припинення чи скасування воєнного стану.  Водночас виплата допомоги внутрішньо переміщеним особам не здійснюватиметься за ті місяці, у яких вони отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

5.2. Пільги на навчання передбачені учасникам бойових дій та їхнім дітям.

В Україні учасникам бойових дій та їхнім дітям надається державна підтримка для здобуття освіти. Йдеться про професійно-технічну, фахову передвищу та вищу освіту в державних і комунальних закладах освіти.

Чинне законодавство передбачає низку пільг для студентів, які навчаються на денній формі. Пільги діють лише в тому випадку, якщо здобувачу освіти менше 23 років.

Державну цільову підтримку надає заклад освіти, до якого студента зарахували в установленому порядку. У разі відрахування студента, надання підтримки припиняється.

Учасники бойових дій та їхні діти мають право на:

• • •  повну або часткову оплату навчання коштами державного та місцевого бюджетів;

    •  пільгові дострокові кредити на здобуття освіти;

    •  соціальні стипендії;

    •  безоплатне забезпечення підручниками;

    •  безкоштовне проживання у гуртожитку.

Документи, які підтверджують право на пільги:

• •  посвідчення учасника бойових дій;

  •  посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни;

  •  посвідчення члена сім’ї загиблого, а для дітей до 16 років – довідка, що

  • видається іншому повнолітньому члену родини;

  •  свідоцтво про народження;

  • довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;

  • довідка про реєстрацію місця проживання.

Право на соціальні стипендії мають:

• •  учасники бойових дій;

  •  особи з інвалідністю внаслідок війни;

  •  діти загиблих учасників Революції Гідності, бойових дій або людей, які отримали інвалідність внаслідок війни;

  •  діти, один з батьків яких загинув або зник безвісті у районі проведення АТО/ООС;

  •  люди з інвалідністю;

  •  особи, які визнані постраждалими під час Революції Гідності, та їхні діти;

  •  діти тих, хто загинув під час масових акцій громадянського протесту.

Пільговий кредит для здобуття освіти мають:

• •  діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування;

  •  особи з інвалідністю;

  •  діти з малозабезпечених та багатодітних сімей;

  •  учасники бойових дій і Революції гідності та їхні діти;

  •  діти загиблих або зниклих безвісті воїнів та учасників Революції гідності;

  •  діти, які живуть на лінії зіткнення;

  •  внутрішньо-переміщенні особи.

Важливим аспектом в роботі соціального педагога закладу освіти є інформування учасників освітнього процесу щодо діяльності гарячих ліній, громадських та державних організацій, які надають соціальну допомогу та психологічну підтримку людям, які опинилися у складних життєвих обставинах, перебувають у кризових ситуаціях та доступу до їх послуг. Наразі за такою допомогою можна звернутися до:

  ◊ Служб цивільного захисту.

«Гарячі лінії»:

• • • • • • • • •  Луганська область 064 524 11 03; 095 910 19 20; 096 298 51 00;

                •  Донецька область 062 645 82 82; 050 347 90 70;

                •  Харківська область 057 700 30 90.

◊ «Гаряча лінія» Мінреінтеграції з кризових питань 044 355 14 78.

◊ Неурядових організацій:

•  Національної дитячої «гарячої лінії» 116 -111 (цілодобово) та  0 800 500 225 (з 12.00 до 16.00);

•  «Восток SOS» 068 220 43 37; 095 397 98 48; 093 923 14 86;

•  «Донбас SOS» 0 800 309 110;

•  «Право на захист» - лінія для допомоги ВПО 099 507 50 90; 068 507 60 90; 093 507 50 90;

•  гуманітарна місія «Проліска» 093 202 22 32;

•  «Данська рада з питань біженців». Контактний центр безоплатної правової допомоги 0 800 213 103;

•  «Червоний хрест»:

  ● Луганська область 050 267 43 57;

    ● Донецька область 050 450 69 90; 062 646 03 33;

•  телефону довіри організації «People in Need» 0 800 210 160 (цілодобово) з метою сприяння отримання необхідної підтримки у разі потреби, зі збереженням безпечного простору конфіденційності;

•  онлайн-платформи «Розкажи мені», де цілодобово надається безкоштовна психологічна допомога https://tellme.com.ua/get-help;

•  психологів Центру психологічного консультування і травмотерапії Open Doors («Відкриті двері»), які мають досвід роботи з учасниками збройних конфліктів та навчені за американським стандартом. Щоб отримати консультацію, необхідно просто зайти в чат-бот за посиланням:

https://t.me/odukraine_bot?fbclid=IwAR0VUuHibBtfoHedrJo5-e9JGh912gljZ4-l-dolakwP8WRoW_9CylRX5yY та залишити свою заявку і контактну інформацію.

•  поліцейських психологів, які створили Telegram-канал «Психологічна підтримка» з корисними постами та базовими рекомендаціями, що допоможуть розвантажити нервову систему. А також запустили чат-бот https://t.me/polltavasupportbot для зворотного зв’язку психолога з клієнтом;

• Telegram-канал психологічної підтримки для осіб з 8 до 22 років «Перемога»: https://t.me/+U83C2OkswW5mYzky ;

• Національної професійної лінії з питань профілактики самогубств та підтримки психічного здоров’я «Lifeline Ukraine». Працює цілодобово, звернутися за допомогою можна зателефонувавши на гарячу лінію за номером 7333 або написати повідомлення за посиланням: https://lifelineukraine.com/contac;

• гарячої лінії реабілітаційного центур із надання безкоштовної психологічної допомоги «Крок назустріч». (044) 222 90 94;

• громадської організації «Ла Страда-Україна», яка пропонує безкоштовні психологічні консультації для батьків, які хочуть зрозуміти стан своїх дітей й отримати підтримку:

● Facebook (https://www.facebook.com/childhotline.ukraine);

● Instagram (https://www.instagram.com/childhotline_ua);

●Telegram (https://t.me/CHL116111);

• • • • •  до психологів та психотерапевтів. Контакти тих, хто готовий безкоштовно надавати консультації можна знайти за цим посиланням: https://bit.ly/3LsfZSw;

        •  психотерапевтів-практиків, які надають психологічну підтримку українців під час війни від: https://t.me/PsihologDopomogaWarInUa2022.

Корисні джерела:

◊ Сайт Міністерства освіти і науки України

https://mon.gov.ua/ua/osvita/pozashkilna-osvita/vihovna-robota-ta-zahist-prav-ditini/bezpeka-ditej-v-interneti

◊ Сайт Державної наукової установи «Інститут модернізації змісту освіти». https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/protidiya-bulingu/korisni-posilannya-shodo-temi-antibulingu

◊ Методичні матеріали,створені методистами КЗ ДНМЦ ПС:

•  Буклети та плакати

https://drive.google.com/drive/folders/1tBsdln0epxXHggwW5-JjRyJwZZ_I1lHI?usp=sharing

•  Відеоматеріали та презентації

https://drive.google.com/drive/folders/1--v2gt_0PgtRbGWzqvWJ2ovStEwRpVG?usp=sharing

◊ Відеопроєкт Світлани Ройз та Міністерства освіти й науки України «Психологічна турбота» для дітей. https://bit.ly/35lrdc6

◊ Електронна бібліотека Інституту соціальної та політичної психології

Національної академії педагогічних наук України: https://ispp.org.ua/elektronna-biblioteka/

◊ Урядовий портал єдиний веб-портал органів виконавчої влади України

https://www.kmu.gov.ua/news/bojovi-100-tis-grn-viplachuvatimut-zahisnikam-i-zahisnicyam-yaki-likuyutsya-vid-otrimanih-poranen-minoboroni

◊ cайт Міністерства освіти і науки України https://mon.gov.ua/

◊ Офіційний сайт ГО «Ла Страда – Україна» http://www.la-strada.org.ua

◊ Офіційна сторінка ГО «Ла Страда – Україна» у facebook

https://www.facebook.com/lastradaukraine

◊ Офіційний сайт ВБО «Український фонд «Благополуччя дітей» https://childfund.org.ua/

◊ Офіційна сторінка ВБО «Українский фонд «Благополуччя дітей» у facebook https://www.facebook.com/CWBF.Ukraine/

◊ Офіційний сайт Національної Психологічної Асоціації (НПА)

https://npaua.org/novini-ta-statti/

◊ Офіційна сторінка Національної Психологічної Асоціації (НПА) у facebook https://www.facebook.com/npa.org.ukraine/

◊ Ютуб телеканал ПЛЮСПЛЮС Пізнавальні, просвітницькі, розвивальні відео для дітей з найменшого віку https://www.youtube.com/user/plusplustv/videos

◊ сайт ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти» https://imzo.gov.ua/

◊ сайт Міністерства соціальної політики України https://www.msp.gov.ua/

◊ сайт «Безоплатна правова допомога» https://www.legalaid.gov.ua

◊ сторінка у Facebook «Донецький обласний навчально-методичний центр психологічної служби системи освіти»   https://www.facebook.com/groups/273346713875356

◊ сайт Донецького обласного навчально-методичного центру психологічної служби системи освіти https://dnmcps.com.ua/ та ін.

Список використаних джерел:

•  Закон України «Про освіту»;

•  Закон України «Про соціальні послуги»

•  наказ МОН України від 22.05.2018 No 509 «Про затвердження положення про психологічну службу у системі освіти України»;

•  наказ МОН України від 28.12.2006 No 864 «Про планування діяльності та ведення документації соціальних педагогів, соціальних педагогів по роботі з дітьми-інвалідами системи Міністерства освіти і науки України»;

•  наказ МОН України від 28.03.2022 р. No 274 «Про деякі питання організації здобуття загальної середньої освіти та освітнього процесу в умовах воєнного стану в Україні»

•  лист МОН України від 10. 03. 2021 р. No 1/9-128 «Щодо необхідності проведення додаткових профілактичних заходів в середовищі дітей та підвищення обізнаності батьків»;

• Організація психологічного супроводу та соціально-педагогічного патронажу освітнього процесу в умовах дистанційного навчання : метод. рек. / за заг. ред. І.В. Марухиної – Суми : НВВ КЗ СОІППО – 2021. – 80 С.

•  Сайт Міністерства освіти і науки України:

• https://mon.gov.ua/ua/osvita/inklyuzivne-navchannya/statistichni-dani,

• https://mon.gov.ua/ua/osvita/inklyuzivne-navchannya/dlya-fahivciv/onlajn-navchannya.

•  Сайт освітнього проекту «На урок» https://naurok.com.ua/та ін.

(За матеріалами листа КЗ ДНМЦ ПС від 10.05.2022 No 01/03-79)

В умовах воєнного стану в Україні, масової евакуації та переміщення дітей, сімей з дітьми з населених пунктів, де ведуться активні бойові дії, значно зростає загроза життю та здоров’ю дітей, а також ризик вчинення різних форм жорстокого поводження з ними. Жорстоке поводження з дитиною розглядається як будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного насильства, зокрема, домашнього насильства.

Домашнє насильство під час війни – поширене явище, яке стає ще більш небезпечним, ніж у мирний час. Діти, які зазнали такого насильства зараз, складніше знайти вихід – вони часто обмежені у пересуванні, їм немає в кого попросити про допомогу, вони ще більше залежать від кривдників фізично та матеріально. Домашнє насильство загострюється під час війни в родинах, де воно було й до того, і може виникнути на тлі конфліктів та загальної напруженості там, де його раніше не було.

Діти, що пережили будь-який вид насильства, відчувають труднощі соціалізації: у них порушені зв'язки з дорослими, немає відповідних навичок спілкування з однолітками, вони не мають достатнього рівня знань і ерудиції, щоб завоювати авторитет у школі тощо.

Розв’язання своїх проблем діти, які постраждали від насильства часто знаходять у кримінальному, асоціальному середовищі, а це часто поєднано з формуванням у них пристрасті до алкоголю, наркотиків, вони починають красти та здійснювати інші протиправні дії.

