Лікар Інна Ольшаська, член Американської Асоціації ерготерапевтівтів та Всесвітньої Організації ерготерапевтів, автор книги "Holistic Approach to Children with Special Needs."

Мене часто запитують: "Моя дитина все тягне в рот, кусає свої пальці, жує одяг, бере в рот папір, дерев'яну тирсу та листя на майданчику, землю / пісок у дворі. Як допомогти дитині перестати все тягнути в рот?"

Причинами такої поведінки можуть бути різні речі. Часто це сенсорні порушення ротової порожнини, гіпочутливість та занижений м'язовий тонус. Але, у деяких дітей є й інші причини на дану поведінку.

Нумо поміркуймо про це

Розлад Піка (Pica Disorder).

Піка є компульсивним розладом харчової поведінки, при якому люди їдять нехарчові матеріали, продукти: дерев'яну тирсу, листя, маленькі камінчики, папір, ґудзики, пісок, глину тощо. Цей розлад зустрічається у 10 до 30% дітей у віці від 1 до 6 років. Діагностується лікарем протягом 1 місяця за симптомами і їх тривалості.

Піка зустрічається у дітей і дорослих з порушеннями розвитку, таким як аутизм. Піка часто пов'язана з дефіцитом заліза та цинку. Діагноз підтверджується аналізом крові, якщо виявлено дефіцит заліза й цинку.

Симптоми Піка пов'язані з нехарчовими продуктами, які дитина їсть та проявляються у вигляді:

• розладу шлунка (запор або діарея);

• болі у животі;

• крові в калі.

Лікування розладу Піку

Лікування розладу Піка стосуватиметься кількох областей, виходячи з симптомів. Якщо аналіз підтвердить, що у дитини є дефіцит заліза або цинку, то лікарем рекомендуються вводити добавки для вирішення даної проблеми.

Ще один напрямок лікування —  усунення першопричини діагнозу Піка у вашої дитини. Лікар обговорить з вами домашню обстановку вашої дитини, дасть рекомендації, можливо направить до ерготерапевта, поведінкового терапіста або психолога.

Чи можна запобігти піку?

• Розлад Піка неможливо попередити. Але! Правильне, збалансоване, текстурне харчування може допомогти деяким дітям уникнути розвитку розладу Піка.

• Якщо вашій дитині був поставлений діагноз «Піка», в раціон харчування дитини включайте текстурні продукти, різного смаку, кольору та температури. Насичуйте сенсорні системи смаку, запаху, тактильну система та проприоцепцію (всі вони взаємопов'язані).

• Більшість дітей переростають pозлад Піка з віком. Зазвичай він проходить через кілька місяців. Проте, групи високого ризику, такі як діти і дорослі з порушеннями розвитку, демонструють симптоми набагато довше.

• У людей з психічними розладами, таким як PAC і обсесивно-компульсивний розлад (ОКР), може розвиватися Піка як механізм саморегуляції / заспокоєння. Тому треба дати дитині можливість наситити сенсорні системи, мінімізувати стрес і звичайно нормалізувати рівень заліза й цинку в організмі.

• Піка може мати причини, які не пов'язані з основним захворюванням. Приклади включають стрес, сенсорний дисбаланс, дефіцит поживних речовин.

Автор - Dr, Inna Olshansky, OTD OTR / L❤️

Використані джерела: https://familydoctor.org/condition/pica/, https://www.healthline.com/health/pica

Сьогодні ми розглянемо дуже потужну методику, яка має назву "Floortime".

Методика Floortime (з англ. "час на підлозі") — це терапевтичний підхід, розроблений психологом Стенлі Ґрінспеном для роботи з дітьми, зокрема з аутизмом та іншими порушеннями розвитку.

Основна ідея методу виникла з того, щоб спілкуватися з дитиною на її рівні — буквально гратися з нею на підлозі, входячи в її світ і допомагаючи розвивати емоційні та соціальні навички.

Давайте розглянемо методику детальніше!

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ Floortime

📍 Емоційний зв'язок як основа розвитку:

- психолог спочатку налагоджує довірливий контакт із дитиною, розділяючи її емоції та інтереси.

📍 Йти за дитиною:

- дорослий не нав'язує гру, а спостерігає, чим дитина цікавиться, і при цьому прилаштовується до її гри. Це почуття безпеки та прийняття.

