Як розповісти дитині про особистісний простір? 

Поради психолога

Ось що написала мама в своєму блозі:

“… З дітьми можна говорити зрозуміло, доступно, і пояснювати їм мало не з 3 років про важливе значення свого особистого простору. Нічим подібним наша система освіти не займається, а тому і ми не знаємо як розмовляти на цю тему з маленькими дітьми, і навіть як поводитися.Така візуальна інструкція розрахована на дітей 5-10 років. Називається вона circles of relationships – кола спілкування, кола відносин, і може допомогти запобігти сексуальному, фізичному, психологічному насильству просто тому, що дитина зрозуміє, що відбувається щось неправильне. 

1. Фіолетовий = я, мій особистий простір.

Отже, фіолетове, перше і найголовніше коло, – це ми самі. Наше тіло належить тільки нам, і тільки ми самі можемо вирішувати хто може біля нас перебувати близько, торкатися нас. І ніхто не повинен робити це без дозволу. Якщо хто-небудь, з будь-якого оточення, заподіює нам дискомфорт (неважливо, дідусь посадив на коліна або мамина подруга вимагає «поцілувати тітку в щічку») ми не повинні соромитися сказати про це і сказати “ні “,” стоп “. 

2. Синій = сім’я.

Це коло нашої сім’ї і тих, кого ми любимо. Повага, довіра і любов – ось за цими ознаками ми визначаємо, хто відноситься до цього кола, хто найбільш близький нам. Але потрібно пам’ятати, що навіть з тими, кого ми любимо, ми не повинні нехтувати своїм особистісним простором, але також і самі повинні поважати простір наших близьких. 

3. Зелене коло = друзі.

Це “far away hug” оточення. Коло наших друзів і тих з ким нам подобається спілкуватися. Дружба дуже важлива і включає в себе багато речей. Наприклад, спільні ігри, розмови, веселощі, і іноді дружні обійми. Дружба завжди ґрунтується на довірі, повазі. І такі прояви як обійми повинні бути засновані на взаємній згоді. Важливо розуміти, що не всі діти в класі можуть вести себе як твої друзі. І батькам слід проговорити з дітьми за якими критеріями ми визначаємо друзів і, в свою чергу, як ми самі повинні себе з ними вести. 

4. Жовте коло = знайомі.

Коло знайомих (wave circle, тобто ті, кому ми махаємо рукою при зустрічі, з ким знайомі поверхово і не дуже близько ). Це можуть бути діти в шкільному автобусі, у дворі, спортивній команді, це можуть бути друзі батьків. Обговоріть з дитиною соціальні норми, різні типи знайомих і також правила безпеки. Різницю між близькими і просто знайомими людьми. Дистанція у відносинах, яку і вони і ми повинні поважати. 

5. Помаранчеве коло = люди, від яких ми чекаємо професійної допомоги.

Ці люди можуть допомогти нам, коли нам це необхідно, але вони не наші друзі. Це вчителі, вихователі, поліцейські, пожежники, медсестри і лікарі. Обговоріть з дитиною в яких ситуаціях у кого шукати допомоги. Необхідно підкреслити, що у цих людей є розпізнавальні знаки, уніформа, посвідчення, і що вони допомагають в разі небезпеки. 

6. Червоне коло = незнайомці.

Ми не знаємо цих людей. (Навіть якщо вони говорять, що знають нас, це не важливо.) Не всі чужі люди погані, але оскільки ми не знайомі, то не знаємо погана людина перед нами чи хороша. Ми не довіряємо незнайомцям. Ми не розмовляємо з ними, не розказуємо нічого про себе або близьких. Не відповідаємо на питання. Ніколи, ніколи не йдемо з ними нікуди і не сідаємо в машину. Ми не беремо цукерки, не йдемо “шукати собачку” і не допомагаємо знайти вулицю, тому що дорослі ніколи не повинні просити допомоги у тих, хто молодший і слабший їх. Це коротко. 

   З дітьми розфарбовують ці кола, промовляють різні ситуації, дають висловитись, як правильно вчинити в кожному окремому випадку. І сто разів говорять – якщо тобі некомфортно ти повинен сказати СТОП, НІ. Якщо хтось поводить себе на твою думку неправильно, ти повинен розповісти іншим дорослим – батькам, вчителям. Ніхто не може торкатися до тебе без твоєї згоди. (Ти теж не маєш права вторгатися в чужий особистий простір без дозволу). І якщо тебе не зрозуміли з першого разу, ти повинен повторювати і повторювати, поки тебе не почують, поки тебе не зрозуміють і не допоможуть. Ти не повинен шукати рішення сам, ти не повинен приховувати, ти не повинен соромитися. Не бійся говорити. Не бійся питати."

  Вислів    дня

    Фізичний кордон тіла — це шкіра, що захищає внутрішні органи. Тільки ви маєте право розпоряджатися власним тілом. Але є ще психологічний кордон, зокрема власний час, думки, бажання, наміри. І захищати їх слід не менше. Саме від навичок утримувати чи розкривати власні кордони залежить уміння відмовляти, легко зближуватися з людьми, припиняти неприємні стосунки та взагалі стратегія взаємин між людьми. Коли ж починати виховувати особисті кордони і як це зробити?

Виокремлення психічного «я»

     Починати виховувати в дитини волю та відчуття власних кордонів можна від славнозвісної «кризи трьох років». Цей термін зумовлений самою природою. Дитина усвідомлює власну окремість від матері та навколишнього світу, вивчає свої фізичні можливості та починає намагатися зробити все сама. Тож не обмежуйте її у цьому прагненні, допомагайте на перших кроках незалежності!

А раптом дитина припинить слухатися батьків?

    Ні, не припинить, якщо виховувати правильно. Особисті кордони побудовані на розумінні того, за що особистість відповідає та чим володіє. Тож перше, що варто зробити,— це чітко обумовити, за що відповідальна дитина (ураховуючи можливості її віку), а що — у вашій компетенції.

Як встановити особисті кордони з власною дитиною

    Складіть перелік обов’язків та правил поведінки. Розробіть цей список разом, усією сім’єю — всі її члени мають дотримувати одних стандартів. Можна навіть написати ці правила на аркуші чи роздрукувати, щоб вони завжди були на видноті,— це буде своєрідна «Конституція» вашої сім’ї. Сюди можна вписати хатню роботу, кількість прогулянок, час користування комп’ютером тощо. Обов’язково поясніть дитині, що відтепер вона вже доросла, що дотримувати правил необхідно — і які саме обмеження будуть накладені за їхнє невиконання. 

Правильно: «У тебе в кімнаті одяг лежить на підлозі. Я дуже невдоволена, адже це порушує правила, про які ми домовилися. За наступні п’ять хвилин ти повинен зібрати речі з підлоги, інакше жодних комп’ютерних ігор сьогодні».

       Навчіться відмовляти дитині. Відмова — це найбільш дієвий спосіб встановлення психологічних кордонів, і якщо ви вже відмовили, жодні істерики не повинні впливати на ваше рішення. Але не забувайте мотивувати відмову: не «тому, що я так сказала», а «тому, що у складі чіпсів міститься підсилювач смаку, шкідливий для здоров’я».

       Стежте за власними кордонами. Оскільки ви є головним прикладом для власної дитини, варто впевнитися, що ви добре контролюєте свої психологічні кордони, самі вирішуєте, для кого їх відкривати, а для кого — ні. Для цього чесно дайте собі відповіді на декілька запитань. Наскільки часто ви ставите власні потреби на друге місце після потреб інших членів сім’ї? Знайоме вам відчуття провини, коли купуєте собі щось дороге, або йдете розважатися з друзями? Чи є у вас вільний час — тільки ваш, а не спільно з іншими членами сім’ї? Пам’ятайте, що навіть з найближчими людьми не повинно бути повного злиття.

Пастка для батьків № 1

    Пастка полягає у впевненості батьків, що вони «знають, як краще», зокрема як годувати, одягати, виховувати. Це так, але тотальний контроль над життям дитини заважає сформувати власну волю. Завжди тиха та слухняна дитина — це не ідеал, а небезпечний симптом! Симптом того, що особистість скута, притиснута сімейними правилами.

    Діти, яких привчили до сліпої слухняності, легко стають жертвами шахраїв, а на роботі працюють за трьох, бо бояться відмовити колегам. Через це вони весь час живуть у тривозі, що провокує фобії, нервові розлади. Жодні люблячі батьки не хочуть для своєї дитини такої долі, еге ж?

Пастка для батьків № 2

    Можлива й протилежна ситуація: батьки дозволяють дитині все та нічого не вимагають. А якщо й намагаються щось заборонити, то після двох-трьох істерик поступаються. Така дитина зростає без розуміння чужих особистих кордонів, тож і надалі в житті вимагатиме від людей задовольняти свої примхи, не зважаючи на інтереси інших. Годі й говорити, що це також призводить до проблем на роботі та в особистому житті. А найгірше, що така поведінка — це та сама залежність. Людина вимагає від близьких того, що має робити сама, але не спроможна, адже не привчили.

Кінцева мета

У перспективі на момент повноліття ваша дитина повинна сама відповідати за такі особисті речі:

•        гігієна;

•        одяг, зовнішній вид;

•        порядок на тій житловій площі, де вона мешкає;

•        вибір продуктів харчування та їхнє приготування;

•        шлях власного розвитку, навчання;

•        мрії та плани на майбутнє життя;

•        вибір друзів та кола спілкування, особисте життя.

Тож навіть якщо до повноліття ще далеко, розплануйте, у якому віці які обов’язки передати дитині.

Підказка: правильно вихована дитина вже у підлітковому віці 13–14 років здатна відповідати за всі наведені пункти.

                                                             Джерело- 4mamas-club.com               

   Розпочався новий навчальний рік: хтось повернеться за парти, хтось сяде за них уперше, а дехто змінив школу і переймається, як налагодити стосунки з новим класом. Що порадити дитині, яка невпевнено почуває себе в класному колективі? Ми підготували пам’ятку для учнів з нескладними правилами, що допоможуть налагодити взаємини в колективі та ефективно навчатися. 

•     Завжди намагайся все доводити до кінця, як би важко це не було. Згодом ти зрозумієш, що маєш міцний характер, та можливі труднощі не будуть викликати паніку чи стрес.

    А також, дотримуйся режиму дня. Це допоможе систематизувати твою роботу та відпочинок. Не забувай про спорт та прогулянки на свіжому повітрі. Вони допоможуть мати міцне здоров’я та гарний настрій. Пам’ятай про відому з дитинства фразу «Не відкладай на завтра те, що можна зробити сьогодні»

Та як би там не склалось життя, завжди пам’ятай, що найважливіше почесне звання – це просто бути гарною Людиною.                              Із інтернету 

 Скоро до школи   

       Через  тиждень школа відкриє двері для своїх учнів. До школи прийдуть нові школярі - першачки. Навіть при навчанні онлайн для них та їхніх батьків з'являється багато змін у житті, до яких треба пристосовуватись. Пропонуємо низку порад для батьків, як допомогти дитині без стресу увійти до нового життя  у статусі здобувача освіти. 

  Перші дні і тижні перебування дитини в школі,  адаптація до нового оточення, налагодження нової системи відносин з учителем і товаришами, засвоєння правил поведінки, перших успіхів і невдач - чи не найвідповідальніші за весь час шкільного навчання.

    Від того, якими будуть ці перші дні та тижні дитини в школі, як піде освоєння всього ладу шкільного життя, багато в чому залежить подальше навчання, формування особистості та інтелектуальних здібностей дитини.

     У першу чергу, рекомендується підготувати дитину морально, щоб перші тижні навчання не були для школяра суцільною мукою.

    Що відчувають самі діти, коли вперше приходять до школи? Всі вони опиняються в новій обстановці, в новому колективі. І, на жаль, не всі витримують випробування    1-им вересня. Не раз батькам доводиться стикатися з проблемою, коли діти після кількох навчальних днів відмовляються йти до освітнього закладу, б’ються в істериках.
    Тому, підготовка до школи повинна включати і психологічні аспекти.
    Діти люблять красиві дрібниці - повеселіться з дитиною, вибираючи канцелярію до школи. Купіть разом зошити, закладки, ручки і різні канцелярські дрібнички- вибирайте різнокольорові, яскраві. Не відбирайте у дитини улюблені іграшки, нехай вони теж "вчаться". Так дитина отримає позитивні емоції, пов'язані зі школою ще до початку навчального року. Скажіть своїй дитині, що ви будете з нею поруч, навіть якщо їй буде важко. Звичайно варто поговорити і про те, скільки нових друзів у нього з'явиться. Та не забувайте повторювати, що ви завжди підтримаєте її в складній ситуації. Якщо ви разом - вам все під силу. Проявіть терпіння - не лайтеся через дрібниці.