Своєчасне виявлення дітей, які зазнали жорстокого поводження або тих хто може бути потенційно постраждалою від домашнього насильства, допомагає запобігти наслідків, які можуть проявлятися не відразу, а через якийсь час, зокрема і досить тривалий – це порушення фізичного і психічного розвитку, соматичні захворювання, особистісні та емоційні порушення, соціальна невлаштованість.

Поки що немає статистики випадків щодо домашнього насильства над дітьми під час війни, але, як і в будь-яких екстремальних умовах, зараз – момент підвищеного ризику.

Визначення

домашнього насильства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнім насильством визнаються діяння (дiї або бездіяльність):

•  фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру

•  що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання

•  або мiж родичами, або мiж колишнім чи теперішнім подружжям

•  або мiж іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі

•  незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила такі діяння, у тому самому місці, що й постраждала особа

•  також погрози вчинити такі діяння.

Важливо! Дитина, яка постраждала від домашнього насильства, це:

•  особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі

•  або стала свідком (очевидцем) такого насильства.

Види та ознаки

домашнього насильства.

Фізичне насильство - дії або відсутність дій з боку батьків або інших дорослих, що шкодять здоров'ю дитини, порушують її розвиток і позбавляють життя. Це можуть бути тілесні покарання, удари долонею, стусани, опіки, задушення, грубі хапання, штовхання, плювки, застосування палиці, паска, ножа, пістолета.

Фізичне насильство - це також і залучення дитини до вживання наркотиків, алкоголю, пропонування їй отруйних речовин або медичних препаратів, які викликають одурманювання (наприклад, снодійного, не виписаного лікарем), а також спроби задушення та потоплення.

Ознаки фізичного насильства:

• синяки або поламані кістки;

•  відбитки предметів/предмета;

•  синець або поріз, якому немає пояснень;

•  боязнь дорослих, особливо батьків, агресія;

• боязнь фізичного контакту, такого як рукостискання, обійми, будь-якого дотику.

Сексуальне насильство - форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності.

Ознаки сексуального насильства:

•  таємність;

•  надмірна зацікавленість чи обізнаність у сексуальній темі та предметах, що з нею пов'язані;

•  надмірний прояв уваги до всього, що пов'язане з сексуальною темою;

•  побоювання певної людини чи члена сім'ї;

•  надмірна піддатливість;

•  агресія;

•  біль при сечовипусканні;

•  ускладнення при ходьбі чи сидінні;

•  нетримання сечі;

•  анальний чи вагінальний свербіж, висипи, синці, кровотечі, біль.

Психологічне (емоційне) насильство - це постійні або періодичні словесні образи, погрози від батьків, опікунів, учителів, вихователів, приниження людської гідності, звинувачення в тому, в чому дитина невинна, демонстрація ворожості, нелюбові. До цього виду насильства належить також постійна брехня, обман дитини (внаслідок чого вона втрачає довіру до дорослого), а також ситуації, коли вимоги до дитини не відповідають її віковим можливостям. У психічному насильстві можна відокремити вербальне та емоційне насильство. Вербальне (словесне) чиниться у разі критики і докорів буквально за кожний вчинок. Емоційне насильство може відбуватися взагалі без слів за допомогою міміки, пози, поглядів, інтонації.

Ознаки психологічного (емоційного) насильства:

•  відставання у порівнянні з однолітками у фізичному та соціальному розвитку;

• порушення мови, сну, прийому їжі;

•  систематичне повторювання дій, зокрема - розкачування, смоктання пальців, кусання;

•  відсутність зосередження та уваги;

•  відсутність інтересу чи емоцій;

•  депресія або віддаленість;

Зневага (нехтування) інтересами і потребами дитини (або економічне насильство) - відсутність належного забезпечення основних потреб дитини в їжі, одязі, житлі, вихованні, медичній допомозі з боку батьків чи осіб, їх що заміняють, у силу об'єктивних причин (бідність, психічні хвороби, недосвідченість) і без таких. Типовим прикладом зневажливого ставлення до дітей є залишення їх без догляду, що часто призводить до нещасних випадків, отруєнь та інших небезпечних для життя і здоров'я дитини наслідків.

Ознаки фізичної занедбаності (незадоволення основних фізичних потреб дитини в їжі, одязі, гігієні, житлі):

•  брудний та пошкоджений одяг, невідповідний до сезону;

•  безсоння;

•  недотримання гігієнічних норм;

•  медичні проблеми, які не піддаються лікуванню;

•  ховання або крадіжка їжі;

•  відсутність або низький рівень соціальних навичок;

•  бездоглядність;

•  нездатність до навчання, невідповідність розумових здібностей віковим нормам.

Виявлення

домашнього насильства над дитиною

під час дистанційного навчання в умовах воєнного стану

В період воєнного стану існують ризики посилення конфліктів у сім’ях, зокрема через емоційне напруження, економічні негаразди, що може спричинити жорстоке поводження з дітьми. Діти потребують нашої уваги та допомоги як ніколи. Якщо у дитини змінилася поведінка, вона стала занадто мовчазною або навпаки перебуває у тривожному, збудженому стані, якщо ви бачите якісь вже явні психологічні складнощі не відкладайте це до «після війни». Вже зараз дитині можна і потрібно надати психологічну допомогу в онлайн режимі, або перенаправити до інших спеціалістів.

Загалом, насильство в умовах війни набирає нових форм прояву, стає ще більш жорстокішим і таке явище як домашнє насильство стає менш помітним, а діти залишаються незахищеними. Водночас за жодних обставин насильство не може бути виправданим.

Тому, звертаємо увагу на необхідність здійснення заходів у виявленні фактів домашнього насильства під час дистанційного навчання, реагування на таке явище і вчасного надання потерпілим дітям допомоги попри воєнний стан в державі.

Основним методом щодо виявлення постраждалої дитини від жорстокого поводження, зокрема домашнього насильства є спостереження. У процесі спостереження фахівці психологічної служби мають звертати увагу на:

• емоційну сферу (страхи, емоційна нестабільність, гнів, почуття сорому, провини, незахищеності, посттравматичний стресовий розлад, депресії тощо);

• когнітивну сферу (затримка мовного та психічного розвитку, труднощі концентрації уваги, зниження успішності, відсутність інтересу до навчання);

•  особистісну сферу (занижена самооцінка);

• поведінкову сферу (суперечливість поведінки, відстороненість, гіперактивність, девіантність, аутоагресія);

• сферу міжособистісних відносин (конфліктність, агресивність).

Важливим є уважне ставлення до учасників освітнього процесу i здатність вчасно помітити тривожні симптоми в поведінці та настроях дітей, тобто, якщо під час проведення онлайн-занять педагог бачить або чує, що:

• батьки або інші члени сім’ї:

  • • • застосовують до дитини штовхання, хапання, ляпаси, побиття, стусани, укуси, викручування рук, смикання за волосся, словесні образи, погрози, приниження, крики, залякування тощо;

      • перешкоджають спілкуванню з однолітками;

      • перешкоджають участі дитини в онлайн-занятті; 

      • навмисно псують улюблені іграшки, особисті речі;

      • примушують виконувати непосильну для дитини роботу; 

      • змушують виконувати роботу замість відвідування онлайн-занять;

      • сваряться, б'ються мiж собою тощо.

• дитина:

  • • • скаржиться на вищеперелічені прояви до неї з боку інших членів сім’ї, родичів;

      • протягом одного або кількох занять різко змінює звичну для неї поведінку;

      • уникає контактів із однолітками та педагогами, не виходить на зв'язок або змінила стиль спілкування;

      • проявляє страх перед появою батьків, інших членів сім’ї;

      • проявляє насильство, агресивну поведінку до інших;

      • має тілесні ушкодження, синці, намагається приховати травми та обставини їх отримання під час онлайн-спілкування;

      • заплакана, замкнута, тривожна, боязка, відмовляється вмикати камеру та мікрофон;

      • має поганий вигляд, скаржиться на погане самопочуття;

      • демонструє втрату інтересу до навчання та іншої діяльності;

      • проявляє інші незвичні для віку дитини фізичні ознаки (видимі та невидимі), а також психологічні й поведінкові прояви, які можуть свідчити про насильство щодо дитини.

Ці поведінкові прояви та видимі ознаки можуть сигналізувати, що дитина потерпає від будь-якої з форм насильства або є загроза вчинення насильства.

Цей список не є вичерпним, але багато з цих ознак є специфічними для ситуації, пов’язаної з насильством. Однак, якщо ці ознаки присутні, педагогу спільно з психологом закладу освіти необхідно з’ясувати їхні причини – довірливо й конфіденційно поспілкуватися з учнем/ученицею, його/її батьками, друзями. І зробити це слід максимально тактовно, щоб своїми діями не погіршити його/її стан, не нанести додаткової травми.

Алгоритм дій

у разі виявлення факту домашнього насильства щодо дитини

під час дистанційного навчання в умовах воєнного стану

У разі отримання інформації/повідомлення або/та у ситуації особистого виявлення домашнього насильства або загрози його вчинення:

•  Передайте інформацію для подальшого реагування керівнику закладу та/або уповноваженій особі.

•  Зберігайте спокій, налаштуйте себе на спілкування з дитиною.

•  Оцініть стан дитини.

•  Забезпечте організацію надання медичної допомоги (у разі потреби):

  • • • дізнайтеся адресу місцезнаходження дитини;

      •  викличте швидку допомогу.

•  Не залишайте дитину наодинці:

  • • • зателефонуйте до дитини або вийдіть на зв'язок через соціальні мережі;

      •  дізнайтеся, чи є ще хтось вдома із дорослих. Якщо так, запитайте, чи може дитина довіритися цій людині.

•  Якщо поряд із дитиною перебуває тільки кривдник, запропонуйте знайти безпечне місце для спілкування:

  • • •  будьте на зв’язку до моменту, поки не переконаєтеся, що дитина в безпеці;

      • у разі потреби зателефонуйте до поліції.

•  Заспокійте дитину:

  • • • запропонуйте випити склянку води та якомога глибше подихати тощо;

      • запитайте в дитини про її емоційний стан: «Що сталося?», «Як ти себе почуваєш?», «Що я можу зараз для тебе зробити?».

• Похваліть дитину за те, що вона до вас звернулася та розповіла про ситуацію.

•  Можете поспілкуватися з постраждалою дитиною, дотримуючись алгоритму ведення діалогу з дитиною, яка потрапила в ситуацію насильства або загрози його вчинення.

• Можете провести бесіду з учасниками ситуації: дітьми-свідками (спостерігачами), дотримуючись відповідних правил спілкування.

• Можете провести бесіду з батьками дитини.

Перенаправлення

дітей постраждалих від домашнього насильства

В умовах воєнного стану вкрай важливим є налагодження оперативної взаємодії практичних психологів/соціальних педагогів з суб’єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашнього насильства, зокрема, це:

•  органи Національної поліції;

•  територіальні органи ДСНС та підпорядковані їм підрозділи;

•  фахівці із соціальної роботи / надавачі соціальних послуг;

•  заклади охорони здоров’я;

•  заклади соціального захисту населення;

•  спеціалізовані служби підтримки осіб, постраждалих від домашнього насильства (мобільні бригади соціально-психологічної допомоги);

•  неурядові та благодійні організації тощо.

Особливо важливими складовими взаємодії суб’єктів, яким стало відомо про дитину, яка постраждала внаслідок жорстокого поводження з нею або наявності загрози її життю чи здоров’ю є:

• у разі потреби надати дитині домедичну допомогу, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги для надання дитині екстреної медичної допомоги;

• невідкладно повідомити про таку дитину (телефоном або засобами електронної комунікації) органам Національної поліції (для вжиття заходів щодо припинення протиправних дій стосовно дитини) та службі у справах дітей за місцем виявлення та перебування дитини;

• за наявності загрози життю чи здоров’ю у зв’язку з техногенними аваріями та іншими надзвичайними ситуаціями або загрозою їх виникнення – невідкладно повідомити підрозділ територіального органу ДСНС.