📍 Поступове розширення взаємодії:

- після встановлення контакту дорослий м’яко заохочує дитину до більш складної соціальної та емоційної взаємодії — наприклад, розширює сюжет гри або пропонує нові ідеї.

📍 Розвиток через емоційні стадії:

🟪 I стадія (0-3 міс.) - задоволення від контакту з дорослим, інтерес до навколишнього;

🟪 ІІ стадія (до 5 міс.) – зоровий контакт із дорослим, привернення уваги;

🟪 III стадія (5-10 міс.) – двостороннє взаємне спілкування, діалог – погляд «очі в очі», формування соціальної посмішки;

🟪 IV стадія (10-18 міс.) - Посмішка стає цілеспрямованою, різне вираз обличчя в залежності від ситуації. Формування самосвідомості та вирішення соціальних завдань. Комунікація з дорослим використовується для вирішення завдань;

🟪 V стадія (18-30 міс.) – осмислене вживання слів та фраз, поява рольових ігор. Активний розвиток моторики, інтелекту, що дозволяє використовувати мову як самовираження;

🟪 VI стадія (30-42 міс.) - Розвиток логічного мислення, встановлення причинно-наслідкових зв'язків, розуміння реальності.

Методика Флортайм дозволяє пройти всі ці стадії розвитку, підлаштовуючись під інтереси та захоплення дитини. Тобто, педагогу доводиться щоразу вирішувати важливе завдання – спочатку приєднатися до дитини у його занятті, потім акуратно виводити гру на новий рівень, послідовно досягаючи мети всіх базових етапів розвитку. Таким чином, це не просто "гра на підлозі".

Вивчаючи інтереси дитини, фахівець повинен «включитися» до його ближнього кола, не викликаючи опору, а потім делікатно, але наполегливо пропонувати розширення гри, стежачи за реакцією. Ведеться протокол кожного заняття, де відзначаються всі зміни у поведінці дитини.

Метод спрямований на проходження ключових етапів емоційного розвитку:

🟪 регуляція та заспокоєння;

🟪 формування прив'язаності;

🟪 подвійний зв'язок (вміння підтримувати діалог);

🟪 символічна гра та абстрактне мислення.

📍 Гнучкість і індивідуальний підхід:

- кожна дитина унікальна, тому Floortime адаптується до її особливостей — необхідно підтримувати сенсорні потреби, рівень комунікації, темперамент тощо.

🎯 Які навички розвиває Floortime?

🟪 емоційну регуляцію;

🟪 соціальну взаємодію;

🟪 комунікацію (вербальну та невербальну);

🟪 творче мислення та уяву;

🟪 адаптивність та навички розв'язання проблем.

Як виглядає сесія Floortime?

Дорослий сідає поруч із дитиною (часто на підлозі).

Спостерігає, що саме зацікавлює дитину.

Починає повторювати або відзеркалювати її дії, встановлюючи зв'язок.

Поступово ускладнює гру, додаючи нові елементи чи виклики.

Наприклад, якщо дитина катає машинку туди-сюди, дорослий спочатку робить те саме. Потім пропонується побудувати гараж або змайструвати дорогу — це спонукає дитину до більш глибокої взаємодії.

📘 Для кого підходить метод Floortime?

🟪 для дітей з розладами спектра аутизму (РАС);

🟪 із затримкою мовлення чи розвитку;

🟪 із сенсорними порушеннями;

🟪 із труднощами у встановленому емоційному контакті.

💡 Поради для батьків і педагогів:

💎 будьте терплячими та уважними до сигналів дитини;

💎 не квапте події — емоційний розвиток потребує часу;

💎 пам'ятайте, що найцінніше — це спільний робочий досвід.

Метод Floortime допомагає дітям не тільки засвоювати навички, а й розкривати свій потенціал через гру та спілкування .

Дитячий сміх – це завжди приємно? Так? Так, але звук безкінечного сміху у дитини може викликати збентеження. Крім того, для дитини з аутизмом такий сміх може сигналізувати про потреби, які потребують швидкого вирішення. Іншими словами, цей сміх може бути сигналом тривоги про необхідну допомогу.

При аутизмі може спостерігатися чистий сміх або хихикання, які можуть бути незрозумілі стороннім особам (так званий нерозділений сміх), нервовий сміх та безконтрольний сміх.