Хваліть дитину за її досягнення. Обговорюйте з дитиною її шкільний день - що їй сподобалося, що ні, що запам'яталося, що було цікавого. Дуже важливо під час цих розмов зберігати безоціночну позицію. Займайтеся фізичною підготовкою і зміцненням імунітету свого майбутнього першокласника. У школі дітям доводиться довго сидіти, через що страждають м'язи і хребет.

  Що робити батькам, якщо дитина після першого (другого, третього) дня заявляє, що більше не піде до школи, бо їй не сподобалося, її там образили, не вислухали і так далі?

     Діти до 7 років ще не вміють обманювати і їх відчуття треба проговорити. Батьки мають найперше розмовляти з дітьми, треба почути причину такого стану дитини, а тоді вирішувати як цю ситуацію залагодити. Можливо дитина злякалася і потребує підтримки, може, потребує допомоги. Батьки мають запропонувати варіанти вирішення ситуації, і дати можливість дитині проаналізувати і прийняти рішення. Все залежить від батьківської мудрості, витримки, бажання приділити час своїй дитині. А ще треба встановити довірливі стосунки з вчителем, розповісти про всі проблемні моменти, що допоможе вчителю скласти правильну парадигму спілкування з дитиною.

   У першокласників - при правильній дошкільній підготовці - він триває в середньому 1,5 місяця.

      Будьте уважні до своєї дитини, і тоді ви без проблем зможете пережити важкий період.

Вислів дня "Не кажіть про те, що у вас немає часу. Часу у вас рівно стільки ж, скільки його було у Мікеланджело, Леонардо да Вінчі, Томаса Джефферсона, Пастера, Гелен Келлер, Альберта Ейнштейна"           Джексон Браун ( американський композитор)   

   Стрес – це природна реакція людини, яка може трапитися з кожним.      

             Насправді ваше тіло створене для того, щоб відчувати стрес і реагувати на нього. 

    Реакція на стрес допомагає організму адаптуватися до нових ситуацій. Стрес може бути позитивним — тримати вас пильним, мотивованим і готовим уникнути небезпеки. Наприклад, якщо на вас чекає важливе обстеження, реакція на стрес може допомогти вашому організму працювати інтенсивніше та довше не спати. Але стрес стає проблемою, коли стресові фактори тривають без полегшення або періодів розслаблення. 

Ось кілька простих, але ефективних технік для швидкого зниження стресу:

   1️⃣ Глибоке дихання. Протягом 3-5 хвилин робіть глибокі вдихи і видихи. Це допомагає знизити рівень тривоги та розслабити тіло.

 2️⃣ Хвилинка на паузу. Кожні 1-2 години робіть коротку перерву (5 хвилин), щоб просто посидіти в тиші, відновити увагу та зібратися з думками.

 3️⃣Прогулянка на свіжому повітрі. Навіть коротка прогулянка знижує рівень стресу та покращує настрій.

 4️⃣Просте натискання на тильну частину шиї. Легка точкова масажна техніка може допомогти зняти напруження.

 5️⃣Візуалізація. Закрийте очі і уявіть себе в місці, яке викликає у вас спокій: пляж, ліс, гірська вершина. 

Поради психолога

Як відпочивати під час війни

   По-перше, значна кількість українців в тилу відчувають провину і навіть сором, витрачаючи кошти на відпочинок і розважаючись у той час, коли сотні тисяч військових четвертий рік поспіль перебувають в зоні бойових дій. По-друге, питання сімейних відпочинків на морі стало проблематичним через заборону виїзду за кордон військовозобов’язаних чоловіків. 

  Як не картати себе за відпочинок під час війни, який вид дозвілля є найбільш терапевтичним пояснює кандидат психологічних наук, сімейний психотерапевт Світлана Арефня. 

   Скільки б ви не працювали, потрібно робити перерви. Якщо така можливість є тільки у вихідні, візьміть собі за правило не "торкатися" робочих процесів у цей час і навіть не думати про них. Відпочинок відбувається тоді, коли ми відходимо від звичайних справ і напруження, пов’язаного з ними. 

   Останнє провокується не лише поверненням думками до роботи, а й відсутністю інформаційної дієти. У вихідні дні слід звести до мінімуму читання новин і перегляд контенту, який викликає у вас занепокоєння чи негативні думки. 

 – Почуття провини через відпочинок і розваги під час війни – це нормально?

– За час війни деякі люди вже навчились долати ці почуття. Важливо розуміти: якщо ви потрапляєте у відчуття провини, це означає, що у власних очах ви не робите чогось важливого або робите це у недостатній мірі.

    Так, в Україні триває війна, але це не означає, що життя зупинилося. Самі військові неодноразово говорили про те, що наш спокій і можливість жити, як раніше, – це те, за що вони борються на фронті. Крім того, щоб ми могли підтримувати їх психоемоційно, а країну — економічно, нам потрібно багато працювати і якісно відпочивати.

   Необхідно знайти для себе ряд аналітичних, раціональних пояснень і дій, які дадуть вам "зелене світло" продовжувати жити, а не виживати. Запитайте себе, що ви робите, аби допомогти військовим, і що можете зробити. Долучайтеся до волонтерських справ, надсилайте донати або гуманітарну допомогу.

    Які види короткочасного відпочинку вважаються найбільш терапевтичними для нашої нервової системи?

• Ми сприймаємо світ через репрезентативні системи: візуальну, аудіальну та кінестетичну. Коли ми постійно перебуваємо в одному й тому ж самому місці, бачимо однакові пейзажі за вікном, торкаємося звичних речей і чуємо знайомі звуки, це вже не може тішити нас і покращувати настрій.

    Тому кращим варіантом є зміна обстановки: йдіть або їдьте туди, де ви ще не були, спілкуйтеся з новими людьми, займайтеся тим, що давно хотіли, але відкладали: малюйте, танцюйте, відвідайте виставки, скуштуйте нову їжу. Навіть відпочинок на Київському морі або прогулянка по Оболонській набережній може суттєво полегшити стан. 

 Кажуть, що природа – кращий антидепресант. Це дійсно однаково добре працює для всіх?

– Ні. Це питання виключно особистих уподобань. Хтось мріє провести місяць на безлюдному острові, ловити рибу і слухати шум прибою, а когось вже за кілька днів спів пташок і плюскіт хвиль почне дратувати до оскаженіння.

   Звісно, провести всю відпустку, лежачи на дивані зі смартфоном – не кращий спосіб відпочити. Дозвілля на свіжому повітрі, звісно, буде більш корисним для вашого організму. Втім, це зовсім не обов’язково повинні бути класичні походи в гори чи валяння на пляжі.

    Наприклад, зараз дуже популяризується садотерапія. Одні саджають квіти, другі їдять огірки з грядки, треті збирають ягоди і печуть пироги. Відходьте від стереотипного мислення. Оберіть для себе те, в чому вам комфортно, що вас дійсно розслабляє, заспокоює думки і тіло.

  Але щоб б ви не обрали, у будь-якому разі пам'ятайте: до 1 вересня маєте гарно відпочити та відродитися, як міфічний Фенікс, адже щасливий учитель - щасливі учні. 

Психологічна  абетка

Активне слухання  

    Іноді дуже важко вислухати іншу людину. Емоції та проблеми, втома та зайнятість часто не дозволяють повністю зосередитися на своєму співрозмовнику. Важко стримати себе, і коли так хочеться дати пораду, оцінити чи прокоментувати ситуацію, особливо, якщо ми не погоджуємося з почутим. 

   Саме вміння слухати дає можливість встановлювати більш глибокі та довірливі стосунки, вирішувати конфлікти та знаходити компроміси. 

Образно людину варто слухати: 

- вухами – дійсно чуючи її проблеми;

- очима – приділяючи всю увагу своєму співрозмовнику;  

- а також серцем – ставлячись до нього з повагою та співчуттям. 

   Активно слухати означає дати співбесіднику чи співбесідниці можливість сказати те, що людина вважає за потрібне. Не переривати, не оцінювати, не мінімізувати слова, почуття або потреби. Лише так ви зможете створити відчуття впевненості у співрозмовника чи співрозмовниці, розуміння ситуації і напрямку руху, а також сформувати між вами стосунки, у яких є довіра та підтримка. 

Як навчитися активному слуханню?

   Існують три ключові навички активного слухання: уважне слухання, повторення та підсумовування. 

Уважно слухайте

  Щиро намагайтеся зрозуміти думки та почуття людини. Дозвольте їй висловитися. Не починайте говорити, поки людина не закінчить. 

    Не відволікайтеся від розмови. Якщо навколо надто галасливо, пошукайте інше місце. 

   Концентруйтеся на співрозмовникові чи співрозмовниці, та тому, що він/вона говорить.    Поводьтеся відкрито та спокійно.  

Повторюйте  

    Повторюйте основні ідеї та ключові слова, які співбесідник/-ця вживає: «Ви говорите, що...».  Попросіть уточнити, якщо ви щось не зрозуміли: «Добре, чи правильно я розумію...», «Дозвольте я уточню...», «З того, що я почув/-ла...», «Ви мене виправите, якщо я зрозумію вас неправильно?», «Поясніть, будь ласка, що ви маєте на увазі, говорячи, що у вас невизначена та жахлива ситуація?» 

Підсумовуйте 

      Визначте та повторіть ключові моменти, які почули. Це допоможе співрозмовнику/-ці зрозуміти, що його почуто, а ви переконаєтеся, що все зрозуміли правильно. Наприклад: «Зі сказаного вами я зрозумів/-ла, що ви найбільше переживаєте стосовно (підсумуйте основні проблеми, які зазначила людина), правильно?» 

     Опишіть почуту інформацію, а не інтерпретуйте почуття людини. Не робіть оціночних суджень стосовно людини чи ситуації, у якій вона опинилася, на кшталт: «Мабуть, ви почуваєтеся жахливо».  

   Можете почати підбивати підсумки, використовуючи такі фрази: «Наскільки я зрозумів/-ла...», «Іншими словами...», «Отже, ви кажете, що...», «Схоже, що...», «Я не впевнений/-а, що зрозумів/-ла правильно, але я почув/-ла, що ви кажете...», «Схоже на те, що ви...».     

  Використовуючи ці три правила, ви зможете стати хорошою підтримкою людині, яка потребує вашої уваги та моральної допомоги. 

             Матеріал адаптовано за довідником «Базові навички турботи про себе та інших», Бюро ВООЗ в Україні під керівництвом ГО «Безбар’єрність».

Інформаційні матеріали до Дня пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війни (8 травня) – 2025

           8 травня Україна відзначає День пам’яті та перемоги, вшановуючи загиблих у Другій світовій війні 1939–1945 років.  Цей день встановлено Законом України у 2023 році на знак солідарності  з Європою в пам’ятанні про ту страшну трагедію в історії людства. Спільним також є символ памʼяті про Другу світову війну – мак памʼяті. 

   Гасло кампанії “Пам’ятаємо! Перемагаємо!”

     Ми пам’ятаємо, що війна – це катастрофа, трагедія, мільйони загиблих і скалічених тіл і душ. І також ми розуміємо, що героїзація і романтизація війни призводить до ескалації нових конфліктів.

 Ключові повідомлення

    Понад 10 років тому Україна долучилася до традиції відзначення перемоги над нацизмом в європейському дусі – не святкуємо, а вшановуємо. Саме так у суспільстві усталилося сприйняття 8 травня та Другої світової війни крізь людський вимір, з акцентом на ролі людей, котрі боролися проти нацизму. У День пам’яті та перемоги Україна традиційно вшановує їх, висловлює повагу та вдячність усім борцям із нацизмом, увічнює пам’ять про загиблих воїнів і жертв найкривавішої і найжорстокішої в історії людства війни.

     Друга світова розпочалася для України нападом нацистської Німеччини на Польщу 1 вересня 1939 року і бомбардуванням німецькою військовою авіацією Львова та інших наших міст. А з 22 червня 1941-го після вторгнення військ Німеччини та її союзників на територію СРСР уся Україна стала ареною запеклих бойових дій. Близько 7 мільйонів осіб було мобілізовано за роки війни з України до Червоної армії. Кожний другий із них загинув, а кожний другий із тих, хто залишився живим, отримав інвалідність. 

    День пам’яті та перемоги – це нагадування, що Друга світова розпочалася внаслідок домовленостей двох тоталітарних режимів: націонал-соціалістичного (нацистського) у Німеччині й комуністичного в СРСР, а також мовчазного небажання найпотужніших держав світу чинити спротив агресорам. У 1939–1945 роках обидва тоталітарні режими вчинили на українській землі численні злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини геноциду, внаслідок чого український, єврейський, кримськотатарський та інші народи, що жили в межах території сучасної України, зазнали величезних втрат.

    На початку війни український народ, не маючи незалежної держави, був розділений між кількома країнами. Нацисти і комуністи, що однаково не рахувалися з ціною людського життя, у власних цілях та геополітичних іграх використовували невирішене «українське питання» та прагнення українців до незалежності й суверенітету. Наші землі вони розглядали виключно як ресурс.

