Колобок-женишок
ЗАЗДРАВИЦЯ
ЗАЗДРАВИЦЯ
(на основі гуморески в стилі казки «Колобок-женишок»)
Рядками даної гуморески Вам, представницям чарівливої статі, бажаю бути поінформованими Прісями. Щоб до Вас прикочувалися (і вже ніколи не тікали) та без краю по-справжньому кохали не колобки-женишки, а чоловіки нівроку: за тонку натуру, за веселі очі, за рожеве личко, – за будь-яку вроду, і які ладні будуть заради Вас пройти вогонь і воду: не лише перелітати огорожі, а й заробляти гроші, не лише соловейком біля хати тьохкати та щебетати, а й дбати, піклуватись, турбуватись та й добра наживати. А Вам, представникам сильної статі – колобкам-женишкам – я бажаю попастися на гачок і віднайти своє щастя, сповнене сонячного цвіту ще й ласкавого привіту, свою вишеньку-черешеньку, свою тополеньку, свою щебетуху, свою диню на баштані, свою мудру Прісю, заради якої Ви припините волочитися за іншими, заради якої Ви перестанете хміліти зеленим змієм і похмелятися розсолом, заради якої Ви проявлятимете найкращі сторони своєї благородної чоловічої натури...
Рядками даної гуморески Вам, представницям чарівливої статі, бажаю бути поінформованими Прісями. Щоб до Вас прикочувалися (і вже ніколи не тікали) та без краю по-справжньому кохали не колобки-женишки, а чоловіки нівроку: за тонку натуру, за веселі очі, за рожеве личко, – за будь-яку вроду, і які ладні будуть заради Вас пройти вогонь і воду: не лише перелітати огорожі, а й заробляти гроші, не лише соловейком біля хати тьохкати та щебетати, а й дбати, піклуватись, турбуватись та й добра наживати. А Вам, представникам сильної статі – колобкам-женишкам – я бажаю попастися на гачок і віднайти своє щастя, сповнене сонячного цвіту ще й ласкавого привіту, свою вишеньку-черешеньку, свою тополеньку, свою щебетуху, свою диню на баштані, свою мудру Прісю, заради якої Ви припините волочитися за іншими, заради якої Ви перестанете хміліти зеленим змієм і похмелятися розсолом, заради якої Ви проявлятимете найкращі сторони своєї благородної чоловічої натури...
ГУМОРЕСКА «КОЛОБОК-ЖЕНИШОК»
В запашну осінню поруБіля Настиного дворуЗупинився Колобок –Жвавий, бравий женишок.І сказав він:– Мила Настя,Я давно шукаю щастя…Я з Полтави, ти тутешня.Розцвіла немов черешня.За твою прекрасну вродуЯ піду в огонь і в воду,Перескочу огорожу,Бо без тебе жить не можу!Тож не мнися, не барисяІ зі мною розпишися.
…Тижнів два весілля грали,Молодих поздоровляли,Величали Колобка,Танцювали гопака.А коли вино скінчилось,Вся рідня заметушилась:– Що за диво?– Що за крик?– Був женихІ раптом – зник!– Погуляв, натанцювавсяЙ мов з налигача зірвався!..
Та пройшов короткий строк,Об’явився Колобок.За Херсоном, край лиману,Колобок зустрів Оксану,І сказав Оксані він:– Ти одна, і я один.Отже, слухай, щебетухо,Закохався я по вухаВ молоду твою натуру,Наче в пісню під бандуру!Родом я із Гуляйполя,Ти ж струнка, немов тополя,Повна сонячного цвітуЩе й ласкавого привіту.І тому тебе без краюЯ по-справжньому кохаю.Тож не думай, не барисяІ зі мною розпишися!
…Тижнів три весілля грали,Гуртової танцювали,Величали женихаІ кричали: «Уха-ха!»А коли вино допилиГості всі заголосили:– Що за диво?– Що за крик?– Був женихІ раптом – зник!Женихався, присягався,Розписався та й подався…Та минув короткий строк –Об’явився Колобок.
В Чорнобривцях, біля тину,Колобок зустрів Галину.Капелюх свій модний знявІ схвильовано сказав:– Сам я родом із Кубані,Ти ж… як диня на баштані, –Запашна, рожеволиця…Аж кортить мені жениться!Та і сам я – глянуть збоку –Наче парубок нівроку!Й за твою прекрасну вродуЯ піду в огонь і в воду,Соловейком біля хатиБуду тьохкать, щебетати…Тож не гнися, не барисяІ зі мною розпишися.