Звісно, аутична дитина може сміятися коли вона щаслива або коли їй справді смішно від чогось. Тим не менше, інколи безперервний сміх може означати страх, напруження або тривожність. Що складно для батьків, то це зрозуміти (та прийняти), коли ваша дитина з аутизмом сміється в той час, коли хтось поруч плаче. Але елементарно - це може бути звичайна захисна стратегія: коли дитині сумно, то вона намагається відновити баланс та розвеселити себе як би «проглядаючи веселий фільм» у своїй голові.

Тому розбираємося що таке НЕДОРЕЧНИЙ СМІХ та які існують методи допомоги при такому стані.

Я знайшла дуже цікаву статтю американського спеціального педагога Ayo Jones (з сайту Noodlenook. Net, Техас США), де вона ділиться своїми стратегіями по допомозі з недоречним сміхом в окремих ситуаціях, наприклад під час уроку чи заняття.

♦️ ЩО ТАКЕ НЕДОРЕЧНИЙ СМІХ?

Спочатку слід визначити деякі терміни. Недоречний сміх в осіб з аутизмом відноситься до нападів сміху, який не відповідає контексту або не є соціально прийнятним у даній ситуації.

Інколи дитина сміється тоді, коли вона не повинна сміятися, наприклад, під час серйозних розмов, сумних моментів або у відповідь на ситуації, які не є смішними. Крім того, сміх може бути тривалим, надмірним або не пов’язаним із безпосереднім соціальним контекстом.

♦️ ЧИ ВИНИКАЄ НЕДОРЕЧНИЙ СМІХ ЛИШЕ ПРИ АУТИЗМІ?

Дійсно інколи такий сміх може виникати часто при аутизмі та може викликатися різноманітними факторами: нерозуміння соціальних ситуацій, труднощі інтерпретації емоцій інших людей, сенсорна чутливість, проблеми з вираженням власних емоцій належним чином.

🔺ВАЖЛИВО: Слід розуміти, що недоречний сміх НЕ МАЄ НАВМИСНИЙ АБО ЗЛОСТИВИЙ ХАРАКТЕР. Це просто маніфестація унікального неврологічного процесу та особливостей соціальної комунікації у осіб з аутизмом. Тобто така поведінка потребує належної інтерпретації, розуміння та толерантності.

♦️ЧОМУ У ДІТЕЙ З АУТИЗМОМ ВИНИКАЄ НЕДОРЕЧНИЙ СМІХ?

Діти з аутизмом можуть сміятися у різноманітних ситуаціях внаслідок окремих індивідуальних факторів, зумовлених їх нейророзвитком. Серед них виділяють наступні ймовірні причини:

1. ▪️Соціальна взаємодія:

Діти з РАС часто стикаються з труднощами інтерпретації та коректної відповіді на соціальні сигнали, включаючи такі невербальні сигнали як вираз обличчя або мова тіла. В результаті вони можуть сміятися у неприйнятних ситуаціях через труднощі охоплення емоційного контексту ситуації.

2. ▪️Медичний стан

У деяких осіб з аутизмом можуть існувати супутні порушення та розлади здоров’я, наприклад псевдобульбарний афект, який може супроводжуватися неконтрольованим сміхом у неприйнятних ситуаціях.

Примітка- «псевдобульбарний афект або параліч»  - це неврологічний розлад, обумовлений двобічним ураженням нейронів стовбура мозку, корково-ядерних шляхів.

Псевдобульбарний синдром характеризується нездатністю контролювати рухи (зокрема, жування, ковтання та мовлення), іноді спостерігаються неконтрольовані емоційні сплески сміху.

3. ▪️Позитивні емоції

Сміх може бути звичайним способом для аутичної дитини виразити позитивні емоції, навіть коли ситуація для цього не виправдовує таку демонстрацію поведінки.

4. ▪️Інші ментальні розлади:

У деяких осіб з аутизмом можуть проявлятися й інші супутні (коморбідні) розлади, наприклад, біполярний розлад, при якому може бути порушений стан емоціональної регуляції та який може призводити до неприйнятної емоційної відповіді.

5. ▪️Неврологічні стани:

Інколи при черепно-мозковій травмі або пухлинах у гіпоталамусі може виникати патологічний сміх у деяких осіб з аутизмом.