    Під час Другої світової війни українці зробили значний внесок у перемогу над нацизмом, відзначилися героїзмом, хоробрістю та самопожертвою на всіх фронтах та в багатьох арміях Антигітлерівської коаліції. Мільйони українців чинили спротив зі зброєю в руках у різних регулярних арміях світу, сотні тисяч боролися в підпільних і повстанських структурах. Майже всі українські підприємства були переорієнтовані на потреби оборони. Українська земля була одним із основних театрів воєнних дій, місцем масштабних битв і найзапеклішого спротиву.

    Вигнання нацистських окупантів не принесло Україні свободи, а обернулося поверненням комуністичного терору. Його проявом стали м’ясні штурми «чорносвитників», депортація кримських татар та інших народів із Криму, масовий штучний голод 1946–1947 років, депортації етнічних українців Польщі, повернення репресій, повторна радянізація західної України, спроби знищення Української автокефальної православної та Української греко-католицької церков тощо.

   У цій боротьбі ми втратили понад вісім мільйонів українців та представників інших народів, які проживали на нашій землі. В цілому Друга світова забрала життя від 50 до 85 мільйонів людей по всьому світу.

   Війна тривала шість років. Перемога над нацизмом була здобута внаслідок неймовірної концентрації всіх сил, взаємодопомоги, консолідації і мобілізації суспільства, солідарності народів та повного переоблаштування економічного, політичного і соціального життя в інтересах боротьби зі злом. Для дотримання правил гри на міжнародній арені і запобігання війнам, геноцидам та порушенням прав і свобод людини держави-переможниці створили  Організацію об’єднаних націй. Україна стала її  співзасновницею. 

   Жодна країна не може претендувати на виняткову роль у перемозі над нацизмом. Перемога – результат титанічних зусиль десятків держав і сотень народів. 

https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/zhurnalistam/informaciyni-materialy-do-dnya-pamyati-ta-peremogy-nad-nacyzmom-u-drugiy-svitoviy-viyny-8-travnya-2025 

https://vseosvita.ua/library/8-travnia-2025-den-pamiati-ta-peremohy-nad-natsyzmom-u-druhii-svitovii-viini-nikoly-znovu-pamiataiemo-peremahaiemo-prezentatsiia-dlia-uchniv-nush-958439.html 

Поради психолога

Де взяти сили та як зберегти внутрішній ресурс

1. Навчитися не витрачати наявний ресурс

• Тимчасово не включайтеся в ситуації, які вас безпосередньо не стосуються. Наприклад, у конфлікти й розмови людей, які вас оточують: вони розмовляють між собою, але не з вами.

• Не виконуйте роботу, якої від вас не вимагають.

• Не витрачайте внутрішній ресурс на відстоювання не принципової для вас думки. Суперечки через дрібниці – заняття ресурсне тільки в тому разі, якщо за це платять. Але найчастіше не принципові питання більше забирають сили на обстоювання, ніж дають задоволення.

• Не ігноруйте фізичних потреб. Якщо вам хочеться пити – пийте, відчуваєте, що голодні – поїжте, якщо вам необхідно прогулятися чи полежати – зробіть це. Але важливо ставити своєму тілу запитання усвідомлено, з паузами і з концентрацією на відчуттях тіла.

• Відпочивайте. Наше тіло здебільшого відпочиває під час сну, а от мозок відпочиває в інформаційній тиші. Для нормального відпочинку зменшіть кількість спожитої інформації. Якщо видалася вільна хвилинка, відпочиньте. А це значить, залиште навколо тільки фонові шуми. Прямої, спрямованої в очі, вуха інформації (новин, фільмів, книжок), краще уникати.

• Відмовляйтеся від способів проведення дозвілля, які вас стомлюють. Приміром, від зустрічей із людьми, якщо ви перенасичені контактами за день. Від поїздок на громадському транспорті, якщо є можливість пройтися. І взагалі запитуйте: «Чи хочу я насправді зараз нових стимулів – зорових, слухових, тактильних?»

2. Зберегти і накопичити ресурс

Коли вдається зберігати ресурс на стабільному рівні тривалий час, ви можете поступово його нарощувати. Для цього:

• Структуруйте свій час так, щоб спочатку враховувалися ваші повсякденні потреби, а потім справи.

• Намагайтеся регулярно отримувати нові позитивні враження, шукайте джерела навколо. Йдеться про те, щоб відстежити речі, явища й події, які наповнюють вас і при цьому не стомлюють.

• Знаходьте приємні для вас події, образи, запахи в навколишньому світі.

• Ретельно підходьте до вибору кола свого спілкування й учіться оточувати себе людьми, з якими вам цікаво й при цьому неважко спілкуватися. Дозвольте собі відмовлятися від того, щоб вислуховувати скарги інших людей, давати їм поради і брати активну участь у плітках і чварах. Ви побачите, що якість людей навколо вас підвищиться. Разом із самооцінкою і самопочуттям. Не лінуйтеся шукати навколо людей за інтересами.

• Піклуйтеся про себе фізично, вчасно звертайте увагу на біль, порушення в роботі організму, симптоми втоми нервової системи й звертайтеся по допомогу. Здоров’я – це основа всього. Будь-які симптоми, які проявляються регулярно й тривають понад тиждень, – привід пройти клінічну діагностику. Не ігноруйте своїх захворювань.

Джерело: Анастасія Сухорукова, психологиня. 

Питання тільки в тому, яким є цей вплив: позитивним чи негативним? Ця дата дозволяє кожному поставити собі це питання, а також задуматися над тим, що хорошого я можу зробити для свого дому, для своєї матінки.

     Як виникла ідея відзначати Міжнародний день Матері-Землі?

       Офіційно цю дату вперше відсвяткували 22 квітня 2010 року. Ініціаторами впровадження стали учасники Генеральної Асамблеї ООН. Рішення про створення Міжнародного дня Матінки-Землі прописане у відповідній Резолюції від 2009 року. Водночас історія свята почалася набагато раніше.      У 1971 році один із сенаторів США Гейлорд Нельсон запропонував ідею святкування щорічного тижня Землі. Цю ідею позитивно сприйняли в американському керівництві та активно підтримали прості люди. З того часу, свято відзначали щороку на 3-й тиждень квітня, а Нельсона відзначили державною нагородою. У 1990 році День Землі стали святкувати в інших країнах світу. 

Близько 120 країн приєдналися до святкування і понад 50 держав почали докладати неабияких зусиль аби зберегти біологічне розмаїття на планеті. Сьогодні ця дата вшановується майже у 200 країнах світу.

  Значення назви, дати та символіки свята

Сам вираз «Матінка-Земля» виник недаремно. Адже він вживається на різних мовах та демонструє відношення між Землею та її мешканцями. Не випадковою є і дата міжнародного дня. Річ у тім, що саме цього дня в Сполучених Штатах Америки раніше святкували так званий День дерев. І взагалі, США завжди були першими, де впроваджувалися та відзначалися на офіційному рівні різноманітні екологічні свята. І День дерев не був виключенням. 

Вважається, що дерево є символом життя на нашій планеті. Адже саме ці представники флори дарують нам кисень, здоров’я та унікальну мікрофлору. Тому цілком зрозумілим є те, що подібне свято відзначають у різних країнах. Наприклад, на території нашої держави завжди створювали лісопосадки. Традиції догляду за лісом панували тут ще в дореволюційні часи. А от в 1998 році у нас з’явилося офіційне національне свято під назвою День довкілля. 

Матеріали до  Міжнародного  дня Матері-Землі

Попереджений — значить озброєний 

Окупанти почали розкидати з дронів вибухонебезпечні предмети. Час вибуху — невідомий

    Війська рф почали застосовувати безпілотники, які розкидають вибухонебезпечні предмети.

Про це повідомило Міністерство внутрішніх справ. 

     У МВС наголосили, що окупанти можуть застосовувати такі «подарунки» для ураження будь-якого регіону України. Ризик таких скидів надзвичайно високий, зокрема через те, що час вибуху таких боєприпасів невідомий.

«Уважно подивіться на фото — такий вигляд можуть мати ці вибухонебезпечні предмети. Обов’язково попередьте близьких», — закликали у МВС. 

Що робити, якщо побачили вибухівку?

Якщо ви знайшли підозрілий предмет, категорично забороняється:

• торкатися й пересувати його; 

• заливати його рідинами, засипати ґрунтом або чимось його накривати;

• користуватися поряд із ним засобами радіозв’язку, мобільними телефонами (вони можуть спровокувати вибух); 

• здійснювати на пристрій звуковий, світловий, тепловий чи механічний вплив, адже практично всі вибухові речовини отруйні й чутливі до механічних, звукових впливів і нагрівання.

Повідомте про предмет правоохоронцям за номером 101, 102чи 112.

   Пам’ятайте: знешкоджувати вибуховий пристрій або локалізувати вибух можуть тільки підготовлені фахівці після виведення людей із небезпечної зони й виставлення оточення.

Думка аналітика

Професії та навички майбутнього: що змінять технології та зелена економіка

       Це змушує припускати, що швидкий розвиток таких технологій, як великі дані, хмарні обчислення та штучний інтелект, принесе сейсмічні зміни на ринку праці.
      Хороша новина полягає в тому, що поява нових технологій дає поштовх усій економіці та, знищуючи одні робочі місця, створює багато інших. 

    Дослідники Всесвітнього економічного форуму кажуть, що майже чверть усіх нинішніх професій зміниться у найближчі п’ять років.Тому, щоб досягти успіху  на дедалі більш конкурентному ринку праці, потрібно постійно опановувати нові навички та вдосконалювати вміння.

   Найцінніші навички

Технічна грамотність є однією з основних навичок, які необхідно набути, щоб здобути конкурентоспроможну позицію на новому ринку праці.
Це не означає, що всі повинні знати мови програмування або розумітися на тонкощах машинного навчання.

Вважається, що в майбутньому професії STEM стануть більш популярними. STEM означає науку, технології, інженерію та математику .

   STEM – це загальний термін, який використовують для об’єднання різних, але споріднених технічних дисциплін науки, технологій, інженерії та математики.

Отже, якщо дорослим цікаво, на яких предметах  дитина повинна зосередитися в школі, ось відповідь: математика, інформатика та природничі науки. 

   Наступна навичка, на яку варто звернути увагу, це аналітичне мислення. Для його вдосконалення потрібно відшліфувати когнітивні здібності, іншими словами, розум, уміння помічати закономірності, пов’язувати факти та робити висновки, не затьмарені емоціями чи особистими уподобаннями. Для цього потрібно тренувати уважність і зосередженість, адже гаджети, соціальні мережі, онлайн-ігри та реклама постійно борються за нашу увагу і викликають страх щось пропустити. 

  Аналітичні здібності також включають допитливість і постійну самоосвіту, а щоб вдосконалюватися та вчитися, потрібно вміти зосереджуватися на своїй меті.

     Володіння англійською на високому рівні також є дуже цінною навичкою.
    Крім того, творчість. У науці, інженерії, дизайні чи мистецтві золоте підвищення отримає людина, яка зуміє поєднати технічну грамотність із творчим підходом. У науці, техніці, дизайні чи мистецтві креативність все ще буде основним ключем до успіху

   Спілкування та емпатія будуть двома дуже цінними навичками, насамперед в епоху штучного інтелекту.

Якими б стрімкими темпами не розвивалися машини, людям завжди будуть потрібні люди, а жива людська увага, командна робота, вміння вислухати, розповісти, підтримати та поспівчувати будуть цінуватися ще більше. Згідно зі звітом, опублікованим у 2020 році на LinkedIn, соціальній мережі для професіоналів, спілкування вже стало навичкою, на яку виник найбільший попит на сучасному ринку праці. 

   Не дивно, що й найближчим часом інформаційні та новітні технології будуть одними з найперспективніших галузей. Розвиток штучного інтелекту та машинного навчання відкриє привабливі можливості.

   Однією з перспективних професій майбутнього в цій галузі є інженер запитів для ШІ, тобто фахівець зі спілкування з моделями штучного інтелекту, який допоможе правильно формулювати запити та виступить своєрідним посередником між штучним інтелектом і людьми. Фахівцям з кібербезпеки роботи найближчим часом точно не бракуватиме. 

  У всьому світі зростає потреба на спеціалістів зелених професій.

   Зараз країнами-лідерами за новими робочими місцями в «зеленій» енергетиці та сталому розвитку є західні країни та Японія, а Китай поступово наздоганяє їх.

        Перехід на екологічне виробництво може створити 30 мільйонів робочих місць у світі.

Ці професії можуть бути пов’язані з бізнесом, наукою, політикою або безпосередньо з навколишнім середовищем, у галузях, які працюють над розвитком відновлюваних джерел енергії або нових джерел енергії та батарей.
     Які медичні працівники будуть потрібні

Населення світу старіє, а тривалість життя збільшується. Догляд і лікування будуть потрібні ще більше. Лікарі та медичні спеціалісти будуть дуже популярними, якщо вони навчатимуться нових методів діагностики та лікування. Отже, найближчим часом попит на медичних працівників залишиться великим. Насамперед цінними будуть медичні працівники, які дають пацієнту не лише ліки, а й моральну підтримку.

