Часто, переглядаючи пропозиції по роботі, можна зустріти фразу «вміти вирішувати проблеми». Оскільки цьому не навчають у жодній освітній установі, важко оцінити, як добре ви здатні вирішувати проблеми. Тут і тест не пройдеш, і аналізи не здаси, треба думати щось інше. 

Вирішення проблем загалом річ надзвичайно суб’єктивна і до того ж неймовірно ситуативна. Враховуючи, що ситуації та події творять історію нашого життя, це характерно й для персонажів кожної книги чи фільму, яким характерне вирішення певних проблем. Про це можна говорити багацько і довго, і ще довше сперечатись, який герой чи яка героїня краще вміє вирішувати проблеми. 

Взагалі питання «хто краще вирішує проблеми?» звучить дивно, як сюр, допоки ми не починаємо шукати сенс та значення цього питання. Найчастіше воно передбачає ряд інших питань: яка логіка вирішення проблеми, послідовність дій та їх наслідки, кількість часу та енергії при вирішенні і тому подібне. Звичайно, варіантів сенсу може бути безліч, оскільки мало хто розуміє до кінця, а що йому взагалі потрібно. 

Можна проаналізувати роботу Міністерства освіти та науки та Міністерства культури з точки зору того, як вони вирішують питання популяризації української літератури. Коротко – неефективно. Навчальна шкільна програма своєю однотипністю, однорідністю та нецікавістю в подачі перетворює українську літературу в незрозумілі муки для людей протягом усього життя. Чому? Бо в школі їм запарили голову днем народження Шевченка та туберкульозом Українки, пропустивши феміністичні або радикальні ідеї, які достатньо цікаво окреслені в творах наших письменників. Та й не тільки це. Пропустили повз майже все, крім вічної боротьби та страждань, які абсолютно незрозумілі шкільному читачеві, бо він часто не знає історію. Він втомився від перепису біографії в зошит, втомився від запам’ятовування імен головних героїв, втомився від непотрібних назв сіл. Його не вистачає на суть. 

Вся відповідальність за пізнання нашої культури наразі лежить на нас самих. Можна слухати подкасти, раз на місяць в магазинах гортати книжки української літератури, але не купляти їх, кожні п’ять років перечитувати «Тигроловів» і яро хейтити Кайдашів, а можна спробувати заново відкрити для себе цей простір. 

Ольга Кобилянська – цікавий персонаж в українській літературі, яка встигла навіть обрати нішу неоднозначності, ще й Українку з собою зачепити. Гадаю, є не одна людина, яка полюбила цих письменниць через те, що почали досліджувати їх творчість, аби зрозуміти, хто ж вони одна для одної. 

Головна героїня твору «Людина» – Олена – бере на себе відповідальність «краще за всіх вирішити проблеми» – врятувати родину від голодної смерті. Насправді там все менш трагічно з одного боку, але більш трагічно з іншого – хто і чим має жертвувати і наскільки це виправдано? Драматизму там теж менше, зате набагато більше цікавих і досі суперечливих думок, неоднозначних дій та відображень корисних навичок. 

Раджу до прочитання, адже вирішення проблем, зокрема задач, є обов’язковою умовою і в побутовому житті, і в студентському, і в робочому. Як бонус, це початок перевідкриття української літератури, як би на неї інколи не плювались ті, які знають її на рівні «Як умру, то поховайте…»

P.S. Не читайте будь-які довідки або Вікіпедію, там все описано значно нудніше, ніж написала Кобилянська. 

P.S.2 То ким ж були одна для одної Кобилянська та Українка?

Studying job offers, you can often come across the phrase "be able to solve problems." Since it is not taught in any educational institution, it is difficult to assess how well you solve problems. You won't pass the test here, you have to think about something else.

Solving problems in general is something extremely subjective and, moreover, incredibly situational. Considering that situations and events create the history of our lives, it also creates lives of characters in every book or film, which are characterized by solving certain problems. You can talk about this a lot and for a long time, and argue even longer about which hero or heroine is better at solving problems.

In general, the question "who solves problems better?" sounds strange until we start looking for the meaning and significance of this question. Most often, it involves a number of other questions: what is the logic of solving the problem, the sequence of actions and their consequences, the amount of time and energy in solving them, and the like. Of course, there can be many options of the meaning, since only few people can fully understand what they need.

We can analyze the work of the Ministry of Education and Science of Ukraine and the Ministry of Culture of Ukraine from the point of view of how they solve the issue of popularizing Ukrainian literature. In short - ineffective. The school curriculum, with its monotony, homogeneity and lack of interest in presentation, turns Ukrainian literature into incomprehensible torment for people throughout their lives. Why? Because at school they were steamed in the head with Shevchenko's birthday and Ukrainka's tuberculosis, leaving out feminist or radical ideas, which are quite interestingly outlined in the works of our writers. And not only that. They missed almost everything, except for the eternal struggle and suffering, which are completely incomprehensible to the school reader, because he often does not know history. He was tired of rewriting the biography in a notebook, tired of memorizing the names of the main characters, tired of unnecessary names of villages. It lacks the essence.

All responsibility for learning about our culture currently lies with us. You can listen to podcasts, flip through books of Ukrainian literature in stores once a month, but not buy them, re-read "Tiger Trappers" every five years and vehemently hate Kaidash, or you can try to rediscover this field for yourself.

Olga Kobylyanska is an interesting character in Ukrainian literature, who even managed to choose a niche of ambiguity, and also to attract Ukrainka. I think that there is more than one person who fell in love with these writers because they began to study their work in order to understand who they are for each other.

The main character of the work "Person" - Olena - takes on the responsibility "to solve problems better than anyone else" - to save her family from starvation. In fact, everything is less tragic on the one hand, but more tragic on the other - who and what should be sacrificed and how justified is it? There is also less drama there, but there are much more interesting and still contradictory opinions, ambiguous actions and reflections of useful skills.

I advise you to read it, because solving problems, in particular tasks, is a mandatory condition in everyday life, in student life, and in working life. As a bonus, this is the beginning of the rediscovery of Ukrainian literature, no matter how those who know it at the level of "If I die, then bury..." sometimes spit on it.

P.S. Do not read any references or Wikipedia, everything described there is much more boring than what Kobylyanska wrote.

P.S.2 So who were Kobylyanska and Ukrainka to each other?