♦️5 СПОСОБІВ ДЛЯ ВЧИТЕЛЯ ПРИПИНИТИ / ЗМЕНШИТИ НЕПРИЙНЯТНИЙ СМІХ

Коли учень з аутизмом починає сміятися на заняттях, то це може викликати деякі проблеми та непорозуміння, так як вказана поведінка не відповідає соціальній ситуації. Сміх може виступати також в якості стиммінгу.

Отже, під час уроків можна використовувати певні стратегії для зменшення такої поведінки:

1. ▪️Навчання соціальним навичкам: проведення тренінгу соціальних навичок слугує навчанню прийнятної поведінки та реакціям у різноманітних соціальних ситуаціях, зменшуючи в тому числі й недоречний сміх.

2. ▪️Візуальні підказки: використання соціальних історій, щоденних розкладів, емоційних карток для допомоги аутичним людям краще розуміти на відповідати у різних соціальних контекстах. Візуальна допомога може сприяти розвитку розуміння соціальних сигналів та адекватних емоційних реакцій.

3. ▪️Сенсорні стратегії: знати та працювати з сенсорними тригерами, які можуть викликати недоречний сміх. Надавати сенсорні хвилинки (паузи) та сенсорні інструменти такі як мʼячики, фіджети, сенсорні жилети / ковдри для допомоги регулювання емоцій та збереження концентрації уваги у людини з аутизимом.

4. ▪️Комунікаційна підтримка: використання методів альтернативної комунікації, таких як комунікаційні дошки, або електронні засоби АДК. Даючи дитині засоби висловити свої емоції та пояснити причину сміху, може допомогти їй справитися з фрустрацією або з неправильним розумінням іншими самої дитини.

5. ▪️Поведінкові методи: робота з поведінковими терапевтами або спеціалістами на підставі індивідуальних планів роботи з дитиною з РАС щодо безконтрольного та нервового сміху.

♦️ЯК ПОКРОКОВО ПОЯСНИТИ ДИТИНІ СИТУАЦІЇ, В ЯКИХ ДОРЕЧНО СМІЯТИСЯ ?

🔻1 КРОК: РОЗУМІННЯ ТРИГЕРІВ

Спостерігайте та аналізуйте ситуації, які викликають недоречний сміх у учня. Ідентифікуйте патерни, специфічний контекст або стимули, які призводять до подібної поведінки. Розуміння тригерів допоможе вибрати вірну стратегію для допомоги.

🔻2 КРОК: ТРЕНІНГ НАВЧАННЯ СОЦІАЛЬНИМ НАВИЧКАМ

Забезпечте дитину якісному навчанню соціальних навичок, використовуючи візуальні підказки та соціальні історії або картки з емоціями для розуміння та ідентифікації ними доречних емоційних реакцій в різноманітних ситуаціях. Навчить їх як ідентифікувати вирази обличчя та мову тіла у інших людей з метою навчання прийнятної поведінки.

🔻3 КРОК ПІДКРІПЛЕННЯ ПРИЙНЯТНИХ ВІДПОВІДЕЙ

Цьому допомагають техніки позитивного підкріплення у відповідь на використання доречного сміху в окремих ситуаціях (похвала, приз, конкретні об’єкти або улюблена діяльність).

🔻4 КРОК: ВВЕДЕННЯ КОПІНГ-СТРАТЕГІЙ

Навчіть учня використовувати стратегії для регулювання власних емоцій або сенсорного перевантаження, які можуть виступати тригерами недоречного сміху. Наприклад, глибоке дихання, сенсорні паузи, safe place (безпечне місце).

🔻ДОДАТКОВИЙ КРОК:

допомога спеціалістів (зверніться за допомогою до окреми

Чи чули ви вираз «постуральний контроль»? Часто його можна почути чи побачити у джерелах, пов’язаних із сенсорною інтеграцією.

Або чи бачили ви аутичну дитину з порушеною рівновагою, коли вона сидить і її ноги на столі, а сама вона скручується як равлик на кріслі? Знайома картина? Розберемося!

🔻Постура (лат.) – поза. Отже, коли ми говоримо про постуральний контроль, ми маємо на увазі контроль нашої пози.