Лікарям і медичним фахівцям також доведеться постійно вчитися та адаптуватися до нових методів діагностики та лікування. У цій галузі також допомагатиме штучний інтелект.

Також буде робота для психотерапевтів та різноманітних наставників особистісного розвитку чи інструкторів духовних практик.

Робітничі професії

Професії, повʼязані з фізичною працею, як-от механіки, ремонтники, електрики чи будівельники, все ще будуть потрібні у найближчі роки. Але щоб  бути популярними, цим фахівцям також потрібно буде постійно вдосконалювати свої технічні знання та опановувати новітні розумні інструменти.

Також може зрости попит на нові професії в сільському господарстві. Населення планети зростає, і їсти потрібно всім. Але, знову ж таки, попит буде більше на досвідчених інженерів, а не на фермерів.

Що чекає на творчі професії

Ще одна професія, про яку футурологи рідко згадують, але яка, безсумнівно, залишиться необхідною в майбутньому, – це оповідачі.

Мистецтво та будь-яка творча робота, пов’язана з передачею людського досвіду, виживе попри всі виклики. Так само як це було необхідно тисячі років тому, будь-яка творча робота, пов’язана з передачею людського досвіду, буде важливою. Письменники, поети, режисери, актори, коміки, художники та музиканти все ще будуть потрібні, навіть якщо штучний інтелект принесе нові виклики в цих галузях.     

СИНДРОМ ДАУНА. Кожного року 21 березня (день і місяць вибрані за номером пари та кількістю хромосом) з 2006 року весь світ відзначає Всесвітній день людини із синдромом Дауна.

        Раніше до людей із синдромом Дауна ставились досить критично. Вважалося, що вони – психічно хворі. На жаль, навіть сьогодні не всі знають, що виникнення хвороби пов’язане із наявністю однієї зайвої хромосоми у 21-й парі. Сонячні  діти мають 47 хромосом у каріотипі замість звичних 46, що є першопричиною їхньої характерної зовнішності. 50% діток мають природжені аномалії серця, шлунка та кишківника. Раніше вони жили до 40 років, зараз тривалість життя дитини з синдромом Дауна становить в середньому 60-65 років. 

     Такі діти – візуали, 80% інформації про оточуюче вони сприймають очима. Більшість пізно починають розмовляти, тому показують усе руками. Буває, що до 6 років не вимовляють жодного слова, а деякі вже у 2 роки щебечуть. В Україні проживає 15 тисяч людей із синдромом Дауна, із них 7 тисяч віком до 16 років. Щороку в нашій державі народжується 450 “сонячних” діток. Якщо з такими дітьми правильно працювати з дитинства, вони мають усі шанси стати самостійними і зайняти гідне місце у суспільстві.

     Вони легко закохуються й ніколи не зраджують, часто створюють сім’ї. Діти в таких родинах не народжуються, майже усі чоловіки із синдромом Дауна безплідні. У жінок вагітність закінчується викиднем або передчасними пологами. 

     За статистикою Світової організації охорони здоров’я, у світі з синдромом Дауна народжується кожне 700-е немовля. Це співвідношення однакове в різних країнах, кліматичних зонах і соціальних прошарках , і жодна сім’я не застрахована від народження такої дитини. Завдяки рівню сучасної системи охорони здоров’я та спеціальним лікувальним курсам тривалість життя людей з синдромом Дауна подовжилася. У багатьох країнах такі діти починають навчання у звичайному дошкільному закладі, але під наглядом спеціально підготовленого вихователя і лікаря. Зазвичай в Італії ці малюки відвідують дитячий садок на рік довше, ніж їхні ровесники. Після закінчення середньої школи підлітків зараховують до профучилищ, де підготовлені фахівці допомагають  студентам інтегруватися у професійне середовище. 80% людей із синдромом Дауна успішно працюють у сфері обслуговування. Вони заробляють на життя прибиранням, розносять пошту або допомагають садівникам чи кухарям. Менший відсоток залучений до роботи у промисловості та сільському господарстві. А після спеціальної підготовки дитина з синдромом Дауна може продовжувати навчання  у вищому навчальному закладі. 

   Cиндром Дауна — це не хвороба. Це генетична аномалія, яка не передається спадково у 95% випадків.

    Акція "Кольорові шкарпетки"

Аби привернути увагу до інакшості, однак не меншовартості, людей з синдромом Дауна по всьому світу в цей день, 21 березня, проходить акція "Lots of Socks". Долучитися до неї просто: треба одягти різнокольорові, непарні чи просто яскраві шкарпетки. Таким чином ви продемонструєте свою солідарність з людьми з непарною хромосомою, й водночас звернете на себе увагу перехожих, зрозумієте, як це — бути не таким, як більшість.   

 Давайте пам'ятати про цих "сонячних людей" і всебічно підтримувати! Відчуй себе особливим, допомагаючи особливим! Це ще один прояв толерантності, який дуже необхідний нашому суспільству. 

       У дітей, як і в дорослих, бувають світлі й похмурі дні. Але в деяких із них похмурих днів більше і сприймаються вони ними серйозніше. Діти, які часто і протягом тривалого часу перебувають у поганому настрої, схильні до ризику розвитку депресії. Якщо ви бачите в дитини ознаки депресії, дуже важливо своєчасно їй допомогти. 

      Що таке депресія? 

     Для дітей нормально перебувати в поганому настрої, бути дратівливими або мислити негативно – усе це є частиною їхнього дорослішання. Діти повинні пройти через цілий ряд почуттів та емоцій, щоб дізнатись, як справлятися з ними.

Але депресія – це щось більше, ніж смуток чи поганий настрій. Депресія є серйозним захворюванням, яке може вплинути на фізичне та психічне здоров'я дітей.

   На перший погляд здається, ніби важко знайти відмінності між сумом і депресією, але якщо ви поставите собі наведені нижче запитання, вам стане легше зрозуміти 

 той факт, що з дитиною щось не так:

• Як довго дитина перебуває в поганому настрої?

• Наскільки далеко зайшло її негативне мислення?

• Наскільки дитина цікавиться повсякденною діяльністю?

• Наскільки значний вплив мають думки й почуття дитини на її повсякденне життя?

    Батьки знають свою дитину краще, ніж будь-хто. Якщо ви відчуваєте, що з нею щось не так, зверніться до педіатра або психолога. 

   Якщо ваша дитина знаходиться у стані депресії, їй може бути важко здобувати знання, заводити друзів і справлятися з більшою частиною повсякденних обов'язків. Якщо депресія триває протягом тривалого часу й не лікується, це може вплинути на зростання, розвиток і навчання вашої дитини, тому, щоби зцілитись від депресії, їй потрібна своєчасна й належна допомога. 

   Якщо ваша дитина каже щось про небажання жити: «Якби я не народився» або «Я хотів би заснути й не прокинутись», ви повинні поставитись до цього дуже серйозно й невідкладно звернутись по професійну допомогу. 

    Ознаки та симптоми депресії в дітей

      Якщо ви помітили в дитини будь-які з таких ознак, і дані ознаки проявляються довше, ніж два тижні, дуже ймовірно, що в неї депресія. Якщо ваша дитина:

• Здається сумною або нещасною більшу частину часу.

• Агресивна, істерична, не робить того, про що ви її просите, більшу частину часу.

•  Говорить про себе в негативному ключі, наприклад: «У мене нічого не виходить...», «Я не справляюся з...» або «Мене ніхто не любить у школі».

• Відчуває почуття провини, наприклад, каже щось на зразок: «Це я в усьому винна».

• Тривожна або боязка.

• Продовжує казати про те, що в неї болить живіт чи голова, у той час як дані проблеми не мають об'єктивних фізіологічних або медичних причин.

   До ознак депресії також відносяться зміни інтересів вашої дитини або рівня її енергії в повсякденній діяльності. Наприклад, якщо ваша дитина:

• Не має стільки ж енергії, скільки зазвичай (тобто в неї знижений енергетичний потенціал).

• Не хоче бути поруч із друзями та родиною.

• Не зацікавлена в іграх або в інших заняттях, які її радували раніше.

• Має проблеми зі сном, включаючи нічні жахи.

• Має проблеми з концентрацією уваги або пам'яттю.

      Якщо ваша дитина ходить у школу і при цьому вона:

• Не так добре встигає, як раніше.

• Не бере участі у шкільних заходах.

• Має проблеми у школі чи у спілкуванні з іншими дітьми.

      Депресія впливає на мислення дітей, їхній настрій і поведінку. Діти у стані депресії часто негативно ставляться до себе, свого становища й майбутнього. Вони можуть відчувати себе дійсно безнадійно.

    У батьків можуть опуститись руки, якщо дитина поводиться зухвало або не хоче бути поруч з ними. Але якщо причиною цього є депресія, дитина потребує батьківської любові, уваги й турботи, які могли би підтримати її та спрямувати на зцілення.

    Допомога при дитячій депресії

Депресія не проходить сама собою. Якщо ви стурбовані тим, що у вашої дитини депресія, постарайтеся зробити так:

• Запишіться на прийом до педіатра чи психолога. Ці спеціально навчені фахівці зможуть діагностувати в дитини депресію.

• Якщо ваша дитина відчуває труднощі при тому, щоб розмовляти з вами про свої почуття, ви можете спитати в неї, чи не погодиться вона порозмовляти про свій стан з іншим дорослим, якому вона довіряє.    

    Незважаючи ні на що, ваша дитина повинна знати про те, що ви завжди готові її вислухати, від щирого серця хочете зрозуміти, що з нею відбувається.

        Якщо ви звернетесь по професійну допомогу на ранній стадії депресії, то зможете:

• Допомогти дитині швидше видужати.

• Знизити ризик того, що ваша дитина буде страждати на депресію в дорослому житті.

• Допомогти дитині безперешкодно рости й розвиватися.

       Професійна допомога

Якщо в дитини діагностовано депресія, ви й ваша дитина можете працювати із психологом, педіатром або психіатром для вирішення проблеми.

Психолог або психіатр можуть використовувати когнітивно-поведінкову терапію (КПТ), яка допомагає дітям позбутися непотрібних або шкідливих звичок

• мислити й поводитись.

• Також ці фахівці можуть використовувати інші підходи, такі як ігрова терапія, дитячо-батьківська арт-терапія або сімейна терапія.

• Ці методи можуть допомогти вашій дитині навчитись більш позитивно мислити й більш ефективно вирішувати проблеми. Це означає, що вона менш імовірно піддасться депресії знову.

        Якщо проблема серйозна, ваш лікар може призначити дитині медикаментозне лікування депресії.

Що ви можете зробити в домашніх умовах

Поряд з допомогою фахівців ви можете допомогти своїй дитині кількома простими й ефективними способами:

• Якщо ваша дитина страждає від негативного мислення, ви можете моделювати позитивні способи мислення. Наприклад, можете сказати щось на зразок: «Я до глибини душі радію, коли ми граємо разом», «Це було весело!» або «Я знав(ла), що зможу зробити це».

• Керуйте стресом і напругою вашої дитини, регулярно знаходячи час для відпочинку, а також для тієї діяльності, яка радує вашу дитину. Стійкий сімейний розпорядок дня також може допомогти знизити рівень

• стресу.

• Завантажте на смартфон чи планшет додатки, які допоможуть вашій дитині навчитися стратегії релаксації. Такого роду програми описують і контролюють виконання вправ, націлених на глибоке дихання, м'язову релаксацію, візуалізацію й усвідомлення того, що відбувається.

• Знайдіть час, щоби порозмовляти з дитиною й вислухати все, що вона хоче вам сказати про своє самопочуття. Ви можете зробити це, коли разом готуєте обід, читаєте книгу, прогулюєтесь, їдете в машині або граєтесь удома.

• Подумайте про те, що разом зі спеціалістами, які працюють над лікуванням депресії вашої дитини, ви можете скласти злагоджену результативну команду.

• Порозмовляйте з ними про те, як ви можете долучитись до терапії, яка допоможе вашій дитині.

• Якщо ваша дитина вже ходить у школу, порозмовляйте з її вчителем, класним керівником або шкільним психологом. Працюючи разом з працівниками школи, ви зможете знайти найкращі способи, щоби підтримати вашу дитину у шкільному середовищі.

• Якщо в дитини депресія, вона може бути не зацікавлена повернутися до спілкування із друзями, фізичної активності або просто до повсякденної радості. Але весело й активно проводити час для неї, як і раніше, необхідно, тому заохочуйте її, щоб вона починала з малого й хоча би півгодини гралася із друзями.

          Займіться собою

• Якщо у вашої дитини почалася депресія, це не ваша вина.