З інформацією про випадки жорстокого поводження з дитиною або ймовірну загрозу її життю чи здоров’ю стосовно дітей також можна звертатися до:

• органів державної влади,

•  органів місцевого самоврядування,

•  охорони здоров’я,

•  соціального захисту населення,

•  центрів соціальних служб / інших надавачів послуг,

•  фахівців із соціальної роботи,

•  спеціалізованих установ з надання безоплатної первинної правової допомоги,

•  центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги,

•  бюро правової допомоги,

•  органів прокуратури,

•  уповноважених органів з питань пробації,

•  спеціалізованих служб підтримки осіб, постраждалих від домашнього

• насильства та насильства за ознакою статі.

Звертаємо увагу, що важливим питанням є фіксація інформації в журналі реєстрації фактів виявлення (звернення) про вчинення домашнього насильства та насильства за ознакою статі (додаток 3 до Постанови КМУ No 658 від 22 серпня 2018 року).

Інформування

учасників освітнього процесу про діяльність

«Гарячих ліній»

Для оперативного реагування на повідомлення про випадки жорстокого поводження з дитиною або ймовірну загрозу її життю чи здоров’ю всі учасники освітнього процесу мають бути поінформовані про контакти (телефони, гарячі лінії, електронні ресурси тощо), за якими необхідно повідомляти про дітей, які опинилися в небезпеці або зазнали жорстокого поводження.

Важливим є інформування дітей про можливість особисто звернутися до відповідних суб’єктів та органів у разі порушення прав дитини, жорстокого поводження з нею, зокрема, домашнього насильства. Таке інформування може бути забезпечено шляхом надання відповідної інформації та контактів таких суб’єктів педагогами закладів освіти під час освітнього процесу, а саме дистанційного навчання, в учнівських групах і спільнотах, розміщення інформації в соціальних мережах, на вебсайтах державних органів, громадських організацій тощо.

Нагадуємо, що отримати допомогу, консультації та психологічну підтримку можна за телефонами:

•  Національна гаряча лінія для дітей та молоді (консультування дітей та молоді щодо проблем в особистих стосунках, непорозумінь з батьками, насильства чи жорсткого поводження, консультації сихолога, юриста та соціальних працівників щодо випадків порушення прав дитини) – 0 800 500 225 (з мобільного або стаціонарного телефону) або 116 111 (з мобільного)

•  Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації – 0 800 500 335 (з мобільного або стаціонарного телефону) або 116 123 (з мобільного)

•  Урядовий контактний центр (консультації з питань протидії торгівлі людьми, запобігання та протидія домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей) – 1547

•  Єдиний номер українських екстрених служб 112

За ініціативою Офісу Президента України, спільно з Представництвом Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні та Міністерством соціальної політики України створено чат-бот у мережі Telegram «Дитина не сама» https://t.me/dytyna_ne_sama_bot який допомагає дітям у складних ситуаціях під час воєнного стану.

Матеріали з питань запобігання та протидії

домашньому насильству

• офіційний сайт Міністерства освіти і науки України https://mon.gov.ua/ua/osvita/pozashkilna-osvita/psihologichna-sluzhba/psihologichna-pidtrimka-ditej

• офіційний сайт ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти» https://drive.google.com/.../1kdBNPKwOfNWwoLNJ5RaJIv.../view

• офіційний сайт ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти» перелік навчальних і виховних програм з питань запобігання та протидії домашньому насильству https://drive.google.com/.../1hnQ3giKp7pUHM0PmCPzMro.../view

• офіційний сайт Донецької ОДА у розділі «Громадськості» підрозділ «Протидія домашньому насильству» https://usm.dn.gov.ua/.../protidiya-domashnomu-nasilstvu

• офіційний сайт Донецького обласного навчально-методичного центру психологічної служби системи освіти у розділі «Новини» та «Програми та напрями діяльності» https://dnmcps.com.ua/category/pro-poperedzhennya-nasilstva

• сторінка у Facebook «Донецький обласний навчально-методичний центр психологічної служби системи освіти» https://www.facebook.com/groups/273346713875356

• Відеоматеріали - створенні методистами КЗ ДНМЦ ПС https://drive.google.com/drive/folders/1--v2gt_0PgtRbGWzqvWJ2ov-StEwRpVG?usp=sharing

• Буклети створенні методистами КЗ ДНМЦ ПС https://drive.google.com/drive/folders/1tBsdln0epxXHggwW5-JjRyJwZZ_I1lH

• Інформація про «Гарячі лінії» підготовлено методистами КЗ ДНМЦ ПС https://drive.google.com/drive/folders/1xcMgKCDEBHX1s-Q3A_UuExhCXFaJUefl

• офіційний сайт Громадської організації «Всеукраїнський Громадський Центр «Волонтер» https://volunteer.kiev.ua

• офіційний сайт Громадської правозахисної організації «Ла Страда Україна» https://la-strada.org.uа

Список використаних джерел:

1. Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

2. Лист МОН України від 18.05.2018 No 1/11-5480 «Методичні рекомендації щодо запобігання та протидії насильству».

3. Лист Міністерства соціальної політики в Україні від 31.03.2022 No 3247/0/2-22/57 «Рекомендації щодо виявлення та реагування на випадки жорстокого поводження з дітьми в умовах воєнного стану».

4. Лист КЗ ДНМЦ ПС від 02.04.2020 No 01/03-67 «Методичні рекомендації щодо запобігання та протидії домашньому насильству».

5. «Рекомендації щодо виявлення та реагування на випадки жорстокого поводження з дітьми в умовах воєнного стану». Автори: ЮНІСЕФ, Міністерство соціальної політики в Україні, МВС України.

6. «Протидія домашньому насильству над дітьми в умовах дистанційного навчання. Рекомендації для освітян». Автори: ЮНІСЕФ, ГО «Ла Страда-Україна».

Додаток до листа КЗ ДНМЦ ПС від 06.09.2023 No 01/03-91

ЗМІСТ

Вступ.....................................................................

Організація, принципи та задачі психодіагностичної діяльності фахівцяпсихологічної служби .......................

Індикатори домашнього насильства щодо дітей .........................................................

Принципи роботи з дітьми, що пережили насильство ..............................................

Організація надання психологічної допомоги дітям та підліткам на етапі діагностики ..........................................

Діагностика наслідків насильства ................................................................................

Використання арт-технік у роботі з дітьми та підлітками які постраждали від домашнього насильства ......................

Арт-техніка малювання ...............................................................................................

Пісочна техніка..............................................................................................................

Ігрова техніка ...............................................................................................................

Перелік діагностичних методик щодо виявлення та протидії домашньому насильству відносно дітей ............

Висновок.........................................................................................................

Телефони «гарячої лінії» та корисні посилання щодо допомоги та підтримки в ситуаціях насильства .......................

Список використаної літератури .................................................................

ВСТУП

В умовах воєнного стану в Україні, масової евакуації та переміщення дітей, сімей з дітьми з населених пунктів, де ведуться активні бойові дії, значно зростає загроза життю та здоров’ю дітей, а також ризик вчинення різних форм жорстокого поводження з ними. Жорстоке поводження з дитиною розглядається як будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного насильства, зокрема, домашнього насильства.

Домашнє насильство під час війни – поширене явище, яке стає ще більш небезпечним, ніж у мирний час. Діти, які зазнали такого насильства зараз, складніше знайти вихід – вони часто обмежені у пересуванні, їм немає в кого попросити про допомогу, вони ще більше залежать від кривдників фізично та матеріально. Домашнє насильство загострюється під час війни в родинах, де воно було й до того, і може виникнути на тлі конфліктів та загальної напруженості там, де його раніше не було.

Через різні причини багато дітей не повідомляють про пережите насильство. Тому важливу роль у виявленні фактів насильства відіграє спостережливість практичного психолога, соціального педагога, педагогічних та інших працівників закладу освіти.

Отже, якщо у дитини змінилася поведінка, вона стала занадто мовчазною або навпаки перебуває у тривожному, збудженому стані, якщо ви бачите психологічні складнощі у дитини, тоді ці чинники диктують необхідність застосування у роботі практичного психолога та соціального педагога комплексу психодіагностичних методик щодо виявлення та протидії домашньому насильству.

Діагностичний інструментарій є основою професійної діяльності працівника психологічної служби як власне діагностика є єдиним базисом, на якому ґрунтується уся розвивальна, корекційна і профілактична робота. Від точності результатів діагностики у повній мірі залежить ефективність подальшої роботи практичного психолога та соціального педагога. У Положенні про психологічну службу у системи освіти України визначено поняття діагностики. Діагностика - це виявлення причин труднощів у навчанні, інтелектуальному розвитку, соціально-психологічній адаптації; вивчення та визначення індивідуальних особливостей динаміки розвитку особистості, потенційних можливостей в освітньому процесі, професійному самовизначенні.

Тож, звертаємо увагу на необхідність здійснення заходів фахівців психологічної служби у виявленні фактів домашнього насильства під час очного та дистанційного навчання, реагування на таке явище і вчасного надання потерпілим дітям допомоги попри воєнний стан в державі.

ОРГАНІЗАЦІЯ, ПРИНЦИПИ ТА ЗАДАЧІ 

ПСИХОДІАГНОСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ФАХІВЦЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ

Психодіагностика в діяльності практичного психолога та соціального педагога спрямована на інформаційне та прикладне забезпечення процесу супроводу навчання, розвитку та виховання здобувачів освіти. Психодіагностичні дані необхідні:

•  для складання соціально-психологічного портрету дитини (опис її особливостей розвитку та взаємодії з сім’єю, оточуючими, навколишнім світом, потенційних можливостей та труднощів);

•  для визначення цілей і завдань, стратегій надання підтримки дітям, що мають труднощі в навчанні, спілкуванні та психічному самопочутті;

•  для вибору засобів і форм психологічного супроводу здобувачів освіти відповідно до властивих їм особливостей навчання і спілкування.

Психодіагностична діяльність працівників психологічної служби ґрунтується на певних принципах її організації:  відповідність обраного діагностичного підходу, конкретної методики цілям психологічної діяльності (цілям і завданням ефективного супроводу). Методика, яка використовується, має виявляти саме ті психологічні особливості дитини, знання яких необхідні для побудови ефективної взаємодії з нею, використання ефективних стратегій навчання та розвитку, та зрештою - надання якісних психологічних послуг. Діагностичний інструментарій спрямовано на вивчення психолого-педагогічного статусу дитини, який відображає психологічні характеристики поведінки, освітньої діяльності, спілкування, особистісні особливості дитини, які суттєво впливають на процес навчання і розвитку на різних вікових етапах.

Завданням діагностичної діяльності працівників психологічної служби є:

•  їх вчасне вивчення, що забезпечить ефективність і системність у роботі педагогічних працівників;

•  прогностичність методів, які застосовуються. Результати діагностування дають можливість прогнозувати подальший розвиток психічних функцій, попереджати можливі труднощі;

•  розвитковий потенціал методу, тобто можливість отримання розвиткового ефекту в процесі вивчення та побудови на його основі програм розвитку;

•  економічність організаційних затрат. Для проведення діагностики добирається методика, яка є короткою за змістом, багатофункціональною, яку можна проводити як фронтально, так і індивідуально, вона є легкою в обробці і однозначною в оцінюванні отриманих даних.

Фахівець психологічної служби повинен постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності, поповнювати свої знання про нові досягнення в галузі його діяльності та брати на себе лише ті завдання, для виконання яких він має відповідну освіту та володіє методами їх реалізації.

Наголошуємо, що діагностичні методики щодо виявлення домашнього насильства відносно дітей мають застосовуватись виключно працівниками психологічної служби. Тобто фахівець не має права передавати психодіагностичні методики для користування некомпетентним особам і зобов’язаний запобігати використанню методів психодіагностики професійно не підготовленими людьми.

Також у здійсненні психодіагностики фахівцями психологічної служби маютьзастосовуватися методики, які повністю відповідають основним вимогам до психодіагностичного методу. Тобто фахівець не має права застосовувати методи й процедури, які не пройшли достатньої апробації або не відповідають основним вимогам психодіагностичного методу та науковим стандартам.