…Всім селом весілля гралиМетелицю танцювали,Танцювали й тропака,Вибивали гопака.А коли вина не стало,Все весілля закричало:– Що за лихо?– Що за крик?– Був женихІ раптом – зник!Одружився, веселивсяЙ мов крізь землю провалився.Та пройшов короткий строк –Об’явився Колобок.
У Тернівці, на Поліссі,Прикотився він до Прісі,Швидко скочив на горбокІ сказав:– Я Колобок!Родом сам з Кривого Рогу,Не жонатий, слава богу,Й за твої веселі очіЯ піду, куди ти схочеш…Тож не гнися,Не барисяІ…– Підожди, – сказала Пріся, –І до мене не тулися!Я про тебе дещо знаюІ сама тебе шукаю.Ти до Насті залицявся,До Оксани женихався,Показав свою натуру.Тож підем в прокуратуру.Хай там слідчий із районуПідбере статтю законуІ тобі за всі весілляДасть… розсолу на похмілля!
Так попався на гачокВолоцюга Колобок.
Володимир Іванович ©
В запашну осінню поруБіля Настиного дворуЗупинився Колобок –Жвавий, бравий женишок.І сказав він:– Мила Настя,Я давно шукаю щастя…Я з Полтави, ти тутешня.Розцвіла немов черешня.За твою прекрасну вродуЯ піду в огонь і в воду,Перескочу огорожу,Бо без тебе жить не можу!Тож не мнися, не барисяІ зі мною розпишися.
…Тижнів два весілля грали,Молодих поздоровляли,Величали Колобка,Танцювали гопака.А коли вино скінчилось,Вся рідня заметушилась:– Що за диво?– Що за крик?– Був женихІ раптом – зник!– Погуляв, натанцювавсяЙ мов з налигача зірвався!..
Та пройшов короткий строк,Об’явився Колобок.За Херсоном, край лиману,Колобок зустрів Оксану,І сказав Оксані він:– Ти одна, і я один.Отже, слухай, щебетухо,Закохався я по вухаВ молоду твою натуру,Наче в пісню під бандуру!Родом я із Гуляйполя,Ти ж струнка, немов тополя,Повна сонячного цвітуЩе й ласкавого привіту.І тому тебе без краюЯ по-справжньому кохаю.Тож не думай, не барисяІ зі мною розпишися!
…Тижнів три весілля грали,Гуртової танцювали,Величали женихаІ кричали: «Уха-ха!»А коли вино допилиГості всі заголосили:– Що за диво?– Що за крик?– Був женихІ раптом – зник!Женихався, присягався,Розписався та й подався…Та минув короткий строк –Об’явився Колобок.
В Чорнобривцях, біля тину,Колобок зустрів Галину.Капелюх свій модний знявІ схвильовано сказав:– Сам я родом із Кубані,Ти ж… як диня на баштані, –Запашна, рожеволиця…Аж кортить мені жениться!Та і сам я – глянуть збоку –Наче парубок нівроку!Й за твою прекрасну вродуЯ піду в огонь і в воду,Соловейком біля хатиБуду тьохкать, щебетати…Тож не гнися, не барисяІ зі мною розпишися.
…Всім селом весілля гралиМетелицю танцювали,Танцювали й тропака,Вибивали гопака.А коли вина не стало,Все весілля закричало:– Що за лихо?– Що за крик?– Був женихІ раптом – зник!Одружився, веселивсяЙ мов крізь землю провалився.Та пройшов короткий строк –Об’явився Колобок.
У Тернівці, на Поліссі,Прикотився він до Прісі,Швидко скочив на горбокІ сказав:– Я Колобок!Родом сам з Кривого Рогу,Не жонатий, слава богу,Й за твої веселі очіЯ піду, куди ти схочеш…Тож не гнися,Не барисяІ…– Підожди, – сказала Пріся, –І до мене не тулися!Я про тебе дещо знаюІ сама тебе шукаю.Ти до Насті залицявся,До Оксани женихався,Показав свою натуру.Тож підем в прокуратуру.Хай там слідчий із районуПідбере статтю законуІ тобі за всі весілляДасть… розсолу на похмілля!
Так попався на гачокВолоцюга Колобок.
Володимир Іванович ©