В загальних рисах постуральний контроль можна описати як автоматичну здатність утримувати рівновагу при зміні положення тіла у просторі за рахунок роботи постуральнихм’язів. Мова йде про м’язи шиї, ребер, спини та інші розгинаючі м’язи тіла. Це практично всі м’язові тканини, які кріпляться до хребта.

▪️Таким чином постуральний контроль відповідає за підтримання пози та рівноваги, які забезпечують рух. Їх важко відділити один від одного, але першочергово все-таки на перший план виходить збереження вертикалізації, а розвиток вже цілеспрямованих рухів більш вторинне.

🔻Постуральний контроль містить у собі дві складові:

▪️постуральна орієнтація та

▪️рівновага.

▪️Постуральна орієнтація допомагає контролювати положення тіла та тонус м’язів по відношенню до опорної поверхні та внутрішніх орієнтирів. Тобто людина розуміє яку позу їй прийняти в залежності від того, де вона знаходиться , щоб не впасти.

▪️Рівновага ж відповідає за координацію сенсо-моторних стратегій під час довільних чи зовнішніх стимулів.

🔻Здається це дуже складно, але саме постуральний контроль відповідає за здатність людини сидіти, стояти на двох ногах або на одній нозі, повзати, ходити та бігати.

▪️Таким чином, в організації постурального контролю беруть участь м’язово-скелетна система, яка відповідає за роботу м’язів, суглобів, жорсткість хребтового стовпа, а також неврологічна система – та, в якій обробляється вся сенсорна інформація (зорова, моторна, слухова, тактильна), а після відправляється у мозочок – центр рівноваги.

🔻Симптоми порушення поступального контролю

▪️Якщо дитина нестійка, погано утримує рівновагу, з труднощами змінює позу, незграбна в певних рухах тулуба та кінцівок, погано контролює повороти голови та тіла, погано зберігає лінію погляду, у неї зміщений центр ваги, можна говорити про постуральні порушення та порушення постуральних рефлексів, які відповідають за роботу суглобів, тонус тіла та рецептори вестибулярного апарату.

▪️Дитина з поганим постуральним контролем встановлює слабкий та ненадійний зв'язок між окремими структурами свого тіла, між тілом та оточуючим його простором.

Якщо спостерігати за нею в просторі, здається, що дитина  не вписується в нього: весь час промахується мимо іграшки рукою, не може попасти ногою по м’ячу, погано йде по сходах, не може утримати в руках дрібні предмети, падає на дитячих майданчиках, спотикається, натикається на кути в квартирі.

🔻Ознаки недостатнього постурального контроля у дітей:

- порушення постави та ходи

- невміння присідати з опорою на п’ятки

- невміння зберігати стабільне положення стоячи (дитина постійно переміщується, так як таким чином їй простіше підтримувати себе у вертикальному положенні)

- сидіння в позі W (поза бабочки) після двох років

- хода навшпиньках

- Х-образні коліна.

▪️Часто трапляється, що при порушенні постурального контролю з’являються патологічні компенсації. Організм під дією гравітації намагається перерозподілити навантаження своєї ваги за рахунок власних можливостей, наприклад завдяки збільшенню площі опори як при сидінні в позі W.

Вторинно при цьому виникають ортопедичні проблеми. Ті відділи вертикалі, які мають бути мобільними – стають нерухомими та навпаки з’являються додаткові рухи та викривлення, там де цього не має бути.

🔻Отже, при порушенні обробки вестибулярної (рівновага) та пропріоцептивної  (відчуття мʼязів) інформації, постуральні рефлекси не забезпечують правильний моторний розвиток дитини.

🔻Допомога - звернення до фахівців, що працюють з порушеннями поступального контролю

Робота сенсорних терапевтів, нейропсихологів та інших фахівців при порушенні постурльного контролю може містити наступні стратегії:

▪️Вправи по методу замісного онтогенеза та по сенсомоторній корекції, які позитивно впливають на дозрівання моторного аналізатора, інтеграцію рефлексів, поліпшення обробки вестибулярної та пропріоцептивної інформації, а також активації довгих м’язових ланцюгів;

▪️Робота по сенсорній інтеграції з використанням різноманітних балансирів, м’яких блоків, орто-килимків, фітнес-кочок, фітболу;

▪️Вправи в домашніх умовах по інтеграції примітивних рефлексів та на відновлення рухових функцій;

▪️Масажі (у разі необхідності).