• Безсумнівно, вам важко й боляче бачити дитину засмученою й відстороненою протягом тривалого періоду часу. Поведінка однієї людини може сильно вплинути на інших членів сім'ї. І хоча ви будете занурені в турботи з догляду за дитиною, дуже важливо, щоб ви також дбали і про своє власне здоров'я та благополуччя.

• Якщо вас вимотує ситуація, що склалася, стрес і тривога впливають на ваше повсякденне життя, зверніться по професійну допомогу для себе. Якщо ви будете в хорошій фізичній і психологічній формі, то зможете краще доглядати за дитиною й підбадьорювати її своїм прикладом. 

                                                                         За матеріалами  сайту " Розвиток дитини "     

Вислів дня

     Найбільша перемога — це перемога над власними страхами. Бо як тільки ти їх здолаєш, перед тобою відкриється цілий світ.

©️ Василь Стус

Насильству немає виправдання!

Домашнє насильство – це проблема не окремої родини, 

а всього суспільства

          Форми (види) домашнього насильства

     Фізичне

Це коли вас б’ють чи штовхають, не випускають з власного дому або не пускають до нього, змушують до вживання алкоголю чи наркотиків. Вам погрожують позбавити життя чи навмисно створюють ситуації, які можуть становити загрозу вашому здоров’ю та безпеці. Проти вашої волі вас переміщують у межах однієї держави або за кордон із застосуванням сили, погроз чи обману.

Прояви:

• заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості

• ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання

• ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані

• залишення в небезпеці

• незаконне позбавлення волі

Щось із цього відбувається з вами чи знайомою вам людиною?

Не зволікайте! Телефонуйте за номером «102», викликайте поліцію прямо зараз!

Сексуальне

Це коли вас примушують до небажаних статевих стосунків, торкаються до інтимних частин вашого тіла без згоди. Вас примушують спостерігати за статевими актами (дивитися порнопродукцію) тощо. Вас примушують займатися проституцією.

Прояви:

• примушування до статевого акту

• проникнення в тіло людини без її згоди

• примусові пестощі без проникнення у тіло

• примушування до зайняття проституцією

• примушування до перегляду порнографії

Щось із цього відбувається з вами чи знайомою вам людиною?

Не зволікайте! Телефонуйте за номером «102», викликайте поліцію прямо зараз!

Психологічне

Це коли вами маніпулюють задля власної вигоди. Вас систематично шантажують, переслідують та залякують. Вас постійно та цілковито контролюють, зневажають як особистість, критикують та насміхаються над вами. Вам погрожують відібрати ваших дітей, обмежують у контактах з близькими та друзями. Вам або третім особам погрожують вбивством чи каліцтвом.

Прояви:

• приниження, переслідування, залякування

• діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи

• словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб

• контроль у репродуктивній сфері

• дії, що завдали шкоди психічному здоров'ю особи

Щось із цього відбувається з вами чи знайомою вам людиною?

Не зволікайте! Телефонуйте за номером «102», викликайте поліцію прямо зараз!

Економічне

Це коли вам забороняють працювати, у вас вилучають ваші власні кошти. Ваше особисте майно пошкоджують або ламають. Вам незаконно обмежують доступ до житла чи позбавляють його. Вас позбавляють їжі та води.

Прояви:

• умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів

• залишення без догляду чи піклування

• заборона працювати, примушування до праці

• перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації

• заборона навчатися

Щось із цього відбувається з вами чи знайомою вам людиною?

Не зволікайте! Телефонуйте за номером «102», викликайте поліцію прямо зараз!

План безпеки

Підготовчий етап

Сплануйте втечу завчасно.

Зробіть копії або фото важливих документів (паспорт, ідентифікаційний код, свідоцтва про народження власне та дітей, свідоцтво про шлюб, посвідчення, документи про право власності, медичні картки довідки тощо).

Заздалегідь та таємно закрийте банківські рахунки, відкладіть та сховайте готівкові гроші із розрахунку на 3-5 днів.

Зробіть дублікати ключів.

Зберіть речі першої необхідності (ліки , засоби гігієни, одяг, взуття, цінні речі, ювелірні прикраси).

Зберігайте копії зібраних документів та речі у надійному та доступному для вас місці або у людей яким ви довіряєте.

Видаліть історію пошуку в інтернеті, вимкніть у налаштуваннях смартфону (планшету, ноутбуку) послугу визначення геолокації, видаліть історію листування електронної пошти та історії чатів у месенджерах, заблокуйте власні акаунти у соцмережах.

Домовтесь з сусідами, друзями та близькими людьми щодо сигналів про перебування у небезпеці, щоб вони знали коли ви потребуєте допомоги.

Знайдіть місце, яке б стало тимчасовим надійним прихистком.

Пам’ятайте про те, що кривдником можуть бути не тільки родичі за законом, але і співмешканці, наречені, колишнє подружжя незалежно від того, чи проживаєте ви разом, а також особи, що не є вашими родичами, але пов’язані з вами спільним побутом.

   Критичний етап

  Уникайте приміщень, де є гострі та небезпечні предмети (кухня, ванна кімната, гараж, балкон тощо).

Перебувайте у приміщеннях, з яких легко піти, тримайтесь ближче до виходу.

Зніміть з себе будь-які прикраси чи аксесуари, вони можуть бути небезпечними у критичній ситуації для вашого життя та здоров’я.

Переконайтеся, що зброя, якщо вона є у будинку, замкнена.

Дбайте про безпеку дітей та людей похилого віку.

Намагайтеся уникнути конфлікту, покинути приміщення та зателефонувати за номером екстреного виклику «102».

Подайте сигнал небезпеки сусідам, друзям або близьким людям, якщо не маєте змоги особисто повідомити поліцію.

    Посткритичний етап

 Зверніться до медичного закладу, якщо вам завдано тілесних ушкоджень та детально повідомте лікарів про ситуацію, що сталася.

Зафіксуйте всі прояви насильства: фото синців та саден, повідомлення з погрозами, записи телефонних розмов, медичні довідки тощо.

Зателефонуйте за номером екстреного виклику «102» та повідомте про ситуацію яка трапилась.

Повідомте осіб, яким довіряєте (сусіди, близькі родичі та друзі), про свій стан та подальші наміри.

Змініть номер телефону, адресу електронної пошти, вимкніть налаштування геолокації, змініть розпорядок дня та звичні маршрути пересування.

Тримайте копії важливих документів біля себе, а їх оригінали у надійному місці.

Повідомте про час та місце зустрічі особі, якій довіряєте, коли плануєте побачитись з кривдником, зустріч призначайте у людному місці та/або у зоні дії камер відеоспостереження (у магазинах, розважальних закладах, біля державних установ).

Пам’ятайте! Головне правило надійної схованки – ТАЄМНІСТЬ (про таке місце мають знати лише люди, яким ви довіряєте)

Якщо в сім'ї є діти

Переконайтеся, що діти вміють викликати поліцію та знають, коли це робити.

Проінструктуйте дітей, як та коли їм потрібно вийти з дому в моменти гострого конфлікту, та куди вони можуть піти (вигадайте секретне або кодове слово).

Навчіть дітей не втручатися в конфлікт, не намагатися вас захистити та триматися якнайдалі від кривдника.

Подумайте і при можливості обговоріть з дитиною коло осіб, яким ви довіряєте, домовтеся про ситуації, в яких необхідно звернутися до цих осіб за допомогою.

    З метою забезпечення реалізації державної політики у сфері організації та проведення азартних ігор, а також враховуючи рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20 квітня 2024 року «Щодо протидії негативним наслідкам функціонування азартних ігор в мережі Інтернет», уведеного в дію Указом Президента України від 20.04.2024 No 234/2024, Державна наукова установа «Інститут модернізації змісту освіти» інформує. Комісією з регулювання азартних ігор та лотерей (КРАІЛ), яка є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує державне регулювання діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор та лотерей, розроблено: електронна брошура «Азартні ігри – це незвичайна гра: чому варто бути обережними» для формування свідомого та відповідального ставлення до азартних ігор серед молоді.

Азартні ігри

• Хоча традиційні місця проведення азартних ігор все ще існують, “цифрова революція” суттєво вплинула на розповсюдженість азартних ігор та на ставлення молоді до них. Людям більше не потрібно їхати до казино, щоб зробити ставку – можна грати в онлайн казино, не виходячи з дому.Це, звичайно, робить азартні ігри доступнішими для підлітків, які багато часу проводять онлайн кожен день і зустрічають безліч рекламних оголошень різноманітних азартних ігор в інтернеті. 

        При цьому, підлітки не розуміють наслідків захоплення азартними іграми, та як такі практики можуть вплинути на їх емоційний стан, відношення до навчання та на майбутнє в цілому. Тому батьки та вчителі мають відповідальність – ознайомити дітей з ризиками азартних ігор, провести виховну роботу та моніторити підзвітних їм школярів, щоб не допустити негативних наслідків небезпечних розваг для молоді.

Чому сучасна молодь більш приязно ставиться до гемблінгу? 

        Онлайн казино зараз настільки поширені, що діти повсякчас розглядають їх як буденну невинну розвагу, на кшталт спорту або комп’ютерних ігор. Реклама азартних ігор, яка повсякчас зустрічається в інтернеті, запевнює молодь, що азартні ігри – це весело, захоплююче, а також змушує їх думати, що це швидкий та простий спосіб збагатитися, не докладаючи зусиль.

       Підлітки також розглядають азартні ігри як спосіб поспілкуватися, оскільки онлайн казино часто використовують чати та обмін повідомленнями, дозволяють грати з друзями. 

       Додатковою спокусою є те, що наразі існують сайти та програми, що дозволяють грати безкоштовно. Вони існують навіть на базі соціальних мереж, як то Facebook. До того ж, онлайн казино часто влаштовані таким чином, щоб гравці-новачки частіше вигравали на початкових етапах гри. Через це підлітки можуть повірити, що мають якусь особливу схильність до азартних ігор, а отже низка перемог продовжиться. 

Іноді розробники азартних ігор роблять ставку на школярів, тому надають своїм програмам вигляд відеоігор та створюють хибне враження, що виграш може залежати від вміння, а не лише від випадку. Це може дати підліткам нереальні або хибні переконання щодо азартних ігор та шансів на виграш.

        Також не можна забути про канали поширення інформації про азартні ігри. Реклама гемблінгу наразі активно розповсюджується на сайтах, якими користується багато молоді, як то сайти для перегляду фільмів та серіалів, форуми для обговорення комп’ютерних ігор, тощо. Також до популяризації азартних ігор часто долучаються інфлюенсери, які рекламують різні платформи та додатки для гемблінгу.

      Розповсюдження азартних ігор серед молоді викликано ще тим, що такі ігри зараз доступні не лише через персональний комп’ютер, але й планшет та смартфон. Завдяки цим девайсам підлітки можуть грати будь-де та будь-коли – дома, в школі, на перервах, тощо. Саме тому вихователям та вчителям необхідно звертати увагу на зайняття школярів, та належним чином інформувати молодь про азартні ігри та вплив, який вони можуть мати.

     Вчителі та вихователі часто мають виключно гарну можливість “достукатися” до молоді, якою вони опікуються. Цитуючи психолога – підліткам іноді простіше спілкуватися “на дорослі теми” із вчителем ніж з власними батьками, адже ризик отримати покарання або викликати іншу негативну реакцію є меншим. Тому, позиція вчителя дозволяє розгорнути різносторонню діяльність з наміром допомогти дітям та їхнім батькам боротися з проблемою підліткового гемблінгу. Ось декілька напрямків, які ви можете спробувати:

- Поясніть, як працюють азартні ігри

      Роз’ясніть молоді про ймовірність виграшу в довгостроковій перспективі, висвітліть шанси на перемогу, поясніть, як працюють ігрові компанії тощо. Особливу увагу приділіть діяльності шахрайських сайтів. Молодь часто долучається до гри на сумнівних сайтах, і стає жертвою шахраїв. Тому кожному, хто бажає безпечно грати в онлайн казино, необхідно використовувати лише перевірені портали та додатки.

- Інформуйте дітей про ризики, пов’язані з азартними іграми

       Будучи вчителем, зверніть увагу школярів та їхніх батьків на проблему розповсюдження азартних ігор серед молоді і повідомте їх про можливі ризики, що спіткають молодь, яка захоплюється такими розвагами.

Серед розповсюджених ризиків можна виділити:

• Асоціальну поведінку;

• часті прогули;

• погіршення академічної успішності;

• куріння, розпиття спиртного та вживання наркотиків;

• нетипову замкненість, мовчазну поведінку;

• підвищену роздратованість, тривожність, депресію; 

• віддалення від друзів та сім’ї.

- Організуйте безпечні позашкільні розваги для підлітків

        Часто бажання грати в азартні ігри викликане нудьгою. Як вчитель, ви можете організовувати та заохочувати більш позитивні позакласні заходи – походи, факультативи, гуртки за інтересами, тощо. Це надасть дитині альтернативу азартним іграм щоб впоратися з нудьгою або стресом, а також допоможе їй почувати себе добре, розважатись та випустити пару.