Проводячи дослідження, фахівець має залишатися неупередженим, щоб його особисте ставлення не вплинуло на інтерпретацію результатів, також важливо зберігати конфіденційність отриманих результатів. Тобто фахівець не має права надавати інформацію про результати психодіагностики третім особам, якщо на це не має згоди учасника освітнього процесу. Результати вивчення особливостей розвитку дитини формулюються зрозумілою педагогам і батькам мовою.

Під час роботи фахівець має суворо дотримуватись принципу добровільної участі клієнта у стосунках з ним, утримуватись від зайвих обстежень та поспішних висновків, дуже обачно висловлюватись щодо питань норми і патології.

Результатом проведеної роботи щодо запобігання та протидії домашнього насильства має бути психологічна безпека освітнього середовища (комфортна міжособистісна взаємодія, що сприяє емоційному благополуччю здобувачів освіти). Сформоване нетерпиме ставлення здобувачів освіти до насильницьких моделей поведінки, небайдуже ставлення до постраждалих осіб, усвідомлення насильства як порушення прав людини.

Усю свою роботу фахівець психологічної служби проводить на основі безумовної поваги гідності та недоторканності особистості людини, активно захищає її права, визначені Загальною декларацією прав людини. Він завжди керується принципом чесності й відвертості, виступає одним із головних захисників інтересів особистості перед суспільством, якщо вони кимось порушуються.

ІНДИКАТОРИ ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА ЩОДО ДІТЕЙ

У психолого-педагогічній літературі перелічено загальні індикатори, які проявляються в переживаннях і поведінці дитини в сім’ї, де практикується домашнє насильство. У разі їх виявлення також можна діагностувати наявність неадекватних взаємостосунків у родині, створення сприятливих умов для повноцінного розвитку дитини.

Страхи. Діти з сімей, де практикується домашнє насильство, переживають почуття страху. Цей страх може виявлятись різним чином: від замкненості в собі і пасивності до насильницької поведінки.

Зовнішні прояви поведінки. Родина, в якій практикується насильство, зовсім непередбачувана, вона лякає дитину, яка не знає, коли і за яких обставин відбудеться наступний спалах агресії. У результаті вразливість і відсутність контролю над ситуацією призводять до прояву впертості та мовчазливості в поведінці або до агресивної поведінки.

Нездатність виразити почуття вербально. Спостерігаючи за насильством в родині, діти можуть дійти висновку, що насильство є спосіб, яким доцільно вирішувати конфлікти і проблеми. Внаслідок цього такі діти зазвичай нездатні виразити свої почуття і емоції вербально, а наслідують дорослих.

Залучення дитини до конфлікту між батьками. Відомо багато випадків, коли діти втягуються в боротьбу батьків. Вони хочуть зупинити потік насильства і конфліктів у родині. В результаті того, що діти так глибоко вкорінені в конфлікт сім’ї, їм важко відокремити свою індивідуальність від особистостей батьків.

Захисник матері. Не є поодинокими випадками, коли дитина залучається в конфлікт сім’ї, намагаючись захистити матір, проти якої спрямований потік агресії.

Розчарування. Життя в сім’ї, де практикується насильство, супроводжується високим рівнем напруги. Діти переживають постійний стрес, тому часто засмучені, розчаровані, втрачають рівновагу навіть за найменших труднощів.

Почуття виправданої жорстокої поведінки. Деякі матері, які не хочуть налаштовувати дітей проти своїх батьків, намагаються пояснити, знайти виправдання їхнім насильницьким діям.

Почуття непотрібності. У зв’язку з тим, що батьки багато сил та енергії віддають на подолання конфлікту, в них залишається мало часу та сил, щоб займатись дитиною. У дитини може виникнути почуття непотрібності, занедбаності. Такі думки можуть призвести навіть до спроб суїциду.

Ізоляція. Здебільшого в сім’ях, де насильство застосовується як засіб виховання, такі факти не проговорюються відкрито. Деякі діти навіть вважають, що з ними не все в порядку, бо їх сім’я відрізняється від інших.

Суперечливі почуття щодо батьків. Дитина, яка втікає з дому, або вилучається з сім’ї, нерідко відчуває сильні теплі почуття до батьків, захищає їх, намагається виправдати, незважаючи на те, що останні жахливо поводились із нею.

ПРИНЦИПИ РОБОТИ З ДІТЬМИ, ЩО ПЕРЕЖИЛИ НАСИЛЬСТВО

Дитина, яка постраждала від жорстокого ставлення з боку близьких людей відчуває різні негативні емоції і почуття. Така ситуація є психотравмуючою для дитини і пов'язана з наявністю сильного переляку. Ситуація характерна тим, що по-перше, це завжди буває раптово, по-друге, це пов'язано із загрозою для життя, яку дитина в цей момент відчувала вперше, по-третє, ситуація неконтрольована дитиною, так як вона не має відповідного досвіду. Ці три чинники призводять до сильного сполоху, який викликає стрес.

Не існує єдиного, універсального опису дитини – постраждалої від насильства, а отже, немає і готового рецепту для надання цим дітям психологічної допомоги. Водночас можна говорити про основні принципи роботи з дітьми та підлітками, що пережили насильство.

1. Психологічна допомога повинна бути усестороння: психолог повинен бути здатний працювати із широким спектром проблемної поведінки. Більше того, при роботі з дітьми та підлітками, котрі пережили насильство, психолог може бути вимушений втручатися в умови середовища і оточення, щоб надати дитині всеосяжну допомогу. Дитину не можна розглядати в ізоляції від сім’ї. Не можна не брати до уваги соціальну ситуацію, в якій у даний момент знаходиться дитина.

2. Психологічна допомога повинна бути орієнтована на розвиток дитини.

3. Психологічна допомога повинна бути спрямована на наслідки, що виявляються в розвитку. Оскільки жорстоке ставлення може порушити здатність дитини справлятися з етапними задачами розвитку та ускладнювати досягнення і освоєння подальших етапів, психолог повинен уміти оцінювати рівень розвитку дитини.

4. Психологічна допомога повинна враховувати рівень розвитку: стратегія психологічної допомоги повинна відповідати стадії розвитку дитини. Наприклад, використовування виключно мовного підходу може бути украй фруструючим для дитини молодшого віку або дитини, яка страждає затримкою розвитку. У такому разі ігрова техніка може служити добрим прикладом підходу з урахуванням розвитку дитини. Використовування того ж методу в роботі з підлітком може виявитися далеко не таким ефективним.

ОРГАНІЗАЦІЯ НАДАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ

ДІТЯМ ТА ПІДЛІТКАМ НА ЕТАПІ ДІАГНОСТИКИ 

Організація надання психологічної допомоги дітям та підліткам на етапі діагностики повинна здійснюватися практичним психологом та соціальним педагогом. Вона може бути спрямована на:

• • •  виявлення ознак (фактів) зловживання або зневаги дітьми;

    •  діагностику наслідків насильства для розвитку дитини – діагностику пізнавальної сфери особистості, діагностику емоційно-особистісних відносин і діагностику акцентуації характеру.

З метою виявлення фактів зловживання або зневаги дітьми фахівець може спиратися на ознаки, що можуть допомогти виявити такі факти. Крім того, фахівець повинен, спостерігаючи за поведінкою дітей, пам’ятати, що предметом його спостереження мають бути різноманітні прояви, як позитивні, так і негативні. А отже те, що дитина із благополучної сім’ї, не повинно виключати із поля уваги фахівця сигналів про допомогу, які вона подає.

Наприклад, діти можуть робити двозначні заяви, наприклад про «іншого маленького хлопчика, якого я знаю», описуючи свою власну ситуацію щодо цієї вигаданої дитини. Маленькі постраждалі можуть відтворювати сексуальні чи агресивні дії в іграх з однолітками. Це також є сигналом небезпеки, який повинен привернути увагу батьків і фахівців.

Підлітки, намагаючись викрити насильство, роблять натяки про те, що  відбувається, близьким друзям, соціальним працівникам, вчителям, сусідам. Підлітки можуть йти з дому без видимої на те причини, можливо, сподіваючись, щохто-небудь запитає про важкі переживання, які примусили їх піти на цей крок. Всі ці прояви стресу можуть бути свідоцтвом того, що дитина піддалася різного роду насильства.

Не залежно від того яку форму насильства випробувала на собі дитина в будь-якому випадку це негативно впливає на її психіку. Порушення, що виникають внаслідок перенесеного насильства, зачіпають різні сфери діяльності дітей та підлітків:

• • • •  емоційна сфера (страхи, емоційна нестабільність, гнів, почуття сорому, провини, незахищеності, посттравматичний стресовий розлад, депресії тощо);

      •  когнітивна сфера (затримка мовного та психічного розвитку, труднощіконцентрації уваги, зниження успішності, відсутність інтересу до навчання тощо);

      •  особистісна сфера (занижена самооцінка, стигматизація тощо);

      •  поведінкова сфера (суперечливість поведінки, відстороненість, гіперактивність, девіантність, аутоагресія і пр.);

      •  сфера міжособистісних відносин (комунікативна некомпетентність, конфліктність, агресивність та ін.).

Зокрема, у дітей дошкільного віку переважають поведінкові порушення, у молодших школярів яскравіше проявляються когнітивні порушення, а у підлітків – особистісні порушення.

У більшості випадків дитині, постраждалій від насильства, необхідна кваліфікована допомога фахівця.Особливу категорію складають діти, що переживають насильство у власній родині. Психологічна депривація цієї категорії дітей значно більш виражена, а базова довіра до світу підірвана.

Психологічна допомога дітям повинна здійснюватися з урахування вікового, фізичного й психічного розвитку дитини, стану фізичного й психічного здоров'я, виду перенесеного насилля, тяжкості психотравми и сили переживання травматичного досвіду. А також стратегії допомоги обов'язково повинні співвідноситися з уміннями і здібностями, пов'язаними з розвитком дитини.

Психологічна допомога дітям і підліткам повинна полягати у зменшенні негативного впливу пережитої травми на подальший розвиток, запобіганні відхилень у поведінці, полегшенні реадаптації в суспільстві, а також у вживанні заходів з припинення насильницьких дій над дитиною.

Фахівцю при наданні допомоги дитині необхідно враховувати, що дитина-жертва страждає в сім'ї, як правило, одночасно від декількох форм насильства.

Також, для надання ефективної допомоги потерпілій дитині потрібна повна інформація про неї і обставини її життя. У процесі консультування дітей та підлітків надзвичайно важливим аспектом є встановлення контакту психолога з дитиною, акцент повинен бути зроблений на демонстрації турботи про неї. Швидше за все, дитина буде постійно перевіряти адекватними і неадекватними способами, наскільки психолог дійсно про неї піклується.

В цілому найбільш складна і тривала робота з дітьми та підлітками, які пережили насильство, відбувається тоді, коли крім факту скоєного насильства у дитини існують давні психологічні та поведінкові проблеми.

ДІАГНОСТИКА НАСЛІДКІВ НАСИЛЬСТВА

Діагностику наслідків насильства для розвитку дитини рекомендується починати з інтерв’ю – обговорення нейтральних тем, не пов’язаних із травматичною ситуацією. Це може бути школа, відносини з друзями, захоплення і т.д.

Потім можна поговорити про почуття: «Що тебе робить щасливим? Що відбувається, коли тобі сумно?» І лише після того, як сформована атмосфера довіри і безпеки, можна переходити до питань, пов’язаних із можливим (перенесеним)насильством: «Що-небудь погане з тобою відбувалося? А чи було так, що з тобою робили щось, що тобі не подобалося?». Тут може допомогти «Анкета на виявлення випадків жорстокого ставлення до дітей», доцільно також провести методику «Незакінчені речення» та модифіковану методику Рене Жиля.

Крім того, дітям пропонується малювати на теми: «У дитячому саду», «На вулиці, у дворі», «Сім’я», «Що мені сниться страшне або чого я боюся вдень», «Що було зі мною найгірше або найкраще», «Ким я хочу стати».

Результатом первинного обстеження є оцінка домінуючих проблем дитини і встановлення з нею і членами її сім’ї довірчих відносин. Наголошуємо: фахівцям, які працюють з дітьми, слід враховувати, що дитина може не усвідомлювати, що над нею скоюється насильство, через свій вік або інші причини.

