Про Івана і Бабу Ягу
ЗАЗДРАВИЦЯ
ЗАЗДРАВИЦЯ
(на основі гуморески в стилі казки «Про Івана і Бабу Ягу»)
Рядками даної гуморески Вам, представникам сильної статі, бажаю ніколи не впадати у відчай і не вірити в казочки, а робити все, щоб ваші близькі та кохані жили мов у казці. А вам, представницям чарівливої статі, бажаю бути путящими, мудрими Явдошками, екстра-бабами, і ніколи не упускати свого шансу...
Рядками даної гуморески Вам, представникам сильної статі, бажаю ніколи не впадати у відчай і не вірити в казочки, а робити все, щоб ваші близькі та кохані жили мов у казці. А вам, представницям чарівливої статі, бажаю бути путящими, мудрими Явдошками, екстра-бабами, і ніколи не упускати свого шансу...
ГУМОРЕСКА «ПРО ІВАНА І БАБУ ЯГУ»
Жив собі Іван на світі,А в того ІванаНепутяща була жінка – Гуляла погана.
10 літ прожив із неюВ злагоді і мирі –І застав недавно з іншимУ своїй квартирі.
Ні до чого у ІванаВже нема охоти.Ще й начальник допікає:– Вижену з роботи…
І подумав неборака:– Ну його все к бісу!Взяв вірьовку і подався Вішатись до лісу.
Там у лісі він зустрівсяЗ бабою Ягою,Що збирала біля хаткиПопіл кочергою.
– Ти чого, – питає баба – Тутички блукаєш?Може ягід захотілось,Чи грибків шукаєш?
А Іван махнув на неї,Мов на поторочу:– Я гілляку видивляю – Вішатися хочу.
Жінка в мене розгулялась,Бахуряку має.Ще й начальник із роботи Вигнать обіцяє.
– Йди сюди, – сказала баба, –Нахилися, сину,Я у тебе із чуприни Вирву волосину.
Смиконула й прошептала:– Згинь, біда усяка,Хай сьогодні вріже дубаКлятий бахуряка!
Потім вирвала з чуприни Другу волосину.Поплювала і сказала: – Заспокойся, сину.
Полетить і твій начальник –Виженуть лихого.Ти начальником на службіБудеш замість нього.
Зняв Іван з плеча вірьовкуІ закинув к бісу. – Не гадав що екстрасенсаСтріну серед лісу.
Ви життя мені вернули!!!Може, грошей дати? – Ні, – сказала баба гордо, – Підемо до хати…
Проведеш сьогодні нічку, Голубе, зі мною.Точно так, як бахурякаЗ жінкою твойою.
Бо інакше, по старомуМожу все оставить!Бахур буде жить на світі,А начальник править.
Подививсь Іван з-під лобаНа Ягу горбату,Покрутив, сердешний, носомІ побрів у хату.
Вранці швидко підхопився,Наче з переляку. – Піду гляну, як ховатиБудуть бахуряку.
Як начальника у шиюВитурять лихого.Та й ключі від кабінетуЗаберу у нього!
Не устиг він до порогуДвох ступити кроків,Як спитала його баба: – Скільки ж тобі років?
– Ой, бабусю, чималенько.Якраз у вівторокБуде в мене кругла дата –Сповнюється 40.
І сказала екстрабаба: – 40 літ на носі,А ти віриш, недотепа,В казочки ще й досі…
Ця хатина – невеличка Лісова сторожка,А я у ній сторожиха.Звуть мене Явдошка.
А ти в ящик надивився Отих Кашпіровських,Наслухався тих Аланів,Чумаків московських.
Тобі їхня медицина Баки геть забила,Так ти хотів, щоб я шансаСвого упустила?
Павло Глазовий ©
Жив собі Іван на світі,А в того ІванаНепутяща була жінка – Гуляла погана.
10 літ прожив із неюВ злагоді і мирі –І застав недавно з іншимУ своїй квартирі.
Ні до чого у ІванаВже нема охоти.Ще й начальник допікає:– Вижену з роботи…
І подумав неборака:– Ну його все к бісу!Взяв вірьовку і подався Вішатись до лісу.
Там у лісі він зустрівсяЗ бабою Ягою,Що збирала біля хаткиПопіл кочергою.
– Ти чого, – питає баба – Тутички блукаєш?Може ягід захотілось,Чи грибків шукаєш?
А Іван махнув на неї,Мов на поторочу:– Я гілляку видивляю – Вішатися хочу.
Жінка в мене розгулялась,Бахуряку має.Ще й начальник із роботи Вигнать обіцяє.
– Йди сюди, – сказала баба, –Нахилися, сину,Я у тебе із чуприни Вирву волосину.
Смиконула й прошептала:– Згинь, біда усяка,Хай сьогодні вріже дубаКлятий бахуряка!
Потім вирвала з чуприни Другу волосину.Поплювала і сказала: – Заспокойся, сину.
Полетить і твій начальник –Виженуть лихого.Ти начальником на службіБудеш замість нього.
Зняв Іван з плеча вірьовкуІ закинув к бісу. – Не гадав що екстрасенсаСтріну серед лісу.
Ви життя мені вернули!!!Може, грошей дати? – Ні, – сказала баба гордо, – Підемо до хати…
Проведеш сьогодні нічку, Голубе, зі мною.Точно так, як бахурякаЗ жінкою твойою.
Бо інакше, по старомуМожу все оставить!Бахур буде жить на світі,А начальник править.
Подививсь Іван з-під лобаНа Ягу горбату,Покрутив, сердешний, носомІ побрів у хату.
Вранці швидко підхопився,Наче з переляку. – Піду гляну, як ховатиБудуть бахуряку.
Як начальника у шиюВитурять лихого.Та й ключі від кабінетуЗаберу у нього!
Не устиг він до порогуДвох ступити кроків,Як спитала його баба: – Скільки ж тобі років?
– Ой, бабусю, чималенько.Якраз у вівторокБуде в мене кругла дата –Сповнюється 40.
І сказала екстрабаба: – 40 літ на носі,А ти віриш, недотепа,В казочки ще й досі…
Ця хатина – невеличка Лісова сторожка,А я у ній сторожиха.Звуть мене Явдошка.
А ти в ящик надивився Отих Кашпіровських,Наслухався тих Аланів,Чумаків московських.
Тобі їхня медицина Баки геть забила,Так ти хотів, щоб я шансаСвого упустила?
Павло Глазовий ©