- Відслідкуйте ставлення до азартних ігор в сім’ї

       Ставлення родини до азартних ігор може вплинути на відношення дитини до них. Чим менше дитина зазнає впливу, тим менша ймовірність розвитку у неї проблеми. Якщо батьки регулярно грають, діти можуть розцінювати азартні ігри як звичайну поведінку і хочуть скопіювати її. Інформуйте батьків про необхідність не лише моніторити поведінку дітей, але й відслідковувати відповідні настрої в сім’ї. 

- Почніть рано

       За даними досліджень, 22% європейської молоді мають досвід гемблінгу за останній рік. Не чекайте підліткового віку, щоб розпочати розмову про небезпеку гемблінгу. Діти часто розпочинають грати в азартні ігри у ранньому віці, тому виховання відповідального відношення до них буде найефективнішим, якщо його почати у віці від 9 до 13 років.

- Завжди будьте відкриті для бесіди

      Якщо діти не думають, що їх почують, вони не прийдуть до вас із складними питаннями або проблеми. Створення відкритого середовища для розмов допоможе вам дізнатися, що відбувається у житті учнів. 

- Організовуйте можливості для обговорення ризиків гемблінгу

       Підніміть це питання на батьківських зборах, класній годині, або ініціюйте проведення бесіди у інший зручний для всіх час.  

- Заохочуйте звернення до шкільного психолога

      Азартні ігри часто є способом втечі від проблем, результатом поганого емоційного стану чи проблем у сім’ї, тому заохочуйте дітей спілкуватися зі шкільним психологом, поясніть, що в цьому немає нічого соромного. 

Озброєні знаннями та готові допомогти

      Підлітки часто стають жертвами азартних ігор, тому якщо ви маєте змогу допомогти їм словом і ділом, не вагайтеся і робіть необхідні кроки задля покращення майбутнього нашого підростаючого покоління. Вчителі та вихователі разом із батьками, є центральними фігурами в житті більшості дітей, тому мають змогу та відповідальність наставляти та опікуватися проблемами молоді. Ми сподіваємося, що наші поради допоможуть вам дипломатично та ефективно асистувати молоді у боротьбі з гемблінг-залежністю.  

Матеріали за темою:

Вислів дня

  "Три речі ніколи не повертаються назад - час, слово, можливість. Тож: не втрачай часу, обирай слова, не втрачай можливості"

                                                                                           ✍️  Конфуцій

Кримінальна відповідальність за вчинення підлітками диверсій на території України

           Реалії сьогодення такі, що російські спецслужби не гребують будь-якими способами досягненням своїх цілей і використовують для цього українських дітей. Наразі вони вербують неповнолітніх для підпалу автівок військовослужбовців ЗСУ, обіцяючи за це винагороду. Пропонують такий «заробіток» підліткам через соціальні мережі, месенджери. Така ситуація та вербування українських дітей – черговий спосіб рф дестабілізувати ситуацію в Україні. Наразі рф може вигадує різні схеми вербування. Як приклад, раніше з території рф вербували українських дітей і змушували їх повідомляти про мінування шкіл та інших закладів. 

      Причини, які призводять до того, що ці пропозиції диверсій з боку російських спецслужб знаходять відгук саме у підлітків, чому для дестабілізації суспільства вони роблять акцент саме на дітей 13-17 років, такі.

По-перше, це вікові особливості підлітків. Для дітей 13-17 років характерною є несформованість тих ділянок мозку, які відповідають за контроль, встановлення причинно-наслідкових зв’язків, можливість передбачати наслідки подій, власних та чужих вчинків. Ці ділянки закінчують своє формування у віці 28 років. Це призводить до того, що користуючись своїм правом на особистий вибір, підліток до кінця не усвідомлює, що до цього вибору його навмисне підштовхують, а відповідати за зроблене прийдеться в повній мірі саме йому і серйозно (відповідальність за диверсії у військовий час – до 15 років ув'язнення або довічне позбавлення волі).

   По-друге, підлітки прагнуть до ризику, тим самим вони випробують себе, свої можливості, перевіряють на міцність систему норм, правил суспільства, в якому живуть. Але за несформованості критичного мислення вони, як ніхто інший, схильні потрапляти у небезпечні ситуації.            

Це ще й період сепарації від батьків, формування власної системи цінностей шляхом перевірки системи цінностей, закладеної батьками та суспільством. І якщо ці цінності закладалися у несприятливих умовах, за відсутності поваги до дорослих та довіри, безпеки у стосунках, неумотивовані, такі цінності будуть швидко забуті і підліток почне активно розширювати межі дозволеного, випробуючи суспільство на його правову, моральну, етичну спроможність.

               Підлітковий вік – це період усвідомлення свого місця у суспільстві, майбутнього, період планів та мрій. А реалізація мрій, природно, потребує або активної праці та/або матеріальної складової. Тому підлітки легко «ведуться» на можливості «легкого» заробітку, відгукуються на оголошення на зразок «2 тис. доларів, навички не потрібні, тільки ваш телефон і час». І якщо дорослі легко усвідомлюють всю абсурдність ситуації,  то підліток «не задумується», що стоїть за такими щедротами та не усвідомлює шкоду, яку може завдати і собі, і оточуючим.

    Піідлітки не відчувають своєї залученості у війні та наближенні нашої перемоги. Тому відгуки на пропозиції «зробити щось важливе» оцінюють як можливість заявити про себе.

                 Тому дорослі, педагоги, батьки повинні зробити все, щоб уберегти підлітків від вербування.

Що таке диверсія?

Згідно зі статтею 113 Кримінального кодексу України, диверсія — це умисні дії, спрямовані на:

– Руйнування об’єктів інфраструктури (мости, електростанції, залізничні шляхи, підприємства тощо).

– Пошкодження військових об’єктів або майна.

– Вчинення вибухів, підпалів, знищення чи псування матеріальних цінностей.

– Інші дії, що мають на меті послабити державу, створити небезпеку для життя людей чи дестабілізувати ситуацію в країні.

Диверсія є тяжким злочином, навіть якщо її скоїв підліток.

Кримінальна відповідальність за диверсію

Основні положення (стаття 113 ККУ):

   За вчинення диверсії передбачено:

   – Позбавлення волі на строк від 10 до 15 років.

   – У разі, якщо диверсія спричинила загибель людей або тяжкі наслідки, можливе довічне позбавлення волі.

Відповідальність для неповнолітніх:

   – Згідно зі статтею 22 ККУ, підлітки віком від 14 років можуть нести кримінальну відповідальність за тяжкі злочини, зокрема за диверсії.

   – Це означає, що навіть якщо дитина вчинила злочин під тиском або за обіцянку винагороди, вона може отримати суворе покарання.

Пом’якшення відповідальності:

   – Суд може врахувати, що дитина була залучена до злочину через обман, шантаж чи примус, але це не звільняє від покарання.

Що робити, щоб уникнути відповідальності?

Звернутися до правоохоронців.

   Якщо підліток став учасником чи свідком диверсійної діяльності (навіть випадково), важливо негайно повідомити про це поліції чи СБУ.

   – Це може допомогти уникнути важких наслідків і пом’якшити покарання.

Добровільне припинення участі.

   – Якщо особа добровільно відмовилася від злочину та допомогла запобігти його вчиненню, це враховується судом як обставина, що пом’якшує покарання.

Поради для батьків  

Виховуйте обережність у дітей.

   Розкажіть, що будь-яка участь у руйнівній діяльності (навіть виконання “дрібного” завдання, наприклад, залишити мітку чи передати інформацію) може бути злочином.

Контролюйте оточення та онлайн-активність дітей.

   – Звертайте увагу на нові знайомства дитини та їхню поведінку в інтернеті.

   – Групи, які пропонують виконати підозрілі дії, часто маскуються під звичайні чати.

Звертайте увагу на емоційний стан дитини.

   Якщо дитина стає замкненою або демонструє надмірну зацікавленість у небезпечних темах (вибухівка, зброя, військові об’єкти), це привід для діалогу та перевірки.

Навчіть дітей звертатися по допомогу.

   Дитина має знати, що звернутися до батьків, учителів або правоохоронців — це правильно, навіть якщо її залучають через погрози чи обман.

Пам’ятайте

      Знання про кримінальну відповідальність та ризики — це перший крок до уникнення проблем. Диверсія — це злочин, який шкодить не лише державі, але й життю та майбутньому самого підлітка. Спільні зусилля батьків, школи та правоохоронців допоможуть запобігти таким ситуаціям.

Інформаційний матеріал для профілактики потрапляння підлітків у ситуації вербування спецслужбами РФ та залучення їх до протиправної діяльності на території України

Для дітей та підлітків: як уникнути небезпеки?

1. Не діліться особистою інформацією в інтернеті.
  – Ніколи не публікуйте свої контактні дані, адресу, школу або іншу персональну інформацію в соціальних мережах.

   – Якщо незнайома особа пише вам у месенджерах або соцмережах, не відповідайте на її повідомлення.

2. Остерігайтеся підозрілих знайомств.
     – Не погоджуйтеся на зустрічі з незнайомцями, які обіцяють легкі гроші, подарунки чи інші вигоди.

   – Уникайте спілкування з тими, хто пропонує “цікаву роботу”, особливо якщо вона стосується збору інформації про військові об’єкти, зйомки фото/відео, передачі речей чи грошей.

    3.Зважайте на підозрілі завдання.
    – Якщо вас просять щось сфотографувати чи записати (мости, дороги, об’єкти інфраструктури), це може бути спроба залучити вас до незаконної діяльності.

   – Подібні дії підпадають під статтю 111 Кримінального кодексу України (державна зрада) або статтю 258-3 (створення терористичної групи).

4.Не передавайте підозрілі пакунки.

   – Якщо незнайома особа просить передати пакет чи інші речі, категорично відмовляйтеся.

5.Розумно  ставтеся до інформації.
    – Не довіряйте всьому, що читаєте в інтернеті. Деяка інформація може бути фейковою та створена, щоб викликати недовіру до України.

       6. Завжди розповідайте батькам або вчителям

   – Якщо вас турбує чиєсь спілкування або поведінка, не тримайте це в секреті. Батьки, вчителі чи правоохоронці можуть допомогти.

Для батьків: як захистити дітей?

1. Контролюйте  активність дітей у соціальних мережах.
       – Перевіряйте, з ким вони спілкуються, які сайти відвідують і в яких групах беруть участь.

   – Поясніть, що особиста інформація має залишатися приватною.

2.  Обговорюйте  ризики з дітьми.
       – Розкажіть, як працюють методи вербування: обіцянки грошей, подарунків, цікавих завдань.

   – Поясніть, що будь-яке спілкування з підозрілими особами може бути небезпечним.

3. Навчіть дітей казати “ні”.

    – Діти мають знати, що вони можуть і повинні відмовлятися від будь-яких пропозицій, які здаються їм підозрілими.

4.  Встановіть довірливі стосунки.
   – Дитина має бути впевнена, що може розповісти вам про будь-які свої проблеми чи підозри.

5. Слідкуйте за змінами в поведінці.

   – Якщо дитина стає закритою, постійно сидить у телефоні чи поводиться дивно, це може бути сигналом про проблему.

6. Інформуйте про кримінальну відповідальність.

– Поясніть дітям, що за співпрацю з ворогом передбачена кримінальна відповідальність:

  – Стаття 111 ККУ (Державна зрада) – до 15 років позбавлення волі.

  – Стаття 258-3 ККУ (Створення терористичної групи) – до 10 років ув’язнення.

7.  Звертайтеся  до правоохоронців.
       – Якщо у вас є підозри, що ваша дитина може стати жертвою вербування або перебуває в небезпечному середовищі, звертайтеся до поліції чи СБУ за номером 102 або через спеціальні гарячі лінії.

Що робити, якщо дитина вже стала жертвою вербування?

1.   Не  панікуйте.
  – Підтримуйте дитину, пояснюйте, що ви готові допомогти їй.

2.  Зверніться до правоохоронців.
         – Розкажіть про ситуацію до поліції або СБУ. Ваша відкритість може допомогти уникнути кримінальної відповідальності для дитини.

3.  Поясніть  наслідки.
     – Говоріть чесно, які наслідки можуть бути, якщо дитина погодиться виконати вимоги зловмисників.

Пам’ятайте: профілактика — найкращий захист!

Спільна робота батьків, дітей, вчителів та правоохоронців допоможе захистити наших дітей від небезпеки вербування та забезпечити їхнє безпечне майбутнє.

Вислів дня

          Ваша мрія - це ваш шанс на найкраще життя. Не дозволяйте сумнівам та страхам зупинити вас. Вірте в себе, свої можливості, і ваша мрія стане реальністю.

SOS           НЕ  МОВЧИ!          SOS    

✔️ Знайдіть щось, що перемкне вашу увагу на позитивне: прочитайте гарний текст, поговоріть із приємною людиною, подивіться у вікно, випийте чаю, виконайте кілька вправ або зосередьтеся на диханні. 