Крім того, надзвичайно важливо розуміти, що навіть у тому випадку, коли діти та підлітки усвідомлюють значення скоюваних з ними дій, вони все одно не володіють достатнім досвідом, щоб передбачати всі наслідки таких дій для свого психічного або фізичного здоров’я. У зв’язку із цим, якщо у психолога виникають підозри в серйозних когнітивних або афективних порушеннях, які лише за допомогою бесіди не виявити, тоді призначається тестування.

Зокрема, діагностика пізнавальної сфери дитини проводиться в ході бесіди з психологом з використанням тестів:

• • •  на пам’ять – «Запам’ятовування 5-10 слів», пам’ять на числа (зорова);

    •  на увагу – модифіковані цифрові таблиці Шульте, «Розплутування ліній», запам’ятовування предметів на столі, проба Когана на розподіл ознак;

    •  на інтелект – «Класифікація предметів», «Знайти спільне та відмінне», «Четвертий зайвий», «Піктограма», матриці Равена, значення прислів’їв і метафор, «Прості аналогії».

Особливості емоційно-особистісних відносин дитини з’ясовуються в бесіді з батьками, під час проведення різних ігрових методів і за допомогою низки тестів: «Методика діагностики самооцінки» Ч. Д. Спілберга та Ю. Л. Ханіна, тест Люшера, «Колірний тест відносин», «Неіснуюча тварина», «Методика багатофакторного дослідження особистості» Кеттела, «Будинок – дерево – людина», «Малюнок сім’ї».

ВИКОРИСТАННЯ АРТ-ТЕХНІК У РОБОТІ З ДІТЬМИ ТА ПІДЛІТКАМИ,

ЯКІ ПОСТРАЖДАЛИ ВІД ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА

Провідним напрямом на сучасному етапі роботи фахівців психологічної служби з дітьми які постраждали від домашнього насильства є методи арт-техніки.

Арт-техніки — це вид психологічної допомоги, заснований на мистецтві та творчості. Висока ефективність, простота використання, цікаві вправи, позитивні емоції у дітей - все це зробило методи арт-техніки дуже дієвим у діагностичній роботі та при наданні допомоги дітям та підліткам.

У роботі з арт-техніками використання різних типів фарб, кольорових олівців, крейди, альтернативних матеріалів, тіста, пластиліну, піску, кінетичного піску, кварцового кольорового піску, інших природних матеріалів - дають широкі можливості для роботи психолога.

Дітям важко говорити про те, що з ними сталося, тому саме арт-техніки допоможуть подолати страх, відразу, ненависть, почуття власної неповноцінності, провини, а також сформувати адекватну самооцінку.

Основна мета арт-технік полягає в гармонізації розвитку особистості через розвиток здатності самовираження і самопізнання. Арт-техніка ненав'язливо зцілює психіку, дозволяє побачити світ навколо себе добрим і прекрасним. Арт-техніка пропонує дитині висловити свої емоції, почуття за допомогою ліплення, малювання, конструювання з природних матеріалів, розігрування казки.

Техніки повинні бути спрямовані на подолання у дитини:

• • •  почуття власної неповноцінності,

    •  почуття провини,

    •  формування адекватної самооцінки.

Наприклад, почуття провини приводить до того, що дитина позбавляється певної свободи дій, поведінка стає саморуйнівною – дитина як би застряє в минулому, в травматичній ситуації насильства. Отже, важливо підвести дитину до розуміння того, що забути подію не можна, але жити з цим можна.

Підхід, заснований, у першу чергу, на словесному спілкуванні, не буде ефективний з дитиною, в якої порушені або не розвинені навички сприйняття інформації і вираження своїх почуттів за допомогою мови. Якщо використовувати виключно тільки метод словесного спілкування, то такий підхід може призвести до сильної фрустрації та почуття непридатності в дитині. В даному випадку фахівцеві необхідно використовувати в своїй роботі ігрові техніки.

Методи арт-техніки допомагають на підсвідомому рівні виявити, усвідомити, вивести з підсвідомості проблему, перевести її в поле свідомості, в фізичний світ, матеріалізувати на папері. Далі вже за допомогою спеціаліста, можна працювати з цією проблемою, вираженою в матеріальному світі і знайти шляхи вирішення цієї проблеми.

У роботі з дітьми, що зазнали домашнього насильства, дуже важливо дотримуватись важливих принципів, які забезпечують створення атмосфери психологічного захисту та комфорту, формують почуття довіри. Це постійна підтримка дитини, схвалення її досягнень, позитивний ресурс для її образу «Я».

Не допускається застосування оціночних суджень та через примус, нав'язування дитині виконання завдань. Необхідно формувати позитивне прийняття всього, що виникає в результаті роботи, незалежно від його змісту чи естетичного вигляду, схвалюючи саму дитину, відмічаючи зміни, які відбуваються у ній, зазначати її особистісне зростання, при цьому не ставити у порівняння з іншими дітьми.

Фахівець повинен уважно слідкувати за способами вираження внутрішнього емоційного стану дитини, тобто уважно стежити за:

• • •  матеріалами, яким дитина надає перевагу;

    •  кольорами, які переважають на дитячому малюнку;

    •  силою натиску на олівець, частотою використання гумки для витирання олівця;

    •  силою та тембром голосу при розігруванні казки тощо.

Вибір її виду залежить від: віку, рівня когнітивного розвитку дитини, виду перенесеного насильства, від стану психічного і фізичного здоров'я. Але який би її різновид не застосовувався, потрібно знати, що головною метою при наданні допомоги дітям, які пережили жорстоке ставлення в сім'ї є розпізнавання і адаптивне вираження почуттів, що пов'язані з пережитим зловживанням і зневагою, забезпечувати психологічний комфорт та сприяти гармонійному розвитку особистості.

АРТ-ТЕХНІКА МАЛЮВАННЯ

Арт-техніка малювання є дуже дієвим методом в роботі з дітьми та підлітками, які постраждали від насильства, зокрема, сексуального насильства. Це пов’язано з невербальним характером вираження почуттів та переживань під час малювання, що дозволяє відреагувати досить складні почуття. Завдяки використанню різних матеріалів і образів, дитина може висловлювати подібні переживання, не завдаючи шкоди ні собі, ні оточуючим.

Перенесення почуттів дитини на образотворчі матеріали і образи робить арт-техніку психологічно і фізично безпечнішим для обох сторін і надає додаткові можливості для рефлексії та когнітивного опрацювання травматичного досвіду, з опорою на метафори і символічні зображення.

Підставою для використання арт-техніки малювання у роботі з дітьми та підлітками, які постраждали від жорстокого поводження чи насилля, є наступні психологічні проблеми:

• • • •  депресія або підвищена тривожність;

      •  імпульсивність і підвищена емоційна збудливість;

      •  переживання дитиною відчуження і почуття самотності;

      •  конфліктні міжособистісні ситуації;

      •  незадоволеність сімейною ситуацією;

      •  фобійні реакції, інші невротичні симптоми;

      •  негативна «Я – концепція», неадекватна самооцінка, низька ступінь самоприйняття.

До групи методів арт-техніки, заснованих на використанні різних образотворчих засобів належать малювання, ліплення на папері, створення колажів. Одним з найбільш ефективних методів у роботі з дітьми, які пережили важку психічну травму, вважається проективний малюнок. Серед технік проектованого малюнка можна виокремити такі:

• • •  малюнок на вільну тему;

    •  малюнок на задану тему;

    •  гра у малювання історій.

Малюнки, створені у процесі метода арт-техніки, розглядаються як проекції внутрішнього світу людини. Малюючи, дитина дає вихід своїм пригніченим почуттям, бажанням, мріям, а також зустрічається зі страшними, неприємними, травмуючими образами і висловлює ставлення до них. Це дозволяє перетворювати сихотравмуючий досвід і пов’язані з ним емоційні стани.

Техніки малювання:

• •  МАРАННЯ ( у буквальному розумінні це означає «бруднити»).

Найбільш насиченими по втіленню і емоційно яскравими є гуашеві абоакварельні зображення. Фарби ініціюють спонтанність, допомагають більш відкрито виявляти різноманітні емоції, досліджувати власні переживання. Їх можна втілити в привабливу для дітей форму:

• • • • •  вони можуть замазувати фарбою вхід в печеру;

        •  бризками, плямами, різноманітними лініями створювати міста, явища природи, казкових істот;

        •  зафарбовувати кольоровою крейдою власний силует, намальований на підлозі.

У маранні немає категорій «правильно-неправильно», «добре-погано», немає еталонів. Відсутність критеріїв оцінки марання виключає і саму оцінку. Часто в ході марань діти відмовляються від пензликів, губок і починають малювати пальцями і долонями).

• • ШТРИХУВАННЯ, КАРАКУЛІ

Зображення створюється без фарб, за допомогою олівців та крейди. Діти хаотично або ритмічно наносять тонкі лінії на поверхню паперу, підлоги, стіни, мольберта і пр. Лінії можуть виглядати нерозбірливими, недбалими, невмілими, або, навпаки, вивіреними і точними. З окремих каракулів може скластися образ.

• •  МАЛЮНОК НА СКЛІ

Перед тим як запропонувати дитині скло, треба обов'язково обробити його кромку в майстерні (техніка безпеки). На відміну від малювання на папері, скло дарує нові візуальні враження і тактильні відчуття. Прямо в процесі малювання скло можна промити мокрою губкою, нанести новий малюнок, знову змити. За рахунок того, що фарба не вбирається, скільки б різнокольорових шарів ні наносилося, під ними завжди буде просвічувати прозора основа. Дитина ніби не малює, а тренується малювати, і відповідно, має право на помилки та виправлення.

• •  МАЛЮВАННЯ ПАЛЬЦЯМИ

У ході такої роботи виникають особливі тактильні відчуття, які випробовуєш, коли опускаєш палець в гуаш - щільну, але м'яку, розмішуєш фарбу в баночці, береш невелику кількість рідини на палець, переносиш на папір і залишаєш перший мазок. Це цілий ритуал, який приносить задоволення та допомагає забути пережите.

• •  МАЛЮВАННЯ СУХИМИ ЛИСТЯМИ (сипучими матеріалами і продуктами).

Сухе листя натуральне, пахне свіжістю, невагоме, шершаве на дотик. З допомогою листя і клею ПВА можна створювати зображення. На аркуш паперу клеєм, який видавлюється з тюбика, наноситься малюнок. Потім сухе листя розтираються між долонями на дрібні частинки і розсипаються над клейовим малюнком. Зайві частинки струшуються.

• •  МАЛЮВАННЯ ПРЕДМЕТАМИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРОСТОРУ

Діти можуть малювати пластиліном, м'ятим папером, гумовим іграшками, кубиками, губками, зубними щітками, паличками, нитками, соломинками тощо.

• •  МАЛЮВАННЯ НА МОКРОМУ ПАПЕРІ

Незвичайна робота може вийти, якщо її виконати на заздалегідь змоченою пульверизатором папері. Цікаво спостерігати, як розтікаються і змішуються на мокрому папері фарби, це доставить дитині особливу насолоду подарує багато позитивних емоцій.

Основна мета таких занять з дітьми, що зазнали насильства: не навчити дитину малювати чи ліпити, а допомогти за допомогою засобів мистецтва впоратися з проблемами, що викликають у дитини негативні емоції, переживання, страхи, показати, що всі проблеми можна вирішити, що навколо існує не тільки світ зла та насильства, а й добро, краса.

Пропонуємо посилання на образотворчі вправи та техніки у роботі з дітьми: https://dytpsyholog.com/2015/05/01/%d0%b0%d1%80%d1%82-%d1%82%d0%b5%d1%80%d0%b0%d0%bf%d1%96%d1%8f/

ПІСОЧНА ТЕХНІКА

До іншого напряму надання психологічної допомоги дітям і підліткам постраждалим від домашнього насильства відноситься пісочна техніка.

