Для класів з українською мовою навчання

Для класів з російською мовою навчання

А чи впораєшся ти з цим цікавим задванням? Тобі потрібно віднести кожний об'єкт до своєї природної зони.

Успіхів тобі!

А результат проходження завдання я буду чекати на електронну адресу:

ylia970124@gmail.com

Для класів з українською мовою навчання

Для класів з російською мовою навчання

Домашнє завдання від Всеукраїнської школи онлайн:

прочитати параграф підручника «Зона мішаних і широколистих лісів», використовувати карти атласу в процесі роботи з текстом, здійснити віртуальну подорож в Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник.

Презентація для перегляду

Домашне завдання від Всеукраїнської школи онлайн:

Прочитати параграф «Зона лісостепу», здійснити віртуальну подорож в Канівський природний заповідник

Дивовижні пейзажи, чи не так?

Дізнайся більше - швидше натискай PLAY►

Цілинний степ „Асканія-Нова” – єдина в Європі ділянка типчаково-ковилового степу, якого ніколи не торкався плуг, – має велику наукову, культурно-пізнавальну та практичну цінність…

Серед заповідних об’єктів України біосферний заповідник «Асканія-Нова» посідає особливе місце, адже історія заповідання його території нараховує близько 110 років. Так, багатий землевласник Фрідріх Фальц-Фейн у 1898 році у своєму родовому маєтку за власною ініціативою першим у світі вилучив з господарського використання ділянку своїх угідь, яка стала праядром теперішнього найбільшого в Європі (11054 га) заповідного типчаково-ковилового степу.

Переважають багаторічні трави (51 %). До «Червоної книги України» занесено 13 видів вищих рослин, 3 види грибів та 4 – лишайників. Шість видів квіткових асканійської автохтонної флори занесені до міжнародних червоних списків.

Тваринний світ заповідного степу, в основному, зберіг свою аборигенну фауну, за винятком крупних видів ссавців та птахів. Тут зустрічаються типові мешканці степового ландшафту: малий ховрашок, степовий байбак, тушканчик великий, заєць-русак, мишовидні гризуни, а також середні та дрібні хижаки: звичайна лисиця, степовий тхір, ласка.

Гірські зони України представлені Українськими Карпатами і Кримськими горами. Дані регіони є вкрай цікавими і перспективними для рекреаційного комплексу України

Українські Карпати простягаються підковою на 1500 км від Братислави до Залізних воріт, в кримські гори простягаються вздовж Північного узбережжя Чорного моря, на 180 км.

Наприклад: Передкарпатська підвищена рівнина простягається широкою смугою вздовж гірської дуги. На межиріччях поширені глина і лесові суглинки, а в заплавах – піски, галька. Карпати порівняно молоді, їм близько 25 млн. р. Геологічну будову Карпат становлять метаморфічні породи (гнейси, кварцит). А ось Кримські гори відносяться до Альпійської складності. Вони на відміну від Карпат складаються з трьох паралельних пасм – головного, внутрішнього і зовнішнього.

Кримські гори є фізико-географічною провінцією Кримсько-Кавказької гірської країни. Вони розташовані на крайньому півдні України й займають лише 1 % від площі нашої держави. Крім власне гір, Кримська гірська країна охоплює на півночі передгір’я, які поступово переходять у рівнини Степового Криму, та на півдні вузьку рівнину Південного берега Криму, що безпосередньо виходить до Чорного моря. Гори тягнуться на 180 км із заходу на схід і на 60 км із півночі на південь.

Кримські гори, як і Карпати, є молодими складчастими горами. Вони складені шарами різних за твердістю осадових гірських порід. Це м’який мергель, твердий пісковик, гнучка глина та вапняк. Вони відкладалися на дні давнього мезозойського моря, а з часом, в епоху альпійського горотворення, були підняті на поверхню.

Чорне море є внутрішнім і належить до басейну Атлантичного океану. Воно з’єднане з Середземним морем через протоки Босфор і Дарданелли. Площа поверхні – близько 422 тис. км².

Чорне море омиває південні береги України і ще п’яти країн: Румунії, Болгарії, Туреччини, Грузії та Росії. Довжина берегової лінії становить 4090 км, з яких у межах України – 1540 км. У Чорне море впадають великі річки, які сильно опріснюють воду. При впадінні в море річки утворили біля північного і західного узбережжя багато лиманів. Окремі лимани використовують як джерела лікувальних грязей і кухонної солі.

Азовське море, як і Чорне, є внутрішнім морем басейну Атлантичного океану, але значно більше віддалене від океанічних просторів і є найбільш континентальним морем у світі. Воно відзначається високим ступенем ізольованості від інших водойм, з’єднане лише з Чорним морем вузькою і мілкою Керченською протокою. Азовське – одне з найменших морів світу. Його площа в 11 разів менша за Чорне море і становить 38 тис. км². Море омиває південно-східні береги України. Окрім того, до його берегів виходить територія Росії. Розмежування морської акваторії між Україною та Росією досі не здійснене.

«Котловина» Чорного моря – це залишок великого океанічного басейну, який існував протягом попередніх геологічних періодів.

За геологічною будовою дна Чорне море є морем рухомих зон, яке лежить у межах глибоководної тектонічної западини. Про це свідчать такі ознаки: великі глибини, земна кора океанічного типу і висока сейсмічність дна. За своїм рельєфом дно Чорного моря нагадує велику тарілку: воно глибоке й рівне з мілководними краями на периферії. Середня глибина Чорного моря – 1256 м. Для більшої частини морського дна характерні глибини понад 2000 м. Точка з максимальною глибиною розташована у південній частині моря – 2245 м.

За будовою дна Азовське море, на відміну від Чорного, є морем, розміщеним на платформі. Воно утворилося на опущених ділянках молодої Скіфської та давньої Східноєвропейської платформ. Про це свідчать такі ознаки. По-перше, Азовське море мілководне. Його середня глибина становить 7,4 м, а найбільша – 15 м. Тобто це наймілкіше море світу. Стародавні греки навіть називали його Меотійським болотом. У затоці Сиваш глибини ще менші: середня – 20–30 см, а найбільша – 3,5 м. По-друге, під Азовським морем земна кора материкового типу. По-третє, дно моря сейсмічно стійке, без сильних землетрусів.

Природокористування – це сфера виробничої та наукової діяльності, спрямована на вивчення, освоєння, охорону й перетворення природи з метою забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини.

За характером впливу на довкілля природокористування може бути раціональним і нераціональним.

Раціональним вважають природокористування, під час якого обсяги залучення природних багатств компенсуються заходами щодо їх відновлення й охорони. Воно має, з одного боку, забезпечити повноцінне існування і розвиток суспільства, а з іншого – зберегти високу якість навколишнього середовища.

Нераціональне природокористування зумовлене значним перебільшенням антропогенного впливу на природні комплекси. Наслідком цього є наростання екологічної кризи.

Природно-ресурсний потенціал (ПРП) – сукупність наявних природних ресурсів і природних умов певної території (світу, регіону, країни чи її частини), що фактично використовується або може бути використана у господарстві.

До основних компонентів природно-ресурсного потенціалу належать:

• географічне положення

• кліматичні умови

• особливості рельєфу

• розміщення природних ресурсів

Природні ресурси є найважливішим складовим елементом природно-ресурсного потенціалу. Географія природних ресурсів вивчає розміщення і структуру окремих видів ресурсів, дає їм економічну оцінку, визначає рівень забезпеченості, а також розглядає питання їхнього відтворення, раціонального використання й охорони. Природні ресурси можна класифікувати за характером відновлення і за належністю до компонентів природи