✔️ Це допоможе уникнути того, щоб "погані емоції" причепилися до вас і почали вас мучити. Подібно до кліща, негатив потрібно усунути до того, як він проникне глибоко й завдасть шкоди.

Вислів дня

"Життя, витрачене на здійснення помилок, не тільки гідніше, а й корисніше, ніж життя, витрачене на байдикування" 

                                                                                          ✍️  Джордж Бернард Шоу

    Війна.... Кожна трагічна подія впливає на нас, навіть якщо здається, що це не так. Аби залишатися стійкими та продовжувати боротьбу із ворогом, варто дбати не лише про фізичне, а й про ментальне здоров’я. До уваги перевірені сервіси, платформи та лінії підтримки, які безкоштовно надають психологічну допомогу українцям. 

          Щороку 3 грудня разом із світовою спільнотою Україна відзначає Міжнародний день людей з обмеженими можливостями. Це ті, хто з певних причин не може повноцінно забезпечувати себе, доглядати за собою. Інвалідність може бути вродженою і набутою в результаті травм, інфекцій, тощо. На їхню долю випали нелегкі випробування, однак вони, долаючи труднощі, проявляють виняткову силу духу і непохитну віру в життя. Міжнародний день людей із інвалідністю не є святом, а покликаний привернути увагу до проблем цих людей, захисту їхніх прав, гідності і благополуччя, акцентує увагу суспільства на перевагах, які воно отримує від участі людей з інвалідністю у політичному, соціальному, економічному і культурному житті. Цей день є нагадуванням людству про його обов’язок виявляти турботу і милосердя до найбільш незахищеної частини суспільства – людей із інвалідністю. 

   Щороку 2 грудня, відповідно до рішення Генеральної асамблеї ООН, світ відзначає Міжнародний день боротьби за скасування рабства.

   2 грудня 1949 року Генасамблеєю ООН було прийнято Конвенцію про боротьбу з торгівлею людьми та з експлуатацією проституції третіми особами, для України ж цей документ став чинним з 15 лютого 1955 року.

  Метою цього Дня є викорінення таких сучасних форм рабства, як торгівля людьми, сексуальна експлуатація, найгірші форми дитячої праці, примусові шлюби, продаж наречених, передання у спадщину вдів і насильницьке вербування дітей для подальшого використання у

збройних конфліктах.

     Рабство може здатися застарілим поняттям, адже у більшості колоній воно було скасовано ще в XIX столітті. Але, на жаль, проблема не втратила своєї актуальності і в наші часи. Серед сучасних форм рабства можна виділити наступні: 

• трудова та сексуальна експлуатація;

• торгівля людьми, зокрема дітьми;

• продаж наречених;

• шлюби з примусу;

• ряд форм дитячої праці;

• передача вдів у спадок;

• боргова кабала;

• насильницьке використання людей у збройних конфліктах, кримінальних діях, сурогатному материнстві тощо.

   За даними ООН, сьогодні у світі близько 40,3 млн людей є жертвами сучасних форм рабства. Зокрема, серед них 24,9 млн жертв примусової праці та 15,4 млн жертв примусових шлюбів. Із тисячі осіб в світі п’ятеро є жертвами сучасних работоргівців. Один з чотирьох жертв – дитина.

    Будь-яка форма сучасного рабства корисна експлуататорам, бо так вони контролюють та експлуатують інших людей. Ця проблема може торкнутися кожного, незалежно від віку, статі, освіти чи соціального статусу. 

Якщо ви постраждали або вам стало відомо про скоєння такого злочину, зверніться за допомогою на Національну гарячу лінію з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів:

• 15-47 – цілодобова та безкоштовна гаряча лінія з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей (Державна установа «Урядовий контактний центр»);

• 527 – Національна гаряча лінія з консультування мігрантів та протидії торгівлі людьми (Представництво Міжнародної організації з міграції в Україні).

Погляд психологів на проблему

В Україні набирає популярності субкультура квадроберів: як реагувати батькам 

    В Україні продовжує набирати популярності субкультура квадроберів. Вона стала вірусною завдяки соцмережам, де підлітки публікують ролики, у яких наслідують поведінку тварин. Сам термін «квадробери» походить від англійського слова «quadruped». Це означає «чотириногий», і вказує на основну суть цього тренду: людина повторює рухи тварин, ходячи на чотирьох кінцівках і імітуючи інші аспекти їхньої поведінки.

Запобігання та протидія домашньому насильству

      Втім у жодному з випадків воно не є внутрішньосімейною справою чи особливостями родинного спілкування. Це протиправні дії, яким немає виправдання та про які не можна мовчати. Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» виділяють чотири види насильства: фізичне, психологічне, економічне та сексуальне. 

    Сексуальне насильство – одне з найбільш загрозливих форм насильства, яке залишає вразливих людей з травмами на довгий час. В Україні воно зустрічається у різних проявах, включаючи насильство в сім’ї, домашнє насильство, сексуальну торгівлю та зґвалтування. Будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди, вчинені стосовно дитини незалежно від її згоди або в присутності дитини – це і є прояви сексуального насильства.

     Ці діяння караються Законом – пункт 15 частини 1 статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству". За вчинення сексуального насильства автор(-ка) насильства може бути притягнута лише до кримінальної відповідальності .

Психологічне насильство, хоч і не завдає фізичних травм, проте має серйозні наслідки для постраждалих. Воно може включати знущання, маніпулювання, ізоляцію та психологічний тиск. Самі ж постраждалі від насильства можуть відчувати тривогу, депресію, втрату самооцінки та інші психологічні проблеми, що впливають на їхнє фізичне та душевне здоров’я. 

     Ще однією формою насильства є економічне. В Україні воно може бути поширеним стосовно жінок, людей з інвалідністю, старших людей та інших вразливих груп населення. Водночас від цієї форми насильства можуть потерпати будь-які члени родини: чоловік може не давати гроші дружині на засоби гігієни чи на продукти, мати може не купувати одяг по сезону чи необхідні для дитини речі, онук може відбирати пенсію у бабусі тощо. Якщо є заборона навчатися, працювати, купувати речі життєвої необхідності, коли залишають без медичної допомоги тощо – це ознака економічного насильства. У будь-якому випадку, потрібно пам’ятати, що насильство завжди є циклічним, тобто кривдник завжди повторюватиме свої дії з кожним разом частіше, тож пробачати й терпіти в жодному разі не можна.

 Наслідки домашнього насильства

      Наслідки домашнього насильства можуть відрізнятися в залежності від форми чи форм насильства, які скоювали. Залишитись може психологічна травма, особливо якщо таку завдали у дитячому віці.

       Психотравма, звісно, вплине на формування психіки, особистості, на занижену самооцінку, власну цінність, на відсутність відчуття безпеки, бо сім’я і дім – це місце, де має бути безпечно. Внаслідок насильства людина може бути схильна до маніпуляцій, порушення особистих кордонів. В людини можуть сформуватися розлад особистості або тривожний чи тривожно депресивний розлад, депресія. У тих, хто постраждав від домашнього насильства, може з’явитись відчуття провини: їх може турбувати думка, що все, що сталося з ними раніше, відбулось із їхньої вини.

     Розлади психіки можуть призвести в тому числі й до суїциду. Що стосується дітей, то їхні психологічні травми можуть заважати бути успішними та щасливими в дорослому віці, створювати сім’ї зі здоровими, не токсичними стосунками, а також розвивають недовіру до протилежної статі.

      МВС України розробили конкретний план дій для тих, хто страждає від домашнього насильства. Він складається із трьох етапів: 

1.Як діяти, якщо є ризик потрапити в ситуацію домашнього насильства?

• завчасно сплануйте план втечі з будинку;

• зробіть копії або фото важливих документів, сховайте їх або передайте родичам, друзям або близьким для вас людям;

• завчасно підготуйте речі першої необхідності, ліки, документи, дублікати ключів та гроші;

• зберігайте такі речі в надійному та доступному для вас місці або в людини, якій довіряєте;

• домовтесь із сусідами, друзями або близькими людьми щодо сигналів про перебування в небезпеці, щоб вони знали, коли ви потребуєте допомоги, а також щодо вашого тимчасового місця перебування;

• якщо ви маєте дітей, важливо навчити їх, як правильно діяти в таких ситуаціях, до кого звертатися, як захистити себе.

2.Якщо ситуація критична:

• уникайте приміщень, де є гострі та небезпечні предмети;

• за можливості перебувайте в приміщенні, звідки легко піти, тримайтеся ближче до виходу;

• зніміть із шиї будь-які аксесуари або прикраси;

• подбайте про безпеку дітей та людей похилого віку;

• намагайтесь уникнути конфлікту, спробуйте залишити приміщення та повідомити 102;

• подайте сигнал небезпеки сусідам, друзям або близьким людям, якщо не можете викликати 102 особисто.

3.Якщо ви зазнали домашнього насильства:

• у разі тілесних ушкоджень обов’язково зверніться до медичних закладів та детально повідомте лікаря про ситуацію, що сталася;

• зафіксуйте всі прояви насильства: фото синців та саден, повідомлення з погрозами, запис телефонних розмов, медичні довідки;

• зателефонуйте на 102 та повідомте про ситуацію, що сталася;

• повідомте своїх родичів або близьких людей про ваш стан та подальші наміри;

• якщо ви потрапили до притулку або знайшли прихисток у знайомих, змініть свої контактні дані (адресу електронної пошти, номер телефону), вимкніть геолокацію в телефоні, ноутбуці, планшеті та не відображайте своє місцезнаходження в соціальних мережах.

Актуальні контакти, куди може звернутися жертва у випадку домашнього насильства:

• Національна поліція України: 102

• Гаряча лінія для постраждалих від торгівлі людьми, домашнього насильства, насильства за ознакою статі, дитячого насильства: 1547

• Національна «гаряча лінія» із запобігання домашньому насильству, торгівлі людьми та гендерної дискримінації: 0 (800) 500 335 або 116 123 (з мобільного); Skype: lastrada_ukraine; месенджер ГО «Ла Страда-Україна»; онлайн-звернення на сайті; пошта: info@la-strada.org.ua.

• Гаряча лінія безоплатної правової допомоги: 0 (800) 213 103

• Національна дитяча гаряча лінія: 0 (800) 500 225, 116 111 (з мобільного)

“Мовчазному поколінню" ( до 1945 року), якому було властиво терпіння, ощадливість, повага до закону, працьовитість та довіру лікарям. Вони ніколи не викидали їжу, лагодили поламані речі, неохоче висловлювали свою думку при чужих людях і мали запаси на "чорний день" протистоїть пинішнє "Покоління альфа" (2016 і пізніше) - покоління з раннім розвитком та нестандартним мисленням, яке цікавиться "дорослими" питаннями та готове до діалогів, але не критики. Ми не знаємо, яким буде це покоління, але вони мають вирішувати глобальні питання, які ми вирішити не змогли, і працювати за спеціальностями, яких поки що не існує. А тут ще й війна….

     Мотивація - це процес спонукання себе та інших до діяльності заради досягнення особистих цілей.   

Одна з найбільших проблем для дітей загалом, а для підлітків особливо, в часи війни – це брак мотивації вчитися, зниження когнітивних здібностей, проблеми з пам'яттю. Що робити в цій ситуації?

    Результати проведеного Фундацією Олени Зеленської в партнерстві з UNICEF Ukraine опитування у 2023 році, що охопило всю територію України, за винятком окупованих регіонів, містять як "добрі", так і "погані" новини. Серед "добрих новин", пов'язаних з психічним здоров'ям: 71% загальної кількості дітей вважають себе щасливими; 73% мають хороші стосунки у сім'ї,  85% і більше дітей здатні виявляти емпатію, що є дуже добрим показником, враховуючи ситуацію.

                           Важливо!

Мінна безпека

    На жаль, для кожного з нас ця тема наразі є вкрай актуальною. Адже Україна увійшла до переліку країн, найбільш забруднених мінами! Відтак кожен, хто тут проживає, повинен бути вкрай уважним та обережним і пам’ятати «золоте правило»: побачив боєприпас чи підозрілий предмет — НЕ підходь! НЕ чіпай! Телефонуй «101»! 

     ЮНІСЕФ розробив урок з мінної безпеки спільно з ДСНС України, Міністерством освіти та науки України, Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України та Національною поліцією. 

       З інтерактивного уроку можна дізнатися як відрізняти вибухонебезпечні предмети, де вони можуть приховуватись, які знаки про них попереджають та які правила безпечної поведінки потрібно вживати, якщо побачив міну чи боєприпас. 

Вислів дня

Іноді ви не владні над тим, що з вами відбувається, але ви владні над своїм ставленням до того, що відбувається. І саме це ставлення і визначає, хто кого контролює — події вас чи ви ці події.