Пісочна техніка – один з методів, спрямованих на вирішення особистісних проблем через творчість і гру. Метод побудований на поєднанні невербального (процес побудови композиції) і вербального процесу (розповідь про готову композицію, створення історії чи казки, яка розкриває сенс композиції). Цей метод є способом спілкування дитини з навколишнім світом і самим собою, а також засобом зняття внутрішньої напруги через втілення її на несвідомо-символічному рівні.

Пісочна техніка передбачає глибинну роботу з почуттями і переживаннями, дає можливість осмислити і змоделювати стратегії поведінки та відпрацювати витіснені емоції, переживання. Завдяки цій техніці розвивається здатність до самовираження і творчого сприйняття світу.

Основними матеріалами, що використовуються у цьому методі, є пісок, вода і мініатюрні фігурки. З їх допомогою дітям пропонується створювати композиції в спеціально обладнаному місці.

Після завершення роботи з піском, дитина дає назву своєму творінню і розповідає про нього психологу. Психолог зазначає важливі моменти процесу (особливості поведінки, дії з піском, першу фігурку, поставлену в пісочницю і т.д.), фотографує композицію, детально записує розповідь дитини.

Один із механізмів позитивного впливу пісочної техніки заснований на тому, що дитина отримує досвід створення маленького світу, що є символічним вираженням її здатності і права будувати своє життя, свій світ власними руками. Створюючи свій, неповторний світ на піску за допомогою різноманітних фігурок, діти та підлітки передають нам всі свої фантазії і переживання.

Пісочна техніка сприяє розвитку наступних навичок:

• • • •  формування комунікативних навичок;

      •  поліпшення пам’яті, уваги та образного мислення;

      •  позбавлення від тривоги і страхів.

Основна мета пісочної техніки не змінювати й не переробляти дитину, не вчити її якихось спеціальних поведінкових навичок, а дати можливість бути собою. Процес «гри в пісок» вивільняє заблоковану енергію й активізує можливості самозцілення, закладені в людській психіці.

Основна ідея пісочної техніки сформульована так: «Гра з піском надає можливість позбутися від психологічних травм, переносячи свої фантазії назовні, на площину пісочниці, і сформувати відчуття зв'язку й контролю над своїми внутрішніми мотивами та переживаннями».

Форми роботи визначаються відповідно до особливостей конкретної дитини чи підлітка, специфічними завданнями та їх тривалістю.

Ігрові методи можуть застосовуватися:

• • • • •  з метою діагностики;

        •  з метою надання первинної психологічної допомоги;

        •  під час тривалої роботи з постраждалою дитиною.

Пісочна техніка допомагає у вирішенні наступних проблем:

• • •  проблеми у поведінці різного характеру;

    •  агресія у дитини;

    •  тривожність, сором'язливість;

    •  замкнутість, невпевненість, занижена самооцінка;

    •  труднощі в спілкуванні;

    •  профілактика розвитку невротичних і психосоматичних розладів;

    •  проблеми взаємодії з батьками, однолітками.

Даний метод є ефективним для:

• • • • •  пропрацювання травматичних ситуацій на символічному рівні;

        •  відреагування негативного емоційного досвіду в процесі творчого самовираження;

        •  зміна ставлення до себе, власного минулого, теперішнього і майбутнього та значимих подій життя;

        •  побудова довіри до оточуючого світу та набуття ефективних навичок взаємодії з ним.

У ході створення світу в піску психолог:

•  створює безпечний і комфортний простір;

•  займає в кабінеті місце, зручне для спостереження і для дитини;

•  мовчить, якщо дитина не потребує спілкування, або психолог не відчує, що важливо відповісти на мову тіла дитини;

•  активно не включається, якщо дитина не просить про це;

• не перериває гру конфронтацією («Ні, не так ти робиш»), інтерпретаціями («Ой, який славний чоловічок») або асоціаціями («Схоже на ..., правда?»);

•  якщо дитина розмовляє під час гри, можна використовувати прийом уточнення або активного слухання, перефразовуючи сказане;

•  помічає невербальні прояви, наприклад, вираз обличчя, зітхання;

•  звертає увагу на послідовність роботи і створені образи, картину;

•  не втручається в простір ящика з піском;

•  об'єктивно спостерігає, протоколює, що робить дитина, без інтерпретації.

Психологу необхідно спостерігати за наступними аспектами:

1. 1. 1.  використанням піску, води і об'єктів, напрямку руху об'єктів;

      2.  послідовністю вибору і розміщення об'єктів в тому числі за вибраними, але не розміщеними в пісочниці об'єктами;

      3.  створенням пісочної картин:

         • •  швидкістю, 

           • інтенсивністю, 

           • кількістю об'єктів;

      4.  структурами в пісочниці: 

         • • повтореннями, 

           • кількістю, 

           • кольорами,

           •  угрупованнями,

           • протилежностями, 

           • геометричними структурами;

      5.  ознаками об'єктів: 

         • структурами, 

         • кольором, 

         • розміром і т. д.;

      6.  розміщенням: вище, нижче; групами і незаповненими місцями;

      7.  невербальними проявами: виразом обличчя, внутрішніми і зовнішніми змінами.

Стадії пісочної техніки:

1. 1. 1.  «хаос»

      2.  «боротьба»

      3.  «вирішення конфлікту»

На стадії «хаосу» дитина бере велику кількість іграшок, безладно розставляє їх на піску, часто перемішує.

Подібні дії відображають наявність тривоги, страху, сум’яття, недостатньо позитивної внутрішньої динаміки. Через «хаос» відбувається поступове «проживання» психоемоційного стану і звільнення від нього. Багаторазове повторення психотравмуючої ситуації, дозволяє змінювати емоційне ставлення до неї. Стадія «хаосу» може займати від 1 до декількох занять. Можна помітити, як від картини до картини зменшується кількість використовуваних фігурок і з’являється сюжет.

Стадію «боротьби» можна спостерігати у складних дітей та підлітків. На пісок несвідомо переносяться внутрішні конфлікти: агресія, образи, тривога, нездужання, реальні конфліктні взаємини та ін. Істоти в пісочниці вбивають один одного, відбувається сутичка, війна, важке протиборство. Через деякий час може з’явитися герой або сили, які наводять лад і відновлюють справедливість.

На стадії «вирішення конфлікту» можна спостерігати більш благополучну картину: мир, спокій, повернення до природних занять. 

Пісочна техніка вивільняє заблоковану енергію і активізує можливості самозцілення, закладені в людській психіці.

Пісочна техніка - одна з тих технік, що дозволяє розкрити індивідуальність кожної дитини та підлітка, розв’язати її психологічні проблеми, розвинути здатність усвідомлювати свої бажання і знаходити можливості їх реалізації.

Варто пам’ятати, що кожен із елементів пісочниці є невипадковим, тому його варто ретельно аналізувати та інтерпретувати, використовуючи детальний опис дитини.

Пропонуємо посилання на пісочні вправи та техніки у роботі з дітьми: https://dytpsyholog.com/2015/07/15/%d0%bf%d1%96%d1%81%d0%be%d1%87%d0%bd%d0%b0-%d1%82%d0%b5%d1%80%d0%b0%d0%bf%d1%96%d1%8f/

ІГРОВІ ТЕХНІКИ

Ігрові техніки є універсальним, ефективним засобом. Вона може виявитися корисною навіть при роботі з підлітками, але тільки в тому випадку, якщо цю форму роботи обрав сам підліток. Саме за допомогою організації ігрової діяльності психолог навчає дитину контролювати свої імпульси, підтримувати соціально схвалювану взаємодію з дорослими.

Основна мета ігрової техніки полягає в тому, щоб допомогти дитині висловити свої переживання найбільш прийнятним для неї чином – через гру, а також дати можливість проявити творчу активність у вирішенні складних життєвих ситуацій, що «відіграються» або моделюються в ігровому процесі. Спонтанне самовираження у грі дозволяє дитині звільнитися від болісних внутрішніх переживань, пов’язаних з негативним емоційним досвідом. Розвиток вольових механізмів сприяє позитивним змінам на поведінковому рівні.

Головним завданням ігрової техніки є:

• • • •  відреагування негативних емоцій і агресії;

      •  усунення поведінкових порушень;

      •  зміцнення власного «Я» дитини;

      •  підвищення самооцінки;

      •  розвиток здатності емоційної саморегуляції.

Для успіху ігри з дітьми постраждалими від насильства, велике значення має оснащення ігрової кімнати, яке повинно включати такі іграшки, як: лялькова сім’я, ляльковий будинок і меблі машини, каса, телефон, дерева, залізниця, тварини, солдатики, зброя, хижаки, різні м’які валики і подушки , по яких дитина може сильно вдаряти та ін.

Також, до ігрових методів можна віднести фізичні вправи, спрямовані на психологічну розрядку і релаксацію, наприклад розігрування казок. А також можуть бути сюжети, придумані самими дітьми, або готові сюжети.

  Техніка казка – це метод, який використовує метафору для створення зав’язків між казковими подіями і поведінкою у реальному житті. Завдяки такій техниці відбувається усвідомлення внутрішньої сутності, неповторності, гармонії між собою та світом, розширення свідомості.

У роботі з ігровою технікою казки необхідно враховувати наступні моменти:

• • •  казки повинні мати хороший кінець;

    •  завжди повинен бути знайдений прийнятний вихід зі складної ситуації, навіть

    • якщо його немає в самій казці;

    •  не варто давати дитині заграватися в ролі агресора;

    •  після програвання сюжету повинне бути обговорення того психологічного

    • досвіду, який дитина отримала, перебуваючи в ролі.

Використання казок та історій в роботі з дітьми, які пережили батьківську байдужість, відчуження, жорстоку поведінку, може виявитися ефективним, оскільки дозволяє зрозуміти і висловити почуття і думки, про які важко говорити, може навчити способам захисту від жорстокої поведінки, допомогти встановити відносини, які базуються на довірі.

Алгоритм складання казки

1. 1. 1.  Казка повинна відбуватися в далекому минулому і чітко визначеному місці (це забезпечує максимальне дистанціювання дитини від реальних подій в його житті).

      2.  Придумування головного героя (герой повинен володіти максимальною кількістю, як позитивних, так і негативних якостей).

      3.  Визначення проблеми чи ситуації для вирішення, в якій опиняється герой казки (вона повинна бути максимально казковою та чарівною).

      4.  Поява антигероя казки, який ускладнює проблему (сприяє пошуку вирішення її героєм).

      5.  Вирішення з героєм проблеми (у процесі вирішення герой казки повинен проявляти кращі якості, задіяти різноманітні ресурси).

      6.  Герой стає переможцем (подолання проблем через шлях з перешкодами).

Дотримання цього алгоритму казки дає можливість дитині, переживати страхи, комплекси, перепони реального життя. Порівнюючи себе з головним героєм, дитина вдається до порівняння, самоаналізу, і як результат, набуває навичок вирішення проблемних ситуацій у своєму житті, а також може змінювати поведінку і позбуватися недоліків.

Прийоми роботи з казкою

•  Аналіз казки. Основна мета такого підходу усвідомлення, інтерпретація, пояснення сюжету та поведінки героїв.

•  Розповідання казки. Цей прийом має на меті розвиток фантазії та творчої уяви. Розповідати казку можна від першої або третьої особи.

•  Переписування казки. Варто використовувати, коли дитина незадоволена сюжетом або закінченням казки. Переписування казки дає змогу шляхом вибору найбільш адекватних дій змінити ситуацію і звільнитися від внутрішньої напруги.

•  Постановка казки з використанням ляльок або програванням ролей. Завдяки цьому прийому дитина має змогу максимально проявляти, виражати і переживати власні емоції.

•  Малюнок за мотивами казки. Візуалізація героїв казки методом вільних візуальних асоціацій допомагає сфокусувати увагу на найважливіших подіях казки та емоціях дитини.

•  Програвання епізодів казки. Забезпечує глибше усвідомлення емоційно значущих ситуацій і дає змогу пережити конкретні емоції.

•  Складання казки. Допомагає виразити власну проблему через метафору казки.

Як скласти казку для дітей від 3-х до 9-ти років

Використовуємо найпростіший прийом – персоніфікації проблеми. Казка буде складатися з п’яти абзаців:

1. Жив-був хлопчик / дівчинка / або будь-який інший персонаж, відомий дитині ... Опишіть цей персонаж в 5-6 реченнях.

2. І ось одного разу хлопчик / дівчинка / або будь-який інший персонаж зустрів вовка ... Опишіть вовка, на кого він схожий, який він, яка поведінка, що хоче від головного персонажа.

3. Через це ... Що сталося з головним персонажем після зустрічі з вовком ...ридумайте, як змінилося життя, що в ньому стало не так, якась виникла

проблема.

4. І тоді ... Що робить головний персонаж, щоб позбутися вовка.

5. Розв’язка. Обов’язково щасливий кінець. Вовка більше немає, головний персонаж щасливий.

Пропонуємо посилання на техніку казка у роботі з дітьми: https://dytpsyholog.com/2015/03/02/%d0%bb%d1%96%d0%ba%d1%83%d0%b2%d0%b0%d0%bd%d0%bd%d1%8f-%d0%ba%d0%b0%d0%b7%d0%ba%d0%be%d1%8e/

ПЕРЕЛІК ДІАГНОСТИЧНИХ МЕТОДИК

ЩОДО ВИЯВЛЕННЯ ТА ПРОТИДІЇ ДОМАШНЬОМУ НАСИЛЬСТВУ

ВІДНОСНО ДІТЕЙ

Пропонуємо перелік діагностичного інструментарію затверджений вченою радою Українського науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи НАПН України (протокол No 9 від 13.09.2018 року) з виявлення та протидії домашньому насильству відносно дітей допоможе у плануванні та проведенні діагностичної роботи працівникам психологічної служби.

1. Опитувальник для дослідження психотравмуючої події (автор: В.Г. Панок).  Призначений для підлітків і дорослих, побудований на процесі аналізу життєвого шляху клієнта. ( Джерело: Скривджені діти. Аналіз проблеми / За ред.. В.Г. Панка. - К.: Ніка-Центр, 1997. - 71 с.). Можна знайти за посиланням:  https://drive.google.com/file/d/1Z3i-tsXZHOwCidr9YELZf8Q0xpMtosS1/view

2. Соціологічна анкета (авт. В.Г. Панок). Призначена для виявлення ставлення дорослих людей до проблеми насильства над дітьми. (Джерело:Скривджені діти. Аналіз проблеми / За ред.. В.Г. Панка. - К.: реНіка-Центр, 1997. - 71 с.). Посилання   https://drive.google.com/file/d/1eQzliogKYm5dypUsBvqFMobg1xBnyS2g/view

3. Стандартизоване інтерв’ю батьків, діти яких зазнали кривдження й знаходяться у стані посттравматичного стресу. (Розроблене у Йєльському центрі вивчення дітей). (Джерело: Скривджені діти. Аналіз проблеми / За ред.. В.Г. Панка. - К.: Ніка-Центр, 1997. - 65 с.). Посилання  https://drive.google.com/file/d/1_hpEh-Nws6db6I6ifeja7wb9SgHXpPRl/view

4. Методика «Перелік життєвих подій» Застосовується як для оцінки загальної кількості потенційно травматичних подій у житті людини, так і для кращого визначення її проблем. (Джерело: Зливков В.Л., Лукомська С.О., Федан О.В. Психодіагностикаособистості у кризових життєвих ситуаціях / В.Л. Зливков, С.О. Лукомська, О.В. Федан. - К. : Педагогічна думка, 2016. - 219 с.)

5. Методика діагностики батьківського ставлення (авт.: А. Варга, В. Столін) Застосовується для роботи з батьками. Батьківське ставлення розуміється як система різноманітних почуттів по відношенню до дитини, поведінкових стереотипів, що практикуються в спілкуванні з ним, особливостей сприйняття і розуміння характеру й особистості дитини, її вчинків. (Джерело: Олифирович Н.И., Зинкевич-Куземкина Т.А., Велента Т.Ф., Психология семейных кризисов. - СПб : Речь, 2006. - 360 с.

6. Методика «Дім-Дерево-Людина». Проективна методика. Допомагає виявити симптомокомплекси емоційної сфери особистості: незахищеності, тривожності, недовіри до себе, почуття неповноцінності, ворожості, конфліктності, труднощів у спілкуванні, депресивності. Вік досліджуваного: з 10 років. Посилання https://dytpsyholog.com/2015/04/13/%D1%82%D0%B5%D1%81%D1%82-%D0%B1%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BA-%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%BE-%D0%BB%D1%8E%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B0/

7. Методика «Кінетичний малюнок сім’ї». Проективна методика. Допомагає виявити ставлення дитини до членів своєї сім'ї, сімейні взаємини, які викликають тривогу або конфлікти, виявляє, як дитина сприймає взаємини з іншими членами родини і своє місце в сім'ї. Вік досліджуваного: з 10 років..  Посилання   https://dytpsyholog.com/2015/02/11/%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B0-%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BA%D0%B0-%D0%BA%D1%96%D0%BD%D0%B5%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9-%D0%BC%D0%B0%D0%BB/  або https://osnova.com.ua/kinetichniy-malyunok-simi-avtor-i-v-dubovina/

8. Методика «Неіснуюча тварина». Проективна методика. Допомагає досліджувати загальні особливості особистості дитини, агресивність, труднощі у спілкуванні. Методика може допомогти зрозуміти внутрішній світ дитини, те як вона сприймає оточуюче середовище. Вік досліджуваного: з 10 років.  посилання https://dytpsyholog.com/2015/02/14/%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B0-%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BA%D0%B0-%D0%BD%D0%B5%D1%96%D1%81%D0%BD%D1%83%D1%8E%D1%87%D0%B0-%D1%82%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B8/

Діагностика займає в роботі фахівця психологічної служби досить значну частку. Вона потрібна для того щоб краще пізнати дитину, щоб познайомитись і головне – щоб прояснити для себе та батьків з чим власне є сенс працювати. Крім того, діагностика потрібна і для того, щоб побачити динаміку змін та перевірити правильність методів якими працює фахівець на консультаціях.

Головною метою є загальне дослідження особистості, на основі якого психолог висуває гіпотезу про деякі її особливості, ні в якому разі не роблячи однозначних висновків про дитину.

Пропонуємо посилання на основні методи діагностики:

 https://dytpsyholog.com/2015/02/14/%d1%96%d0%bd%d1%81%d1%82%d1%80%d1%83%d0%bc%d0%b5%d0%bd%d1%82%d0%b8-%d0%b4%d1%96%d0%b0%d0%b3%d0%bd%d0%be%d1%81%d1%82%d0%b8%d0%ba%d0%b8/

ВИСНОВОК

Наразі українське суспільство визнає існування проблеми жорстокого ставлення до дітей та підлітків, а також – необхідність здійснення комплексу послідовних заходів щодо удосконалення системи попередження, виявлення та подолання цього явища.

Водночас для багатьох дітей, які стають жертвами жорстокості власних батьків та піклувальників, родинний спокій є нездійсненною мрією. Саме працівники освіти переважно першими стикаються з наслідками жорстокого ставлення до дітей та підлітків, отже, вони мають володіти як засобами виявлення фактів сімейного насильства, так і засобами психологічної допомоги постраждалим та змогою передавати здобуті відомості до компетентних органів та служб.

Насильство по своїх наслідках відноситься до найважчих психологічних травм. Саме тому необхідно якомога раніше діагностувати факт насильства над дитиною і оцінити його наслідки для психіки.

Як відомо, наслідки, перенесених видів насильства над дітьми в сім'ї,зачіпають всі рівні розвитку особистості дитини - емоційно-мотиваційну, соціальну, сфери, а також поведінку. Тож будь-який вид жорстокого поводження з дітьми та підлітками веде до найрізноманітніших наслідків, але їх об'єднує одне – шкода здоров'ю чи небезпека для їх життя.

Хотілося б зауважити, що при роботі з дитиною ніколи не слід розглядати її в ізоляції від сім'ї або осіб, які забезпечують догляд за нею, а також безпосереднього оточення. Тому, технологія надання психологічної допомоги дітям та підліткам, які пережили насильство, включає обов'язково роботу і з їх батьками або близькими людьми.

Вибір конкретного методу в роботі з постраждалими від насильства залежить від: віку, рівня когнітивного розвитку дитини, виду перенесеного насильства, від стану психічного і фізичного здоров'я. Який би метод не застосовувався, потрібно знати, що головною метою при наданні допомоги дітям, які пережили жорстоке ставлення в сім'ї є розпізнавання і адаптивне вираження почуттів, що пов'язані з пережитим зловживанням і зневагою.

Крім того, дітей та підлітків необхідно навчити негайно звертатися за допомогою в разі скоєного насильства по відношенню до них або можливого насильства, незважаючи на те, що дорослі-насильники переконують їх все тримати в секреті. А також дітям і підліткам потрібно допомогти розібратися, яка інформація повинна бути конфіденційною, а що слід повідомити оточуючим, з ким їм варто поділитися своїми проблемами і що робити у випадку, якщо дорослий їм не повірить.

ТЕЛЕФОНИ «ГАРЯЧОЇ ЛІНІЇ» ТА КОРИСНІ ПОСИЛАННЯ

ЩОДО ДОПОМОГИ ТА ПІДТРИМКИ

В СИТУАЦІЯХ НАСИЛЬСТВА

1. Національна «гаряча лінія» для дітей та молоді: 0 800 500 225 або 116 111 (безкоштовно зі стаціонарного та мобільного телефонів, анонімно), 

Messenger @childhotline.ukraine,

Instagram @childhotline_ua,

Telegram @CHL116111.

2. Національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації: 0 800 500 335 або 116 123 з мобільних або стаціонарних телефонів цілодобово (безкоштовно, анонімно, конфіденційно).

3. Центр надання безоплатної правової допомоги: 0 800 213 103.

4. Національна урядова «гаряча лінія» для постраждалих від домашнього насильства – 15 47.

5. Екстрена психологічна допомога при Кризовому Центрі медико- психологічної допомоги:

(068) 770 37 70,

(099) 632 18 18,

(093) 609 30 03.

6. «Лiнiя допомоги»:

(067) 975 76 76,

(066) 975 76 76,

(093) 975 76 76.

7. «Гаряча лінія» Уповноваженого Президента України з прав дитини:  (044) 255 76 75.

8. Уповноважений Президента України з прав дитини:  (044) 255 76 75.

9. Гаряча лінія Міністерства закордонних справ України для громадян України, які опинилися в надзвичайних ситуаціях за кордоном: (044) 238 16 57.

10. Міжнародний Комітет Червоного Хреста (МКЧХ) відкрив гарячу лінію, за якою можна звернутися за підтримкою: 0-800-300-155 (дзвінки безкоштовні).

11. Телеграм-канал «підтримай дитину» створено з турботою про батьків і дітей (https://t.me/s/pidtrumaidutuny)

12. Онлайн-платформа «Аврора»: консультування постраждалих від насильства, зокрема сексуального, доступу до якісної дистанційної допомоги у будь-якому куточку України та за кордоном, достатньо лише заповнити заявку на сайті «Розірви коло» у розділі «Психотерапевтична допомога» (https://rozirvykolo.org/mental-support/ ).

13. Група психологічної підтримки «Разом» (https://razom.live/ ).

14. Гаряча лінія кризової допомоги та підтримки від Українського ветеранського фонду (УВФ): +38 (067) 400 46 60 (пн. - нд. з 10:00 до 20:00), сайт Фонду (https://veteranfund.com.ua/ ).