              Дехто  легко  піддається впливу емоцій, відчуває сильний стрес, хвилюється, нервує, постійний стрес впливає на зміну настрою. А дехто, опинившись у таких або навіть ще більш    несприятливих умовах, зберігає  самоконтроль, уникає напруги та лишається в         позитивному чи принаймні нейтральному стані. Таких людей ми називаємо по-різному:  сильні, впевнені, невразливі, стійкі. 

  Що ж таке психологічна стійкість, у чому полягає важливість психічного ресурсу та як стати більш витривалим? Як шукати сенси у простих речах та цінувати кожен новий день, не опустити руки у боротьбі за власне здоров’я та життя?

     Психологічна стійкість, або ж психологічна резильєнтність — це психічний ресурс, який ми маємо, щоб долати життєві негаразди, будувати плани та втілювати їх в життя, налагоджувати та підтримувати стосунки. Термін «резильєнтність» був запозичений з фізики — це здатність твердих тіл відновлювати свою форму після механічного тиску. У «психологічному» ж трактуванні резильєнтність означає збереження стабільного рівня психологічної та фізичної діяльності в несприятливих ситуаціях, відсутність стійких порушень та адаптацію до несприятливих змін.​

За визначенням канадського психолога Гордона Ньюфельда, життя є процесом, впродовж якого людина обов’язково стикається із відчуттям того, що не може нічого змінити. Це зветься марністю. Психологічна стійкість полягає в тому, що ми проживаємо цю ситуацію, але продовжуємо оптимально функціонувати. Психологічна стійкість (або психічний ресурс) — це як вода для рослин. Можна бути кактусом, що довго обходиться без води, а можна бути кімнатною квіткою, що без води засихає та гине дуже швидко. Це дуже індивідуальна особливість, але без психічного ресурсу ми не зможемо існувати.

Психологічна стійкість охоплює чотири аспекти:

— надія: непохитна впевненість у собі, а також у тому, що маєш усі засоби  і можливості досягти мети; 

​— оптимізм: очікування того, що, зрештою, все закінчиться добре;

​— власне стійкість: не здаватися при зіткненні з труднощами і рухатися далі до мети попри перешкоди;                          

​— адаптованість: здатність пристосовуватися до можливих змін у середовищі.​

Здатність стійко переносити негаразди залежить від багатьох чинників — генів, саморегуляції, виховання, соціальних можливостей тощо. Психологічна стійкість безпосередньо не передається спадково, проте є біологічно зумовленою. Вона пов’язана з генами, які регулюють симпатичну нервову систему, гіпоталамо-гіпофізарну систему та обмін серотоніну. Ці три складові впливають, зокрема, на кількість викиду кортизолу в кров, стабільність настрою та можливість адаптуватися до стресових умов.

​ До того ж, не варто забувати і про зовнішні впливи. Щоранку ми прокидаємося з певною кількістю ресурсу, аби прожити цей день. Якщо в нашому житті є щось, що приносить задоволення, радість та інші приємні переживання, то цей ресурс навряд чи сягне мінімальної відмітки.

Чи існує умовна градація психологічної стійкості? Ми не маємо змогу її якось виміряти, окрім як спостерігати за тим , як людина проживає своє життя 

— чи може вона витримувати стресові ситуації та вийти з них, не втративши себе.

  Умовно психічний ресурс можна оцінити як високий або низький. Втрата роботи, сварка з найкращим другом, хвороба близької людини, неприємна новина, недбало кинута фраза чи погляд -для людей, які мають низький рівень резильєнтності - поштовхом до негативної реакції може стати все, що завгодно. Людина втрачає контроль, стає агресивною, починає плакати, у неї можуть бути істерики. Крайність, в яку можуть впадати люди з низькою психологічною стійкістю — взагалі уникати ситуацій, які потребують витрат ресурсу. Але, як правило, ці ситуації самі їх знаходять — повністю втекти від них неможливо.                              

      Стресові ситуації можуть впливати на наше ментальне здоров’я. Особливо — якщо таких ситуацій не одна, а кілька. Причому, вони можуть супроводжуватися ще й несприятливими чинниками, наприклад негативними установками. Прикладом людини з дуже низьким або взагалі вичерпаним психічним ресурсом є та, що має депресію. Таким людям важко навіть встати з ліжка.

     У житті трапляється багато ситуацій, які можуть «зламати» людину. Це хвороби, втрата близьких, зруйновані стосунки чи справа життя. Коли людина з чимось не справляється, вона шукає джерело сили не в собі, а в чомусь іншому — палінні, алкоголі, матеріальних речах, роблячи себе залежною від цього. Проте людина може не сприймати такі ситуації як стресові і дуже конструктивно виходити з них. Важливо, що стійкі люди можуть адаптуватися, переосмислювати, шукати резервний ресурс в собі або ж вміють спиратися на запропонований ресурс (наприклад, на підтримку близьких). 

​ Це люди-фенікси. Люди, які мають змогу відродитися з попелу знову. Тобто, переживши важкі події, вони знаходять в собі сили знову бути продуктивними та будувати своє життя, адаптуючись до змін.

Як самостійно працювати над психологічною стійкістю?

   Виховання психологічної стійкості - це свого роду процес «нарощування» або «пошуку» ресурсу. Він відкриває в нас самих нові  можливості, нове бачення або навіть нових особистостей. Психологічну стійкість зміцнюють гнучке мислення, емоційна регуляція та розкриття власних сильних сторін. Шляхи ж досягнення цього є дуже індивідуальними.

Ми не можемо підготуватися до всього, але можемо випрацювати в собі відносно оптимальну реакцію на події. Тому важливо рухатись в комфортному темпі по життю та помічати те, що є навколо, та тих, хто поруч.

  У жодному випадку не силувати себе , не жити так, як виходить у когось іншого, не порівнювати свої можливості та досягнення з іншими, не переконувати себе хотіти чогось “правильного”, чого “хочуть всі”. Це руйнівний шлях, що вбиває ресурс. Життя — це індивідуальна і неповторна річ. Дуже важливо мати контакт із собою, щоб розуміти власні потреби, бажання та мрії та, спираючись на них, будувати своє життя.

Поради, які можуть зробити власну психіку більш

адаптивною та витривалою

Прийміть те, що зміни є природною і неуникною частиною життя.
«Усе рухається і ніщо не залишається на місці»,  - варто не забувати цей вислів, що приписуютьГеракліту. Плани, котрі колись давали енергію крокувати вперед, зараз не спрацьовують, а сильні бажання  не тішать. Це цілком нормально, як нормально й відчувати розчарування. Не варто зосереджуватися на негативі -  краще спробувати витягти максимум користі з поточної ситуації.
Рухайтеся до власних  реалістичних цілей. Замість того, щоб зосереджуватися на завданнях, які здаються недосяжними, запитайте себе: «Що я можу зробити сьогодні з того, що допоможе мені рухатися в бажаному напрямку?» Навіть, якщо ці кроки здаються невеликими, робіть їх регулярно - уже зовсім незабаром ви будете значно ближче до того, чого прагнете досягти.
  Ухвалюйте рішення, які допоможуть вам зіткнутися з вашими викликами. Повністю відсторонитися від проблем та стресів неможливо. Дійте у несприятливих ситуаціях настільки ефективно, наскільки можете. Ви можете не перемогти, але завжди зможете чомусь навчитися, якщо будете досить відкритими та допитливими.
Шукайте можливості для самореалізації та самоосвіти. Слід визнати, що складні обставини та велика кількість травматичного досвіду не завжди створюють імунітет до стресів. Проте часом саме за таких умов у людини розкриваються сильні особистісні якості. Наприклад,  підвищене почуття власної цінності, краще сприйняття власного «Я», більше внутрішньої сили тощо.
  Виховуйте позитивне сприйняття себе і своїх можливостей. Розвиток впевненості у тому, що ви здатні вирішувати проблеми та довіряти інстинктам, сприяє формуванню психологічної стійкості. Світ дуже різний, і неможливо передбачити все, що може з нами трапитися. Питання полягає в тому, на що звертати увагу, а на чому не фокусуватися взагалі.
Сприймайте події, орієнтуючись на перспективу і контекст. Навіть стикаючись з дуже болючими подіями, постарайтеся розглянути стресову ситуацію в більш шрокому контексті. Намагайтеся орієнтуватися на довгострокову перспективу — попри теперішній негатив, надалі перед вами можуть відкритися нові можливості.
Підтримуйте обнадійливий погляд на життя. Оптимістичний світогляд дає змогу очікувати, що у вашому житті відбудуться хороші речі. Спробуйте візуалізувати те, що ви хочете, а не перейматися тим, чого боїтесь.
 Піклуйтеся про себе. Звертайте увагу на власні потреби та почуття. Турбота про себе зберігає розум і тіло, аби мати змогу впоратися зі складними ситуаціями або легше пережити їх.
Займайтеся тим, що вам подобається та допомагає розслабитися.
Чи стане складна ситуація для нас стресовою і травматичною, можемо «вирішити» лише ми самі. Проблемою можуть стати автоматичні негативні думки, які першими майорять у нас в голові. Коли ви переживаєте тяжкі часи, звичних установок не вистачає. Організму потрібен ресурс, аби впоратися з над-звичним. А подібні автоматичні думки взагалі зводять його нанівець. Так само шкідливим способом мислення може бути: порівнювати себе з іншими, заздрити успіху інших, звинувачувати долю та обставини в невдачах, перекладати відповідальність за життя на зовнішні фактори . 

       Єдиний спосіб впоратися зі складною ситуацією — це прожити та « проробити» неприємні почуття, аби не боятися їх. На повну відчути сум та горе, а потім рухатися далі. І для того, аби спрямувати думки в протилежне русло, спробуйте розібрати ситуацію детальніше — з позиції логіки та конструктивності.  

Також дехто з психологічно стійких людей керується правилом «just do yоur job» («просто роби свою роботу»). Це означає, що вони мусять щось зробити і розуміють, що за них цього ніхто інший не зробить. Також вони розуміють, що наважитися на щось — простіше, аніж не зробити цього і потім страждати від постійних сумнівів та докорів. Це стосується як тривіальних так і складних речей, тих, які робити не дуже подобається. Проте потім у людини є привід пишатися собою. І саме це дає сили крокувати дал.  

Варто прийняти те, що життя підкидає різні випробування. Ваш світ залежить саме від вас та того, як ви реагуватимете на примхи долі. Якщо вміти спиратись на джерела внутрішньої сили, то можна побачити їх у всьому. Це люди, які поруч, це улюблена справа, відпочинок, тепла розмова, приємні спогади. Навіть ранкова кава, випита неквапливо, може подарувати ресурс на весь день. Варто пам’ятати, що зазвичай життя є набагато ширшим, ніж ми його уявляємо в складних ситуаціях. Просто проблеми концентрують всі наші сили та увагу на них. І навіть якщо в одному місці — холодно і йде дощ, то зовсім поруч , цілком можливо, сяє яскраве сонце. Варто сповільнитися та озирнутися довкола.

Панічна атака, істерика, страх: прийоми першої психологічної допомоги від Центра громадського здоров'я України 

    Під час воєнних дій психіка людини перебуває в постійному напруженні та стресі, що може спричинити різні реакції та мати індивідуальні фізичні прояви. І якщо людину, яка знаходиться поряд з вами, помітно «накрило» емоціями, буде корисним знати мінімальний набір прийомів першої психологічної допомоги. Вони залежать від конкретного стану, в якому перебуває людина, але є універсальні загальні елементи першої психологічної допомоги.

ПАНІЧНА АТАКА 

Як допомогти?

 • Попросіть людину сісти, опустити голову та впертись ногами в підлогу. 

• Попросіть постраждалого зосередитися на диханні і дихати повільно.

• Переключіть увагу. Попросіть людину розповісти про те, що вона бачить та чує. 

НЕРВОВЕ ТРЕМТІННЯ Після екстремальної ситуації з’являється неконтрольоване нервове тремтіння (людина не може за власним бажанням припинити цю реакцію). 

Як допомогти? 

1. Візьміть потерпілого за плечі і сильно, різко потрясіть протягом 10-15 секунд. 

2. Продовжуйте розмовляти з ним, інакше він може сприйняти ваші дії як напад. 

3. Не можна: обіймати потерпілого чи притискати його себе; укривати постраждалого чимось теплим; заспокоювати, говорити, щоб він узяв себе в руки.

                                                                                                                                                                                                                                           За матеріалами журналу " Моя дитина "

Безоплатні служби психологічної підтримки: повний перелік контактів від МОЗ України

      Представники Міністерства охорони здоров’я України надали перелік контактів для громадян, які потребують психологічної допомоги. Зберігайте їх навіть тоді, коли все виглядає стабільно. 

      Через нездатність перемогти на полі бою Росія не припиняє жорстокі атаки на мирні українські міста і села. Якщо відчуваєте емоційну напругу, страх, паніку чи інші емоції, з якими вам важко впоратися самотужки — зверніться по допомогу до фахівців.