Корисні посилання КЗ ДНМЦ ПС

з питань запобігання та протидії домашньому та сексуальному насильству

Посилання на методичні матеріали, відеоматеріали (Googl-Диск Центру), які створені методистами КЗ ДНМЦ ПС для використання практичними психологами/соціальними педагогами закладів освіти області (в режимах офлайн/онлайн) - зі всіма учасниками освітнього процесу - в умовах воєнного стану:

 Відеоматеріали

https://drive.google.com/drive/folders/1--v2gt_0PgtRbGWzqvWJ2ov-StEwRpVG?usp=sharing

 Буклети та плакати

https://drive.google.com/drive/folders/1tBsdln0epxXHggwW5-JjRyJwZZ_I1lHI?usp=sharing

 Гарячі лінії

https://drive.google.com/drive/folders/1xcMgKCDEBHX1s-Q3A_UuExhCXFaJUefl?usp=sharing

 Посилання на навчальні семінари та тренінги

https://drive.google.com/drive/folders/1NcGNVpJVLpWEFzHuuCUxWZwYkpXUkwkd?usp=sharing

 Підбірка книг з роботи в кризових ситуаціях

https://drive.google.com/drive/folders/14hXhEC4jmPnGRft1OD8GSNZOv1yhX2WS?usp=sharing

 Підбірка книг та інструментів по роботі з сексуальним насиллям

https://drive.google.com/drive/folders/1ZAaJhu2BZIA4-JI9dHDnMO_dCwS5yY0b?usp=sharing

 Офіційний сайт Донецького обласного навчально-методичного центру психологічної служби системи освіти у розділі «Новини» та «Програми та напрями діяльності»

https://dnmcps.com.ua/category/pro-poperedzhennya-nasilstva

 Сторінка у Facebook «Донецький обласний навчально-методичний центр психологічної служби системи освіти»

https://www.facebook.com/groups/273346713875356

Корисні посилання з питань запобігання та протидії домашньому та сексуальному насильству

 Офіційний сайт Міністерства освіти і науки України

https://mon.gov.ua/ua/osvita/pozashkilna-osvita/psihologichna-sluzhba/psihologichna-pidtrimka-ditej

Офіційний сайт ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти»

https://drive.google.com/.../1kdBNPKwOfNWwoLNJ5RaJIv.../view

 Офіційний сайт ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти» матеріали щодо протидії сексуальному насильству (https://imzo.gov.ua/psyholohichnyj-suprovid-ta-sotsialno-pedahohichna-robota/materialy-dlia-vykorystannia-v-roboti-pid-chas-voiennykh-diy/protydiia-seksual-nomu-nasyl-stvu/) .

 Офіційний сайт Донецької ОДА у розділі «Громадськості» підрозділ «Протидія домашньому насильству»

https://usm.dn.gov.ua/.../protidiya-domashnomu-nasilstvu

 Офіційний сайт Громадської організації «Всеукраїнський Громадський Центр «Волонтер»

https://volunteer.kiev.ua

 Офіційний сайт Громадської правозахисної організації «Ла Страда Україна»

https://la-strada.org.ua

З метою підвищення професійної майстерності працівників психологічної служби пропонуємо перелік онлайн семінарів щодо психологічної допомоги учасникам освітнього процесу.

 «Запобігання та протидія проявам домашнього насильства: діяльність закладів освіти. Системний підхід»

https://youtu.be/wb0_h4FUdB8

 «Сексуальне насильство, як воєнний злочин. Психологічний аспект надання допомоги постраждалим»

https://youtu.be/_Flb_MuiMbU

 «Протидія та реагування на випадки насильства над дітьми в умовах дистанційного навчання в період війни»

https://youtu.be/bgZP2qUlIKs

 «Протидія торгівлі людьми в Україні в період війни»

https://youtu.be/B6itRjG558o

 «Особливості організації роботи з постраждалими від сексуального насильства»

https://www.youtube.com/channel/UCJc4G7XoCXX4NqeMA7i8bRA

Перелік навчально-пізнавальних відеороликів щодо запобігання та протидії домашнього насильства від МБО «Служба порятунку дітей» – міжнародна благодійна організація, метою якої є захист дітей від сексуального насильства та експлуатації та допомога постраждалим дітям:

 «Надаємо допомогу у випадку сексуального насильства»

https://www.youtube.com/watch?v=ULfLeXi3mhs

 «Таємниці» - серія відео для дітей щодо правил захисту себе від насильства

https://www.youtube.com/watch?v=mntNbzwr3Jw

 «Розкажи всю правду» - серія відео для дітей щодо правил захисту себе від насильства

https://www.youtube.com/watch?v=jrLv2ZRKhe8

 «Сексуальне насильство в родині» - серія відео захисту дітей від сексуального насильства

https://www.youtube.com/watch?v=OIuo1cPeIkk

 «Навчіть дитину говорити "Ні!"» - поради для батьків

https://www.youtube.com/watch?v=v2A6HeIdvP4

 «Як захистити дитину від сексуального насильства?» - поради батькам

https://www.youtube.com/watch?v=le73SMb5YZY

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Наказ МОН України від 22.05.2018 No 509 «Про затвердження Положення про психологічну службу у системі освіти України».

2. Лист МОН України від 30.10.2018 No 1/9-656 «Про перелік діагностичних методик щодо виявлення та протидії домашньому насильству відносно дітей».

3. «Алгоритми діяльності працівників психологічної служби», : Т. 1 /авт. кол. за заг. ред. В. Г. Панка. Київ : УНМЦ практичної психології і соціальної роботи, 2019. 138 с. методичний посібник, том 1, за загальною редакцією В.Г. Панка.

4. «Застосування діагностичних мінімумів в діяльності працівників психологічноїслужби» : [метод. рек.] / авт.-упор.: В. М. Горленко, В. Д. Острова, Н. В. Сосновенко, І. І. Ткачук ; за заг. ред. В. Г. Панка. – Київ : УНМЦ практичної психології і соціальної роботи, 2018. – 106 c.

5. «Форми і методи роботи з дітьми і підлітками, які пережили насильство», Овсяннікова Я. О., 2012 р.

6. «Надання психологічної допомоги дітям, які постраждали від домашнього насильства», Макарова О.П., 2020 р.

7. «Практикум з арт-терапії»: навч.-метод. посібник. Ч. 1. Калька Н., Ковальчук З., Львів : ЛьвДУВС, 2020. 232 с.

Додаток до листа

департаменту освіти і науки

облдержадміністрації

від  26.12.2023  № 01-24/1368/0/160-23

В умовах воєнного стану в Україні, масової евакуації та переміщення дітей, сімей з дітьми з населених пунктів, де ведуться активні бойові дії, значно зростає загроза життю та здоров’ю дітей, а також ризик вчинення різних форм жорстокого поводження з ними. Жорстоке поводження з дитиною розглядається як будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного насильства, зокрема, домашнього насильства.

Домашнє насильство під час війни – поширене явище, яке стає ще більш небезпечним, ніж у мирний час. Діти, які зазнали такого насильства зараз, складніше знайти вихід – вони часто обмежені у пересуванні, їм немає в кого попросити про допомогу, вони ще більше залежать від кривдників фізично та матеріально. Домашнє насильство загострюється під час війни в родинах, де воно було й до того, і може виникнути на тлі конфліктів та загальної напруженості там, де його раніше не було.

І. Перелік навчально-методичних заходів Комунального закладу «Донецький обласний навчально-методичний центр психологічної служби системи освіти» для психологів, педагогів та батьків:

1. «Домашнє насильство щодо дітей в період воєнного стану: види, причини виникнення та наслідки. Частина І».

Посилання для завантаження відеозапису:

https://drive.google.com/drive/folders/1M9x-OHKAHmu2ZfnYtuIviHL8D8QTA7zq

Посилання для завантаження презентації:

https://drive.google.com/drive/folders/1--v2gt_0PgtRbGWzqvWJ2ov-StEwRpVG

2. «Домашнє насильство щодо дітей в період воєнного стану: взаємодія фахівців психологічної служби з постраждалою дитиною та напрями роботи. Частна ІІ».

Посилання для завантаження відеозапису:

https://drive.google.com/drive/folders/1M9x-OHKAHmu2ZfnYtuIviHL8D8QTA7zq

Посилання для завантаження презентації:

https://drive.google.com/drive/folders/1--v2gt_0PgtRbGWzqvWJ2ov-StEwRpVG

3. «Емоційне прийняття дитини батьками як одна з умов ненасильницького виховання».

Посилання для завантаження відеозапису:

https://drive.google.com/file/d/1EFR1J5WaTdcU7EkBafG3c9VQjS7sNp6I/view

Посилання для завантаження презентації:

https://drive.google.com/file/d/1qXlAWCpxMc6AClDszeYQ-RW3g5Q05dKA/view

4. «Організація профілактичної роботи щодо запобігання та протидії домашнього насильства в закладах     освіти».

Посилання для завантаження відеозапису:

https://drive.google.com/file/d/1ERsH8JHdVLkWdsWoAsqfy7CJI05FvqQL/view

Посилання для завантаження презентації:

https://drive.google.com/file/d/1egkjUgjMOfrz1PdJHkgzzByb8TPraY4k/view

5. «Використання арт-технік у роботі з дітьми, які постраждали від домашнього насильства».

Посилання для завантаження відеозапису:

https://drive.google.com/file/d/1WW6B5gqKz2h3eh89AqghI3884ACtAXFc/view

Посилання для завантаження презентації:

https://drive.google.com/file/d/1VVlgya1dAtMADOZyTTowfsurwpVlJPiF/view

6. «Формування психолого-педагогічної готовності педагогів до роботи з дітьми з особливими освітніми потребами та їх батьками»

Посилання для завантаження відеозапису:

https://drive.google.com/file/d/1alYk16-kKgj3mUR5o9VqWiuHraeyX5-e/view?usp=drive_link

Посилання для завантаження презентації:

https://drive.google.com/file/d/1gdLXl1qDk8WuLzTk7MypGA15zUD2Nd9S/view?usp=drive_link

ІІ. Навчально-методичні рекомендації Комунального закладу «Донецький обласний навчально-методичний центр психологічної служби системи освіти» для фахівців психологічної служби.

1. «Методичні рекомендації щодо виявлення та реагування на випадки домашнього насильства в умовах воєнного стану» (лист Комунального закладу «Донецький обласний навчально-методичний центр психологічної служби системи освіти» від 10.05.2022 No 01/03-79)

https://drive.google.com/file/d/1IgC9JPLaN-RBflmJiJGuVhcve553c9yB/view?usp=drive_link

2. «Методичні рекомендації про застосування діагностичних методик щодо запобігання та протидії домашнього насильства» (лист Комунального закладу «Донецький обласний навчально-методичний центр психологічної служби системи освіти» від 06.09.2023 No 01/03-91).

https://drive.google.com/file/d/1XU4CCeRv2OzFxWyZ3NZ_6eZrAbzTk_IC/view?usp=drive_link

ІІІ. Відеоматеріали Комунального закладу «Донецький обласний навчально-методичний центр психологічної служби системи освіти» для фахівців психологічної служби, здобувачів освіти, педагогів та батьків.

1. «ГАРЯЧІ ЛІНІЇ» психологічної допомоги та підтримки». Посилання для завантаження:

https://drive.google.com/drive/folders/1xcMgKCDEBHX1s-Q3A_UuExhCXFaJUefl

2. «Куди звернутися, якщо ви зіткнулися з насильством за кордоном».

https://drive.google.com/file/d/1TKTd3UQesiRnw_d49SMPlW2BOWiCEXoS/view?fbclid=IwAR2-8poRgt96rivSNZS62XhCSgpAufy_8d9yJCwz5elA3UX338NOxRXR_tM

3. «4 кроки до зцілення після сексуального насильства».

https://drive.google.com/file/d/1arZVhxsOpnPsz1ASFbuI9V8Mj7ULiCWT/view?usp=drive_link

4. «Стало відомо, що дитина зазнала сексуального насильства, що робити та куди звертатися».

https://drive.google.com/file/d/1r1khogMs2yuyBn4VRODJRLxhWjSG2m0I/view?usp=drive_link

5. «Онлайн – грумінг, як сучасна форма злочинів щодо дітей».

https://drive.google.com/file/d/1Ooi4PHg9Ln4Ur3NZXHMyz5k1ZXUKdu5i/view?usp=drive_link

6. «Рекомендації, як зменшити ризик стати жертвою сексуального насильства».

https://drive.google.com/file/d/13HDhqHAEcf3AO9yded7-6ugjMjwMuxpT/view?usp=drive_link